На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Особливост органзацї системи спортивного менеджменту та види органзацй у сфер фзичної культури. Органзацйна структура та особливост кервництва СК Силур, кадровий потенцал та полтика. Удосконалення процесу управлння спортивною органзацєю.

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2011. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


ДИПЛОМНА РОБОТА



ОСОБЛИВОСТІ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ СПОРТИВНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ



Донецьк 2010
Вступ

Фізична культура і спорт - це засоби фізичного розвитку людини, укріплення здоров'я, виявлення соціальної активності людей, формою організації і проведення дозвілля, але зазвичай впливають і на інші аспекти життя: авторитет і положення у суспільстві, естетичні ідеали і цінності орієнтації.
Спорт і фізична культура в Україні функціонують зараз у вигляді різноманітних фізкультурних і спортивних організацій. В цілому роботу по фізичній культурі і спорту проводять декілька тисяч спортивних організацій. Керівникам і персоналу цих організацій щоденно треба вирішувати широке коло питань і проблем. Користуючись професійною мовою, керівники і персонал займаються спортивним менеджментом [16, 30].
Актуальність теми. В умовах комерціалізації економіки спорту, становлення спортивної галузі як окремої економічної категорії і по мірі розвитку суспільства фізична активність і спорт все ширше проникають у всі сфери життя людей, стає невід'ємною частиною життєдіяльності.
У теперішній час мільйони людей у всіх країнах світу ведуть здоровий образ життя, складовою частиною якого являються заняття фізичними вправами і оздоровчою гімнастикою, участь у спортивних змаганнях. Високими темпами розвивається у останні десятиліття і спорт вищих досягнень, поступово перетворюючись у цілу індустрію спортивних і видовищно-масових заходів. Фізична культура і спорт у сучасному суспільстві є важливим фактором підтримки і укріплення здоров'я людей, вдосконалення їх культури, способом спілкування, активного дозвілля, альтернативою шкідливим звичкам.
Разом з тим фізкультура і спорт інтенсивно впливають на економічну сферу життя держави і суспільства: на якість робочої сили, на зовнішньоекономічну діяльність, туризм та інші економічні показники [8, 9,13].
Об'єктом дослідження є структурний підрозділ ТОВ «Силур» - СК «Силур».
Предмет дослідження. Аналіз ефективності діяльності спортивних клубів та процес вдосконалення управління спортивною організацією.
Основною метою дослідження набуття практичних навиків у сфері управління конкретним підприємством, проведення економічного аналізу, розробка перспективних напрямків фінансово-господарської діяльності.
Задачі дослідження:
- розглянути основні поняття менеджменту та особливості управління організацією та вивчити структуру організації;
- розглянути державну політику у сфері фізкультури та спорту;
- проаналізувати діяльність спортивної організації;
- дати рекомендації для покращення діяльності спортивної організації.
Будь-яка організація прагне максимізувати свій прибуток, тому дана робота покликана знайти той виробничий процес, в якому усі наявні ресурси використовуються максимально ефективно. В цьому і проявляється основне теоретичне та практичне значення нашого дослідження.
Наукова новизна. Для вирішення поставленої мети в ході дослідження та для виявлення шляхів вдосконалення особлива увага надавалася персоналу організації, його пропозиціям та побажанням в ході персональної бесіди.
Робоча гіпотеза. Вдосконалення процесу управління спортивною організацією відбудеться при внесенні змін у організаційну структуру організації та розвитку колективних методів підготовки.
1. Аналіз літератури

1.1 Поняття управління та теоретичні основи менеджменту організації

Сучасний світ нерідко розглядають як світ організацій, які представляють собою совокупність людей і груп, об'єднаних для досягнення будь-якої мети, вирішення будь-якої задачі на основі певних правил і процедур, розподілу та обов'язків. Про те, що це достатньо ефективний механізм рішення суспільних задач, свідчить факт їх поширення і проникнення у всі сфери і на протязі життя кожної людини. Вони створюються для задоволення її різноманітних потреб, а це призводить до великих відмінностей в їх призначенні, ролі, розмірах [13, 19].
