На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Шляхи вдосконалення управлння прибутком пдприємств

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 17.12.2012. Сдан: 2011. Страниц: 50. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ
                                                                                                                                Вступ.........................................................................................................................3
1. Теоретичні  основи управління прибутком  підприємства.............................. 6
     1.1. Сутність управління прибутком підприємства...................................6
     1.2. Механізм формування прибутку  від операційної діяльності підприємства..........................................................................................................13
     1.3. Інформаційно-правове   забезпечення  процесу  управління прибутком підприємства.......................................................................................24
 2. Аналіз управління прибутком ТОВ «Дайна»………………………….........29
          2.1. Фінансово-економічна   характеристика  ТОВ «Дайна»…………...29
     2.2. Оцінка процесу формування прибутку ТОВ «Дайна»……………..36
     2.3. Вплив політики управління прибутком на фінансовий стан підприємства……………………………………………………………………..46
 3. Шляхи вдосконалення управління прибутком підприємств………………56
            3.1. Резерви збільшення прибутку ТОВ «Дайна»……….........................56
            3.2. Удосконалення розподілу прибутку торговельних підприємств…69
      Формування механізму внутрішнього контролю за використанням прибутку торговельних підприємств…………………………………………..76
Висновки…………………………………………………………………………84
Використана література…………………………………………………………86
Додатки…………………………………………………………………………...94 
 
 
 
 
 
 
 

      Вступ
      У процесі подолання кризових явищ в економіці зростає роль суб’єктів господарювання як основи та первинної ланки економіки. Функціонування підприємств значно впливає як на добробут власників, споживачів, так і на економічну ситуацію в країні шляхом поповнення державного бюджету сплатою податків, зборів, обов’язкових платежів. Все це неможливе без здійснення ними ефективної виробничої, маркетингової та фінансової діяльності. Найважливішою фінансовою категорією, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості, є прибуток.
      Результатом діяльності будь-якого підприємства є одержання прибутку чи збитку. Прибуток як економічна категорія характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності і є показником, що найбільш повно відбиває ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Прибуток - один з основних фінансових показників плану й оцінки господарської діяльності підприємств.
      Значення  прибутку полягає в тому, що він  відображає кінцевий фінансовий результат. Разом з тим на величину прибутку, її динаміку впливають фактори, що як залежать, так і не залежать від зусиль підприємства. Практично поза сферою впливу підприємства знаходяться кон'юнктура ринку, рівень цін на споживчі матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизаційних відрахувань.
      Розмір  отриманого прибутку має досить велике значення в діяльності підприємства. Величина прибутку підприємства впливає  на формування фінансових ресурсів підприємства; збільшення ринкової вартості підприємства; ефективність виробничої діяльності підприємства; економічний розвиток держави. Отже, значна роль прибутку в розвитку підприємства і забезпеченні інтересів його власників та персоналу, а також держави визначають необхідність досліджень питань ефективного управління прибутком підприємств.
        Як відомо, від підприємства залежать такі фактори, як рівень цін на реалізовану продукцію, заробітна плата, рівень господарювання, компетентність керівництва і менеджерів, конкурентоздатність продукції, організація виробництва і роботи, її продуктивність, стан і ефективність виробничого і фінансового планування.
      В умовах ринкової економіки значення прибутку велике.. Прагнення до одержання  прибутку орієнтує товаровиробників на збільшення обсягів виробництва  продукції, потрібної споживачу, зниження витрат на виробництво. Для підприємця прибуток є сигналом, що вказує, де можна одержати найбільший приріст вартості, створює стимул для інвестування в цій сфері і надає можливість значно поліпшити фінансове положення.
      Прибуток  є основним джерелом фінансування, розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення усіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання прибутку чи, принаймні, стабілізацію його на визначеному рівні.
      В умовах товарно-грошових відносин чистий дохід приймає форму прибутку. На ринку товарів підприємства виступають як товаровиробники. Установивши ціну на продукцію, вони реалізують її споживачам, одержуючи при цьому грошовий виторг, що не означає одержання прибутку. Для визначення фінансового результату необхідно зіставити виторг із витратами на виробництво і реалізацією, що приймають форму собівартості продукції.
      Мета  підприємства - одержання прибутку, але підприємство не завжди його одержує. Якщо ж виторг дорівнює собівартості, то вдається лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції. При витратах більших, ніж виторг підприємство одержує збиток - негативний фінансовий результат, що ставить його в досить скрутний фінансовий стан.
      У такий спосіб у сучасних умовах господарювання прибуток є кінцевою метою виробництва, тому актуальність вивчення прибутку не викликає сумніву.
      Головна мета даної  курсової  роботи –  розкрити зміст управління прибутком  та виявити  шляхи його удосконалення. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:
      розкрити механізм формування прибутку підприємства;
      вивчити інформаційно-правову базу управління фінансовим результатом підприємства;
      проаналізувати процес управління прибутком ТОВ «Дайна»; 
      виявити фактори впливу на прибуток досліджуваного підприємства;
      оцінити резерви зростання прибутку підприємства;
      розробити  шляхи удосконалення процесу управління прибутком.
          Об'єктом дослідження є фінансово-господарська  діяльність ТОВ «Дайна».
    Предметом роботи є процес управління прибутком ТОВ „Дайна” 
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     

      1. Теоретичні основи  управління прибутком  підприємства
      1.1. Сутність управління  прибутком підприємства 

