На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти готовые бесплатные и платные работы или заказать написание уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов по самым низким ценам. Добавив заявку на написание требуемой для вас работы, вы узнаете реальную стоимость ее выполнения.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Быстрая помощь студентам

 

Работа № 100250


Наименование:


Статья РЕФОРМИ С.Ю. ВТТЕ: СТОРОГРАФЧНИЙ ОГЛЯД

Информация:

Тип работы: Статья. Предмет: История. Добавлен: 07.11.2016. Сдан: 2016. Страниц: 6. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


РЕФОРМИ С.Ю. ВІТТЕ: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД

Актуальність дослідження полягає в тому, що особистість С.Ю. Вітте як реформатора є об’єктом вивчення істориків впродовж багатьох років, тому на сучасному етапі потрібно систематизувати розвідки дослідників.
Мета даної роботи полягає в систематизованому аналізі реформаторської політики політики С. Вітте в баченнях російських та зарубіжних науковців. Основним джерелом даного до слідження послужили праці російських істориків кінця ХХ – початку ХХІ ст.
Особливо великий вклад у дослідження реформаторської діяльності С.Ю. Вітте зробили російські історики. Доцільно виділити три періоди із вивчення даної проблематики: дореволюційна, радянська та сучасна російська історіографія.
Дореволюційна історіографія багата дослідженнями в яких висвітлюються різноманітні сторони фінансово-економічної та торгово-промислової політиками самодержавства, аналізуються питання кредиту, бюджету, податків. Авторами праць загального характеру, в яких розглядається і особистість С.Ю. Вітте були П.І. Мігулін [30], М.І. Боголепов [11] та М.І. Фрідман [39].
Цінність у вивченні стратегії реформ С.Ю. Вітте мають праці Н. Диніельсона [21], Л. Воронова [20], які були противниками форсованого розвитку промисловості на буржуазних засадах; Г. Бутмі в свою чергу виступав проти введення в Росії золотого монометалізму [16, 17]; С. Шарапов був прихильником підтримки сільського господарства, виступала проти залучення іноземного капіталу [40].
Особливий інтерес викликає праця П. Струве, який був прихильником курсу реформ С.Ю. Вітте, тому він підтримував політику протекціонізму, яка в деякій мірі передбачала контроль державою економічного сектора країни [38]. Митна політика С.Ю. Вітте коментується в працях В. Бранда [15] та В. Вітчевського [18]. Значний вклад у вивчення митної справи в кінці ХІХ – на початку ХХ століття здійснив професор М. Соболєв, його думка про те, що міністерство фінансів С.Ю. Вітте митною політикою насамперед переслідувало фіскальні цілі, викликала гостру дискусію в історичній науці [37].
Л.М. Воронов детально розкрив механізм притоку іноземного капіталу в Росію, вказавши на негативну і позитивну роль цього процесу [20]. Академік І.І. Янжул – засновник російської фінансової науки, вважав інтенсивне залучення іноземних капіталів як перемогу Росії [43].
В цілому сучасники С.Ю. Вітте не змогли відкинути суб’єктивізм в оцінці його реформаторської діяльності, їх праці є дуже критичними у відношенні до постаті С.Ю. Вітте. Хоча в той період з’явилося і багато праць, які позитивно оцінювали діяльність С.Ю. Вітте, відзначаючи його заслуги перед державою.
У радянській історіографії інтерес до реформаторської діяльності С.Ю. Вітте значно виріс. В цей період виходить велика кількість наукових праць, монографій, статей, автори яких детально вивчають основи фінансової політики, проблеми індустріалізації, аналізують причини згортання реформ модернізації Росії. Відношення істориків до реформаторської діяльності С.Ю. Вітте було в переважній більшості однозначним, відзначаючи його професіоналізм та організаторські якості, історики розглядали його як прихильника консервативно-монархічного табору, який прагне любою ціною зберегти самодержавство.
Період діяльності С.Ю. Вітте на посадах міністра шляхів сполучення та фінансів досліджений істориками Р. Ганелінем [1, 3, 6] та Б. Ананьїчем [1, 2, 3, 4, 5, 6]. Останній справедливо відзначив, що до вступу на посаду міністра фінансів С.Ю. Вітте не мав програми модернізації Росії [6]. На його думку, зміни в поглядах С.Ю. Вітте, від прихильника патріархальних відносин до ідеолога програми економічний реформ, відбулися на посаді міністра фінансів. Заслуговують на увагу праці Б.В. Ананьїчева, які присвяченні фінансовій політиці та історії фінансових відношень. Вони розглядають різні аспекти формування банківської системи, рух капіталів під час проведення російських кредитних операцій закордоном [5].
Великий інтерес викликають праці В.І. Бовикіна, який детально дослідив питання характеру російського капіталу, розвитку банків та формування фінансового капіталу. Ним вивченні також проблеми розвитку промисловості та монополій вкінці ХІХ – на початку ХХ століття [9, 10].
