На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Функцональна та елементна структура оборотного капталу на пдприємств рзрних галузей промисловост

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 15.12.2012. Сдан: 2012. Страниц: 18. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ВСТУП
    Сутність капіталу як економічної категорії
    Елементна структура та джерела формування оборотного капіталу
підприємства
    Методологічні основи управління оборотним капіталом підприємства
    Сутність, склад і функціональна структура оборотних коштів на
підприємствах різних галузей промисловості
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
 


 
 
ВСТУП
 
За останні  роки в економіці та суспільстві  України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і розвитком  ринкових відносин, що підвищує відповідальність і самостійність підприємств  та інших суб’єктів ринку. В сучасних умовах господарювання для більшості  підприємств типовим наслідком  кризових явищ економічного розвитку стала гостра нестача необхідного  обсягу оборотних активів, що істотно  позначається на ефективності господарювання. Разом із цим низька забезпеченість виробничих підприємств оборотними активами супроводжується низьким  рівнем їх використання. Тому сьогодні одним з найактуальніших завдань  у забезпеченні підвищення ефективності виробничої діяльності підприємств  є суттєве вдосконалення управління їхніми оборотними активами підприємства.
У зв’язку  з цим дослідження питань організації  побудови міжнародних відносин та процесу  управління оборотним капіталом підприємств набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень обраної теми для розвитку цього питання.
На вирішення  цього питання спрямовані дослідження  провідних вчених України та світу. Серед них: Базилевич В., Войцеховська В., Харламова Г., Данилов О., Носова О., Гостюк М., Гайдуцький В., Лісовицький  В., Предборський В., Абрамович І., Мінцберг Г. та інші.
У результаті проведених досліджень вченими описана  значна кількість методів управління оборотним капіталом підприємства, установлені найважливіші зв'язки між  економічними показниками і фінансовими  результатами. Однак, незважаючи на досягнуті  результати, ряд теоретичних і  методичних проблем пов'язаних, зокрема, методика аналізу оборотного капіталу підприємства, з розвитком і вдосконаленням методів управління оборотним капіталом підприємств вимагають проведення подальших досліджень.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Сутність капіталу  як економічної категорії
 
Питання теорії капіталу відноситься до числа  найбільш складних в економічній  науці. Термін «капітал» походить від  латинського «capitalis» – головний, основний, дуже важливий і німецького – «capital» – основне майно. В економічних школах капітал трактується по-різному. Основними науковими концепціями при вивченні теорії капіталу являються: натуралістична, соціально-економічна, монетарська, а також концепція, заснована на взаємовідносинах «людського» і «фізичного» капіталів [1].
Так автори підручника «Історія економічних  учень» Базилевич В.Д., Лісовицький  В.М. наводять різні теорії капіталу. Зокрема, Франсуа Кене (1694-1774рр.) відомий  фізіократ, вперше звернув увагу  на категорію капіталу і спробував  дати її науковий аналіз. Він під капітаом розумів сукупність засобів (авансів), використовуваних у виробництві для створення чистого прибутку. Кене стверджував, що різні частини капіталу виконують свої функції неоднаково. Одна частина – первісні аванси – функціонують у процесі виробництва тривалий час, не покидаючи його, інша - “щорічні аванси” – вимагає постійного поновлення. Тим самим було покладено початок структурного аналізу капіталу, розподілу його на основний і оборотний [4]. Однак А. Сміт (1723-1790 рр.) один із представників політичної економіки на відміну від фізіократів, визначав капітал як частину запасів, від яких певна особа очікує отримати прибуток; трактував як продуктивний увесь суспільний капітал. Водночас, він вважав, що капітал не існував за умов раннього примітивного суспільства і з’явився у результаті первісного нагромадження, яке вчений пов’язував виключно із працелюбністю та бережливістю окремих індивідів. Сміт продовжив після фізіократів розподіл капіталу на основний та оборотний, але «весь капітал будь-якого підприємця неодмінно поділяється на капітал основний і на капітал оборотний». Це можна розглянути в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Відмінності між основним та оборотним капіталом за А. Смітом