Організації, в яких для досягнення спільних цілей використовують спільний труд людей, є соціально-економічними інститутами з наступними рисами:
- цілі, які відображають їх призначення та ті види продукції та послуг, які вони виробляють для задоволення потреб суспільства;
- персонал або робітники, які мають кваліфікацію, знання та послуги, необхідні для досягнення поставлених цілей;
- розподіл праці, який здійснюється відповідно з професійно-кваліфікаційними характеристиками кожного робітника і забезпечує раціональну структуризацію робіт та задач;
- комунікації, тобто різні види зв'язків, необхідні у процесі виконання спільної роботи;
- формальні правила поведінки, процедури і контроль, які встановлені для того, щоб організації функціонували як цілісні утворення;
- рівні повноважень і відповідальність, які встановлюють масштаби влади для різних посад організації [22].
Організації функціонують у формі підприємств, фірм, компаній і корпорацій.
На основі критерію формалізації виділяють:
- формальні організації, які мають чітко поставлені цілі, правила, структуру та зв'язки; в цю групу входять всі організації бізнесу, державні і міжнародні інститути та органи;
- неформальні організації, які працюють без чітко визначених цілей, правил та структур; сюди відносять усі інститути сім'ї, дружби, неформальних відносин між людьми.
По формам власності можуть бути:
- приватними.
- державними.
- муніципальними.
По відношенні до прибутку:
- комерційні, метою діяльності є отримання прибутку.
- некомерційні, які розподіляють прибуток між учасниками, але можуть здійснювати підприємницьку діяльність, коли це допомагає досягненню мети, заради якої вони створювалися [32,38].
Діяльність будь-якої організації потребує управління, без якого неможливе не тільки її ефективне функціонування і розвиток, але і саме існування. Більше того, управління організацією визначає відношення до неї з боку інших організацій і в значній мірі впливає на їх відповідні управлінські рішення. Це означає, що з управлінням пов'язані інтереси великої кількості людей як у самій організації, так і за її межами [24].
Загальне управління - це управлінська діяльність та процеси, які пов'язані з розробкою концепції та стратегії розвитку організації, постановкою її цілей, плануванням, організаційною діяльністю, координуванням та контролем, а при необхідності, і корекції прийнятих раніше рішень. Його основу складають теоретичні і практичні знання в області управління, а також методи і прийоми, які забезпечують спільну ефективну діяльність людей, які працюють в організації.
Являючись одним з видів управлінської діяльності, загальне управління займає особливе місце в управлінні. Воно, як показує сама назва, має властивості спільності і тому має однаково важливе значення для будь-якого менеджера в незалежності від посади в апараті управління або від виконуваної в управлінському процесі функції [36, 39].
В роки переходу економіки нашої країни на ринкові основи ведення господарства поряд зі звичним терміном «управління» широко використовують англомовне слово «менеджмент». На даний момент обидва поняття використовуються як ідентичні, взаємозамінні. Таким чином, менеджмент і управління розглядаються практично з однакових позицій, що достатньо наочно ілюструє рисунок 1.1.
Управління
Мистецтво(практика) виконання роботи
Менеджмент
Наука (область людського знання)
Функція (вид діяльності)
Процес
Люди, які керують організацією
Орган або апарат управління
Рис. 1.1. Підхід к визначенню понять «управління» і «менеджмент»
Сучасний менеджмент має складну структуру. Загальне уявлення про менеджмент можна отримати, познайомившись з його функціями, основами теорії управління, класифікацією організаційних структур. У менеджменті можна виділити конкретні напрями - маркетинг, інноваційний менеджмент, інвестиційний менеджмент, соціально-екологічний менеджмент, управління ризиками і ін. При вирішенні завдань менеджменту доводиться використовувати всілякі інструменти менеджменту - методи ухвалення управлінських рішень, оптимізації, аналізу даних, збору і обробки експертних оцінок, моделювання [35, 38].
У науці сучасного менеджменту виділяють наступні риси:
- системний підхід до управління;
- ситуаційний принцип управління;
- механізація і автоматизація управлінських процесів;
- демократизація управління.