      Прибуток  є однією з основних категорій  товарного виробництва. Це передусім  виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.
      Поява прибутку безпосередньо пов'язана  з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток - це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.
      Прибуток, як економічна категорія виражає  ту сторону виробничих відносин, яка  зв’язана з виробництвом, розподілом і використанням додаткового продукту. Прибуток є виробничою, фінансовою і економічною категорією товарного виробництва, оскільки характеризує виробничі, розподільчі і економічні відносини, які складаються у процесі суспільного виробництва. Економічною основою, джерелом утворення прибутку виступає додатковий продукт, що створюється у процесі виробництва. Під час продажу товару втілена в ньому вартість додаткового продукту реалізується як надлишок грошей над їх витратами, що пішли на виготовлення товару, тобто як прибуток.
      Таким чином, прибуток - це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість, буде реалізована і набере грошової форми.
     Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток - це форма прояву вартості додаткового продукту.
      Висока  роль економічної категорії прибутку визначається тим, що вона характеризує основну мету підприємницької діяльності. Цей висновок підтверджується Господарським кодексом України та в працях багатьох економістів.
      Прибуток  підприємства можна розглядати як результат  задоволення потреб суспільства  в товарах і послугах. Чим вищий  рівень цього задоволення з боку підприємства, тим вищим має бути прибуток від його діяльності. Цей зв’язок може розглядатись і в іншому ракурсі: чим вищий прибуток підприємства, тим вищий внесок воно може зробити у розв’язання соціальних, економічних та інших суспільних потреб.
     Розвиток  економіки України пов'язаний з  фінансовим станом суб’єктів господарювання, який у свою чергу залежить від  ефективності їх діяльності. У таблиці 1.1 наведені дані динаміки розміру прибутку українських підприємств за видами економічної діяльності.
                           Таблиця 1.1
Динаміка  розміру прибутку українських підприємств  за видами економічної діяльності за 2008-2010 рр., млн. грн.
Показники 2008 2009 2010
Підприємства, які одержали прибуток Підприємства, які одержали прибуток Підприємства, які одержали прибуток
% до загальної кількості підприємств Фінансовий  результат % до загальної  кількості підприємств Фінансовий  результат % до загальної  кількості підприємств Фінансовий  результат
Усього 62,8 193669,1 60,1 144059,2 59 210985,4
у тому числі: Сільське господарство, мисливство, лісове господарство 74,6 11734,7 69,9 14261,3 70,4 22775,3
Промисловість 60,9 71176,3 59,7 43697,3 59,2 67601,4
Будівництво 62,8 6953,4 57,0 5443,5 56,1 4107,0
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів  і предметів особистого вжитку 65,7 25649,4 63,7 23954,8 62,4 42711,7
Діяльність  готелів і ресторанів 62,2 504,2 59,8 482,2 57,3 618,3
Діяльність  транспорту та зв’язку 59,6 16581,6 56,9 18416,5 55,8 16864,3
Фінансова діяльність 61,5 34953,5 60,9 17384,8 59,8 38366,2
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг і надання послуг підприємцям 58,5 24153,1 55,5 19402,4 54,2 16532,6
Освіта 70,4 132,6 67,2 134,3 64,7 154,5
Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги 65,5 286,4 63,2 347,1 61,3 389,1
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту 59,9 1359,3 56,8 505,7 54,7 843,3
     Аналітичні  дані таблиці свідчать, що за останні  три роки спостерігається позитивна  динаміка розміру прибутку вітчизняних  підприємств в абсолютному вимірі. Так, якщо в 2008 році прибуток всіх підприємств становив 193669,1 млн. грн.., то в 2010 році вони отримали прибуток у сумі 210985,4 млн. грн.., що на 8% більше, ніж у 2008 році. Найбільший розмір прибутку отримали підприємства у промисловості, торгівлі, а також підприємства, що займаються операціями з нерухомістю майном, орендою, інжинірингом і наданням послуг підприємцям, фінансовою діяльністю та ремонтом автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку.
      При цьому привертає увагу той  факт, що частка прибуткових підприємств у загальній їх кількості за 2008-2010 рр. коливається, але в цілому має тенденцію до зменшення. Так, порівнюючи питому вагу підприємств, що отримали прибуток у 2010 році, з 2008 роком можна зазначити їх зменшення на 3,8%. Така ситуація свідчить про збільшення збиткових підприємств, що пов’язано з недостатньо ефективним управлінням прибутком підприємств.
     Аналізуючи  прибутковість діяльності підприємств  за регіонами України за 2008-2010 рр., слід відмітити, що найбільший розмір прибутку отримують підприємства, зосереджені в Дніпропетровській, Донецькій, Харківській областях, а найменший відповідно – в Чернівецькій, Тернопільській та Закарпатській. Така регіональна диференціація обумовлена регіональними відмінностями зосередження значної кількості потужних підприємств і галузевою специфікою кожної адміністративно-територіальної одиниці (табл. 1.2).
     На  основі проведеного аналізу можна  стверджувати, що особливе місце серед  регіонів України щодо отримання  прибутку підприємствами займає місто Київ. Це пояснюється столичним статусом міста та потужним ресурсним потенціалом. 

                      Таблиця 1.2
Динаміка  прибутковості діяльності підприємств  за регіонами України в 2008-2010 рр., млн. грн.
Регіони 2008 2009 2010
Підприємства, які одержали прибуток Підприємства, які одержали прибуток Підприємства, які одержали прибуток
% до загальної кількості підприємств Фінансовий  результат % до загальної  кількості підприємств Фінансовий  результат % до загальної  кількості підприємств Фінансовий  результат
Україна 62,8 193669,1 60,1 144059,2 59 210985,4
Автономна Республіка Крим 64,6 2096,4 62,5 2367,8 56,3 2306,6
Вінницька 64,5 1556,0 61,7 1386,1 59,1 2338,3
Волинська 62,3 889,3 59,1 716,5 56,8 1576,5
Дніпропетровська 61,7 32828,7 57,9 13509,9 57,2 39659,2
Донецька 66,0 23994,1 62,0 14375,0 62,3 21640,9
Житомирська 61,4 985,5 58,3 787,8 54,7 1012,0
Закарпатська 74,8 740,2 74,9 532,4 64,9 574,0
Запорізька 64,9 4803,3 62,0 5502,7 59,5 7083,1
Івано-Франківська 73,1 1118,7 69,8 1349,6 68,6 1204,8
Київська 63,1 4744,0 60,3 6232,2 60,3 7851,2
Кіровоградська 69,7 1102,4 69,3 1493,0 63,5 2294,2
Луганська 66,6 3247,5 63,2 2014,0 60,2 2520,2
Львівська 65,0 2845,3 61,8 2962,5 61,7 3768,9
Миколаївська 64,6 2239,3 63,6 2595,6 61,8 2742,6
Одеська 61,0 6711,6 58,5 6427,6 56,9 5707,7
Полтавська 67,8 5376,6 65,0 4460,5 59,5 7792,5
Рівненська 63,0 1122,7 57,4 601,4 55,4 755,2
Сумська 67,3 1033,8 64,5 1898,5 56,1 1756,4
Тернопільська 67,1 829,7 66,9 1308,1 61,3 1169,5
Харківська 59,7 7942,3 57,1 5958,6 57,5 7705,9
Херсонська 63,5 1226,6 61,0 1511,5 57,5 1228,1
Хмельницька 64,5 1438,3 61,8 1081,6 60,5 1509,2
Черкаська 67,5 2653,3 65,0 2212,9 61,5 2738,3
Чернівецька 62,5 849,5 63,1 459,8 66,0 493,6
Чернігівська 67,1 1172,1 62,2 1111,3 56,6 2374,6
м. Київ 55,9 79649,8 54,1 60473,8 57,4 80523,1
м. Севастополь 60,0 472,1 56,3 728,5 51,6 658,8
 
     Управління  прибутком підприємства включає такі складові:
    визначення обсягу продаж, який забезпечує беззбиткову операційну діяльність;
    використання операційного лівериджу в обгрунтуванні шляхів збільшення прибутку;
    проведення операційного аналізу для оцінки впливу різних факторів на обсяг прибутку.
    При плануванні прибутку від операційної  діяльності  необхідно визначити  точку беззбитковості, яка відповідає такому обсягу продаж, при якому надходження від  реалізації продукції дорівнюють витратам  на  виробництво і реалізацію цієї продукції, Точку беззбитковості  можна знайти графічним методом (рис. 1.1). 

