На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат/Курсовая Туристсько-екскурсийни ресурси сент-люсии

Информация:

Тип работы: Реферат/Курсовая. Добавлен: 05.12.2012. Сдан: 2011. Страниц: 31. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ
ФЕДЕРАЦІЯ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ 

ІНСТИТУТ  ТУРИЗМУ

Факультет туристичного менеджменту

Кафедра спеціальних туристичних дисциплін 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

 
на тему: «ТУРИСТСЬКО-ЕКСКУРСІЙНІ  РЕСУРСИ  СЕНТ-ЛЮСІЇ» 
 
 
 
 

                  Студент ІІ курсу
                                                        Саломатін О.І.
Науковий  керівник
                                                        ст. викладач
                                                        Гринюк О.Ю. 
 

Київ  – 2009
 
 
  ВСТУП 3-4 стр.
1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕНТ-ЛЮСІЇ 5-14 стр.
1.1 Фізико-географічна  характеристика країни 5-6 стр.
1.2 Короткий нарис  історії Сент-Люсії 7-9 стр.
1.3 Державно-адміністративний устрій 9-11 стр.
1.4 Соціально-економічний  розвиток 11-14 стр.
2 ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНІ  ТА ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ  РЕСУРСИ КРАЇНИ
15-29 стр.
2.1 Природний потенціал  Сент-Люсії 15-21 стр.
2.2 Історико-культурні  пам’ятки країни 21-29 стр.
3 ХАРАКТЕРИСТИКИ  ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ СЕНТ-ЛЮСІЇ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПРЕСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ 30-36 стр.
3.1 Основні етапи  розвитку туризму в Сент-Люсії 30-32 стр.
3.2 Туристичне  районування країни 32-34 стр.
3.3 Аналіз туристичного ринку Сент-Люсії 34-36 стр.
  ВИСНОВКИ 37-38 стр.
  СПИСОК ВИКОРИТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ 39-40 стр.
  ДОДАТКИ 41-46 стр.
ЗМІСТ 
 
 

      ВСТУП
      Актуальність  теми. На сьогоднішній день туризм посідає чи не найперше місце в світовому суспільстві. Ще з продавніх часів люди тяжіли до подорожей за знаннями, новою культурою, вирішенням суспільних проблем, а в першій половині XIX ст. призвели до виникнення цілої галузі економічної діяльності. Сучасний туризм – це потужна індустрія, яка утримує провідні позиції в сучасному світовому господарстві. За статистикою Всесвітньої Ради Туризму і подорожей, сьогодні кожний десятий робітник у світі – працює в галузі туризму.
      На  початку XX ст., туризм став повсякденною справою майже для третини населення планети. Більше того, у XXI столітті туризм, випередивши за обсягами доходу нафтову промисловість і автомобілебудування, і зайняв провідне місце серед світових галузей економіки. За даними Всесвітньої Туристичної Організації (ВТО) у 2004 р.  загальна кількість туристичних прибуттів склала 763 млн. осіб, а доходи від туризму – 622 млрд. доларів. У 2005 р. продовжилась тенденція до зростання обсягів міжнародного туризму: кількість міжнародних прибуттів зросла на 5,5 % і становила 808 млн. осіб. У 2010 р. прогнозується понад 1 млрд. учасників міжнародних подорожей, а доходи від туризму сягнуть 1550 млрд. доларів. Якщо ж до результатів міжнародного туризму додати ще й обсяги внутрішнього туризму, то показники зростуть щонайменше втричі[7].
      Для деяких слаборозвинутих країн туризм є єдиним рушієм економічного зростання. В цих країнах, держава стимулює розвиток туристичної галузі, так  як туризм – це єдине джерело  надходження капіталу та іноземних  інвестицій. До таких країн належать – Домініка, Мартініка, Сент-Вінсент, Гренада, Барбадос, Сент-Люсія. Але більшу увагу з цих країн привертає  Сент-Люсія, тому автор і обрав  тему своєї курсової роботи «Туристсько-екскурсійні  ресурси Сент-Люсії». Тому що ця країна має вагомий потенціал для  розвитку туризму.
      Об 'єктом дослідження курсової роботи є природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси Сент-Люсії та їх використання в туризмі.
      Географічні рамки курсової роботи обмежуються територією держави Сент-Люсія.
      Хронологічні  рамки курсової роботи охоплюють період від І тис. н.е. до початку ХХІст.
      Джерельну базу цього курсового дослідження складають понад 30 джерел, які опрацьовані автором у ході роботи. Насамперед, потрібно назвати праці, що мають повну характеристику досліджуваної країни. Найскладнішим був процес збору матеріалу для характеристик аналізу туристичного ринку Сент-Люсії, оскільки немає жодного спеціального видання, присвяченого цій темі. Тому автору довелося опрацювати значну кількість матеріалів в мережі Інтернет.
      Метою курсової роботи є всебічне дослідження туристсько-екскурсійного потенціалу держави Сент-Люсія. Для реалізації зазначеної мети автор ставить перед собою наступні завдання:
      дати загальну характеристику Сент-Люсії;
      дослідити природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси острова з метою їх використання в туристичній діяльності;
      проаналізувати туристичний ринок Сент-Люсії на сучасному етапі.
      Курсова робота складається зі вступу, трьох  розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел і додатків. 
 
