На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти готовые бесплатные и платные работы или заказать написание уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов по самым низким ценам. Добавив заявку на написание требуемой для вас работы, вы узнаете реальную стоимость ее выполнения.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Быстрая помощь студентам

 

Работа № 99985


Наименование:


Курсовик ОСОБЛИВОСТ ВПЛИВУ ДИТЯЧО БАТЬКВСЬКИХ СТОСУНКВ НА ФОРМУВАННЯ ЕМОЦЙНО СФЕРИ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

Информация:

Тип работы: Курсовик. Добавлен: 27.10.2016. Сдан: 2015. Страниц: 67. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА У ВЗАЄМОЗВЯЗКУ З ОСОБЛИВОСТЯМИ ДИТЯЧО-БАТЬКІВСЬКИХ СТОСУНКІВ 6

1.1. Особливості формування емоційних процесів 6
1.2. Феномен алекситимії як один з розладів емоційної сфери 12
1.3. Дитячо-батьківські стосунки як складова розвитку емоційної сфери дитини молодшого шкільного віку 16
Висновки до розділу І 22

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ ДИТЯЧО-БАТЬКІВСЬКИХ СТОСУНКІВ НА ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ 25

2.1. Методи та методики експериментального дослідження 25
2.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження особливостей дитячо-батьківських стосунків 35
2.3. Представлення основних результатів дослідження емоційної сфери молодших школярів. 41
2.4. Обробка результатів за допомогою кореляційного аналізу, інтерпретація результатів експериментального дослідження 43
2.5.Практичні рекомендації для батьків з покращення емоційного розвитку дитини 48
Висновки до розділу ІІ 54

