На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Сутнсть та значення продуктивност прац. Склад структура трудових ресурсв господарства, органзаця прац та досягнутий рвень її продуктивност на ЗАТ Ужгородська швейна фабрика. Посилення рол системи матерального стимулювання мотивацї прац.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Зміст

Вступ
Розділ 1. Економічна сутність і методи вимірювання продуктивності праці
1.1. Сутність продуктивності праці
1.2. Значення продуктивності
Розділ 2. Сучасний стан організації та продуктивності праці на ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика» м. Ужгорода, Закарпатської області.
2.1. Показники і методи вимірювання продуктивності праці.
2.3 Склад і структура трудових ресурсів господарства, організація праці та досягнутий рівень її продуктивності на ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика».
Розділ 3. Шляхи удосконалення організації та підвищення ефективності використання трудових ресурсів на ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика»
3.1. Виявлення шляхів і резервів підвищення продуктивності праці на ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика»
3.2. Посилення ролі системи матеріального стимулювання мотивації праці на підприємстві.
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ (баланс, графік, звіт про фінансові результати за 2006-2007 рр.)
ВСТУП

Основною проблемою економічної теорії і господарської практики є аналіз співвідношення результатів і витрат, що в загальному розумінні називається ефективністю. Витрати визначаються обсягом використаних економічних ресурсів. Як відомо, економічні ресурси поділяють на три груп:
1) робоча сила (трудовий потенціал, людський капітал);
2) компоненти природних ресурсів (земля та сировина);
3) компоненти засобів виробництва (фізичний капітал).
Результати характеризуються обсягами та вартістю виробленої та реалізованої продукції, показниками конкурентоспроможності, розмірами прибутку. Якщо у розрахунку ефективності результати визначаються обсягом продукції, то одержаний показник називається продуктивністю. Розвиток економіки, підвищення національного добробуту залежить від подальшого підвищення продуктивності. Національний дохід або валовий національний продукт, у разі підвищення продуктивності збільшується швидше, ніж показники витрат. Зниження ж продуктивності призводить до інфляції, пасивного торговельного балансу, повільних темпів зростання або спаду виробництва і до безробіття. Така ситуація нині характерна для України! Рівень продуктивності праці у народному господарстві та промисловості країни досить низький. Останнім часом спостерігається тенденція до його зниження, і згідно з розрахунками він становить у промисловості приблизно 10% від рівня продуктивності праці в США.
Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва. За відомим визначенням К. Маркса, зростання продуктивності праці полягає в тому, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат минулої праці (втіленої в засобах виробництва) -- збільшується, але так, що загальна сума праці в кожній одиниці продукту зменшується. На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва.
Рівень екстенсивного використання праці показує ступінь її продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, чим менше простоїв та інших втрат робочого часу і чим триваліший робочий день, тим вищий рівень екстенсивного використання праці і відповідно продуктивності праці. Однак зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивних характеристик має чіткі межі: законодавче встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня. Якщо протягом законодавче встановленої тривалості робочого часу останній цілком витрачається на продуктивну працю, то це і є верхня межа рівня екстенсивного використання праці.
Інтенсивність праці характеризує ступінь її напруженості і визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці також має свої межі, а саме: фізіологічні та психічні можливості людського організму. Нормальна інтенсивність праці означає таку витрату життєвої енергії людини протягом робочого часу, яку можна повністю поновити до початку наступного робочого дня при реально доступній для цієї людини якості харчування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо.
Отже, рівень екстенсивного використання праці та інтенсивність праці -- це важливі фактори зростання продуктивності праці, які, однак, мають чіткі обмеження, тобто не можуть використовуватися безкінечно.
