Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Поняття та види комункацй в менеджмент, їх значення, функцї та механзм здйснення. Загальна характеристика пдприємства и аналз системи менеджменту. Аналз формування та здйснення системи мжособових комункацй. Планування та напрями налагодження.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 03.03.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


42
Налагодження міжособових комунікацій в менеджменті

Зміст

Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи комунікацій в менеджменті
1.1 Поняття та види комунікацій в менеджменті
1.2 Значення та функції комунікацій в менеджменті
1.3 Механізм здійснення комунікацій
Розділ 2. Аналіз дослідження міжособових комунікацій підприємства.
2.1 Загальна характеристика підприємства
2.2 Аналіз системи менеджменту на підприємстві
2.3 Аналіз формування та здійснення системи міжособових комунікацій
Розділ 3. Удосконалення міжособових комунікацій у менеджменті.
3.1 Планування міжсобових комунікацій, як спосіб удосконалення системи менеджменту
3.2 Напрями налагодження комунікацій у менеджменті
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури
Додатки.
Вступ

Комунікації - це не тільки обмін інформацією, її змістом, а й різні форми зв'язків між людьми, засновані на будь-яких стосунках, які спрямовані на досягнення цілей організації. Це особлива форма впливу на співробітників підприємства та суб'єктів зовнішнього середовища. І, якщо вони реалізовані на високому професійному рівні, то їх ефективність в системі управління підприємством визначатиме якість управління підприємством визначатиме якість управлінських рішень.
Ступінь готовності керівництва фірми вирішувати складні проблеми в умовах ринкових відносин залежить від його досвіду, теоретичних знань і практичної діяльності, які можуть допомогти йому знайти найбільш ефективні методи управління, оволодіти вмінням раціонально організувати працю свою і підлеглих, найбільш повно мобілізувати їх творчу ініціативу, знайти оптимальні підходи до формування попиту споживачів. Тому доцільно спочатку розглянути, які існують види комунікацій, сутність їх процесів у досягненні певних цілей в управлінні підприємством.
В літературі розрізняють дві площини (рівня) комунікації: площина змісту і площина зв'язків або стосунків, тобто загальне уявлення психології комунікацій. Площина змісту належить до послання, яке подає відомості про становище речей чи про події; воно може бути важливим чи незначним і мати різне значення для одержувача і відправника.
До поняття змісту належить не тільки власне інформація, яка передається від відправника (джерела) до одержувача у явній формі, а й метакомунікація. Поняття “метакомунікація” визначає те, що читається між рядками і складає істинний зміст комунікації, або корисне з погляду тіньового змісту відомостей. Так, дуже часто виникає ситуація, коли на звернення підприємства-виробника до споживача про пропонування їм якого-небудь товару або встановити ділові контакти, він отримує відповідь приблизно в такій формі: “Ми з задоволенням будемо користуватися вашим товаром і/або встановимо з вами ділові контакти, але через деякий час, коли ми будемо мати можливість”. Очевидно, споживач уже одержав аналогічне замовлення і витратив свої кошти або ж керівництво (керівник) помилилося у виборі партнера, в оцінці його виробничих можливостей. Метакомунікація відіграє важливу роль у комерційних переговорах і діловому листуванні, розробці комунікаційної стратегії.
При проведенні переговорів чи конференцій потрібно намагатися використовувати змістовну площину, щоб виключити вплив симпатій і антипатій, оскільки часто голосують не за ту чи іншу пропозицію, а за того, хто її вносить, в результаті чого припускаються похибок у комунікації, оскільки використовуються різні підходи.
Як у закордонній, так і у вітчизняній економічній літературі немає повної розгорнутої класифікації. Французький економіст Б.Гурне виділяє формальні (офіційні) комунікації, які створюються керівництвом організації, та неформальні, які встановлюються на засадах особистих стосунків в організації. За М. Месконом розрізняють організаційні та міжособистісні (вербальні і невербальні) комунікації. Ф. І. Хміль доповнює їх трансакціями (дорослий, батько, дитя) та поділяє комунікації за формою на дигітальну і аналогову, причому остання за змістом поєднує два види комунікацій - вербальну і невербальну. О. П. Єгоршин дає класифікацію факторів, які впливають на ефективність комунікацій, зокрема виділяє такі групи ознак: види комунікацій (вербальні: усні, письмові; і невербальні: рухи тіла, параметри мови), способи забезпечення, типи особистості (екстраверт та інтроверт), індикатор модальності (візуальна, аудиальна, кінестична), трансактний аналіз.