 
 
 
 
 

      ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА СЕНТ-ЛЮСІЇ
 
      Фізико-географічна  характеристика країни
 
      Держава Сент-Люсія розташована на однойменному острові у складі архіпелагу Малі Антильські острови.  На півночі граничить з островом Мартініка (по протоці Сент-Люсія), на півдні — з островом Сент-Вінсент, що входить до складу держави Сент-Вінсент і Гренадіни (по однойменній протоці). Зі сходу омивається водами Атлантичного океану, із заходу — Карибського моря (загальна протяжність берегової лінії 158 км.). Каплевидний в плані острів має розміри приблизно 44 км в довжину з півночі на південь, і завширшки 23 км з заходу на схід, при спільній площі 616 км2 (другої за величиною в південній групі Навітряних островів)[36].(Додаток 1)
      За  особливостями рельєфу острів Сент-Люсія має вулканічне походження, а тому гористіший, ніж більшість інших островів Карибського моря. По суті, він є вершиною древньої вулканічної групи, чиї конуси утворюють основні гірські вершини країни.. По всій довжині острова, з півночі на південь, тягнеться центральний гірський ланцюг Барр-де-Л’Іль-Рідж з висотами від 400 до 900 м, досягаючи найбільшої висоти на горі Жімі (950 м) і у вулканічному масиві Пітон (Грос-пітон — 797 м, Пті-пітон — 750 м, Морн-Бонін — 640 м) на південному заході. У цьому ж районі удосталь зустрічаються сліди активної вулканічної діяльності — гарячі сірчані джерела, еродовані лавові поля, виходи газу, відкладення сірки. Схили вулканічного масиву заросли пишними тропічними лісами, а багаточисельні короткі річки формують широкі і родючі долини. Побережжя острова утворене неширокою смугою прибережної низовини і сильно порізане. Південно-східні і північно-західні береги утворюють якусь подібність шхерного району з багаточисельними затоками і бухтами, що обрамовані безліччю крихітних рифів.
      Клімат. Клімат тропічний пасатний; морські вітри пом'якшують жару. Середньомісячні температури 18—26 °С, опадів від 1500 до 3000 мм в рік, притому що, на східних навітренних сторонах гір, вона становить 3450 мм, а на західних підвітренних – 1500 мм.. Сухий сезон з січня по квітень; дощовий з травня по серпень. У будь-який час року можливі потужні, але короткочасні проливні дощі, що доводяться зазвичай на кінець дня. Нерідкі руйнівні тропічні урагани, особливо часті в кінці літа.
      Внутрішні води. Річки Сент-Люсії недовгі і порожисті,. В період дощів часті повені. З гір стікають багаточисленні річки та струмки, які в деяких місцях переходять у невеликі водоспади. Вони добре орошають плодорідні землі.
      Природа. На острові виростає близько 400 видів рослин, причому в багатьох місцях пальми, всілякі чагарники, орхідеї та інші екзотичні квіткові начеб антуріума, утворюють щільний килим, що покриває схили гір, долини, русла річок і навіть узбіччя доріг. Південні і південно-східні схили гір покриті сухими лісами з переважанням чагарникової субтропічної рослинності. Фауна представлена насамперед птахами і плазунами. Морські води у берегів Сент-Люсії багаті на рибу, ракообразні та молюсків. Серед представників фауни на Сент-Люсії живуть надзвичайно рідкісна у світі змія сентлюсійський рейсер, та найменша змія у світі – вузькорота змія. Також місцева фауна включає ендемічну земляну ящірку, амазонську переливчасту папугу і двох гризунів — агуті і манику, поширених по всьому острову. Узбережні рівнини та міжгірські долини добре зволожені. На території внутрішньої частини острова знаходяться тропічні ліси та джерела мінеральної води.
      Отже, зважаючи на чудову фізико-географічну  характеристику, можна зробити висновок про великий потенціал розвитку туризму на даній території[8;12;18].
      1.2 Короткий нарис історії Сент-Люсії 

