На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Дослдження сучасних методичних пдходв до антикризового управлння пдприємством. Використання внутршнх та зовншнх механзмв фнансової стаблзацї органзацї. Оцнка та прогнозування кризового стану ВАТ Мотор Сч, удосконалення його методв.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2011. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


62

Размещено на webkursovik.ru/
Вступ
У будь-якому суспільстві час від часу відбуваються кризові явища. Першорядне значення має подолання кризових явищ на первинних ланцюгах економіки держави - машинобудівних підприємствах. Впродовж останніх років значна кількість підприємств залишається фінансово-неспроможними: у них відсутній належний економічний потенціал для досягнення успіху, вони стають банкрутами.
Причинами кризового стану підприємств є не тільки вплив зовнішніх факторів: зниження платоспроможного попиту, втрата налагоджених господарських зв'язків, ринків збуту, недосконале правове поле господарської діяльності тощо, а й не адекватний ринковим вимогам стан управління господарсько-фінансовою діяльністю суб'єктів господарювання. Найбільш суттєві деформації криза вносить у машинобудівні підприємства. Ця обставина виводить проблему кризи машинобудівних підприємств у сучасних українських умовах на провідне місце.
Отже, антикризове фінансове управління як система значного впливу на ефективність діяльності суб'єктів господарювання стає невід'ємним фактором попередження виникнення кризового стану, підвищення конкурентоспроможності підприємства та забезпечення його перспективного розвитку, тому потребує посиленої уваги й залишається актуальним для всіх господарських утворень.
Вагомий внесок у розробку теоретичних і прикладних проблем антикризового управління зробили такі вчені, як: І. А. Бланк, В.О. Василенко, А.Ю. Гончарук, А.Г. Грязнова, Л.О. Лігоненко, П.Г. Перерва, Л.С. Ситник, О.О. Терещенко, А.М. Ткаченко, І. О. Уткін, А.М. Штангрет та інші.
Істотний внесок у розвиток методології діагностики кризових ситуацій та фінансового стану належить таким вченим - економістам, як: Е. І. Альтман, У. Бівер, В.В. Калюжний, Р. Тоффлер, О.С. Філімоненков, Д.В. Шиян та інші.
Опубліковані ними праці торкаються окремих аспектів організації антикризового управління, але аналіз наукових робіт, присвячених проблемі розвитку антикризової складової в системі менеджменту підприємницької діяльності, свідчить, що організаційно-методологічні питання антикризового управління в сучасних умовах досліджені недостатньо, що обумовило вибір теми визначило мету, завдання, зміст роботи.
Для досягнення поставленої мети в роботі були вирішені такі завдання:
1) визначити причини виникнення кризових ситуацій та їх наслідки для діяльності підприємства;
2) систематизувати та проаналізувати сучасні погляди та підходи до системи антикризового фінансового управління підприємством;
3) дослідити сучасні методики діагностики кризових ситуацій на прикладі підприємства ВАТ «Мотор Січ» із зазначенням їх недоліків при застосуванні підприємствами машинобудування;
4) визначити можливу послідовність реалізації антикризових заходів на машинобудівних підприємствах з метою попередження та запобігання кризовим ситуаціям;
5) удосконалено процес розробки та реалізації антикризової стратегії управління па машинобудівному підприємстві.
Об'єктом дослідження є ВАТ «Мотор Січ» - одне з провідних підприємств у світі з розробки, виробництва, ремонту та сервісного обслуговування авіаційних газотурбінних двигунів для літаків і вертольотів.
Предметом дослідження є сучасні методики діагностики кризових ситуацій на ВАТ «Мотор Січ», реалізація системи антикризових заходів та розробка моделі й антикризової стратегії управління на даному машинобудівному підприємстві.
Теоретичну та методологічну основу досліджень склали наукові роботи вітчизняних та зарубіжних учених із проблем діагностики кризових ситуацій та банкрутства підприємств, антикризового фінансового управління підприємствами, реструктуризації підприємств, фінансового аналізу, законодавчі акти Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України. Інформаційною базою роботи є офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, звітні та статистичні матеріали машинобудівного підприємства ВАТ «Мотор Січ», результати власних наукових досліджень, на основі яких було визначено необхідність удосконалення машинобудівної галузі.
1. Теоретичні аспекти антикризового фінансового управління на підприємстві

1.1 Дослідження сучасних методичних підходів до антикризового управління підприємством
антикризовий прогнозування фінансовий стабілізація
В умовах постійних змін чинників зовнішнього фінансового середовища і внутрішніх умов здійснення фінансової діяльності збільшується вірогідність періодичного виникнення кризи підприємства, яка може набувати різних форм. Однією з таких форм є фінансова криза підприємства, що несе найбільші загрози його функціонуванню і розвитку. У цих умовах підприємство формує антикризову фінансову стратегію свого розвитку.
Фінансова криза підприємства є однією з найбільш серйозних форм порушення його фінансової рівноваги, що відображає циклічно виникаючі впродовж його життєвого циклу під впливом різноманітних чинників суперечності між фактичним станом його фінансового потенціалу і необхідним об'ємом фінансових потреб, несе найбільш небезпечні потенційні загрози його функціонуванню [30].
Головною метою антикризового фінансового управління є відновлення фінансової рівноваги підприємства і мінімізація розмірів зниження його ринкової вартості, що викликаються фінансовими кризами, рис. А.1 [41].
В процесі реалізації своєї головної мети антикризове фінансове управління підприємством направлене на вирішення ряду наступних основних завдань та принципів, які наведені на рисунку А.2 та А. 3 [16, 26].
