Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Роль будвельного комплексу в народному господарств. Виробничо-технологчний менеджмент проекту. Побудова модел операцйної системи органзацї на приклад ШклоПак. Визначення обсягу нвестицй проекту у виробничй сфер. Кошторисна вартсть проекту.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
Курсова робота
з менеджменту підприємства
на тему: «Основи організаційної діяльності у виробничій сфері»
Київ 2010
План
Вступ
Розділ I Оцінка маркетингового середовища майбутньої організації та конкурентоспроможності її продукції
1.1 Роль будівельного комплексу в народному господарстві
1.2 Аналіз сфери діяльності
1.3 Переваги продукції що випускається
Розділ II Виробничо-технологічний менеджмент проекту. Побудова моделі операційної системи організації
2.1 Підприємство як операційна система
2.2 Загальний огляд виробничо - технологічного менеджменту товару
2.3 Операційна система підприємства «ШклоПак»
2.4 Виробничо-технологічний процес підприємства «ШклоПак»
Розділ III Менеджмент персоналу. Формування структури управління організацією
3.1 Організаційна структура організації
3.2 Опис організаційної структури підприємства «ШклоПак»
3.3 Посадові інструкції для основного управлінського складу працівників
Розділ IV. Кошторисна документація поекту. Визначення обсягу та структури інвестицій проекту у виробничій сфері
4.1 Кошторисна вартість проекту
4.2 Визначення обсягу і структури
4.3 Власники і учасники проекту
Розділ V. Економічні характеристики продукції, прогноз фінансових результатів організації та окупності проекту
5.1 Економічні показники продукції
5.2 Фінансово - економічні результати, ефективність діяльності підприємства
Розділ VI. Формування місії та стратегії організації в ринковому середовищі
6.1 Стратегія підприємства
6.2 Цілі та місії підприємства
6.3 Стратегія підприємства «ШклоПак»
6.4 Цілі та місії підприємства «ШклоПак»
Загальні висновки
Вступ
На даний час дуже стрімко йде розвиток метало-пластикових вікон. Модернізація процесів їх виробництва та монтування дуже відрізняється від процесів минулих років. Якщо зазирнути в минуле, то кілька років тому, у кожній хаті, чи квартирі стояли дерев'яні вікна. Далі у цій роботі ми розглянемо різницю якості, між метало-пластиковими вікнами та дерев'яними. Зараз у кожного другого вдома стоять метало-пластикові вікна. Конкуруючі між собою фірми намагаються закріпитись на ринку пропонуючи свою продукцію з підвищеною якістю, або зі знижками, чи навіть з безплатним монтуванням вікон тощо.
Ринок віконної продукції в Україні продовжує зростати. Минув час, коли однією віконною системою можна було задовольнити всі потреби вітчизняних споживачів. Дедалі зростаючі вимоги до вікна як одного із конструктивних елементів споруди сприяли і сприяють створенню десятків і сотень досі незнаних виробів. Критерієм продажу метало-пластикових вікон є ціна та якість продукції.
На сьогодні в Україні нараховують кілька тисяч дрібних та середніх фірм, які випускають метало-пластикові вікна. За останні роки чимало вітчизняних виробників віконної продукції вклали багато коштів у технічне оснащення виробництва, посилили контроль за якістю комплектуючих виробів та монтажних робіт.
Оскільки вікна встановлюють на десятки років, то вимоги покупців до цієї продукції достатньо високі. Нині споживачі хочуть самостійно розібратися у всій різноманітності віконних конструкцій і зробити вибір на підставі повної і об'єктивної інформації.
Щоб впровадити товар своєї фірми, необхідно чітко визначитись з напрямком своєї діяльності, проаналізувати конкурентів, споживачів, загалом дослідити ринок. Для цього бажано знати, що являє собою поняття бізнес та підприємницька діяльність.
Бізнес (англ. business -- справа, діло) -- підприємницька, комерційна чи будь-яка інша діяльність, що не суперечить закону і спрямована на отримання прибутку (матеріального, морального, духовного, кар'єрного тощо). Як процес, бізнес можна розглядати як сукупність етапів розробки або здійснення якихось певних дії.
В США бізнес розвивається на основі індивідуальної, партнерської та корпоративної форм власності. На індивідуальній власності заснований бізнес, в якому власником і підприємцем є одна особа, що отримує всі доходи і несе відповідальність за ведення справи. У США таких власників понад 15 млн. (75 % від загальної кількості підприємств), але вони отримують лише до 9 % грошових надходжень. Для малого бізнесу характерні незалежний менеджмент, власний капітал, локальний район операцій, невеликі розміри. Він відіграє значну роль у забезпеченні зайнятості (в США майже третина робочих місць припадає на фірми, де працює менше 100 осіб), певною мірою забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послугами, сприяє послабленню монополізму, розвиткові конкуренції, структурній перебудові економіки, є засобом досягнення особистого успіху. Малий бізнес -- важливе джерело інновації.
На основі партнерської (групової) форми власності розвивається бізнес добровільно офіційно зареєстрованих асоціацій двох і більше осіб. Партнери створюють компанії, товариства та інші організації і стають співвласниками спільної власності. Партнерство становить майже 8 % обсягу підприємницької діяльності і 4 % відсотка всіх підприємницьких доходів в США.
На корпоративній формі власності заснований великий бізнес. Корпорації існують, як незалежні юридичні суб'єкти, відповідальність акціонерів за зобов'язанням фірми, за правовими претензіями до неї обмежуються їх внесеними грошовими коштами.
Жодна з трьох форм організації бізнесу не є універсальною. Одноосібний бізнес має таку перевагу, як простота. Партнерство сприяє об'єднанню капіталів і талантів декількох осіб. Корпорації пропонують обмежену відповідальність і необмежену діяльність самої організації отримання прибутку. Центральна постать будь-якого бізнесу -- менеджери, які формують організаційну структуру бізнесу, контролюють взаємодію всіх ресурсів.
Після проголошення державної незалежності в Україні бізнес розвивається на основі різних форм власності, що формуються відповідно до чинного законодавства. Почав розвиватися і у сфері комерції та послуг, значною мірою обминувши виробництво. Це спричинено:
ь недосконалою законодавчою базою;
ь браком економічних знань у справі сучасного менеджменту, недостатнім володінням необхідними навичками, досвідом;
ь неналежним управлінням, намагання почати бізнес, який немає шансів на успіх.
Однак помилково вважати, що різні організаційні форми бізнесу зможуть розвиватися самостійно. Перехід до регульованої ринкової економіки потребує не лише відповідної правової бази, а й надання відповідної допомоги цим формам бізнесу, а також умілої організації, керівництва (управління) й контролю.
Підприємництво, підприємницька діяльність -- самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.
У західних країнах підприємництво розглядається як особливий тип господарювання, в основі якого -- пошук нових можливостей виробництва товарів і послуг на основі інновацій та уміння залучення ресурсів із найрізноманітніших джерел.
Американські вчені К. Макконнелл і С. Брю, автори відомого підручника «Економікс», розглядають підприємництво як особливий вид діяльності, в основі якої лежить ряд неодмінних умов і вимог. По-перше, підприємець бере на себе ініціативу з'єднання ресурсів землі, капіталу і праці в єдиний процес виробництва чи товару, послуги. Виконуючи роль свічки запалювання і каталізатора, підприємець одночасно є рушійною силою виробництва і посередником, що зводить разом інші ресурси для здійснення процесу, що обіцяє бути прибутковою справою. По-друге, підприємець бере на себе важке завдання прийняття основних рішень у процесі виробництва чи товарів, послуг, ті не рутинні рішення, які й визначають курс діяльності підприємства. По-третє, підприємець -- це новатор, особа, яка прагне вводити в побут на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології або навіть нові форми організації підприємства. Нарешті, по-четверте, підприємець -- це людина, що йде на ризик. Він ризикує не тільки своїм часом, працею, діловою репутацією, але й вкладеними коштами -- своїми власними і або компаньйонів-акціонерів.
Розвиток підприємництва -- це один із найпотужніших ресурсів зайнятості та доходів територій і населення при неспроможності держави забезпечити централізовану підтримку розвитку регіонів.
Отже, при розумінні бізнесу та підприємницької діяльності, можна розпочинати свій бізнес. Однак, необхідно враховувати ризики, які виникають при здійсненні бізнесової діяльності.
Пряме відношення до ведення підприємницької діяльності має менеджмент. Його чотири основні функції, з яких починається сама підприємницька діяльність, а саме планування, організація, мотивація, контроль.
Необхідність ведення обраної підприємницької діяльності полягає в задоволенні потреб споживачів метало пластиковими вікнами, а також в отриманні прибутку підприємством, та розширенні власної справи до більш великих масштабів.
Мета цієї курсової роботи: навчитись організовувати підприємницьку діяльність, зрозуміти значення понять бізнес, підприємницька діяльність.
Завданням курсової роботи є вивчення ринку, тобто конкурентів, споживачів, постачальників, визначення асортименту існуючих метало-пластикових вікон, аналіз маркетингового середовища, сфери діяльності підприємства тощо.
Отже, ведення підприємницької діяльності є досить непростою справою. Щоб підприємницька діяльність була успішною справою, необхідно врахувати безліч деталей.
Основою функціонування підприємства є керування. Якщо взяти до уваги керування людьми, то є певний стиль керування. Під стилем розуміється манера поведінки керівника стосовно підлеглих, що дозволяє вплинути на них і змусити робити те, що в даний момент потрібно. Існують два основних стилі: шкала влади, шкала переваг. У першій розглядається відношення керівника до своїх підлеглих як до суб'єктів управління, в другій відбивається відношення керівника до підлеглих як до об'єктів управління.
Розділ I Оцінка маркетингового середовища майбутньої організації та конкурентоспроможності її продукції.
Народне господарство України -- це багато-структурна система, в якій можна виділити три основні структури: соціально-економічну, галузеву й територіальну. Соціально-економічну структуру слід враховувати при вивченні розміщення продуктивних сил. Галузева структура відбиває співвідношення, взаємозв'язки і пропорції між складовими частинами народного господарства і реалізовується у територіальній структурі народного господарства, яка є предметом дослідження вітчизняної науки. Для вивчення економіки України велике значення має функціональна класифікація галузей. Це -- первинні галузі, у тому числі видобувна промисловість і сільське господарство, та вторинні, що охоплюють обробну промисловість, до якої, в свою чергу, належить переробна. У структуру народного господарства входять транспорт, торгівля, житлове будівництво, охорона здоров'я, сервісні галузі, управління, наука й наукове обслуговування. У ході науково-технічної революції виникають нові галузі виробництва (радіо - та мікроелектроніка, атомна енергетика тощо), зростає роль науки і науко-ємних виробництв, відбувається оновлення продукції.
На основі суспільного поділу праці народне господарство ділиться на такі галузі: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, торгівля та ін. Статистика налічує понад 400 галузей. Від розвитку кожної з них і всієї їх сукупності залежать у кінцевому підсумку величина валового національного продукту, рівень життя населення. Україна, маючи лише 2,7 % території колишнього Союзу, створювала понад 17 % національного доходу, приблизно чверть промислової та третину сільськогосподарської-продукції, що вироблялася всіма республіками, які входили до СРСР.
