На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Основн поняття, види, значення система технчного обслуговування нфраструктур пдприємства. Оцнка ефективност органзацйної системи. Визначення проблем та характеристика сучасних тенденцй вдтворення головн її аспекти розвитку в Україн.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 28.04.2011. Сдан: 2011. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):



ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Суть і значення інфраструктури діяльності підприємства
1.1 Поняття, види і значення інфраструктури підприємства
1.2 Система технічного обслуговування інфраструктури
Розділ ІІ. Основні напрями і ефективність розвитку інфраструктури підприємства
2.1 Забезпечення виробництвом технологічним оснащенням інфраструктури підприємства
2.2 Логістична система інфраструктури підприємства та її проблеми
2.3 Оцінка ефективності організаційної системи виробництва
Розділ ІІІ. Визначення проблем та шляхів відтворення інфраструктури
3.1 Проблеми організації інфраструктури на підприємствах України
3.2 Відтворення та розвиток інфраструктури підприємства
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП

Ринкові економічні процеси останніх років змусили підприємства України переглянути свою політику щодо ефективності використання всіх наявних ресурсів з метою найшвидшого вирішення проблем конкурентоздатності та економічної стабільності та покращення інфраструктури підприємства
Інфраструктурний комплекс підприємств необхідно розглядати як сукупність функціонально взаємопов'язаних організацій та інституцій (матеріально-технічного, інституціонального, економічного, соціально-культурного характеру), що забезпечують процеси реалізації, регулювання, організації, взаємодії та управління в процесі функціонування товарного ринку. Вихідним положенням дисертаційного дослідження є розгляд інфраструктурного комплексу споживчого ринку як відкритої системи, що володіє ознаками самоорганізації, наявність єдиної мети, ієрархічність побудови, великі розміри комплексу, складність поводження.
Актуальність теми - результативність господарської діяльності підприємства що визначається рівнем організації не тільки основних виробничих процесів. За умов постійного вдосконалення технічної бази виробництва все більшого значення набувають проблеми раціональної організації допоміжних та обслуговуючих процесів, тобто розвитку інфраструктури підприємства.
Кожне підприємство становить не лише складну виробничо-економічну, а й не менш складну соціальну систему. На результативність діяльності підприємства помітно впливають соціально-культурні чинники зовнішнього середовища. Тому сучасні підприємства об'єктивно мусять спрямовувати певну частину своїх зусиль і ресурсів на вирішення як внутрішніх, так і зовнішніх проблем соціального характеру.
Головні аспекти інфраструктури розвитку підприємства мають бути узгоджені з відповідними планами. Які пов'язані з тим, що чимало соціальних проблем за своїм значенням і можливостями розв'язання виходять за межі окремого підприємства.
Метою курсової роботи є визначення інфраструктури підприємства на рівні організації виробництва та функції, які вона виконує. А також характеристика сучасних тенденцій її відтворення і розвитку.
Завданням роботи є визначення центрального поняття інфраструктури підприємства у складі обслуговуючої системи організації виробництва.
Об'єктом - виступає виробництво та організація допоміжних, процеси обслуговування, а саме характеристика інфраструктури підприємства.
Предметом - інфраструктура підприємства, як складник цілого підприємства.
У першому розділі обґрунтовано теоретичну частину поняття інфраструктури підприємства, її видів та систему технічного обслуговування.
Другий розділ містить основні напрямки та ефективність розвитку інфраструктури підприємства, а також логістичну систему інфраструктури.
Третій розділ побудований на проблемі та її шляхів вирішення, а також відтворення інфраструктури підприємства.
Структура курсової роботи складається з вступу, трьох взаємозв'язаних та обґрунтованих розділів, висновку та списку використаної літератури.