На сучасному етапі розвитку як зарубіжної, так і вітчизняної наукової думки запровадження антикризового управління потребує розв'язання таких завдань і багатоаспектних питань, як теоретичні засади проведення антикризового управління; методологічні засади та практичний інструментарій діагностики кризових явищ і загрози банкрутства підприємства, зокрема методичне забезпечення діагностики фінансового стану, перспективної оцінки фінансових наслідків виникнення банкрутства, прогнозування можливостей підприємства подолання кризових явищ, теоретико-методологічні засади розробки антикризової програми підприємства.
Сучасне розуміння антикризового управління доволі неоднорідне та багатозначне. В одному випадку під ним розуміють управління підприємствами в умовах загальної кризи економіки, в другому - управління підприємством, яке потрапило у кризову ситуацію у результаті незадовільного менеджменту, в третьому - управління підприємством на порозі банкрутства [8].
Різне трактування одного і того ж поняття призводить до наукової невизначеності та необґрунтованості практичних рекомендацій з впровадження та реалізації антикризового управління.
Проблематика антикризового управління досліджується фахівцями з управління у багатьох країнах. Так, наприклад, західноєвропейськими економістами антикризове управління визначається як діяльність, необхідна для виявлення стану, що загрожує існуванню підприємства, при якому основним завданням стає виживання. Така діяльність характеризується підвищенням ефективності і застосування засобів і методів на підприємстві, необхідних для зниження загрозливої для існування підприємства ситуації. При цьому на думку даних дослідників, відбувається перенос всієї уваги на короткострокові проблеми, одночасно пов'язані з проведенням твердих і швидких вирішальних заходів. Інші автори визначають антикризове управління як створення інструментів, що дозволяють повідомити про переломний пункт, що наближається, та розробити новий курс розвитку [14].
Накопичений західними країнами досвід антикризового управління, безсумнівно, має велике значення для вирішення проблем, що стоять перед фірмою, але необхідно враховувати, що це досвід управління в принципово нових умовах. Насамперед, це антикризове управління в умовах цілком ринкової економіки з діючими законами конкуренції, стабільною соціально-політичною ситуацією, де банкрутство прийнято розглядати як явище, що сприяє очищенню ринку від слабких конкурентів.
Ряд авторів вважає термін «антикризове управління» суттєво обмеженим, ніби це складова частина управління взагалі, хоча застосування окремих принципів, антикризових методів управління може мати свою специфіку. Так, професор І. О. Уткін [45] дає визначення антикризового управління «як складової загального менеджменту на підприємстві, що використовує його кращі прийоми, засоби та інструменти, орієнтується на запобігання можливим ускладненням діяльності підприємства, забезпечення його стабільного успішного господарювання».
Деякі автори, навпаки, під антикризовим управлінням мають на увазі тільки заходи з діагностики кризи або механізм банкрутства та не враховують методи антикризового управління на стадії розвитку кризи. [14].
На думку Б.П. Масенка, Т.М. Афокченкової, під антикризовим управлінням треба розуміти сукупність форм і методів реалізації антикризових процедур стосовно конкретного підприємства-боржника [12].
Згідно з І. А. Бланком антикризове управління являє собою систему принципів і методів розробки та реалізації комплексу спеціальних управлінських рішень, які спрямовані на попередження та подолання фінансових криз підприємства, а також на мінімізацію їх негативних фінансових наслідків [31].
Булєєв І. та Брюховецька Н. [14] зазначають, що антикризове управління на підприємстві - це мікроекономічна категорія, що відображає виробничі відносини, які складаються на рівні підприємства при його оздоровленні чи ліквідації.
Так, українські дослідники М.К. Колісник, П.Г. Ільчук, розглядають антикризове управління як таку систему управління, яка спрямована на вирішення завдань інтенсивного розвитку підприємства завдяки мобілізації та інтенсифікації всіх ресурсів на противагу екстенсивному розвитку [32].
Таким чином у роботах спеціалістів використовуються подібні визначення антикризового управління, які мають, проте, певні відмінності. Визначення даної категорії деяких авторів, не згаданих вище, наведені у таблиці А.1.
На нашу думку, антикризове управління являє собою сукупність принципів, форм і методів розробки та реалізації комплексу управлінських рішень, спрямованих на найбільш оперативне виявлення небезпеки кризи, причин її виникнення, шляхів для зниження негативних наслідків, а також на створення відповідних умов для своєчасного подолання кризи та відновлення життєздатності підприємства за допомогою раціонального використання наявного потенціалу підприємства та мінімізації матеріальних і фінансових витрат.
Усі теоретичні підходи вище зазначених науковців потребують пильної уваги, адже враховувати для розробки антикризових рішень слід і стан, в якому опинилося підприємство і оцінку економічної безпечності середовища, в якому функціонує підприємство, і наявні ризики.
Основною проблемою, яку слід подолати через реалізацію антикризових заходів, є фінансова криза на підприємстві або її загроза. Фінансова криза - дисбаланс фінансової рівноваги підприємства, який породжений циклічним розвитком взаємопов'язаних та взаємообумовлених кризових явищ і веде до знецінення власного капіталу за відсутності адекватних антикризових заходів. З позицій фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Все це стало причинами виникнення антикризового фінансового управління (рис. 1.1).
Досягнення цілей антикризового менеджменту значною мірою залежить від своєчасного виявлення передумов кризи. Це забезпечується завдяки застосуванню інструментарію діагностики банкрутства, механізмів раннього попередження та реагування, інших аналітичних прийомів. Важливе місце при цьому слід приділяти причинно-наслідковому аналізу кризи, спрямованому на ідентифікацію зовнішніх та внутрішніх чинників кризи, виду кризи та ї стадії [12].
Вище викладене підтверджує необхідність поглибленого дослідження методологічних основ раннього виявлення та подолання фінансової кризи підприємств, а також свідчить про актуальність проблематики у науковому та практичному плані.