                  грн.        
 
 
 

                                                                                               Обсяг продаж
                                                                                       V     у натуральних
                                                                                                одиницях    

  Рис. 1.1. Графік визначення точки беззбитковості 

  Основні позначення:
    ПВ – постійні витрати;
    ЗВ  – змінні витрати;
    РП – обсяги реалізованої продукції;
    V – обсяг продажу в натуральних одиницях;
  Vтб – обсяг продаж в точці беззбитковості;
    П – прибуток.
    Якщо  обсяг продаж нижче точки беззбитковості, виробляти такий товар невигідно, збитково. Кожна одиниця товару, продана зверх точки беззбитковості, збільшуе прибуток.
    Для визначення точки беззбитковості аналітичним  методом виконаємо ряд підстановок і введемо нові параметри:
      С – собівартість виробництва і реалізації продукції;
    Ці – ціна за одиницю виробу;
  ЗВі – змінні витрати на одиницю виробу.
В точці  беззбитковості дотримується рівняння:
  РП = С ,  або         Vі?Ці = ПВ + ЗВ  
  ЗВ  = ЗВі? Vі         
  VіЦі  = Зві Vі  + ПВ 
  VіЦі – ЗВі Vі =  ПВ.
  Таким чином точку безбитковості в  натуральних одиницах можна знайти за формулою:
                                                                   ( 1.1 )
    З формули (1.1) видно , що на обсяг продаж в точці беззбитковості впливають обсяги постійних витрат і їх співвідношення зі змінними  витратами та ціною.
    Скорочення  постійних і змінних витрат знизять  обсяг виробництва, необхідний для досягнення беззбитковості. Але вплив кожного з цих елементів буде визначатись співвідношенням між постійними і змінними витратами у собівартості продукції.
    Розрахунки  беззбиткового обсягу продаж за допомогою  формули   (1.1) можливі для кожного конкретного виробу окремо. Якщо ж необхідно здійснити розрахунки в цілому для підприємства, то беззбитковий  обсяг продаж визначається за допомогою валової маржі.
    Валова  маржа, або маржинальний прибуток розраховується як різниця між обсягами реалізованої продукції і обсягами змінних  витрат за формулою: 

                                    ВМ= РП – ЗВ                                     (1.2) 

  де  ВМ – валова маржа.
Послідовність розрахунків така:
  1. Визначається відсоток валової  маржі в обсязі реалізованої  продукції (або коефіцієнт валової  маржі) за формулою:
                         %                                (1.3)
  2. Розраховується поріг рентабельності, тобто такий обсяг реалізованої продукції, при якому всі витрати покриваються, збитків немає, але немає й прибутків.
                                                                  (1.4)
  де  ПР – поріг рентабельності.
  3. Визначається запас фінансової міцності (ЗФМ). Це сума, на яку підприємство може знизити обсяг реалізації до моменту появи збитків. 

                                   ЗФМ = РП – ПР                                 (1.5) 

  або у відсотках:          %                 (1.6)
  Запас фінансової міцності у відсотках  показує, на скільки відсотків підприємство може знизити обсяг реалізації, не зазнаючи при цьому збитків.
  Зв‘язок операційного прибутку і маржинального  прибутку можна проілюструвати за допомогою графіка на рис. 1.2.
                       Грн. 
 
 

                  Обсяг продаж
                                                                                             v       у грошових
                                                                                                      одиницях  
Рис. 1.2. Графік визначення порогу рентабельності 

     В точці Т2 наступає окупність постійних витрат і підприємство починає отримувати прибуток. В точці Т1  окупаються всі витрати і настає зона прибутків. І в першому, і в другому випадках прибуток однаковий оскільки :
  РП  – ПВ – ЗВ = ВМ – ПВ 

     Щоб визначити силу дії ефекту операційного лівериджу, розраховується відповідний коефіцієнт сили дії або ефекту операційного лівериджу за формулою:
                                                                     (1.7)
     Цей коефіцієнт показує, у скільки разів  збільшиться (зменшиться) прибуток підприємства при збільшенні (зменшенні) на один відсоток обсягу  реалізації.
     Чим вище значення коефіцієнту сили дії операційного лівериджу, тим вищій ризик підприємницької діяльності, оскільки незначні коливання в обсягах продаж викликають суттєві зміни в розмірах прибутку. В умовах економічної кризи, зниження попиту на ринку необхідно оптимізувати співвідношення між постійними і змінними витратами.
     Таким чином, управління операційним прибутком  базується на використанні елементів  операційного лівериджу та врахуванні впливу їх змін на результати фінансової діяльності підприємства. 