Менеджмент нерідко ототожнюють із людьми (менеджерами), що професійно виконують управлінські функції. Як суб'єкти керування, менеджери відіграють в організації ряд ролей, серед них:
- роль приймаючого рішення. Менеджери відповідають за такі області прийняття рішень, як вибір стратегії розвитку, розподілу ресурсів, здійснення оперативної діяльності й т.п.;
- інформаційна роль. Діяльність менеджера нерозривно пов'язана зі збором і аналізом інформації для прийняття управлінських рішень. Сучасна ситуація характеризується маленькою кількістю інформації в умовах її надлишку. Саме тому здатність менеджера використовувати сучасні інформаційні технології, засоби комунікації, а також чітко формулювати й доводити інформацію до виконавців є необхідною умовою успіху;
- міжособисні ролі. Менеджер формує відносини усередині й поза організацією. Він повинен бути лідером, за ідеями якого люди захочуть піти [3, 14].
Узагальнюючи вищезазначене, можна дати наступне визначення, менеджмент - це сфера людської діяльності и відповідна область знань, яка включає у себе управління людьми, соціальними організаціями або структурами. Також у багатьох визначеннях підкреслюється, що управління - це особливий вид діяльності, специфічна функція, відмінна від тих, які виконують інші члени організації. Управління як функція реалізується через виконання особливих управлінських дій - функцій управління.
Зміст і набір дій і функцій, здійснюваних у процесі керування, залежать від типу організації (ділова, адміністративна, суспільна, освітня, армійська), від розмірів організації, від сфери її діяльності (виробництво товарів, надання послуг), від рівня в управлінській ієрархії (вище керівництво, керування середнього рівня, нижній рівень керування), від функції усередині організації (виробництво, маркетинг, кадри, фінанси) і ще від багатьох факторів [32].
Однак, незважаючи на всю різноманітність, як на це звернув увагу ще в 1916 р. А. Файоль, для всіх процесів керування в організації характерна наявність однорідних видів діяльності. Можна згрупувати всі види управлінської діяльності в чотири основні функції керування:
1. Планування, що полягає у виборі цілей і плану дій по їхньому досягненню, ґрунтуючись на оцінці потреб і стримуючих факторів зовнішнього й внутрішнього середовища.
2. Функція організації, за допомогою якої відбувається розподіл задач між окремими підрозділами або працівниками й установлення взаємодії між ними, виходячи з розміру підприємства, його цілей, технології й персоналу; організовує роботу.
3. Мотивація - це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукують людину до діяльності, задають границі й форми діяльності й надають цій діяльності спрямованість, орієнтовану на досягнення певних цілей.
4. Контроль, що полягає в співвіднесенні реально досягнутих результатів з тими, які були заплановані.
1.2 Організаційна структура та особливості керівництва організацією

Життєздатність підприємств будь-якої форми власності багато в чому залежить від трудового колективу, керування яким буде набагато простіше при грамотно й раціонально складеній по горизонталі й вертикалі організаційній структурі підприємства [9].
Категорія «структура» відображає будову та внутрішню форму системи. Зв'язок елементів у структурі підпорядкований діалектиці взаємовідношення частини і цілого. Наявність структури - невід'ємний атрибут всіх реально існуючих систем, бо саме структура надає їм цілісності. Категорія «структура» означає відносно стійкі зв'язки, які існують між елементами організації. Структура сприяє збереженню стійкого стану системи. Стосовно системи структура є показником її організованості.
Отже, організаційна структура - це конструкція організації, на основі якої здійснюється управління фірмою. Ця конструкція має або формальний, або неформальний вираз і охоплює два аспекти:
- вона охоплює канали влади та комунікації між різними адміністративними службами та працівниками;
- інформацію, яка передається цими каналами.
Організаційну структуру управління визначають також як категорію менеджменту, яка відображає організаційний бік відносин управління і становить єдність рівнів і ланок управління у їх взаємозв'язку [31].