62
Размещено на webkursovik.ru/
Размещено на webkursovik.ru/
Рисунок 1.1 - Причини виникнення фінансової кризи на підприємстві
Проте, для повноти розкриття причин і передумов антикризового управління та їх систематизації слід розглядати не лише причини виникнення, а й визначити, які ж саме наслідки мають ці кризові ситуації для господарської діяльності саме машинобудівних підприємств (рис. А.4).
Розглядаючи вплив криз на машинобудівне підприємство, ми дотримуємось позиції, що кризи мають не тільки негативний руйнівний характер, але й несуть у собі потенціал змін і є для підприємства основою для функціонування. Кризова ситуація відкриває те, що в стабільній ситуації невидиме, і підвищує ефективність підприємства, приводячи в рух інформаційні сили, які сприяють еволюції.
До позитивних моментів цього явища можна віднести: закриття нерентабельних виробництв, що приводить до зниження і підвищення ефективності суспільного виробництва; приплив капіталу до країн, не вражених кризою, після його відпливу з кризових регіонів; концентрація капіталу на рівні окремих суб'єктів господарювання; вивільнення ресурсів, залучених у неконкурентоспроможне виробництво тощо [29].
Таким чином, для того, щоб розпізнати кризу, необхідно своєчасно виявити симптоми, визначити фактори, які свідчать про можливість настання та виявити її причини. Засобами виявлення можливості настання кризової ситуації на підприємстві служать інтуїція та досвід, аналіз і діагностика стану. Їх доцільно застосовувати на всіх етапах існування підприємства, адже може виникнути ситуація, коли підприємство може війти в глибоку кризу на найбільш високій точці свого розвитку або занадто сприятливої зовнішньої економічної ситуації.
Теоретичний аналіз антикризового управління закріплений в законодавстві України, а саме у: Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30. 06.1999 р. №784-XVI зі змінами та доповненнями [1]; «Порядку проведення досудової санації державних підприємств», затвердженому постановою КМУ від 17.03.2000 р. №515 зі змінами та доповненнями [2]; «Методиці проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій», затвердженої наказом Агентства з питань попередження банкрутства підприємств і організацій від 23. 02. 1998 р. №22 зі змінами та доповненнями [3]; «Методичних рекомендації з виявлення ознак неплатоспроможності підприємств і ознак дій по приховуванню банкрутства, фіктивного банкрутства і доведення до банкрутства», затверджених наказом Міністерства економіки України від 17.01.2001 р. №10 зі змінами та доповненнями [4]; «Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України» від 04.06.2004 р. №04-5/1193 зі змінами та доповненнями [5].
Всі ці нормативно-правові документи розроблені та використовуються з метою профілактики та подолання фінансової кризи на підприємстві і є опорною правовою базою антикризового фінансового управління.
Узагальнення результатів теоретичного дослідження підходів антикризового управління до виявлення кризової ситуації та обґрунтування рішень по виходу з неї дозволило визначити основні положення системи раннього виявлення та подолання фінансової кризи:
1) будь-яке управління у певній мірі повинно бути антикризовим і тим більше у міру входження підприємства в смугу кризового розвитку;
2) здійснення антикризових заходів проектується паралельно розгортанню фінансової кризи - від початку виникнення до досягнутої стадії поглиблення. Встановлений таким способом контроль над кризовим процесом забезпечує вплив на його причини, а не наслідки;
3) поглиблення фінансової кризи подовжує траєкторію здійснення антикризових заходів, що обумовлює підвищення витрат ресурсів;
4) усуненню кожного наступного виду фінансової кризи передує ліквідація попереднього виду кризи;
5) адекватна протидія кризовим процесам на стадії зародження - найкоротший шлях до їх подолання.
Отже, за функціонування підприємства в нормальних умовах система раннього виявлення та подолання фінансової кризи виступає як інструмент контролю його фінансового стану, а в кризовій ситуації вона виконує роль сигналізаційної системи щодо виникнення загрози банкрутства та забезпечує вибір адекватних заходів антикризового управління.
1.2 Використання внутрішніх та зовнішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства

Основна роль в системі антикризового управління підприємством відводиться широкому використанню внутрішніх механізмів фінансової стабілізації. Це пов'язано з тим, що успішне застосування цих механізмів дозволяє не тільки зняти фінансовий стрес загрози фінансової кризи, але значною мірою позбавити підприємство від залежності використані позикового капіталу, прискорити темпи його економічного розвитку [10].
Кожному етапу фінансової стабілізації підприємства відповідають певні її механізми, які в практиці фінансового менеджменту прийнято підрозділяти на оперативний, тактичний і стратегічний.
Оперативний механізм фінансової стабілізації є системою заходів, що направлена, з одного боку, на зменшення розміру поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов'язань підприємства в короткостроковому періоді, а з іншого боку - на збільшення суми грошових активів, що забезпечують погашення цих зобов'язань. Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо усунена поточна неплатоспроможність підприємства [40].
Тактичний механізм внутрішньої фінансової стабілізації є системою заходів, направлених на досягнення точки фінансової рівноваги підприємства в майбутньому періоді. Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо підприємство вийшло на рубіж фінансової рівноваги, що передбачається цільовими показниками структури капіталу і що забезпечує достатню його фінансову стійкість [10].
Стратегічний механізм внутрішньої фінансової стабілізації в тривалому періоді є система заходів, направлених на підтримку досягнутої фінансової рівноваги підприємства. Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо в результаті прискорення темпів швидкого зростання підприємства забезпечується відповідне зростання його ринкової вартості в довгостроковій перспективі.
Так, розглянуті методи антикризового управління свідчать про широкий спектр можливостей фінансової стабілізації підприємства за рахунок використання її внутрішніх механізмів [34].
Також важливо зазначити, що у системі антикризових фінансових заходів важливу роль відіграють санаційні заходи. У літературних джерелах, нормативно-законодавчих актах дається різне тлумачення санації. Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 1999 р. зі змінами та доповненнями [1] санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство, щоб запобігти визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів за допомогою кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.
