На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Змст та особливост планування в ринковй економц, види планв. Стратегчний план фрми, особливост довгострокового планування. Оперативно-тактичне планування в КС Мря, участь робтникв в ньому. Пропозицї щодо удосконалення системи планування.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


38
Міністерство освіти та науки України
Кафедра менеджменту

курсова робота

з курсу “Основи менеджменту”

на тему:

Оперативно-тактичні плани та бюджети як інструменти реалізації стратегічних планів і програм

2006

ЗМІСТ

Вступ

Особливості планування виробничо-комерційної діяльності фірми

1.1 Зміст та особливості планування в ринковій економіці. Види планів

1.2 Процедура розробки внутрішніх планів підприємства

1.3 Взаємозв'язок між стратегічним та оперативним плануванням

2 Оперативно-тактичне планування в системі стратегічного управління КС “Мрія”

2.1 Організаційно-економічна характеристика КС “Мрія”

2.2 Аналіз оперативно-тактичного планування на фірмі

2.3 Форма участі робітників в розробці оперативно-тактичних планів

3 Пропозиції щодо удосконалення процесу планування на підприємстві

Висновки

Перелік літератури

Додатки

вступ
Дії фірми та її менеджерів не можуть зводитися до простого реагування на зміни, що відбуваються, все ширше визнається необхідність свідомого управління на підставі науково-обгрунтованого їх передбачення, регулювання, пристосування до цілей організації, до змінюючихся зовнішніх умов. Особливе значення має розуміння концепції стратегічного управління, яке отримує в останні роки все більший розвиток. Вона дозволляє зрозуміти структуру процесу планування стратегії, роль стратегічної сегментації ринку, обрати інструмент для розробки та вибору стратегічних альтернатив, обрати та зпроєктувати систему управління реалізації стратегії та організаційну структуру управління фірмою, що дозволяють досягнути фірмою стратегічних цілей, що стоять перед нею, в умовах нестабильності зовнішнього та внутрішнього середовища.
Життєдіяльність фірми неможлива без планування, "сліпе" прагнення до одержання прибутку приведе до швидкого краху. При створення будь-якого підприємства необхідно визначити цілі і задачі його діяльності, що й обумовлює довгострокове планування. Довгострокове планування визначає середньострокове і короткострокове планування, що розраховані на меньший термін і тому мають на увазі велику деталізацію і конкретику. Основою планування є план збуту, тому що виробництво орієнтоване в першу чергу на те, що буде продаватися, тобто користатися попитом на ринку. Обсяг збуту визначає обсяг виробництва, що у свою чергу, визначає план МТП. План МТП включає планування усіх видів ресурсів, у тому числі трудові ресурси, сировинні запаси і запаси матеріалів. Це обумовлює необхідність фінансового планування,планування витрат і прибутку. Планування повинне здійснюватися за твердою схемою, використовувати розрахунки багатьох кількісних показників.
Планування і моделювання подальшої діяльності, звичайно ж, носить трохи абстрактний характер через непередбачуваність ряду зовнішніх факторів, але дає можливість врахувати ті зміни, що не завжди очевидні на перший погляд.
Саме тому, необхідним є більш детальне вивчення особливостей планування оперативної та стратегічної діяльності конкретної організації.
У зв'язку з цим в ході даної курсової роботи необхідно досягнути наступну мету: визначити перелік заходів щодо удосконалення системи оперативного планування і бюджетування кредитної спілки “Мрія” в системі стратегічного розвитку фірми. Завдання курсової роботи:
a) вивчити теоретичних засад планування діяльністю підприємства;
b) проаналізувати систему планування кредитної спілки “Мрія”;
c) визначити переваги й недоліки оперативного планування, його вплив на стратегічні позиції фірми;
d) сформулювати пропозиції щодо удосконалення системи стратегічного планування.
1. Особливості планування виробничо-комерційної діяльності фірми
1.1
Зміст та особливості планування в ринковій економіці. Види планів
Планування - це процес практичного втілення стратегії. Він заключається у прийнятті конкретних рішень, що дозволяють забезпечити ефективне функціонування та розвиток організації в майбутньому, зменшити їх невизначеність. Так як, такі рішення впливають одне на одного, вони мають потребу у взаємному пов'язанні.
Планування необхідне для досягнення фірмою наступних цілей:
- підвищення контрольованої частки ринку
- передбачення вимог споживача
- випуск продукції більш високої якості
- забезпечення погоджених термінів постачань
- установлення рівня цін з урахуванням умов конкуренції
- підтримка репутації фірми у споживачів.
Задачі планування визначаються кожною фірмою самостійно в залежності від діяльності, якою вона займається. В цілому ж задачі стратегічного планування будь-якої фірми зводяться до наступного:
1. Планування зростання прибутку.
