На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная нформацйна база управлння прибутком. Роль нформацї у прийнятт ефективних ршень. Фактори, що впливають на прибуток. Система управлння витратами та її функцї. Капталзаця доходв працвникв як засб пдвищення ефективност управлння прибутком.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 20.01.2010. Сдан: 2010. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


10
Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"
Контрольна робота
з дисципліни:
Фінансовий менеджмент

Проблема управління прибутком на підприємстві

виконала
студентка 4-ого курсу
групи ЗМЗЕД-41
спеціальності ”менеджмент ЗЕД”
Бобруйко Ірина
Викладач: Потій В.З.
Київ 2007
Зміст

1. Інформаційна база управління прибутком
2.Управління витратами і їх вплив на формування прибутку
3. Капіталізація доходів працівників підприємств як засіб підвищення ефективності управління прибутком
1. Інформаційна база управління прибутком

Ефективність кожної управлінської системи в значній мірі залежить від якості інформаційної бази, що формується і використовується.
Інформаційна система (чи система інформаційного забезпечення) управління прибутком являє собою результат неприривного ціле направленого підбору відповідних інформаційних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних управлінських рішень по всім аспектам формування роз приділення і використання прибутку підприємства.
Інформаційна система управління прибутком призвана забезпечити необхідною інформацією не тільки управлінський персонал і власників самого підприємства, але і вдовольнити потреби широкого кола зовнішніх її користувачів. Коло основних показників інформації про прибуток підприємства представлений на рис.1.
Характеризуючи склад користувачів інформацією, що входять в інформаційну систему управління прибутком, слід зазначити, що коло інтересів внутрішніх і зовнішніх користувачів цією інформацією суттєво відрізняється.
Внутрішні користувачі використовують значний об'єм інформації про господарську діяльність підприємства, що є комерційною таємницею.
Зовнішні користувачі використовують лише ту частину інформації, яка характеризує результат господарської діяльності підприємства. Більша частина такої інформації міститься в офіційній фінансовій звітності, що надає підприємство.
Основні користувачі інформацією про прибуток:
· внутрішні користувачі
- управлінці (директори) підприємства
- менеджери всіх рівнів
- власники (акціонери) підприємства
- інші внутрішні користувачі
· зовнішні користувачі
- кредитори підприємства
- потенційні інвестори
- контрагенти підприємства по господарській діяльності
- податкові органи
- аудиторські фірми
- запрошені консультанти і експерти
- фондові біржі (при котуванні на ній цінних паперів, емітованих підприємством)
- інші внутрішні користувачі
Висока роль інформації про прибуток в умовах її формування і використання підготовки і прийняття ефективних управлінських рішень пред'являє відповідно високі вимоги до її якості при формування інформаційної системи управління прибутком. Так до інформації , яка включена в цю систему, пред'являються наступні основні вимоги:
1. значимість
2. повнота
3. достовірність
4. своєчасність
5. зрозумілість
6. релевантність (чи вибірковість)
7. зіставність
8. ефективність
2. Управління витратами і їх вплив на формування прибутку

В умовах економічної зацікавленості в кінцевих результатах діяльності підприємством потрібна така система управління витратами, головна функція якої була б зумовлена ефективністю використання ресурсів. На сьголні ж досвід підприємств в організації і здійсненні управління витратими зводиться переважно до перевірки виробничих показників, фінансових результатів стану майна. Вирішення завдання організації системи управління витратами передбачає реорганізацію усієї системи управління. До неї мають входити дві підсистеми : зовнішня - фінансова і внутрішня - управлінська.
Система управління витратами має насамперед визначити бази відліку, що дають змогу оцінити фактичні показники функціонування підприємства, й запровадити облік відповідальності за допомогою створення відповідних центрів , які можуть бути підрозділами підприємства. Менеджер центру несе особисту відповідальність за показники його роботи.
Система контролю має вибудовуватися навколо організаційного початку так, щоб необхідна інформація надходила в потрібне місце у формі найоптимальнішій для менеджерів.
Ефективна система управління витратами є гарантом у підтримці керівництва в діяльності підприємства під час реалізації намічених планів.
3. Капіталізація доходів працівників підприємств як засіб підвищення ефективності управління прибутком