На сучасному етапі розвитку економічної думки виділяють чотири типи санаційних заходів, які наведені на рисунку 1.2 [42].
62
Размещено на webkursovik.ru/
Размещено на webkursovik.ru/
Рисунок 1.2 - Типи санаційних заходів підприємства
Санація підприємства проводиться згідно плану фінансового оздоровлення підприємства, який розробляє керуючий санацією і подає на розгляд комітету кредиторів [рис. А. 5]. На підставі фінансового плану визначають потребу підприємства у залученні фінансових ресурсів з зовнішніх джерел. Залежно від джерел фінансових ресурсів, які використовуються для фінансування санаційних заходів, розрізняють види та форми санації, зазначені в таблиці 1.2 [39].
Використання внутрішніх джерел фінансування дає змогу подолати внутрішні причини кризи, і, крім того, знизити залежність підприємства під зовнішніх джерел фінансування. Однак на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі, відсутні такі джерела самофінансування, як прибуток та амортизація. Тому мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації підприємства спрямована насамперед на підвищення (або відновлення) його платоспроможності та ліквідності.
Таблиця 1.2 - Види та форми санації підприємства залежно від джерел фінансування
Санація без залучення на підприємство додаткових фінансових ресурсів
Санація з залученням нового фінансового капіталу
Зменшення номінальною капіталу підприємства
Альтернативна санація (зменшення номінального капіталу або безповоротна фінансова допомога власників корпоративних прав)
Конверсія власності в борг
Двоступінчаста санація (зменшення номінального капіталу з подальшим його збільшенням)
Конверсія боргу у власність
Безповоротна фінансова допомога власників корпоративних прав
Пролонгація термінів погашення заборгованості
Безповоротна фінансова допомога персоналу
Добровільне зменшення заборгованості.
Безповоротне бюджетне фінансування
Самофінансування
Емісія облігацій конверсійної позики
Залучення додаткових позик
Недосконалість українського законодавства, що регулює процедури банкрутства, створює умови для зловживань. Зокрема, часто рішення про банкрутство та ліквідацію приймають стосовно санаційно-спроможних підприємств.
Виділяють такі види банкрутства підприємств:
реальне - повна нездатність підприємства відновити в найближчому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність у зв'язку з реальними втратами використовуваного капіталу;
технічне - неплатоспроможність підприємства зумовлена істотним про термінуванням його дебіторської заборгованості, причому сума дебіторської заборгованості перевищує розмір кредиторської заборгованості, а сума активів підприємства значно перевищує величину його фінансових зобов'язань;
умисне - свідоме доведення суб'єкта підприємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспроможності, яка виникає внаслідок того, що власник або посадова особа підприємства з корисливих міркувань вдається до протиправних дій або не виконує чи неналежно виконує свої службові обов'язки, завдаючи істотної шкоди державним або громадським інтересам чи законним правам власників і кредиторів;
фіктивне - свідомо неправдиве оголошення підприємством про свою неплатоспроможність з метою отримання від кредиторів від термінування виконання своїх кредитних зобов'язань або зниження суми кредитної заборгованості [22].
Факти умисного та фіктивного банкрутства належать до економічних злочинів, і повинні переслідуватися в кримінальному порядку.
На сучасному етапі одним з найпоширеніших й ефективних способів антикризового управління є реструктуризація підприємства. У ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [1] дано таке визначення: «Реструктуризація підприємства - здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема, шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів».
Сьогодні існують різні підходи до класифікації реструктуризації. Зокрема, О.О. Терещенко [44] виділяє такі форми реструктуризації:
1) реструктуризація виробництва;
2) реструктуризація активів;
3) фінансова реструктуризація;
4) корпоративна реструктуризація (реорганізація).
Заходи, які реалізують в межах кожної з цих форм, наведено в таблиці 1.3.
Таблиця 1.3 - Заходи, що реалізують в процесі реструктуризації підприємств
Реструктуризація
виробництва
Реструктуризація
активів
Фінансова
реструктуризація
Корпоративна
реструктуризація
1) зміна керівництва підприємства;
2) упровадження нових, прогресивних форм та методів управління;
3) диверсифікація асортименту продукції;
4) поліпшення якості продукції;
5) підвищення ефективності маркетингу;
6) зменшення витрат на виробництво;
7) скорочення чисельності зайнятих на підприємстві
1) продаж частини основних фондів;
2) продаж зайвого обладнання, запасів сировини, матеріалів
3) продаж окремих підрозділів підприємства;
4) зворотний лізинг;
5) реалізація окремих видів фінансових інвестицій;
6) рефінансування
дебіторської заборгованості
1) реструктуризація заборгованості перед кредиторами;
2) одержання додаткових кредитів;
3) збільшення статутного фонду;
4) заморожування
інвестицій
1) укрупнення
підприємств
(злиття, приєднання, поглинання);
2) подрібнення
підприємств
(поділ, виокремлення);
3) перетворення
(без змін розмірів
підприємства)
Таким чином, розглянувши внутрішні та зовнішніх механізми фінансової стабілізації ми дійшли висновку, що успішне їх застосування дозволяє не тільки зняти фінансовий стрес загрози фінансової кризи, але значною мірою позбавити підприємство від залежності використання позикового капіталу, прискорити темпи його економічного розвитку.
Проте, якщо використання внутрішніх та зовнішніх механізмів фінансової стабілізації не досягло своїх цілей або якщо за наслідками діагностики був зроблений висновок про безперспективність спроби виходу з кризового стану за рахунок мобілізації тільки внутрішніх резервів, підприємство має нагоду вдатися до зовнішньої допомоги, яка приймає форму його фінансового оздоровлення.