На увагу також заслуговує колективна монографія «Криза самодержавства в Росії(1895-1917 рр.)», яка була підготовлена групою істориків на чолі з В.С. Дякіним [28]. Автори аргументовано підкреслюють, що на початку ХХ ст. економічна політика уряду набула одностороннього і суперечливого характеру. З одного боку, уряд сприяв розвитку промисловості за рахунок інтенсивного будівництва залізниць, росту банків та залученню іноземних капіталів, а з другої – будь-якої цінною намагався зберегти відсталу політичну систему [28].
В радянський період історії вивченням митної політики кінця ХІХ – початку ХХ століття практично не займалися. Але Л.Н. Марков вперше спробував осмислити розвиток митної служби в Росії та ролі міністерства фінансів на чолі С.Ю. Вітте [29]. Роль С.Ю. Вітте у формуванні аграрної політики широко розкрита в монографії М.С. Симонової, в якій С.Ю. Вітте характеризується як фундатор нової аграрної політики [34].
Питання ролі іноземного капіталу для Росії кінця ХІХ – початку ХХ століття в радянській історіографії не досліджувалося. Існування жорствої цензури наклало значний відбиток необ’єктивності на ті нечисленні праці, що вийшли друком, які характеризуються інертністю у вивченні проблем, пов’язаних із постаттю С.Ю. Вітте.
Для сучасної російської історіографії характерний стійкий інтерес до вивчення постаті С.Ю. Вітте. Серед багатьох праць потрібно виділити колективну монографію істориків на чолі з А.П. Кореліним під назвою «Російські реформатори». У цій праці С.Ю. Вітте розглядається вже не як ворог революції і реакційний політик, а як неординарний реформатор, який багато зробив для економічного піднесення Росії [32].
В свою чергу дослідник А. Боханов справедливо відзначає, що особливість політичної долі С.Ю. Вітте полягає в тому, що протягом всієї його політичної кар’єри будь-яка його ініціатива відігравала важливе значення для розвитку країни, а його програма економічного перетворення побудувала в Росії ринкову економіку [12, 13, 14].
В.С. Дякін в своїх публікаціях висловив незгоду із звинуваченнями в бік С.Ю. Вітте, згідно з якими його фінансова політика призвела до занепаду селянського господарства [23, 24]. Дуже великий резонанс викликали праці і В. Сироткіна. Посилаючись на особисті дослідження та праці Н. Валентинова-Вольського, автор дійшов висновку, що більшовики, критикуючи реформи С.Ю. Вітте, запозичили їх ідеї для проведення НЕПу [35, 36]. Кидається в очі і те, що навіть працівники, які займалися проведенням реформ у С.Ю. Вітте та В.І. Леніна часто були одними і тими ж самими людьми.
Такі історики як А.П. Корелін і С.А. Степанов відзначають, що сучасна Росія стоїть перед вирішенням проблем столітньої давності. Оцінюючи вклад С.Ю. Вітте в процес модернізації Росії, вони вважають, що позитивні наслідки більшості реформи є безсумнівні [25, 26, 27]. Серед інших праць сучасного періоду, які носять загальний характер чи присвячені окремим проблема життя та діяльності С.Ю. Вітте належать праці А. Дейкіна [22], Р. Белоусова [8], Т. Юдиной [42]. Зауважимо, що вони значно розширили пізнавальний аспект теми, адже сучасні дослідники наповнюють свої праці унікальним фактичним матеріалом, статистичними даними, архівним матеріалом.
Західноєвропейська та американська історіографія характеризує С.Ю. Вітте як видатного політичного діяча кінця ХІХ – початку ХХ ст., який здійснював «модернізацію» та «індустріалізацію» Росії. Великий внесок в дослідження економічної політики Російської імперії кінця ХІХ – початку ХХ ст. зробив американський історик німецького походження Теодор фон Лауе. На його думку, С.Ю. Вітте був єдиним міністром в російському уряді, який міг провести модернізацію Росії. Також дослідник відзначив, що С.Ю. Вітте велику увагу приділяв значенню суспільній думці, дискутуючи зі своїми політичними опонентами на сторінках різних газет та друкуючи там свої доповіді та записки зрозумілою для читача мовою, щоб отримати від нього собі підтримку. Але Теодор фон Лаеу зробив висновок, що спроба отримати підтримку збоку російського суспільства провалилися через нерозуміння ним політики С.Ю. Вітте із залучення іноземного капіталу та аграрних перетворень[46]. Американський дослідник С. Маркс досліджував будівництво Транссибірської магістралі. Також він робить припущення, що С.Ю. Вітте не підтримував достатньо самостійний розвиток капіталізму, а намагався поставити його на службу державі. С. Маркс назвав його «самодержавним капіталізмом», який в російському суспільстві не отримав схвалення, так як вів до руйнації традиційного способу життя [44]. Американський історик А. Рібер досліджував управлінський стиль роботи С.Ю. Вітте, відзначав, що він завжди знаходився в контакті із представниками промисловості та торгівлі, знаючи про їх інтереси та проблеми [45].
Українська історіографія також зробила свій внесок у вивченні реформаторської діяльності С.Ю. Вітте. До сучасних наукових розвідок потрібно віднести дослідження В. Роєнко, Л. Добрик, Л. Добнін, які аналізуючи фінансову реформу С.Ю. Вітте, роблять висновок, що вона сприяла стабілізації курсу російського рубля [31]. Дослідниця З.Священко проаналізувала концепцію модернізації російського села С.Ю. Вітте, його ставленнядо селянського станового ладу, селянського управління та суду [33]...

