На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


реферат Банквська система України

Информация:

Тип работы: реферат. Добавлен: 04.12.2012. Сдан: 2012. Страниц: 16. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


    Міністерство  освіти і науки України 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Реферат на тему:
    Банківська  система України 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    План:
    Вступ
    Банківська система України на сучасному етапі
    Національний банк України та його правове становище
    Банківське регулювання і банківський нагляд Національного Банку України
    4.  Правовий статус інших банків
    Висновок
    Список використаної літератури 
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     

    Вступ
          У процесі становлення  ринкової економіки в Україні  важливого значення набуває вдосконалення банківської системи в державі та чітке правове регулювання всієї банківської діяльності.
          Останнім часом  банківська система України зазнала  докорінних змін, створено дворівневу банківську систему, дедалі більшого розвитку набуває діяльність інших банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, розширюються нетрадиційні сфери застосування банківського капіталу, істотно змінюється характер взаємовідносин банків з клієнтурою.
          Банківські системи  держав з розвиненою ринковою економікою формувалися століттями, а наша країна існує лише 11 років. Законодавство є нестабільним, але якщо не формувати процес становлення банківської системи і міжбанківського законодавства, ринкових перетворень не буде.
          Банківська система  є невід’ємною частиною фінансової системи тому, що інститути банківського права, кредитування, фінансові капіталовкладення, цінні папери та біржа, тісно пов’язані з фінансовим правом.
              Отже метою функціонування банківської  системи повинно бути економічне  та правове забезпечення стабільного  розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку , забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків , створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника  в чому ми повинні впевнитися.  
 
 
 
 
 
 
 

      1. Банківська система України на сучасному етапі
    Сучасний  етап розвитку України характеризується гострою необхідністю створення цілісної програми соціально-економічного розвитку суспільства, а також забезпечення необхідних умов реальних перетворень фінансової, кредитної та грошової систем, адаптації їх до специфіки ринкових відносин. При цьому у сфері фінансового забезпечення економічної реформи подальшого вдосконалення потребує фінансове та податкове законодавство. З цієї позиції істотне значення має питання удосконалення правового регулювання банківської системи України.
    В процесі становлення банківської  системи, а також розвитку економіки  України реєструються все нові комерційні банки, а ті банки, які не виживають в таких жорстких умовах ліквідуються або банкрутують, їх виключать із “Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ”.
    На  протязі останніх років пройшло  інтенсивне зростання загальної  кількості комерційних банків, склалася інфраструктура ринку, в обіг були введені основні інститути, задіяна система державного регулювання і контролю діяльності, необхідна законодавча база, підготовлена достатня кількість кваліфікованих банківських кадрів, склались базові передумови для повноцінного функціонування інститутів в умовах ринкової економіки.
    7 грудня 2000 р. Верховною Радою України  був прийнятий Закон України “Про банки і банківську діяльність”.
    Стаття 4 Закону встановила дворівневу банківську систему в Україні:
    “Банківська система України з Національного банку України та інших банків, що створені і діють  на території України відповідно до положень цього Закону”.
          Статтею 2 Закону України  “Про банки і банківську діяльність”  визначено термін “банк”:
    “банк”  – це юридична особа, яка маю виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб”. 
    На  сьогоднішній день банківська система України має дворівневу структуру:
    Перший  рівень – Національний банк України,
    Другий  рівень – система інших банків.
    Перший  рівень банківської системи займає НБУ який має статус юридичної особи. Основна його функція полягає в забезпеченні стабільності грошової одиниці  - визначила Конституція України. 
    Повноваження  і принципи організації НБУ визначаються законодавством.
          Статутний капітал  Національного банку є загальнодержавною власністю. Банк функціонує як економічно самостійна державна установа, здійснює видатки, як правило за рахунок своїх коштів. При перевищенні доходів над видатками банк суми перевищення відраховує в державний бюджет.
          Фінансово-правові  норми українського чинного законодавства визначають порядок утворення і компетенцію другого рівня банківської системи комерційних банків.
          Комерційні банки  різних видів і форм власності  на акціонерних або пайових засадах створюються відповідно з Законами України “ Про Національний банк України”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про господарські товариства і фондову біржу” та Інструкціями Національного банку України. Створювати банки можуть українські та іноземні  юридичні та фізичні особи (не менше трьох), крім Рад народних депутатів всіх рівнів, їх виконавчих органів, державних підприємств, політичних, профспілкових організацій і об’єднань, партій, громадських фондів.
          Забороняється бути засновниками військовослужбовцям  усіх правоохоронних органів, державних організацій, покликаних здійснювати контроль за діяльністю банків.
          Не можуть бути засновниками банку особи, яким суд заборонив  займатися певною діяльністю до закінчення терміну, встановленого вироком. Не дозволяється бути засновниками особам, що мають непогашену судимість за крадіжки і хабарництво, вони не можуть також займати керівні посади, що пов’язані з матеріальною відповідальністю.
          Національний банк України встановлює мінімальний  розмір статутного фонду акціонерного банку.
          Статутний капітал  акціонерного банку може формуватися тільки за рахунок власних коштів акціонерів. Забороняється збільшувати статутний капітал і створювати нові банки за рахунок нерозподілених прибутків або коштів інших фондів.
          Головні проблеми, які  стають перед банківською системою на даному етапі:
    Однією з важливих проблем діяльності банків у цьому році була проблема мінімального розміру статутного фонду.
    Негативне відношення до малих банків. Як вже згадувалося, в системі комерційних банків 15 відсотків від загальної кількості становлять малі банки.
    Групи банків, що знаходяться в стадії ліквідації – головним чином банки, відновлення нормальної діяльності яких може неможливо. У цій групі повинна провадитись реструктуризація – злиття, приєднання або ліквідація.
    Однією з систем ринкових відносин, зверхність позичальника над кредитором. Діючі ідеологічні, правова, політична і адміністративна інфраструктури дозволяють позичальнику в багатьох випадках законно не повертати борг. Позичальник спочатку стає боржником, а потім  - власником грошей. Іншими словами, у рамках чинного законодавства і судочинства, кредитор має суттєві проблеми з поверненням своїх коштів.
    Питання стійкості національної валюти є невід’ємною умовою діяльності банків. Проблема стабільності гривні залишається актуальною і може вирішуватися лише в умовах ефективної економічної політики.
    Важливою умовою подальшого розвитку банківської діяльності, залучення додаткових коштів населення, є вирішення проблем гарантування вкладів фізичних осіб.
    Практика  показує, що в умовах загострення кризової ситуації повернення вкладів населенню набуває особливо політичного значення.
    Завдання  Національного банку України, комерційних  банків і Асоціації українських  банків, полягає в тому, щоб спільними  зусиллями подолати труднощі, які виникли внаслідок фінансової кризи і вжити заходів щодо вирішення нагальних проблем, які стоять перед банківською системою країни, сприяти подальшому їх зміцненню і розвитку.        