Основними елементами організаційної структури управління є:
1) склад та структура функцій управління;
2) кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;
3) професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління;
4) склад самостійних структурних підрозділів;
5) кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;
6) інформаційні зв'язки.
В практиці традиційно розрізняють декілька типів організаційних структур управління:
1. Лінійна організаційна структура управління - це така структура між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії. За лінійної структури кожний підлеглий має лише одного керівника, який і виконує всі адміністративні та спеціальні функції у відповідному підрозділі. Переваги та недоліки лінійної структури приведені у таблиці 1.1.
Таблиця 1.1. Переваги та недоліки лінійної структури
2. Дивізіональна організаційна структура управління - характерна тим, що кожний виробничій підрозділ корпорації має свою власну, досить розгалужену структуру управління, що забезпечує його автономне функціонування. Лише декілька стратегічних функцій централізовані на рівні адміністрації всієї корпорації. Дивізіональні організаційні структури управління використовуються великими підприємствами зі значною кількістю виробничих відділень, які функціонують в умовах динамічного середовища. Переваги та недоліки дивізіональної структури управління зображені у таблиці 1.2.
Таблиця 1.2. Переваги на недоліки дивізіональної структури управління
3. Матрична організаційна структура управління - це така структура, в якої поряд з лінійними керівниками підприємства та функціональним апаратом управління виділяють ще й тимчасові предметно - спеціалізовані ланки - проектні групи, які формуються з спеціалістів постійних функціональних відділів. При цьому вони лише тимчасово підпорядковані керівнику проекту. Після завершення робіт над проектом вони повертаються до своїх функціональних підрозділів. Керівник проекту виконує роль лінійного керівника по відношенню до спеціалістів проектної групи. Одночасно він є функціональним керівником по відношенню до виробничих підрозділів підприємства, що забезпечують реалізацію проекту.
Використання матричної структури виправдано в умовах високодинамічного середовища, підприємствами з великою кількістю виробництв обмеженого життєвого циклу. Переваги та недоліки матричної структури приведені у таблиці 1.3.
Таблиця 1.3. Переваги та недоліки матричної структури управління
Зрозуміло, що чим досконаліша організаційна структура управління, розподіл праці, тим ефективніший вплив управління на процес виробництва (надання послуг) та на забезпечення реалізації стратегії організації [27, 33,35].
1.3 Особливості організації системи спортивного менеджменту ти види організацій у сфері фізичної культури

Фізична культура і спорт - це засоби фізичного розвитку людини, укріплення здоров'я, виявлення соціальної активності людей, формою організації і проведення дозвілля, але зазвичай впливають і на інші аспекти життя: авторитет і положення у суспільстві, естетичні ідеали і цінності орієнтації [19].
Якщо підходити до історії спортивного менеджменту ширше, то першими спортивними менеджерами були ще римляни - власники гладіаторів.
Проте справжні спортивні управлінці з'явилися лише в кінці XIX століття, коли світ охопило масове захоплення спортом і спортивними змаганнями. Вже тоді у спортивних колах виділилися спортивні адміністратори (або агенти) і, власне, менеджери. Менеджери ж, виділившись з середовища адміністраторів, поступово набували над спортсменами влади - саме вони вирішували, де спортсменові виступати, з яким противником змагатися, якій газеті давати або не давати інтерв'ю, інвентарем якої фірми-виробника користуватися. Більш того, доходи менеджерів поступово перевищили гонорари спортсменів. На сьогоднішній день спортивний менеджмент має ще більше напрямів: «адміністрування в області спорту», «спортивний туризм», «індустрія спортивних товарів», «менеджер легкоатлетичного спорту», «спортивна економіка» і ін. Більш того, у одного спортсмена можуть бути відразу декілька менеджерів, кожен з яких буде «прикривати» свій напрям - один займається харчуванням спортсмена, другий - його спорядженням, третій бере на себе всю бухгалтерію і економіку, четвертий вирішує питання по юридичній частині.
Проте основна тенденція на сучасному етапі розвитку спорту вищих досягнень - це його професіоналізація.