2. Планування витрат підприємства, і, як наслідок, їх зменшення.
3. Збільшення частки ринку, збільшення частки продажів.
4. Поліпшення соціальної політики фірми.
Стан конкуренції на ринку можна охарактеризувати п'ятьма конкурентними силами:
1. Суперництво серед конкуруючих продавців.
2. Конкуренція з боку товарів, що є замінниками і конкурентоздатних з погляду ціни.
3. Погроза появи нових конкурентів.
4. Економічні можливості і торгові здібності постачальників.
5. Економічні можливості і торгові здібності покупців.
Тиск на супротивників залежить від того, чи є фірма-ініціатор домінантною фірмою, з відчутним ринковим впливом, посередньою фірмою, чи дії можуть бути прогнозовані на час, фірмою, що відчуває на собі фінансові труднощі, чиї стратегії засновані на запеклих спробах.
Рушійні сили, здатні впливати на ринкові умови й інтенсивність дії сил конкуренції:
- Швидкий чи повільний ріст довгострокового попиту.
- Зміни в складі покупців і способах використання продукту.
- Відновлення продукту.
- Інновація.
- Маркетингові інновації.
- Вхід чи вихід великих фірм.
- Розсіювання технічних і технологічних досягнень.
- Зміни у витратах і ефективності.
- Поява покупцеві-диференційованого вибору товарів замість товарів масового споживання (чи набору).
- Зміни в державній політиці і регулюванні.
- Зменшення невизначеності і ризику.
На силу конкурентної боротьби впливають наступні фактори:
1. Збільшення числа конкуруючих фірм.
2. Повільне зростання попиту на продукцію.
3. Можливість фірм використовувати зниження цін чи інші методи збільшення продажів.
4. Недостатня диференційованість товарів.
5. Збільшення розмірів віддачі від стратегічних маневрів.
6. Відхід з бізнесу стає дорожче, ніж продовження конкуренції.
7. Збільшення розходжень між фірмами в змісті їхніх стратегій, кадрового складу, ресурсів і так далі.
8. Поглинання фірм і впровадження нових сильних конкурентів.
Для того, щоб адекватно відповідати на виклик зовнішнього середовища,фірма повинна володіти наступними умовами:
- Здатність до макроекономічного аналізу ситуації в країні і за її межами.
- Здатність до своєчасного виявлення актуальних нестатків, потреб і запитів потенційних споживачів.
- Здатність до аналізу економічної кон'юнктури ринків товарів і послуг, що дозволяють ефективно, вчасно і якісно задовольнити виявлені нестатки, потреби і запити.
- Здатність до аналізу економічної кон'юнктури ринків факторів виробництва.
- Здатність до висування конкурентоздатних ідей.
- Здатність до реалізації цих ідей.
- Здатність до забезпечення незалежності фірми від зміни кон'юнктури ринків товарів, факторів виробництва за рахунок зовнішньої гнучкості виробничих сил.
- Здатність до забезпечення внутрішньої гнучкості за рахунок оснащення засобами технологічного оснащення й іншого устаткування.
- Здатність до забезпечення за рахунок плідної технології.
- Здатність до забезпечення за рахунок формування адекватної зміни цілей кадрового потенціалу.
- Здатність здійснювати зміни архітектурно-планувальних рішень, адекватно змінам цілей виробничих сил.
- Здатність забезпечити рівень конкурентоздатності товарів і послуг, необхідний для захоплення лідерства в сегментах ринку, що є перспективними і обслуговуються.
- Здатність забезпечити випуск товарів і послуг у необхідних обсягах.
- Здатність забезпечити високу ефективність функціонування фірми за рахунок найбільш раціонального використання інвестиційних можливостей фірми.
- Здатність забезпечити ефективну розробку і реалізацію стратегічної програми технологічного і соціального розвитку фірми.
Велику роль у плануванні діяльності фірми грають цілі, яки воно ставить перед собою. Вони повинні бути:
1. Конкретними і вимірними.
2. Орієнтовані в часі (довгострокові, середньострокові, короткостроковими).
3. Досяжними.
4. Взаємопідтримуючими (несуперечливими).
Таким чином, основною задачею планування є одержання максимального прибутку як результату діяльності і здійснення його найважливіших функцій: планування маркетингу, продуктивності, інновацій та іншого.
Виділяють таку класифікацію цілей фірми:
1. Загальні (глобальні), розроблені для фірми в цілому:
а) відбивають концепцію фірми;
б) розроблені на тривалу перспективу;
в) визначають основні напрямки програм розвитку фірми;
г) повинні бути чітко сформульовані й ув'язані з ресурсами;
д) ранжирування цілей за принципом пріоритетності.
2. Специфічні цілі розробляються в межах загальних цілей по основних видах діяльності в кожному виробничому підрозділі фірми і виражаються в кількісних і якісних показниках (рентабельність, норма прибутку).
Інші специфічні цілі (підцілі):
- по маркетингу (рівень продажів, диверсифікованість, система розподілу, обсяг збуту);
- наукові дослідження і розробки (нові товари, якість продукції, технологічний рівень);
- виробництво (витрати,якість, економія матеріальних ресурсів, нова та вдосконалена продукція);