РОЗДІЛ І. СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
організаційний інфраструктура підприємство
1.1 Поняття, види і значення інфраструктури підприємства

Результативність господарської діяльності підприємства визначається рівнем організації не тільки основних виробничих процесів. В умовах подальшого вдосконалення технічної бази виробництва все більшого значення набувають питання раціональної організації допоміжних та обслуговуючих процесів, тобто розвитку інфраструктури підприємства.
Інфраструктура (від латинського infra. ~ нижче, під та struktura -- побудова, розташування) -- це сукупність складових частин якого-небудь об'єкту, які мають підпорядкований допоміжний характер та забезпечують умови для нормальної діяльності об'єкту в цілому.
Інфраструктура підприємства -- це комплекс цехів, господарств та служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства. Інфраструктура являє собою своєрідний "тил виробництва", без якого неможлива нормальна робота підприємства. При цьому розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури. Виробнича інфраструктура підприємства -- це сукупність підрозділів, які прямо не беруть участі у створенні основної (профільної) продукції підприємства, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів, створюючи необхідні для цього умови. Виробничу структуру підприємства, зокрема, складають:
-- допоміжні та обслуговуючі цехи та господарства підприємства (ремонтний, інструментальний, енергетичний, транспортний, складське господарство тощо);
-- допоміжні дільниці та служби, що розміщені у основних цехах;
-- магістральні об'єкти, комунікаційні мережі, засоби збору та обробки інформації, природоохоронні споруди тощо. (Рис 1.1)
Размещено на webkursovik.ru/
Рис. 1. Елементи інфраструктури підприємства

Склад та розміри об'єктів виробничої інфраструктури підприємств залежать від галузі, типу та масштабу виробництва, особливостей конструкцій та технології виготовлення виробів, рівня спеціалізації підприємства.
Підприємство -- це не лише техніко-технологічна цілісність. Сучасний менеджмент розглядає підприємство перш за все як групу людей, які об єдналися для досягнення загальної мети. Людина на виробництві е одночасно і фактором виробництва, і джерелом його розвитку. Тому сучасне підприємство несе перед суспільством як економічну, так і соціальну відповідальність. Пряма соціальна дія для підприємства знаходить своє відображення у формуванні соціальної інфраструктури підприємства.
Соціальна інфраструктура -- це сукупність підрозділів підприємства, які забезпечують задоволення соціально-побутових та культурних потреб робітників підприємства.
Соціальна інфраструктура, як правило, складається з підрозділів громадського харчування, охорони здоров'я, дитячих дошкільних закладів, закладів освіти, житлово-комунального господарства, організації відпочинку, заняття фізкультурою та спортом. [2, 224]
Організація та стан інфраструктури суттєво впливають на економіку підприємства. В сучасних умовах у сфері технічного обслуговування виробництва на промислових підприємствах працюють від 40 до 50 /о всього промислово-виробничого персоналу. Це зумовлено не тільки відносно, великими обсягами робіт по обслуговуванню основного виробництва. Багато допоміжних та обслуговуючих операцій за своїм характером важко піддаються механізації та автоматизації. Через нестабільність, нерегулярність та різноманітність ці операції досить важко планувати, нормувати та регламентувати. Для допоміжних підрозділів характерні одиничний та дрібносерійний типи виробництва зі значним обсягом ручної праці. Роздробленість допоміжних та обслуговуючих служб і господарств, низький рівень їх спеціалізації та централізації зумовили їх відсталість у технології та організації праці. Аналіз господарської діяльності підприємств свідчить про суттєвий розрив у техніко-організаційному рівні між основним та допоміжним виробництвом. На допоміжних та обслуговуючих операціях нижчий рівень механізації і автоматизації, значно вище доля ручної праці, що перетворює інфраструктуру у вузьке місце більшості вітчизняних підприємств. [6, с. 294]
Прогрес у розвитку техніки та технології основного виробництва викликає необхідність адекватних змін виробничої інфраструктури підприємств. Підвищення рівня механізації і автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги та складність робіт щодо ремонту, догляду та налагоджування устаткування, передбачає значне розширення номенклатури інструменту, оснастки та пристосувань. Перехід до нових технологій та прискорення технологічних режимів роботи устаткування підвищує вимоги до якості і збільшує потреби у різних видах енергії. Ускладнення виробничих процесів та поглиблення внутрішньовиробничих зв'язків між підрозділами збільшують обсяги робіт по транспортуванню. Постійно зростають навантаження на комунікаційні мережі підприємства. Все це суттєво підвищує роль і значення виробничої інфраструктури підприємства.