У останні 20-30 років заняття спортом потребують від спортсмена такого рівня самовіддачі, затрат часу, фізичних і психічних навантажень, які неможливі без матеріального стимулювання. Спорт в останні десятиліття став об'єктом ринкових відносин, у дослідженні він розглядається як самостійний і ефективно функціонуючий інститут ринку [14,19].
Під системою управління фізичною культурою та спортом розуміють совокупність діалектичних та взаємопов'язаних елементів:
- суб'єкт та об'єкт (суб'єкт управління - управляюча підсистема, яка впливає на об'єкт управління);
- мета (бажаний стан об'єкту управління, який повинен бути досягнутим);
- принципи (основні правила, на яких базується управління);
- функції;
- процес управління (функціонування системи управління);
- методи (конкретні засоби впливу суб'єкта на об'єкт);
- організаційна структура управління;
- удосконалення процесу управління.
Спортивний менеджмент - один з видів спеціального менеджменту, який має справу з керуванням організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості. У зв'язку з таким підходом організація є ключовим поняттям спортивного менеджменту. З позицій менеджменту фізична культура й спорт - це не тільки «рухова діяльність людину», не тільки сукупність спеціальних засобів і методів спрямованого розвитку фізичної діяльності людей, як затверджується в теорії фізичної культури. Фізичну культуру й спорт як об'єкт соціального управління необхідно розглядати як різноманіття фізкультурно-спортивних організацій - спортивних шкіл, спортивних клубів, спортивних команд по видах спорту, стадіонів, спортивно-оздоровчих центрів, спортивних федерацій і т.п.
Продукт їх трудової діяльності - це фізкультурно-спортивні послуги, тобто організовані форми занять фізичними вправами й спортом, програми спортивного тренування й фізкультурно-оздоровчих занять, спортивні видовища й т.п. Таким чином, організація - ключове поняття спортивного менеджменту [20].
Об'єктом спортивного менеджменту як самостійної науки є сукупність фізкультурно-спортивних організацій країни, продуктом діяльності яких є фізкультурно-спортивні послуги.
Предмет спортивного менеджменту - управлінські відносини, що складаються в процесі взаємодії суб'єкта й об'єкта керування усередині організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і взаємодії цих організацій із зовнішнім середовищем у процесі виробництва й поширення фізкультурно-спортивних послуг [41,42].
Виробництво послуг і товарів може здійснюватися фізкультурно-спортивними організаціями, що функціонують у різноманітних організаційно-правових формах, які відображають законодавчо дозволені в Україні відносини власності. В залежності від того, хто є суб'єктом власності, виділяють різні її види й форми, які приведені у таблиці 1.4.
Таблиця 1.4. Види та форми власності організацій, працюючих у сфері фізичної культури та спорту
Вид власності
Державна
Муніципальна
Приватна
Громадські
об'єднання
Форма власності
Державні підприємства
Района, міська
та ін.
Громадян
Підприємств
Громадські організації
Партії
Церкви та ін.
Переважну більшість фізкультурно-спортивних організацій можна віднести до наступних видів власності:
1. установи основної (вузи, технікуми, коледжі, училища олімпійського резерву) і додаткової (спортивні школи різних типів і т. п.) освіти є, як правило, об'єктами державної або муніципальної власності;
2. колективи фізичної культури, аматорські спортивні клуби, федерації по видам спорту, фізкультурно-спортивні суспільства й т. п. функціонують як об'єкти власності громадських організацій;
3. спортивні спорудження, спортивно-оздоровчі центри й т. п. у більшості випадків є підприємствами державної або муніципальної власності.
Функціонування останньої з названих груп організацій цілком реальна і як для об'єктів власності колективної (змішаної), об'єднаної в акціонерному товаристві або іншій комерційній структурі. Колективна власність є похідною формою, що припускає, що учасниками виробництва виступають кілька власників - муніципальний орган влади, організації й фізичні особи.
У практиці мають місце окремі випадки функціонування фізкультурно-спортивних організацій, у першу чергу клубів по ігрових видах спорту, у вигляді приватної власності [4, 44].