Джерелом зростання продуктивності праці, яке не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-технічного прогресу. За кілька останніх десятиріч у розвинених країнах рівень екстенсивного використання праці зменшився більше ніж удвічі, інтенсивність праці не зростала, а продуктивність збільшилася в кілька разів, що проявилося у значному зростанні добробуту і рівня споживання всіх верств працюючого населення. Тобто саме за рахунок науково-технічного прогресу продуктивність праці зростає так швидко, що дає можливість виробляти все більше споживчих благ меншою кількістю праці.
Метою курсової роботи є вивчення економічної суті продуктивності праці, аналіз методів її вимірювання на ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика» та визначення шляхів підвищення продуктивності праці на підприємстві.
Розділ 1. Економічна сутність і методи вимірювання продуктивності праці

1.1 Сутність продуктивності і продуктивності праці

Згідно з рекомендаціями Міжнародної організації праці (МОП) розрізняють поняття «продуктивність» і «продуктивність праці». Продуктивність -- це ефективність використання ресурсів -- праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації -- під час виробництва різних товарів і надання послуг. Вона відбиває взаємозв'язок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих послуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Продуктивність дає змогу порівнювати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні окремого індивіда, цеху, підприємства, організації, галузі й держави) з використаними ресурсами. Під час їх оцінювання необхідно враховувати зростання вартості енергії, сировини, витрат, пов'язаних з безробіттям тощо. Вища продуктивність означає збільшення обсягу продукції за тих самих витрат, при цьому необхідно враховувати потреби цієї чи іншої продукції на ринку, у суспільстві. Зауважимо, що на зарубіжних підприємствах оцінюється тільки та продукція, яка куплена, а не просто вироблена.
Продуктивність можна розглядати як загальний показник, що характеризує ефективність використання ресурсів для виробництва продукції. Проте сучасна економічна теорія стверджує, що точно визначити роль і частку витрат тих чи інших ресурсів, використаних на виробництво продукції, неможливо. Тому для визначення ефективності виробництва найчастіше використовують показник продуктивності праці, хоча це не означає, що тільки праця є джерелом продуктивності. Продуктивність праці відбиває ступінь ефективності процесу праці. У її визначенні вихідною категорією є праця.
З'ясовуючи економічний зміст продуктивності праці, треба мати на увазі, що праця, яка витрачається на виробництво тієї чи іншої продукції, складається з:
живої праці, яка витрачається в даний момент безпосередньо в процесі виробництва даної продукції;
минулої праці, уречевленої у раніше створеній продукції, яка використовується тією чи іншою мірою для виробництва нової продукції (сировина, матеріали, енергія -- повністю; машини, споруди тощо -- частково).
Продуктивність праці -- це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.
У процесі виробництва функцією живої конкретної праці є створення нової вартості, а також перенесення робочого часу, матеріалізованого в речових елементах виробництва, на створюваний продукт. Тому продуктивність праці відображає ефективність як живої, так і сукупної (живої та уречевленої) праці. Розрізняють поняття індивідуальної (живої праці) й суспільної (живої та уречевленої ) праці.
2.2 Значення продуктивності

Розвиток економіки, підвищення національного добробуту залежить від подальшого підвищення продуктивності. Національний дохід або валовий національний продукт у разі підвищення продуктивності збільшуються швидше, ніж показники витрат. Зниження ж продуктивності призводить до інфляції, пасивного торговельного балансу, повільних темпів зростання або спаду виробництва і до безробіття. Рівень продуктивності праці у народному господарстві та промисловості України досить низький. Згідно з розрахунками він становить у промисловості приблизно 10 % від рівня продуктивності праці в США.
Схематично залежність результатів виробництва і ситуації в країні від низької продуктивності відображає модель «пастки» низької продуктивності (рис. 1.).