     До  європейської колонізації
     Перші відомі мешканці Сент-Люсії були араваки, які прибули на острів з Південної  Америки приблизно у 200-300 рр. н.е. Багаточисленні археологічні розкопки на острові, представили зразки аравакської  кераміки. Є свідчення що перші  мешканці, називали острів – Йоуаналао (Iouanalao), що означало – «Земля Ігуан», завдяки великій чисельності ігуан на острові.
      Кариби  поступово витіснили араваків, протягом періоду з 800 по 1000 рр. Вони називали острів Іванарау (Hiwanarau), а пізніше Еванора (Hewanorra), доречі це ім’я зараз носить «Міжнародний Аеропорт Еванора», у В’є-Форі. Пізніше вони були залякані європейцями історіями про насильства і канібалізм. Але багато чого з цього було перебільшенням на частині європейців[30].
      Європейська колонізація
      Європейці вперше висадилися на острів у 1492р., протягом раннього іспанського дослідження  Карибського моря. Голландці, Французи та Англійці пробували встановити торгівельні  застави на Сент-Люсії в 17 сторіччі, але стикалося з опозицією  карибів, чию землю вони займали.
      17-е  століття
      Не  дивлячись на те, що французький  пірат Франсуа ле Клєр, часто відвідував Сент-Люсію у 1550-х рр., перше поселення  було засноване голландцями, близько 1600-ого року, відоме як В’є-Фор. У 1605 р., англійське судно «Оливкова Гілка» збився з курсу на Гвіану, і 67 колоністів започаткували поселення на Сент-Люсії, але за п’ять тижнів, через хвороби і конфлікти з карибами, залишилося лише 19 осіб, через що вони втекли з острова.
      Французи  офіційно претендували на острів у 1635 р. але англійці їх випередили, і вже у 1639 р. започаткували нове поселення, яке кариби знову знищили. Далі нічого не відбувалось, доки у 1651 р. з Мартініки, не прийшов французький командуючий Рузелан, який тримав острів до смерті у 1654 р.
      У 1664р., Томас Ворнер, претендував на місце губернатора Сент-Люсії, і  підпорядкування острова Англії. Він привіз з собою 1000 чоловік, щоб  захиститися від французів, але через 2 роки, залишилося лише 89 осіб, здебільше завдяки хворобам. Протягом років після цього, острів був уламком, який переходить з рук в руки, по усіляким договорам, та торгівельним згодам.
      18-е  століття
      Англійці  з штаб-квартирою на Барбадосі, і  французи, які зосередились на Мартініці, дуже зацікавилися Сент-Люсією, після  того як, у 1765 р. на острові розвилася  цукрова промисловість. Конфлікт з  карибами зростав, але це не дало ніяких перепон, для того щоб острів був  захвачений.
      Ближче  до кінця століття, відбулася Французька Революція, і на Сент-Люсію був  відправлений революційний трибунал, очолюваний капітаном Ла-Кросом. Принісши ідею революції до Сент-Люсії, він  встановив гільйотину, яка була використана, щоб знищити Роялістів. У 1794, французький  губернатор острова оголосив, що всі  раби вільні, але ненадовго. Дуже скоро  на острів знову вторглися англійці, і відновив рабство через роки боротьби. Кастрі був спалений у 1796 р. як частина битви між англійцями, рабами і французами.
      19-е  століття
      У 1814 році, британці святкували перемогу над французами. Через три роки після того як Гаїті стала першою незалежною «чорною» державою в Карибському  морі, англійці відмінили рабство  на Сент-Люсії. Але навіть після остаточного  скасування рабства у 1834 році, всі  африканці мали пройти чотирьохрічне  навчання, впродовж якого вони повинні  були працювати безкоштовно на свого  «вчителя», щонайменш три чверті тижня, з конечною «свободою» у 1838 році.
      Також у 1838 році, Сент-Люсія увійшла у  групу Британських Навітряних Островів з штаб-квартирою на Барбадосі. У 1885 році, центральна адміністрація  була перенесена до Гренади.
      З 20-ого століття до наших днів
      У 1924 р. острів отримав місцеве самоуправління. Також у цьому році була прийнята перша конституція, яка зазначила  меншість вибраних членів в заздалегідь  висунутий законодавчий орган. Універсальне доросле право голосу було введене  у 1951 році. Міністерський уряд був  обраний у 1956 році, і в 1958 році, Сент-Люсія  приєдналася до Вест-Індійської Федерації, з напів-автономною залежністю Сполученого  Королівства. Коли федерація зруйнувалася в 1962 році, була зроблена друга спроба перебудови, але вона також не вдалася. Після другої невдалої спроби, Сполучене  королівство, і ще 6 держав з навітряних і підвітряних островів – Гренада, Сент-Вінсент, Домініка, Антигуа, Сент Кітс і Невіс, Сент-Люсія – почали розвивати нову форму управління – Асоційована Державність.
      Як  асоційована держава Сполученого  Королівства, з 1967 до 1979, Сент-Люсія  мала повну відповідальність за внутрішнє  самоврядування, але залишала його зовнішні обов’зки і захист на Сполучене Королівство. Це тимчасове аранжування закінчилося 22 лютого 1979 року, коли Сент-Люсія досягла повної незалежності.
      Отже, Сент-Люсія  має дуже багату історичну спадщину, а завдяки вдалому географічному положенню, і в наш час зберігає стійкий туристичний інтерес[28;15;36]. 

