На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Органзаця прац як система заходв щодо рацонального використання робочої сили. Суть подлу та кооперацї прац. Основн показники продуктивност прац. Шляхи пдвищення та методи вимру продуктивност. Рвень органзацї прац на пдприємств.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 18.11.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


План

Вступ
1. Сутність, завдання та форми організації праці
2. Продуктивність праці, методи її виміру на шляхи підвищення
Висновок
Список використаної літератури
Вступ

Тема моєї курсової роботи є: „Обґрунтувати економічну ефективність раціональної організації праці на підприємстві ”.
Мета: глибоке вивчення й розуміння даної теми, засвоєння матеріалу та розробка результатів та висновків.
Задачі курсової роботи:
Для досягнення мети в даній курсовій роботі були виконані такі завдання:
· Максимально розкрити сутність організації праці;
· Дати характеристику основних напрямів організації праці;
· Показати основні форми організації праці та фактори для їх створення;
· Розкрити суть поділу та кооперації праці;
· Охарактеризувати організацію та обслуговування робочих місць
· Дати визначення поняттю нормування праці
· Проаналізувати оптимізацію режимів праці та відпочинку;
· Показати структуру оплати праці
· Зрозуміти суть продуктивності праці
· Розкрити показники продуктивності праці
· Зробити висновки про методи продуктивності праці
· Показати основні показники планування росту продуктивності праці
Актуальність теми:
Я вважаю, що ця тема є дуже актуальною в нашому суспільстві, оскільки в умовах ринкової економіки зростає значення різних факторів, які діють на ефективність виробництва, так як в силу конкуренції результативність діяльності стає вирішальною в існуванні й розвитку підприємств. Серед факторів ефективності велику роль відіграє організація праці. Так навіть найсучасніше обладнання й техніка не дадуть бажаного результату при низькій організації ії обслуговування й навпаки, при науковій організації праці можна отримати від певного технічного оснащення бажаний результат.
Актуальність полягає в тому, що кожен керівник і навіть звичайний робітник має знати в чому полягає організація праці, і що потрібно для економічної ефективності організації праці. Для створення ефективної раціоналізації праці існує багато факторів, які я розкриваю в даній курсовій роботі. Щоб обґрунтувати економічну ефективність організації праці, ми маємо знати що таке продуктивність, як її використовувати, і які фактори впливають на шляхи підвищення продуктивності праці на підприємстві. На мій погляд, це є важливим фактором на підприємстві.
1.Сутність і завдання та форми організації праці

Використання робочої сили на підприємстві значною мірою залежить від організації праці, яка має забезпечувати раціональне поєднання всіх складових виробництва для досягнення найефективнішого використання землі, засобів виробництва, трудових ресурсів з урахуванням новітніх досягнень науки, кращого досвіду, прогресивних технологій, раціональних методів застосування нових технічних засобів. Організація праці здійснюється відповідно до об'єктивних економічних законів. Вона є економічною категорією, що виражає певну взаємодію елементів системи виробництва, зумовленої єдністю мети, часу, місця.
Під організацією праці розуміють систему заходів щодо раціонального використання робочої сили, в т.ч. відповідну розстановку людей у процесі виробництва, розподіл і кооперацію, методи нормування, форми і мотивацію праці, організацію робочих місць, їх обслуговування і необхідні умови праці.
Організація праці -- це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.
В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації праці.
Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.
Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві. Крім того, працівники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують.
Аналізуючи органзацію праці на підприємствах, можна виділити основні принципи організації праці: - пропорційнсть - ритмічність - безперервність - узгодженість.