Основний капітал

Оборотний капітал

«Характеризуєтья тим, що приносить  дохід або прибуток, не надходячи  в обіг або не міняючи власника».
Складається:
- «із будь-якого роду  корисних машин і знарядь праці,  що полегшують і зменшують  працю»;
- з усіх «дохідних будівель, таких як приміщення під крамниці, склади, майстерні, будинки на  фермі з усіма потрібними будівлями:  стайнями, коморами та ін.»;
- «поліпшення землі –  усього того, що з вигодою витрачене  на розчищення і приведення  її до стану, найсприятливішого  для обробітку та окультурення»;
- «набутих і корисних  здібностей усіх мешканців або  членів суспільства».
«Характеризуєтья тим, що приносить  прибуток тільки в процесі обігу, міняючи господарів».
Складається:
- «із грошей, за посередництва  яких обертаються і розподіляються  серед споживачів інші три  частини обігового капіталу»;
- «запасів продовольства,  якими володіють м’ясники, скотопромисловці, фермер, хліботорговець, розраховують отримати прибуток»;
- «матеріалів, цілком  сирих або більш-менш оброблених, що призначені для виготовлення  одягу, предметів обстановки, будинків, але ще остаточно не використані  в ділі...»;
- «виробів, що вже виготовлені  й закінчені, але ще перебувають  у руках торговця або фабриканта  і не продані чи не розподілені  серед вдповідних споживачів».

 
Автори  підручника [2] зазначають, що великою  «заслугою вченого стало розуміння  того, що співвідношення між складовими капіталу є неоднаковим у різних галузях виробництва. Крім того, він  зрозумів значення капіталізованої  цінності, набутих і корисних здібностей усіх жителів або членів суспільства». Сміт трактував капітал як головну  рушійну силу економічного прогресу, стверджував, що будь-яке збільшення або зменшення капіталу природним  чином сприяє зростанню або скороченню мінової вартості річного продукту землі та праці країни реального  балансу та доходу населення. А. Сміт зазначав, що зростання національного  багатства неможливе без нагромадження капіталу [2].
Активним  опонентом та послідовником вченого  був інший представник класичної  економічної думки Д. Рікардо (1772-1823 рр.). Він визначав капітал як провідний фактор розвитку продуктивних сил суспільства, «частину багатства країни, яка використовується у виробництві й складається з їжі, одягу, інструментів, сировини, машин, всього необхідного для того, щоб привести в рух працю». Та на відміну від А. Сміта, який пов’язував виникнення капіталу з переходом від примітивного до розвиненого господарства, Д. Рікардо трактував капітал позаісторично, стверджуючи, що знаряддя праці перісної людини, також є капіталом [2]. Ще одним із представників класичної політичної думки, який розвивав теорію капіталу був Дж. С. Мілль (1806-1873 рр.). Услід за Смітом стверджував, що «крім початкових і загальних умов виробництва – праці і продуктивних сил – існує ще одна умова, без якої неможливо здійснити виробничу діяльність... Йдеться про попередньо нагромаджений запас продуктів минулої праці – капітал». Трактуючи капітал як раніше нагромаджений матеріалізований продукт праці, Дж. С. Мілль зазначав, що останній є продуктом заощадження (продовжуючи вчення Сміта, який вважав, що «ощадливість, а не працьовитість є безпосередньою причиною зростання капіталу»), тобто утримання від теперішнього споживання заради майбутньої корисності. Відтак він дійшов висновку, що «зростання капіталу необхідним чином залежить від двох моментів – величини фонду і від сили схильностей, які спонукають заощаджувати». У руслі ідей класичної школи Мілль стверджував, що зростання капіталу викликає безмежне розширення виробництва, оскільки межою багатства завжди слугує нестача не споживачів, а виробників і виробничих потужностей. Та водночас вчений визначав, що розвитку капіталів та виробництва притаманні певні обмеження, пов’язані із зменшенням граничної продуктивності капіталу. Мілль, так само як і Сміт, виокремлював у складі капіталу, зайнятого у виробництві: оборотний та основний [2]. Отже, саме в працях Рікардо, Ф. Кене, Дж. С. Мілля та інших економістів, які були проаналізовані вище, визначений зв’язок капіталу з його тривалим використанням, а також речовою (товарною) сутністю. Представник неокласичної школи А. Маршал зазначав, що капітал – це речі, які утворюють передумови виробництва. Він виділяв спожвичий капітал (їжа, одяг, житло), опосередкований капітал (інструменти, машини, сировина) [1]. Автори підручника «Економікс» С. Брю і К. Макконелл визначають «капітал як створені людиною ресурси, використані для виробництва товарів і послуг; товари, які безпосредньо не задовільняють потреби людей» [3]. Трактування капіталу Макконеллом та Брю є своєрідним узагальненням усіх вищевикладених визначень капіталу економістів, які є представниками натуралістичної концепції, згідно з якою капітал – це засоби виробництва або товари для продажу.
В основі монетарського підходу трактування  капіталу покладений тезис про відсутність  зв’язків між капіталом і благами, що є відмінністю її від натуралістичної  концепції, для якої капітал –  це, насамперед, виготовлені блага, які можна використовувати для  подальшого виготовлення майбутніх  благ. Монетаристи розглядають капітал  в якості фонду цінностей; це «грошовий» капітал, в тому розумінні, що він  представляє собою засоби виробництва, які можна виміряти в грошових одиницях. Особливий напрям в даній  концепції розвинув Й. Шумпетер. В  його розумінні «капітал підприємства – це не сукупність благ, тому що капітал  протистоїть світові благ». В  теорії Шумпетера капітал слугує «фондом», за рахунок якого підприємець  оплачує придбані засоби виробництва. Вчений зазначав, що капітал представляється  не просто сумою грошей, але й  інших платіжних засобів, які  можуть бути використані підприємцем.
За статтею  «Теорія капіталу: науково-економічний  аспект» [1], автори якої Лисенко та Арлайович, вважають другою концепцією, що трактує капітал є соціально-економічна. Згідно із якою капітал розглядається не як річ, а як відношення, що суперечить натуралістичній концепції. Представники – Клименко Г. А., Нестеренко В. П., відмітили, що капітал – це категорія, яка виражає не стільки технічне або організаційне, скільки соціально-економічне відношення, тобто він може існувати лише за певних соціально-економічних умов.
 