ВИСНОВКИ 56

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 60

ДОДАТКИ 63


ВСТУП

На сьогоднішній день дуже поширеним є явище недостатнього емоційного контакту батьків з дитиною. Діти є найбільш чутливою частиною соціуму, вони піддаються різноманітним негативним впливам, які формують їх емоційний фон та визначають становлення особистості.
Зростання інтересу до проблем сімейного виховання в Україні пов’язане з новими соціально-економічними умовами. Кардинальні перетворення сучасного життя торкнулися не тільки сім’ї як соціального інституту, але й вимагають компетентного підходу до виховання дітей, особистісної і соціально-психологічної зрілості батьків, гуманізації відносин між батьками й дітьми в цілому.
Психологічний клімат в родині, рівень психолого-педагогічної культури батьків обумовлюють процес розвитку дитини молодшого шкільного віку. Гуманізація та гармонізація внутрішньо родинних стосунків забезпечує умови для гармонійного розвитку дитини. Стиль виховання, що переважає в тій чи іншій сім’ї, може впливати на процес формування особистості дитини молодшого шкільного віку.
Значна частина сучасних людей негативно ставляться до прояву емоційності, яким приписується деструктивна, дезорганізуюча роль, як у політичному, так і в особистому житті окремої людини. Емоційний світ особистості у рамках сучасного суспільства найчастіше перебуває поза його полем уваги. Недооцінка важливості та дієвості емоційної сторони життя, її ігнорування призводять до втрати навичок психогігієни в емоційному житті, ослаблення і втрати емоційного здоровя, що у свою чергу призводить до серйозних негативних наслідків для психічного і фізичного здоровя, а також для якості життя у цілому.
Проблема впливу дитячо-батьківських відносин на розвиток емоційної сфери є дуже актуальною у наш час. Саме досвід сімейного життя відіграє особливу роль у процесі соціалізації дитини, її адаптації до різних соціальних інститутів. Емоційне здоров’я виступає складовою психологічного здоров’я людини, але у сучасному суспільстві простежуються тенденції до різних за якістю розладів емоцій та почуттів. Алекситимія, будучи порушенням насамперед емоційної сфери, містить у собі риси комплексного порушення особистості. Дуже важливо дослідити основні причини даного феномену. Слід зазначити, що переважна частина даних з проблеми алекситимії представлена в публікаціях зарубіжних авторів, вітчизняні дослідники практично не займалися цим питанням, тому дослідження цієї проблеми в умовах нашого соціуму становить особливий інтерес.
Об’єктом дослідження виступає емоційне благополуччя дитини в умовах сім’ї.
Предмет дослідження - особливості емоційної сторони дитячо-батьківської взаємодії.
Мета дослідження - виявити взаємозв’язок між особливостями дитячо-батьківських стосунків та відхиленнями у розвитку емоційної сфери дитини, зокрема - появи алекситимічних проявів.
Гіпотеза: 1) існує взаємозв’язок між окремими характеристиками дитячо-батьківських відносин та розвитком емоційної сфери дитини;
2) алекситимічність батьків обумовлює наявність алекситимії та алекситимічних проявів у дітей.
Для реалізації мети і перевірки гіпотези були поставлені наступні задачі:
1. Теоретичний аналіз особливостей формування емоційних процесів; теоретичне дослідження проблеми емоційних стосунків батьків з дітьми молодшого шкільного віку.
2. Теоретичний аналіз наукової та методичної літератури основних підходів до вивчення алекситимії і про психологічну сутність означеного феномену.
3. Формування банку методик для емпіричного дослідження з даної проблеми.
4. Дослідження за допомогою спеціальних методів та методик особливостей емоційних взаємин батьків із дітьми; виявлення найбільш значимих особистісних установок батьків до сімейного життя в цілому та до окремих аспектів взаємин у сім’ї.
5. Проведення емпіричного дослідження з виявлення тих аспектів, в яких найбільш проявляється вплив батьків на емоційний стан молодшого школяра.
6. Проведення аналізу отриманих результатів і надання їх інтерпретації.
7. Розробка практичних рекомендацій для батьків щодо розвитку та корекції емоційних реакцій молодших школярів.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань та перевірки висунутої гіпотези використовувались наступні методи та методики: 1) теоретичні методи (аналізу та синтезу, узагальнення та понятійно-категоріальний метод);
2) емпіричні методи дослідження (тестування, опитувальники);
3) статистичні та математичні методи обробки даних (описова статистика та кореляційний аналіз).
База дослідження. Експериментальна вибірка склала 50 людей: 25 дітей віком від 6 до 7 років, учнів 1-А класу ЗОШ № 17, м. Слов’янськ, та їх батьки, -25 осіб.
Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку літературних використаних джерел, додатків. Основні матеріали друкованого тексту викладені на 67-ми сторінках і містять 8 таблиць і 2 ілюстрації. Список використаних джерел нараховує 30 робіт українських і зарубіжних авторів.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА У ВЗАЄМОЗВЯЗКУ З ОСОБЛИВОСТЯМИ ДИТЯЧО-БАТЬКІВСЬКИХ СТОСУНКІВ