Зростання ролі та значення виробничої інфраструктури пояснюється тим, що:
1) підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги і складність робіт із ремонту й налагоджування устаткування, потребує розширення номенклатури інструменту, оснастки та пристосувань;
2) перехід до нових технологій та інтенсифікація технологічних режимів роботи устаткування підвищують вимоги до якості та збільшують потребу в різних видах енергії;
3) ускладнення виробничих процесів і поглиблення внутрішньовиробничих зв'язків між підрозділами збільшують обсяги робіт із транспортування вантажів;
4) навантаження на комунікаційні мережі та природоохоронні споруди постійно зростають.
Функціонування виробничої інфраструктури суттєво відрізняється від діяльності основних підрозділів підприємства. Його особливості полягають у тому, що результат діяльності інфраструктури являє собою послугу виробничого характеру, її продукція не існує самостійно, поза виробничим процесом. Особливістю елементів виробничої інфраструктури є також їх територіальна незалежність. Так як процес споживання послуг безпосередньо пов'язаний із процесом виробництва, то концентрація об'єктів інфраструктури в одному місці не може компенсувати їх нестачу в іншому [12, с. 113].
Для досягнення високих господарських результатів діяльності підприємства недостатньо раціонально організувати робочі місця, налагодити їх забезпечення та функціонування. Важливо створити комфортне соціальне середовище, сприятливий психологічний клімат, активізувати соціальну мотивацію праці. Все це безпосередньо впливає на продуктивність праці і кінцеві результати діяльності підприємства.
В сучасних умовах досягнення високих техніко-економічних показників виробництва неможливо без збалансованого розвитку як основного виробництва, так і виробничої та соціальної інфраструктури.
1.2 Система технічного обслуговування інфраструктури
Необхідними умовами нормального перебігу виробничих процесів на підприємстві є: постійне підтримування в робочому стані машин та устаткування, інших засобів праці; своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментом, енергією; виконання транспортних операцій та інших зв'язаних з ними робіт. Усе це має здійснювати ефективно діюча система технічного обслуговування виробництва.
У межах системи технічного обслуговування виробництва виконуються такі функції:
? ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та іншого устаткування, догляд за ним і налагоджування;
? забезпечення робочих місць інструментом і пристосуваннями як власного виробництва, так і придбаними (купленими) у спеціалізованих виробників;
? переміщення вантажів, виконання вантажно-розвантажувальних робіт;
? забезпечення підрозділів підприємства електричною й тепловою енергією, паром, газом, стиснутим повітрям тощо;
своєчасне забезпечення виробничих цехів (дільниць, окремих виробництв) сировиною, основними та допоміжними матеріалами, паливом;
складування і зберігання завезених (придбаних) матеріальних ресурсів, а також напівфабрикатів, окремих складальних одиниць, готових виробів. [6, с. 283]
Рис. 12.2 Структурні елементи системи технічного обслуговування підприємства
Машини та устаткування складаються із багатьох конструктивних елементів, які в процесі експлуатації зазнають різних навантажень і тому зношуються нерівномірно. Виникає необхідність відновлення та заміни зношених частин устаткування, яке ще придатне для дальшого використання.
Ремонт -- це процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання. Підрозділи, що входять до складу ремонтного господарства, здійснюють технічне обслуговування та ремонт засобів праці, монтаж і введення в дію нового устаткування, виготовлення запасних частин і нестандартного обладнання, модернізацію діючих машин та устаткування.