2. Елементна структура та джерела формування оборотного капіталу підприємства
управління оборотний  капітал
Діяльність суб’єктів господарювання зі створення та реалізації продукції  здійснюється в процесі поєднання  основних виробничих фондів, оборотних  фондів і праці.
Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для їх розширеного відтворення.
На відміну від основних виробничих фондів, оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі, і  їхня вартість цілком переноситься на вартість виготовленої продукції. При  цьому одна їхня частина в речовій  формі входить у створений  продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи  свою споживчу вартість, у речовій  формі в продукт праці не входить.
В економічній літературі існують  різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів  спрощено трактує їх як «предмети  праці», «матеріальні активи», «гроші, що перебувають в обігу».
Узагалі поняття «капітал» виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найширше, найзагальніше  поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії грошовий капітал розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не тільки як певна сума грошей, що спрямовується  в процесі господарсько-підприємницької  діяльності на придбання засобів  виробництва і предметів праці.
Під капіталом розуміють матеріальні засоби і грошові кошти, вкладені в підприємство з метою здійснення підприємницької діяльності.
Залежно від того, кому належать вкладені в господарську діяльність матеріальні  засоби і грошові кошти, капітал  поділяють на власний і позиковий. Під власним капіталом розуміють  грошові кошти і матеріальні  засоби, які самостійно формуються підприємством для забезпечення свого розвитку. До позикового капіталу відносять грошові кошти та інше майно, що залучається для фінансування розвитку підприємства із зовнішніх джерел на платній поворотній основі. За тривалістю використання виділяють довгостроковий постійний капітал (або перманентний) і короткостроковий змінний капітал.
Головною  ознакою групування статей активу балансу  є ступінь їх ліквідності, тобто  швидкість зворотної трансформації  інвестованого капіталу в грошові  кошти.
Залежно від напряму розміщення фінансових ресурсів у активи підприємства капітал  класифікується на основний і оборотний. Водночас, можна окремо виділити капітал, що використовується у внутрішньому обороті підприємства та за його межами (дебіторська заборгованість, довгострокові  та поточні фінансові інвестиції). Схематично склад капіталу залежно  від напрямів його розміщення відображено  на рисунку 1.2. Вкладення частини капіталу в зовнішні фінансові інструменти свідчить, що в попередні періоди у підприємства були вільні грошові кошти. Водночас, капітал, інвестований за межами підприємства, можна розглянути як резерв мобілізації в господарський оборот додаткових грошових коштів у випадку, коли збільшуються його власні інвестиційні потреби або погіршується поточна платоспроможність.
Оборотний капітал може перебувати у сфері  виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) і  у сфері обігу (готова продукція  на складах та продукція, відвантажена покупцям, дебіторська заборгованість, грошові кошти, поточні фінансові  інвестиції, товари для торгівлі і  т. ін.). оборотний капітал може функціонувати  в грошовій і матеріальній формах.
Дуже  важливою з погляду фінансового  менеджменту є комбінована класифікація капіталу, в якій поєднуються різні  класифікаційні ознаки: належність капіталу, тривалість його використання та напрямки розміщення.
Найчастіше  можна натрапити на декілька визначень оборотних коштів.
Оборотні кошти – це грошові ресурси, що їх вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції [13].