1.1.Особливості формування емоційних процесів


Переживання емоційних станів - радості, любові, дружби, симпатії, прихильності або болю, суму, страху, ненависті, презирства, огиди тощо - завжди супроводжуються відповідними зовнішніми або внутрішніми проявами.
Достатньо виникнути емоційному збудженню, воно негайно охоплює весь організм. Зовнішні прояви емоцій та почуттів виявляються в рухах, позах, у руховій та вокальній міміці, інтонаціях мовлення, рухах очей тощо Внутрішня або вісцеральна вираженість переживань яскраво проявляється в серцебитті, диханні, кров’яному тиску, змінах в ендокринних залозах, органах травлення та виділення [12].
Переживання емоції виступає як психічний стан, в якому сприймання та розуміння будь-чого, знання про щось виступає в єдності з особистим ставленням до явища, яке сприймається та розуміється. В багатьох випадках говорять про переживання емоції як про особливий емоційний стан людини. Разом з тим, переживання емоції являється психічним процесом, який має свою динаміку.
Емоційний процес включає в себе три основних компонента. Перший компонент - це емоційне збудження, яке визначає мобілізаційні зрушення в організмі. В деяких випадках, коли відбувається подія, яка має значення для індивіда, і така подія констатується у формі емоційного процесу, відбувається зростання збудливості, швидкості та інтенсивності протікання психічних, моторних та вегетативних процесів. В окремих випадках під впливом таких подій збудливість може, навпаки, зменшуватись. Емоційне збудження може прийняти також форму емоційного напруження, яке виникає у випадках, коли спостерігається тенденція до певних дій, але ця тенденція блокується (наприклад, у ситуаціях, які викликають страх, але виключають втечу, викликають гнів, але роблять неможливим його вираження, викликають бажання, але перешкоджають їх здійсненню, викликають радість, але потребують зберігати серйозність).
Другий компонент - знак емоції: позитивна емоція виникає тоді, коли подія оцінюється як позитивна, негативна - коли вона оцінюється як негативна. Позитивна емоція спонукає дії підтримки позитивної події, негативна - спонукає дії, спрямовані на усунення контакту з негативною подією. Негативна емоція дезорганізує ту діяльність, яка призводить до її виникнення, але організує дії, спрямовані на зменшення та усунення шкідливих впливів.
Третій компонент - ступінь контролю емоції. Слід розрізняти два стани сильного емоційного збудження: афекти (страх, гнів, радість), при яких ще зберігається орієнтація та контроль, та крайнє збудження (паніка, жах, сказ, екстаз, повний відчай), коли орієнтація та контроль практично неможливі.
Як зазначає К. Ізард, емоція - це складний процес, що має нейрофізіологічний, нервово-м’язовий і феноменологічний аспекти. Нейрофізіологічний аспект визначається електричною активністю нервової системи (кори, гіпоталамусу тощо). Нервово-м’язовий - це насамперед мімічна діяльність, а також пантомімічні, вісцерально-ендокринні й іноді голосові реакції. На феноменологічному рівні емоція виявляється як переживання, що має безпосередню значущість для суб’єкта [22].
Емоція містить у собі імпульс до дії, згідно з теорією В.Мак-Даугола, однак те, як людина буде поводитися в конкретній ситуації, залежить не тільки від емоцій, але і від інших психічних утворень - складних почуттів. Почуття - стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, яке відображає значення цих явищ відповідно до її потреб і мотивів. Почуття - це придбані (а не вроджені) психічні структури [7]. Вони являють собою індивідуальні тенденції до переживання певних емоцій і бажань у зв’язку з деяким конкретним об’єктом, що виникають внаслідок досвіду, який індивід набуває по відношенню саме до цього об’єкта [22], тобто мають виражений предметний характер. Одне й те саме почуття може реалізуватися в різних емоціях. Це зумовлено складністю явищ, багатоаспектністю їхніх зв’язків. Наприклад, почуття любові нерідко включає емоції радості, гніву, суму. В одному й тому самому почутті часто поєднуються, переходять одна в одну різні за знаком (позитивні і негативні) емоції. Цим пояснюється така властивість почуттів, як амбівалентність.