На практиці застосовують три форми організації ремонтно-профілактичних робіт залежно від масштабів виробництва. За централізованої форми весь ремонтний персонал підприємства підпорядковано головному механіку. Децентралізована форма, навпаки, передбачає, що всі види ремонтних робіт виконуються персоналом цехових ремонтних баз, що їх підпорядковано начальникам цехів. Змішана форма організації ремонту поєднує в собі централізацію й децентралізацію: технічне обслуговування та поточний ремонт здійснює ремонтний персонал виробничих цехів, а капітальний ремонт, модернізацію, виготовлення запасних частин і нестандартного устаткування -- персонал ремонтно-механічного цеху.
Визначення обсягів і видів ремонтних робіт у системі ремонту за результатами технічної діагностики здійснюється залежно від фактичної потреби в них після об'єктивного контролю технічного стану того чи того виду засобів праці. [6, с. 285]
Інструментальне господарство є одним з найважливіших елементів системи технічного обслуговування виробництва. Витрати на інструмент у масовому виробництві досягають 25--30%, у серійному -- 10--15%, а в дрібносерійному та одиничному -- близько 5% вартості устаткування.
Підрозділи, які входять до складу інструментального господарства підприємства, виконують відповідні конкретні функції. Інструментальний відділ займається постачанням інструментів і пристроїв, що виготовляються на спеціалізованих інструментальних заводах, а також проектуванням технологічної оснастки для власних потреб. Інструментальний цех здійснює виготовлення, ремонт і відновлення спеціальної оснастки (інструменту) загального користування. Увесь придбаний, виготовлений і відремонтований (відновлений) інструмент надходить до центрального інструментального складу. Тут здійснюється його приймання, облік, зберігання та видача цехам (дільницям, виробництвам)-споживачам. Безпосереднє обслуговування робочих місць технологічною оснасткою забезпечують цехові інструментально-роздавальні комори. Вони одержують від центрального інструментального складу технологічну оснастку, зберігають її оборотний фонд, збирають і передають до центрального складу зношений інструмент. [6, с. 286]
Процес виготовлення продукції на підприємстві супроводжується переміщенням певної кількості різноманітних вантажів (сировини, матеріалів, палива, відходів виробництва, готової продукції), що потребує значних витрат на транспортне обслуговування виробництва, чітка організація якого забезпечує поєднання всіх елементів виробничого процесу.
Комплекс підрозділів, що займається вантажно-розвантажувальними роботами та переміщенням вантажів, утворює транспортне господарство. [6, с. 288]
Основними завданнями транспортного господарства є: швидке і безперебійне пересування предметів праці, палива та готової продукції відповідно до вимог виробничого процесу; ефективне використання транспортних засобів і праці транспортних робітників; механізація й автоматизація транспортних і вантажно-розвантажувальних операцій; зниження собівартості транспортних операцій; забезпечення суворої узгодженості технологічних і транспортних операцій; постійне підтримування транспортних засобів у робочому стані.
Актуальними завданнями транспортного господарства є координація роботи промислового транспорту з магістральним залізничним, водяним, автомобільним транспортом, широкий розвиток контейнерних і пакетних перевезень вантажів.
Виконання поставлених завдань залежить від правильної організації транспортного господарства, чіткого планування роботи транспорту, обґрунтованого вибору транспортних засобів, підвищення рівня механізації та автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт. [2, с. 265]
Сучасне машинобудівне виробництво пов'язане зі споживанням у великих обсягах електроенергії, палива та інших енергоносіїв (пара, стиснуте повітря, гаряча вода) та забезпеченням системами зв'язку.