      1.2 Механізм управління прибутком від операційної
      діяльності  підприємства 

      В умовах ринкової економіки кожний господарюючий суб’єкт виступає як відособлений товаровиробник, який економічно і юридично самостійний. Господарюючий суб’єкт самостійно вибирає сферу бізнесу, формує товарний асортимент, вираховує виручку від реалізації і виявляє прибуток чи збиток по результатах діяльності. В умовах ринку одержання прибутку являється головною метою виробництва. Реалізація даної мети можлива тільки в тому випадку, якщо суб’єкт господарювання виготовляє продукцію, яка за своїми споживчими якостями відповідає потребам суспільства.
      Суть  діяльності кожного підприємства визначає особливості його функціонування, зміст і структуру активів, в особливості основних засобів, формує суттєву частину кінцевого фінансового результату.
      Таким чином, перегляд питання про сутність і формування фінансових результатів  господарюючого суб’єкта є важливим і актуальним в умовах ринкової економіки.
      На  формування прибутку як фінансового  показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському  обліку, в офіційній звітності  суб’єктів господарювання, впливає  встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності. Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.
        Прибуток – найважливіша фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва, і в кінцевому підсумку свідчить про рівень, і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Одночасно прибуток впливає на зміцнення фінансового стану підприємства, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності. Він є не лише джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, а й джерелом формування бюджетних ресурсів держави.
      Прибуток  як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства представляє собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво і реалізацію продукції.
      Якщо  грошові надходження від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) та інших видів діяльності є більшими за їх собівартість та інші видатки і витрати, то суб’єкт підприємницької діяльності отримує прибуток, а у випадку перевищення витрат господарської діяльності над виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та іншими доходами господарюючі суб’єкти отримують збиток. Розрахунок фінансових результатів від реалізації продукції, робіт і послуг проводиться як за видами продукції, робіт та послуг, так і за галузями виробництва та і в цілому в господарстві.
      При цьому кінцевий фінансовий результат  господарської діяльності за способом розрахунку виражається у вигляді:
      прибутку (збитку) від реалізації продукції(робіт, послуг);
      прибутку (збитку) від іншої реалізації;
      прибутку (збитку) від фінансово-інвестиційної діяльності;
      прибутку (збитку) від позареалізаційних операцій;
      оподаткованого прибутку;
      прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.
       Формування  фінансових результатів від операційної  діяльності проводиться шляхом співставлення  доходів і витрат за цими видами діяльності.
      Отримання прибутку від операційної діяльності залежить від здійснення основної діяльності  суб’єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.
      Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України  момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів) – за датою фактичного виконання (надання) таких. На рисунку 1.3 наведено джерела формування прибутку від операційної діяльності.
      
Рис. 1.3. Джерела формування прибутку від операційної діяльності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні

        
       Чим більший прибуток підприємства, тим більше завдань економічного, технічного, соціального плану воно може вирішити, розподіливши кошти за певними напрямками використання. Водночас ефективність використання впливає на майбутні можливості зі збільшення прибутку на етапі його формування.
      Управління  прибутком – складна багаторівнева  система трансакцій, яка включає  як мінімум три підсистеми: формування, розподіл, використання. Для кожної з цих підсистем притаманні свої конкретні цілі, завдання, інструментарії їх досягнення. Спрощена схема системного підходу до управління прибутком представлена на рисунку 1.4.
        
 

      
        
 

Рис. 1.4.Складові системи управління прибутком
      Необхідно зазначити, що система управління прибутком  буде оптимальною тільки в тому випадку, коли цілі кожної підсистеми будуть визначатись  глобальними цілями розвитку підприємства в цілому.
      В загальному вигляді прибуток визначається як різниця між сумою доходів та витратами на виробництво і реалізацію продукції з урахуванням збитків від різних господарських операцій. Таким чином, прибуток формується в результаті взаємодії багатьох компонентів.
      Основними завданнями управління прибутком є:
      Виявлення резервів збільшення прибутку за рахунок виробничої діяльності, інвестиційних і фінансових операцій.
      Виявлення резервів нарощування прибутку за рахунок оптимізації постійних і змінних витрат, обґрунтування облікової політики підприємства, цінової політики, податкової політики.
      Оцінювання прибутковості виробничої і комерційної діяльності.
      Визначення підприємницького ризику.
      Зміцнення конкурентних позицій підприємства за рахунок підвищення ефективності розподілу і використання прибутку.
      На  величину прибутку впливає сукупність багатьох факторів, які необхідно  враховувати в процесі управління. Ці фактори можна розділити на дві великі групи: зовнішні, які не залежать від підприємства, і внутрішні, на які підприємство може впливати. Класифікація цих факторів наведена на рисунку 1.5.
      Зовнішні  фактори, як правило не залежать від підприємницької діяльності. Фінансовий менеджер повинен їх враховувати при обґрунтуванні управлінських рішень. До них належать фактори, пов’язані із загальною економічною ситуацією, з рівнем інфляції, специфікою окремих товарних ринків, з впливом природних, географічних, транспортних і технічних умов на виробництво і реалізацію продукції.
      Внутрішні фактори є безпосереднім об’єктом впливу з боку управлінської системи підприємства та джерелом збільшення прибутку за рахунок їх втілення в систему конкретних заходів і практичної реалізації.
      Операційний прибуток – це прибуток від основної діяльності підприємства, тобто  від виробництва  і реалізації продукції, послуг, робіт.
         Управління операційним прибутком  охоплює велику кількість трансакцій, які виконуються на різних  етапах руху грошових коштів, що надійшли від реалізації  продукції, робіт, послуг, і забезпечують  отримання чистого прибутку. У  зв’язку з цим основною метою управління  прибутком є оптимізація грошових надходжень та витрат, виявлення резервів та їх мобілізація. 




 



 
 
 
 
 
 
 

Рис. 1.5. Фактори впливу на прибуток
    Прибуток  від операційної діяльності розраховується у декілька етапів.
      На першому етапі визначається чистий дохід від реалізації продукції шляхом коригування доходів від реалізації на суму непрямих податків та інших вирахувань з доходу.
      На другому етапі отриманий результат коригується на собівартість реалізованої продукції. В результаті розраховується валовий прибуток або збиток від реалізації продукції.
      На третьому етапі валовий прибуток збільшується (зменшується) на суму іншого операційного прибутку (збитку), який отримується від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), операційної оренди активів, операційної курсової різниці, отримання штрафів, пені тощо.
      На четвертому етапі визначається прибуток від операційної діяльності як різниця між результатом, отриманим на третьому етапі, та величиною адміністративних витрат і витрат на збут.
    Схему розрахунку операційного прибутку показано на рисунку  1.6. 