При написанні даної курсової роботи використані дані статистичної і фінансової звітності. Дана робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел.
Курсова робота містить 7 таблиць, 1 рисунок і 4 додатки.
Розділ 1. Теоретичні основи комунікацій в менеджменті

1.1. Поняття та види комунікацій в менеджменті

Предметом праці в управлінні організацією завжди виступає управлінська інформація.
Термін комунікація походить від латинського слова «communis», що в перекладі на українську мову означає «загальне», тобто той, хто передає інформацію, хоче встановити «загальність» з тим, хто її отримує.
Комунікації - це обмін інформацією за допомогою слів, літер, символів, жестів, за допомогою яких менеджер отримує інформацію для прийняття ефективних рішень і доведення їх до виконавців.
Основна роль комунікацій у поєднанні всіх функцій менеджменту, в досягненні бажаної поведінки окремих осіб чи колективу в організації.
Як стверджують більшість економістів світу, керівник будь-якої організації витрачає на комунікації від 50 до 90 відсотків свого часу тому, що у процесі передачі інформації виникають різні перешкоди, такі як спотворення, непорозуміння, уповільнення, ігнорування тощо.
Із-за недосконалих комунікацій деякі менеджери не досягають бажаних результатів, незважаючи на свою компетентність, технологічну освіченість і добрі наміри. Вони стають безпорадними, і доручена робота не виконується, оскільки вказівки передаються неправильні.
В загальному випадку процес комунікації стосується взаємодії між людьми взагалі. Для характеристики процесів комунікації між двома та більше особами застосовують термін “міжособові комунікації”.
Вирізняють 3 основні методи міжособових комунікацій:
1) усна комунікація;
2) письмова комунікація;
3) невербальна комунікація.
Усна комунікація - найбільш поширений метод обміну інформацією між людьми. До популярних форм усної комунікації відносяться: промови, групові дискусії, розмови по телефону, розповсюдження чуток тощо.
Переваги усної комунікації:
1) швидкість обміну інформацією;
2) хороший зворотній зв'язок завдяки безпосередньому контакту (можливість поставити запитання, уточнити повідомлення, виявити згоду чи незгоду тощо);
3) простота здійснення комунікації.
Недоліки усної комунікації:
1) використання для повідомлення неадекватних слів;
2) можливість пропустити у повідомлені суттєві деталі;
3) велика ймовірність забування почутої слухачем інформації;
4) викривлення повідомлення при його подальшій передачі.
Формами письмової комунікації виступають: накази; розпорядження, листи, звіти та інші засоби комунікації, які використовують письмові символи. Переваги письмової комунікації:
1) незмінність впродовж тривалого часу, може зберігатися;
2) матеріальність, помітність;
3) спроможність піддаватись перевірці;
4) ретельне формулювання, обміркованість, логіка і точність.
Письмові комунікації використовують, насамперед, за потреби найточніше передати зміст складної та об'ємної інформації.
Невербальна комунікація - це обмін інформацією без використання слів (натомість застосовуються різні символи). Функціями невербальної комунікації є: доповнення й заміна мови; відображення емоційного стану партнерів по комунікаційному процесу.
Класифікація невербальних засобів комунікації наведена в табл.1.
Таблиця 1.1
Класифікація невербальних засобів комунікації
Основні системи невербальних засобів комунікації
Елементи системи
1. Рухи частин тіла (“мова тіла”)
Жести, міміка, вираз обличчя, посмішки, доторкання, пози
2. Мова
Інтонації, діапазон голосу, прискорення або уповільнення мови
3. Простір
Просторові форми організації спілкування: наближеність до співрозмовника, розстановка меблів, розміри й розташування
4. Час
Завчасний прихід, точний початок комунікації, запізнення
5. Рух очей
Погляди (частота, тривалість, уникнення погляду)
В залежності від статусу (санкціоновані чи несанкціоновані вищим керівництвом) розрізняють формальні та неформальні комунікації.