      1.3 Державно-адміністративний устрій 

      Сент-Люсія  — член співдружності націй, глава  держави — королева Великобританії (зараз -Елізавета II), представлена генерал-губернатором. За конституцією, їм може бути будь-який громадянин Співдружності, що призначається  по волі монарха. На практиці, на цей  пост призначається зазвичай місцевий уродженець, по рекомендації глави  уряду країни. Генерал-губернатор (з 1997 Калліопа Пірлетт Луїси) дає доручення сформувати уряд і затверджує його склад після схвалення парламентом, призначає членів Сенату, по рекомендації прем'єр-міністра розпускає парламент і призначає нові вибори, підписує закони і затверджує призначення вищих державних чиновників. Законодавча влада двопалатного парламенту. Верхня палата — Сенат (11 місць). 6 сенаторів призначаються по рекомендації прем'єр-міністра, 3 — по рекомендації лідера опозиції, 2 — по рекомендації релігійних, економічних і соціальних груп. Нижня — Палата зборів (17 депутатів, що обираються населенням на 5-річний термін). Виконавча влада належить уряду — кабінету міністрів. На чолі нього коштує прем'єр-міністр. На цей пост звичайно призначається після виборів лідер партії або коаліції, що володіє більшістю в Палаті зборів[11].
      Державний прапор – прямокутне полотнище темно синього кольору, посередині якого розміщено трикутник, видовженої форми, розділений на три частини, різних кольорів – жовтий, чорний і білий. (Додаток 2)
      Адміністративний  поділ. У адміністративному відношенні країна підрозділяється на 11 приходів. У кожному з них є органи місцевої самоврядності — міські і сільські ради і управління. (Додаток 3)
      Політичні організації.
      Основні політичні партії: 
      Об'єднана партія робітників — Об'єднана робоча партія (ОРП) – утворена в 1964 в результаті злиття Національного лейбористського  руху і народно-прогресивної партії. Стоїть на консервативних позиціях. На виборах 2001 отримала 36,6% голосів і 3 місця в Палаті зборів. Лідер партії – Морелла Джозеф (лідер опозиції); 
      Лейбористська партія Сент-Люсії — Лейбористська партія Сент-Люсії (ЛПСЛ) – утворена в 1950 на базі профспілки кооперативних робітників. Поступово перейшла із спочатку лівих на помірні позиції. Консультативний член Соціалістичного Інтернаціоналу. На парламентських виборах 2001 отримала 54,2% голосів і 14 місць в Палаті зборів. Лідер і прем'єр-міністр – Кенет Енто;
      Діють також: Національний альянс (3,5% голосів; лідер Джордж Одлэм); Партія свободи (лідер М. Франсуа); партія «Су Ту Апве Фуете Фіні» та ін.
      Судова  влада складається з судів нижчої інстанції, що одночасно займаються кримінальними і цивільними питаннями. У Сент-Люсії розташований Верховний східнокарібський суд у складі Вищого і Апеляційного судів.
      Сент-Люсія входить до складу Співдружності, очолюваної Великобританією. Вона є членом ООН і її спеціалізованих організацій, Організації американських держав і Організації східнокарібських держав, Карибського співтовариства і Карибського спільного ринку.
     Таким чином, державно-адміністративний устрій Сент-Люсії відповідає державному устрою деяких Європейських країн[10;11;24;36]. 