Таблиця 1. Структура народного господарства України у % (в усіх сферах економічної діяльності)
Галузі господарства
Зайняте населення
У галузях економіки
89,4
в тому числі: промисловість
22,1
сільське та лісове господарство (включаючи особисте підсобне сільське господарство)
22,1
Будівництво
5,8
Транспорт і зв'язок
5,8
Торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання та збут, заготівлі
6,6
Житлово-комунальне господарство та невиробничі види побутового обслуговування
3,6
Охорона здоров'я, фізкультура і соціальне забезпечення
6,6
Освіта, культура, мистецтво, наука та наукове обслуговування
10,6
Інші галузі
6,2
В інших галузях економічної діяльності
Кожна галузь, що є частиною народного господарства, у свою чергу складається із сукупності окремих підприємств: державних, кооперативних, акціонерних, приватних та ін„ які випускають одну або споріднену продукцію, потрібну для задоволення певних потреб суспільства.
До останнього часу у народному господарстві переважають державні підприємства. У них зосереджується близько 90 % основних виробничих фондів і лише близько 10 %-- у кооперативних підприємствах, які були, по суті, також одержавлені і давно втратили свій кооперативний характер.
Народногосподарський комплекс України охоплює всі ланки суспільного виробництва, розподілу та обміну на своїй території. Економіка України виділяється складною, досить диференційованою і диверсифікованою структурою. Для неї характерні: переважання важкої індустрії, недостатній розвиток галузей і виробництва товарів народного споживання, наявність галузей і виробництв, що забезпечують науково-технічний прогрес і розширення й поглиблення внутрішньогалузевих та міжгалузевих виробничих зв'язків.
На галузеву структуру економіки України мають вплив різні економічні та природні фактори, в тому числі наявний рівень розвитку продуктивних сил, темпи зростання або занепаду виробництва, рівень забезпечення сировинними та паливно-енергетичними ресурсами, інтенсивність реалізації досягнень науки і техніки, міжнародний поділ праці, економічна інтеграція.
Функціонування та удосконалення народногосподарського комплексу України пов'язані з раціональним використанням природних, матеріальних і трудових ресурсів, забезпеченням відповідних пропорцій у межах галузей, регіонів, всього народного господарства, переведенням економіки на інтенсивний шлях розвитку, підвищенням суспільного виробництва, охороною навколишнього середовища.
У галузевій структурі економіки України виділяється машинобудування, на яке припадало 38,7 % вартості продукції деяких галузей, з них харчової - 15,3 % і легкої промисловості - 12,0 %.
Спеціалізуються галузі на основі ознаки однорідності, тобто подібності між собою за призначенням продукції, що виробляється (наприклад, галузі паливної промисловості), спільності використовуваної сировини (наприклад, галузі машинобудування) або за характером технології. Вони групуються у так звані комплексні галузі. Тому галузі можна групувати в паливно-енергетичний комплекс, куди належать паливна промисловість і електроенергетика; металургійний, машинобудівний комплекси, хіміко-лісовий, у тому числі хімічна і нафтохімічна, лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість.
Науково-технічний прогрес посилює динамічність зрушень у структурі промисловості. Міжгалузеві пропорції в сучасних умовах виявляють залежність від соціальних аспектів, пов'язаних з підвищенням добробуту населення, тому виробництво товарів народного споживання повинно розвиватися як пріоритетне.
Агропромисловий комплекс України - складна виробничо-економічна система, яка становить групу технологічно і економічно взаємопов'язаних галузей народного господарства, промисловості, інфраструктури. В його складі є три основні сфери. Перша забезпечує сільське господарство різним устаткуванням і засобами виробництва; друга - власне сільське господарство; до третьої належить заготівля, збереження і переробка сільськогосподарської продукції. Центральна ланка агропромислового комплексу - сільське Господарство.
Для вивчення економіки України велике значення має функціональна класифікація галузей. Це - первинні галузі, у тому числі видобувна промисловість і сільське господарство, та вторинні, що охоплюють обробну промисловість, до якої, в свою чергу, належить переробна. У структуру народного господарства входять транспорт, торгівля, житлове будівництво, охорона здоров'я, сервісні галузі, управління, наука й наукове обслуговування.
Ефективність реконструкції, темпи економічного зростання значною мірою залежать від розвитку машинобудування, оскільки в ньому матеріалізуються основні науково-технічні ідеї що визначають прогрес в інших галузях народного господарства, закладаються основи широкого виходу на принципово нові ресурсозберігаючі технології, зростання продуктивності праці та поліпшення якості продукції.
Важливим є розв'язання проблем конкуренції у всіх сферах народного господарства. Це конкуренція між підприємствами різних секторів економіки - державним і кооперативним; у науково-технічній сфері (конкурсні проекти, паралельні дослідження і розробки); конкурси на одержання державних ресурсів; раціональне розміщення підприємств; виявлення резервів виробництва, соціальна орієнтація окремих галузей економіки.Потрібна система противаги монополізації, надання підприємствам прав вступу до міжгалузевих об'єднань, створення великих господарських утворень типу концернів або комбінатів.
Удосконалення галузевої структури економіки України потребує значного збалансування розвитку видобувних і оборонних галузей, а також галузей, які виробляють і споживають знаряддя праці, "Необхідні пропорції можна забезпечити на основі удосконалення інвестиційної політики, управління, економії сировини та енергії значною мірою завдяки випуску ресурсозберігаючої техніки.
Зрушення у галузевій структурі економіки України повинні відображати процес інтенсифікації виробництва та зумовлюватися насамперед розвитком галузей, що визначають науково-технічний прогрес і зростання виробництва предметів споживання.
Таблиця 2. Основні показники розвитку промисловості
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
Обсяг реалізованої продукції промисловості (у фактичних цінах), млн. грн.
182718,3
210842,7
229634,4
289117,3
400757,1
468562,6
551729,0
717076,7
916618,31
Основні засоби промисловості (у фактичних цінах, на кінець року), млн. грн.
285328
311089
339259
362598
420080
456738
525222
660369
8237962
Рентабельність операційної діяльності промислових підприємств, відсотків
4,8
3,7
2,6
3,3
4,7
5,5
5,8
5,8
5,01
Частка збиткових підприємств, відсотків
42
41
42
40
38
37
35
33
391
Середньорічна кількість найманих працівників у промисловості, тис.
4461,8
4267,2
4063,5
3943,6
3941,2
3913,3
3851,9
3690,0
3530,8
Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників у промисловості, грн.
291,16
375,16
455,85
553,59
697,42
912,83
1144,59
1481,96
1933,92
1.2 Роль будівельного комплексу в народному господарстві
Будівельний комплекс - одна з важливих галузей народного господарства.
Будівельний комплекс складається з таких основних блоків:
· виробництво будівельних матеріалів (галузь промисловості);
· власне будівництво;
· будівельне машинобудування;
· проектно-конструкторські та дослідні роботи в галузі будівництва.
Частка будівельного комплексу в народному господарстві досить значна. В Україні питома вага в ВВП тільки будівництва становить 8%. Комплекс охоплює майже 10% усіх зайнятих в народному господарстві, з них 6% в будівництві.
Будівельний комплекс включає виробництво будівельних матеріалів, капітальне будівництво та галузі, які їх обслуговують.
Отже, будівельний комплекс - це складна міжгалузева система, кожна з галузей якої є сукупністю корпорацій, концернів, підприємств і організацій, що виробляють будівельні матеріали і здійснюють виробниче (промислове, сільськогосподарське, дорожнє), культурно-побутове, житлове та інші види будівництва.
Основне завдання комплексу - створення та оновлення основних фондів народного господарства. Частка будівельного комплексу в народному господарстві досить значна.
Будівництво - одна з найстаріших галузей народного господарства. Рівень розвитку будівництва говорить про економічний розвиток країни та рівень життя її населення. Будівництво - дуже чутливий показник стану економіки країни. Так, фаза спаду й кризи в економіці найперше відчувається саме в будівництві, бо темпи падіння його обсягів чи не найбільші серед інших галузей народного господарства. Будівництво об'єднує підрядні будівельні, монтажні, спеціалізовані організації і ті, які виконують роботи господарськими способами.
Розвиток будівельної індустрії залежить від обсягів і темпів розвитку ряду галузей промисловості, зокрема, чорної металургії, машинобудування, енергетики, промисловості будівельних матеріалів, деревообробної промисловості та ін., що зумовлює складні міжгалузеві зв'язки капітального будівництва. Готова продукція будівництва - це закінчені та здані в експлуатацію будови, споруди або їх комплекси.
Серед галузей, які обслуговують будівельний комплекс, насамперед, необхідно назвати важке машинобудування, підприємства якого виробляють майже 2 тис. машин, механізмів, устаткування для виконання промислового, житлового, шляхового будівництва, меліорації земель, комунального господарства, а також для добування і виробництва будівельних матеріалів, серед них - екскаватори, бульдозери, котки, трубоукладачі, будівельні крани тощо.
В Україні ця галузь зародилась у 20-х роках. Розміщення підприємств зумовлене їх спеціалізацією, металоємністю. Так, підприємства, продукція яких потребує багато металу (крокуючі екскаватори), розміщені поблизу металургійних баз (Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Донецька області), а менш метало-ємні підприємства розташовані у центрах з висококваліфікованими робочими кадрами (Одеса, Львів та ін.).
Другою надзвичайно важливою, обслуговуючою комплекс, галуззю є проектно-конструкторська та пошукова діяльність. На території України налічується більше 300 таких організацій. Без продукції цієї галузі - проектної та кошторисної документації - неможливе будівництво.
Базовою ланкою будівельного комплексу є промисловість будівельних матеріалів. В Україні виробництво будівельних матеріалів отримало високий розвиток завдяки значній сировинній базі та давньому господарському освоєнню території. Серед країн СНД та країн Центральної Європи, Україна є одним з найбільших виробників та експортерів різноманітних будматеріалів, які виробляються з природної сировини (вогнетривкі глини, каоліни, кварцити, будівельний камінь, кам'яні облицювальні матеріали тощо) та хімічним способом (пластмаси, смоли, клейкі речовини, лінолеум, покрівельні матеріали, полістиролові й кумаринові плити та ін.).
Промисловість будівельних матеріалів розвивається під впливом трьох факторів - сировинного, споживчого і транспортного, тому розміщення її залежить від переважання хоча б одного з них.
Найбільші центри промисловості будівельних матеріалів - Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Маріуполь, Донецьк.
Промисловість будівельних матеріалів відзначається складністю галузевої структури. Цементна промисловість в її складі - одна з найважливіших. Цемент використовується як основний в'яжучий матеріал у виробництві бетону, залізобетону і шлакоблоків.
Цементна сировина досить широко розповсюджена на території України. В останні десятиріччя не тільки дуже зросла кількість цементних комбінатів, але й якість сировини (значно збільшилась частка високоякісних сортів цементу).На території України утворились п'ять великих зон виробництва цементу: південно-східна (Донецька обл.), західна (Рівненська, Івано-Франківська, Львівська і Хмельницька області) та південна (Миколаївська обл.).