Оборотні кошти – це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені в гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Дехто вважає, що оборотний капітал – це кошти, котрі вкладено в оборотні активи підприємства і які використовуються або призначаються для використання у виробництві. Це свідчить про ідентичність понять – оборотні кошти та оборотний капітал [11].
У зарубіжній економічній літературі певні автори характеризують оборотний  капітал як оборотні активи за мінусом  короткострокових зобов’язань. У такий  спосіб дається визначення і власного оборотного капіталу.
Та частина  оборотного капіталу, яка сформована на постійній основі, називається оборотним капіталом (або чистим оборотним капіталом). Нестача власного оборотного капіталу призводить до підвищення фінансової залежності і свідчить про нестійке фінансове становище підприємства.
Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства [19].
Вона  залежить від складу і структури  витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робот, наданих  послуг), проведення розрахунків.
Стан і використання оборотного капіталу окремого підприємства залежить від стану економіки держави в цілому. Своєю чергою, стан економіки держави залежить від стану кожного окремого підприємства й ефектив-ності використання ним оборотного капіталу.
Організація оборотних коштів справляє неабиякий  вплив на результативність і ефективність роботи підприємства, його фінансову  стійкість. Для того щоб якнайглибше  розкрити основи організації оборотних  коштів, доцільно їх у певний спосіб класифікувати. Зокрема, оборотні кошти  підприємств можна згрупувати за трьома ознаками:
- залежно від участі їх у кругообігу коштів;
- за методами планування, принципами організації та регулювання;
- за джерелами формування.
Відповідно  до першої ознаки оборотні кошти поділяються  на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу. Такий  розподіл оборотних коштів обумовлений  наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер – сферу виробництва  і сферу обігу.
Зростання питомої ваги оборотних коштів, розміщення у сфері виробництва, свідчить про  ефективніше використання оборотного капіталу. Залежно від методів  планування оборотні кошти поділяються  на нормативні та ненормативні.
Необхідність  розподілу оборотних коштів на нормативні та ненормативні випливає з економічної  доцільності досягнення найліпших  результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних  виробничих запасів, розмірів незавершеного  виробництва, залишків готової продукції.
До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному  виробництві та витратах майбутніх  періодів, у залишках готової продукції  на складах підприємств. Ненормовані  оборотні фонди включають фонди  обігу за винятком готової продукції  на складі.
За джерелами  формування оборотні кошти поділяються  на:
- власні та прирівняні до них;
- залучені;
- інші.
Класифікація  оборотних коштів має важливе  значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний  склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.
Система організації оборотних коштів передбачає:
- по перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження та керування оборотними коштами, тобто оперативної самостійності у використанні оборотних коштів;
- по друге, визначення планової потреби в оборотних коштах за окремими елементами й підрозділами та їхнього розміщення, тобто розрахунок оптимальної кількості оборотних коштів, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розроблення норм тривалої дії та щорічних нормативів);
    по третє, коригування розрахункових і чинних нормативів з огляду на ті вимоги господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.
Отже, наведена інформація свідчить, що стан і використання оборотного капіталу окремого підприємства залежать від стану економіки держави в цілому. Своєю чергою, стан економіки держави безпосередньо залежить від стану кожного окремого підприємства й ефективності використання ним оборотного капіталу.
 