- фінанси (структура і джерела фінансування, методи розподілу прибутку, мінімізація оподаткування);
В залежності від того, як період часу охоплює плани, які складені організацією, планування поділяється на три типи: довго-, середньо- та короткострокове.
Довгострокове планування полягає у розробці для кожного з основних підрозділів фірми програм, тактичних, годових планів та планів зростання прибутку. Тому, довгострокові плани передбачають, що майбутнє фірми може бути передбачено шляхом екстраполяції тенденції росту, що історично склалася. Такі плани розробляються на строк 5 - 10 років.
Часто довгострокове планування пов'язують зі стратегічним. Але між цими двома поняттями існує відмінність. Стратегічне планування за своїм змістом складніше за довгострокове, воно не є засобом простого подовження періоду часу, тобто, стратегічне планування - це не просто функція часу, воно уявляє собою набір рішень та дій, що приймаються керівництвом фірми по розробці стратегії фірми для досягнення основних цілей діяльності.
Стратегічний план фірми - складається строком до 5 років, включає в себе визначення та формулювання місії фірми, загальні цілі і формулювання основних стратегій діяльності фірми. Цей план не містить конкретних завдань, він визначає лише орієнтири діяльності фірми.
Крім того, особливістю довгострокового планування є наявність конкретних планових показників, які будуть досягнуті впродовж планового періоду. Обов'язковою умовою переходу стратегічного планування в довгострокове є стабілізація ринкової ситуації (відсутність інфляції, чесна конкурентна боротьба та державний контроль за діяльністю підприємства).
Середньострокове планування - конкретизує орієнтири визначені довгостроковим планом. Середньостроковий план являє собою більш деталізований стратегічний план на перші роки діяльності фірми. Розробляється на строк 1 - 5 років.
Короткострокове планування (до 1 року) - включає конкретні засоби використання ресурсів організації, необхідних для досягнення цілей, визначених в більш тривалих планах. Склад короткострокових планів деталізується по кварталах та місяцях.
В залежності від того, яке значення має той або інший тип плану в процесі планової діяльності плани поділяються на стратегічні та оперативні.
Оперативні (тактичні) плани мають справу з рішенням про те, як повинні бути розподілені ресурси організації для досягнення стратегічних цілей.
Тактичне планування охоплює короткостроковий та середньостроковий періоди, тобто є предметом піклування середньої і нищої управлінської ланки.
Система оперативного планування формування та використання рівня результативності діяльності підприємства полягає у розробленні системі бюджетів. Бюджет являє собою оперативний фінансовий план короткострокового періоду (зазвичай місячний та квартальний), який відібражає витрати та надходження коштів у процесі здійснення конкретних видів господарської діяльності. Він деталізує показники поточних планів і є головним документом, який доводиться до центрів відповідальності усіх типів.
Бюджети, що застосовуються у процесі оперативного планування результативності діяльності підприємства, класифікуються за рядом ознак: за сферами діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової); за змістом показників (за затратами, доходами, прибутком); за видами витрат (поточний бюджет - бюджет поточних витрат, капітальний бюджет - бюджет капітальних витрат); за широтою номенклатурних витрат (функціональний, комплексний бюджети); за методами розробки (стабільний та гнучкий бюджети).
Опис чи пояснення багатьох економічних явищ являє собою процес вирішення неточної задачі, що базується на суб'єктивних оцінках. і дійсно, якщо виробничий процес можна у відомому наближенні описати за допомогою математичних формул, вносячи в них час від часу визначені корективи, то, наприклад при плануванні господарської діяльності підприємства математичні методи вже не дають необхідної точності. Наприклад, не можна (чи у всякому разі дуже ризиковано) прорахувати збут продукції навіть на найближчий період, спираючи лише на математичний апарат.
У цьому, а також у багатьох інших випадках, немає об'єктивного критерію, що дозволяє зробити прогноз надійним.
Відноситися до подібного роду обставинам потрібно філософськи, адже якщо було б можливо володіти всією опорною інформацією, економіці не потрібні були б менеджери в сучасному розумінні цього слова, та й фахівці безлічі інших професій.
Так як поряд з об'єктивними даними приходиться використовувати суб'єктивну інформацію, то виникає потреба у відповідному методологічному забезпеченні обробки зібраних даних.
Таким чином, потреба в менеджерах, їхнє знання, досвід і інтуїція вимагаються саме в тих напрямках виробничої і комерційної діяльності, що менш за все піддаються формалізації.
До числа цих процесів відносяться стратегічне планування і прогнозування.
Можливі різновиди прогнозів можна представити у виді наступного ряду:
1. Економічні прогнози - носять переважно загальний характер і служать для опису стану економіки в цілому по компанії чи по конкретних виробах.
2. Прогнози розвитку конкуренції - характеризують можливу стратегію і практику конкурентів, їхню частку на ринку і так далі.
3. Прогнози розвитку технології - орієнтують користувача щодо перспектив розвитку технологій.
4. Прогнози стану ринку - використовуються для аналізу ринку товарів.
5. Соціальне прогнозування - досліджує питання, зв'язані з відношенням людей до тих чи інших суспільних явищ.
Розрізняють такі методи прогнозування методи прогнозування:
1. Неформальні методи прогнозування до них відносять:
Наочна інформація - інформація одержувана від засобів масової інформації (крім друкованих органів), а також суміжників, постачальників, конкурентів.
Матеріальні витрати одержання такої інформації незначні, однак вимагають великої кількості часу.
Письмова інформація - інформація, одержувана з друкованих джерел періодичної преси. Так само, як і наочна, письмова інформація не має глибокого характеру і швидко застаріває.
Промислове шпигунство - інформація, отримана за допомогою промислового шпигунства, споконвічно, як найважливіша, знаходиться під захистом користувача. Така інформація є найбільш коштовної.
2. Кількісні методи прогнозування.
Застосування таких методів доцільно у випадках стійкої екстраполяційної спрямованості досліджуваного явища. Інакше кажучи, лише тоді, коли можна припустити, що діяльність у минулому мала визначену тенденцію, яку можна чекати й у перспективі, наявній інформації досить для внесення можливих коректив і виявлення статистично достовірних залежностей.
3. Якісні методи прогнозування.
Аналізуючи діяльність підприємства, складаючи прогноз його функціонування, аналітик не завжди має інформацію, достатньої для кількісних методів прогнозування, а інший раз вище керівництво фірми попросту не розуміє складних методів кількісного прогнозування, що, у будь-якому випадку, вимагає застосування якісних методів прогнозування.
Якісні методи прогнозування припускають звертання до думки експертів - людей найбільш компетентних по досліджуваних питаннях.
До якісних методів прогнозування можна віднести наступні:
- думка журі, як правило, зводиться до узагальнення думок експертів з подальшим їхнім усередненням;
модель чекання потреб - метод, що є деякою мірою зворотним методу сукупної думки, виробляється опитування клієнтів;
- метод експертних оцінок - відібрані експерти, що користаються довірою, заповнюють опитувальний лист.
З усієї сукупності можливих методів аналізу, ймовірно, одним з найбільш перспективних є баловий метод. Його можна використовувати не тільки для прогнозування, але і для планування, і для аналізу. Цей метод дозволяє об'єктивізувати сукупність суб'єктивних думок.
Уперше баловий метод був розроблений і використаний аналітиками з США для оцінки оборонної потужності Радянського Союзу.
В даний час баловий метод широко використовується при рішенні безлічі задач планування і прогнозування в умовах обмеженості вихідних даних, наприклад визначення можливих варіантів рішення управлінської задачі з кількісним численням переваги кожного з варіантів, кількісної оцінки ступеня впливу на об'єкт, що аналізується, різних факторів і багатьох інших.
У кожнім конкретному випадку етапи і послідовність їхнього проведення мають свою специфіку, проте існує загальна методологія балового методу, що у формалізованому варіанті можна представити в такий спосіб:
- формулювання мети проведення експертного аналізу;
- визначення групи фахівців, що забезпечує проведення експертизи;
- розробка і забезпечення проведення експертного аналізу;
- формування групи експертів, що беруть участь в експертизі;
- розробка анкети з формулюванням питань, що виключають їхнє двояке трактування й орієнтованих на кількісну оцінку;
- проведення анкетування;
- аналіз анкет;
- проведення анкетування в-другий, третій, четвертий раз, у залежності від складності дослідження і необхідної точності;
- узагальнення результатів.
В основному виконання практично всіх етапів носить технічний характер. Отримані результати можуть бути використані для прийняття управлінських рішень. Потрібно ще раз відзначити, що метод експертних оцінок універсальний і придатний для рішення різних проблем.
Велику роль у стратегічному плануванні в умовах невизначеності грають резерви:
1. Страховка всередині фірми - наявність запасів сировини, вільних потужностей, коштів, контактів і зв'язків. Основою такого підходу до резервів є фінанси.
2. Доступ до кредитів - вироблення фінансової політики, керування активами і пасивами.
1.2 Процедура розробки внутрішніх планів підприємства
Сучасні умови господарювання вимагають здійснення управління підприємством на базі стратегічного планування.
Процес стратегічного планування складається із шести взаємозалежних етапів; здійснюється спільно керівництвом фірми і співробітниками маркетингових служб.