У Донбасі зосереджені дуже великі запаси високоякісних карбонатних порід (мергелі, доломіт, вапняки, крейда), з яких виробляють напівфабрикат цементу - клінкер. Тому тут споруджено найбільші цементні підприємства України - Амвросіївський (до нього належать п'ять заводів і чотири кар'єри), Краматорський та Єнакієвський цементні комбінати.
Значна частина цементу витрачається на виробництво покрівельного шиферу. Шиферні заводи споруджуються у місцях споживання готової продукції. Вони працюють на до-візній сировині. Азбест надходить з Уралу, а цемент - з найближчих цементних заводів. Найбільше шиферу в Україні виробляють Балаклійський (Харківська обл.) і Здолбунівський (Рів-ненська обл.) цементно-шиферні комбінати.
Залізобетонні та бетонні конструкції й вироби - основний будівельний матеріал сучасного індустріального будівництва. Вони широко використовуються в промисловому й житловому будівництві, гідротехнічних спорудах, у прокладенні автомобільних і залізничних шляхів. Застосування залізобетонних конструкцій сприяє зниженню собівартості будівництва й значно прискорює його темпи. Наприклад, спорудження великопанельного будинку, порівняно з цегельним, вимагає вдвічі менше часу.
Завод залізобетонних конструкцій та виробів виготовляє стінові панелі, плити перекриттів, колони, дорожні плити, шпали та багато іншої продукції. Сировиною для залізобетонних виробів є: арматурна сталь, портландцемент, шлакоцемент, щебінь, гравій, пісок, металургійний шлак, керамзит. Останнім часом все ширше застосовується шлакобетон (легший за звичайний, дешевший, утилізує відходи металургійних заводів).
Виготовлення залізобетонних конструкцій та виробів - процес матеріалоємний. Ця продукція - мало-транспортабельна. Тому її виробництво тяжіє до споживача. Нині в країні налічується декілька сот заводів, що виготовляють бетонні й залізобетонні вироби. Найбільші з них - у Києві, Харкові, Запоріжжі, Кривому Розі, Донецьку, Дніпропетровську, Каховці, Іллічівську.
У виробництві стінових матеріалів виділяється виробництво цегли, яке розміщується повсюдно, залежно від потреб конкретної території (району, області тощо). Воно складається з двох підгалузей -виробництва глиняної та силікатної цегли.
Великі центри виробництва будівельної цегли - Київ, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Слов'янськ, Чернігів, Львів, Івано-Франківськ. Багато цегельних заводів споруджено в сільській місцевості. Так як це виробництво відзначається великою матеріалоємністю, підприємства наближують до глиняних і піщаних кар'єрів.
Особливу роль в останні роки відіграють домобудівельні комбінати, які зараз працюють майже в усіх обласних центрах.
Промисловість нерудних матеріалів представлена видобутком облицювального каміння, природного стінового каменю (туф, вапняки, пиляльний) і будівельного каменю (міцні осадові, магматичні та метаморфічні породи). Родовища піску й бутового каменю трапляються майже в усіх областях України. Особливо багаті на них Житомирська, Вінницька, Запорізька, Кіровоградська та Закарпатська області.
Україна славиться облицювальними кам'яними матеріалами. Це граніт, лабрадорит, мармур і мармуро-видні вапняки, які використовуються для облицювання набережних, станцій метро, фундаментів і стін будинків.
Пісковики та інше природне каміння використовується для будівництва доріг, як важкий наповнювач для бетону, для виготовлення пам'ятників і сувенірів.
Штучно створені з глинистих порід, доменних шлаків та перліту керамзит, термозит, сипкий перліт використовується як легкі наповнювачі для простих легких бетонів, з яких виготовляють стінові панелі житлових будинків.У південних районах України виробляють черепашник, який має добрі тепло- та звукоізоляційні властивості, легко обробляється, дешевий.
Виробництво будівельної кераміки - галузь промисловості, яка об'єднує ряд підприємств з виробництва фасадної керамічної плитки, плитки для підлоги, облицювальної глазурованої плитки, санітарно-будівельної кисло-тривкої кераміки, каналізаційних та дренажних труб. Будівельну кераміку виробляють з тугоплавкої або вогнетривкої глини з домішками каоліну, кварцевого піску, пегматиту, поширених у різних областях України.
Виробництво керамічних глазурованих плиток зосереджено в Слов'янську (Донецька обл.), Харкові та Львові.
Будівельний фарфор і фаянс виробляють у Славуті (Хмельницька обл.) на комбінаті “Будфаянс”, електроізоляційні вироби для енергетичної промисловості - у Первомайську (Житомирська обл.). Виробництво будівельного фаянсу зосереджено в Донецькій області. У Запоріжжі виробляють високовольтні ізолятори для ЛЕП, електростанцій і підстанцій. У Слов'янську (Донецька обл.) виготовляють електроізоляційні вироби для електро- та радіо- технічної промисловості.
Україна не задовольняє потреб господарства у будівельному фарфорі й фаянсі, тому їх частково довозять з Білорусії, Росії та Чехії.
Виробництво віконного скла.
Сировинна база цього виробництва досить значна. В Україні є шість заводів листового і технічного скла. Найбільші з них - Лисичанський “Пролетар”, Костянтинівський і Запорізький склоробні заводи. Скло виробляється на склозаводах Луганської та Донецької областей, на Львівському склоробному заводі і, частково, Київському заводі художнього скла.
До промисловості будівельних матеріалів належить виробництво вапна, гіпсу, крейди, м'якої покрівлі - рубероїду, толю, пергаміну.
Перспективи розвитку будівельного комплексу пов'язані з вирішенням таких проблем: - активного впровадження різних форм власності;- застосування сучасних будівельних технологій;- підвищення технічного рівня на підприємствах усіх ланок комплексу;- збільшення потужності будівельної ланки та підвищення її конкурентоспроможності для закріплення на вітчизняному ринку будівельних послуг;- активного розширення сировинної бази комплексу за рахунок використання величезних обсягів відходів промислового виробництва;- більш ефективного узгодження військового будівництва зі схемами розвитку і розміщення продуктивних сил та районної планіровки відповідних територій;- зниження техногенного навантаження на природне середовище та забруднення його компонентів.
Промисловість будівельних матеріалів досить рівномірно розміщена на території України.
У перспективі розвиток галузей промисловості будівельних матеріалів пов'язаний із реконструкцією технічної бази, подальшим впровадженням механізації та автоматизації технологічних процесів, розширенням випуску нових будівельних матеріалів, ефективних збірних будівельних елементів, легких та економічних великомірних конструкцій і виробів поліпшеної якості. Важливим напрямом є комплексне використання сировини.
Отже, Україна має значний будівельний комплекс. Головне завдання - ефективне використання його потужностей.
Таблиця 3. Обсяг виконаних будівельних робіт за періоди 2009 року
У фактичних цінах, тис.грн
У % до відповідного періоду попереднього року
січень
66868
42,7
січень-лютий
129451
40,4
січень-березень
223146
41,6
січень-квітень
310806
40,7
січень-травень
413391
39,8
січень-червень
538914
41,0
січень-липень
684097
43,6
січень-серпень
791548
42,5
січень-вересень
930692
42,2
січень-жовтень
січень-листопад
січень-грудень
Таблиця 4. Індекс обсягу виконаних будівельних робіт
У % до попереднього року
2000
99,6
2001
116,4
2002
96,3
2003
147,0
2004
122,2
2005
85,0
2006
104,9
2007
106,3
2008
82,7
Таблиця 5. Кількість будівель та споруд незавершеного будівництва станом на 1 січня
Загальна кількість
незавершених будівель та споруд
У тому числі
будівель
споруд
2004
799
560
239
2005
742
508
234
2006
647
457
190
2007
612
448
164
2008
564
426
138
2009
523
388
135
Ринок віконної продукції в Україні продовжує зростати. Минув час, коли однією віконною системою можна було задовольнити всі потреби вітчизняних споживачів. Дедалі зростаючі вимоги до вікна як одного із конструктивних елементів споруди сприяли і сприяють створенню десятків і сотень досі незнаних виробів. Критерієм продажу металопластикових вікон є ціна та якість продукції.
На сьогодні в Україні нараховують кілька тисяч дрібних та середніх фірм, які випускають метало-пластикові вікна. За останні роки чимало вітчизняних виробників віконної продукції вклали багато коштів у технічне оснащення виробництва, посилили контроль за якістю комплектуючих виробів та монтажних робіт.
Водночас вдавана простота виробництва приваблює нових виробників, які у гонитві за прибутками налагоджують її випуск на застарілому обладнанні із залученням некваліфікованого персоналу, без технічної документації. Це призводить до виникнення проблем при купівлі вікон, дискредитує у їхніх очах саму ідею встановлення сучасних вікон та працю багатьох чесних виробників. Система сертифікації продукції в Україні створює певні бар'єри на шляху недобросовісної продукції, але поки що ще нездатна надійно захистити ринок від неякісної продукції.
Оскільки вікна встановлюють на десятки років, то вимоги покупців до цієї продукції достатньо високі. Нині споживачі хочуть самостійно розібратися у всій різноманітності віконних конструкцій і зробити вибір на підставі повної і об'єктивної інформації.
Попит та пропозиції ринку
Отже, ринок металопластикових вікон України різноманітний: споживачам пропонується вироби з ПВХ- профілем як вітчизняного, так і іноземного виробництва. Такі вікна виготовлені з полівінілхлориду (ПВХ), а профіль має сталеві підсилювальні вкладиші. Продукція імпортується з Німеччини, Австрії, Швейцарії, Англії, Польщі, Франції, Туреччини та інших країн, лідером з яких можна вважати Німеччину, і не тільки стосовно профілю, а й фурнітури.
Завдяки насиченості ринку споживач може обирати вікно різної форми, засобу відкриття та кольорової гами. Виробники здатні задовольнити будь-які потреби найвибагливішого споживача.
В коротких рекламних повідомленнях багатьох фірм можна зустріти формулювання типу: “Ціна 1 м 2 вікна від 55 у.о.(умовних одиниць)”. В цьому випадку вказується вартість найдешевшого глухого вікна, котра, як потім з'ясовується, не має нічого спільного з вартістю конкретного замовлення. У загальному випадку ціна на вікно складається з вартості:
склопакета;
фурнітури;
матеріалів (профіль, герметики, ущільнювачі та інші);
виробничих витрат на виготовлення вікна, оплату праці, прибуток підприємства;
монтажу та доставки.
Ціна готового виробу залежить від профілю, фурнітури та різновиду вікна (кількості стулок). Наприклад, глухе вікно розміром 1,65х2 м, виготовлене з вітчизняного профілю, коштує $100 ($30 за 1 кв.м). Вартість глухого вікна розміром 1,2х1,8 м з імпортного профілю -- $100 ($46 за 1 кв.м). Квадратний метр поворотно-відкидного одностулкового вікна з вітчизняного профілю може коштувати $85. Квадратний метр такого ж вікна, але з імпортного “ПВХ”, -- $100. Ціни взяті з прайс-листів на однокамерні вікна. Двокамерні та трикамерні вікна у розрахунку на кожний “шар” скла коштують на $10-20 дорожче.