     1.4 Соціально-економічний  розвиток 

     Населення.  Чисельність населення — 172,9 тис. (оцінка на липень 2008). Населення Сент-Люсії є здебільшого «африканським десантом», тобто чорношкірим (82,5% населення). Є також істотна змішана меншість, що представляє 11, 9%  індо-карибського населення, і 2,4% індійська група. Також є невелика група евпропеоїдної раси – нащадки французів, англійців і голландських колоністів. Також 3,1% населення належать до так званих, «невизначених» етнічних приналежностей. Є мінімальне число ліванців, сірійців і китайців.
     Міське  населення — 48 %, сільське — 52 %. Кількість  чоловіків на 1000 жінок — 968, коефіцієнт фертильності 2,3. У 2003 році на 1000 жителів  припали ті, що 20,93 народилися, 5,24 померлих, таких, що 3,15 емігрували. Річний приріст  населення склав 1,25 %. Дитяча смертність складала 14,37 на 1000 новонароджених.
     Релігія. Релігії: католики 67,5 %, адвентисти 8,5 %, п'ятидесятники 5,7 %, англікане 2 %, євангелісти 2 %, інші християни 5,1 %, растафаріане 2,1 %, інші 2,6 %, атеїсти 4,5 %[16;20;27].
     Офіційною мовою країни вважається англійський, хоча розмовним в значної частини населення є "патуа" - місцевий діалект французької мови. Причому "патуа" не є універсальною мовою - використовуваний на багатьох островах регіону, він в кожному конкретному місці насичений своїми словоформами і ідіомами, що робить його в цілому зрозумілим для будь-якого жителя регіону, але часто жителі одного острова погано розуміють сусідів, якщо розмова виходить за межі загальновживаних виразів. У результаті на Сент-Люсії сформувався свій діалект - "квейол" ("креольський"), на якому вільно спілкуються всі шари місцевого суспільства. Санталюсійці вважають "квейол" самостійною мовою зі своїми власними правилами граматики і синтаксису. На нім же оформляється частина ділової і публічної кореспонденції, а також ведуться телепередачі і радіопередачі. Місцевий варіант англійського також далекий від канонічного і, хоча викладається в більшості учбових закладів острова, несе в собі множинні запозичення з іспанського, французького і мов африканських народів[9].
     Освіта. Обов'язкова і безкоштовна освіта для дітей у віці від 5 до 15 років. Діють 66 початкових і 18 середніх державних шкіл і відповідно 7 і 2 приватних. Число учнів в державних школах складало 39,9 тис. чіл., у приватних — 1,1 тис. (2002/03). Середнє спеціальне утворення представляється в коледжі ім. А. Люіса, створеному в 1985 (2,2 тис. студентів).
     Економіка. ВВП в поточних цінах в 2006 рік - 660 млн. $, на душу населення — 4,2 тис. $. Річний приріст ВВП в 1990-е рр. 3,1%, з 2000 спостерігається спад проїзводства. Річні темпи інфляції в 1990 — 2000 — 2,9%, у 2001 — 1,9%, у 2002 — дефляція 0,2%. Безробіття 18,9% (2001). Доля сільського господарства і рибальства у ВВП 5,9%, промисловості і енергетики — 11,8%, строїтельства — 10,9%, послуг — 71,4% (2002). Співвідношення між названими галузями по зайнятості — відповідно 19,5; 11,1; 10 і 69,4% економічно активного населення.
     Сільське  господарство. З 1930-х рр. Сент-Люсія спеціалізувалася на вирощувані бананів, що забезпечували до 60% експортних прибутків. Із-за зростання конкуренції на ринках ЄС, поступові відміни режиму преференційного доступу на них і неблагопріятних природних умов річний обсяг виробництва скоротився з рекордного рівня в 135,4 тис. т. в 1990 до 48,2 тис. т. в 2002. За той же період в 6 разів знизився збір другої за значенням експортної культури — какао. Експортне значення мають плоди хлібного дерева, перець, манго, смоківниця, авокадо, кокоси, грейпфрути. Переважно для внутрішнього користування вирощуються коренеплоди, овочі, апельсини, ананаси, дині. Тваринництво розвинене слабо. Улов риби збільшився за 1987 — 2002 з 0,3 до 1,6 тис. т. Побудований комплекс по переробці риби у Вье-Фор.
     До  традиційних галузей промисловості відносяться - виробництво рому, безалкогольних напоїв і переробка кокосових горіхів. Для розвитку нових виробництв створені 2 вільних зони і 6 промислових парків, компанії, що діють в них, звільняються від сплати мит на імпорт устаткування, сировини і комплектуючих і мають податкові пільги строком до 15 років. На кін. 2002 у зонах і промислових парках діяло 27 компаній (14 національних), забеспечуючих зайнятість 4,6 тис. осіб. і що виробляли електронні компоненти, вироби з картону, одяг і меблі. 
 