    Рис.1.6. Схема розрахунку операційного прибутку
       Таким чином, на кожному етапі відповідна сума прибутку коригується на суму витрат. Формування  прибутку від операційної діяльності перебуває під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів.
      Серед факторів впливу на операційний прибуток  чільне місце належить витратам на виробництво і реалізацію продукції. До складу операційних витрат входять:
      - собівартість реалізованої продукції;
      - адміністративні витрати;
      - витрати на збут;
      - інші операційні витрати.
      Кожен вид операційних витрат розкладається  на економічні  елементи: матеріальні  витрати, оплата праці, нарахування на оплату праці, амортизація, інші операційні витрати.
      Собівартість  реалізованої продукції включає  прямі матеріальні витрати, прямі  витрати на оплату праці, інші прямі  витрати, та виробничі накладні витрати. Прямі витрати змінюються пропорційно або майже пропорційно до обсягів виробництва. Накладні виробничі витрати включають витрати допоміжних матеріалів, на оплату праці управлінського та обслуговуючого виробничого персоналу, на виконання робіт, пов’язаних із ремонтом обладнання тощо. Таким чином до складу собівартості  готової продукції не відносяться управлінські витрати загальногосподарського характеру.  
      Виручка від реалізації продукції розкладається  на витрати і прибуток, тобто вона є об’єктом розподілу. В процесі  цього розподілу можна маніпулювати пропорціями між прибутком і витратами в певних межах.   Впливати на прибуток через зміну витрат дає змогу діюча система обліку витрат. Так, витрати обліковуються в момент, коли вони нараховуються на виготовлену продукцію, що реалізована. Витрати на оплату запасів сировини, матеріалів капіталізуються в балансі у складі оборотного капіталу. Таким чином, запаси готової продукції, незавершеного виробництва не впливають на прибуток, бо вони відображаються у складі оборотного капіталу, і тільки після реалізації  продукції відбувається процес списання витрат на собівартість реалізованої продукції. В результаті існує розрив у часі між оплатою придбання запасів і їх списанням на собівартість продукції.
      Ці  вихідні положення зумовлюють існування двох груп методів впливу на величину витрат – реальних і формальних.
      Якщо  реальні методи пов’язані з безпосереднім  впливом на зменшення матеріальних витрат, трудомісткості, а значить  і витрат на заробітну плату, то формальні  методи не зачіпають натуральних величин витрат, а оперують виключно їх вартісними значеннями. Вони є прерогативою фінансових служб підприємства. Тобто через механізм оцінювання вартості запасів, що списуються на собівартість продажу, фінансовий менеджер формує операційний прибуток, управляючи витратами.
      Собівартість  є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємства, показником його ефективності. Є певні особливості  у формуванні собівартості продукції  залежно від сфери діяльності, галузі господарства.
      Собівартість  продукції – це виражені в грошовій формі  поточні витрати підприємства на їх виробництво.
      Без обчислення собівартості неможливо  визначити фінансовий результат  виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво  продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації.     
      Собівартість  реалізованої продукції визначається за формулою:
          Срп = Зп + Стп - Зк,,                                                               (1.8)
      Де  Срп – собівартість реалізованої продукції;
           Стп – собівартість товарної продукції;
           Зп, Зк – собівартість залишків готової продукції на складі на початок і кінець звітного періоду.
      У свою чергу собівартість товарної продукції  визначається за формулою:
           Стп =  Знвп + ВВ – Знвк ,                                                                                       (1.9)
      Де  Знвп, Знвк – залишки незавершеного виробництва на початок і кінець звітного періоду;
            ВВ – витрати на виробництво у звітному періоді.
      Отже, розглянемо модифікацію формули (1.10) для визначення собівартості реалізованої продукції:
         Срп = Зп + Зм + ЗП + НВ – Зк ,                                                (1.10)
      Де  Зп – запаси на початок звітного періоду;
         Зм – вартість закуплених запасів сировини, матеріалів протягом звітного періоду;
          ЗП – пряма заробітна плата з нарахуваннями;
          НВ – накладні витрати;
         Зк  - запаси на кінець періоду.
      Оскільки  запаси – це ключовий елемент собівартості проданих товарів, використовуються різні методи оцінювання запасів: ФІФО, за середньозваженою собівартістю. Використовуючи ці методи, можна одержати різні значення операційного прибутку. Вибір методу оцінювання запасів визначається обліковою політикою підприємства. Вона також визначає вибір методики нарахування амортизації. Справа в тому, що традиційний для практики більшості підприємств метод рівномірного прямолінійного нарахування амортизації не завжди є виправданим, особливо у випадках, коли обладнання використовується з різною інтенсивністю протягом строку служби або швидко морально старіє. Тому вироблено більш гнучкі методи нарахування амортизації. Вибір їх залежить від таких факторів, як інфляція, наявність податкових пільг, темпи морального старіння та ін. Обсяги амортизаційних відрахувань впливають на суму операційного прибутку і є об’єктом управління витратами. Управління витратами охоплює аналіз та оцінку операційних витрат за їх елементами.
      1.3  Інформаційно-правове   забезпечення  процесу  управління прибутком підприємства 

     Головним  законодавчим актом в Україні, як і кожній демократичній  країні є  Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року.
     Згідно  статті 13 пункту 4 держава забезпечує захист прав суб’єктів права власності і господарювання. Стаття 41 закріплює за кожним право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
     Згідно  статті 42 Конституції України кожен  має право на підприємницьку  діяльність, яка не заборонена законом.
     Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, не допускаючи зловживання монопольним становищем на ринку,    неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції. Для    цих цілей існує Антимонопольний комітет України. В його компетенцію    входить також контроль за правомірним обмеженням конкуренції і за    недобросовісною конкуренцією [1].
     Діяльність  підприємств на території України  регламентується різного  роду нормативними документами.
     Визначення  терміну „підприємництва” наводиться в Господарському    кодексу України від 16.01.03 р. № 436–IV. В ст. 42 говориться, що  підприємництво – самостійна, iнiцiативна, систематична, на власний ризик   господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних i соціальних результатів    та одержання прибутку.
     Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року №436-ІV, офіційний текст станом на 1 січня 2004 року (ст.62-71). Особливим суб’єктом господарських відносин є поєднання в них організаційних і майнових елементів. Таке поєднання викликане тим, що однією з правових підстав   виникнення та функціонування господарських правових відносин між господарюючими суб’єктами та їх контрагентами є акти планування, зокрема державні замовлення [2]. Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року  №435-ІV, офіційний текст зі змінами та доповненнями станом на 20 квітня 2005 року. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання [4].

      Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", прийнятий Верховною Радою України   16 липня 1999р. за №996-ХІУ. Цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