Ціни на фурнітуру диктують зарубіжні виробники. Частка вартості фурнітури від ціни готового виробу від 5 до 35 % залежно від конфігурації вікна, розмірів та способів відкривання. Та останнє, в чому фірми-виробники однакові, - це вартість доставки, монтажу та демонтажу, котра складає біля 15 % вартості замовлення.
1.2 Аналіз сфери діяльності
Оскільки вся діяльність по комплектуванню та збуту метало пластикових вікон буде розташована у Києві, то необхідно зробити дослідження даного міста, та дослідити ринок і зробити певні висновки, що до того, чи буде дане підприємство прибутковим. Адже розпочинаючи справу без дослідження всіх необхідних параметрів, дуже ризиковано, що у майбутньому скоріш за все призведе до банкрутства даного підприємства.
Київ має населення 2611 тис. осіб, за даними перепису населення, територія київської області становить 28,1 тис. кв. км, Києва - 839 кмІ. Оскільки Київ є столицею України, то розвиток будівельної індустрії буде зосереджено саме тут.
Наша продукція - метало пластикові вікна. Метало пластикові вікна відрізняються від пластикових допоміжним металевим каркасом, який вмонтований в профіль. Цей каркас - основа всієї віконної конструкції. Зовнішня сторона профілю повністю пластикова.
Метало пластикові вікна складаються з таких основних елементів: склопакет, профіль, фурнітура, а також ущільнювачі, штапик тощо. Рама - є нерухомою частиною конструкції, що кріпиться в проріз за допомогою дюбелів або анкерних пластин. На рамі тримається вся конструкція. Створка - елемент, що відкривається, вікна. Склопакет закріплюється в створках за допомогою штапиків. На ній же розташована фурнітура. Імпост - призначений для поділу рами на окремі частини, у яких може бути зроблена створка. Штапик - призначений для фіксування склопакетів й сендвіч-панелі. Склопакет - світло прозора частина вікна. Імпост - роздільник створки на контури. Сендвіч-панель - непрозора частина вікна. Комплектуючі - набір додаткових елементів( підвіконня, відливи, козирки, елементи фурнітури й т.д.)
Наше підприємство буде розташовано безпосередньо в місті Києві. Також наша продукція буде представлена в таких магазинах як Епіцентр та Нова лінія. Сам завод по виготовленню метало пластикових вікон буде розташований у Святошенському районі біля метро Академмістечко.
Також, у наш час дуже стрімкими темпами йде розвиток інформаційної економіки. Людство невпинно просувається до інформаційної епохи, у якій більша частина економіки та бізнесу стають електронними і здійснюються у мережі internet. Тому також буде створено сайт нашої компанії, так би мовити Інтернет - магазин з нашою продукцією, а також вказана інформація про товар, умови покупки та інша корисна інформація.
Основні фактори підприємства.
Наше підприємство буде розташовано безпосередньо в місті Києві. Також наша продукція буде представлена в таких магазинах як Епіцентр та Нова лінія. Сам завод по виготовленню метало пластикових вікон буде розташований у Святошенському районі біля метро Академмістечко.
Також, у наш час дуже стрімкими темпами йде розвиток інформаційної економіки. Людство невпинно просувається до інформаційної епохи, у якій більша частина економіки та бізнесу стають електронними і здійснюються у мережі internet. Тому також буде створено сайт нашої компанії, так би мовити Інтернет - магазин з нашою продукцією, а також вказана інформація про товар, умови покупки та інша корисна інформація.
При створенні власного підприємства, також однією з основних умов є визначення та аналіз чотирьох основних факторів:
Постачальники;
Споживачі;
Конкуренти;
Держава.
Роздивимось ці основні фактори більш детальніше. По-перше, для підприємства та його прибуткової діяльності, необхідно визначитись з постачальниками сировини для виготовлення продукції, в даному випадку метало пластикових вікон.
Безпосередньо виготовленням склопакетів та необхідних комплектуючих матеріалів наша фірма виготовляти не буде, діяльність фірми пов'язана з збиранням вікон та реалізацією їх на ринку України.
Для того щоб визначити постачальників, необхідно визначити механізм виготовлення метало пластикового вікна. Для збирання метало пластикового вікна необхідний склопакет, профільна система, фурнітура.
Профільну систему за невисокою ціною але належної якості пропонують наступні фірми: Альянс Захід Буд, Норма-С, Пласт профіль, DECEUNINCK (бельгійська компанія).
Отримати склопакет можна у таких фірмах: Альянс Захід Буд, "Галактика комфорту", «ЄвроФасад».
Фурнітуру пропонують наступні фірми: Компанія WDS, Альянс Захід Буд, "Галактика комфорту".
Серед споживачів нашої продукції є провідні будівельні компанії такі як Київміськбуд, Євробуд-житло РД, Агробуд-1, Академрембуд. Також розповсюдження нашої продукції здійснюється через роздрібну мережу безпосередньо споживачам.
Конкурентами є всі будівельні компанії які здійснюють діяльність пов'язану з збиранням та реалізацією метало пластикових вікон на території України. Однак, є фірми які співпрацюватимуть з нашою фірмою, тобто стануть партнерами у спільній діяльності. Так наприклад, виступаючи як посередник по продажу метало пластикових вікон, фірма буде продавати вікна фірми REHAU, КВЕ, Salamander.
Як держава, будуть виступати певні закони, що стосуються метало пластикових вікон.
Метало-пластикові вікна повинні виготовлятись у відповідності з вимогами ДСТУ Б В.2.6-15-99, ДСТУ Б А.3.1-6-96, технічної документації за ГОСТ 2.001-70, затвердженої за встановленим порядком і нормативного документа на конкретні типи не стандартизованих виробів.
Профілі належать до товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації. Кожна партія має бути сертифікована Держстандартом України. Безпечне використання профілів слід підтверджувати “гігієнічним висновком” та “протоколом” про пожежну безпеку.
Експлуатаційні характеристики ущільнювальних прокладок повинні бути не нижче вказаних в ТУ У 24936090.001-98. Прилади виробів повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2-6-13-97 і конструкторській документації на прилади конкретних типів. Установка приладів проводиться у відповідності з вимогами технічної документації, затвердженої за встановленим порядком. Для світлопрозорого заповнення стулок і полотен можуть застосовуватися склопакети за ГОСТ 24866-89, скло за ГОСТ 111-90 або тепловідбивне скло за ТУ В.2.7-19354290.001-95.
Маркування наноситься на не лицьову поверхню кожного виробу або на металеву, пластмасову бірку або паперову етикетку, яка прикріплюється до виробу, і повинно містити:
o найменування і товарний знак підприємства-виробника;
o умовне позначення виробу;
o дату виготовлення;
o номер партії;
o штамп ВТК;
o знак відповідності за ДСТУ 2296-93 (якщо такий надано при сертифікації продукції);
o масу;
o позначення нормативного документа.
Вимоги безпеки та охорони навколишнього середовища. Полімерні матеріали для виготовлення вікон та комплектуючі до них (в тому числі імпортного виробництва) повинні відповідати вимогам діючих стандартів, СанПіН 6027 А-91, СИ №6035 А-91 і мати дозвіл до застосування Міністерством охорони здоров'я України.
1.3 Переваги продукції що випускається
Щоб виступити та закріпитись на ринку метало пластикових вікон, необхідно мати певні конкурентні переваги нашої продукції. Якщо брати магазини, то серед переваг можна виділити: - широта асортименту; - доставка по Києву безкоштовна; - безкоштовна гаряча лінія; - наявність Інтернет - магазину; - скидки при покупці оптом; - замірювання безкоштовне; - наявність магазинів у інших містах України.
Роздивляючись продукцію, яку випускає наша фірма, до переваг можна віднести: - високоякісне з'єднання деталей вікна; - сучасна технологія зварювання профілів; - гарантія якості; - великий вибір фурнітури.
Звісно для того щоб фірма надалі існувала та отримувала прибуток, необхідно слідкувати за попитом на віконну продукцію, а також розширювати асортимент та гарантувати якість метало пластикових вікон.
Висновок
Отже, проаналізувавши матеріал можна зробити такий висновок, в народному господарстві України важливе місце займає будівельна галузь. Від розвитку даної галузі залежить стан економіки країни та рівня життя та добробуту людей. І не лише від будівельної галузі, але й від сукупності галузей народного господарства.
Я обрала виготовлення метало пластикових вікон та продаж своєї продукції на ринку України. Моє підприємство буде розташоване у місті Київ, так як це по-перше столиця та велике місто, а по-друге перспективне місто, що розширює свої кордони, та має ринок де існує попит на будівельну продукцію.
Однак, є декілька фактори які слід враховувати при початку своєї діяльності, а саме конкурентів та споживачів, а також постачальників та вплив законодавства на продукцію що виготовляється. Тобто, коротко кажучи, одним з основних завдань є дослідження ринку. Де саме буде впроваджуватись товар.
На даний час ринок метало пластикових вікон є перспективним. Адже за своїми характеристиками метало пластикові вікна значно перевищують дерев'яні віконні системи. Тому на ринку України присутній попит на вище зазначену продукцію.
Однак виступити на ринку з новим товаром дуже важко, тим паче при вже існуючих конкурентних фірмах. Як підтримка новому товару можуть виступити партнери та реклама. Можуть бути використані всі існуючі засоби для рекламування в тому числі мережа Інтернет, з власними можливостями, де буде можливість замовлення нашого товару та певна інформація про товар, щоб полегшити вибір продукту.
Отже обрана діяльність є перспективною, та при дотриманні всіх параметрів якості продукції що виготовляється підприємство буде прибутковим.
Розділ II Виробничо-технологічний менеджмент проекту. Побудова моделі операційної системи організації
2.1 Підприємство як операційна система
Операційний менеджмент - це термін, що походить від англійського Production and Operations Management, що в перекладі означає управління виробництвом.
Система операційного менеджменту формується, виходячи з операційноїстратегії.
Найчастіше операційну систему подають як сукупність трьох взаємопов'язаних підсистем: переробної, підсистеми забезпечення та підсистеми планування і контролю:
Операційна функція охоплює всі дії, результатом яких є това­ри, послуги, що пропонуються організацією на ринку. Без цієї функції, зрозуміло, ніяка організація існувати не може. Для здійснення опе­раційної функції створюється відповідна операційна система.
Операційна система створюється та функціонує, враховуючи стратегію операційної діяльності, яка, в свою чергу, є однією з функціональних стратегій (субстратегій) розвитку організації. Стосовно промислового підприємства повна система виробничої діяльності називається операційною системою. Банк або лікарня також мають операційні функції, хоча не мають нічого спільного з технологією обробки матеріалів або конвеєром. Тому управління операціями аналогічне до управління виробництвом, за виключенням того, що управління операціями охоплює більш широке коло проблем і використовується в організаціях, діяльність яких не має нічого спільного з технологією підприємств обробної чи будь-якої іншої галузі промисловості. Однак є певна схожість у підходах, принципах діяльності менеджера промислової фірми, страхової компанії, банку, клінічної лікарні тощо.