     Зовнішня  торгівля.
     Окрім бананів в невеликому об'ємі  експортуються какао-боби, кокосові горіхи, копра, кокосове масло і всілякі тропічні фрукти, а також одяг і іграшки. Об'єм експорту в 2000 склав 68,3 млн. дол. США; основні партнери по експорту – Великобританія, США, країни Карибського співтовариства.
     Імпортуються (319,4 млн. дол. США в 2000) продовольство, промислові товари, машини і устаткування, паливо в основному з Бразилії, США, Великобританії, країн Карибського співтовариства, Японії і Канади.
     Енергетика. Здійснюється проект по використанню геотермальної енергії вулканів. Взагалі весь острів обслуговує дві ГЕС, і декілька невеличких ТЕЦ і ТЕС.
     Транспорт. Загальна протяжність автомобільних доріг складає 1,2 тис. км., лише 65 км. з твердим покриттям. У 2001 почалося виконання    5-рокової програми розвитку дорожньої мережі, в ході якої має бути реконструйовані 166 км. доріг. Парк автомобілів досяг 38,5 тис., з них легкових — 21,3 тис. Найбільші порти — Кастрі і Вье-Фор, річний вантажообіг досягає 750 тис. т: 3/4 доводиться на Кастрі. Два міжнародних аеропорти. До 2001 монополістом в області телефонного зв'язку була британська компанія «Cable & Wireless», у 2003 став діяти перший незалежний оператор в області стільникового зв'язку. Забезпеченість (шт. на 1 тис.жітелей) апаратами 411, персональними компю’терами — 146.

      Отже, Сент-Люсія є молодою країною, що розвивається, має перспективи розвитку в сільському господарстві, промисловості, а особливо в області туризму і морських транспортних перевезень[5;8;12;14].

 
 
 
 
    2. ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНІ  ТА ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ  РЕСУРСИ КРАЇНИ 