У переважній більшості випадків виробники фізкультурно-спортивних послуг - це некомерційні структури. Хоча зовсім помилково не враховувати частки комерційних структур, яка в міру розширення ринкових процесів у суспільстві в цілому й у галузі, зокрема, може зростати. Аналізуючи літературу виявлено різницю між муніципальними та приватними спортивними клубами, яка вказана у таблиці 1.5.
Таблиця 1.5. Різниця між муніципальними та приватними спортивно-оздоровчими клубами
Муніципальні
Приватні
1
2
Утримуються на кошти платників податків
Утримаються на внески клієнтів
Обслуговують різноманітний контингент відвідувачів
Обслуговують цільові ринки
Ціни нижчі
Ціни вище
Якість послуг нижча
Якість послуг вище
Належать держустановам (школам, лікарням та ін.)
Належать приватним власникам
Некомерційні
Орієнтовані на прибуток
Будівництво оплачується із податків населення
Будівництво оплачується власником чи за допомогою займу
На маркетинг витрачається не більше 3% бюджету
На маркетинг витрачається 10% бюджету та більше
Не бояться невдач, так як утримуються державою
Повинні приносити прибуток або власник припинить цей бізнес
Аналіз зарубіжного досвіду підтверджує, що й у ринкових умовах професійний спорт й спортивно-оздоровчі клуби є основою спортивного менеджменту.
Дослідивши актуальну на сьогоднішній день тему можна зробити висновки, виділити позитивні та негативні сторони зарубіжного спортивного менеджменту:
- програми у зарубіжних клубах більш складні та різноманітні, велику уваги приділяють жінкам та дітям
- клуби орієнтовані на інтереси населення;
- послуги надаються за доступними цінами;
- індивідуальний підхід до клієнта;
- високий рівень зарплати спортсменів та тренерів у професійному спорті [15].
Також ми провели аналогію з вітчизняними спортивними клубами за цими критеріями:
- програми різноманітні та складні, пристосовані для певного віку та статі;
- організації орієнтовані на інтереси населення, але перш за все на їх матеріальне положення;
- ціни на послуги іноді завищені;
- індивідуальний підхід до клієнта можна побачити в основному тільки у приватних клубах або коли проводяться заняття з персональним інструктором;
- заробітна платня на низькому рівні;
- телебачення не вплинуло лише на активних вболівальників з певних видів спорту.
1.4 Законодавче регулювання та фінансування фізкультурно-спортивної діяльності в Україні

Фізична культура - складова частина загальної культури суспільства, спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових і інтелектуальних здібностей людини з метою гармонічного формування її особистості. Фізична культура є дієвим способом підвищення соціальної й трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних і творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх відносин між народами.
Спорт - органічна частина фізичної культури, особлива сфера прояву й уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної й іншої підготовки [2].
Сучасні економічні відносини у області фізичної культури і спорту дуже різноманітні та багатогранні, вони охоплюють широкій спектр питань соціального, економічного та культурного характеру.
Роль держави у сучасній ринковій економіці досить визначальна: держава перерозподіляє доходи економічних суб'єктів, згладжують економічні цикли, протистоїть монополіям та несумлінній конкуренції. Подібна діяльність здійснюється шляхом регулювання та за допомогою певних інструментів - системи податків, ліцензування та інших механізмів.
Держава тісно пов'язана зі спортивною індустрією, яка, с одного боку, є зацікавленим учасником спортивної індустрії, з іншої - виступає координатором та регулятором спортивно-економічних відносин.
Особливо інтенсивно у нашій країні розвивається у останнє десятиліття підприємницька діяльність у фізичній культурі та спорті, все більш комерційними стає професійний спорт, активно розвиваються ринки платних послуг у сфері оздоровчого спорту та спортивного туризму. Для того, щоб впорядкувати цей процес, ввести його у позитивне русло, виключити можливі зловживання, держава впливає на сферу економічних відносин у фізкультурі та спорті за допомогою різних інструментів [10, 13].