Рисунок 1 - Процес стратегічного планування

Формування стратегічних господарських підрозділів (СГП).

СГП - самостійні відділення чи підрозділи, що відповідають за асортиментну групу, чи який-небудь товарний відділ у рамках організації з концентрацією на конкретному ринку і керуючим, наділеного повною відповідальністю за об'єднання усіх функцій в стратегію. СГП - це основні елементи побудови стратегічного плану маркетингу. Кожне з них має наступні загальні характеристики: конкретну орієнтацію; точний цільовий ринок; одного з керівників маркетингу фірми на чолі; контроль над своїми ресурсами; власну стратегію; чітко позначених конкурентів; явну відмітну перевагу.

Встановлення цілей маркетингу.

Кожне СГП в організації повинне встановлювати власні цілі маркетингової діяльності. Вони звичайно визначаються як у кількісних показниках, так і в якісних поняттях.

Дослідження показали, що для фірм, що випускають продукцію виробничого значення, найбільш важливі маркетингові цілі, пов'язані з часткою прибутку, зусиллями торгових агентів, розробкою нової продукції, продажем основним споживачам і політикою ціноутворення; для виробників споживчих товарів - з часткою прибутку, стимулюванням продажів, розробкою нової продукції і політикою ціноутворення, зусиллями торгових агентів і витратами на рекламу; для фірм, що діють в області сервісу, із зусиллями торгових агентів, рекламними темами, що обслуговують споживачів і стимулюванням збуту.

Ситуаційний аналіз.

Визначення маркетингових можливостей і проблем, з якими фірма може зштовхнутися.

Стратегія маркетингу

Визначення того, як потрібно застосовувати структуру маркетингу, щоб залучити і задовольнити цільові ринки і досягти цілей організації. У рішеннях про структуру маркетингу головне - планування продукції, збут, просування і ціна. Для кожного СГП в організації необхідна окрема стратегія; ці стратегії повинні координуватися. Стратегія повинна бути максимально ясною.