      Інструкція "Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань І господарських операцій підприємств і організацій", затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999р. №291, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999р. за №892/4185. Ця інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань і   господарських операцій всіх юридичних осіб (крім банків та бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності [5].
      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджено наказом Міністерства фінансів України від31 березня 1999 р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за №391/3684. Це положення визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання та розкриття її елементів.
      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" (з наступними змінами та доповненнями), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999р. за №397/3690. Це положення визначає зміст і форму звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей.
      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" (з наступними змінами  та доповненнями), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999р. №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999р. за №860/4153. Це положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та ЇЇ розкриття у фінансовій звітності. Також це положення визначає умови визнання або не визнання доходів, їх оцінку, склад та класифікацію.
     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (з наступними змінами та доповненнями), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999р. №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000р. за №27/4248. Це положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Також це положення визначає умови визнання або не визнання витрат, їх оцінку, склад та класифікацію.
     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 “Вплив змін валютних курсів" (з наступними змінами та доповненнями), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000р. №193, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000р. №515/4736. Це положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України у грошовій одиниці України. Це положення також визначає умови та порядок бухгалтерського обліку опера цій в іноземних валютах та визначення курсових різниць за результатами перерахунку, що є складовими частинами інших операційних доходів та інших операційних витрат.
     Податок на прибуток один із небагатьох податків, який із введенням Податкового кодексу  України зазнав кардинальних змін. Найперше, що відбулося, це зближення податкового та бухгалтерського обліку. Найбільш суттєво змінився механізм розрахунку податку на прибуток: замість правила визнання валових доходів та витрат за першою подією відповідно до діючого у 2010 році законодавства впроваджено принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. Це означає, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від їх реалізації.
     Відповідно  до ст. 134 ПК об'єктом обкладення податком на прибуток є:
прибуток  із джерелом походження з України  та за її межами, який визначається шляхом змен-шення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду; дохід (прибуток) нерезидента із джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 розд. III ПК.
     Термін  «господарська діяльність» у  ПК, як і в чинному законодавстві, означає діяльність, спрямовану на отримання саме доходу, а не прибутку.
Порядок визнання доходів установлено у  ст. 137 ПК. Так, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання  послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг [3].
     Склад витрат та порядок їх визнання встановлено  у ст. 138 ПК. Як і при визначенні доходів, при визначенні витрат тепер не будуть враховуватися попередні (авансові) платежі. З метою достовірного визначення розміру витрат та дати їх виникнення платники податку визначатимуть собівартість товарів (робіт, послуг), до складу якої включатиметься вартість запасів. Тобто на відміну від чинного законодавства не тільки витрати на придбання запасів зменшуватимуть об'єкт оподаткування лише в момент визнання відповідних доходів, але й інші витрати, що включатимуться до собівартості.
     Кодексом  також передбачено деяке обмеження щодо включення до складу витрат, зокрема, витрат понесених у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації). Такі витрати не можуть бути включені підприємством до складу витрат звітного періоду.
  Одним із позитивних моментів є поступове зменшення ставки податку на прибуток із 25% до 16%. А саме з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. включно застосовуватиметься ставка у розмірі 23 відсотки, з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. – 21 відсоток, з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. – 19 відсотків, а з 01.01.2014 буде діяти основна ставка – 16 відсотків.
  Відповідно до Податкового кодексу збережено майже всі пільги та крім цього приблизно 20 категорій платників отримали повне або часткове звільнення від оподаткування податком на прибуток на певний період. Серед них підприємства, які впроваджують енергоефективні технології, дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади недержавної форми власності.
   Звільнені від оподаткування кошти суб’єкти господарювання зможуть спрямувати на переоснащення матеріально-технічної бази підприємства та запровадження новітніх технологій.
       У Податковому кодексі податку  на прибуток підприємств відведено  Розділ III, статті 133-161. Варто зазначити,  що ці положення застосовуються  під час розрахунків з бюджетом  починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року [3].  
 
 
 
 
 

       2. Аналіз управління прибутком ТОВ «Дайна»
       2.1.  Фінансово-економічна  характеристика діяльності ТОВ «Дайна» 

     Товариство  з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова  фірма «Дайна» було створено на засадах угоди між фізичними особами шляхом об’єднання їх майна та коштів для спільної діяльності з метою одержання прибутку. Товариство було зареєстровано 19 жовтня 1992 року виконавчим комітетом Чернігівської міської Ради народних депутатів. Форма власності підприємства приватна. Установчим документом є Статут. Товариство самостійно визначає свою організаційну структуру (рис.2.1), встановлює чисельність працівників та штатний розпис.
       Основним  видом діяльності підприємства являється  оптова торгівля паливо – мастильними  матеріалами ( бензовозні партії від 2,0 тон до 40,0 тон) в наступному асортименті:
       - автобензин А-76, А-80, А-92, А-95;
       - дизельне паливо (зимове та літнє);
       - масла: дизельні, автомобільні.
       Загальна  площа земельної ділянки, що займає ТОВ ВТФ «Дайна» і яка знаходиться  за адресою Чернігівська обл., с.м.т. Короп, вул. Лісова, 7, складає 23 742 м2 (2,4 га). Підприємство забезпечене кількістю ємностей для зберігання паливо – мастильних матеріалів на 600 м3.
       ТОВ ВТФ «Дайна» працює на ринку оптового продажу паливо – мастильних матеріалів з грудня 1995 року. На даний момент це підприємство є одним з найбільших в регіоні, яке займається торгівлею нафтопродуктами.
       Протягом  останнього року роботи у підприємства налічується 10 постачальників, з яких 6 постійних. Проте покупців – більше 120 підприємств різних форм власності Чернігівської області та частково Сумської.
       Продаж  продукції здійснюється власним  транспортом різного вантажопідйому, його у підприємства налічується 13 одиниць, що надає можливість постійно збільшувати ринок збуту. Також  застосовується транзитна перевозка – доставка  безпосередньо споживачу від постачальника, зливаючи в ємності для нафтопродуктів, що належать покупцю. Купівля ж паливо – мастильних матеріалів, як правило здійснюється в залізничних вагоно – цистернах, в окремих випадках  –  великими бензовозними партіями від 15 до 40 тон.
       На  підприємстві встановлено новітні  технології наливу та зливу нафтопродуктів, обладнання, які застосовуються, відповідають всім вимогам нормативно - технічної  документації.
       До  числа сильних сторін бізнесу підприємства відносяться:
       - віддаленість місця продажу від  великих оптових постачальників, розташованих в великих містах;
       -  постійна, хоч і частково сезонна,  необхідність в паливо – мастильних  матеріалах підприємств всіх  форм власності.
       До  числа ж слабких сторін бізнесу входять залежність розміру доходів від продажу нафтопродуктів при нестабільності цін, яка склалась в теперішньому періоді, а також періодичне втручання з боку держави в цінову політику підприємства.
       Аналітична  робота на підприємстві здійснюється директором та комерційним директором, на основі висновків ревізійної комісії, яка здійснює контроль за фінансово – господарською діяльністю товариства.
       В перспективі підприємство планує придбання  автозаправних станцій на території  Чернігівської та Сумської областей, з метою збільшення обсягів продажу паливо – мастильних матеріалів.
     Щоб проаналізувати діяльність ТОВ «Дайна» розрахуємо фінансово-економічні показники (див. табл. 2.1). 
 