Завданнями енергетичного господарства є: постійне забезпечення підприємства, його підрозділів та робочих місць усіма видами енергії за встановленими параметрами; проведення заходів, спрямованих на економію та ефективне використання енергії та всіх видів палива; монтаж і організація експлуатації енергетичного устаткування; технічне обслуговування та ремонт енергоустаткування; здійснення контролю виконання стандартів, правил експлуатації, ремонту енергоустаткування та мереж; підвищення енергоозброєності праці; здійснення заходів щодо вдосконалювання та розвитку енергогосподарства. [2, с. 252]
РОЗДІЛ ІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ЕФЕКТИВНІСТЬ РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Забезпечення виробництвом технологічним оснащенням інфраструктури підприємства

Система забезпечення виробництва технологічним оснащенням й інструментом -- це сукупність відділів і цехів, що опікуються придбанням, проектуванням, виготовленням, ремонтом і відновленням технологічного оснащення, його обліком, зберіганням і видачею у цехи й на робочі місця. Головним складником цієї системи є інструментальне господарство підприємства.
Поняття технологічного оснащення поширюється на всі види різального, вимірювального та складального інструменту, штампи, моделі, різні види пристосувань та ін.
Мета функціонування інструментального господарства підприємства -- організація стабільного забезпечення цехів, дільниць і робочих місць високоякісним технологічним оснащенням у потрібній кількості й асортименті за мінімальних затрат на його проектування, придбання (або виготовлення), зберігання, експлуатацію, ремонт, відновлення й утилізацію.
До організації робіт із забезпечення виробництва технологічним оснащенням входять:
- технологічний контроль конструкторської документації на предмет технологічності конструкції, міжвидової та внутрішньовидової уніфікації виробів, їхніх складових частин і конструктивних елементів (лінійні розміри, радіуси, фаски, різьби, матеріали, покриття та ін.); [11, с .92]
- спрощення кінематичної схеми виробу
- розвиток предметної і технологічної спеціалізації та кооперації виробництва;
- типізація технологічних процесів;
- уніфікація технологічного оснащення й конструктивних елементів;
- розрахунок потреби в різних видах інструментів і оснащення;
- розрахунок запасів інструменту (експлуатаційного фонду; розташованого у центральному інструментальному складі, та ін.);
- проектування приміщень технічних засобів й організаційних проектів для зберігання та постачання оснащення на робочі місця;
- проектування і виготовлення спеціального оснащення;
- проведення маркетингових досліджень і складання контрактів на придбання технологічного оснащення від зовнішніх виробників і організацію її постачання на підприємство; [10, с. 301 ]
Рис 2.1 Структурні елементи системи технічного обслуговування підприємства
На підприємствах може одночасно використовуватися кілька тисяч найменувань і видів технологічного оснащення й інструменту. Тому організаційна структура інструментального господарства може бути дуже різноманітною. На більшості підприємств створюють загальнозаводські та цехові органи інструментального господарства.
До загальнозаводських органів належать:
- інструментальні цехи;
- майстерні та бази з відновлення інструменту й оснащення;
- центральний інструментальний склад (ЦІС);
- заточувальні майстерні (загальнозаводські);
- інструментальний відділ, який виконує планово-диспетчерські функції, функції планування й організації інструментального господарства. Керує відділом заступник головного інженера або головного технолога підприємства. [10, с. 303]
До цехових органів інструментального господарства належать:
- інструментально-роздавальні комори (ІРК), які безпосередньо забезпечують робочі місця інструментами й оснащенням, зберігають їхній обіговий фонд і передають до центрального складу зношений інструмент;
- дільниці (відділення) із заточування і поточного ремонту оснащення та інструменту.
На рис. 14.3 зображено схему обігу інструменту й оснащення на підприємстві.
Потреба підприємства в кожному виді оснащення на плановий період (h ), од. обчислюється за формулою:
hо.п = hо.в +(hо.н - hо.ф) (2.1)
де hо.в -- затрати оснащення на виконання виробничої програми за плановий період; hо.н -- нормативний запас оборотного фонду на початок планового періоду (року); hо.ф -- фактична його величина на початок планового періоду (року).