Рис. 1. Модель «пастки» низької продуктивності
Модель показує причинний зв'язок між багатьма змінними і чинниками, які впливають на продуктивність. Як свідчить зарубіжний досвід, змінити таке становище можливо лише підвищенням продуктивності не тільки за рахунок оптимального використання ресурсів, а й створенням рівноваги між економічною, соціальною та політичною структурами суспільства. Підвищення продуктивності є вираженням загального економічного закону, економічною необхідністю розвитку суспільства і має такі цілі:
стратегічну -- підвищення життєвого рівня населення. За рахунок зростання продуктивності в країнах, що переходили до ринкової економіки, досягалося від 40 до 90 % життєвого рівня; найближчу -- підвищення ефективності діяльності галузей і підприємств, а також реальне зростання особистих доходів працівників.
В умовах посиленої конкуренції на ринках товару, послуг і праці великого значення набуває підвищення продуктивності праці на підприємствах, яке виявляється, передусім, у збільшенні маси продукції, що виробляється за одиницю часу за незмінної її якості, або в підвищенні якості і конкурентоспроможності за незмінної її маси, що виробляється за одиницю часу; зменшенні затрат праці на одиницю продукції. Це веде до зміни співвідношення затрат живої та уречевленої праці. Підвищення продуктивності праці означає, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат уречевленої праці збільшується. При цьому загальна сума праці, яка міститься в кожній одиниці продукту, зменшується. Зростання продуктивності праці сприяє скороченню часу виробництва й обігу товару, збільшенню маси і норми прибутку.
В Україні становлення ринкової економіки, створення конкурентоспроможної продукції, збільшення обсягу продажу можливо лише за умови ефективного використання ресурсів на кожному робочому місці, підприємстві, тобто глибокої реформи системи управління, виробництва і реалізації продукції, узгодженої з такими перетворювальними процесами, як приватизація, реструктуризація та адаптація до міжнародних стандартів. Зростання продуктивності також сприятиме підвищенню зайнятості.
Розділ 2. Сучасний стан організації та продуктивності праці на ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика» м. Ужгорода, Закарпатської області

2.1 Показники і методи вимірювання продуктивності праці

Важливою передумовою визначення результативності праці є правильне обчислення рівня і динаміки продуктивності праці в усіх сферах економіки. Вимірювання продуктивності праці має ґрунтуватися на розумінні економічного її змісту, визначенні показників, які можуть характеризувати рівень продуктивності праці у часі і просторі. Методи обліку продуктивності праці мають відповідати таким вимогам:
- одиниця виміру не може викривляти показники продуктивності праці;
- повністю враховувати фактичний обсяг робіт і затрати робочого часу;
- забезпечувати єдність методів вимірювання продуктивності праці;
- показники продуктивності праці мають бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступінь узагальнення, бути універсальними у застосуванні.
Розрізняють продуктивність у масштабі суспільства, регіону, галузі, підприємства, організації, цеху, виробничої дільниці, бригади й окремого працівника. Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу).
Залежно від прямого або оберненого відношення маємо два показники: виробіток і трудомісткість.
Виробіток -- це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на його виробництво:
де В -- виробіток;
Q -- обсяг виробленої продукції;
Т -- затрати робочого часу.
Трудомісткість -- це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку):
де Тр -- трудомісткість на одиницю продукції.
Чим більший виробіток продукції за одиницю часу або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці. Проте відсоток підвищення виробітку не рівнозначний відсотку зниження трудомісткості. Співвідношення між ними виражається так:
% зниження трудомісткості = % підвищення виробітку /
/ (100 + % підвищення виробітку) x 100;
% підвищення виробітку = % зниження трудомісткості /
/ (100 - % зниження трудомісткості) x 100.
Найпоширенішим і універсальним показником є виробіток.
У масштабі економіки рівень продуктивності праці (виробітку) у сфері матеріального виробництва визначається відношенням величини новоствореної вартості -- національного доходу -- за певний період до середньооблікової чисельності персоналу, зайнятого у сфері матеріального виробництва протягом цього періоду. У сфері послуг продуктивність праці (виробіток) визначається відношенням вартості послуг без вартості матеріальних витрат на їх надання за певний період до середньооблікової чисельності персоналу сфери послуг за цей самий період.