Формальні комунікації є наслідком ієрархії влади в організації, відповідають прямому ланцюгу команд і є частиною комунікацій, необхідних для виконання певної роботи в організації.
Неформальні комунікації виникають спонтанно. Вони не санкціоновані менеджментом, підтримують формальні комунікації, заповнюють розриви у формальних комунікаціях і переслідують наступні цілі:
- задоволення потреб працівників організації у соціальній взаємодії;
- покращення результатів діяльності організації шляхом створення альтернативних, більш ефективних каналів обміну інформацією.
За характером спрямованості розрізняють 3 типи організаційних комунікацій:
- міжрівневі комунікації;
- горизонтальні або бокові комунікації;
- діагональні комунікації.
В межах міжрівневих комунікацій розрізняють: низхідні й висхідні.
Низхідні комунікації - це передача інформації з вищих рівнів управління на нижчі. Їх мета - спрямування, координація й оцінка діяльності підлеглих. За допомогою низхідних комунікацій підлеглим передається інформація про поточні завдання, рекомендовані процедури, прийняття рішень тощо.
Висхідні комунікації - це передача інформації з нижчих рівнів управління на вищі. Метою таких комунікацій є отримання керівниками інформації про стан справ на нижчих рівнях управління, а саме: про поточні проблеми працівників, хід виконання завдань тощо. Обмін інформацією по висхідній здійснюється у формі звітів, пропозицій, пояснювальних записок тощо. Висхідні комунікації мають тенденцію до більшого викривлення інформації проти низхідних.
Горизонтальні комунікації мають місце між членами однієї групи або працівниками одного рівня. Їх мета - прискорення й полегшення обміну інформацією в організації, координація і інтеграція різних функції. Горизонтальні комунікації можуть бути як формальними, так і неформальними.
Діагональні комунікації - це комунікації, які сполучають функції і рівні управління організації, проходять крізь них. Вони важливі, якщо члени організації не можуть здійснювати ефективний обмін інформацією іншими каналами. Всі зазначені типи комунікацій можуть мати різну конфігурацію. Способи поєднання окремих елементів, з яких вони складаються, конфігурацію цих елементів прийнято називати комунікаційними мережами.
В теорії управління розрізняють 5 базових типів комунікаційних мереж:
1) ланцюгова мережа;
2) Y- мережа;
3) розкладена мережа;
4) кільцева мережа;
5) мережа повного взаємозв'язку (багатоканальна).
Вибір типу комунікаційної мережі залежить від цілей, які ставить перед собою менеджер. На рис. представлені особливості відповідних типів комунікаційних мереж та оцінка їх ефективності залежно від необхідної швидкості передачі і точності повідомлення, наявності лідера і морального стану підлеглих. Мережа неформальних комунікацій отримала назву “виноградної лози”. В такій мережі розповсюджується неточна, неповна, не завжди перевірена інформація, яку прийнято називати “чутками”. Чутки є невід'ємним елементом системи комунікацій будь-якої організації. Неформальні комунікації набагато швидші, ніж канали формального зв'язку, і становлять для менеджера практичний інтерес, оскільки через них розповсюджується інформація, яку підлеглі вважають важливою. Знаючи зміст чуток, менеджер може вчасно виправити ситуацію як через канали формальних комунікацій, так і з використанням неформальних комунікаційних мереж.
Таблиця 1.2
Ефективність комунікаційних мереж
Критерії оцінки
ефективності
Базові типи мереж
Ланцюгова
Y- мережа
Розкладена
Кільцева
Повного взаємозв'язку
1. Швидкість передачі повідомлення
середня
середня
велика
мала
велика
2. Точність повідомлення
висока
висока
висока
низька
середня
3. Імовірність наявності лідера
середня
середня
висока
відсутня
відсутня
4. Моральний стан підлеглих
середній
середній
низький
високий
високий
Охарактеризовані особливості відповідних типів комунікаційних мереж залежно від необхідної швидкості передавання повідомлення, необхідної точності повідомлення, ймовірності наявності лідера, морального стану підлеглих. Мережа неформальних комунікацій отримала назву “виноградної лози”. По такій мережі розповсюджується неточна, неповна, не завжди перевірена інформація, яку прийнято називати “чутками”. Чутки є невід'ємним елементом системи комунікацій будь-якої організації. Інформація по мережі неформальних комунікацій розповсюджується набагато швидше, ніж по каналам формального зв'язку. Неформальні комунікаційні мережі мають практичний інтерес для менеджера, оскільки через них розповсюджується інформація, яку підлеглі вважають: а)важливою; б)такою, щовикликає стурбованість.