     2.1. Природний потенціал  Сент-Люсії 

     Так як країна розташовано біля тропіку, це пояснює тропічний характер її природи. Завдяки маленькій території  острова різноманіття в розподілі  тепла і вологи майже не помітні, ландшафти Сент-Люсії дуже специфічні і доволі такі різноманітні.
     Північне узбережжя.
     Північний край Сент-Люсії охоплює так звану "Золоту Милю", що практично цілком складається з низки прибережних курортних городків між Пуант-дю-Кап, Пуант-Арді і тихим містечком Кас-ен-Бас на північно-східному побережжі. На північно-західному березі черга курортних районів триває до двохмильної підкови затоки Родні-бей, довкола якої зосереджена більшість фешенебельних курортів побережжя. Названий на честь британського командувача XVIII століття Джорджа Брайджеса Родні заливши і найбільший курортний район буквально оточені різними туристичними об'єктами. Велика і добре захищена затока охоплює курортну область пляжу Редьют-Біч і маленьке містечко Грос-Айлет. Штучний канал проходить між цими двома областями, відкриваючись у велику живописну лагуну, яка сама є ділянкою курортної Родні-Бей-Маріна - найбільшого яхтового порту на острові і одного з кращих в регіоні. Сам Грос-айлет складається з безлічі простих дерев'яних будівель з олов'яними дахами, великої кількості "ромових" магазинів і берега, заповненого красивими дерев'яними човнами рибаків.
     Біля  берегів острова виступають з  води рожеві коралові рифи - прекрасне  місце для занять дайвінгом. Пляж Редьют-біч загальною протяжністю  близько 1 кілометра вважається одним  з найкрасивіших - з його широкої  смуги прекрасного білого піску  відкривається прекрасна панорама острова Піджен на півночі і зелених  прибережних горбів на півдні. На Піджен-Айленді створений Національний Історичний Парк, сполучений з самим островом довгим мостом, а сам острів, ґрунтовно укріплений британцями в XVIII столітті, перетворений в обширний парк відпочинку. А декілька східніше починаються ізольовані береги Кас-ен-Бас з їх прекрасними рифами. Кращими берегами тут вважаються Сікрет-Біч на самому кінці прибережної дороги (дістатися до нього дійсно непросто) і Анс-лавуа з його "черепаховим пляжем"[9].
     Західне узбережжя.
     Західне побережжя Сент-Люсії неймовірно красиво і широко відомо своїми розкішними берегами, здебільше абсолютно дикими, хоча тут вистачає і першокласних курортних комплексів. Тут можна знайти багаточисельні водопади, хащі тропічного лісу і багаточисельні ізольовані затоки, захищені з моря кораловими рифами.
     На  південь від Кастрі дорога Ла-Ток пробігає по південній стороні гавані, мимо Вікторія-Хоспітал, і виходить до батареї Ла-Ток - одному з кращих зразків британської фортифікаційної архітектури на острові. Ще південніше, за затокою Гран-Кюль-де-Сак, дорога виходить на побережжі прекрасної затоки Маріго-Харбор, оточеної зеленими схилами гір. Між затоками Маріго і Гран-Кюль-де-Сак тягнеться гігантська бананова плантація, твірна справжнього лісу.
     Пляжі затоки просторі, але компактні, із спокійною водою і хорошими умовами  для сноркелінга в його південній  частині. На південь від Маріго-Бей шосе перевалює через круті прибережні горби і спускається в долину Розо, що славиться своїми банановими плантаціями, крихітними селищами.
     Суфрієр
     Заснований  в 1746 році, Суфрієр - найстаріше місто  на острові і його столиця в  період правління французів. Лежачий  в красивій глибоководній затоці у відрогів вимерлого вулкана Пті-Пітон (750 м), містечко настільки красиве, що постійно служить місцем проведення кінозйомок самої різної спрямованості.
     Головні пам'ятки Суфрієра лежать в його околицях. На північ від міста розкинувся довгий пляж Анс-Шастане і однойменний курортний район. Завдяки близькості коралового рифа до побережжя, тут сформована хороша інфраструктура для занурень під воду, а сам пляж служить популярним місцем пляжного відпочинку, проте дорога сюди знаходиться не в кращому стані.
     Дорога  Суфрієр - Фонд-Сент-Жак біжить в східному напрямі через буйний тропічний ліс і всього в 2 км. від міста виходить до живописної міжгірної улоговини, в якій можна виявити водопади Даймонд-Фаллс, прекрасний ботанічний сад Даймон-Ботаникал-Гарденз і сірчисті мінеральні джерела Мінерал-Бетс. Ботанічний сад Даймон-Ботаникал-Гарденз розбитий на території старої цукрової плантації. Зараз тут можна побачити близько 300 різновидів рослин, мінеральні джерела з нагрітою до 45°С сірчановодневою водою, безліч екологічних стежок і старий цукровий завод.