Почуття формуються у процесі суспільного розвитку людини і змінюються залежно від конкретних соціальних умов. В онтогенезі почуття виявляються значно пізніше, ніж емоції; вони формуються з розвитком індивідуальної свідомості, зазнаючи виховних впливів сім’ї, школи, мистецтва. Виникаючи як результат узагальнення окремих емоцій, почуття стають утвореннями емоційної сфери людини, що визначають динаміку і зміст ситуативних емоційних реакцій [26].
Зовнішнє або експресивне вираження емоцій і почуттів помітне навіть у немовлят. Але в них воно ще мало диференційовано. З досвідом, особливо із засвоєнням дитиною мовлення, експресивне вираження емоцій і почуттів набуває різноманітних відтінків. Багатство їх настільки велике, що в мові існують близько 5000-6000 слів, якими переважно передаються переживання.
З досвідом і розвитком мовлення дитина поступово оволодіває експресивними виразами, певною мірою стримує їх, але це не означає, що цим самим гальмується емоція. П. К. Анохін вважає, що у таких випадках пригнічуються лише ті чи інші периферійні компоненти емоцій - рухи, міміка, сама ж емоція, якщо вона виникла, неминуче розповсюджується на інші, переважно вісцеральні компоненти. Проте формування витриманості у дітей позитивно позначається на їхній життєдіяльності та стосунках у колективі.
Експресивні засоби розподіляються на наступні види: мовні, мімічні, пантомімічні, жестикуляційні.[5] Найбільшу здатність виражати різні емоційні відтінки має обличчя людини. Я. Рейковський зазначає, що на формування мімічного виразу емоцій впливають три чинники:
· вроджені видотипові мімічні схеми, які відповідають певним емоційним станам;
· набуті, соціалізовані способи вияву емоцій, довільно контрольовані;
· індивідуальні експресивні особливості, які надають видовим і соціальним формам мімічного виразу специфічні риси, властиві лише даному індивідові.
Як зазначають Г. Остер і П. Екман, людина народжується з уже готовим механізмом вираження емоцій за допомогою міміки. Усі мускули, необхідні для вираження різних емоцій, формуються в період 15-18 тижнів утробного розвитку, а зміни “виразу обличчя” відбуваються, починаючи з 20 тижня. Тому багато вчених вважають головним каналом вираження й впізнання емоцій експресію обличчя [6].
Серед звукових засобів експресії найбільш характерними є сміх і плач. Сміх є виразником декількох емоцій, тому він має різні відтінки і зміст. У людини він починається вдиханням, за яким ідуть короткі спазматичні скорочення грудної клітини, грудочеревної перепони та м?язів. До характеристик, що відображають емоційний стан за допомогою мови, зараховують інтонаційне оформлення, чіткість дикції, логічний наголос, чистота звучання голосу, лексичне багатство, вільне й точне вираження думок й емоцій.
Окремі дослідники зазначають, що в різних людей емоції можуть виражатися через різні експресивні канали. Так, Л.М. Аболін показав, що в спортсменів і висококваліфікованих робітників домінуючою емоційно-виразною характеристикою є руховий канал (спрямованість рухів, їхня швидкість, темп, амплітуда, злитість). У студентів під час лекцій і практичних занять цей канал теж є провідним. Однак при хвилюванні під час складання іспитів і заліків провідними стають мовний та мімічний канали.