Раціональна організація праці передбачає врахування всіх умов, за яких вона здійснюється, створення нормальних умов для діяльності і відпочинку, правильну організацію робочих місць, забезпечення необхідної трудової і виконавчої дисципліни. Процес праці значною мірою залежить від діяльності самого трудового колективу, його згуртованості, свідомості, розуміння всіх ситуацій, професійного вміння, мікроклімату, відповідальності за доручену справу. В цілому суть організаційних питань полягає в тому, щоб кожний, маючи необхідні права і несучи в їх межах відповідальність, займався своєю конкретною справою. Ця вимога однаковою мірою стосується як керівництва і спеціалістів, так і рядових працівників підприємства будь-якої форми власності.
Головне завдання організації праці -- систематично поліпшувати використання живої праці, що передбачає:
· розроблення і впровадження раціональних форм розподілу і кооперації праці, організацію виробничих підрозділів, трудових колективів;
· удосконалення організації трудових процесів, робочих місць, методів і прийомів праці;
· удосконалення нормування праці;
· застосування найбільш ефективних систем матеріального стимулювання праці;
· підготовку кадрів і систематичне підвищення їхньої кваліфікації;
· зміцнення трудової дисципліни та сприяння піднесенню творчої активності працівників;
· поліпшення санітарно-гігієнічних, психо-фізіологічних і естетичних умов праці;
· забезпечення раціональних режимів праці і відпочинку.
Розроблені заходи раціональної організації мають відзначатись науковістю, комплексністю, оптимальністю, економічною ефективністю та гуманністю.
Науковість заходів означає, що вони глибоко проаналізовані, всебічно обґрунтовані і підкріплені проведеними дослідженнями та необхідними розрахунками.
Комплексність передбачає розроблення організаційних заходів за всіма розглянутими напрямками одночасно, а не фрагментарно.
Оптимальність передбачає розроблення і обґрунтування певних заходів у варіантах з наступним вибором найбільш доцільного в конкретних умовах.
Економічна ефективність має бути основним аргументом доцільності впровадження запропонованих розробок, спрямованих на раціоналізацію трудових процесів.
Гуманність заходів означає, що вони повинні бути спрямовані не тільки на підвищення продуктивності праці, а й на збереження життя і здоров'я працівників, зниження шкідливого впливу праці на людину та навколишнє природне середовище.
Існують різні форми організації праці, під якими розуміються її різновиди в залежності від того, як вирішуються питання планування, обліку, оплати праці, його розподіл й кооперації. Управління в колективі та ін.
За способами встановлення планових завдань й обліку зробленої роботи можна виділити:
· Індивідуальну форму організації праці, коли завдання встановлюється кожному робітнику окремо. Ведеться індивідуальний облік зробленої роботи й нараховується індивідуальний заробіток робітнику;
· Колективну форму організації праці, коли виробниче завдання встановлюється всьому колективу в цілому, облік виробітку продукції також ведеться по кінцевим результатам роботи колективу й всьому колективу нараховується заробіток.
Колективні форми організації праці за способом розподілу й кооперації розділяються ще й на підрозділи:
· З повним розподілом праці. Коли кожен робітник занятий тільки виконанням роботи строго по своїй спеціальності на одному робочому місці;
· З частковою замінністю, коли робітники володіють двома або більшим числом професій й можуть виконувати роботи не тільки на своєму робочому місці, але й по сумісній професії;
· З повною заміною, коли кожен член колективу може працювати на любому місці або мінятися робочими місцями по раніше задуманій схемі.
Форма організації праці також залежить від форми оплати праці.
Всі вказані форми організації праці й їх різновиди можуть поєднуватися в різних комбінаціях, наприклад, бригадна форма організації праці з повною замінністю, бригадний підряд, оренда підприємства та ін.
Щоб виділити умови ефективності форм організації праці, необхідно виділити прогресивні елементи, які характерні для окремих форм.
Прогресивними можна вважати ті елементи, які забезпечують автономію й свободу вибору засобів для вирішення виробничих задач, зміну праці й гармонічний розвиток людей в процесі праці, створюють умови для самоуправління, виялють ініціативу до творчості, сприяють економії часу, росту праці, підвищують відповідальність за результати праці.