Американські професори Річард Чейс та Ніколас Аквілано визначають операційний менеджмент як управління всіма ресурсами, необхідними для виробництва продукції та надання послуг організацією. Інші американські дослідники: Сег Лі та Марк Шнай-дер'янс визначають операційний менеджмент як науку про концепції, методи, процедури, технологію, які використовуються управлінцями в процесі створення та функціонування операційної системи
Російські професори З.П.Румянцева та Н.А.Саломатін визначають виробничий менеджмент як систему взаємозв'язаних елементів, що характеризують виробництво, його організацію, технічне обслуговування, а також управління виробничою стратегією, програмою, виробництвом в оперативному режимі, матеріальним забезпеченням виробництва, ціноутворенням, витратами у вироб¬ництві144. Кожний із визначених елементів стосується управління виробництвом і вимагає відповідного розгляду у їх взаємозв'язку та взаємодії.
Основною метою операційного менеджменту є виробництво продукції вчасно та з мінімальними затратами. Завдання кожного виробничого підрозділу можуть бути різними, але основна управлінська мета залишається однією для всіх: безумовне виконання заданої виробничої програми і досягнення при цьому мінімальних витрат матеріалів, праці, часу та грошових засобів.
Операційні (виробничі) системи мають більш ширше призначення, вони включають в себе не тільки виробництво продукції, а і надають послуги клієнтам (замовникам).
Уявлення операційної системи підприємства як складної управлінської системи, в якій техніко-економічні процеси відображаються в виді руху і перетворення інформації є найбільш перспективними для отримання ефективних результатів в рамках підходу до економічного обґрунтувань управлінських рішень, пов'язаних з менеджментом операційної системи підприємства.
Менеджмент операційної системи підприємства є центральною ланкою управління, яка відноситься до виробництва товарів та послуг шляхом переробки необхідних ресурсів усіх видів (вхідні системи) і виробництво товарів та послуг (вихідні системи).
Функції операційного менеджменту можна поділити на технологічні і управлінські. Технологічна функція пов'язана з технологічною діяльністю, не має прямого відношення до управлінської функції. До управлінської функції відноситься необхідність використання матеріальних, фінансових і людських ресурсів.
Призначення виробничого/операційного менеджменту - сприяти створенню товарів: виробів або послуг, які організація може з вигодою для себе реалізувати на ринку. Тому перша, очевидна мета менеджменту - оптимізувати "вихід" операційної системи, шляхом максимального задоволення споживчого попиту.
Операційна система, повинна мати на виході якийсь специфічний товар (або послугу), що задовольняє споживача. Однак, ця не єдина вимога. Споживач повинен бути задоволений також і ціною товару й часом його надання. Ці три аспекти: специфіковані товари, що відповідають всім вимогам до якості, їхні ціни й час їхнього надання є основними джерелами задоволення споживчого попиту й, одночасно, визначення конкурентного статусу виробляючої їхньої бізнесу-організації. Тому їхній розгляд не можна відривати від аналізу проблем управління виробництвом.
Звичайно організація не ставить перед собою завдання домогтися максимального результату по всім трьох напрямках. Це завдання практично нездійсненне, хоча її виконання й можна вважати ідеалом, до якого варто постійно прагнути. Зусилля зосереджують на якому-небудь одному напрямку більшою мірою, ніж на два інших. І це відрізняє дану бізнес-організацію від інших, працюючих у тім же сегменті ринку. З іншої сторони це визначає й специфіку виробничого/операційного менеджменту в цій організації.
Операційний менеджмент являє собою сферу діяльності, у якій наука управління людьми поєднується з різними способами використання новітніх технологій. Основна його ціль полягає в розробці й застосуванні максимально ефективних методів й інструментів створення благ для забезпечення споживачів якісною продукцією й послугами.
У наш час операційний менеджмент глибоко проникнув в усі аспекти бізнесу, а також інтегрований з високими технологіями й наданням високоякісних послуг.
Операції - це процес, метод або ряд дій, головним чином практичного характеру. Виходячи із цього визначення операції є невід'ємний атрибут будь-якого виду людської діяльності, якому властива організованість і продуктивність. Звідси можна укласти, що всі організаційні функції є операції й що всяка управлінська діяльність містить у собі операційний менеджмент.
Виділяють шість окремих видів діяльності в операційному менеджменті, які можна описати як операції. По цих шести категоріях рішень операційні менеджери спеціалізуються в організаціях (табл. 1).
Таблиця. Види операційної діяльності
Рішення
Сфера політики
Стратегічний вибір
Якість
Підхід
Навчання
Постачальники
Запобігання або нагляд
Технічне або управлінське навчання
Вибір за якістю або вартістю
Продукт
Розробка
Вид власності
Самостійно розробляти чи закупити креслення
Купити патент чи розро6иіи свій
Процес
Запуск процесу
Автоматизація
Тип виробництва
Виготовити чи купувати
Ручна робота чи автоматична
Одиничне, серійне, масове
Потужність
Розмір підприємства Розташуванн Інвестиції
Одне велике чи кілька малих
Свій ринок чи закордонний
Постійні чи тимчасові
Матеріально-технічне забезпечення
Кількість
Дистрибуція
Система контролю
Високий чи низький рівень запасів
Централізоване чи децентралізоване постачання
Детальний або вибірковий контроль
Робоча сила
Спеціалізація
Система зарплати
Висока чи низька
Типи заохочувальних виплат
Висока чи низька зарплата
Численні обов'язки операційних менеджерів можна розбити на три основні групи.
1. Розробка і реалізація загальної стратегії і напрямків операційної діяльності організації.
2. Розробка і впровадження операційної системи, включаючи розробку виробничого процесу, рішення про місце розташування виробничих потужностей, проектування підприємства, проектування продукту, уведення стандартів і норм на виконання робіт.
3. Планування і контроль поточного функціонування системи.
Оперативне планування й управління операційною діяльністю є частиною загальної системи менеджменту і спрямоване на вирішення комплексу завдань у часі і просторі, пов'язаних з контролем, обліком і регулюванням ходу проведення робіт відповідно до запланованих показників.
2.2 Загальний огляд виробничо - технологічного менеджменту товару
На відміну від працівників виробництва, які не мають відношення до управління і виконують тільки виробничо-технологічну функцію, в обов'язки менеджера входять не тільки вирішення управлінських задач, а й виробничих: з планування (стратегічного, перспективного, поточного і оперативного); з реалізації виробничих процесів на перспективу їх розвитку на прогнозний період (10 і більше років), на 5-ти річну перспективу, поточну-річну перспективу і оперативну-поквартальну-помісячну реалізацію планів по всім видам робіт, ресурсів і організаційних заходів, необхідних для отримання запланованого прибутку; з організаційних питань - організаційні заходи, щодо реалізації інвестиційних і інноваційних прогнозів, особливостям управління інноваційною системою в менеджменті операційної системи підприємства, управління підготовкою і забезпечення оновленого підприємства; з координаційних питань - координаційні заходи щодо організації управління оновленою операційною системою в системі менеджменту інноваційного персоналу і економічного обґрунтування управлінських рішень в умовах подолання підприємством економічних ризиків і небезпеки кризових явищ і ситуацій; з мотиваційних питань - мотиваційні заходи щодо врахування матеріально-соціально-психологічних особливостей людини (винагорода, задоволеність роботою, гарні умови праці, високий статус на підприємстві, висока зарплата, можливість службового росту, зручна система відпусток, заслужена похвала колег і інше, і іншу сторону мотивацій становлять заслужені покарання працівників в тому чи іншому виді); контрольні заходи менеджера щодо своєчасного виявлення небезпеки економічних ризиків, різних конфліктів на підприємстві і їх своєчасних подолань, а також відхилення від існуючих нормативів Держстандарту якості продукції і іншого і ліквідації цих негараздів.
Виробничий процес - це сукупність організованих в певній послідовності процесів праці і природних процесів, в результаті яких сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію. Це сукупність взаємозв'язаних дій працюючих людей, засобів праці та природи - складових виготовлення продукції. Головною складовою частиною виробничого процесу є технологічний процес - це сукупність дій, під впливом яких змінюється стан предмета праці.
Виробничі функції маркетингу орієнтовані на організацію виробничо-технологічного процесу. Вони використовуються для того, щоб підприємство виробляло продукцію саме тієї якості і асортименту, які максимально задовольнятимуть потребам і запитам споживачів. Зіставивши вимоги ринку і свої виробничі можливості, фірма пристосовує свій асортимент до різних сегментів ринку, планує спектр нових товарів для подальшого їх виробництва, а також рахує собівартість і рентабельність продукції. При правильному аналізі ринку, випускаючи нові товари, підприємство зможе довгий час зберегти свою монополію на потрібному сегменті. Скорочення термінів виробництва, встановлення оптимальних цін на продукцію, зниження собівартості, накладних витрат - все це досягається за рахунок налагодженої системи матеріально-технічного постачання.
У даній маркетингової функції є два основні завдання, які тісно взаємопов'язані і переплітаються:а) підвищення конкурентоспроможності своєї продукції (основні показники - якість і корисність для споживачів),б) використання науково-технічних досягнень у виробництві.
В результаті даної діяльності фірма приходить до того, що її продукція стає конкурентоспроможною, а асортимент відповідає вимогам ринку.
Виробничо-технологічні функції підприємства пов'язані із використанням, впровадженням новітніх технологій, раціоналізацією виробничих процесів і винахідництвом.
Виробничий процес у комплексі можна поділити на наступні частини:
Основне виробництво - це процеси, при яких відбувається обробка предметів праці, включаючи переміщення їх від одного робочого місця до іншого з метою виготовлення відповідної продукції. До основного виробництва на підприємстві відносять ті підрозділи, які пов'язані з переробкою сировини і матеріалів та виготовленням продукції: заготівельний, механічної обробки, зварних конструкцій, складальний, фарбувальний.
Технічне обслуговування - це процеси, спрямовані на забезпечення роботи обладнання і підтримку його в придатному стані для експлуатації в процесі виробництва. Сюди належать: виробництво всіх видів енергії, технічний нагляд, ремонтні служби, виготовлення запасних частин та інструментів.
Матеріальне обслуговування - це процеси, спрямовані на забезпечення основного виробництва і технічне обслуговування предметами праці. Матеріальне обслуговування включає постачання підприємства матеріальними ресурсами, їх транспортування і зберігання.
Загальне обслуговування виробництва - це управління підприємством, його охорона та інші функції, що належать до всіх 3-ох попередніх частин виробничого процесу, при якому відбувається повний кругообіг капіталу.
Крім того, на підприємстві виробничий процес поділяється на часткові процеси, які охоплюють уособлену частину загального процесу і виконуються різними підрозділами підприємства. З метою систематизації часткові процеси класифікуються за ознаками:
за роллю виробничого процесу в загальному процесі виготовлення продукції часткові процеси поділяються на основні, допоміжні і обслуговуючі.
за формою впливу на предмет праці часткові процеси бувають технологічні (із участю людини) і природні.
за характером виконуваних робіт: аналітичні, синтетичні і прямі. Аналітичні процеси передбачають розщеплення окремого виду сировини на окремі продукти, які надходять в наступну обробку. Синтетичні передбачають об'єднання напівфабрикатів, що надійшли з різних процесів, в єдиний продукт. Прямі процеси передбачають отримання одного виду продукції з одного виду сировини.
за ступенем безперервності протікання: неперервні і дискретні.