З оволодінням експресивними способами виразу емоцій і почуттів формуються здібності сприймати й розуміти різноманітні форми та відтінки виразу переживань, уміння їх розпізнавати. Разом з цим розвивається вміння користуватися експресивними способами виразу почуттів з метою впливати на інших [22]. Слід зазначити, що не тільки люди впливають на інших людей, на виникнення у них емоцій та почуттів. Обставини, ситуації, в умовах яких протікає життєдіяльність та зустрічаються люди мають вирішальний вплив на формування емоційної сфери.
Емоціогенними вважаються ситуації, які викликають у людини емоційне напруження та супроводжуються переживанням сильних емоцій. Поняття “емоціогенна ситуація” також визначається вченими як значима ситуація, що констатує успіх або невдачу в процесі задоволення потреб (Є.Ільїн), як емоційно-проблемна ситуація (М.Пономарьова), як екстремальна (загрозлива) ситуація (Р.Лазарус). Як зазначав П.Фрес, не існує емоціогенної ситуації як такої. Вона виникає як співвідношення між мотивацією та можливостями людини. Сама ж мотивація залежить від стосунків особи з її оточенням. Хоча і існує певний загальний ефект якості ситуацій, однак кожен з нас на них реагує по-своєму, залежно від своїх потреб, свого досвіду, власної емоційності. Загалом емоціогенною для конкретної особи ситуація виступає у разі, коли вона не може відшукати адекватну умовам відповідь.
Власне оцінка є першим кроком на шляху створення емоціогенної ситуації, а не обставини. Обставини є лише передумовою виникнення емоціогенної ситуації, а емоціогенними стають тільки ті ситуації, які людина оцінює як значущі. Кожна ситуація для людини суб?єктивна (погана, гарна або нейтральна, небезпечна або безпечна, вигідна або невигідна, що торкає її інтереси чи ні, тощо)[6].
Емоційне реагування може бути й при оцінці віртуальної ситуації, наприклад глядачі, які плачуть у кіно або на виставах при зворушливих сценах. Саме в цьому разі, мабуть, можна говорити не про значущу ситуацію, а про власне емоціогенну ситуацію, що за механізмом емпатії і зараження викликає емоційну реакцію глядачів.
Оцінка значущості ситуації може бути не лише на усвідомлюваному рівні, а й на неусвідомлюваному. Емоційна реакція, яка виникає за механізмом безумовного рефлексу, - це реакція на закріплену в генетичній пам?яті значиму ситуацію, вияв інстинкту.
П. Фресс дає таку класифікацію емоціогенних ситуацій:
1. Недостатність можливостей пристосування. Це такі ситуації, при яких людина не може або не вміє дати адекватну відповідь на стимуляцію при: новизні, незвичайності, раптовості.
2. Ситуації, за яких надлишкова мотивація не знаходить застосування: при фрустрації, при присутності інших осіб, при конфліктах[6].
Таким чином, в залежності від обставин і стану людини, її підготовленості до переживань, емоції і почуття можуть бути виражені по-різному. Почуття страху, наприклад, може викликати астенічну реакцію - скутість, шок, або ж реакцію стенічну. Вагомими факторами, що впливають на якість та силу емоційних процесів є ситуація та суб’єктивна значущість для особистості даної ситуації.
Форми та інтенсивність виявлення емоцій і почуттів значною мірою залежать від вихованості, рівня культури людини, традицій і звичаїв. Це особливо позначається на вираженні їх зовнішніми засобами - мімікою, рухами, жестами. Внутрішнє ж їх вираження (серцебиття, дихання, дія ендокринної системи) відбувається відносно незалежно від соціальних чинників [22], але соціальні чинники виступають фактором, що певним чином впливає на розвиток і формування емоційної сфери особистості. Також важливим фактором виступає емоціогенна ситуація, яка є суб’єктивно значимою для конкретної людини, адже відповідає певним особливостям даної особистості.

1.2. Феномен алекситимії як один з розладів емоційної сфери


Початок вивчення явища алекситимії було покладено П. Сифнеосом і Дж.Неміахом в 70-х роках ХХ століття в рамках дослідження особистісних особливостей психосоматичних хворих у клініках. Термін “алекситимія” буквально означає: “без слів для почуттів” або в близькому перекладі - “немає слів для назви почуттів” [18]. Алекситимія розглядається як прояв зниженої здібності або ускладненості у вербалізації емоційних станів. Алекситимія властива людям, які за тих чи інших причин обмежено переробляють емоційні враження.
До критеріїв алекситимії належать: складність визначення (ідентифікації) та опису власних переживань; складність у розрізненні відмінностей між почуттями і тілесними відчуттями; зниження здатності до символізації, про що свідчить бідність фантазії, уяви; сфокусованість більшою мірою на зовнішніх подіях, ніж на внутрішніх переживаннях.
Клінічні ознаки явища алекситимії об’єднано у 4 групи: розлади афективних функцій; розлади когнітивних функцій; розлади світосприйняття; розлади світовідчуття. Розлади афективних функцій полягають у складності відрізняти почуття від тілесних відчуттів, нездатності (ускладнення) називати почуття, нездатності “жити емоціями”. Власний стан алекситиміки описують у термінах напруження, нудьги, роздратованості, пустоти, стомленості. Розлади когнітивних функцій полягають у так званому когнітивному стилі: зосередженості алекситиміків на зовнішніх подіях і відсутність уваги до переживань, відсутності фантазії, “стерильності та монотонності ідей”, недостатності творчого мислення. Розлади світовідчуття полягають у крайній нечутливості до власних потреб тіла та душі. Алекситиміки у стресі використовують менше способів самозаспокоєння, аніж інші люди, при чому віддають перевагу фізичній активності замість психологічних засобів. Розлади світосприйняття проявляються у холодному і відстороненому ставленні алекситиміків до інтерв’юера або терапевта, нездатності до емоційної комунікації.
На сучасному етапі дослідження явища алекситимії вчені дійшли висновку, що існує два її види - первинна та вторинна. Для пояснення синдрому алекситимії та його ролі у формуванні психосоматичних розладів Дж. Неміах виділяє наступні моделі: модель “дефіциту” та модель “заперечення” [1]. Відповідно до моделі “заперечення”, суттю алекситимії є глобальне гальмування афектів, що його можна знайти у людей, які перенесли важку психологічну травму, або гострі захворювання (інфаркт міокарду, інсульт, трансплантація органів і т.д.). В цьому випадку алекситимію варто розглядати як своєрідний “захисний механізм” і називати “вторинною алекситимією”. Цю алекситимію можна подолати за допомогою психотерапії, що робить вторинну алекситимію явищем кількісним і така алекситимія може бути представлена як шкала, на одному полюсі якої знаходиться алекситимія, а на іншому - емотивність, що за тлумачним словником Яценко Н.Е. визначається як здатність людини висловлювати свої почуття, приходити у стан душевного хвилювання.
Однак, у деяких алекситиміків алекситимічні прояви не піддаються корекції, не дивлячись на довготривалу та кваліфіковану глибинну психотерапію. Ця алекситимія вважається первинною і для її пояснення більш підходить модель “дефіциту”. Згідно з цією точкою зору, механізм алекситимії полягає не у гальмуванні афекту, а у відсутності відповідних ментальних структур для його обробки [1]. В рамках цієї моделі вважається, що інстинкт, обминаючи психічну переробку через знижену здатність до символізації інстинктивних потреб та фантазування, безпосередньо впливає на соматику. Таку алекситимію варто називати первинною.
Крім того, сучасні дослідження показали, що алекситимія та її прояви властиві не лише психосоматичним хворим а й деякій частині хворих на невротичні розлади (так звані “малі психосоматичні хвороби” [1]) та певному відсотку практично здорових осіб різних вікових категорій, тому алекситимію також визначають і як один із компонентів інтегральної характеристики особистості, або вважають необхідним розділяти алекситимію, що частіше розглядається у рамках психіатрії та психопатології, та алекситимічно-поді........