Знаючи зміст чуток, менеджер може вчасно виправити ситуацію, як через канали формальних комунікацій, так і звикористанням неформальних комунікаційних мереж.
1.2 Значення та функції комунікацій в менеджменті

Комунікації є невід'ємним атрибутом процесу управління. Вони зв'язують окремі елементи організації у єдине ціле, даючи можливість координувати їх дії, аналізувати успіхи та невдачі, виправляти допущені помилки, доручати нові завдання тощо; з'єднують її із зовнішнім середовищем - дозволяють отримувати інформацію про стан ринку та поведінку на ньому суб'єктів господарювання, повідомляти партнерів по бізнесу і споживачів про свої наміри та впливати на їх поведінку. Отже, організаційні комунікації мають відбуватися у різних напрямках - всередину організації і назовні, в межах одного управлінського рівня (горизонтальні) і між рівнями (вертикальні), здійснюватися по діагоналі, якщо у обговорення шляхів усунення проблеми включаються суміжні підрозділи, а також бути вільними від усяких обмежень і відбуватися неформальним чином (через поширення чуток). Різке ускладнення системи виробництва і збуту (по наявних підрахунках, складність господарських зв'язків зросла за останні 30 років у 150-200 разів), інформаційний вибух (кількість інформації, необхідної для вирішення об'єктивно виникаючих завдань, зростає по експоненті з періодом подвоєння біля 5 років), -- вимагають вирішення проблеми переходу до нових технологій управління, буз яких неможливо забезпечити реалізацію іноваційних процесів, підвищення конкурентоздатності.
Функції комунікацій в менеджменті:
o Інформаційно - комунікативна - передбачає передання та приймання не лише готової інформації, а й такої, що формується, розвивається, а також передавання та приймання значень;
o Регулятивно - комунікативна - коли спілкування регулює поведінку людей та їхню спільну діяльність, а також способи впливу один на одного: переконання, навіювання, наслідування та ін.
o Афективно - комунікативна - йдеться про те, що розмаїття людських емоцій виникає й виявляється саме під час спілкування.
Якщо спілкування розглядається як діяльність, то виокремлюють такі його функції:
Організація спільної діяльності;
Пізнання людьми один одного;
42
Формування та розвиток міжособистісних взаємин.
42
Використання цієї класифікації допомагає зрозуміти, що особистості психологічної природи спілкування безпосередньо впливають на його перебіг та формування його культури. Всі функції спілкування спостерігаються у житті й виявляються, як правило, в єдності, доповнюючи одна одну.
1.3 Механізм здійснення комунікацій

Комунікаційним називають процес, у ході якого дві чи більше особи обмінюються і осмислюють отриману інформацію, мета якої полягає в мотивуванні певної поведінки чи впливу на неї. Отже, елементами комунікаційного процесу в першу чергу є особи, що обмінюються інформацією - відправник та отримувач. При цьому ставиться мета забезпечити розуміння отримувачем йнформації, яка є предметом обміну.
У сучасній теорії менеджменту виділяють таку елементи процесу обміну інформацією:
1. Відправник ( особа, яка генерує ідею або здирає інформацію та передає її );
2. Повідомлення ( інформація, закодована певним чином за допомогою символів );
3. Канал ( засіб передачі інформації );
4. Отримувач ( адресат, особа, чкій призначена інформація і яка певним чином інтерпритує її );
5. Зворотній зв'язок ( реакція ). Цей елемент часто залишається поза увагою, а одностороннє спілкування є, як правило, малоефективним, хоча загальновизнано, що будь - яка система функціонує ефективно за умови існування налагодженого зворотнього зв'язку.