Основне виробництво може складатись з одного або декількох видів виробництва. Кожне виробництво ділиться на відокремлені одна від одної частини - фази або стадії. Такими стадіями є: розкрій матеріалів і виробництво заготовок, машинна обробка заготовок, складання виробів, оздоблювання, фарбування і т.д..
Стадії, в свою чергу, складаються з операцій. Під операцією мається на увазі процес (закінчена частина виробничого процесу), що виконується над однаковими предметами праці при незмінних засобах праці.
Залежно від змісту та участі у формуванні готової продукції операції поділяються на технологічні, транспортні, контрольно-обліково-сортувальні і операції зберігання. Технологічні операції називаються основними, транспортні, контрольно-обліково-сортувальні і операції зберігання називаються допоміжними.
Існують такі типи виробництва:
1. одиничний: він характеризується дуже малою кількістю продукції, що випускається. Виробництво продукції повторюється через невизначений проміжок часу або взагалі не повторюється. Робочі місця групуються за технологічно однорідними операціями, відсутнє закріплення виконання певних операцій за певними робочими місцями. Кваліфікація робітників висока, обладнання універсальне, номенклатура виробів широка.
2. серійний: характеризується виготовленням виробів періодично, змінними серіями. Робочі місця групуються як за технологічним, так і за предметним принципом, за ними закріплюється обмежена кількість деталеоперацій. Кваліфікація робітників середня, на автоматизованих дільницях - висока. Обладнання як універсальне, так і спеціалізоване.
3. масовий: передбачає виготовлення виробів великими партіями. Робочі місця розміщені за ходом виробничого процесу і спеціалізуються на виконанні одного типу операцій. Кваліфікація робітників невисока (на простих операціях) і висока (на автоматизованих дільницях). Обладнання та інструмент - спеціальні.
Кожному типу в-ва відповідає свій метод організації. Розрізняють наступні методи:
1. індивідуальний, який передбачає виготовлення виробів одиничними або дрібними неповторюваними партіями. Він відповідає одиничному типу в-ва.
2. порціонний (виготовлення виробів партіями; він відповідає серійному типу в-ва).
3. потоковий (він відповідає масовому типу в-ва). Це метод, при якому предмети праці передаються із тільки що виконаної операції на наступну негайно або із незначною затримкою часу відповідно до ходу технологічного процесу. Потокове в-во здійснюється із використанням потокових ліній.
2.3 Операційна система підприємства «ШклоПак»
Найчастіше операційну систему подають як сукупність трьох взаємопов'язаних підсистем: переробної, підсистеми забезпечення та підсистеми планування і контролю.
Операційна система фірми буде використовувати ці три підсистеми, щоб зайняти впевнені позиції на ринку. Наша фірма виготовлятиме метало пластикові віконні системи. Так як на ринку вже існують фірми - конкуренти, то наша продукція відрізнятиметься від продукції конкурентів якістю, ціною та впровадженням нової продукції.
Згідно з рисунком: I - це інформація із зовнішнього середовища: аналіз ринку, економічні, політичні фактори, науково-технічні тенденції, анкетування тощо. II - це інформація внутрішнього середовища: опитування працівників, книга скарг, аналіз діяльності підприємства тощо. III - це праця людей, капітал, сировина: склопакети, профіль, фурнітура, ущільнювач, штапик. IV - готова продукція: метало пластикові вікна.
2.4 Виробничо-технологічний процес підприємства «ШклоПак»
Підприємство зі збирання метало пластикових вікон буде працювати за встановленим графіком. Тобто працівники мають з'являтись на робоче місце у дев'ятій годині ранку та закінчення робочого дня у шостій вечора. Тобто на підприємстві «ШклоПак» встановлено десятигодинний робочий день. Випуск продукції - серійний, тобто характеризується виготовленням виробів періодично, змінними серіями.
Для того щоб пробитись на ринку, на підприємстві функціонуватиме так звана лабораторія з дослідження або дослідницька лабораторія, функції якої полягають у розробці нового товару. Так було створено новий товар: механічні вікна. Вони являють собою звичайне метало пластикове вікно, але в ньому відсутні ручки. Відкриватиметься вікно за допомогою пульта керування. Також є програма відкриття вікна у заданий час. Також присутні вікна з вмонтованим електронним термометром.
Технологічний процес виробництва метало пластикових вікон
Висновок: Підприємству необхідно здійснювати планування відповідно до загальної стратегії для того щоб забезпечити постійну конкурентно - здатність своєї продукції. Отже, для підприємства «ШклоПак» доцільно застосувати підсистему забезпечення та обрати серійний (порціонний) технологічний процес. Кваліфікація робітників невисока (на простих операціях) і висока (на обладнанні).
Розділ III Менеджмент персоналу. Формування структури управління організацією
3.1 Організаційна структура організації
Теорія і практика менеджменту розробили багато різних принципів побудови структур управління, які можна звести до наступних основних типів:
· лінійна організаційна структура;
· лінійно-штабна організаційна структура;
· функціональна організаційна структура;
· лінійно-функціональна організаційна структура;
· дивізіональна організаційна структура;
· матрична організаційна структура.
Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов'язаних із його управлінням (рис).
Рис. Схема лінійної організаційної структури
Переваги:
ь чіткість і простота взаємодії;
ь надійний контроль та дисципліна;
ь оперативність прийняття та виконання управлінських рішень;
ь економічність за умов невеликих розмірів організації.
Недоліки:
Ш потреба у керівниках універсальної кваліфікації;
Ш обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;
Ш перевантаження вищого керівництва;
Ш можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.
Лінійно-штабна організаційна структура - різновид лінійної оргструктури. Для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого включають фахівців із різних видів діяльності (рис.).
Рис. Схема лінійно-штабної організаційної структури
Переваги:
ь чіткість і простота взаємодії;
ь надійний контроль та дисципліна;
ь оперативність прийняття та виконання управлінських рішень.
Недоліки:
Ш обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;
Ш можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.
Функціональна організаційна структура. Для виконання певних функцій управління утворюються окремі управлінські підрозділи, які передають виконавцям обов'язкові для них рішення, тобто функціональний керівник в межах своєї сфери діяльності здійснює керівництво виконавцями (рис).
Завдяки спеціалізації функціональних керівників виникає можливість управління великою кількістю виконавців (зменшується кількість рівнів управління).
Рис. Схема функціональної організаційної структури
Переваги:
ь спеціалізація функціональних керівників;
ь інформаційна оперативність;
ь розвантаження вищого керівництва.
Недоліки:
Ш порушення принципу єдиноначальності;
Ш складність контролю;
Ш недостатня гнучкість.
Лінійно-функціональна організаційна структура - комбінація лінійної та функціональної структур. Основний принцип - розмежування повноважень і відповідальності за функціями та прийняття рішень по вертикалі. Управління здійснюється за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій (рис).
Рис. Схема лінійно-функціональної організаційної структури
Переваги лінійно-функціональної структури - поєднання переваг лінійних та функціональних структур.
Недоліки:
Ш складність взаємодії лінійних і функціональних керівників;
Ш перевантаження керівників в умовах реорганізації;
опір змінам в організації.
Лінійно-функціональна оргструктура застосовується при вирішенні задач, які постійно повторюються. Вона ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції і незначних змінах технології виробництва.
Дивізіональна організаційна структура. Перехід до цієї структури означає децентралізацію оперативних функцій управління, що передаються виробничим підрозділам (дивізіонам), та централізацію загально-корпоративних функцій управління (фінансова діяльність, розробка стратегії) на вищому рівні управління (рис).
Рис. Схема дивізіональної організаційної структури
Переваги:
ь оперативна самостійність підрозділів;
ь підвищення якості рішень;
ь внутрішньофірмова конкуренція.
Недоліки:
Ш дублювання функцій управління на рівні підрозділів;
Ш збільшення витрат на управління.
Дивізіональна організаційна структура відповідає умовам динамічного середовища та організаціям із великою кількістю виробництв, життєвий цикл яких відносно тривалий.
Матрична організаційна структура - відповідь на підвищення ступеня динамічності середовища. Високий ступінь адаптації забезпечується тимчасовим характером функціонування структурних одиниць - проектних груп (рис).
Рис. Схема матричної організаційної структури
Переваги:
ь висока адаптивність до змін середовища;
ь ефективні механізми координації.
Недоліки:
Ш обмежена сфера застосування;
Ш конфлікти між функціональними керівниками і керівниками проектів.
Для вибору типу організаційної структури управління використовують такі основні методи:
Метод аналогій - полягає у застосуванні організаційних форм, що виправдали себе в організаціях із схожими організаційними характеристиками (середовищем, стратегією, технологією, розмірами).
Експертно-аналітичний метод - полягає в обстеженні і аналітичному вивченні організації кваліфікованими фахівцями - експертами, які і розробляють відповідну організаційну структуру управління.
Метод структуризації цілей - передбачає розробку системи цілей організації, включаючи їх кількісне та якісне формулювання і наступний аналіз базових організаційних структур з точки зору їх відповідності системі цілей.
Метод організаційного моделювання - базується на розробці різних варіантів можливих організаційних структур для конкретних об'єктів управління з наступним їх порівнянням (співставленням) і оцінкою за певними критеріями. Критеріями ефективності при співставленні різних варіантів організаційних структур слугують можливості щонайповнішого досягнення цілей організації при відносно нижчих витратах на її функціонування.
Організаційна структура - це склад і співпідпорядкованість взаємозалежних ланок керування. Організаційна структура керування складається із сукупності взаємозалежних ланок керування.
Соціальна структура характеризує трудовий колектив за соціальними показниками (стать, вік, професія й кваліфікація, національність, утворення й ін.).
Ланка керування - самостійна частина організаційної структури на певному рівні, що складається з апарата керування й виробничих підрозділів.
Структурний підрозділ - самостійна частина ланки керування (відділ, служба, ділянка), що виконує певні завдання керування на основі положення про структурний підрозділ. Розрізняють функціональні й виробничі підрозділи.
Виробничий структурний підрозділ - не самостійна частина ланки керування, що викопує завдання оперативного керування виробництвом й забезпечення випуску продукції в матеріальній формі (житлові будинки, готові конструкції, перевезені вантажі, вироби).
Функціональний структурний підрозділ є самостійною частиною апарата керування. Що реалізує завдання певної функції керування (наприклад, підготовка виробництва, бухгалтерський облік, економічне планування). Кінцевий результат - управлінські рішення.
Штатна структура визначає склад підрозділів і перелік посад, розміри посадових окладів і фонд заробітної плати.
Принципи побудови організаційної структури
Гнучкість. Характеризує здатність швидкої перебудови відповідно до змін, що відбуваються н персоналі й на виробництві.
Централізація. Укладається в розумній централізації функцій працівників у відділах і службах підприємства з передачею в нижню лапку функції оперативного керування.
Спеціалізація. Забезпечується закріпленням за кожним підрозділом певних функцій керування.
Нормо-керування. Дотримання раціонального числа підлеглих у кожного керівника: вища ланка підприємства - 4-8 чол., середня ланка (функціональні керівники) - від 8-20 чол.; нижня ланка (старші майстри, майстри-бригадири) - від 20-40 чол.
Єдність прав і відповідальності. Означає, що права й відповідальність підрозділів і посад повинні перебувати в діалектичній єдності.