                              Таблиця 2.1                                                    
Динаміка  фінансово-економічних показників діяльності ТОВ «Дайна».
Показники Роки Темп  росту до 2008р
 
2009 р.
 
2010 р.
2008 2009 2010
Середньорічний  обсяг основних засобів,тис грн. 2154,4 3344 4544,5 155 211
Середньорічний  обсяг оборотних коштів,тис грн. 3578 3949 4240 110 119
Чисельність працюючих, чол. 24 24 26 100 108,0
Обсяг реалізованої продукції, тис. грн.. 41548 71103 56133 171 135
Продуктивність  праці, тис. грн./чол. 1731 2963 2159 171 125
Собівартість  реалізованої продукції з урахуванням адм. витрат, витр.  на збут, інші опер. витр., тис. грн. 41219 66344 55878 160 136
Витрати на 1 грн. реалізованої продукції, тис. грн. 0,99 0,93 0,99 94 100
Прибуток (збиток) від операційної діяльності, тис. грн. 400 699 318 175 80
Фондовіддача, грн. 19,3 21,3 12,4 110 64
Чистий  прибуток, тис. грн. 49 123 23 251 47
Загальна  рентабельність, % 0,1 0,2 0,04 200 40
Рентабельність  реалізованої продукції, % 0,9 1,1 0,6 122 67
           Аналізуючи динаміку фінансово-економічних показників діяльності ТОВ «Дайна» можна зробити висновок,  що  на протязі 2007 та 2008 років обсяг чистого прибутку зріс,  таке зростання відбулося за рахунок збільшення суми доходу від реалізації продукції, і при цьому пропорційного зростання її собівартості, а в 2009 році відбулося зменшення чистого прибутку майже на 80%, що призвело до погіршення діяльності товариства.
     Обсяги  основних засобів мають тенденцію до нарощення, що свідчить про забезпеченість товариства основними засобами необхідними для ефективного функціонування товариства. Так обсяг основних засобів в 2010 році в порівняні з 2008 зріс на 111%.
     Також зростають обсяги оборотних коштів в 2010 році на 19%, що теж є позитивним результатом, так як товариство має можливість нарощувати об’єми  продажу товарів, маючи необхідний обсяг оборотних засобів.  Обсяги реалізованої продукції в поточному періоді в порівнянні з 2008 р. зросли на 35%.
     Для здійснення аналізу складу  і  структури майна підприємства та джерел його фінансування  необхідно  за допомогою групування скласти  аналітичний баланс, який дасть змогу оцінити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення всього майна та окремих його видів. Для аналізу майна використаємо дані, представлені у таблиці 2.2
                    Таблиця 2.2
       Склад та структура майна ТОВ «Дайна»
Стаття 2008 рік 2009 рік 2010 рік Темп  росту до 2008 р.
2009 р. 2010 р.
Тис. грн. % до підсумку Тис. грн. % до підсумку Тис. грн. % до підсумку
1.Необоротні  активи 2674 40,0 4242 53,0 5075 52,0 160 120
1.1 незавершене  будівництво 108 1,6 108 1,3 108 1,1 100 100
1.2 основні  засоби 2560 38,0 4128 51,1 4961 51,0 161 120
1.3 довгострокові  фінансові інвестиції 6 0,1 6 0,1 6 0,1 100 100
2.Оборотні  активи 4063 60,0 3836 47,0 4644 48,0 94 121
2.1 виробничі  запаси - - 2 0,02 6 0,1 - 300
2.2 товари 2570 38,1 2429 30,1 3171 32,6 95 131
2.3дебіторська заборгованість 1250 18,5 1236 15,3 1022 10,5 99 83
2.4 інша  поточна дебіторська заборгованість 215 3,2 133 1,6 414 4,3 62 311
2.5 грошові  кошти 25 0,4 - - 24 0,2 - -
2.6 інші  оборотні активи 3 0,04 36 0,4 7 0,1 1200 19
Всього 6737 100 8078 100 9719 100 120 120
 