Розрізняють показники виробітку залежно від одиниці виміру робочого часу:
виробіток на одну відпрацьовану людино-годину -- годинний;
виробіток на один відпрацьований людино-день -- денний;
виробіток на одного середньооблікового працівника -- річний (квартальний, місячний).
Годинний виробіток характеризує продуктивність праці за фактично відпрацьований час. Денний залежить також від тривалості робочого дня і використання робочого часу всередині зміни. На його рівень впливають внутрішньозмінні простої та збитки часу.
Річний виробіток ураховує не тільки внутрішньозмінні, а й цілодобові простої.
Залежність між цими показниками може бути виражена так:
Методи вимірювання продуктивності праці (виробітку) залежать від способу визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи.
Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тонах, метрах тощо).
Цей метод має широке застосування всередині підприємства: на робочих місцях, у бригадах, на окремих дільницях тих галузей, які виробляють однорідну продукцію (електроенергетика, видобувні галузі промисловості). Якщо підприємство (цех, дільниця, бригада) випускає продукцію, котра має одне й те саме призначення, проте вирізняється якоюсь однією ознакою, виробіток можна розрахувати за допомогою умовно-натуральних одиниць. Натуральний метод має обмежене застосування, оскільки підприємства і галузі випускають здебільшого різнорідну продукцію. Окрім цього, за даного методу не можна врахувати змін обсягу незавершеного виробництва, яке в деяких галузях має велику частку в загальному обсязі продукції (будівництво, суднобудівництво та ін.).
Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах. За науково обґрунтованих і на певний період незмінних норм цей метод достатньо точно характеризує зміни продуктивності праці. Трудовий метод має обмежене застосування, оскільки він базується на використанні незмінних норм, що суперечить необхідності перегляду норм у міру здійснення організаційно-технічних заходів. Окрім того, досі на підприємствах розраховується здебільшого технологічна трудомісткість, яка виражає затрати часу лише основних робітників. І самі норми трудових затрат для них часто непорівнянні у зв'язку з різним ступенем їх обґрунтованості. Відсутні науково обґрунтовані нормативи праці на окремі види робіт або трудові функції.
У сучасних умовах найпоширенішим методом вимірювання продуктивності праці є вартісний (грошовий), який грунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товарна продукція, валовий оборот, нормативна вартість обробки, чиста,нормативно-чиста й умовно-чиста продукція, валовий дохід). Перевага вартісного методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції з витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі, так і економіки в цілому. У зв'язку з цим вартісний метод застосовується на всіх етапах планування й обліку як на галузевому, так і на територіальному рівнях.
Показники продуктивності праці, розраховані за валовою і товарною продукцією, мають схожі переваги і недоліки. Недоліки полягають передусім у тому, що рівень виробітку більшою мірою обумовлений затратами минулої (уречевленої) праці, ніж затратами живої праці. На величину виробітку і його динаміку побічний вплив чинять зміни асортименту продукції, її матеріаломісткість і трудомісткість, зміни обсягу кооперованих поставок, обсягу незавершеного виробництва, відмінності і динаміка цін на продукцію. При обчисленні валової або товарної продукції часто має місце повторний рахунок у зв'язку з тим, що вартість продукції підприємства, яке постачає цю продукцію, впливає на величину продуктивності підприємства, яке її використовує.
Спотворення величини виробітку, що виникає у разі зміни асортименту продукції, трапляються тоді, коли збільшується або зменшується частка продукції з вищою вартістю сировини, тобто з високою матеріаломісткістю і низькою трудомісткістю. У таких випадках на практиці, щоб усунути цей недолік, можна розрахувати індекси продуктивності праці змінного, постійного складу, структурний індекс.
Індекс змінного складу відбиває зміни як у виробітку, так і в складі продукції.