Розмежування повноважень. Лінійне керівництво забезпечує прийняття рішень по випуску продукції, а функціональне керівництво забезпечує підготовку й реалізацію рішень.
Економічність. Характеризує досягнення мінімально необхідних витрат на побудову й зміст організаційної структури керування.
Методи підбору персоналу.
Кадрова політика - головний напрямок у роботі з кадрами, набір основних принципів, що реалізуються кадровою службою підприємства. У цьому відношенні кадрова політика являє собою стратегічну лінію поведінки в роботі з персоналом. Кадрова політика - це цілеспрямована діяльність по створенню трудового колективу, що щонайкраще сприяв би сполученню цілей і пріоритетів підприємства і його працівників.
Набір являє собою створення певного резерву на плановані посади, як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел. Зовнішні джерела - це і кадрові агентства, і центри зайнятості, також фірма може помістити оголошення в ЗМІ про свої потреби у фахівцях. Часто організації пропонують людям, що вже працюють на підприємстві порекомендувати своїх близьких і знайомих. Такий спосіб є не тільки дешевим, але і дає можливість працівникам приймати участь у вирішенні проблем фірми. Внутрішніми джерелами є люди, що вже працюють на певних посадах, але мають більші здібності, ніж можуть проявити в даний момент. Просування по службі сильно мотивує працівника, а організації не приходиться навчати нового фахівця багатьом нюансам роботи в організації. Ризик при внутрішній кадровій політиці може полягати в тім, що в організацію не надходять нові люди зі свіжими поглядами й ідеями і це може призвести до застою.
При підборі кадрів керівництво відбирає зі створеного в ході набору резерву кандидатів, що найбільше підходять для роботи в організації. Використовують такі методи добору: співбесіди, тестування, іспити, створення центрів оцінки кандидатів, у яких застосовуються методи моделювання конкретних ситуацій. У таких центрах кандидати випробуються за допомогою ігор, їм пропонуються конкретні ситуації для виявлення в них здібностей до прийняття рішень і т.д. Центри оцінки є дорогим методом добору і тому вони створюються тільки на великих підприємствах. Найчастіше використовується співбесіда. При співбесіді є великий ризик неправильної оцінки кандидата. Керівник, що оцінює кандидата, може мимоволі занижувати або завищувати здатності людини, оцінювати її по першому враженню, порівнювати її якості зі своїми. Для мінімізації ризику неправильної оцінки варто готуватися до співбесіди. Потрібно вивчити детально обов'язки майбутнього працівника, створити список питань, єдиний для всіх кандидатів і ін. Такі співбесіди, вони називаються структурованими, приносять набагато більш точні результати.
До чотирьох найбільше широко застосовуваних методів збору інформації, що вимагається для ухвалення рішення при доборі, відносяться іспити, анкетування, співбесіди і центри оцінки.
Іспити. Поведінкові науки розробили багато видів різних іспитів, що допомагають пророчити, як ефективно зможе кандидат виконувати конкретну роботу. Один з видів відбіркових іспитів передбачає вимір здатності виконання завдань, пов'язаних з передбачуваною роботою. Інший вид іспитів передбачає оцінку психологічних характеристик, таких як рівень інтелекту, зацікавленість, енергійність, відвертість, впевненість у собі, емоційна стійкість і увага до деталей. Для того щоб такі іспити були б корисними для добору кандидатів, потрібно значима кореляція між високими оцінками, що набираються в ході іспитів, і фактичними показниками роботи. Керівництво повинно дати оцінку своїм іспитам і визначити, чи дійсно люди, що добре справляються з іспитами, виявляються більш ефективними працівниками, ніж ті, котрі набирають меншу кількість балів.
Анкети. Хоча вони і не відносяться до справжніх засобів визначення здібностей чи психологічних характеристик, теж успішно застосовуються для порівняльної оцінки рівня кваліфікації. Так, наприклад, конкретні відомості, які потрібно вказати в анкеті про стаж попередньої роботи, зарплату, характер освіти і про закінчений навчальний заклад, хобі і т.д., теж можна використовувати для добору кандидатів, якщо такі біографічні дані допомагають відрізнити більш ефективних від менш ефективних службовців, що вже працюють у даній організації.
Співбесіди. Співбесіди дотепер є найбільше широко застосовуваним методом підбору кадрів. Навіть працівників неуправлінського складу рідко приймають на роботу без хоча б однієї співбесіди. Підбор керівника високого рангу може зажадати десятків співбесід, що займають кілька місяців. Разом з тим, дослідження виявили цілий ряд проблем, що знижують ефективність співбесід як інструменту добору кадрів. Основа цих проблем має емоційний і психологічний характер. Так, наприклад, існує тенденція ухвалення рішення про кандидата на основі першого враження, без обліку сказаного в іншій частині співбесіди. Інша проблема полягає в тенденції оцінювати кандидата в порівнянні з особою, з якою проводилася співбесіда безпосередньо перед цим. Якщо попередній співрозмовник виглядав особливо погано, то наступний посередній кандидат буде виглядати добре чи навіть дуже гарно. Є у тих хто проводить інтерв'ю і така тенденція, як оцінка більш сприятливо тих кандидатів, зовнішній вигляд, соціальний стан і манери яких у більшій мірі нагадують їх власні.
Деякі загальні рекомендації ефективного проведення співбесіди зводяться до наступного:
Установити взаєморозуміння з кандидатом і дати можливість йому відчути себе вільно.
У ході всієї співбесіди зосереджувати увагу на вимогах до роботи.
Не оцінювати по першому враженню.
Підготувати комплект структурованих питань, що будуть задаватися всім кандидатам. Бути, разом з тим, досить гнучким, щоб досліджувати інші виникаючі питання.
Центри оцінки - оцінюється здатність до виконання повного кола посадових обов'язків за допомогою методів складного моделювання ситуацій. Методи включають ролі керуючого й учасника зборів, доповіді групі слухачів (усно), офіційні інтерв'ю, тести по психології і рівню інтелекту. Найчастіше керівництво малої організації обмежується офіційним інтерв'ю на основі диференційованого підходу до кожного кандидата.
3.2 Опис організаційної структури підприємства «ШклоПак»
Для підприємства доцільно буде обрати лінійно-штабну організаційну структуру. Переваги обраної структури полягають у: чіткість і простота взаємодії; надійний контроль та дисципліна; оперативність прийняття та виконання управлінських рішень; економічність за умов невеликих розмірів організації.
Схема організаційної структури підприємства «ШклоПак»
3.3 Посадові інструкції для основного управлінського складу працівників
Посадова інструкція - це документ, що регламентує виробничий процес кожного працівника. Зазвичай включає короткий виклад основних обов'язків, повноважень та необхідних навиків, що відносяться до конкретної посади в організації.
ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ ДИРЕКТОРА ПІДПРИЄМСТВА
I. Загальні положення
1. Директор підприємства належить до професійної групи "Керівники".
2. Призначення на посаду керівника підприємства та звільнення з неї здійснюється ________________________________________________________________ з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та чинного законодавства про працю.
3. Директор підприємства є підзвітним засновникам підприємства в особі _______________________.
4. ________________________________________________________
II. Завдання та обов'язки
Директор підприємства:
1. Визначає, формулює, планує, здійснює і координує всі види діяльності підприємства.
2. Визначає напрями розвитку підприємства у формуванні цінової, кредитно-банківської, податкової та страхової політики, соціальної та зовнішньоекономічної діяльності.
3. Організує роботу і ефективну взаємодію виробничих одиниць, цехів та інших структурних підрозділів підприємства, направляє їх діяльність на досягнення високих темпів розвитку і удосконалення виробництва та продукції.
4. Забезпечує відповідність продукції кращим світовим зразкам з метою задоволення потреб замовників і споживачів у відповідних видах продукції, підвищення продуктивності праці, ефективності виробництва і якості продукції на основі широкого запровадження нової техніки і прогресивної технології, організації праці, виробництва і управління, удосконалення господарського механізму.
5. Направляє діяльність персоналу на досягнення високих економічних та фінансових результатів.
6. Забезпечує виконання підприємством програми оновлення продукції, планів капітального будівництва, обов'язків перед державним бюджетом, постачальниками, замовниками і банками.
7. Організує виробничо-господарську діяльність підприємства на основі застосування методів обґрунтованого планування, нормативних матеріалів, фінансових і трудових витрат, широкого розповсюдження передового досвіду, а також максимальної мобілізації резервів виробництва шляхом досягнення високих техніко-економічних показників, підвищення технічного рівня і якості продукції, раціонального і економного витрачання всіх видів ресурсів.
8. Вживає заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, найкращого використання безпечних і сприятливих умов праці, додержання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища.
9. Здійснює заходи з соціального розвитку колективу підприємства, забезпечує розроблення, укладання і виконання колективного договору, проводить роботу щодо зміцнення трудової і виробничої дисципліни, сприяє розвитку творчої ініціативи і трудової активності працівників.
10. Забезпечує сполучення економічних і адміністративних методів керівництва, матеріальних і моральних стимулів підвищення ефективності виробництва, а також підсилення відповідальності кожного працівника за доручену йому справу.
11. Вирішує всі питання в межах наданих йому прав, доручає виконання окремих організаційно-господарських функцій іншим посадовим особам: заступникам керівника, керівникам виробничих підрозділів підприємства.
12. Забезпечує додержання законності, активне використання правових засобів удосконалення управління, зміцнення договірної дисципліни і обліку, господарського розрахунку.
13. Здійснює заходи щодо соціального захисту колективу підприємства, забезпечення і збереження зайнятості працівників.
14. Представляє підприємство в органах державної влади і у взаємовідносинах з партнерами.
15. Готує проекти нормативних документів, що вимагають затвердження загальними зборами акціонерів.
16. ________________________________________________________
III. Права
Директор підприємства має право:
1. Без доручення діяти від імені підприємства.
2. Представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах з громадянами, юридичними особами та органами державної влади.
3. Розпоряджатися майном підприємства з дотриманням вимог, визначених законодавством, Статутом підприємства, іншими нормативними правовими актами.
4. Відкривати в банківських установах розрахунковий та інші рахунки.
5. Укладати трудові договори з працівниками.
6. Приймати рішення за поданням:- про притягнення працівників, що порушили виробничу та трудову дисципліну, винних в завданні матеріальної шкоди підприємству, до матеріальної та дисциплінарної відповідальності;- про моральне та матеріальне заохочення працівників, що відзначилися.
7. ________________________________________________________
IV. Відповідальність
Директор підприємства несе відповідальність:
1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю.
2. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.
3. За завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.
4. Директор підприємства несе персональну відповідальність за наслідки прийнятих ним рішень, що виходять за межі його повноважень, які визначені чинним законодавством, Статутом підприємства, іншими нормативними правовими актами. Керівник підприємства не звільняється від відповідальності, якщо дії, що тягнуть відповідальність, були здійснені особами, яким він делегував свої права.
5. Директор підприємства, який недобросовісно використовує майно та кошти підприємства у власних інтересах, або в інтересах, протилежних інтересам засновників, несе відповідальність в межах, визначених цивільним, кримінальним та адміністративним правом.
6. ________________________________________________________
V. Директор підприємства повинен знати:
1. Закони, постанови, укази, розпорядження, рішення та інші нормативно-правові акти органів державної влади і місцевого самоврядування, які регулюють порядок діяльності підприємства.