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.
Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток -- це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва.
Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх приймає національний дохід за його первинного розподілу і наступного перерозподілу, неможливе без правильного тлумачення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві.
Прибуток -- це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.
Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток -- це форма прояву вартості додаткового продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва -- це частина національного доходу.
Фактори, що безпосередньо впливають на обсяг реалізації і, в остаточному підсумку, прибуток підприємства, можна умовно підрозділити на три групи:
Виробничі фактори - пов'язані з обсягом виробництва, його ритмічністю, матеріальною, науково-технічною й організаційно-технічною оснащеністю, і відповідно з якістю продукції, її асортиментами й структурою й т.д.
Комерційні фактори - охоплюють у широкому смислі поняття маркетингу: укладання господарських договорів на основі вивчення діючої й перспективної кон'юнктури ринку, цінове регулювання збуту, його організаційно-економічне забезпечення. Надійність прогнозу комерційних факторів опирається, з одного боку, на страхування ризиків (в основному, ризиків втрати майна, зриву поставок, віддалення або відмови від платежу), з іншого боку - на залучення надійних платоспроможних клієнтів (замовників, покупців), що вимагає певних поза виробничих витрат (представницьких, на рекламу й ін.).
Фінансові фактори, що охоплюють і виторг від реалізації продукції (послуг), і підприємницький доход від усіх видів діяльності, включають: форми розрахунків; цінове регулювання, у тому числі уцінку у випадку уповільнення реалізації; застосування штрафних санкцій; вивчення й стягнення дебіторської заборгованості, а також забезпечення ліквідності інших активів; залучення кредиту банку або коштів із централізованих резервів; стимулювання залучення грошових ресурсів на фінансових ринках - доходів від цінних паперів, внесків, депозитів, оренди й інших фінансових вкладень. При цьому чим швидше і повніше надходження доходів, тим ефективніше вся діяльність.
Управління прибутком є важливою частиною економіки господарюючого суб'єкта. Розподіл прибутку є зворотнім боком процесу виробництва. Наскільки вдалим буде цей процес, настільки буде при незмінних умовах зростати ефективність виробництва. Найбільш складним є механізм розподілу прибутку на підприємствах колективної форми власності, оскільки він повинен будуватися з урахуванням багатьох факторів. Процес управління прибутком підприємств колективної форми власності, складовою частиною якого є дивідендна політика передбачає вибір оптимальної системи розподілу, яка б задовольняла загально виробничі інтереси підприємства у поєднанні з інтересами співвласників, причому ці інтереси є специфічними в залежності від організаційно-правової форми колективної власності.
Прийняття рішень стосовно розподілу прибутку повинно орієнтуватись на об'єктивні чинники сьогодення. Криза, що охопила сферу господарської діяльності, інвестування, кредитування, і з якої до сих пір не може вийти економіка України, спричиняє необхідність вироблення такої політики розподілу прибутку, яка дозволила б підприємству максимум зусиль спрямувати на підтримку рівня платоспроможності працюючих громадян.
Далекоглядна розподільча політика повинна передбачати можливість акумуляції коштів для забезпечення джерел розширеного відтворення власного виробництва. В умовах нестабільної економіки прибуток є джерелом утворення обов'язкових резервних фондів для підтримки платоспроможності підприємства. Беззаперечним фактором впливу на розподільчу політику підприємств є система оподаткування його доходів.
На схемі 1. відтворений узагальнений процес управління прибутком в умовах акціонерного товариства. Вона надає уяву про два пов'язані між собою процеси: розподіл прибутку і формування оптимальної структури капіталу акціонерного товариства. Як правило оцінки і рішення у цих сферах приймаються вищим керівництвом компанії, тому що вони визначають довгострокову життєдіяльність фірми.
Верхній сегмент відображає розподіл прибутку від основної діяльності між власниками, кредиторами і реінвестуванням в бізнес. На кожний елемент тут впливають поточні і минулі рішення, а також фінансова політика. Критичним моментом являється відносний розмір дивідендів що сплачуються, оскільки це безпосередньо впливає на можливості альтернативного використання прибутку для росту інвестицій.
Рис 1. Схема управління прибутком

