На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Повторення людиною поведнки, що асоцюється з задоволенням потреб, та уникнення тєї, що призвела до недостатнього задоволення, в основ найвизначншого принципу менеджменту. Закон результату у менеджмент. Основн форми винагороди, система премювання.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 18.11.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
Термін "Найвизначніший у світі Принцип Менеджменту" було введено в управлінську теорію і практику Майклом Лі-Бефом у зв'язку з виданням ним у 1985 році книги з однойменною назвою "The Greatest Management Principle in the World"Цей принцип пов'язує винагороду і виконання роботи дуже коротким реченням: "Ви отримуєте те, що заохочуєте" (You get what you reward)Частіше він формулюється таким чином: "Робиться (виконується) те, що заохочується (винагороджується)".
Указаний принцип лежить в основі так званого Закону Результату. Його зміст такий: "Люди намагаються повторити ту поведінку, яка асоціюється у них із задоволенням потреб, і навпаки, уникають такої поведінки, що призвела до недостатнього задоволення". Однак у житті зазначені Принцип і Закон не такі прості, як це може здаватися на перший погляд. Розгляньмо два прості приклади.
Двом працівникам підпорядкованого Вам планового відділу Ви даєте приблизно однакові за складністю і трудомісткістю завдання, скажімо, підготувати проекти контрактів на виконання робіт у замовників. Працівник "А" є талановитим і свою роботу виконав швидко і якісно. Перевіривши проект контракту, Ви передаєте його у відповідний підрозділ фінансового відділу, а працівнику "А" даєте інше завдання. Тим часом працівник "Б" не тільки запізнився з виконанням завдання, а й припустився численних помилок у проекті контракту. Оскільки часу було обмаль, Ви самостійно виправили помилки і терміново передали виправлений документ до фінансового відділу.
Чим виступає заохочення у цьому випадку? Для працівника "А" воно є додатковою роботою, тобто фактично покаранням, хоча Ви про це і не думали. Для працівника "Б" погана робота дала змогу отримати справжню винагороду у вигляді допомоги керівника. З часом усі підлеглі побачать, що вигідно представляти такому керівнику недороблені документи із запізненням. Рано чи пізно працівник "А" буде наслідувати поведінку "Б" та інших працівників, імітуючи при цьому величезну напруженість діяльності.
Інший приклад. Ви - керівник організації, що використовує систему управління проектами. Зарплата менеджерів проектів визначається кваліфікацією і досвідом роботи. Наприкінці кожного півріччя менеджери отримують премії до 3 місячних посадових окладів. За пропозицією одного з менеджерів розмір оплати праці пов'язується з прибутковістю проектів. За рахунок своїх здібностей ініціатор зміни системи оплати праці має місячний заробіток у 5-10 разів більший, ніж інші менеджери, оскільки знаходить і реалізує прибуткові проекти, а решта менеджерів працюють, як і раніше. Наприкінці півріччя ініціатор змін не отримує премії, адже тепер три його місячні оклади становлять значну суму, а навіть одного місячного окладу достатньо для преміювання десятьох інших менеджерів, які працюють, як і раніше, вдаючи зайнятість і напруженість. Ініціатор змін залишився без премії не тільки у фінансовому аспекті, айв управлінському. При цьому інші менеджери отримують премії так, як і раніше. Тому ініціатор змін подумає про те, як знизити прибутковість роботи в даній організації та реалізувати свої задуми в іншому місці. Можливо, він залишить організацію, в якій премія перетворилася на матеріальну допомогу, оскільки під час розподілу премії враховується сімейний стан, відносини із впливовими особами, демонстрація відданості організації та особисто керівнику тощо.
Отже, дотримуватися вимог "Найвизначнішого у світі Принципу Менеджменту" і "Закону Результату" надзвичайно складно.
Звичайно, основною формою винагороди є заробітна плата, хоча задовільний рівень заробітної плати не обов'язково мотивуватиме працівників до досягнення найвищих показників у роботі. Ті з них, які незадоволені своєю зарплатою, скоріше за все матимуть нижчі результати, ніж вони можуть мати. Приймаючи рішення щодо виплат працівникам, зважайте на їхні сподівання, що зарплата буде:
1) достатньою для забезпечення нормального рівня життя;
2) не нижчою або вищою порівняно із зарплатою інших працівників регіону (як на ближніх фермах, так і на інших підприємствах), якщо враховувати умови роботи, преміальні та інші стимули (наприклад, житло);
3) враховувати кількість відпрацьованих годин (урочно і надурочно);
4) враховувати знання, досвід і вміння, вкладені у виконання цієї роботи;
5) враховувати навички і рівень підготовки, які вимагаються від працівника, а також відповідальність, покладену на нього;
6) не настільки фіксованою, щоб не можна було підвищувати регулярні виплати, змінювати її залежно від того, як змінюється рівень життя в країні, або ж підвищувати її у разі зростання ефективності та продуктивності роботи працівників. У більшості випадків традиційні тарифи і ставки не задовольняють вимоги справедливої винагороди за працю. У системі тарифних ставок найчастіше зазнає критики те, що вона недостатньо стимулює прагнення до вищої продуктивності праці. Особливо це стосується погодинної оплати, яка недостатньо враховує особистий внесок працівників. Останні за такої системи оплати розраховують на постійну тверду винагороду, а роботодавцям все-таки доводиться враховувати кількість продукції, створеної за одиницю праці, яка підлягає оплаті. Тому погодинну оплату праці, як правило, застосовують там, де немає норми виробітку і де її неможливо встановити.
Ще одна складність у визначенні розміру оплати праці пов'язана з наданням доплати за стаж роботи на певному підприємстві. Суть її в тому, що за таких умов молодші працівники не виявляють особливого бажання працювати на такому підприємстві, де їх чекає нижча матеріальна винагорода за однаковий трудовий внесок.
Часто працівникам видають доплати, виходячи з ситуації, що склалася на ринку праці. Такі доплати ще більше ускладнюють проблему справедливої винагороди, бо надання їх, як правило, пов'язане з проханням не надавати розголосу цьому фактові. Утаємничені кон'юнктурні надбавки до заробітної плати не дають сподіваного ефекту на перспективу. Скоріше навпаки. Особливо коли той, хто одержує доплату, вносить до її розміру відповідні корективи (звичайно в бік збільшення)Більшість комунікантів сприймає таку інформацію за "чисту монету. "Все це створює на підприємстві атмосферу невдоволення і недовіри, якої можна уникнути тільки створенням адекватної системи ви и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.