2 Оцінка та прогнозування кризового стану ват «Мотор Січ»

2.1 Дослідження методів діагностики кризових ситуацій на підприємстві ВАТ «Мотор Січ»

Передумовами для ефективного, стабільного соціально-економічного розвитку країни є систематичне надходження коштів до бюджетів різних рівнів функціонування прибуткових підприємств, постійний приплив інвестицій. З огляду на це, в антикризовій складовій управління особливої актуальності набуває аналіз фінансового стану підприємств, оскільки саме він дозволяє виявити їх внутрішні проблеми та завчасно вжити необхідних заходів. На нашу думку, варто зазначити, що дуже важливо вміти виділяти серед неплатоспроможних суб'єктів господарювання ті, які тимчасово потрапили у скрутне становище та мають значний потенціал для подальшого успішного функціонування. Завчасне прогнозування настання кризового стану має важливе значення для попередження банкрутства підприємства.
Об'єктом дослідження є Акціонерне товариство «Мотор Січ», засноване Фондом державного майна України у вигляді відкритого акціонерного товариства шляхом перетворення суб'єкта підприємницької діяльності державного підприємства «Мотор Січ» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. №216-Р і Наказу Фонду державного майна України від 04 травня 1994 р. №38-АТ і діє відповідно до Законів України «Про підприємства в Україні», «Про власність», «Про підприємництво», «Про господарчі товариства», «Про цінні папери й фондову біржу».
Підприємство створене з метою виробництва авіаційної техніки, продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання, цивільної продукції на основі оптимального використання виробничих потужностей і науково-технічного потенціалу, сільськогосподарської продукції, надання платних послуг населенню, ведення торговельної, комерційної, інвестиційної й зовнішньоторговельної діяльності й одержання прибутку. Діяльність підприємства спрямована на подальший його розвиток, одержання прибутку на вкладений капітал, як усередині України, так і за її межами.
Основними країнами-платниками за продукцію є країни далекого зарубіжжя - 43,5%; Росія - 42,2%; Україна - 14,3%.
Засновником ВАТ «Мотор Січ» є держава в особі Фонду державного майна України. Акціонерами підприємства є:
1) фонд державного майна України щодо акцій, не реалізованих у процесі приватизації;
2) юридичні й фізичні особи України й інших країн, які придбали права власності на акції «Мотор Січ» в процесі приватизації й на вторинному ринку цінних паперів [25].
У складі ВАТ «Мотор-Січ» 8 спеціалізованих машинобудівних заводів, розташованих на території України:
1) Запорізький моторобудівний завод;
2) Сніжнянський машинобудівний завод (СМЗ);
3) Волочиський машинобудівний завод (ВМЗ);
4) Лебединський моторобудівний завод (ЛМЗ-1);
5) Запорізький машинобудівний завод ім. В.И. Омельченко;
6) Гуляйпольский машинобудівний завод (ГМЗ);
7) Гуляйпольский механічний завод (Гмехз);
8) Лебединський машинобудівний завод (Лмашз);
9) Запорізький завод товарів народного споживання (ЗЗТНП).
Продукція підприємства: авіадвигуни для літаків (турбореактивні двоконтурні, турбовентиляторні, турбогвинтові); авіадвигуни для гелікоптерів (турбовальні); допоміжні силові установки, газотурбінні двигуни, наземні газотурбінні двигуни, газотурбінні електростанції, товари народного споживання (Човнові підвісні мотори «Мотор Січ-40») [17].
В Україні, де впродовж багатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання. що виключала офіційне визнання банкрутства як економічного явища, нема загальновизнаної методики визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим доводиться користуватися зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладені факторні моделі прогнозування банкрутства підприємств та організацій [24].
З метою оцінки фінансового стану та діагностики банкрутства підприємств розроблено велику кількість дискримінантних багатофакторних моделей оцінки ризику банкрутства Б. Альтмана [24], чотирьох факторну модель прогнозування банкрутства Т. Тоффлера [27], комплексна однокритеріальна оцінка фінансового стану підприємства У. Бівера [36], модель багатофакторного дискримінантного аналізу фінансового стану підприємства О.О. Терещенка та інші. В основі цих моделей лежить завдання класифікації підприємств за імовірністю їх банкрутства з використанням багатьох незалежних змінних (факторів впливу) [44].
Однією з найпростіших моделей прогнозування ймовірності банкрутства вважається двофакторна модель. Вона базується на двох ключових показниках: показнику поточної ліквідності та показнику частки позиковим коштів, від яких залежить ймовірність банкрутства підприємства. Якщо результат Z є від'ємним, ймовірність невелика. Додатне значення Z вказує на високу ймовірність банкрутства. Двофакторна модель має такий вигляд [24]:
Z = - 0, 3877 - 1, 0736 (2.1)
де Кп - коефіцієнт поточної ліквідності (покриття), тобто відношення всієї суми поточних до загальної суми короткострокових зобов'язань;
Кз - питома вага позикових коштів у пасивах підприємства.
Так, О. Опачанський [24], уточнює критерії оцінки ймовірності банкрутства за днофакторною моделлю. Він зазначає, якщо Z > 0,3, то можливість банкрутства велика; при -0,3 ? Z ? 0,3 - можливість банкрутства середня при Z < - 0,3 - можливість банкрутства мала, а якщо Z= 0, то можливість банкрутства дорівнює 0,5. У таблиці 2.1 наведено розрахунок показників двофакторної моделі па прикладі машинобудівного підприємства Запоріжського регіону ВАТ «Мотор Січ».
Таблиця 2.1 - Оцінка ймовірності банкрутства ВАТ «Мотор Січ» за допомогою двофакторної моделі
Показники
31.12.2007 р.
31.12.2008 р.
31.12.2009 р.
Коефіцієнт поточної ліквідності
1,59
1,50
1,72
Питома вага позикових коштів в пасивах
0,34
0,39
0,39
Значення Z
-2,07
-1,98
-2,22
За проведеними розрахунками ймовірність банкрутства на даному підприємстві є дуже малою, через те що Z має від'ємне значення, а також не потрапляє в діапазон зазначений Д. Опачанським.