Проблемами, рішення яких обумовлює необхідність вироблення дивідендної політики, є:
· з одного боку, виплата дивідендів повинна забезпечити захист інтересів власників і створити передумови для росту курсової ціни акцій, і в цьому розумінні їхнє збільшення є позитивною тенденцією;
· з іншого боку, збільшення виплати дивідендів скорочує частку прибутку, реінвестованого у розвиток виробництва.
При формуванні дивідендної політики компанії необхідно враховувати, що інвестори можуть високо оцінити вартість акцій підприємства навіть і без виплати дивідендів, якщо вони добре інформовані про його програму розвитку, причину невиплати й напрямки реінвестування прибутку.
Ухвалення рішення про виплату дивідендів і їхніх розмірів значною мірою визначається стадією життєвого циклу підприємства. Наприклад, якщо керівництво компанії передбачає впровадити серйозну програму реконструкції і для її реалізації має бажання здійснити додаткову емісію акцій, то такій емісії повинен передувати досить тривалий період стійких високих виплат дивідендів, що приведе до істотного росту курсу акцій і, відповідно, суми позикових коштів, отриманої у результаті розміщення додаткових акцій.
У таблиці 1. наведені характеристики існуючих методик дивідендних виплат:
Таблиця 1. Характеристики методик дивідендних виплат.
Назва методики
Основний принцип
Переваги методики
Недоліки методики
Примітки
Методика постійного процент-ного розподілу прибутку
Підтримка постійності показника дивіденд-ного виходу"
Простота
Зниження суми дивіденду на акцію призводить до падіння курсу акцій
Методика досить часто застосо-вується в практиці
Методика фіксова-них девідент-них виплат
Підтримка суми дивіденду на акцію протягом тривалого часу незалежно від динаміки курсу акцій. Регулярність дивідендних виплат.
1. Простота 2. Зглад-жування коливань курсової вартості акцій
Якщо прибуток сильно падає виплата фіксованих дивідендів підриває ліквідність підприєм-ства
Методика досить часто викорис-товується на практиці
Методика виплат гаранто-ваного мінімуму і "екстра"-дивіден-дів
Підтримка постійності регулярних виплат фіксованих сум дивіденду. У залежності від успішності роботи -виплата "екстра” дивіденду як премії на додаток до фіксованої суми дивіденду
Згладжу-вання коливань курсової вартості акцій
"Екстра “-дивіденд при занадто частій виплаті стає очікуваним і перестає відігравати роль у підтримці курсу акцій
"Екстра"-дивіденди не повинні випла-чуватися занадто часто
Методика виплати дивіден-дів акціями
Замість грошового дивіденду акціонери одержують додаткові акції
Полег-шується рішення ліквідних проблем при хитливому фінан-совому положенні. Весь нерозпо-ділений прибуток надходить на розвиток. З'являєть-ся більше свободи маневру структурою джерел засобів. З'являєть-ся можливість додат-кового стимулу для керівників, яким передають акції.
Ряд інвесторів може віддати перевага грошам і почне продавати акції
Розрахунок на те, що більшість акціонерів влаштовує одержання акцій, якщо вони досить ліквідні, щоб у будь-який момент перетво-ритися в готівку.
Дивідендну політику пропонується розглядати як розподіл прибутку що залишається у розпорядженні підприємства колективної форми власності як на дивіденди, так і на інші цілі. Таким чином розподільча (дивідендна) політика виступає складовою частиною процесу прийняття рішень у сфері вибору джерел фінансування виробничої діяльності у поєднанні з делегуванням колективної власності.
Слід зауважити, що дивіденди можуть прийняти будь-яку форму: грошову, у вигляді додаткових акцій, інших цінних паперів підприємства. В умовах слабкої ринкової кон'юнктури підприємства можуть вдатися до розрахунку з акціонерами товарами власного виробництва або придбаними згідно з бартерними угодами. Крім того, слід відзначити, що дивіденди необов'язково є частиною прибутку -- в розвинутих країнах дивіденди несуть так звану сигнальну функцію, відображенням якої є небажаність зниження дивідендів, коли знижується прибуток. Отже, в несприятливі роки підприємства, як правило, стараються виплачувати дивіденди навіть за умови від'ємного балансу за рахунок попередньо створених фінансових резервів. Для українських підприємств така можливість з'явилась лише після прийняття Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р.
Беручи до уваги ці зауваження, пропонується наступне визначення. Дивіденди -- це доход у грошовій або іншій формі, який отримують власники капіталу підприємства колективної форми власності пропорційно їх частці у капіталі з прибутку підприємства або спеціальних фондів, створених за рахунок прибутку минулих років
Термінологічна розбіжність у визначенні ґрунтовних понять стосовно дивідендної політики підприємства найбільш сильно проявляється у відображенні фінансових показників, що характеризують дивідендну політику підприємства колективної форми власності. Як вже відзначалось, для ефективного аналізу зарубіжного досвіду, необхідно уніфікувати вітчизняний понятій и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.