Одним з основних інструментів є відповідна правова база, яка представляє собою комплекс законодавчих та нормативних актів. На основі сформованої правової бази будуються усі економічні відносини виробників спортивних товарів, послуг, з іншими суб'єктами економіки, з державними та муніципальними структурами. Наявність правової дозволяє учасникам спортивної індустрії чітко окреслити коло своїх обов'язків, повноважень та прав [41].
Закон України від 24 грудня 1993 р. «Про фізичну культуру й спорт» (Додаток А) визначає правові, соціальні, економічні й організаційні основи фізичної культури й спорту в Україні, участь державних органів, посадових осіб, а також підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності в зміцненні здоров'я громадян, досягненні високого рівня працездатності й довголіття способами фізичної культури, спорту й туризму [2].
Верховна Рада України проводить державну політику й законодавче регулювання відносин у сфері фізичної культури, спорту й туризму, а також здійснює в межах своїх повноважень контроль над реалізацією державної програми розвитку цієї сфери й дотриманням законодавства про фізичну культуру, спорт і туризмі.
Важливі функції в цій сфері виконує Кабінет Міністрів України, який визначає шляху розвитку фізичної культури, спорту й туризму, направляє діяльність підлеглих йому органів на виконання законів України «Про фізичну культуру і спорт»
Функції безпосереднього керування в області фізичної культури й спорту здійснює Державний комітет України, який забезпечує реалізацію державної політики з питань фізичної культури й спорту, керує цією сферою, відповідає за стан її розвитку.
Державний комітет реалізує свої повноваження як безпосередньо, так і через керування, комітети й відділи фізичної культури й спорту державних адміністрацій.
Основними завданнями Державного комітету є: участь у формуванні державної політики з питань фізичної культури й спорту і її реалізації; розробка концепції, комплексних і цільових програм розвитку фізичної культури й спорту, прогнозування й забезпечення комплексного розв'язку цих питань; здійснення державного нагляду й контролю в області фізичної культури, спорту й туризму, розвиток аматорського й професійного спорту; організація проведення фестивалів, конкурсів, спортивних змагань і навчально-тренувальних зборів; здійснення заходів щодо виходу фізкультурно-оздоровчих і спортивних організацій України на міжнародну арену; підготовка й раціональне використання фізкультурних кадрів; пропаганда фізичної культури й спорту, олімпійського й параолімпійського (серед інвалідів) руху та ін. [45].
Добровільні спортивні об'єднання є масовими суспільними об'єднаннями. У своїй діяльності вони керуються законами України «Про фізичну культуру й спорт», «Про об'єднання громадян» (див. Додаток Б) і іншими законодавчими актами України. В Україні створені добровільні спортивні об'єднання «Україна», «Колосся», «Динамо», ЦСКА, «Гарт», які діють відповідно до статутів і положеннями про них.
Розвитку фізичної культури, спорту й туризму сприяють національні спортивні федерації (громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості). Статус національної спортивної федерації вони здобувають із моменту реєстрації в Державному комітеті молодіжної політики, спорту й туризму України, який делегує цим федераціям окремі повноваження відносно розвитку видів спорту, надає допомогу в забезпеченні їх необхідними матеріальними ресурсами, здійснює контроль над реалізацією цих повноважень, у тому числі в частині використання коштів, виділених їм з Державного бюджету України.
Первинною ланкою самодіяльної організації фізкультурного руху в Україні є колективи фізкультури на підприємствах, в установах, організаціях, які поєднують на основі добровільності громадян по їхніх інтересах у фізкультурно-спортивному русі. У суспільні спортивні об'єднання входять і фізкультурно-спортивний об'єднання, клуби за місцем проживання, центри інвалідного спорту [1].
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає систему й повноваження органів місцевого самоврядування в області фізичної культури, спорту й туризму. Вони вирішують питання організації медичного обслуговування й харчування в установах фізичної культури й спорту, керують установами фізкультури й спорту, оздоровчими установами, молодіжними, підлітковими установами за місцем проживання, організовують їх матеріально-технічне й фінансове забезпечення. Також створюють умови для занять фізичною культурою й спортом за місцем проживання населення й у місцях масового відпочинку; згідно із законодавством реєструють статути (положення) фізкультурно-оздоровчих установ незалежно від форм власності.