Реалізація тактики.

Тактика являє собою конкретні дії, виконувані з метою реалізації заданої маркетингової стратегії.

Звичайно фірми, що успішно застосовують стратегічне планування, забезпечують осіб, що приймають рішення, необхідною чіткою інформацією; володіють значною відмітною перевагою і турбуються про своїх споживачів; стимулюють керівників використовувати свої здібності і бути адаптивними, а також стимулюють гнучкість і масштабність.

Спостереження за результатами.

Спостереження за результатами включає порівняння планованих показників з реальними досягненнями протягом визначеного періоду часу.

Для цього можна використовувати бюджети, тимчасові графіки, дані збуту й аналіз витрат. Якщо реальне функціонування відстає від планів, то необхідно застосовувати відповідні міри після того, як будуть визначені області, у яких виникають проблеми.

У деяких випадках плани приходиться переглядати через вплив неконтрольованих перемінних на збут і витрати. Деякі далекоглядні компанії розробляють такі плани, що заздалегідь визначають, що потрібно робити у випадку несприятливих обставин.

До етапів планування відносять:

- аналіз стратегічних проблем;

- прогноз майбутніх умов діяльності і визначення задач;

- вибір оптимального варіанта розвитку;

- виконання складених планів, розробка планів, що забезпечують, удосконалювання методів і процедур, мобілізація людських і фінансових ресурсів фірми.

У поняття "планування" входить визначення цілей і шляхів їхнього досягнення. На Заході планування діяльності підприємств здійснюється по таких важливих напрямках, як збут, фінанси виробництво і закупівлі. При цьому, звичайно, усі приватні плани тісно взаємозалежні між собою.

Сам процес планування проходить у 4 етапи:

- розробка загальних цілей;

- визначення конкретних, деталізованих цілей на заданий, порівняно короткий період часу (2, 5, 10 років);

- визначення шляхів і засобів їхнього досягнення;

- контроль за досягненням поставлених цілей шляхом зіставлення планових показників з фактичними.

Планування завжди орієнтується на дані минулого, але прагне визначити і контролювати розвиток підприємства в перспективі. Тому надійність планування залежить від точності фактичних показників минулого.

Структурна схема планування на підприємстві.

Рисунок 2 - Взаємозв'язок короткострокового і довгострокового планування
Приведені вище види планування дають найкращий ефект, якщо їх використовувати правильно. Будь-яка компанія повинна застосовувати як довгострокове, так і короткострокове планування. Наприклад, при плануванні виробництва продукту як одного з найважливіших елементів ринкової стратегії доцільно застосовувати довгострокове й оперативне планування в сукупності, тому що планування виробництва продукту має свої специфічні риси і визначається поставленою метою, термінами її досягнення, видом товару і так далі.
Процедура розробки плану містить у собі наступні операції (див. схему).
Після завершення розробки планів по окремих галузях виявляються невідповідності - завищені чи занижені показники, - які необхідно усунути. Оскільки плани взаємопов'язані, виникає необхідність внесення відповідного коректування.

Рисунок 3 - Процедура розробки плану

Сальдо дохідної і видаткової частин усіх планів включається в бюджет, тобто в план витрат і доходів, оскільки орієнтиром є збереження ліквідності - платоспроможності підприємства. Звичайно окремі плани складаються тільки за кількісними показниками і лише після їх взаємозв'язку виробляється розрахунок грошових показників.

1.3 Взаємозв'язок між довго - та короткостроковим плануванням

Довгострокове планування, включає середньострокове і короткострокове планування, широко застосовується у світовій практиці.

Довгостроковий план звичайно охоплює трирічний чи п'ятилітній періоди. Він скоріше носить описовий характер і визначає загальну стратегію компанії, оскільки важко вгадати всі можливі розрахунки на такий тривалий термін. Довгостроковий план виробляється керівництвом компанії і містить головні стратегічні цілі підприємства на перспективу.

Основні області довгострокового планування:

- організаційна структура

- виробничі потужності

- капітальні вкладення

- потреби у фінансових засобах

- дослідження і розробки

- частка ринку і так далі.

У цілому робота з об'єктами довгострокового планування здійснюється за наступною схемою (див. рис.4).