Рис 2.2 Схема внутрішньозаводського обігу оснащення
Позначення: 1 -- нове покупне; 2 -- виготовлене в інструментальних цехах; 3 -- відновлене; 4 -- нове і відновлене; 5 і 7 -- зношене; 6 -- нове і відновлене; 8 та 10 -- затуплене; 9 і 11 -- загострене.
Для масового й великосерійного виробництва затрати реального інструменту для виконання виробничої програми визначають за формулою
(2.3)
де
(2.4)
тут N -- обсяг виробничої програми або планова кількість виробів, які треба обробити, од.; tm -- машинний час оброблення одного виробу (виконання однієї операції), од. часу; і -- кількість інструментів, які одночасно використовуються для оброблення одного виробу на одному робочому місці, од.; Тзн -- машинний час роботи інструменту до повної зношеності (норма зношеності), од. часу; L -- величина допустимого затуплення різального інструменту, мм; І -- середня товщина шару, що сточується інструментом між двома загостреннями, мм; tcm -- тривалість однієї стадії роботи інструменту між двома загостреннями (називається "стійкість інструменту"), од. часу; к -- коефіцієнт передчасного виходу інструменту з ладу (дорівнює 0,02...0,05). [10, 303 - 305]
Інколи для визначення затрат оснащення у виконанні виробничої програми використовують розрахунок за нормами затрат. Під нормою затрат оснащення розуміють його кількість, що зношується у виконанні визначеного обсягу робіт. Ці норми визначають для кожного типорозміру оснащення.
Визначивши загальну (річну) потребу в технологічному оснащенні, планово-диспетчерське бюро інструментального відділу постійно виконує ще одну важливу функцію -- поточне регулювання запасів інструменту та оснащення. Справа в тому, що потрібне оснащення постачається на підприємство не за раз, а частинами. Тому за кожним видом інструменту й оснащення необхідно розрахувати:
- експлуатаційний і обліковий фонд оснащення цеху;
- експлуатаційний та обліковий фонд оснащення (й інструменту) підприємства.
Експлуатаційний фонд оснащення цеху (hекспі) в і-му виді інструменту (оснащення) визначається як сума інструменту на робочих місцях (hрмі), в загострюванні й ремонті (hзрі), тобто
(2.5)
де h t -- кількість і-го виду інструменту (оснащення) на робочих місцях, од.; h t -- кількість інструменту (оснащення) і-го виду, що знаходиться у загостренні та ремонті, од.; t -- період доставки і-го виду інструменту на робочі місця, од. часу; t2i -- період знімання інструменту з устаткування (верстатів), од. часу; пі -- кількість інструменту і-го виду, що одночасно використовується на всіх робочих місцях цеху, од.; ті -- чисельність робочих місць, на яких одночасно застосовується інструмент даного і-го виду, од.; k -- коефіцієнт страхового запасу інструменту і-го виду на робочих місцях; t3i -- час, що витрачається на загострення і ремонт оснащення (й інструменту) і-го виду, од. часу. Основні напрями вдосконалення інструментального господарства та підвищення його ефективності функціонування як складової інфраструктури підприємства:
У галузі проектування продукції і технології її виробництва -- це спрощення конструкції (структури) продукції, її уніфікація та стандартизація; типізація технологічних процесів: контроль технологічності конструкції; використання в проектуванні наукових підходів і методів оптимізації.
У галузі проектування й виготовлення технологічного оснащення та інструменту -- це уніфікація і стандартизація оснащення її складових частин і конструктивних елементів; використання систем автоматизованого проектування на основі класифікації й кодування оснащення; скорочення тривалості розроблення та виготовлення оснащення.
У галузі організації менеджменту -- використання наукових підходів і методів маркетингових досліджень, виявлення конструктивних переваг підприємства; вдосконалення обліку, контролю, аналізу та мотивації робіт.