Для пояснення механізму здійснення крмунікацій пропонувалося багато моделей. На жаль, значна кількість теоретиків та практиків менедженту недооцінили значення етапів розуміння, сприйняттч повідомлення в комунікаційному процесі, поділяючи, таким чином, підхід так званої «конвеєрної» теорії комунікацій. При цьому не беруть до уваги, чи зрозумів отримувач суть повідомлення, тобто, з поля зору випадає надзвичайно важливий аспект комунікаційного процесу, а саме: деформація інформації у процесі передачі. Практика звідчить, що такий однобічний тип комунікації є неефективним.
Найпростіші теорії комунікації передбачають взаємодію трьох елементів (складників): відправника (того, хто надсилає повідомленя), самого повідомлення та адресата (того, хто сприймає). Один з найперших теоретиків у галузі комунікацій С. Е. Осгуд доповнив модель концепцію зворотнього зв'язку. Він довів, що повідомлення ніколи не сприймається в чистій формі, а завжди по - різному інтерпритується його отримувачами.
Однією з найбільш простих, доступних і розповсюджених моделей комунікаційного механізму є модель, запропонована теоретиком комунікацій Раймондом Россом. Вона ілюструє цей процес за допомогою вичерпного та зрозумілого набору термінів і охоплює основні елементи комунікаційного механізму.
Обмінюючись інформацією, відправник та адресат здійснюють свої дії реалізацією кількох взаємопов'язаних етапів, що є складним процесом: кожний з етапів є точкою, в якій суть повідомлення може бути викревлена або повністю втрачена. Ці етапи в теорії менеджменту формуються так:
v Зародження ідеї;
v Кодування та вибір каналу;
v Передача інформації;
v Декодування (переведення символів відправника у думки отримувача).
Отже, при проектуванні та експлуатації комунікаційних систем необхідно враховувати наявність багатьох джерел деформації інформаційних потоків (мова, сприйняття, статус керівника та підлеглого тощо). У теорії передачі інформації це явище називається шумами, до яких належать все те, що спотворює суть повідомлення. Менеджери повинні пам'ятати, що шуми присутні завжди, і на кожному етапі процесу обміну інформацією відбувається певне викревлення суті повідомлення. Тому необхідно умовою ефективних комунікацій в організації є забезпечення надійного зворотнього зв'язку, адже будь - яка система, в тому числі і комунікаційна. Може ефективно функціонувати лише за умови наявності ефективного зворотнього зв'язку. При цьому відправник та адресат муняються ролями, і відправник має можливість впевнитись у правильності інтерпритації свого повідомлення.
Розділ 2. Аналіз дослідження міжособових комунікацій підприємства

2.1 Загальна характеристика підприємства

Згідно закону «Про реформування сільськогосподарських підприємств» КСП АК «Бучанський» був реформований 06.03.2000 р. На чотири підприємства: ТОВ «Рено», ТОВ «Промінь», ТОВ «Новий шлях», СТОВ «Бучанське».
Місце розташування СТОВ «Бучанське»: юридична адреса - Київська область, Києво - Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Шпімне 3/29; адреса здійснення діяльності щодо якої подається звіт (фактична адреса): Київська область, смт. Гостомель, вул. Молодіжна 9.
СТОВ «Бучанське» розташоване в південній частині Київського Полісся. Відстань до обласного центру 30 км. На території господарства розташований населений пункт Гостомель.
Господарство знаходиться в зоні із сприятливими умовами для вирощування різних видів сільськогосподарських культур. Середньорічна температура повітря 7°C, максимальна - 38°C, мінімальна - -34°C; клімат - помірно-континентальний і він є сприятливим для вирощування високих врожаїв районованих сільськогосподарських культур.
Тривалість вегетаційного періоду - 200 днів. Строки настання перших осінніх заморозків - 1 декада жовтня, строки закінчення весняних приморозків - 3 декада квітня.
Середньорічна кількість опадів - 575 мм, в тому числі у вегетаційний період - 310 мм, товщина снігового покриву - від 3 до 11 см.