До таких елементів відносять:
· Часткова або повна взаємозамінність працівників в колективі;
· Планування по єдиному наряду й оплата тільки на конечний результат;
· Підрядні й орендні відносини;
· Самоуправління трудового колективу;
· Використання допоміжних засобів в вигляді різних коефіцієнтів для розподілу колективного заробітки між працівниками трудового колективу;
· Планування й облік не тільки випуску продукції, але й тих засобів, які необхідно витратити на цей випуск;
Організація праці на підприємстві охоплює такі основні напрями:
* поділ і кооперація праці, що передбачають науково обґрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднання працівників у виробничі колективи;
Поділ праці являє собою розчленування єдиного виробничого процесу на окремі операції (наприклад, процес виробництва зерна складається з оранки, сівби, догляду за посівами, збирання врожаю та інших операцій). З ним пов'язаний поділ праці по галузях підприємства, стадіях розвитку рослин і тварин, по видах робіт. Ним визначаються спеціалізація працівників, їхній професійний та кваліфікаційний склад. Спеціалізація працівників, залежно від кількості виконуваних технологічних операцій, може бути поопераційною (виконання однієї операції, певної стадії робіт) і комплексною (виконання всіх операцій процесу).
Поділ праці на підприємстві відбувається: між його окремими підрозділами і між працівниками всередині підрозділу. Поділ праці між підрозділами виражається у спеціалізації робіт і засобів праці. Відповідно до цього підрозділи господарства відрізняються один від одного за видами вироблювальної продукції (буряківнича бригада, молочна ферма та ін.) і за родом занять (загін по внесенню добрив, ремонтна майстерня тощо).
Існують такі основні види поділу праці: технологічний, поопераційний, функціональний, професійний, кваліфікаційний.
Зворотною стороною поділу праці є її кооперація, як сумісна участь людей в одному або різних, однак пов'язаних між собою процесах праці.
Кооперація -- це організована виробнича взаємодія між окремими працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробничого ефекту. Ефективність кооперації полягає в забезпеченні найраціональнішого використання робочої сили і засобів праці, безперервності виробничих процесів, ритмічного виконання робіт, підвищення продуктивності праці, а також у встановленні раціональних соціально-трудових взаємовідносин між учасниками виробництва та узгодженні їхніх інтересів і цілей виробництва.
Розрізняють такі взаємопов'язані форми кооперації: а)всередині суспільства, коли обмін діяльністю і продуктом праці здійснюється між галузями економіки; б) всередині галузі, що передбачає обмін продуктами праці або спільну участь низки підприємств у виробництві певної продукції; в) всередині підприємства. Здійснюється між цехами, дільницями, окремими виконавцями залежно від конкретних виробничих умов |тип виробництва, особливості техніки і технології та ін.).
Найбільш основними формами кооперації є : проста і складна. За простої кооперації група працівників сумісно зайнята на виконанні однорідних операцій. Ця форма кооперації переважає при виконанні кінно-ручних робіт. При складній кооперації працівники виконують неоднорідні операції одного процесу. Вона застосовується при виконанні робіт із використанням технічних засобів.
Між поділом і кооперацією праці існує тісний зв'язок. Розвиток поділу праці зумовлює його подальшу кооперацію. Кооперування, в свою чергу, спонукає до подальшого поділу праці. Ці категорії завжди лежать в основі організації праці на будь-якому підприємстві. Без цього виробництво неможливе.
* організація і обслуговування робочих місць, що сприяють раціональному використанню робочого часу;
Важливим елементом організації праці на підприємстві є вдосконалення планування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці. Організація робочого місця - це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації. Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційного оснащення, а також робітника.