Індекс постійного складу характеризує показник продуктивності праці, незалежний від змін у структурі продукції, і розраховується зважуванням часткових індексів зростання виробітку на кількість працівників у порівнянному (плановому) періоді за кожним виробом.
Структурний індекс розраховують діленням індексу змінного складу на індекс постійного складу. Структурний індекс показує, як впливають зміни структури продукції на загальний показник продуктивності праці. Якщо структурний індекс більший за одиницю, то це означає, що показник продуктивності праці завищується за рахунок збільшення матеріаломісткості і зниження трудомісткості продукції у разі зміни її асортименту, і навпаки.
Зауважимо, що між показниками валової і товарної продукції є певні відмінності. Вони полягають у тому, що перший показник характеризує загальний обсяг виробничої діяльності підприємства, другий -- обсяг, який надходить у народногосподарський обіг. У деяких галузях промисловості, таких як швейна, поліграфічна тощо, продуктивність праці визначають, використовуючи показник обсягу нормативної вартості обробки (НВО). Для розрахунку нормативної вартості обробки за кожним видом виробів визначають на певний період єдині й постійні нормативи витрат за такими статтями: заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування (вартість витрат живої праці), цехові й загальнозаводські витрати. Прямі матеріальні витрати в цьому нормативі не відображаються, тобто на показник НВО в основному не впливають затрати минулої праці. Недоліками цього показника є те, що він не характеризує обсягу всієї виконаної роботи (повної вартості), собівартості виробленої продукції, новоствореної вартості, враховує не фактичну вартість обробки, а лише її нормативне значення.
З теоретичного погляду найповніше уявлення щодо вкладу підприємства у створення продукції дає показник вартості чистої продукції -- новоствореної вартості. Величина чистої продукції розраховується як різниця між обсягом валової продукції і витратами на сировину, матеріали, напівфабрикати, паливо, енергію, амортизаційні відрахування (елементи уречевленої праці):
Чп = Qв - Мв, або Чп = Зп + Пр ,
де Чп -- обсяг чистої продукції;
Qв -- обсяг валової продукції;
Мв -- матеріальні витрати;
Зп -- заробітна плата з нарахуваннями на соціальне страхування;
Пр -- прибуток підприємства.
Чиста продукція точно характеризує новостворену продукцію, якщо продукція реалізується за ринковими цінами, проте нині великий вплив чинять монопольні ціни, які змінюють реальний вклад підприємства у створення нової вартості. У галузях з високим рівнем технічної оснащеності для розрахунку продуктивності праці застосовується показник умовно-чистої продукції, який містить, окрім заробітної плати з нарахуваннями, прибуток, а також суму амортизаційних відрахувань (частину минулої праці). Проте використання цього показника обмежене у зв'язку з тим, що за значної різниці в рентабельності окремих виробів і великих відмінностей частки прибутку в оптовій ціні підприємства не можна мати точних і надійних результатів зіставлення реального вкладу підприємства щодо випуску продукції і відповідної величини прибутку. Ширше застосовується на підприємствах показник продуктивності праці, розрахований на основі показника нормативно чистої продукції.
Сутність нормативного методу визначення чистої продукції полягає в тому, що на кожний вид продукції, котра випускається підприємством, поряд з оптовою ціною встановлюється також норматив чистої продукції. Обсяг нормативно-чистої продукції (НЧП) по підприємству визначається множенням обсягу випуску кожного виду продукції в натуральному вимірнику (штук, кг тощо) на норматив і складанням одержаних результатів. Нормативи чистої продукції мають бути стабільними, тому обсяги нормативно-чистої продукції порівнюються протягом певного періоду.
Обсяг нормативно-чистої продукції розраховується так:
де Пі -- план випуску і-х виробів, шт.;
-- норматив чистої продукції на і-й виріб, грн;
n -- кількість найменувань виробів за планом.