Але необхідно зазначити, що ця модель розроблена для США, а в нашій країні інші темпи інфляції, інші цикли макро - та мікроекономіки, а також рівні фондо-, енерго-, і трудомісткості виробництва, продуктивності праці, а тому не можна механічно використовувати) значення коефіцієнтів у вітчизняних умовах. Щоб використовувати цю модель на нашому підприємстві, необхідно, щоб числові значення відповідали реаліям українського ринку. Це було б можливо, якби вітчизняні облік і звітність забезпечували досить представницьку інформацію про фінансовий стан підприємства. Отже, на даному етапі двофакторна модель не забезпечує всебічного оцінювання фінансового стану, а тому можливі дуже відхилення прогнозу від реальності.
Одним із авторитетних підходів до оцінки платоспроможності є розрахунок індексу Альтмана, що визначає ймовірність банкрутства підприємства. Цей індекс називається Z-рахунком Альтмана, який побудований на основі лінійного багатофакторного рівняння, в якому як змінні виступають обрані показники, що відображають фінансовий стан підприємства, а як функція - коефіцієнт, що служить орієнтиром для віднесення підприємства до потенційних банкрутів або до групи успішних підприємств [24], Z - рахунок Альтмана, розраховується на підставі балансу суб'єкта господарювання та звіту про фінансові результати, а також ринкової вартості звичайних і привілейованих акцій. З огляду на те, що рівень розвитку фондового ринку в Україні не дозволяє визначній ринкову вартість акцій, у наших умовах пропонується замінювати цей показник розміром статутного й уставного капіталу.
Z - рахунок Альтмана розраховується в такий спосіб [24]:
Z = 1,2 Х1 + 1,4 (2.2)
де X1 - відношення оборотних активів (робочого капіталу) до сум всіх активів суб'єкта господарювання;
Х2 - відношення резервів нерозподіленого прибутку до суми всіх активів суб'єктів господарювання;
Х3 - рівень прибутковості активів (відношення валового прибутку (збитку) до суми всіх активів суб'єкта господарювання);
Х4 - співвідношення власного й позикового капіталу (відношення суми статутного й додаткового капіталу до зобов'язань суб'єкта господарювання в цілому);
Х5 - оборотність активів у числі оборотів (відношення чистого виторгу від реалізації до всіх активів господарюючого суб'єкта).
Таким чином, у запропонованій моделі перший фактор характеризує підприємство, другий та четвертий - відображають структуру капіталу, третій рентабельність активів, п'ятий - оборотність засобів [24].
Імовірність (рівень загрози) банкрутства суб'єкта господарювання в моделі оцінюється за шкалою, наведеною в таблиці 2.2.
Як видно з результатів розрахунків, наведених у таблиці 2.2, протягом аналізованого періоду підприємство ВАТ «Мотор Січ» перебуває у зоні високої імовірності банкрутства (Z - рахунок дорівнює 3,75).
Таблиця 2.2 - Імовірності банкрутства за значенням українського ринку
Значення показника «Z»
Імовірність банкрутства
1,80 і менше
Дуже висока
1,81-2,70
Висока
2,71 - 2,99
Можлива
3,00 і вище
Дуже низька
Протягом цього періоду підприємство має незадовільну структуру балансу, що свідчить про неефективне використання підприємством трудових, майнових, фінансових та інших ресурсів. Хоча з впевненістю про це говорити досить ризиковано, оскільки сам Е. Альтман встановив, що при значенні Z від 1,81 до 2,99 модель не працює й означив це як сфера «інтервал невідання» [28]/
Таблиця 2.3 - Оцінка ймовірності банкрутства ВАТ «Мотор Січ» за інтегральним показником «Z - рахунок Альтмана»
Показники
31.12.2007 р.
31.12.2008 р.
31.12.2009 р.
0,221
0,215
0,304
0,263
0,263
0,302
0,583
0,691
0,866
0,785
0,633
0,588
0,530
0,546
0,600
Рахунок - Z рахунок
2,38
2,35
2,66
Оцінка ймовірності банкрутства
висока
висока
висока
Використання п'яти факторної моделі Альтмана є досить простим і привабливим, а одержані результати інколи відповідають реальній дійсності. Але недоречність використання моделі Альтмана на машинобудівному підприємстві на нашу думку, обумовлена двома основними чинниками: по-перше, вона не враховує галузеву специфіку, а по-друге, надійні результати можна отримати лише при стабільних умовах функціонування досліджуваних підприємств.
Так, на думку деяких вітчизняних авторів, таких як С.Я. Салига [43], С.В. Єлецьких [37], оцінка загрози банкрутства за моделлю Альтмана не дозволяє одержувати досить об'єктивний результат. Тому в наших економічних умовах вона може розглядатися лише як умовна або попередня. Це пов'язане з розходженнями в обліку окремих показників, впливом на їхнє формування ряду зовнішніх факторів (у першу чергу інфляції, невідповідності факторів балансової й ринкової вартості окремих активів) й інших об'єктивних причин.
Прогнозувати кризову ситуацію та банкрутство можна, використовуючи чотири факторну модель Спрінгейта [24]:
Z = (2.3)
де А - відношення робочого капіталу до загальної вартості активів;
Б - відношення прибутку до сплати податків і відсотків до поточних зобов'язань;
В - відношення обсягу продажів до загальної вартості активів.
Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, проте з часом цей показник зменшується. Якщо Z < 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом, якщо навпаки-то має стабільний стан.