Велике значення в організації праці має обслуговування робочих місць, тобто забезпечення їх протягом робочої зміни сировиною, матеріалами, заготівками, транспортними засобами, послугами ремонтного характеру тощо. Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями: - енергетична - забезпечення робочих місць електроенергією, стисненим повітрям, парою, водою, а також опалення виробничих приміщень;-транспортно-складська - доставка предметів праці до робочого місця, вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і видача матеріалів, сировини та інших цінностей;-підготовчо-технологічна - розподіл робіт за робочими місцями; комплектування технічної документації; підготовка інструменту та допоміжних матеріалів; інструктаж виконавців щодо передових методів праці;- інструментальна - зберігання, застосування, комплектування і видача на робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічного оснащення;- налагоджувальна - налагодження і регулювання технологічного устаткування;-міжремонтна - профілактичне обслуговування; o контрольна - контроль якості сировини, напівфабрикатів і готових виробів;- облікова - облік бракованої продукції та аналіз причин браку, профілактичні заходи для підвищення якості продукції та ін. Всі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних організаційних формах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих місць.
* нормування праці, що передбачає визначення норм затрат праці, виробництво продукції і надання послуг, як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;
Нормування праці - це основа організації на підприємстві. Нормування праці - це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.
Універсальною мірою праці і найширше вживаним об'єктом її нормування є робочий час.
Під нормою часу розуміється його регламентований розмір, необхідний для виробництва одиниць продукції, партії, або виконання тої або іншої роботи одним або групою виконавців відповідно кваліфікації у визначених організаційно-технічних, природно-кліматичних умовах. При нормуванні ручних, машинно-ручних робіт в основу норм кладуться нормативи часу, тобто його затрати що регламентуються на виконання окремих виробничих операцій, установлені для звичайних умов з урахуванням застосування передових прийомів та методів праці виконавцями відповідно кваліфікації, сучасного устаткування. Крім норм та нормативів часу на виробництво, визначаються норми затрат часу на відпочинок, що знаходяться в залежності від ступеня стомлюваності робітника, при виконанні окремих видів робіт. Вони ґрунтуються на спеціальних наукових рекомендаціях, виражаються у відсотках до оперативного часу.
* організація підбору персоналу та його розвиток, тобто -- планування персоналу, профорієнтація і профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар'єри тощо;
* оптимізація режимів праці і відпочинку, встановлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу.
Режим роботи підприємства визначає кількість змін на добу, тривалість зміни в годинах , тривалість робочого тижня й загальний час роботи підприємства, цеху протягом календарного періоду (доба, місяць, квартал, рік). Виходячи із цього режими праці й відпочинку підрозділяються на змінні, добові, тижневі й річні.
Змінний режим праці й відпочинку - порядок чергування часу роботи й відпочинку протягом робочої зміни. Основою для розробки будь-якого змінного режиму праці й відпочинку є динаміка працездатності. При розробці змінного режиму роботи з урахуванням умов виробництва й особливостей кожного конкретного виду робіт визначається загальна величина часу на відпочинок, розподіл цього часу протягом зміни (перерви в роботі і їх тривалість), характер відпочинку.
Необхідно розрізняти загальний час на відпочинок і особисті потреби (обумовлене відповідними нормативами) і час на регламентовані перерви. Тривалість відпочинку в плині зміни ( регламентовані перерви) залежить в основному від ваги праці й умов його здійснення. Відповідно до рекомендацій праці при визначенні тривалості відпочинку протягом робочого часу необхідно враховувати наступні десять виробничих факторів, що викликають втому:
- фізичні зусилля,
- нервова напруга ,
- темп роботи,
- робоче положення ,
- монотонність роботи,
- мікроклімат,
- забруднення повітря,
- виробничий шум,
- вібрація,
- освітлення .
Залежно від сили впливу кожного із цих факторів на організм людини встановлюється час на відпочинок.
Змінний режим праці й відпочинку повинен містити в собі перерву на обід і короткочасні перерви на відпочинок. Відпочинок повинен бути регламентованим, тому що він більш ефективний, ніж перерви, що виникають нерегулярно, за бажанням працівника.
При раціоналізації добових режимів праці й ві и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.