    Національний  банк України та його правове становище
    Перший  рівень банківської системи України, як вже зазначалося, займає НБУ. Його було створено на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР згідно постанови Верховної Ради Української РСР від 20 березня 1991 р. “Про банки і банківську діяльність”. 7 жовтня 1991 р. Постановою Президії Верховної Ради України “Про статут Національного банку України “ було затверджено статут НБУ.
    В правовій та економічній літературі сформувалися визначення так званих “банків” , які можна називати Центральним (або національним) банком країни. Вважається, що Центральний банк має бути:
    єдиним емісійним центром, який має монопольне право грошової емісії на території країни, який зберігає і враховує національні золото-валютні резерви;
    банком уряду, зобов’язаним підтримувати державні економічні програми, здійснювати кредитування дефіциту державного бюджету, розміщувати державні цінні папери;
    органом стабільності національної грошової системи;
    кредитувати комерційні банки, коли в них не вистачає коштів;
    органом банківського нагляду, який підтримує необхідний рівень стандартизації і професіоналізму, в національній кредитній системі. *    
    Всім  цим органам відповідає Національний банк України. Він представляє інтереси держави в центральних банках інших держав, міжнародних банках та фінансово кредитних організаціях.
       Згідно Закону України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 р.
    Національний  банк України (далі Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим законом та іншими законами України.
          Однією з важливих ознак Національного банку є  його статутний капітал. Відповідно до чинного законодавства (стаття  3 Закону “Про Національний банк України”) Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 млн. гривень. Розмір статутного капіталу може бути збільшений за рішенням Ради Національного банку. Джерелами формування статутного капіталу є доходи його кошторису, а при необхідності -  Державний бюджет України.
          НБУ являється економічно самостійним органом, і ця самостійність  забезпечується державою. Він здійснює видатки за рахунок доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених законодавством випадках – також за рахунок Державного бюджету України.
          Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної  власності і перебуває у його повному господарському віданні. Національний банк не відповідає за зобов’язаннями органів державної влади, а останні не відповідають за зобов’язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання.
          Це ж саме стосується і зобов’язань стосовно інших  банків.
          НБУ може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за її межами.
    Національний  банк, його установи, філії та представництва мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
          Доходи і видатки Національного банку забезпечуються чітким виконанням чинного законодавства і реалізацією на практиці його функцій.
          Як сказано в  ст. 5 Закону “Про Національний банк України”, одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку, на відміну від інших функціонуючих банків.
          Планові доходи та витрати  НБУ відображаються в кошторисі  його доходів і витрат. Цей кошторис повинен забезпечувати можливість виконання Національним банком його функцій, встановлених Конституцією України та Законом.
          Національний банк виконує традиційні функції, що є характерним для центрального банку держави: являється емісійним та розрахунковим центром держави, банком-банків та банком уряду.
          Основною функцією НБУ відповідно до ст.99 Конституції  України та ст.6 Закону “Національний банк України” є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
          На виконання своєї  основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.
    Також НБУ виконує ряд інших функцій, серед них:
    Відповідно до розроблених Радою НБУ Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику.
    Монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її оббіг.
    Емісійні  операції НБУ – форма реалізації його монопольного права на випуск грошей в оббіг. Казначейство Міністерства фінансів України не має права емісії валюти і здійснює фінансування державних видатків у межах отриманих доходів в бюджет, а також отриманих кредитів. Цим самим забезпечена кредитна основа сукупного грошового обігу України.
    3. Виступає кредитором останньої  інстанції для банків і організує  систему рефінансування.
    4. Встановлює для банків правила  проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна.
    5. Організовує  створення та  методологічно забезпечує систему  грошово-кредитної і банківської  статистичної інформації та статистики  платіжного балансу.
    6. Визначає систему, порядок і  форму платежів.
    7. Здійснює банківське регулювання та нагляд.
    8. Веде реєстр банків його філій  та представництв, валютних бірж, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках.