Норматив чистої продукції на виріб визначається:
де Зв.р -- заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування, грн;
Кз -- коефіцієнт, який обчислюється як відношення суми заробітної плати працівників, зайнятих обслуговуванням і управлінням виробництва, до суми заробітної плати основних виробничих робітників;
Пн -- нормативний прибуток, грн.
Недоліки показника нормативно-чистої продукції ідентичні недолікам показника чистої продукції.
Рівень продуктивності праці на підприємстві можна характеризувати показниками трудомісткості продукції. Трудомісткість відбиває суму затрат праці промислово-виробничого персоналу (живої праці) на виробництво одиниці продукції і вимірюється в людино-годинах (нормо-годинах).
Розрізняють такі види трудомісткості.
Технологічна трудомісткість (Тт), яка включає всі затрати праці основних робітників -- як відрядників, так і почасовиків:
Тт = Тв + Тп,
де Тв -- затрати праці основних робітників-відрядників;
Тп -- затрати праці основних робітників-почасовиків.
Трудомісткість обслуговування виробництва (Тоб) включає всі затрати праці допоміжних робітників.
Виробнича трудомісткість (Твир) -- це всі затрати праці основних і допоміжних робітників.
Твир = Тт + Тоб.
Трудомісткість управління виробництвом (Ту) включає затрати праці керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців.
Повна трудомісткість (Т) -- це трудові затрати всіх категорій промислово-виробничого персоналу:
Т = Тт +Тоб+ Ту; або Т = Тв +Тп + Тоб + Ту;або
Т = Твир + Ту.
За характером і призначенням розрізняють нормативну, фактичну й планову трудомісткості. Нормативна трудомісткість визначає затрати праці на виготовлення одиниці продукції або виконання певного обсягу робіт, розраховані згідно з чинними нормами. Фактична трудомісткість виражає фактичні затрати праці на виготовлення одиниці продукції або певного обсягу роботи. Планова трудомісткість -- це затрати праці на одиницю продукції або виконання певної роботи з урахуванням можливої зміни нормативної трудомісткості шляхом здійснення заходів, передбачених комплексним планом підвищення ефективності виробництва.
2.2 Організаційно-економічна характеристика фабрики

У жовтні 2006 року Ужгородська швейна фабрика відзначила 60 років від дня заснування.
До свого ювілею ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" пройшла довгий і яскравий шлях становлення від невеликої артілі, створеної у 1946 році, до сучасного високотехнологічного досвідченого виробника швейної галузі, добре відомого як в Україні, так і в Європі. За час становлення і розвитку підприємства відбулося кілька структурних реформувань та змін форм власності.
У 1995р. фабрика стала акціонерним товариством, це суттєво змінило пріоритети та стратегію розвитку, діяльність в усіх інших напрямках (див. Додаток №1). Політичне та економічне становлення незалежної Української держави сприяло формуванню якісно нових виробничих відносин - працівники підприємства одними з перших перейшли на умови роботи, яких вимагала нова економічна система.
За короткий час фабрика пройшла шлях формування штату професіоналів високого рівня, вдосконалення швейних технологій та обладнання. Зараз це сучасна компанієя з мережею виробничих цехів, що працюють за сучасними технологіями, з дотриманнням високих стандартів якості, при ефективному управлінні та якісному обслуговуванні замовників.
Унікальним є те, що перейшовши на ринкову форму відносин, на підприємстві збережено систему соціальних гарантій для членів колективу, тут панує дух патріотизму, товариськості, взаємовиручки, спільної роботи на кінцевий результат.
Сьогодні Ужгородська швейна фабрика відомий у Європі виробник високоякісного стильного одягу. Підприємство шиє жіночий та чоловічий одяг для провідних європейських компаній, відомих торгових марок.
На українському ринку з 1998 року Ужгородська швейна фабрика відома своєю торговою маркою "Парада".
Основні вироби ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика":
жіночий одяг: жакети, брюки, шорти, спідниці;
чоловічий одяг : брюки, шорти.