2. Профіль, спеціалізацію і особливості структури підприємства.
3. Перспективи, вітчизняні і світові тенденції технологічного, технічного, економічного і соціального розвитку галузі і підприємства.
4. Можливості ефективного використання виробничих потужностей, наявних технологічних процесів, їх реструктуризації або заміни.
5. Порядок розроблення і затвердження планів та програм виробничо-господарської діяльності.
6. Сучасні методи господарювання і управління.
7. Порядок укладання і виконання господарських договорів.
8. Вітчизняні і зарубіжні досягнення науки і технології відповідно до галузі виробництва і досвід завоювання позицій на світових і регіональних ринках продукції.
9. Економіку, організацію виробництва, праці і управління.
10. Напрями та принципи розвитку менеджменту, маркетингу, комерційної діяльності, податкової справи.
11. Етику ділового спілкування та ведення переговорів.
12. ____________________________________________________________________________________.
VI. Кваліфікаційні вимоги
1. Повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Післядипломна освіта в галузі управління. Стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня не менше 5 років.
2. ____________________________________________________________________________________.
VII. Взаємовідносини (зв'язки) за посадою
1. За відсутності директора підприємства його посадові обов'язки виконують заступники, які призначаються у встановленому порядку. Заступники несуть відповідальність за якісне, своєчасне та ефективне виконання посадових обов'язків директора підприємства на час його відсутності.
Для виконання обов'язків та реалізації прав директор підприємства взаємодіє:
2.1. З ____________________ з питань:____________________________
2.2. З _____________ з питань:___________________________________
2.3. З ____________ з питань:____________________________________
ДОЛЖНОСТНАЯ ИНСТРУКЦИЯ ЗАМЕСТИТЕЛЯ ДИРЕКТОРА
I. Общие положения
1. Заместитель директора относится к категории руководителей, принимается на работу и освобождается от нее приказом директора фирмы.
2. На должность заместителя директора предприятия назначается лицо, имеющее высшее профессиональное (техническое или инженерно-экономическое) образование и стаж работы на руководящих должностях в соответствующей профилю предприятия отрасли не менее 5 лет.
3. Заместитель директора подчиняется непосредственно директору.
4. В своей деятельности заместитель директора руководствуется: - нормативными документами по вопросам выполняемой работы; - уставом предприятия;- правилами внутреннего трудового распорядка;- приказами и распоряжениями Директора;- настоящей должностной инструкцией.
5. Заместитель директора должен знать: - законодательные и нормативные правовые акты, регламентирующие производственно-хозяйственную и финансово-экономическую деятельность фирмы, постановления федеральных, региональных и местных органов государственной власти и управления, определяющие приоритетные направления развития экономики и соответствующей отрасли; - методические и нормативные материалы других органов, касающиеся деятельности фирмы; - профиль, специализацию и особенности структуры фирмы; - перспективы технического, экономического и социального развития отрасли и фирмы; - производственные мощности и кадровые ресурсы фирмы; - технологию производства продукции фирмы; - налоговое и экологическое законодательство; - порядок составления и согласования бизнес-планов производственно-хозяйственной и финансово-экономической деятельности фирмы; - рыночные методы хозяйствования и управления фирмы; - систему экономических индикаторов, позволяющих предприятию определять свое положение на рынке и разрабатывать программы выхода на новые рынки сбыта; - порядок заключения и исполнения хозяйственных и финансовых договоров; - конъюнктуру рынка;- научно-технические достижения и передовой опыт в соответствующей отрасли производств; - управление экономикой и финансами фирмы; - организацию производства и труда; - порядок разработки и заключения отраслевых тарифных соглашений, коллективных договоров и регулирования социально-трудовых отношений; - трудовое законодательство; - правила и нормы охраны труда; - правила делового общения; - правила и подходы работы с клиентами; - правила внутреннего трудового распорядка; - правила и нормы пожарной безопасности.
6. Во время отсутствия заместителя директора его обязанности выполняет в установленном порядке другой заместитель директора, несущий полную ответственность за надлежащее исполнение возложенных обязанностей.
7. ________________________________________________________
8. ________________________________________________________
II. Должностные обязанности
1. Право подписи ряда документов.
2. Организовует работу и эффективное взаимодействие всех структурных подразделений, цехов и производственных единиц, повышает рентабельность фирмы.
3. Разрабатывать и согласовывать с директором фирмы планы: - развития производства на год;- бюджетирования фирмы (на квартал, год).
4. Решает вопросы, касающиеся финансово-экономической и производственно-хозяйственной деятельности фирмы.
5. Поручает ведение отдельных направлений деятельности другим должностным лицам -- руководителям производственных единиц и филиалов предприятий, а также функциональных и производственных подразделений.
6. Контролирует работу всех структурных подразделений фирмы.
7. Организовывает текущую организационно-исполнительской работу всей фирмы.
8. Обеспечивает выполнение фирмой всех обязательств перед поставщиками, заказчиками и кредиторами, включая учреждения банка, а также хозяйственных и трудовых договоров.
9. Утверждает штатное расписание фирмы, устанавливает должностные оклады и надбавки ежеквартально или по мере необходимости.
10. Курирует организацию работы в фирме по стимулированию персонала.
11. Обеспечивает строгое соблюдения режима экономии материальных, трудовых и финансовых ресурсов.
12. Проводит работы по совершенствованию планирования экономических и финансовых показателей деятельности предприятия, по созданию и улучшению нормативов трудовых затрат, расходования товарно-материальных ценностей и использования производственных мощностей.
13. Осуществляет контроль за порядком учета поступления и расходования средств, использованием материальных ценностей.
14. Обеспечивает контроль за ходом соблюдения финансовой дисциплины.
15. Контролирует своевременность представления отчетности о результатах экономической отчетности о результате экономической деятельности в установленном порядке и сроки на рассмотрение директору.
16. ________________________________________________________
17. ________________________________________________________
III. Права
Заместитель директора имеет право:
1. действовать от имени предприятия по доверенности.
2. представлять интересы фирмы во взаимоотношениях с гражданами, юридическими лицами, органами государственной власти и управления по доверенности и распоряжению директора.
3. осуществлять проверку деятельности всех подразделений предприятия в области экономики и организации производства, давать им соответствующие указания, направленные на повышение его эффективности.
4. требовать от подразделений предприятия представления материалов, необходимых для выполнения обязанностей, предусмотренных настоящим Положением.
5. представлять директору предприятия предложения о поощрении работников всех подразделений за высокие экономические показатели работы и привлечении к ответственности за нарушение установленных требований в области экономики и организации производства.
6. ________________________________________________________
7. ________________________________________________________
IV. Ответственность
Заместитель директора несет ответственность за:
1. неисполнение (не надлежащее исполнение) своих должностных обязанностей, предусмотренных настоящей должностной инструкцией, в пределах, определенных действующим трудовым законодательством.
2. совершенные в процессе своей деятельности правонарушения -- в пределах, определенных действующим административным, уголовным и гражданским законодательством.
3. причинение материального ущерба -- в переделах, определенных действующим трудовым, уголовным и гражданским законодательством.
4. разглашение коммерческой информации.
5. проведение без разрешения директора интервью, встреч, переговоров, касающихся деятельности фирмы.
6. нарушение требований дисциплины в соответствии с нормами действующего трудового законодательства, за нарушение внутреннего трудового распорядка в компании.
7. ________________________________________________________
СОГЛАСОВАНО:
Руководительструктурного подразделения:
________(подпись)
______________________(ФИО)
"____" ____________ ____г.
Начальникюридического отдела:
________(подпись)
______________________(ФИО)
"____" ____________ ____г.
С инструкцией ознакомлен:
________(подпись)
______________________(ФИО)
"____" ____________ ____г.
РАБОЧАЯ ИНСТРУКЦИЯ ЭЛЕКТРИКА
I. Общие положения
1. Электрик относится к категории рабочих.
2. Назначение на должность электрика и освобождение от нее производиться приказом руководителя учреждения (организации, предприятия), по представлению главного инженера.
3. Электрик подчиняется непосредственно _________________________.
4. Электрик должен иметь группу безопасности не ниже 4, до 1000 В.
5. ________________________________________________________
6. ________________________________________________________
II. Задания и обязанности
Электрик:
1. Обеспечивает поддержание исправного состояния, безаварийную и надежную работу обслуживаемых устройств и электрооборудования.
2. Производит монтаж новых электрических сетей.
3. Проводит планово-предупредительный ремонт (ППР) электрической части оборудования согласно графика ППР.
4. Выявляет причины износа, принимает меры по их предупреждению и устранению.
5. Обеспечивает правильную эксплуатацию, своевременный качественный ремонт в соответствии с инструкциями по техническому обслуживанию, действующими техническими условиями и нормами и обслуживание трансформатора ТП-2 и электрических сетей предприятия.
6. Ликвидирует неисправности в работе устройств, их ремонт, монтаж и регулировку.
7. Соблюдает правила внутреннего распорядка цеха и режима работы.
8. Соблюдает правила охраны труда, техники безопасности и пожарной безопасности согласно действующих инструкций.
9. ________________________________________________________
10. ________________________________________________________
III. Права
Электрик имеет право:
1. Вносить на рассмотрение главного инженера и руководителей структурных подразделений предложения по улучшению электрического обслуживания предприятия и его подразделений, по улучшению технологических процессов, усовершенствованию оснастки, оборудования, повышению эстетики труда.
2. Требовать обеспечения нормальных условий труда.
3. Получать от энергетика информацию и инструктаж в части появления новых видов работ на участке.
4. Требовать от администрации обеспечения правил охраны труда, техники безопасности и пожарной безопасности.
5. Требовать обеспечения спецодеждой согласно действующих норм.
6. Вносить свои предложения по улучшению технологических процессов, усовершенствованию оснастки, оборудования, повышению эстетики труда.
7. ________________________________________________________
IV. Ответственность
Электрик отвечает за:
1. Правильную эксплуатацию оборудования в части электробезопасности.
2. Своевременное и качественное выполнение планово-предупредительного ремонта, за простой оборудования, произошедший по его вине.
3. Соблюдение правил охраны труда, техники безопасности и пожарной безопасности.
4. Чистоту и порядок на рабочем месте.
5. Ненадлежащее исполнение или неисполнение своих должностных обязанностей, предусмотренных настоящей должностной инструкцией, в пределах, определенных действующим трудовым законодательством Украины.
6. Правонарушения, совершенные в процессе осуществления своей деятельности, в пределах, определенных действующим административным, уголовным и гражданским законодательством Украины.
7. Причинение материального ущерба, в пределах, определенных действующим трудовым и гражданским законодательством Украины.
8. ________________________________________________________
9. ________________________________________________________
V. Квалификационные требования
1. На должность электрика назначается лицо, имеющее начальное профессиональное или среднее-специальное образование по данной специальности со стажем работы не менее 5 лет.
2. ________________________________________________________
3. ________________________________________________________
VI. Взаимодействие
Электрик взаимодействует:
1. С операторами станков, наладчиками станков с ПУ, мастерами смены, энергетиком, главным инженером, начальником производства по вопросам связанным с и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.