У галузі експлуатації, ремонту й поновлення оснащення -- забезпечення нормальних умов роботи центрального інструментального складу та інструментально-роздавальних комор; організація ефективного забезпечення робочих місць високоякісним оснащенням й інструментом сучасних зразків; організація централізованої системи загострення інструменту; посилення технологічного нагляду, впорядкування нормативного господарства, поліпшення оперативного та поточного обліку і лімітів затрат, а також ефективності ремонту й оновлення оснащення та інструменту. Отже, одним із головних чинників виробничого процесу, яка є складовою інфраструктури підприємства є забезпечення виробництва технологічним оснащенням та інструментом підприємства.
2.2 Логістична система інфраструктури підприємства та її проблеми

Механізм управління інфраструктурою підприємств, на сьогоднішній день, є найменш дослідженою проблемою в галузі логістики. З погляду Є.В. Крикавського логістична інфраструктура підприємства - це сукупність елементів, що виконують важливі логістичні завдання і забезпечують здійснення логістичних процесів.
Логістичні процеси, які протікають на підприємствах - продаж, закупка, виробництво, надання певних послуг, збут, транспортування, а також логістичні операції - розвантаження, навантаження, складування та ін., дуже тісно пов'язані з елементами інфраструктури.
Логістичну інфраструктуру слід класифікувати на: внутрішню логістичну інфраструктуру підприємства та зовнішню логістичну інфраструктуру підприємства. (Додаток 1).
Перш ніж визначити проблеми, правильно буде розкрити сутність поняття "управління логістичною інфраструктурою". Так, під управлінням логістичною інфраструктурою підприємства будемо розуміти процес приведення інфраструктури підприємства до стану рівноваги або досягнення цілей по ефективному забезпеченню та обслуговуванню логістичних процесів та операцій на підприємстві. Зрозуміло, що досягнення стану рівноваги інфраструктури, достатньо складна задача при вирішенні якої виникають проблеми, з якими дуже часто стикаються підприємства, через які зменшується ефективність логістичної інфраструктури, гальмується виконання основних завдань, які ставить перед собою підприємство, наслідком чого є значні непотрібні витрати коштів і часу.
В системі управління логістичною інфраструктурою виділяє наступні питання, які підлягають рішенню [3, с . 273]:
- загальні питання управління логістичною інфраструктурою ( парк власного рухомого
- складу, ремонт та експлуатація обладнання, складські споруди, складське обладнання
- управління власним транспортним господарством (диспетчерські служби, підрозділи по плануванню сполучень руху та ін.).
Внутрішню логістичну інфраструктуру промислового підприємства, яка буде мати в наявності практично всі елементи логістичної інфраструктури, необхідні для обслуговування всіх логістичних процесів і операцій пов'язаних з певним матеріальним потоком необхідно розглядати, як внутрішню, так і зовнішню, стосовно логістичної системи. Тому і система управління логістичною інфраструктурою прийме інший вигляд (Додаток 2).
Так, загальну систему управління логістичною інфраструктурою підприємств розглянемо, як сукупність двох підсистем, які мають певні зв'язки та відношення між собою:
1. підсистема зовнішнього управління логістичною інфраструктурою підприємств( парк рухомого складу, ремонт та експлуатація обладнання, складські споруди, складське обладнання та інші забезпечуючи засоби та споруди, які не входять до внутрішнього середовища логістичної системи, що досліджується, на протязі всього логістичного ланцюга);
2. підсистема внутрішнього управління логістичною інфраструктурою підприємства, що досліджується (власне транспортне господарство, складське господарство, пакувальні служби, обладнання, підрозділи по обслуговуванню логістичних процесів та інше, що є внутрішнім середовищем логістичної системи). [3, с. 274-276]
Система управління логістичною інфраструктурою підприємств ставить перед собою наступні задачі:
- вибір альтернатив стратегії розвитку логістичної інфраструктури;
- розрахунки показників ефективності елементів логістичної інфраструктури;
- розподіл функцій, обов'язків, відповідальності працівників, які займаються обслуговуванням логістичних процесів та операцій;
- мотивація до праці, підвищення кваліфікації персоналу, перенавчання;
- розробка норм та нормативів праці та матеріально - технічного розвитку;
- утворення інформаційної інфраструктури;
- зменшення витрат на обслуговування матеріального потоку;
- наскрізне планування та контроль всіх учасників логістичного ланцюга.