3. Методологічні основи управління оборотним капіталом підприємства
 
Розвиток  ринкових відносин вимагає нових  підходів до управління економікою як на макрорівні, так і на рівні  окремих підприємств. Особливого значення набувають проблеми створення таких  механізмів управління фінансами підприємств, які б відповідали ринковим умовам господарювання та забезпечували достатній  рівень платоспроможності, ліквідності, прибутковості. Тому одним із найактуальніших  завдань у напрямі забезпечення фінансової стійкості українських  підприємств є суттєве удосконалення  управління оборотними активами підприємств, яке має здійснюватися на основі комплексного розгляду мети такого управління, завдань, вирішення яких дозволить  досягти поставленої мети, принципів, на яких має базуватися даний процес, функцій, що виконуватимуться, методів, які доцільно застосовувати.
Незважаючи  на те, що останніми роками управлінню оборотним капіталом присвячено багато праць науковців, питання  управління оборотним капіталом  залишається досить складним в системі  управління фінансами підприємств. Підходи дослідників в основному  зводяться до виділення методів, принципів, функцій, завдань, механізмів управління фінансами підприємств  [17; 13; 12; 19; 10; 21; 13]. Окремі науковці виділяють цілі, завдання, принципи, функції, методи управління активами [4; 14]. Що стосується оборотних активів, то пошук науковців обмежується обґрунтуванням окремих характеристик, які визначають процес управління ними [12; 18; 15; 16].
Дослідження діяльності підприємств України  відображають, що в процесі управління оборотним капіталом, як правило, застосовуються загальновідомі підходи. Це призводить до необґрунтованих залишків виробничих запасів та готової продукції, надмірних  обсягів дебіторської заборгованості, заморожування в них грошових коштів, неефективного використання поточних фінансових інвестицій. Такі обставини, в першу чергу, вимагають перегляду теоретиками і практиками мети управління оборотними активами підприємств, яка б відповідала вимогам сучасних умов господарювання.
Основну мету управління оборотними активами доцільно трактувати наступним чином: забезпечення оптимальних обсягів  всіх її складових, які сприятимуть  підвищенню економічної вигоди підприємства. Визначення такої мети пов’язано  з двома основними фактами. По-перше, швидка зміна зовнішнього середовища обумовлює прийняття рішень щодо обсягів всіх складових оборотних  активів та пропорцій між ними, які повинні забезпечувати безперервність діяльності підприємства та забезпечувати  достатній рівень його ліквідності, платоспроможності. По-друге, управління оборотними активами має спрямовуватися на забезпечення потенційної можливості отримання підприємством грошових надходжень від використання кожної їх складової. Так, грошових коштів у  підприємства повинно бути стільки, скільки потрібно для забезпечення поточних забов’язань. Їх надлишок доцільно не «заморожувати». А вкладати в інші ліквідні активи, відповідно до пріоритетних напрямів діяльності підприємства. Обсяги запасів повинні забезпечувати безперервний процес виробництва, але не створювати надмірні залишки. Обсяги дебіторської заборгованості з одного боку, повинні забезпечувати зростання обсягів реалізації підприємства, прискорення реалізації залишків запасів, а з іншого - не повинні відволікати з господарського обігу оборотні активи, що призводить до втрати частини доходів підприємства.
Для досягнення мети, управління оборотними активами має вирішувати такі завдання: формування достатнього обсягу оборотних активів; оптимізація обсягів всіх складових  оборотних активів; ефективне використання всіх складових оборотних активів; контроль за обсягами оборотних активів  та поточних забов’язань; аналіз впливу обсягів оборотних активів на фінансовий стан підприємства.
З метою  та завданнями управління оборотними активами тісно пов’язані принципи, на яких даний процес повинен базуватися, та функції, здійснення яких забезпечить  реалізацію поставлених завдань. Слід зазначити, що в економічній літературі науковцями виділяються принципи, функції  управління активами [13], а принципи та функції управління оборотними активами не обґрунтовуються. До принципів управління оборотними активами доцільно віднести наступні:
1 Принцип взаємопов’язаності. Згідно з цим принципом, управління оборотними активами має здійснюватися у межах загальної системи управління фінансами підприємств, оскільки будь-яке управлінське рішення прямо або опосередковано впливає на ефективність діяльності підприємств.
2 Принцип своєчасності. Враховуючи цей принцип, кожне управлінське рішення щодо формування та використання кожної складової оборотних активів має прийматися своєчасно та на основі отримання оперативної достовірної інформації.
3 Принцип координації. Даний принцип спрямовуватиме управлінців підприємств на досягнення узгодженості управлінських рішень у сфері оборотних активів з рішеннями щодо поточних забов’язань.