     На  південний схід від міста, в трикутнику вулканів Пті-Пітон, Грос-Пітон і Морн-Бонін, розташовано жерло древнього вулкана, що досягав колись 13 км. в діаметрі. Близько 40 тис. років назад потужний вибух зруйнував кільце кальдери, і в наші дні голі надра древнього вулкана вивергають з себе тисячі тон мінералізованої води і перегрітої пари, утворюючи знамениті джерела Ла-Суфрієр-Сульфур-Спрінгс. Насичені сіркою і сірководнем потоки пробили в скелях безліч каверн і проток, в яких можна прийняти мінеральні ванни, а можна і просто помилуватися рідким видовищем сольфатарного поля, вируючих джерел і потоків жовто-зеленої води.
     Величні списи сплячих вулканів Пті-Пітон і Грос-Пітон домінують над всім південно-західним побережжям, видимі в ясний день навіть із столиці. Це популярна зона для піших екскурсій і досить нескладних сходжень, а також одна з найживописніших областей країни. Проте відвідини туристами деяких районів довкола Пті-Пітон, зважаючи на раниму місцевої екосистеми, заборонене, областей, що проте залишилися відкритими, довкола Грос-Пітон і Морн-Бонін сповна хватає для всіх видів активного відпочинку. Також привабливе для туристів малодоступне за місцевими поняттями містечко Мілет, розташоване в самому центрі острова, північно-східніше Суфрієра, серед зелених горбів піднесеності Морн-Гимі. А південно-західне побережжя має безліч потаєних бухт і заток, багато хто з яких доступний лише морем.
     Уздовж західного побережжя, між Вье-Фор і Грос-Айлет, тягнеться черга курортів, що більш нагадують середземноморську Рив’єру, з безліччю готелів, ресторанів і добре обладнаних пляжів в обрамленні вічно квітучої тропічної рослинності. Проте в черзі фешенебельних курортів можна виявити немало тихих бухт, де в буденні дні не зустрінеш жодну людину, а море прозоре і спокійно[1;12;17].
     Східне  узбережжя.
     Води  Атлантики, що підганяються пасатами, вирізували в і без того порізаному гірськими схилами східному березі острова безліч бухт і заток. Ці береги практично не відвідуються туристами, але саме тут можна побачити острів таким, яким він був до приходу  людини - вічно шумлячий прибій, що розбивається об скелясті береги і кручі, зелену ковдру лісів і синє піднебіння у  вишині - все це різко контрастує з пасторальними північними і  західними районами Сент-Люсії.
     Містечко  Деннері, лежаче в самому центрі східного побережжя острова, дереться по схилах горбів, що оточують глибоку і захищену затоку з незалюдненим однойменним островом в його північній частині. Біля Деннері регулярно організовується популярний тур по старих плантаціях регіону - Еррард-Плантейшн, що знайомить туристів з місцевими способами вирощування і обробки какао, фруктів і інших плодових культур. А біля Анс-ла-Рей великою популярністю користується історичний цукровий завод і плантація Ла-Сикве - 400-акровоє володіння, розташоване в красивому ботанічному саду. Тут є невеликий Історичний музей і Культурний театр з дванадцятиметровим водним колесом.
     Містечко  Мікуд назване на честь французького губернатора Де Мікуда, що управляв Сент-Люсією з 1768 до 1771 рр. Як і багато інших міст побережжя, він лежить у вершині захищеної затоки Мікуд-Бей, а річка Трумассе, що впадає в море поблизу, забезпечує його прісною водою.
     Курорти східного побережжя - це черги невеликих  готелів, бунгало і пансіонів, що протягнулися між Мікудом і Анс-Нуар. Пляжі в основному піщані і досить відокремлені. У 10 км. північніше Деннері тягнеться широкий і абсолютно не захищений від вітру пляж Гранд-Анс. Близько півтора кілометрів білосніжного піску, що різко контрастує з береговими кручами і зеленими горбами, є одним з найживописніших берегів країни. Разом з довколишніми берегами Анс-Лавуа пляж Гранд-Анс є природним місцем відкладання яєць для зникаючих морських черепах, тому найближчим часом планується створити тут природоохоронну зону.
     Між Мікудом і Деннері, в 1,5 км. від побережжя, знаходиться одне з самих безтурботних місць на острові - сади Маміку (площа 14 акрів). Стара плантація перетворена в невеликий ботанічний сад, зарослий екзотичними рослинами на зразок гібіскуса, імбиру або хеліконії, а ціла мережа коротких стежок дозволяє відвідати практично всі його цікаві ділянки без особливої напруги[9;16;33].
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.