Так, результати розрахунків показників підприємства ВАТ «Мотор Січ» за моделлю Спрінгейта показали, що протягом 2007-2008 років підприємство було потенційним банкрутом, але у 2009 році ситуація значно покращилася, значення Z зросло з 0,56 у 2008 році до 0,99 у 2009 році, що дає підстави віднести ВАТ «Мотор Січ» до групи підприємств зі стабільним фінансовим станом (таблиця 2.4). Але зауважимо, що модель Спрінгейта застосовується у вітчизняній практиці дуже рідко, бо не враховує галузевих особливостей розвитку підприємств.
З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у суб'єкта підприємницької діяльності, який працює прибутково, і вжиття випереджувальних заходів, спрямованих запобігання банкрутству, проводиться систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємств за допомогою коефіцієнта Бівера [36].
Таблиця 2.4 - Оцінка ймовірності банкрутства ВАТ «Мотор Січ» за моделлю Спрінгейта
Показники
31.12.2007 р.
31.12.2008 р.
31.12.2009 р.
0,19
0,18
0,26
0,13
0,10
0,30
0,09
0,06
6,18
0,22
0,23
0,25
Значення Z
0,63
0,56
0,99
Оцінка стану підприємства
потенційний банкрут
потенційний банкрут
стабільний фінансовий стан
Американський вчений У. Бівер запропонував п'ятифакторну систему для оцінки фінансового стану підприємства з метою діагностики банкрутства, яка містить такі індикатори: рентабельність активів; питома вага позикових коштів у пасивах коефіцієнт поточної ліквідності; частка чистого зворотного капіталу в активах. [36].
Більше того, коефіцієнт Бівера розраховується у «методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства» за формулою (2.4) [4]:
(2.4)
Згідно з Методичними рекомендаціями [4] ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5 - 2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2. Відповідно до міжнародних стандартів значення коефіцієнта Бівера перебуває в інтервалі 0,17 -0,4 [126]. Випадок, коли коефіцієнт Бівера менший ніж 0,1, означає, що підприємство має незадовільну структуру балансу і працює в борг.
На рисунку 2.1 видно, що коефіцієнт Бівера для ВАТ «Мотор Січ» коливається у діапазоні 0,2-0,27, що свідчить про задовільну структуру балансу, а отже найближчі 5 років банкрутство даному підприємству не загрожує.
Рисунок 2.1 - Динаміка змін коефіцієнта Бівера за 2007-2009 роки на ВАТ «Мотор Січ»
Окрім свого коефіцієнта, У. Бівер пропонує аналізувати підприємств та робити висновки на предмет ймовірності банкрутства комплексною системою однокритеріальної оцінки фінансового стану підприємства (таблиця 2. 5) [24].
На основі розрахунків цих показників діяльності ВАТ «Мотор Січ», наведених у таблиці 2.6, можна зробити наступні висновки:
1) рентабельність активів за 2007-2009 роки зросла на ВАТ «Мотор Січ» з 2,77% до 7,10%. Отже, у 2009 році за рахунок збільшення обсягів випуску продукції, а також активної інвестиційної та фінансової діяльності прибуток підприємства збільшився, що дозволяє віднести його за зазначеним показником до надійних;
2) значення фінансового левериджу протягом аналізованого періоду на підприємстві є досить стабільним, що свідчить про його високу фінансову стійкість;
Таблиця 2.5 - Система показників діагностики банкрутства підприємства за У. Бівером
Показник
Формула
Значення показників
Благополучні підприємства
За 5 р. до банкрутства
За 1 р. до банкрутства
Коефіцієнт Бівера
0,4-0,45
0,17
-0,15
Рентабельність активів
6-8
4
-22
Фінансовий ліверидж
До 0,5
0,5-0,8
Більше 0,8
Коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом
Більше 0,4
0,4-0,3
0,3-0,06
Коефіцієнт покриття
Більше 3,2
2-3,2
1-2
3) значення коефіцієнта покриття чистим оборотним капіталом на ВАТ «Мотор Січ» збільшилося на 0,06 у 2009 році порівняно 2007 роком, але цей показник за своїм значенням є дуже малим, менше ніж 0,3. На цій основі дане підприємство необхідно віднести до групи з ймовірністю банкрутства через 1-5 років;
Таблиця 2.6 - Розрахунок показників У. Бівера для ВАТ «Мотор Січ»
Показники
31.12.2007 р.
31.12.2008 р.
31.12.2009 р.
Коефіцієнт Бівера
0,20
0,15
0,27
Рентабельність активів
2,40
1,66
7,10
Фінансовий леверидж
0,34
0,38
0,38
Коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом
0,16
0,15
0,22
Коефіцієнт покриття
1,59
1,50
1,72
4) значення коефіцієнта покриття активів у 2009 році становить на ВАТ «Мотор Січ» 1,72, це потрапляє у діапазон від 1 до 2, що дозволяє віднести підприємства до групи з імовірністю банкрутства за рік.
Для узагальнення проведених розрахунків зведемо результати побудованих багатофакторних моделей для діагностики виявлення кризової ситуації на ВАТ «Мотор Січ» за 2009 рік у таблицю 2.7.
Таблиця 2.7 - Результати побудови багатофакторних моделей для діагностики імовірності банкрутства ВАТ «Мотор Січ»
Показники
Значення показника у 2009 р.
Економічна інтерпретація
Двофакторна модель
-2,22
Ймовірність банкрутства дуже низька
Модель Альтмана
2,66
Ймовірність банкрутства висока
Коефіцієнт Бівера
0,27
Задовільна структура балансу
Модель Спрінгейта
0,99
Стабільний фінансовий стан
Отже, дані, отримані на основі п'яти різних методик комплексної діагностики кризового стану підприємства, свідчать про прямо протилежні результати аналізу, що є основною особливістю застосування зазначених факторних моделей оцінки фінансового стану в анти кризовій складовій управління для вітчизняних підприємств на сучасному етапі розвитку. Так, за даними моделями підприємство має високу ймовірність виникнення кризової ситуації, а за іншими - можна зробити протилежний висновок. Взагалі, у вітчизняній практиці розглянуті моделі застосовуються рідко, оскільки не враховують галузевих особливостей підприємств. Тому тут йдеться про суто теоретичний характер прогнозування кризової ситуації. У наших умовах таке прогнозування є вельми суб'єктивним і не дає підстав для практичних висновків.