На сьогоднішній день, складність в реалізації вище зазначених завдань пов'язана з виникненням проблем в системі управління логістичною інфраструктурою, на які більшість підприємств не зважають уваги. Виникнення цих проблем впливає на зниження конкурентоспроможності та ефективність підприємства в цілому. [13, с. 79]
Так, однією з типових проблем є проблема розташування елементів інфраструктури. Є дві прояви цієї проблеми, по - перше, більшість підприємств не мають в своїй внутрішній інфраструктурі деяких елементів, наприклад: відсутність власного складу та засобів механізації, транспортного парку та ін., тому підприємства починають взаємодіяти з іншими організаціями, компаніями, які можуть надати всі необхідні послуги в обслуговуванні логістичних процесів і операцій, розташування яких, дуже часто економічно не вигідно для підприємства; по - друге, підприємства можуть мати у своєї власній структурі всі вище перераховані елементи інфраструктури, але ці елементи (склади, транспортні підприємства та ін.), також, розташовані географічно невигідно, звідси збільшення витрат часу і фінансових коштів підприємства в цілому. І в першому, і другому випадку, ми стикаємося з проблемою розташування, рішення якої має довгостроковий характер. Вигідне розташування - ще не гарант успішного бізнесу, але є його необхідна умова.
Починаючи формувати логістичну інфраструктуру, необхідно визначити кількість та місцезнаходження кожного типу підрозділу (об'єктів), необхідних для виконання логістичних функцій. Крім того, потрібно встановити, скільки та яких запасів необхідно мати на кожному об'єкті та де розташовувати замовлення клієнтів на постачання. [1, с. 345].
При виборі місць розташування елементів логістичної інфраструктури необхідно, враховувати наступні фактори:
- місце розміщення замовників (розташування поблизу до користувачів зменшить витрати та тривалість перевезення);
- місце розміщення постачальників та матеріалів ( для виробників вигідно розташовуватися біля постачальників матеріалів та місць добичі сировини);
- культура (при розміщенні свого бізнесу необхідно враховувати культурні цінності, закони, спосіб життя тієї території на якої планується розташування);
- відношення органів влади та їх плани (ознайомлення з особливостями законодавчої бази та врахувати можливість місцевих інвестувань);
- прямі та непрямі витрати (врахування особливостей місцевих податків, пенсійні та соціальні відрахування, відсоток заробітної платні у регіоні, постійно контролювати власний фінансовий стан);
- відношення суспільності (врахування різних відношень суспільності до досягнень колективу, до методів щодо забезпеченості високої продуктивності праці);
- операції (вибір тенденцій прийняття рішень щодо виконання операцій з урахуванням місцевих умов або впровадження своїх правил виконання робіт для полегшення контролю та збільшення продуктивності);
- транспортна доступність місцевості (аналіз території за оснащеністю видами транспорту, від якого залежить доступність як і для власного персоналу, так і для клієнтів);
- конкуренти (дослідження та аналіз конкурентів, число, розташування, особливості ведення бізнесу);
- ситуація на місцевому ринку праці (аналіз ринку праці: чисельність працівників, їх кваліфікація, продуктивність) та ін. [1, с. 350]
Врахування вище перерахованих факторів, ще не говорить про повне рішення цієї проблеми; рішення задач розміщення та отримання оптимального варіанта розташування елементів логістичної інфраструктури, неможливе без застосування математичних та евристичних методів.
Друга проблема управління логі и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.