    9. Складає платіжний баланс, здійснює  його аналіз та прогнозування.
    10. Представляє інтереси України  і центральних банках інших  держав, міжнародних банках та  інших кредитних установах.
    11. Здійснює відповідно до повноважень  валютне регулювання.
    12. Забезпечує накопичення та зберігання  золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами.
    13. Аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин.
       14. Організує інкасацію та переведення  банкнот і монет та інших  цінностей, видає ліцензії на право інкасації та переведення банкнот і монет та інших цінностей.
       15. Реалізує державну політику  з питань захисту державних  секретів у системі Національного  банку.     
       16. Бере участь у підготовці  кадрів для банківської системи  України.
       17. Здійснює інші функції у  фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції.
          Отже, слід підкреслити, що Національний банк України виконує  надзвичайно важливі державотворчі функції. НБУ створює державну скарбницю держави і організовує її діяльність, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси.
          НБУ затверджує бланки та форму безготівкових депозитів  приватизаційних паперів, визначає умови зберігання, обліку та погашення приватизаційних паперів, за погодженням з Кабінетом Міністрів України порядок видавання приватизаційних паперів.
          Національний банк не являється незалежним. Він підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень.
    Відповідно  до чинного законодавства керівним органом Національного банку  є Рада Національного банку. Рада банку – Конституційний орган. Згідно з ст. 100 Конституції України Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово – кредитної політики  та здійснює контроль за її проведенням.
          До основних повноважень  Ради Національного банку відносяться виконання найбільш важливих завдань банківської діяльності.
    Банківське регулювання і банківський нагляд Національного Банку України
    Головним  економічним завданням банку  являється забезпечення стабільності національної грошової одиниці. На вирішення цієї задачі направлена створювана система грошово-кредитного регулювання.
    Згідно  розділу X ст. 55 Закону України “Про Національний банк України” головною метою банківського регулювання і нагляду  є безпека і фінасова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
    НБУ є вищестоящою інстанцією для  всіх інших банків і їх установ, філій  в нашій країні, тому він в силу своїх повноважень здійснює постійний  нагляд за дотриманням банками банківського законодавства, нормативних актів НБУ і економічних нормативів.
    В поняття “банківське законодавство” включаються всі закони, що видаються Верховною Радою України, а також підзаконні нормативні акти і інші правові документи Верховної Ради, Національного банку України, які регламентують діяльність кредитної системи держави.
    НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ, незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
    Нормативні  акти НБУ видаються у формі  постанов Правління НБУ, а також інструкцій, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність. Ці акти підлягають обов’язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, також вони можуть бути оскаржені відповідно до чинного законодавства.
    Доступ до інформації. Для здійснення своїх функцій НБУ має право безплатно одержувати від банків інформацію про їх діяльність відповідно до наданої ліцензії та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій. Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених законодавством.
    Економічні нормативи. Щоб забезпечити фінансову надійність банків для захисту інтересів вкладників і кредиторів НБУ встановлює для них обов’язкові економічні нормативи. Вони мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов’язаними з капіталом, ліквідністю, кредитами акціонерам та інсайдерам, наданням великих кредитів, інвестиціями капіталу, відсотковим та валютним ризиком.
    Повноваження  НБУ щодо здійснення наглядових та регулятивних функцій. Вказані функції можуть здійснюватись НБУ безпосередньо або через створений ним орган банківського нагляду.
    Повноваження:
    Здійснює всі види на місцях банків в Україні (крім перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності), а також перевірку достовірності інформації, надається юридичними та фізичними особами при реєстрації банків, та ліцензування банківських операцій.
    Може вимагати від банків проведення загальних зборів акціонерів і визначає питання, за якими мають бути прийняті рішення.
    Може брати участь у роботі зборів акціонерів, засідань спостережної ради, правління та ревізійної комісії банку з правом дорадчого голосу.
    Національний  банк пред’являє вимоги щодо здійснення обов’язкових аудиторських перевірок  банків, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків.
 