Рельєф місцевості - малохвиляста рівнина, яка пересічена ярами, що дає змогу на всіх полях розміщувати просапні культуриі ефективно використовувати сільськогосподарську техніку невисокої потужності. Торф?яники, заплави річок осушені - використовуються для вирощування кормових культур.
Загальна площа земель СТОВ «Бучанське» становить 748 га, в тому числі: рілля - 665 га, багаторічні насадження - 83 га.
Землі господарства - це різного виду чорноземи, причому економічна оцінка його грунтів значно вища, ніж в середньому по району, що свідчить про наявність додаткових можливостей для одержання вищих врожаїв.
Таблиця 2.1
Склад і структура земельних угідь.
Назва угідь
2005 рік
2006 рік
2007 рік
Площа, га
Структура с/г угідь, %
Площа, га
Структура с/г угідь, %
Площа, га
Структура с/г угідь, %
Сільськогосподарські угіддя - всього
778
100
748
100
748
100
З них рілля:
695
89,5
665
88,9
665
88,9
- сіножаті
-
-
-
-
-
-
- пасовища
-
-
-
-
-
-
-багаторічні насадження
83
11,09
83
11,09
83
11,09
Отже, господарство СТОВ «Бучанське» розташоване не далеко від баз постачання і ринку збуту продукції. Таке зручне місце розташування сприяє організацію виробництва сільськогосподарської продукції з незначним терміном зберігання (овочі, молоко тощо).
Комунікації підприємства досить розвиненні, зокрема, є гарні шляхи з сполученням територіальними центрами, а 60% внутрішньогосподарські шляхи має тверде покриття.
Питанням організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника (власників).
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Формування облікової політики - одне з найважливіших питань організації бухгалтерського обліку на кожному підприємстві. У нормативних документах, які регулюють облік відповідних об?єктів, передбачено декілька варіантів вирішення певних облікових питань. Кожне підприємство, виходячи з конкретних умов своєї роботи, вибирає найбільш прийнятний для себе варіант.
Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Сукупність кожної з складових облікової політики полягає в наступному. Принципи - це основні, базові положення цієї політики , те, на основі чого будується ця політика. Методи - це способи вирішення конкретних завдань, які постають перед підприємством при веденні бухгалтерського обліку. Процедура - встановлений порядок ведення бухгалтерського обліку.
Підприємствам надано право самотійно визначити облікову політику, з урахуванням вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При виборі облікової політики враховують:
· Галузеві особливості або вид діяльності підприємства;
· Організаційно - правову форму підприємства;
· Рівень кваліфікації облікового апарату та забезпечення його комп?ютерною та іншою обчислювальною технікою;
· Системи стимулювання працівників за позитивні наслідки господарської діяльності підприємства в цілому та його структурних підрозділів;
· Обсяг діяльності та ін. (додаток №2 «Наказ про облікову політику»)
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації (бухгалтерська служба, ведення обліку аудиторською фірмою та ін.). Підприємство має право:
Ш визначати облікову політику підприємства;
Ш обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації з них з додержанням єдиних засад, встановлених законодавством, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;
Ш розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначати права працівників на підписання бухгалтерських документів;
Ш затверджувати правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;
Ш виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.
Між виробничими підрозділами і управлінським центром є диспетчерський зв'язок, що створює можливість для оперативного спілкування в процесі вирішення господарських ситуацій. Розвиненість комунікації забезпечує своєчасний обмін інформації, а отже, впливає на оперативність управлінських рішень.
Природні умови в яких знаходиться господарство СТОВ «Бучанське» характеризується помірно континентальним кліматом і є сприятливими для вирощування високих врожаїв районованих сільськогосподарських культур.
Поряд із землею і засобами виробництва у сільському господарстві необхідним виробничим фактором є праця. Носіями здатності працювати є трудові ресурси, які приймають участь у створенні продукту. Основою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів галузі. Вони є головною складовою частиною продуктивних сил сільського господарства, а праця - вирішальним фактором сільськогосподарського виробництва.
Розглянемо забезпеченість СТОВ «Бучанське» трудовими ресурсами та рівень їх використання. Адже рівень забезпечення сільськогосподарського виробництва трудовими ресурсами, рівномірного і раціонального використання значною мірою впливає на ефективність галузі.