Список використаних джерел та літератури
1. Ананъич Б. Опыт критики мемуаров С.Ю. Витте: (В связи с его публицистической деятельностью в 1907-1915 гг.) / Б. Ананьич, Р. Ганелин // Труды Ленинградского отделения Института истории АН СССР. – Вып.5. - М.,1963. – 243 с.
2. Ананьич Б. Банкирские дома в России 1860 - 1914гг. Очерки истории частного предпринимательства / Б. Ананьич. – Л.: Наука. – 1991. – 230 с.
3. Ананьич Б. Кризис власти в России. Реформы и революционный процесс. 1905 и 1917 годы / Б. Ананьич, Р. Ганелин // История СССР. – 1991. – № 2. – С. 96-106.
4. Ананьич Б. Партия контрреформ (Третье поколение русских реформаторов) /Б. Ананьич // Родина. – 1992. – №2. – С. 6-12
5. Ананьич Б. Россия и международный капитал 1897-1914 гг. Очерки истории финансовых отношений /Б. Ананьич. – Л.,1970. – 420 с.
6. Ананьич Б. Сергей Юльевич Витте / Б. Ананьич, Р. Ганелин // Вопросы истории. – 1990. – № 8. – С. 32-52.
7. Ананьич Б. Сергей Юльевич Витте и его время / Б. Ананьич, Р. Ганелин. – СПб.: Дмитрий Буланин, 2000. – 430 с.
8. Белоусов Р. С.Ю. Витте - российский министр предприниматель / Р. Белоусов // Проблемы теории и практики управления. – 1994. – №2. С. 4-9.
9. Бовыкин В. Россия накануне великих свершений / В. Бовыкин. – М.: Наука, 1988. – С. 68-70.
10. Бовыкин В. Формирование финансового капитала в России, конец XIX в. -1903 г. / В. Бовыкин – М.,1984. – С. 165-170.
11. Боголепов М. Финансы правительства и общественные интересы / М. Боголепов. – СПб,1907. – 210 с.
12. Боханов А. Правил - как завещал отец? / А. Боханов // Родина. – 1994. – №1. – С. 56-60.
13. Боханов А. Русский Бисмарк / А. Боханов // Родина. – 1996. – №2. – С. 77-83.
14. Боханов А. Сергей Юльевич Витте / А. Боханов // Российские реформаторы, XIX – начала XX в.: [Сборник] – Москва: Междунар. отношения, 1995. – 317 с.
15. Брандт Б. Финансовая политика и таможенное покровительство / Б. Брандт. – СПб., 1904. – 156 с.
16. Бутми Г. Итоги финансового хозяйства с 1892 по 1903 гг. / Г. Бутми. – СПб., 1904. – 179 с.
17. Бутми Г.Золотая валюта / Г. Бутми. – СПб., 1904. – 120 с.
18. Витчевский В. Торговая, таможенная и промышленная политика России со времен Петра Великого до наших дней / В. Витчевський. – СПб.,1909. – 340 с.
19. Власенко В. Денежная реформа в России. 1895-1898/ В. Власенко. – Киев, 1949. – 217 с.
20. Воронов Л. Иностранные капиталы в России / Л. Воронов. – М.,1901. – 26 с.
21. Даниэльсон Н. Очерки нашего пореформенного общественного хозяйства/ Н. Диниэльсон. – СПб., 1893. – 146 с.
22. Дейкин А. Великий эконом самодержавия / А. Дейкин. // Проблемы теории и практики управления. – 1997. – №4. – С. 14-19.
23. Дякин В. Деньги для сельского хозяйства: Выбор пути экономического развития России 1892-1914 / В. Дякин // История СССР. – 1991. – № 3. – С. 64-82.