Ми згодні з думкою О.В. Пернарівського [13], що подібні моделі розумно застосовувати як додатковий, а не основний інструмент фінансового аналізу. Крім того, ми вважаємо використання цих моделей недоцільним в Україні через ряд причин. По-перше, моделі розроблені на основі даних фінансової звітності американського зразку, По-друге, на показники діяльності українських підприємств великий вплив виявляють чинники неекономічного характеру. По-третє, багато коефіцієнтів не мають такого вплину на фінансовий стан підприємств в Україні як у розвинутих країнах, і навпаки, крім того пропоновані граничні значення часто недосяжні для вітчизняних підприємств.
У вітчизняних методиках використовуються методи структурного бухгалтерського та коефіцієнтного аналізу. Так, наприклад, заслуговує на увагу методика діагностики банкрутства українських підприємств «Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства» [4], яка враховує вимоги законодавства щодо банкрутства відносно таких дій боржника, фінансовому стану якого притаманні ознаки неплатоспроможності. При оцінюванні ймовірності банкрутства пропонується розрахувати гакі показники: поточна платоспроможність; коефіцієнт забезпечення власними коштами; коефіцієнт покриття та чистий прибуток.
Методичні рекомендації розрізняють три ступені неплатоспроможності підприємства:
1) поточну (поточна платоспроможність менше 0; коефіцієнт забезпечення власними коштами більше 0,1; коефіцієнт покриття більше за 1,5; чистий прибуток більше 0, коли боржник неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, але його платоспроможність може бути відновлена;
2) критичну (поточна платоспроможність менше 0; коефіцієнт забезпечення власними коштами менше 0,1; коефіцієнт покриття менше за 1,5; але чистий прибуток більше 0, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрута;
3) надкритичнийичну (поточна платоспроможність менше 0; коефіцієнт забезпечення власними коштами менше 0,1; коефіцієнт покриття менше за 1,5; чистий прибуток менше 0, копи задоволення боржником вимог одного або кількох кредиторів призводить до неможливості виконати Його грошові зобов'язання повною мірою перед іншими кредиторами [24].
Таблиця 2.8 - Розрахунок показників для оцінки ймовірності банкрутства ВАТ «Мотор Січ»

з/п
Показники
31.12.2007 р.
31.12.2008 р.
31.12.2009 р.
1
Довгострокові фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі у капіталі інших підприємств
193283
185297
224868
2
Довгострокові фінансові інфестиції
1175
1610
5945
3
Поточні фінансові інвестиції
1111
41558
103266
4
Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті
56153
6662
32960
5
Грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті
16264
49049
508561017825
6
Поточні зобов'язання
645554
813126
1755500
7
Оборотні активи
1025046
1219572
1789919
8
Власний капітал
1353540
1393750
1158564
9
Необоротні активи
1029989
1046211
316183
10
Поточна платоспроможність (1+2+3+4-5)
235458
186078
11
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами (8-9)/7
0,32
0,28
0,36
12
Коефіцієнт покриття (7/6)
1,59
1,50
1,72
13
Чистий прибуток (форма 2)
49384
37627
207126
За проведеними розрахунками рекомендованих показників, представлених в таблиці 2.8, можна зробити висновок, що підприємства ВАТ «Мотор Січ» не відноситься до жодного з цих видів неплатоспроможності. Підприємство має досить стабільне становище, в якому спостерігається тенденція до покращення своїх показників. Зазначимо, що нормативний рівень вищезазначених коефіцієнтів має залежати від особливостей та специфіки галузі, до якої відноситься підприємство.
Таким чином, аналіз проблем антикризового управління підприємством при загрозі банкрутства свідчить, що у літературі та на практиці існують різні методи діагностики кризового стану підприємства. Однак, більшість вищеописаних методик діагностики кризової ситуації (банк| підприємства мають рад недоліків, що серйозно ускладнюють їхнє застосування сьогодні. Так, І.Г. Єгоричев та А.Ф. Крижов зазначають, що дво-три факторні моделі не є досить точними. Точність прогнозування, на їх думку, збільшується якщо до уваги взяти велику кількість факторів [24].
Крім того, слід зауважити, що відсутність в Україні статистичних матеріалів по підприємствах - банкрутах не дозволяє скорегувати методику обчислення вагових коефіцієнтів і граничних значень з урахуванням специфіки українських економічних умов, а визначення цих коефіцієнтів експертним шляхом не забезпечує їхньої достатньої точності. Розходження у специфіці економічної ситуації й організації бізнесу між Україною і розвиненими ринковими екоміками впливають і на сам набір фінансових показників, використовуваних у моделях закордонних авторів [43].
Для розробки ефективного діагностичного інструментарію антикризову складову управління необхідно періодично поповнювати комплексом заходів виробничо-технічного, організаційно-правового, фінансово-економічного й соціально-економічного характеру. Все це у сукупності з механізмом «сканування» слабких сигналів нестійкого стану підприємства утворює систему економічного моніторингу, яка дає можливість своєчасно приймати управлінські рішення з оздоровлення фінансово-економічного стану виробництва.
Перспективним на наш погляд, є проведення додаткового поглибленого дослідження фінансового стану підприємства з метою виявлення більш наявних чин та реальних причин погіршення його стану.
2.2 Аналіз ймовірності банкрутства ВАТ «Мотор Січ»

У попередньому підрозділі було виявлено, що в результаті застосування до підприємства ВАТ «Мотор Січ» різних дискр и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.