Розглянемо деякі з об'єктів довгострокового планування.

Організаційна структура підприємства.

Організаційна структура підприємства повинна забезпечувати:

- оптимальну рентабельність, тобто вона повинна бути по можливості простою, чіткою і легко доступною для огляду;

- охоплювати по можливості мінімальну кількість проміжних ланок. Командна й інформаційна система не повинна бути громіздкою;

- забезпечувати умови підготовки менеджерів на перспективу.

Проблема вибору організаційної структури керування займає особливе місце. Структура керування може значно відрізнятися в різних компаніях. Виділяються, головним чином, дві структурні системи керування: централізована і децентралізована. При централізованій системі керування всі керуючі по службах зведені разом і підлеглі віце-президенту по керуванню. Подібна система представляє цілком інтегровану і функціональну організацію. Децентралізована система керування представляє керуючим різних підрозділів здійснювати усі функції, що відносяться до їх діяльності. При цьому керуючий кожного підрозділу несе відповідальність за функціонування своєї ділянки перед віце-президентом у даній сфері.
У залежності від розмірів підприємства і його підрозділів ієрархічний ланцюжок керування може представляти:

Рисунок 4 - Об'єкти довгострокового планування

Двуланкову систему: вища адміністрація - заводоуправління;

Триланкову систему: вища адміністрація - адміністрація виробничих відділень - заводоуправління;

Чотириланкову систему: вища адміністрація - адміністрація виробничих груп - адміністрація виробничих відділень - заводоуправління.

Виробничі потужності.

Для забезпечення ефективного виробництва необхідно правильно спланувати виробничі потужності. Сутність планування виробничих потужностей у довгостроковому періоді складається у визначенні оптимальної кількості одиниць устаткування, необхідного для випуску запланованого обсягу продукції.

Капітальні вкладення.

Витрати коштів, спрямовані зокрема на відтворення капіталу. Інвестиції реалізуються шляхом кредитування, прямих витрат коштів, покупки цінних паперів.

До капітальних вкладень звичайно відносять:

- доповнення: нові основні засоби, що збільшують виробничі потужності без заміни існуючого устаткування;

- відновлення чи заміна: устаткування, придбане для заміни аналогічних основних засобів, приблизно такої ж потужності;

-удосконалення чи модернізація: капітальні витрати, що ведуть до фактичної заміни чи зміні основних засобів.

Фінансові ресурси.

Однієї з найважливіших частин фінансових ресурсів є касове планування, тобто процес оцінки всіх джерел надходження і витрат наявних засобів протягом визначеного періоду часу. Саме погане керування готівкою є головною причиною фінансово-економічних труднощів: відсутність наявних засобів скоріше приводить до банкрутства, ніж відсутність прибутку. Основна задача тут - визначити мінімальний розмір оборотного капіталу, необхідного для перетворення готівки в товарні запаси, потім у дебіторську заборгованість і, нарешті, знову в наявні.

Оборотним капіталом звичайно вважається перевищення мобільних засобів (поточних активів) над зобов'язаннями.

Як стабілізуючий фактор повинні виступати спеціальні резерви і фонди, що фінансуються як із прибутку, так і з витрат. Досвід показує, що підприємства повинні обов'язково накопичувати наявні засоби, щоб мати їх на майбутні нестатки: сплату податків, погашення боргів, заміну устаткування, виплату пенсії і посібників.

Дослідження і розробки.

Дослідження і розробки впливають на прибуток підприємства.

Тільки підприємства, що мають велику частку на ринку, можуть вкладати засоби в наукові дослідження і розробки, одержуючи вагому віддачу. Розрахунки показують, що якщо фірма витрачає на НДВКР більше 3-х % обороту, то вона працює з рівнем рентабельності порядку 26 %. Дослідження і розробки сильніше впливають на рентабельність, чим збільшення частки на ринку. Малим підприємствам не рекомендується використовувати багатокоштовні технології, тому що це приведе до падіння прибутку. Ефективність - ключовий критерій при ухваленні рішення про виробництво. Слово "ефективність" означає, що виробництво йде з мінімальними витратами, зусиллями і втратами. Основним показником ефективності виробництва є прибутковість.
Загальний розрахунок рентабельності припускає наступні формули:

Рисунок 5 - За и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.