Високоефективна система виробництва і технологічний підхід дають можливість виготовляти на основному виробництві в м. Ужгороді вироби в таких кількостях щомісяця:
жіночі жакети - 5 000 - 6 000 шт.
жіночі брюки/спідниці - 20000 шт.
жіночі блузи/сукні - 45 000 - 50 000 шт.
чоловічі брюки - 40 000 шт.
Експериментальний цех оперативно, протягом 1-5 днів, розробляє лекала і взірці нових моделей одягу. Терміни визначаються тільки складністю та кількістю моделей, що готуються до запуску на виробництво.
Основним критерієм роботи Ужгородської швейної фабрики завжди було і залишається - випуск високоякісної продукції. Саме тому на виробництві постійно дотримуються нових технологій, що дає можливість досягати високої якості за порівняно короткий час. Фабрика застосовує систему "Julivi CAD" для виготовлення замальовок та градуювання. Система "Julivi" використовується разом з такими системами, як ASSYST, GERBER, ACCUMARC, INVESTRONICA, LECTRA. На підприємстві також встановлений доступ до "Internet"-у та зв"язок по електронній пошті. У розкрійному цеху запроваджена автоматична система розкрою "Investronica".
У розпорядженні фабрики - обладнання, необхідне для випуску продукції в зазначеній кількості та в асортименті. Це таке як:
універсальні машини JUKI DDL 555, DLN 415
петельні напівавтомати DURKOPP 556, 558
гудзикові напівавтомати JUKI MO 373
2-голкові машини JUKI LH 1162
3-ниткові оверлоки JUKI MO 2504
5-ниткові машини JUKI MO 2516
преси HOFFMAN, KANNIGISSER
парові праски VEIT і PRIMULA
кишенькові апарати "DUKKOPP" 745
спеціальні машини "Union Special" 56500, 54200, 56300, 37500, 51500, 63900
закріпочні машини JUKI LK 1850
настилочні комплекси "MERKURIO"
Постійне вдосконалення швейних технологій, високий рівень підготовки висококваліфікованих кадрів, розширення виробництва сформували бездоганний імідж та ділову репутацію підприємства на європейському ринку. Це дає можливість ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" зміцнювати налагоджені зв'язки з партнерами, започатковувати нові ділові відносини та виходити на якісно вищий рівень співробітництва.
На європейському ринку швейної промисловості підприємство успішно продає свої вироби вже понад 10 років. Основні ринки збуту знаходяться в Англії, Франції, Італії, Німеччині та Голландії. Підприємство шиє жіночий та чоловічий одяг для провідних європейських компаній, таких відомих торгових марок: GEORGES RECH, Next, Antonelle, Creation Nazan, Carole Richard, FRED SABATIER, TARA SARMON, CHANTAL ROSNER, MEXX.
Довготривале плідне співробітництво з відомими у світі виробниками одягу сприяє розвитку підприємства та успіху спільного бізнесу.
ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" одним з перших у легкій промисловості України акредитоване незалежною агенцією з Великобританії по системі управління якістю ISO 9002:1994 (див. рис. 1.). У 2002 р. Здійснено перехід до новішого стандарту - ISO 9002:2000. Якість виробів забезпечується 100% - ним контролем продукції на всіх етапах виробництва: перевірка розкрою, контроль у потоці та на кінцевому етапі, відповідно до стандартів "AQL", сувора процедура "зламаної голки". Завдяки гнучкості системи, підприємство може запроваджувати різні методи забезпечення якості, відповідно до вимог, які висуває замовник.
Рис. 1.
2.3 Склад і структура трудових ресурсів господарства, організація праці та досягнутий рівень її продуктивності на ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика»

Географічне положення: Ужгородська швейна фабрика розміщена майже в центрі Ужгорода - обласного центру Закарпаття. Закарпаття знаходиться у південно-західній частині України і є унікальним з точки зору свого географічного і геополітичного розташування. Це єдина область в Україні, що межує з чотирма західно-європейськими країнами, новими членами ЄС: Угорщиною, Словаччиною, Польщею та Румунією. На північному заході та північному сході вона межує з Івано-Франківською та Львівською областями. Словом, підприємство знаходиться на перехресті шляхів, що ведуть із заходу на схід та з півночі на південь Європи. Прискорена система розмитнення: зовнішньо- економічна діяльність області перебуває у динамічному розвитку. На Закарпатському кордоні діє 17 контрольно-пропускних пунктів. З них: 6 міжнародні, 4 залізничні і 3 договірні. Вдосконалена ситема розмитнення вантажів надає можливість високопрофесійному відділу зовнішньо-економічних зв'язків підприємства здійснювати розмитнення за короткий термін. Підприємство отримало офіційний дозвіл від Митного управління на розмитнення товарів на території підприємства в Ужгороді, що теж позитивно впливає на терміни виконання замовлень і сприяє розвитку cпільного бізнесу.
Що ж стосується асортименту, то ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика» виробляє одяг для жінок та чоловіків. Основні вироби: жіночий одяг: жакети, брюки, шорти, спідниці; чоловічий одяг : брюки, шорти. Високоефективна система виробництва і технологічний підхід дають можливість виготовляти на основному виробництві в м. Ужгороді вироби в таких кількостях щомісяця (див. табл. 2.1.)
Табл. 2.1. Асортимент виробів ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика»
Асортиемнт одягу
Кількість виробництва (шт.)
жіночі жакети
5 000 - 6 000
жіночі брюки/спідниці
20000
жіночі блузи/сукні
45 000 - 50 000
чоловічі брюки
40 000
Показники, які комплексно характеризують виробничо-господарську діяльність фабрики, показано в таблиці 2.2.
Аналіз таблиці свідчить про зменшення випуску продукції в натуральному виразі, суттєве зменшення середньоспискової чисельності працюючих, та одночасне підвищення продуктивності праці. Незначне збільшення заробітної плати ( на 79 коп. за 1 л/год ) вплинуло на приріст середньої заробітної плати (на 42,14% ). Це відбулося при прирості продуктивності праці 38,47 %, що є нормальним явищем.
Табл. 2.2. Показники, які комплексно характеризують виробничо-господарську діяльність ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" за 2007 р.
Назва показника
Один. виміру
2 006р.
2 007р.
Абсолютне відхилення (+,-)
Темп росту (%)
Випуск продукції в натуральному виразі
т.шт.
1 161
1 089
-71,7
-6,175710594
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
тис. грн.
13932,00
13539,00
-393,00
-2,82
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
тис. грн.
( 9 963 )
( 9 597 )
-366,00
-3,67
Витрати на оплату праці
тис. грн.
6361,00
6123,00
-238,00
-3,74
Відрахування на соціальні заходи
тис. грн.
2428,00
2270,00
-158,00
-6,51
Середньоспискова чисельність працівників
чол.
917,00
621,00
-296,00
-32,28
Відпрацьовано людино-годин
год.
1600341,00
1083764,00
-516577,00
-32,28
Продуктивність праці
шт.
1266,00
1753,00
487,00
38,47
Чистий дохід на одного працівника (чистий дохід від реалізації / кількість працівників)
тис. грн.
15,19
21,80
6,61
43,52
Середня місячна заробітна плата, (витрати на оплату праці / кількість працівників)
грн.
578,06
821,66
243,60
42,14
Станом на 01.01.2007 р. склад працівників підприємства всього 621,00 чол. З них працівників основної діяльності 617 чол., працівників обслуговуючиї та інших господарств - 4 чол.
Виробничий персонал:
робітники - 547 чол.;
спеціалісти - 70 чол.;
працівники торгівлі - 4 чол.
Фінансово-господарська д и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.