4 Принцип безперервності. У межах такого принципу, управління оборотними активами розглядається як постійній процес, який забезпечує прийняття ряду управлінських рішень, що впливають на ліквідність та платоспроможність підприємства.
5 Принцип оптимальності. Виходячи з цього принципу, кожне управлінське рішення щодо визначення обсягів оборотних активів та всіх їх складових направляється на знаходження їх оптимального розміру.
6 Принцип раціональності. Цей принцип означає, що усі складові оборотних активів повинні бути раціонально розміщені між стадіями відтворювального процесу підприємства.
До основних функцій управління оборотними активами можна віднести такі: контрольну (її реалізація пов’язана зі створенням системи постійного контролю за обсягами оборотних активів і, в результаті, за станом ліквідності, платоспроможності, прибутковості підприємства); стабілізуючу (її реалізації зумовить достатній рівень ліквідності та платоспроможності підприємства, що є досить важливим для стабільного його функціонування та подальшого розвитку); аналітичну (її реалізація забезпечить проведення постійного аналізу стану оборотних, порівняння обсягів оборотних активів з поточними забов’язаннями, дослідження їх динаміки, здійснення аналізу факторів, які впливають на стан оборотних активів).
Разом із функціями управління оборотними активами має здійснюватися шляхом застосування методів планування, контролю, обліку, оцінки, аналізу.
Охарактеризовані  методологічні засади управління оборотними активами є необхідною умовою для  створення ефективних механізмів форсування та використання підприємствами оборотних  активів. Але успішна реалізація даного процесу значною мірою  залежить від врахування факторів, які впливають на даний процес.
Зовнішні  фактори впливають на процес управління оборотними активами підприємства безпосередньо, а внутрішні – опосередковано.
Враховуючи  вплив зазначених факторів, управління оборотними активами, як будь-який процес управління, має здійснюватися в  шість етапів:
Успішна реалізація зазначених етапів управління оборотними активами, в першу чергу, залежить від забезпечення підприємства та його структурних підрозділів  відповідною інформацією. Він має  базуватися, по-перше, на вимогах зовнішнього  законодавства (на рівні держави), по-друге, на вимогах внутрішніх положень та інструкцій (на рівні підприємств).
Зовнішня  нормативна інформація дозволить з’ясувати  вимоги щодо оформлення господарських  договорів, виконання господарських  забов’язань, особливостей відображення запасів, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій, грошових коштів в бухгалтерському фінансовому  обліку, правил та норм зберігання. Пакування, перевезення виробничих запасів і запасів готової продукції, порядку проведення інвентаризації та утилізації. Внутрішня нормативна інформація забезпечить регулювання процесів управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями, запасами в межах діяльності підприємства [22; 23; 24; 25]. Для підвищення ефективності управління оборотними активами внутрішня нормативна інформація повинна обґрунтовуватися шляхом розробки на підприємстві визначених положень, які мають включати основні характеристики процесів управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями, запасами та базуватись на відповідних методиках.
Таким чином, врахування теоретиками і практиками обґрунтованих методологічних засад, факторів впливу, етапів управління оборотними активами забезпечить подальший  розвиток наукових розробок у напрямі  удосконалення механізмів формування та використання дебіторської заборгованості, грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, запасів на українських  підприємствах.
 
 

    Сутність, склад і функціональна структура оборотних коштів на підприємствах різних галузей промисловості
 
 
Узагалі поняття "капітал" виступає в трьох  формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії "грошовий капітал" розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.
Оборотний капітал проходить три  стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну.
На першій стадії під час авансування  коштів здійснюється придбання й  нагромадження необхідних виробничих запасів.
У виробничому процесі авансується  вартість для створення продукції: у 
розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості
основних  фондів, витрат на саму працю (заробітна  плата та пов'язані з нею 
витрати).
Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується
випуском  готової продукції, після чого настає стадія реалізації.
На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма 
вартості  не перетвориться на грошову.
Отримання виручки  від реалізації свідчить про корисність створеної 
суспільством  вартості і про відтворення авансованих  у ній коштів. Грошова 
форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно 
є і початковою стадією наступного обороту капіталу.
Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.