24. Дякин В. С. Деньги для сельского хозяйства. 1892-1914 гг.: (Аграрный кредит в экономической политике царизма) / В. Дякин. – СПб. : Издательство С.-Петербургского университета, 1997. – 356 с.
25. Корелин А. Реформы С.Ю. Витте и модернизация России / А. Корелин. // Вестник Российского гуманитарного фонда. – 1997. – №4. – С. 18-25.
26. Корелин А. С.Ю. Витте – финансист, политик, дипломат / А. Корелин, С. Степанов. – М.: Терра, 1998. – 464 с.
27. Корелин А. Сергей Юльевич Витте. // Россия на рубеже веков: исторические портреты / А. Корелин. – М., 1991. – 345 с.
28. Кризис самодержавия в России (1895-1917) / Под ред. В.С, Дякина .– Л.,1984. – 560 с.
29. Марков Л. Очерки по истории таможенной службы / Л. Марков. – Иркутск, 1987. – 380 с.
30. Мигулин П. Реформа денежного обращения в России и промышленный кризис (1893-1902) / П. Мигулин. – Харьков,1926. – 156 с.
31. Роєнко В. Грошові реформи кінця ХІХ – початку ХХ ст. та їх роль у створенні стійкої валюти / В. Роєнко, Л. Добрик // Економічний аналіз. – 2010. – №7 – С. 109-111.
32. Российские реформаторы (XIX - начало XX в.) / Сост. и отв. ред. А.П. Корелин. – М.: Международные отношения, 1995. – 320с.
33. Священко З. Концепція модернізації російського села в «записці...» С. Вітте від 5 грудня 1904 р. / З. Священко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – 2014. – Вип. 41. – С. 94-98
34. Симонова М. Кризис аграрной политики царизма накануне первой русской революции / М. Симонова. – М., 1987. – 260 с.
35. Сироткин В. Великие реформаторы России / В. Сироткин // Научн.-попул. серия «Экономика». – 1991. – №11. – С. 45-53.
36. Сироткин В. Граф Витте - цивилизованный индустриализатор страны / В. Сироткин // Свободная мысль. – 1992. – №18. – С. 73-83.
37. Соболев М. Таможенная политика России второй половины XIX века / М. Соболев. – Томск, 1911. – 886 с.
38. Струве П. Критические заметки к вопросу об экономическом развитии России / П. Струве. – СПб., 1894. – 120 с.
39. Фридман М. Наша финансовая система / М. Фридман. – СПб.,1905. – 90 с.
40. Шарапов С. Бумажный рубль, его теория и практика / С. Шарапов. – СПб., 1895. – 58 с.
41. Юдина Т. О взглядах и деятельности С.Ю. Витте / Т. Юдина // Российский экономический журнал. – 1998. – №2. – С. 34-39.
42. Юдина Т. О взглядах и деятельности С.Ю. Витте / Т. Юдина // Российский экономический журнал. – 1998. – №2. – С. 34-39.
43. Янжул И. Ни себе, ни другим / И. Янжул. // Русь. – 1898. – 13 декабря. – С. 3-5.
44. Marks S. Poad to Power. The Trans-Siberian Railroad and the Colonisation of Asian Russia. 1850-1917. – London, New-York, 1993. – 350 s.
45. Rieber A. Patronage And Professionalism: The Witte System // Проблемы всемирной истории. – СПб., 2000. – С. 287-290.
46. Von Laue T.H. Sergei Wille and Indtistrialization of Russia. – London, New-York, 1963. – 236 s.




Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы