На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


научная работа Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

Информация:

Тип работы: научная работа. Добавлен: 04.12.2012. Сдан: 2012. Страниц: 46. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


10. ПРИПИНЕННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ
 
  Поняття та способи припинення юридичної особи. Існування юридичних осіб у часі в принципі не обмежене. Вони можуть існувати вічно. Вони припиняються внаслідок відповідних рішень та дій засновників або за рішенням суду.
  Відповідно до ст. 104 ЦК юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділ, перетворення) або в результаті ліквідації.
  Способи припинення юридичних осіб є універсальними і не залежать від виду та організаційно-правової форми. Припинення юридичної особи — це припинення її існування як суб'єкта цивільного права. Найважливішим наслідком припинення юридичної особи є припинення її правоздатності.
  Залежно від того, чи відбувається правонаступництво, розрізняють два способи припинення юридичної особи:
    передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам. У ЦК 1963 р. цей спосіб припинення юридичної особи позначався терміном "реорганізація". У ЦК 2003 р. цей термін не застосовується, однак продовжує використовуватися у ГК. Підтримую висловлену колегами позицію, що відмова від цього вже звичного терміну "реорганізація" є необгрунтованою.
    ліквідація. Принципова різниця між цими двома способами припинення полягає у наявності чи відсутності правонас-тупництва за зобов'язаннями юридичної особи. Якщо внаслідок реорганізації права та обов'язки юридичної особи переходять до інших юридичних осіб, то у разі ліквідації вони припиняються.
  Головний  сенс реорганізації юридичної особи полягає у переході майна юридичної особи до інших юридичних осіб у порядку правонаступництва. Слід погодитися з А. Коровайко, що за економічним змістом реорганізація — це спосіб консолідації або розподілу майна (бізнесу) учасниками юридичної особи на основі їх суб'єктивних інтересів, а з формально-юридичної сторони — це процес заміни осіб у майнових та інших правовідносинах у порядку універсального правонаступництва'.
 

  
Ознаками  реорганізації є:
    універсальне правонаступництво;
    зміна складу учасників і обсягу належних їм корпоративних прав реорганізованої юридичної особи;
    відсутність правового зв'язку між реорганізованою юридичною особою та юридичними особами, створеними внаслідок реорганізації;
    відсутність зобов'язальних відносин між правонаступником і реорганізованою юридичною особою.
  Реорганізація відбувається в одній із чотирьох форм: злиття, приєднання, поділ або перетворення. Внаслідок припинення шляхом передавання майна, прав та обов'язків правонаступниками можуть були лише юридичні особи (будь-яких організаційно-правових форм). Правонаступництво стосується усього майна, прав та обов'язків юридичної особи, в тому числі тих, які не були відомі (або зафіксовані) на час припинення. Під час реорганізації відбувається передання всього майна, прав та обов'язків. Особисті немайнові права юридичної особи (право на найменування, ділову репутацію та ін.) до правонаступників не переходять і припиняються.
  Правонаступництво відбувається лише щодо цивільних прав та обов'язків. Права та обов'язки, що виникають з трудових, соціальних, земельних, адміністративних, податкових правовідносин, до правонаступників не переходять і припиняються. Наприклад, внаслідок поділу юридичної особи втрачають чинність ліцензії, державні акти про право постійного користування земельною ділянкою, видані припиненій юридичній особі. Це слід обов'язково враховувати під час підготовки припинення юридичної особи. Іноді наявні в юридичної особи дозвільні документи коштують більше, ніж усі її активи.
  Наприклад, ТзОВ "Проммехбуд" має заборгованість перед кредиторами в розмірі 17,5 тис. грн. і має у власності завод з виробництва цегли та дозвіл на використання корисних копалин місцевого значення — видобуток піску та глини. Під час опрацювання схеми придбання підприємства як діючого бізнесу можливі три схеми:
    придбання корпоративних прав ТОВ "Проммехбуд" або
    приєднання ТзОВ до юридичної особи-покупця або
    придбання цілісного майнового комплексу (нерухомого майна та обладнання).
  З усіх цих варіантів лише у першому  випадку дія дозволу не припиняється. Однак купуючи корпоративні права, покупець повинен враховувати, що необхідно буде погашати і боргові зобов'язання. Якщо витрати, пов'язані з переоформленням
 

  
    дозволу, вищі, ніж 17,5 тис. грн., можливо, є сенс обрати інший варіант. У другому випадку дія дозволу припиниться і зобов'язання також доведеться погашати. Тому цей варіант є найгіршим із запропонованих. У третьому випадку дозвіл припиниться, але боргові зобов'язання до покупця не перейдуть.
  Юридична  особа припиняється з дня внесення запису про її припинення до Єдиного державного реєстру. Днем припинення юридичної особи вважається саме цей, а не наступний день. Година внесення до реєстру запису про припинення юридичної особи правового значення не має.
Правові наслідки припинення юридичної особи:
    припинення цивільної правоздатності і дієздатності;
    неможливість бути позивачем або відповідачем у суді;
    припинення усіх майнових зобов'язань, особистих не-майнових прав.
  Установчі документи юридичних осіб, створених  внаслідок припинення, повинні містити інформацію про правонаступ-ництво. Ця частина установчих документів може викладатися так: "1.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівське" створене внаслідок злиття товариства з обмеженою відповідальністю "Високий Замок" (ідентифікаційний код 22337088) і приватного підприємства "Галичина" (ідентифікаційний код 33228870) і є їх єдиним правонаступником щодо усіх їхніх прав та обов'язків".
  ЦК  не регулює порядку припинення юридичної  особи в процесі відновлення платоспроможності або банкрутства. Ці відносини регулюються Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
  Однією  з новацій ЦК є відмова від  формального визначення понять "злиття", "приєднання" та "поділ". У Кодексі закріплюються дефініції лише перетворення та виділу. На думку О. Кібенко, такий підхід не є випадковим. Якщо раніше при злитті та поділі юридичними особами — правонаступниками могли бути тільки новостворювані товариства, то новий ЦК не виключає можливості того, що правонаступниками при поділі або злитті можуть бути товариства, що вже існують. Крім того, це надає правове підґрунтя для здійснення так званих комбінованих реорганізацій (тобто таких, що поєднують кілька форм)1.
  Злиття  — це спосіб припинення кількох юридичних осіб, коли їх майно, права та обов'язки переходять до однієї ново-створеної юридичної особи — правонаступника. У злитті може брати участь необмежена кількість юридичних осіб.
 

  
  Злиття  є формою економічної концентрації і здійснюється із дотриманням антимонопольного законодавства. Відповідно до ст. 24 Закону "Про захист економічної конкуренції" концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України, чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації з урахуванням відносин контролю за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 млн євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, при цьому:
    вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 млн євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та
    вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації з урахуванням відносин контролю перевищує суму, еквівалентну 1 млн євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.
  Крім  того, концентрація може здійснюватися, коли частка на певному ринку товару будь-якого учасника концентрації з урахуванням відносин контролю перевищує 35%, та концентрація відбувається на цьому чи суміжному з ним ринку товару.
  При розрахунку обсягів реалізації товарів  учасників концентрації використовується сума доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням суми податку на додану вартість, акцизного збору, інших податків або зборів, базою для оподаткування в яких є оборот, за останній фінансовий звітний рік, що передував поданню заяви. Кошти, отримані від реалізації товарів у межах однієї групи суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю, якщо такий облік ведеться, не враховуються.
  Якщо  учасниками концентрації виступають комерційні банки, для розрахунку вартості активів та обсягів реалізації використовується десята частина вартості активів комерційного банку. У випадках коли учасниками концентрації є страховики, для розрахунку вартості активів страховика використовується сума неттоактивів, а для розрахунку обсягів реалізації товарів — сума доходів від страхової діяльності, визначених відповідно до законодавства України про страхову діяльність.
 

  
        Концентрація, яка потребує дозволу відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону "Про захист економічної конкуренції", забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов'язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану.
  Відповідно  до ст. 25 зазначеного Закону Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України надають дозвіл на концентрацію у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині. Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію, на здійснення якої Антимонопольний комітет України не надав дозволу як на таку, що не відповідає умовам ч. 1 цієї статті, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. ¦ Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію) затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 лютого 2002 р. № 33-р.
  Злиття  використовується переважно для  підвищення ефективності управління та оптимізації оподаткування. Логіка маневру зрозуміла з листа Державної податкової адміністрації України від 11 вересня 2002 р. № 5920/6/15-1116 "Щодо реорганізації підприємства (злиття або приєднання)"1: якщо в результаті реорганізації підприємства (злиття або приєднання) майнові права та обов'язки структурного підрозділу переходять у повному обсязі до іншого підприємства, активи та пасиви балансу такого підприємства зливаються (приєднуються) з активами та пасивами балансу підприємства-правонаступника з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування приєднаного підрозділу. Одночасно переходить заборгованість зі сплати податків до бюджетів усіх рівнів.
  Тобто при приєднанні майна структурного підрозділу до головного підприємства показники його діяльності переносяться в баланс та податковий облік головного підприємства і при визначенні об'єкта та розміру податку на прибуток підприєм-ством-правонаступником повністю враховуються.
  У разі коли платник податків (структурний  підрозділ), що ліквідується, має суми надміру сплачених або невідшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів) з відповідного бюджету,
 

  
такі  суми підлягають зарахуванню в рахунок його (юрособи) податкових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом.
  У разі коли сума надміру сплачених  або невідшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів) з відповідного бюджету перевищує суму податкових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, сума перевищення використовується для погашення податкової заборгованості або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності такої заборгованості (боргу) — направляється у розпорядження такого платника податків (юридичної особи).
  Виходячи  з викладеного, збитки ліквідованого  структурного підрозділу, майно якого приєднано до головного підприємства, враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.
  Передача  майна внаслідок злиття не вважається продажем, що також важливо для податкового маневрування. Якщо в результаті реорганізації підприємства (злиття або приєднання) усі майнові права та обов'язки одного переходять у повному обсязі до іншого і активи та пасиви балансу такого підприємства зливаються (приєднуються) з активами та пасивами балансу підприємства-правонаступника, у тому числі заборгованість по сплаті податків до бюджетів усіх рівнів, то така операція не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (див. лист Державної податкової адміністрації України від 12 лютого 2001 р. № 630/6/16-1217 "Про податок на додану вартість під час злиття підприємств")1.
  Злиття  вважається завершеним із моменту державної  реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
  Приєднання  — спосіб припинення однієї чи кількох юридичних осіб, майно, права та обов'язки яких переходять до іншої юридичної особи — правонаступника. Під час приєднання нова юридична особа не створюється. Саме у цьому полягає різниця між злиттям і приєднанням.
  Поряд із терміном "приєднання" застосовується термін "поглинання". Однак цей термін ширший, оскільки охоплює й інші способи встановлення контролю над суб'єктом: встановлення контролю над менеджментом підприємства або особою, що представляє інтереси володільця великого пакета акцій; придбання контрольного пакета акцій; банкрутство компанії з подальшим придбанням її активів; встановлення контролю над активами.
 

  
        Приєднання  є однією з форм економічної концентрації і, так само як і злиття, здійснюється з дотриманням вимог анти-монопольного законодавства.
  Зміни до установчих документів юридичної  особи, що не припиняється в результаті приєднання, підлягають державній реєстрації після державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті приєднання. Приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації таких змін до установчих документів та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання.
  Поділ — спосіб припинення однієї юридичної особи, майно, права та обов'язки якої переходять до кількох нових юридичних осіб — правонаступників відповідно до розподільчого балансу.
  Відповідно  до ст. 53 Закону "Про захист економічної  конкуренції" якщо суб'єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище.
Примусовий поділ  не застосовується у разі:
    неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;
    наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб'єктом господарювання, перевищує 30% валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).
  Рішення органів Антимонопольного комітету України про примусовий поділ суб'єкта господарювання підлягає виконанню у встановлений строк, який не може бути меншим 6 місяців. Реорганізація суб'єкта господарювання, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монопольного (домінуючого) становища цього суб'єкта господарювання на ринку.
  Поділ вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутворених юридичних осіб та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу.
Поділ може використовуватися  для вирішення таких завдань:
    розподіл бізнесу між партнерами;
    оптимізація управління юридичними особами;
    обмеження негативних наслідків від здійснення господарської діяльності окремими організаціями.
     

  Перетворення. Відповідно до ст. 108 ЦК перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
  Зміна організаційно-правової форми — це зміна виду юридичної особи. Перетворення має місце, наприклад, коли на базі майна командитного товариства створюється товариство з обмеженою відповідальністю або будь-яка інша юридична особа (крім командитного товариства). Характерно, що внаслідок перетворення за новоствореною юридичною особою залишається ідентифікаційний код попередньої.
  Перетворення не охоплює випадки зміни назви юридичної особи.
  Зміна організаційно-правової форми може мати місце незалежно від рішень органів управління юридичної особи, наприклад, внаслідок вибуття з командитного товариства єдиного учасника з повною відповідальністю або єдиного вкладника. Однак сама по собі зміна організаційно-правової форми не є перетворенням, оскільки останнє можливе за рішенням учасників, органу юридичної особи або суду.
  Після реєстрації юридичної особи —  правонаступника складається передавальний акт. Початковий баланс новоствореної юридичної особи повинен збігатися з даними балансу перетвореної юридичної особи. До правонаступника переходять також права та обов'язки, які не були відомі на час припинення і виникли після перетворення.
  Перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення.
  Підстави  та процедура реорганізації  юридичної особи. Рішення про реорганізацію юридичної особи можуть прийняти:
    учасники (наприклад у повному товаристві);
    орган юридичної особи;
    суд, якщо це прямо передбачено законом;
    інші органи державної влади, якщо це прямо передбачено законом.
  Відповідно  до п. 13.2 ст. 13 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, активи якого передані у податкову заставу, або той, хто скористався правом реструктуризації податкового боргу, зобов'язаний завчасно повідомити податковий орган про прийняття рішення щодо проведення будь-яких видів реорганізації та надати податковому органу
 

  
      план  такої реорганізації. Тому перед  тим, як прийняти рішення про реорганізацію, юридична особа, що має податковий борг, зобов'язана попередньо узгодити його з податковим органом.
  Відповідно  до ст. 105 ЦК особа, що прийняла рішення  про припинення юридичної особи, має такі обов'язки:
  1) негайно письмово повідомити про це рішення орган, що здійснює державну реєстрацію. Мається на увазі той державний реєстратор, у якого перебуває реєстраційна справа суб'єкта, що припиняється. "Негайно" означає, що про таке рішення слід повідомити не пізніше, як на наступний робочий день.
  Відповідно  до ст. 34 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи засновники (учасники) юридичної особи або уповноважені ними орган чи особа повинні подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:
  • нотаріально посвідчену копію рішення засновників 
(учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинен 
ня юридичної особи;

  • документ, що підтверджує внесення плати за публікацію 
повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або 
уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юри 
дичної особи у спеціалізованому друкованому засобі масової 
інформації.

  У випадках, встановлених законом, додатково  подається документ, який підтверджує одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи.
  У разі припинення юридичної особи  шляхом злиття або приєднання рішення  щодо припинення юридичної особи  підписується уповноваженими особами юридичної особи або юридичних осіб, що припиняються, та юридичної особи — правонаступника.
  Державний реєстратор за відсутності підстав  для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без розгляду повинен у день надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи та направити відповідне повідомлення органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування відомості про внесення такого запису.
 

  
  Реєстрація  рішення про припинення має важливі  наслідки. З цього часу забороняється:
    проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, щодо якої прийнято рішення щодо припинення;
    внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо відомостей про відокремлені підрозділи;
    проведення державної реєстрації юридичної особи, засновником (учасником) якої є юридична особа, щодо якої прийнято рішення щодо припинення;
  2) призначити комісію з припинення. Комісія з припинення — це орган, покликаний практично здійснювати процедуру припинення юридичної особи. Персональний склад комісії визначається особою, яка прийняла рішення про припинення, але за погодженням із державним реєстратором. Функції комісії може виконувати одна особа — ліквідатор, а також орган управління юридичної особи. Таким органом може бути лише виконавчий орган.
  Законом не визначено, чи необхідна згода  осіб, які залучаються до складу комісії з припинення. Вважаю, що виконання обов'язків члена комісії з припинення з точки зору трудового права вважається переведенням, а тому залучення до цієї комісії працівників юридичної особи можливе за їх згодою. Залучення інших осіб, у тому числі засновників, стосується їх прав та обов'язків, а тому також допускається за їх згодою.
  Склад комісії з припинення погоджується з державним реєстратором. Засновники (учасники) юридичної особи або уповноважені ними орган чи особа не пізніше двох робочих днів з дати надходження до державного реєстратора рішення про припинення погоджують з державним реєстратором призначення комісії з припинення (ліквідатора, ліквідаційної комісії тощо), порядок та строки ліквідації юридичної особи шляхом подання (надсилання рекомендованим листом) йому відповідного рішення. З огляду на такий короткий строк доцільно, щоб одночасно із прийняттям рішення про припинення юридичної особи вирішувалося питання про склад комісії з припинення, порядок та строки припинення.
  Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня від дати надходження відповідного рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідатора, ліквідаційної комісії тощо).
  Законом не передбачено підстав, за наявності  яких державний реєстратор вправі відхилити кандидатуру члена комісії з припинення. Це означає, що будь-яка запропонована кандидатура — прохідна.
 

  
        У разі якщо заявник не звернувся до державного реєстратора у встановлений строк, державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів з дати надходження документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або засновника (учасника) юридичної особи. Це положення надає державному реєстратору право вибору, адже він може зазначити ліквідатором як керівника органу управління, так і засновника (одного з них).
  З моменту призначення комісії  з припинення (ліквідаційної комісії, ліквідатора) до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Обсяг повноважень комісії, порядок її роботи визначаються законом та органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи. Члени комісії з припинення зобов'язані діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Голова комісії з припинення є службовою особою.
  Зміна складу комісії здійснюється за рішенням того органу, який її сформував. Особа, призначена до складу комісії, вправі припинити виконувати ці повноваження з власної ініціативи.
  Комісія виступає в суді від імені юридичної  особи, яка припиняється. Такі повноваження має голова комісії, або за його дорученням — один із членів комісії;
  3) встановити порядок і строки припинення юридичної особи. Вважаю, що ця вимога має декларативний характер, оскільки порядок і строки припинення юридичної особи визначаються законом і повинні бути імперативними. Виконання цього припису відбувається формально.
  Після повідомлення державного реєстратора  та призначення комісії усі повноваження щодо припинення продовжує виконувати комісія. Комісія поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Тривалість строку встановлюється органом, що прийняв рішення про припинення. Максимальний строк законом не встановлено, але практично ніколи не встановлюється більший ніж два місяці строк, оскільки це не відповідає інтересам юридичної особи, що припиняється.
 

  
  Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи. Кредитором юридичної особи вважається особа, що має право вимоги до неї. За умови належного ведення бухгалтерського обліку усі кредитори відомі. Тому їх виявлення здійснюється шляхом інвентаризації заборгованості. Письмове повідомлення про припинення надсилається кожному такому кредитору незалежно від суми боргу. Виявлення інших кредиторів, які можуть мати вимоги до юридичної особи, здійснюється шляхом публікації повідомлення про припинення юридичної особи.
  Комісія діє за рахунок коштів юридичної  особи, що припиняється, якщо інші джерела фінансування не передбачені у рішенні про припинення.
  Припинення  юридичної особи може вплинути на виконання її зобов'язань перед кредиторами. Гарантією дотримання їх прав є можливість вимагати припинення зобов'язання або його дострокового виконання — на вибір кредитора. Така вимога повинна бути заявлена комісії з припинення упродовж строку для пред'явлення вимог кредиторів.
  Після закінчення строку для пред'явлення  вимог кредиторами (не менше двох місяців) та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу).
  Передавальний акт та розподільчий баланс мають містити такі положення:
    перелік усіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється;
    найменування всіх її кредиторів та боржників;
    зобов'язання, які оспорюються сторонами.
  У разі злиття чи приєднання передавальний  акт повинен містити відомості про майно, права та обов'язки кожної юридичної особи, що припиняється, а також вартість майна, прав і обов'язків юридичної особи — правонаступника. На основі передавального акту складається баланс правонаступника. Показники цього балансу визначаються шляхом сумування однорідних статей балансу припинених юридичних осіб.
  Передавальний акт підписується головою комісії  з припинення юридичної особи і керівником виконавчого органу юридичної особи — правонаступника.
  Розподільчий  баланс повинен містити відомості про розподіл майна, прав і обов'язків (статей балансу) між правонаступниками у вартісному вигляді (по сумі). На основі розподільчого
 

  
        балансу складається акт про розподіл окремих статей балансу між правонаступниками, в якому наводяться дані про конкретне майно, що передається кожному правонаступнику, найменування кредиторів та боржників, підстави виникнення зобов'язань.
  Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Рішення приймається в загальному порядку. Передавальний акт у разі злиття або приєднання затверджується учасниками (загальними зборами учасників) усіх юридичних осіб, що беруть участь у припиненні (як тими, що припиняються, так і тими, які стають правонаступниками). Для розгляду питання про затвердження передавального акта можуть проводитися спільні засідання загальних зборів учасників.
  Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи — правонаступника.
  Порушення встановленого порядку припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб — правонаступників.
  Якщо  порушення порядку припинення юридичної особи виявлені після внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення, відповідальність за ці порушення може бути покладена на членів комісії з припинення. Порушення порядку припинення юридичної особи може бути підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи — правонаступника внаслідок визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути (ч. 2 ст. 38 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців").
  Якщо  правонаступниками юридичної особи  є кілька юридичних осіб (тобто у разі поділу) і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи — правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Ця норма застосовується лише у разі невизначеності щодо суб'єкта, до якого перейшло певне зобов'язання.
  Відповідно  до ст. 37 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" для проведення
 

  
державної реєстрації припинення юридичної особи  в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення голова комісії з припинення або уповноважена ним особа після закінчення процедури припинення, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинні подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:
    заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення;
    свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;
    оригінал установчих документів;
    нотаріально посвідчену копію передавального акта, якщо припинення здійснюється в результаті злиття, приєднання або перетворення, або нотаріально посвідчену копію розподільчого балансу, якщо припинення здійснюється в результаті поділу;
    довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;
    документ про узгодження плану реорганізації з органом державної податкової служби;
    довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття юридичної особи з обліку як платника податків;
    довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку;
    довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку.
  У випадках, що встановлені законом, додатково подається висновок аудитора щодо достовірності та повноти передавального акта або розподільчого балансу.
  У разі державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті перетворення документи, які передбачені  абзацами 6—10 цієї статті, державному реєстратору не подаються.
  Виділ. Відповідно до ст. 109 ЦК виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
  В ЦК 1963 р. виділ належав до способів реорганізації юридичної особи. У ЦК 2003 р. ця неточність усунута, оскільки виділ — це спосіб створення нової юридичної особи без припинення попередньої. На відміну від інших способів створення, внаслідок виділу нова юридична особа виникає з певним обсягом майна, прав та обов'язків. Обсяг майна юридичної особи, з якої відбувся виділ нової, відповідно зменшується,    „і;,
 

  
        Закон не містить вимог щодо пропорційності розподілу майна і зобов'язань. Тому можливим є такий розподіл, за яким ново-створеній юридичній особі передається цінне майно, а усі зобов'язання залишаються за попередником. Виділ дозволяє звільнити корпоративні активи від боргів та відвести їх від можливого звернення стягнення на них за зобов'язаннями юридичної особи. Оскільки виділ порушує інтереси кредиторів, вони вправі вимагати дострокового виконання або припинення зобов'язань.
  Виділ подібний до припинення юридичної особи, оскільки у цьому разі також відбувається перехід частини прав та обов'язків однієї юридичної особи до іншої — правонаступника. Тому до виділу за аналогією закону застосовується більшість положень про припинення юридичної особи.
  Близьким  до виділу є створення залежних (дочірніх) товариств.
  Підстави  ліквідації юридичної  особи. Відповідно до ст. 110 ЦК підставою для ліквідації юридичної особи може бути:
    рішення учасників або органу управління юридичної особи (добровільна ліквідація);
    рішення суду (примусова ліквідація).
  Рішення про добровільну ліквідацію може бути прийнято у будь-який час і з будь-яких мотивів, у тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
  Настання  обставин, які в установчих документах передбачені як підстави для ліквідації, само по собі не призводить до ліквідації, а є лише приводом для розгляду питання про ліквідацію загальними зборами учасників або іншим уповноваженим органом юридичної особи.
  Примусова ліквідація здійснюється за рішенням суду з підстав, передбачених законом. Підставами примусової ліквідації є:
    визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути;
    оголошення юридичної особи банкрутом;
    провадження юридичною особою діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
 
  
    невідповідність мінімального розміру статутного фонду  юридичної особи вимогам закону;
    неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
     

  • наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням (ч. 2 ст. 38 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців").
  У літературі висловлювалася думка, що необхідно передбачити спрощений порядок ліквідації юридичних осіб, які явно припинили свою діяльність або взагалі не розпочали свою фінансово-господарську діяльність. Нині усі справи про припинення юридичної особи розглядаються судом у позовному провадженні. Позовне провадження передбачає наявність спору. Однак часто буває, що спір щодо ліквідації відсутній, ліквідовувана юридична особа не оспорює відповідну вимогу податкового органу. У зв'язку із цим видається правильним, щоб матеріальні норми, що регламентують припинення юридичних осіб, надавали право податковим (або іншим) органам самостійно приймати рішення про їх ліквідацію (за наявності передбачених законом підстав) та здійснення процедури ліквідації, а право на звернення до суду виникало б лише за наявності спору щодо такого рішення1. Вважаю, що така думка є правильною.
  Відповідно  до ст. 16 Закону "Про свободу совісті  та релігійні організації" у судовому порядку діяльність релігійної організації припиняється лише у випадках:
    вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена законом (ст.ст. З, 5 і 17 Закону);
    поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посяганнями на життя, здоров'я, свободу і гідність особи;
    систематичного порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо);
    спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов'язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадського порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських або релігійних організацій.
  Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації  у порядку позовного провадження, передбаченому ЦПК, за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.
  Відповідно  до ст. 21 Закону "Про політичні  партії в Україні" політична партія може бути за поданням Міністерства юстиції  України чи Генерального прокурора України заборонена в су-
 

  
      довому  порядку у випадку порушення  вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією, цим -   та іншими законами України.
  Заборона  діяльності політичної партії має наслідком  припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії.
  Відповідно  до ст. 18 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" діяльність профспілок, їх об'єднань, яка порушує Конституцію та закони України, може бути заборонена лише за рішенням місцевого суду, а профспілок зі статусом всеукраїнських і республіканських та об'єднань профспілок з відповідним статусом — лише за рішенням Верховного Суду України.
  Вимога  про примусову ліквідацію юридичної  особи може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.
  Рішенням  суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи.
  Якщо  вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до ст. 51 цього Закону якщо вартості майна боржника — юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
  Невиконання цих вимог є підставою для  відмови у внесенні запису про  ліквідацію юридичної особи в  Єдиний державний реєстр. Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення, несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) боржника.
  Особливості ліквідації банків встановлені гл. 16 Закону "Про банки і банківську діяльність".
 

  
Порядок ліквідації юридичної особи включає  такі етапи.
    Прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи. Одночасно з прийняттям рішення про ліквідацію доцільно вирішувати питання про склад ліквідаційної комісії. Здійснення ліквідації іншими органами та особами ст. 111 ЦК не передбачає.
    Повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи. Повідомлення повинно містити відомості про:
 
    найменування  юридичної особи;
    ідентифікаційний код юридичної особи;
    місцезнаходження юридичної особи;
    підставу для прийняття рішення щодо припинення (злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації) юридичної особи;
  • місце та дату внесення запису про прийняття рішення 
засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом 
про припинення юридичної особи;

    дату призначення та відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо);
    порядок і строк заявлення кредиторами вимог до юридичної особи, що припиняється.
  3. Подання документів до Управління державної реєстрації 
для внесення запису до Єдиного державного реєстру.
Необхідні 
документи:

    нотаріально посвідчена копія рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи;
    документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації;
    додатково пред'являються паспорт та документ, що посвідчує повноваження довіреної особи;
  • документ, що посвідчує повноваження особи, яка подає 
документи.

  4. Погодження ліквідаційної комісії, порядку та строків лік 
відації з державним реєстратором не пізніше двох робочих днів з 
дати надходження документів, шляхом подання (надсилання ре 
комендованим листом) йому відповідного рішення.

  Не  пізніше наступного робочого дня  від дати надходження відповідного рішення державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідатора, ліквідаційної комісії тощо).
 

  
        Повідомлення  підлягає опублікуванню спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації протягом 10 днів з моменту внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.
  5. Повідомлення ДШ про прийняття рішення про ліквідацію. 
У триденний термін від дати внесення до Єдиного державного 
реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у 
процесі припинення, необхідно подати:

    заяву про зняття з обліку платника податків за ф. № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за ф. № 6-ОПП;
    оригінал довідки за формою № 4-ОГШ;
    копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію;
    копію розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії;
    ліквідаційну картку органів державної статистики (для кожної філії за наявності у платника податків — юридичної особи філій).
   У 10-денний термін з дня подання  заяви за ф. № 8-ОПП необхідно скласти  ліквідаційний баланс у формі  річного звіту (на дату прийняття  рішення про ліквідацію) та подати його для перевірки органу державної податкової служби.
    Розміщення в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше 2 місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню органом реєстрації у спеціальному додатку до газети "Урядовий кур'єр" та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом 10 днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.
    Вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.
    Складання проміжного ліквідаційного балансу. Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами (не менше 2 місяців) складає проміжний ліквідаційний баланс. У ньому зазначаються відомості про склад майна юридичної особи (у вартісному вимірі), що встановлюється шляхом
     

інвентаризації, яка є обов'язковою; перелік пред'явлених кредиторами вимог (їх сума або грошовий еквівалент), результати їх розгляду (задоволено або відхилено).
  Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
  9. Проведення розрахунків із кредиторами. Виплата грошових 
сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадить 
ся у порядку черговості, встановленої ст. 112 ЦК, відповідно 
до проміжного ліквідаційного балансу. Виплати провадяться 
лише тим кредиторам, вимоги яких визнані ліквідаційною 
комісією і внесені до проміжного ліквідаційного балансу. При 
цьому учасники товариства не вважаються його кредиторами. 
Учасник може бути кредитором лише у тих випадках, коли 
зобов'язання виникло з підстав, не пов'язаних із участю у то 
варистві (наприклад, за договором оренди, позики, внаслідок 
заподіяння шкоди та ін.).

  Вимоги  кредиторів погашаються шляхом виплат грошових сум. Ця форма розрахунку є пріоритетною. Розрахунки можливі у будь-якій формі (готівкові або безготівкові) та із застосуванням будь-яких розрахункових документів (платіжними дорученнями, розрахунковими чеками, заліком взаємної заборгованості), а також переказними векселями. За згодою кредитора задоволення вимог можливе шляхом передачі йому у власність майна юридичної особи, що ліквідується.
  Виплати розпочинаються від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу, за винятком кредиторів четвертої (останньої) черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.
  У разі недостатності у юридичної  особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи. Продаж майна здійснюється в порядку, визначеному органом, що прийняв рішення про ліквідацію.
  10. Складання ліквідаційного балансу. Після завершення роз 
рахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідацій 
ний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи 
або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної 
особи. Ліквідаційний баланс затверджується у тому випадку, 
коли задоволені визнані вимоги усіх кредиторів.

  Після проведення відповідно до чинного законодавства  ліквідаційною комісією (органом, що проводить ліквідацію підприємства) заходів щодо ліквідації у ліквідаційному балансі відображаються результати прийнятих рішень про стягнення боргів, розподілення активів, власного капіталу та погашення
 

  
    (списання) зобов'язань, що має призвести  до відсутності активів, власного капіталу і зобов'язань ліквідованого підприємства на заключну дату складання ліквідаційного балансу1.
  Майно юридичної особи, що залишилося після  задоволення вимог кредиторів, передається  її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.
  У підприємницьких товариствах майно, що залишилося після ліквідації, розподіляється між учасниками пропорційно до їх часток у статутному капіталі, якщо інший порядок не передбачено в установчих документах. Звертаю увагу на диспозитивність цього положення.
  У непідприємницьких товариствах  і установах майно, що залишилося після ліквідації, використовується на досягнення мети, яку мала ліквідована  юридична особа, або на благодійні цілі. Це положення, навпаки, є імперативним.
  Відповідно  до ч. 5 ст. 21 Закону "Про об'єднання громадян" кошти та інше майно об'єднань громадян, у тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятися між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в дохід держави.
  Відповідно  до ч. 2 ст. 23 Закону "Про політичні  партії в Україні" одночасно з прийняттям рішення про ліквідацію з'їзд (конференція) політичної партії приймає рішення про використання майна та коштів політичної партії на статутні чи благодійні цілі.
   Відповідно  до ч. 2 ст. 18 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" одночасно з прийняттям рішення про ліквідацію з'їзд (конференція), загальні збори приймають рішення про використання майна та коштів профспілок, їх об'єднань, що залишилися після проведення всіх необхідних розрахунків, на статутні чи благодійні цілі.
    Складання акта ліквідатора (ліквідаційної комісії).
    Закриття рахунків у банку. Необхідні документи:
 
  
    рішення суду про ліквідацію юридичної особи (оригінал або копія, посвідчена в установленому порядку);
    картка із зразками підписів і відбитка печатки, посвідчена нотаріально. До цієї картки включаються зразки підписів ліквідатора (уповноважених членів ліквідаційної комісії) і відбитка печатки юридичної особи, що ліквідується. Інші рахунки, вияв-
     

лені  під час проведення ліквідаційної  процедури, підлягають закриттю ліквідатором (ліквідаційною комісією).
    Отримання довідки ОПП-12 про зняття з обліку в ДШ.
    Зняття з обліку у Фонді загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. У 10-денний термін з дня прийняття рішення про припинення подаються такі документи:
 
    заява про  зняття з обліку;
    копія розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами, про ліквідацію.
  Отримавши зазначені документи, центри зайнятості у 15-денний строк здійснюють документальну перевірку щодо повноти сплати страхових внесків.
  15. Зняття з обліку у Пенсійному фонді. У 10-денний термін 
з дня прийняття рішення про припинення подаються такі до 
кументи:

    заява про зняття з обліку;
    копія розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами, про ліквідацію.
  Отримавши зазначені документи, орган Пенсійного фонду у 10-денний термін проводить документальну перевірку правильності обчислення та сплати страхових внесків.
  16. Зняття з обліку у Фонді соціального страхування від 
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань 
України.
У 10-денний термін з дня прийняття рішення про 
припинення подаються такі документи:

• заява про зняття з обліку;
    копія розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами, про ліквідацію;
    виписка з поточного рахунку в банку.
  17. Зняття з обліку у Фонді соціального страхування з тим 
часової втрати працездатності.
Необхідні документи:

    заява про зняття з обліку;
    копія розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами, про ліквідацію.
 
    Здача документів до архівної установи.
    Подання документів на державну реєстрацію припинення юридичної особи. Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до ст. 36 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" для проведення державної
     

    реєстрації  припинення юридичної особи в  результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії або уповноважена ним особа після закінчення процедури ліквідації, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:
    заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією;
    свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;
    оригінал установчих документів;
    акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, який затверджено рішенням засновників (учасників) або уповноваженого ними органу;
    довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття юридичної особи з обліку як платника податків;
    довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку;
    довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку;
    довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.
  У випадках, що встановлені законом, додатково  подається висновок аудитора щодо достовірності та повноти ліквідаційного балансу. Підписи на ліквідаційному балансі мають бути нотаріально посвідчені.
  Задоволення вимог кредиторів. Порядок задоволення вимог платоспроможної юридичної особи передбачено у ст. 112 ЦК. Платоспроможною є юридична особа, сукупна вартість майна якої перевищує сукупну вартість зобов'язань.
  Важливим  принципом задоволення вимог  кредиторів юридичної особи, яка ліквідується, є черговість. Черговість вимог — це встановлення державою пріоритетності одних вимог над іншими. Існує чотири черги.
  Перша черга — вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.
  Відповідно  до ст. 546 ЦК виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Способів забезпечення вимог ЦК не передбачає. Передбачає лише види. Тому дослівне тлумачення не дозволяє з'ясувати зміст зазначеної норми.
 

  
  При розширеному тлумаченні норми п. 1 ч. 1 ст. 112 ЦК до вимог першої черги  можна віднести вимоги, забезпечені  будь-яким видом забезпечення (неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком або договірними видами). Однак при такому застосуванні норми черговість втратить сенс: для того, щоб бути кредитором першої черги, достатньо зазначити у договорі умову про неустойку.
  При системному тлумаченні з'ясовується, що переваги перед іншими кредиторами дає лише застава. Відповідно до ст. 572 ЦК у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого' заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).. Щодо інших видів забезпечення зобов'язань першочерговості не встановлено.
  Друга черга — вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами (виплата заробітної плати, компенсаційних виплат), вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності.
  Третя черга — вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до ст. 2 Закону України від 25 червня 1991 р. "Про систему оподаткування" (в редакції Закону від 18 лютого 1997 р.) під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
  Фінансові санкції (пеня, штраф), нараховані за несвоєчасну  сплату податків, зборів (обов'язкових  платежів), не є податком, збором (обов'язковим  платежем), тому до цієї черги не належать.
Четверта  черга — всі інші вимоги.
  Вимоги  однієї черги задовольняються пропорційно  сумі вимог, що належать кожному кредитору  цієї черги. У розрахунок беруться лише визнані вимоги.
  Черговість  задоволення вимог кредиторів неплатоспроможної юридичної особи визначається Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
  У разі відмови ліквідаційної комісії  у задоволенні вимог кредитора  або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.
  Вищий господарський суд України роз'ясним, що в період роботи ліквідаційної  комісії підприємство, яке ліквідується, не
 

  
      втрачає статусу юридичної особи, а отже, може бути учасником судового процесу на загальних підставах. Водночас ліквідаційна комісія не є юридичною особою. Тому якщо організація-креди-тор вважає, що ліквідаційна комісія необгрунтовано відхилила її вимогу до підприємства, що ліквідується, вона вправі до виключення останнього з державного реєстру України звернутися в установленому порядку з позовом до цього підприємства (п. 2.1 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 12 вересня 1996 р. № 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств").
  За  рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної
: особи. Оскільки  майно ліквідованої юридичної  особи розподі-
: ляється  між учасниками або переходить  до інших осіб, вимоги кредитора слід звертати саме до цих осіб. їх відповідальність
і обмежується  вартістю майна, одержаного внаслідок  ліквідації. Якщо майно розподілене між кількома особами, вони несуть
і солідарну відповідальність. Ці відносини регулюються ч. 5 ст. 107 ЦК за аналогією закону.
т Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються
і з  майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно, але
і до розподілу  майна між учасниками.
і      Ліквідаційна комісія вправі відхилити вимоги кредитора (не
і визнати  їх). Про результати розгляду вимог  кредитор повідомляється письмово. Кредитор вправі у місячний термін з дня
і одержання  повідомлення про повну або часткову відмову у
І визнанні його вимог звернутися до суду з  позовом. Звернення кредитора до суду не зупиняє ліквідаційної процедури. У разі задоволення судом вимог кредитора ліквідаційній комісії подається виконавчий документ. Якщо упродовж місяця кредитор не звернувся до суду з позовом, його вимоги вважаються погашеними, навіть якщо вони відхилені необгрунтовано. Місячний строк є присічним і поновленню не підлягає.
  Вимоги кредиторів, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
  Виконання ліквідаційної процедури  під час припинення юридичної особи, не пов'язаного із банкрутством. Однією з найскладніших проблем, які виникають під час примусового припинення юридичних осіб, не пов'язаного із банкрутством, є проблема виконання ліквідаційної процедури. Хто повинен її
 

  
здійснювати? Перший, хто спадає на думку, — засновники (учасники). Вони створили юридичну особу, тому логічно, щоб вони її і ліквідовували.
  Однак покласти ліквідацію юридичної особи  на засновників — фізичних осіб часом видається складно, оскільки знайти їх, як правило, не видається можливим. Крім того, покладення обов'язків з ліквідації юридичної особи на її засновника впливає на права та обов'язки останнього щодо організації, котра ліквідується. Відповідно, з ініціативи суду він має бути залучений до участі у справі як заінтересована особа, оскільки підставою для скасування рішення є прийняття рішення про обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі. У свою чергу, спори за участю фізичних осіб підвідомчі загальним судам1. Тому залучення в господарський процес засновників — фізичних осіб призведе до непідвідомчості справ господарському суду. Практика господарських судів України ще не пішла цим шляхом.
  Доцільно  звернути увагу на те, як вирішується  аналогічна проблема у Російській Федерації. Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого арбітражного суду Російської Федерації та Верховного Суду Російської Федерації від 1 липня 1996 р. № 6/8 "Про деякі питання, пов'язані із застосуванням частини першої Цивільного кодексу Російської Федерації" якщо виконання рішення суду про ліквідацію юридичної особи покладено на її засновників або уповноважені установчими документами органи, але в установлений строк ліквідація юридичної особи не здійснена, суд призначає ліквідатора та доручає йому здійснити ліквідацію юридичної особи. Призначення ліквідатора, визначення порядку ліквідації здійснюється за аналогію закону — як при банкрутстві.
  Ця  позиція не безспірна. О. Собченко, наприклад, вважає, що слід керуватися Законом "Про  виконавче провадження", який надає право ліквідувати юридичну особи судовим виконавцям2.
  Доводилося  зустрічати пропозицію покласти виконання  ліквідаційної процедури на державного реєстратора.
  Вважаю, що при пошуку шляхів вирішення проблеми примусової ліквідації юридичної особи, не пов'язаної із банкрутством, слід виходити з того, що юридична особа створюється засновниками і, як правило, в своїх інтересах. Основний правовий
 

  
      ефект, який досягається засновниками у  зв'язку із створенням юридичної особи — це обмеження їх майнової відповідальності. Ця властивість притаманна юридичній особі протягом усього її існування.
  Якщо  юридична особа створюється в  інтересах своїх засновників, то справедливим видається твердження, що юридична особа — це клопіт її засновників (учасників). Із цих міркувань логічним буде покладення обов'язків, які пов'язані із ліквідацією юридичної особи, на її засновників. При цьому доцільно, щоб це правило було закріплено на рівні закону. Це б позбавило суд необхідності мотивувати, чому саме на засновника покладається такий обов'язок.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.