Таблиця2.2
Використання трудових ресурсів (різних категорій працівників).
Показники
Працівники рослинництва
Працівники тваринництва
Всього по господарству
2005 рік
Середньорічна чисельність прців., чол.
55
41
96
Відпрацьовано за рік люд/год, всього
962
1024
1009
Нормативний роб. Час, люд/год, за рік
1912
1994
1994
Коеф. Використання робочого часу
0,50
0,51
0,50
2006 рік
Середньорічна чисельність прців., чол.
55
34
89
Відпрацьовано за рік люд/год, всього
960
1024
1007
Нормативний роб. Час, люд/год, за рік
1912
1994
1994
Коеф. Використання робочого часу
0,50
0,51
0,50
2007 рік
Середньорічна чисельність прців., чол.
44
31
75
Відпрацьовано за рік люд/год, всього
970
1030
1025
Нормативний роб. Час, люд/год, за рік
1912
1994
1994
Коеф. Використання робочого часу
0,53
0,57
0,54
Отже, коефіцієнт використання робочого часу в підприємстві середній - 0,51.
Таблиця 2.3
Продуктивність і оплата праці працівників СТОВ «Бучанське».
Показники
2005 р.
2006 р.
2007 р.
2007 р. у % до 2005 р.
1. Вартість валової продукції, тис. Грн
- в рослинництві
- в тваринництві
2155,1
1673,6
481,5
2722,2
2119,9
602,3
2406,3
1760,2
646,1
223,3
105,1
134,1
2. Середньорічна чисельність працюючих в с/г , чол.
- в рослинництві
- в тваринництві
96
55
41
89
55
34
75
44
31
78,1
80
75,6
3. Фонд оплати праці з врахуванням ін. виплат , тис. Грн
- в рослинництві
- в тваринництві
365,2
208,2
157
401,7
248,7
153
484,5
256,6
227,9
132,6
123,2
145,1
4. Вироблено валової продукції на 1 -го працівника, тис. грн
- в рослинництві
- в тваринництві
22,448
30,429
11,743
30,586
38,543
17,714
32,084
40,004
20,841
142,9
131,4
177,4
5. Середньорічна оплата працівника, грн
- в рослинництві
- в тваринництві
380,4
378,5
382,9
451,3
452,1
450
646
583,1
735,1
169,8
154
191,9
Таблиця 2.4
Основні показники використання виробничих ресурсів.
Показники
2005 рік
2006 рік
2007 рік
В середньому за 3 роки
Тис. грн
Тис. грн
Тис. грн
Тис. грн
1. середньорічна наявність основних засобів (фондів)
2803,75
4332,8
4309,9
3815,4
2. середньорічна вартість оборотних фондів
1107,4
1242,25
1421,05
1256,9
3. виручка (товарна продукція)
- в рослинництві
- в тваринництві
2636
2007,7
279,7
2741,6
2223,2
167,4
2630,9
2387,1
237,1
2669,5
2206
228,2
4. прибуток (+,-)
- в рослинництві
- в тваринництві
140,5
469
-148,3
-90,4
241,1
-171,7
106,3
593,1
-487
52,13
434,4
-269
рівень рентобельності, всього у %
- в рослинництві
- в тваринництві
105,6
130,4
65,3
96,8
112,1
49,3
4,21
33,06
67,2
68,87
94,85
60,6
Норма рентабельності, %
3,5
-1,6
1,85
1,25
Господарство СТОВ «Бучанське» прибуткове завдяки галузі рослинництва. Галузь тваринництва в господарстві - збиткова. Високі ціни на корма, електроенергію, техніку і низькі ціни на реалізовану сільськогосподарську продукцію (молоко, м?ясо) - є основними факторами збитковості господарства.
Основним джерелом надходження коштів на підприємстві є реалізація овочів, картоплі. Господарство працює з фірмою «КРАФТ Фудз Україна» по вирощуванні чіпсової картоплі. Реалізація картоплі є основним джерелом надходження коштів.
Кожного року СТОВ «Бучанське» у банку «АВАЛЬ» бере кредити на суму 400 - 50 и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.