Значення фізичної культури та спорту для економіки та суспільства надзвичайно високе. Враховуючи цю обставину, державні органи в Україна та закордоном активно сприяють розвитку професійного та любительського спорту. Державна підтримка фізичній культурі та спорту здійснюється по широкому спектру напрямків. Також, підтримка надається:
- на законодавчому рівні, закріплюючи сприятливі умови для функціонування та розвитку фізкультури та спорту;
- пряме фінансування фізкультури та спорту. Держава виділяє гроші із бюджетів всіх рівнів на утримання управлінського апарату, на науково-дослідницькі розробки у області фізичної культури, на спортивну освіту та на інші заходи;
- у вигляді непрямого фінансування. Наприклад, якщо держава у законодавчих та нормативних актах передбачає пільгове оподаткування та кредитування, часткове або повне звільнення від мита, що еквівалентно фінансовій допомозі;
- у вигляді прямої участі у будівництві стадіонів, басейнів, спортивних комплексів.
Держава здійснює фінансування по всім перерахованим напрямкам не хаотично, а на основі спеціально розроблених перспективних планів [13, 44].
2. Організація та методи досліджень

2.1 Організація досліджень

Товариство з обмеженою відповідальністю «Силур» - об'єкт дослідження. «Силур» - найбільший виробник стальних канатів, дроту для різних сфер промисловості і фібри. Сьогодні «Силур» - багатопрофільне підприємство. Продукція заводу експортується в більш ніж 30 країн миру. З метою зміцнення позицій на закордонних ринках, підприємство постійно працює над підвищенням якості й надійності виробів, що поставляються.
Дослідження проводилось на базі СК «Силур» - це самостійний структурний підрозділ підприємства, метою якого є оздоровлення і спортивно-масова робота з працівниками ТОВ «Силур» і населенням міста.
Життєздатність підприємств будь-якої форми власності багато в чому залежить від трудового колективу, керування яким буде набагато простіше при грамотно й раціонально складеній по горизонталі й вертикалі організаційній структурі підприємства. Тому основні дослідження проводились у оточенні трудового колективу на протязі з 23 листопада по 31 грудня.
Була надана допомога з боку працівників СК «Силур»:
- директора Денисов Г.К.
Адміністративно підпорядковується начальнику управління соціально-побутового обслуговування і працює під його керівництвом. Директор призначається і звільняється з посади за наказом директора ТОВ «Силур».
В його обов'язки входить: здійснювати керівництво господарською та технічною діяльністю; виконання планових завдань.
- бухгалтера Гончарова М.О
Бухгалтер адміністративно підпорядковується директору СК «Силур».
Повинен знати:
1. закони, постанови, накази, розпорядження
2. організацію управління бухгалтерським обліком
- адміністратора Столбцова Т.А.
Адміністратор безпосередньо підпорядковується завідуючому господарською частиною і працює під його керівництвом.
Повинен знати:
1. режими роботи СК «Силур»
2. наявність вільних місць на послуги СК
3. правила санітарії
Комплекс має високу соціальну значимість для населення міста і це підтверджує опитування відвідувачів СК «Силур». Мета опитування - які цілі переслідують відвідувачі при заняттях у СК «Силур».
Опитування проводилось 10 грудня, участь у якому прийняло 45 відвідувачів віком від 16 до 60 років. На протязі всього дослідження проводилась бесіда з персоналом якому пропонувалися визначити напрямки, які, на їх погляд, здатні вдосконалити діяльність спортивної організації.
Організація дозвілля працівників ТОВ «Силур» й членів їх родин, задоволення їх духовних потреб, розвиток творчого потенціалу, а також залучення працівників до занять фізичною культурою й спортом здійснюється через проведення Спартакіади ТОВ «Силур».
Загальне керівництво підготовкою і проведенням Робочої Спартакіади ТОВ «Силур» покладається на Оргкомітет, затверджений Спільною постановою заводської адміністрації і профсоюзного комітету. Безпосереднє керівництво покладається на судейс и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.