    4. Правовий статус інших банків
    Банківська  система – одна із найважливіших  і невід’ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків і товарного виробництва тісно переплітаються на протязі історії. При цьому, банки виконуючи грошові розрахунки, кредитуючи господарство, виступаючи в ролі посередників перерозподілу капіталів, суттєво підвищують загальну ефективність виробництва на ріст економіки в цілому.
          Інші банки –  основна ланка кредитної системи  країни, в яку входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на началах комерційного розрахунку.
      Відповідно до закону України “Про банки і банківську діяльність” із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 20 вересня 2001 року №2740-111”, банківська система України складається з Національного банку України та інших банків , що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону.
          Головною метою  інших банків, є оперативне отримання їх засновниками та клієнтами широкого кола банківських послуг, вирішене засновниками за допомогою власного банку своїх групових або індивідуальних проблем, отримання максимального прибутку для своїх акціонерів або пайщиків, а також для власного розвитку. На відміну від державних банків, які працювали під керівництвом уряду і за рішенням останнього кредитували завідомо неефективні, а іноді і парадоксальні витрати, створені інші банки повинні були вкладати кошти лише в високоефективні задуми і витрати.
          З часом в результаті концентрації та централізації капіталу виникли різноманітні інші банки.
          На сьогоднішній день відповідно до чинного законодавства  інші банки різних видів і форм власності створюються у вигляді  акціонерних товариств або кооперативного банку відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”, “Про господарські товариства”, “Про цінні папери і фондову біржу”,  “Про підприємництво”, “Про обмеження монополізму та недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, інших законодавчих актів Національного банку України.
          Учасниками банку  можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також  держава в особі Кабінету Міністрів  України або уповноважених ним органів. Не можуть брати участь юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації
          Юридичні та фізичні  особи, що бажають заснувати банк, насамперед повинні проаналізувати ринок капіталів, а також ступінь  задоволення підприємницьких структур та населення у банківських послугах, щоб визначити конкурентноздатність нового банку. Адже  якщо новому банку буде дуже важно  контролювати з уже діючими банками, то можливо, краще влити капітали в один з функціонуючих банків, зміцнив тим самим його і отримавши домовленість на тісне співробітництво.
          Якщо ж рішення  про створення вже прийняте то тепер необхідно визначити вид господарського товариства до якого він буде належати.
          За організаційно  – правовою нормою банки в Україні  створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальність або акціонерного банку.
    Для реєстрації комерційного банку орган  управління в 2-тижневий строк після  аудиторної перевірки фінансового  стану засновників подає до регіонального управління НБУ за місцем створення банку такі документи:
          а) заява про реєстрацію банку за підписом уповноваженої  особи;
          б) установчий договір  підписаний засновниками банку та завірений  їх печатками. Підписи фізичних осіб завіряються нотаріально.
    В договорі визначаються:
    вид товариства;
    мета діяльності;
    склад засновників, їх найменування, місце знаходження;
    особа уповноважена для укладання угод;
    відповідальність сторін;
    порядок вирішення суперечностей, тощо.
    в) статут банку затверджений установчими  сборами, підписаний уповноваженою особою;
    г) протокол установчих зборів;
    д) економічне обгрунтування і мета створення банку;
    є) бухгалтерську і фінансову звітність  учасників банків на 1 число місяця, в якому здійснюється внесок до фонду;
    ж) наявність професійно – придатних  перших керівників банку  кандидатури яких подані НБУ;
    з) копія платіжного доручення про  внесення плати за реєстрацію банку;
    і) угоду про надання приміщення для розміщення банку;
    ї) установчі документи акціонерів банку;
    к) копія рішення органів Антимонопольного комітету про надання згоди на створення банку.
    НБУ встановлює мінімальний розмір статутного фонду комерційного банку. Статутний капітал банку може формулюватися лише за рахунок власних коштів засновників. Забороняється використовувати для формування статутного фонду комерційного банку бюджетні кошти, кошти одержані в кредит під заставу.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.