     Виходячи  з даних таблиці 2.2 «Склад та структура  майна ТОВ «Дайна» можемо сказати, що загальна вартість активів підприємства на протязі років зросла, так в 2009 та 2010 роках  на 20%. Водночас змінилася структура майна. В 2009 році частка необоротних активів зросла з 40% до 53%, а частка оборотного капіталу зменшилась з 60% до 47%, це зумовлено тим, що темпи зростання оборотного капіталу (94%) були значно менші темпу зростання необоротного капіталу (160%). Це призвело до збільшення майна, а от в 2010 році частка необоротних активів становила 52%, оборотний капітал 48%. Оскільки оборотний капітал має вищу швидкість обороту, а отже і забезпечує більший приріст прибутку, то в 2010 році зменшення оборотного капіталу призвело до зменшення прибутку.   
     Зростання необоротних активів відбулося  за рахунок збільшення основних засобів на 61% у 2009 році, та 21% у 2010 р. Стабільний обсяг в структурі необоротних активів займає незавершене будівництво, яке становить 108 тис. грн.., що є негативним явищем для діяльності товариства.
     Щодо  структури оборотного капіталу, то значну частку займають товари в 2009 -  63,3%, 2010 – 68,3%  і які збільшились на 31% в 2010 році. Збільшення обсягів товарів свідчить про можливі напрямки нарощення діяльності .        
       Змінилися обсяги дебіторської заборгованості, так  в 2010 році зменшилась на 17%, що свідчить про виконання зобов’язань дебіторами, в результаті цього товариство отримувало  додаткову виручку і за рахунок цього компенсувало додаткові поточні витрати. Про те значно зросла інша поточна дебіторська заборгованість в 2010 році більш ніж в два рази, що призводить до вивільнення грошових коштів з обороту і гальмування розвитку товариства.
       Сума  грошових коштів з роками зменшується і в 2010 році  становить 24,0 тис. грн. враховуючи те, що у 2009 році вони взагалі були відсутні, таке становище товариства можна розглядати як негативне, але з іншої сторони це може свідчити про використання коштів більш раціональніше, але в даному випадку товариство є не ліквідним у короткостроковому періоді, так як не в змозі погасити свої негайні зобов’язання.       Аналіз структури майна ТОВ «Дайна» потрібно доповнити аналізом динаміки складу і структури джерел фінансових ресурсів. Використовуючи данні таблиці 2.3, виявимо основні тенденції в зміні джерел фінансування активів.
                               Таблиця 2.3
       Склад та структура джерел фінансування ТОВ «Дайна» .
Стаття 2008 рік 2009 рік 2010 рік Темп  росту до 2008 р.
2009 р. 2010 р.
Тис. грн. % до підсумку Тис. грн. % до підсумку Тис. грн. % до підсумку
1 Власний капітал всього: 1702 25,0 2493 31,0 2991 31,0 146 175
1.1 статутний капітал 2300 * 2300 92,3 4000 * 100 173
1.2 нерозподілений  прибуток 70 * 193 2,4 216 * 275 308,0
1.3 неоплачений  капітал (668) * - - (1225) * - -
2 Довгострокові забов’язання 1548 23,0 1554 19,0 798 8,2 100.4 51,5
3 Поточні забов’язання 3487 52,0 4031 50,0 5930 61,0 116 170,0
3.1 короткострокові  кредити банків 1210 18 169 2,1 92 0,9 14 7,6
3.2 кредиторська заборгованість 2229 33 3722 46,1 3383 35 167 151,7
3.3 поточні  зобов’язання за розрахунками 46 0,7 53 0,6 42 0,4 115 91,3
3.4 інші поточні зобов’язання 2 0,03 87 1,1 2413 24,8 4350 1206
Всього 6737 100 8078 100 9719 100 120 144,3
                                                                              Виходячи з даних таблиці 2.3 «Склад та структура джерел фінансування ТОВ «Дайна», можна сказати, що на протязі 2008 – 2010 років структура джерел фінансування змінилась в сторону підвищення частки власного капіталу, але не значного так в 2009 році з 25% до 31%, а в 2010 році – 31%, зросли абсолютні обсяги власного капіталу в 2009 році з 1702 тис. грн.  до 2493,0  тис. грн.., а в 2010  - 2991,0 тис. грн. Вагомим джерелом зростання власного капіталу став статутний капітал. В абсолютних обсягах він зріс  в 2010 році до 4000 тис. грн., а у відсотках на 74%.   Зростання власного капіталу в 2010 році відбулося також за рахунок збільшення обсягів нерозподіленого прибутку на 12%, а в 2009 році на 175% що свідчить про можливість подальшого розвитку товариства та фінансову стійкість. Також значним для товариства є наявність у 2010 році значної суми неоплаченого капіталу в сумі 1225 тис. грн., що потребуватиме в подальшому відповідних фінансових витрат.
     Відбулися зміни в структурі позикових коштів. Якщо розглядати динаміку довгострокових зобов’язань, то можна побачити, що в 2009 році обсяги довгострокових зобов’язань збільшились лише на 1%, а в 2010 році відбулося зменшення на 50% порівняно з 2009 роком, це відбулось внаслідок зменшення суми довгострокових кредитів банку на 756,0 тис. грн., що призвело до зменшення частки довгострокових зобов’язань і становить 8%. Таку ситуацію можна розглядати як негативну, оскільки, товариство здійснює свою діяльність, переважно, за рахунок поточних зобов’язань , а залучення довгострокових кредитів дає можливість розширити діяльність і її стабілізувати.
     Щодо  поточних зобов’язань, то їх частка в  структурі джерел фінансування   в 2009 році зменшилась на 2%, проте обсяги поточних зобов’язань зросли на 16% це досягалося за рахунок збільшення кредиторської заборгованості за товари роботи і послуги, а також поточних зобов’язань за розрахунками з бюджетом, зі страхування, з оплати праці, із внутрішніх розрахунків, а в 2010 році частка поточних зобов’язань становить 61%, а обсяги зросли на 47% внаслідок збільшення інших поточних зобов’язань на 2326,0 тис. грн., що є негативним для діяльності товариства, адже можливості швидкого погашення поточних зобов’язань є не значні. 
 

2.2. Оцінка процесу формування прибутку ТОВ «Дайна» 

      Для аналітика в ході дослідження  фінансових результатів дуже важливим є виявлення факторів, що вплинули на їхню величину. В економічних дослідженнях під фактором розуміють умови, необхідні для проведення господарського процесу, а також причину, рушійну силу цього процесу, що визначає його характер чи одну з основних рис. На фінансові результати господарської діяльності впливає безліч факторів, що знаходяться у взаємному зв'язку, залежності й обумовленості. Знання цих факторів і уміння керувати ними дозволяє впливати на зміну фінансових результатів. Відповідно до положень  (стандартів) бухгалтерського обліку визначення фінансових результатів від операційної діяльності підприємства в цілому можна здійснити за такою схемою (рис 2.1).
     
Рис.2.1.Послідовність визначення прибутку від операційної діяльності
      Методологічною    основою   аналізу  фінансових результатів в умовах ринкових відносин   є   прийнята  на всіх підприємствах,  незалежно від організаційно-правової форми   і   форми   власності,   модель   їх   формування   і   використання.
     Для аналізу фінансових результатів треба розрізняти прибуток підприємства від звичайної діяльності, прибуток (збиток) від реалізації,   прибуток (збиток)   від іншої реалізації, прибуток   (збиток)   від   позареалізаційних   операцій  і  чистий   прибуток   підприємства.
      Прибуток від звичайної діяльності  являє собою алгебраїчну суму прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг),   прибутку від іншої реалізації і результатів від позареалізаційних операцій. Прибуток,  або збиток  від  реалізації   визначається  як  різниця  між  виручкою від реалізації   продукції (робіт, послуг) і сумами податку на додану вартість, акцизного збору, а  також  сумами  витрат,  які  включаються в собівартість реалізованої продукції. Прибуток від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Чистий   прибуток, що лишається в розпорядженні підприємства, визначається як різниця між обкладеним  податком  прибутком звітного   періоду  і  величиною  податків  з   урахуванням   пільг.  Він  виступає   найважливішим  джерелом   доходів  підприємств.
      Для того, щоб проаналізувати фінансовий результат ТОВ «Дайна» протягом досліджуваного періоду, розглянемо склад та структуру доходів (таблиця 2.4.) і витрат (таблиця 2.5.) товариства.
      Виходячи  з табл. 2.4 можна стверджувати, що доходи підприємства з кожним роком  зростають, в 2010 р. порівняно з 2008 р. на 34%, а 2009 р. відповідно на 70%. Товариство займається основною діяльністю, тому найвагомішу частку в доходах складає чистий дохід від реалізації продукції (більше 99%). 

      Таблиця 2.4
Склад та структура доходів  ТОВ «Дайна»

и т.д.................


Показники 2008 2009 2010 Темпи росту, до 2008 р. %
тис. грн.. %, до підсумку тис. грн.. %, до підсумку тис. грн.. %, до підсумку 2009р. 2010р. 
1. Чистий дохід від реалізації  продукції, тис. грн. 41548 99,4 71103 99,7 56133 99,9 171 135

Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.