Список використаних літературних джерел

1. Aлекситимия и методы ее определения при пограничных психосоматических расстройствах / Д.Б. Ересько, Г.С. Исурина [и др.] // Метод. пособие. СПб., - 1994.
2. Алекситимия / В.М. Проворотов, Ю.Н. Чернов [и др.] // Журн. неврол.и психиатрии. - 2000. - № 6. - С. 66-70.
3. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте / Л. И. Божович. - М. : Просвещение, - 1968. - 689 с. - (Психологические исследования).
4. Боулби Дж. Привязанность / Джон Боулби. - М.: Гардарики, 2003. - 480 с.
5. Былкина Н.Д. Алекситимия (аналитический обзор зарубежных исследований)/ Н.Д.Былкина // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14, Психология. -1995. - №1. - с. 43-53.
6. Варій М. Й. Загальна психологія.: підр. [для студ. вищ. навч. закл.]/ М. Й. Варій - [3-тє вид.]. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - с.437 -491.
7. Вербина Г.Г. Психология эмоций: учеб. пособие / Г.Г. Вербина . - Чуваш, ун-т. - Чебоксары, 2008.- 308 с.
8. Вікова та педагогічна психологія: навч. посіб. / [ О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін.]. - К.: Просвіта, 2001. - 416 с.
9. Выготский Л. С. Психология развития ребенка / Л.С.Выготский. - М.: Смысл-Эксмо, 2003. - 512 с.
10. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л.М.Проколієнко. - К.: Рад. Школа, 1989. - 608 с.
11. Кулагина И. Ю. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека: учеб. пособие для студентов высших учеб. заведений / Ирина Юрьевна Кулагина, Владимир Николаевич Колюцкий. - М.: ТЦ «Сфера», при участии «Юрайт-М», 2001. - 464 с.
12. Максимеко С.Д., Загальна психологія Навч посібник./ С.Д.Максименко, В.О. Соловієнко. - К.: МАУП, 2000, 256 с.
13. Обухова Л. Ф. Детская психология: теории, факты, проблемы / Л. Ф. Обухова. - М. : Тривола, 1995. - 360 с.
14. Общая психология: учеб. для студентов пед. ин-тов / [А. В. Петровский, А. В. Брушлинский, В. П. Зинченко и др.]; под ред. А. В. Петровского. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Просвещение, 1986. - 464 с.
15. Особенности клинических проявлений гиперто нической болезни при алекситимии / О.В. Лышова, В.М.Проворотов [и др.] // Кардиология. - 2002. - № 6. - С. 47 -50.
16. Павлова Т.В. Детско-родительские отношения и их взаимосвязь с личностными особенностями ребенка дошкольного возраста, находящегося в замещающей семье // Т.В. Павлова, Ж.А.Соломенникова // «SCI-ARTICLE/RU». - 2015. - № 26.
17. Палій Н. В. Психолого-педагогічна корекція як різновид виховного впливу на емоційну сферу молодшого школяра. // Н. В. Палій // Директор школи, 1999. - № 9. - С.4.
18. Петрова Н.Н. Алекситимия у больных с хронической недостаточностью мозгового кровообращения // Н.Н. Петрова, Л.Л. Леонидова // Вестн. Сенкт-Петербуржского университета. Сер. 11. - 2008. - №5. - С. 32 - 43.
19. Прийменко В. Вплив сім’ї на успішне навчання дитини / В. Прийменко // Початкова школа. - 2006. - № 3. - С. 52-55.
20. Психология человека от рождения до смерти / Под. ред. А. А. Реана. - СПб. : ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2002. - 656 с. - (Серия “Психологическая энциклопедия”).
21. Психология. Учебник для гуманитарных вузов / под общ. ред. В. Н. Дружинина. - СПб.: Питер, 2001: ил. - (Серия «Учебник нового века»). - 656 с.
22. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций / Ян Рейковский [под общ. ред. О. В. Овчинникова]. - М.: Прогресс, 1998. - 392 c.
23. Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога: учеб. пособие в 2 кн. / Е.И. Рогов. - 2-е изд., перероб. и доп. - М.: Гуманит, изд. Центр ВЛАДОС, 1999. - Кн. 1: Система роботы психолога с детьми разного возраста. 384 с.
24. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / Сергей Леонидович Рубинштейн. - СПб: Издательство «Питер», 2000. - 712 с.
25. Савчин М. В. Вікова психологія: навч. посіб./ Мирослав Васильович Савчин, Леся Павлівна Василенко. - К.: Академ-видав, 2006. (Альма- матер). - 360 с.
23. Скрипченко О. В. Загальна психологія / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З.В. Огороднійчук. - К.: Либідь, 2005. - 464 с.
26. Славіна Н. С. Вплив особливостей сімейних відносин на емоційну сферу дитини / Н. С. Славіна // Наукові записки Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / [за ред. акад. С. Д. Максименка]. - К. : Міленіум, 2006. - Вип. 27. - 536 с.
27. Трофаїла Н. Д. Емоційний розвиток дітей дошкільного віку / Н.Д.Трофаїла // Наукові записки Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (м. Умань). - 2004.
28. Швець Г. Дивіантна поведінка дітей молодшого шкільного віку // Г.Швець // Психолог. - 2004. - № 23 - 24. - С. 24 -26.
29. Шевчук Т. Виховання емоційної культури молодших школярів.// Т.Швець // Початкова школа. - 1993. - № 3. - С.5 - 6.
30. Якобсон П. М. Чувства, их развитие и воспитание / П. М. Якобсон. - М. : Знание, 1976. - 384 с. - (Серия “Педагогика и психология”).



Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы