На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


магистерская работа Аналз причин виникнення пдприємницьких ризикв дяльност ТОВ Сейм-93. Розробка заходв мнмзацї ризикв з застосуванням механзмв комерцйного кредитування та змни форми власност пдприємства з залученням додаткового власного капталу.

Информация:

Тип работы: магистерская работа. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Страниц: 3. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА
Факультет економіки та управління
Кафедра економіки підприємств
Спеціальність "Економіка підприємства"
Магістерська програма "Менеджмент підприємницької діяльності"
Заочна форма навчання
МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему "Ризики підприємницької діяльності: оцінка та розробка програми заходів щодо їх мінімізації"
(за матеріалами ТОВ
"Сейм-93")


Київ 2006
ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИМІРЮВАННЯ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Сутнісна характеристика ризиків підприємницької діяльності та їх класифікація

1.2 Методичні основи вимірювання ризиків підприємницької діяльності

1.3 Особливості розробки програми заходів щодо мінімізації ризиків підприємницької діяльності

РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА РІВНЯ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ "СЕЙМ-93"
2.1 Економічна діагностика діяльності ТОВ "Сейм-93"
2.2 Оцінка рівня впливу підприємницьких ризиків на результати діяльності підприємства
2.3 Дослідження перспектив розвитку ТОВ "Сейм-93"
РОЗДІЛ 3. ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАХОДІВ МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ В ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ "СЕЙМ-93"
3.1 Розробка заходів мінімізації підприємницьких ризиків у діяльності ТОВ "Сейм-93"
3.2 Вибір та обґрунтування заходів щодо мінімізації прогнозних ризиків в діяльності ТОВ "Сейм-93"
3.3 Оцінка впливу запропонованих заходів на фінансову стійкість та прибутковість діяльності ТОВ "Сейм-93"

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП
Підприємництво завжди сполучене з невизначеністю економічної кон'юнктури, що випливає з мінливості попиту-пропозиції на товари, гроші, фактори виробництва, з багатоваріантності сфер застосування капіталів і розмаїтості критеріїв переваги інвестування коштів, з обмеженістю знань про області бізнесу та комерції і багатьох інших обставин. Під підприємницьким розуміється ризик, що виникає при будь-яких видах підприємницької діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів і послуг, їхньою реалізацією; товарно-грошовими і фінансовими операціями; комерцією, а також здійсненням науково-технічних проектів. Складність класифікації підприємницьких ризиків полягає в їхньому різноманітті. З ризиком підприємницькі фірми зіштовхуються завжди при рішенні як поточних, так і довгострокових задач. Існують визначені види ризиків, дії яких піддані усі без винятку підприємницькі організації, але поряд із загальними, є специфічні види ризику, характерні для визначених видів діяльності.
Ризик - це ситуативна характеристика діяльності, яка означає невизначеність її результату, можливі несприятливі її наслідки, альтернативні варіанти помилок чи успіхів. Ризик економічний - це втрати, збиток, імовірність яких зв'язана з наявністю невизначеності (недостатності інформації, невірогідності), а також можливі вигода і прибуток, одержати які можна лише при діях, обтяжених ризиком. З ризиком підприємець зіштовхується на різних етапах своєї діяльності, і, природно, причин виникнення конкретної ризикової ситуації може бути дуже багато. Звичайно під причиною виникнення мається на увазі якась умова, що викликає невизначеність результату ситуації. Для підприємницького ризику такими джерелами є: безпосередньо господарська діяльність, діяльність самого підприємця, недолік інформації про стан зовнішнього середовища, який робить вплив на результат підприємницької діяльності.
Актуальність теми дослідження обумовлюється важливістю вивчення специфіки підприємницьких ризиків:
- обставин та джерел виникнення зовнішніх ризиків в зовнішньому середовищі стосовно підприємницької фірми, де, відповідно, підприємець не може робити на них вплив, він може тільки передбачати і враховувати їх у своїй діяльності;
- обставин та джерел виникнення внутрішніх ризиків в самій підприємницькій фірмі, де, відповідно, ці ризики виникають у випадку неефективного менеджменту, помилкової маркетингової політики, а також у результаті внутрифірмових зловживань;
- умов реалізації основної задача підприємницької фірми - ризикувати свідомо, не переходячи ту грань, за якої можливе банкрутство фірми, при цьому необхідно розраховувати та виділяти припустимий, критичний і катастрофічний рівні ризику;
- обставин реалізації рівнів правомірності підприємницького ризику, в якості яких можуть бути виділені: виправданий і невиправданий ризики - це є, можливо, найбільш важливий для підприємницького ризику елемент класифікації, що має найбільше практичне значення.
Метою дипломної роботи є дослідження ризиків підприємницької діяльності, оцінка та розробка програми заходів щодо їх мінімізації.
У ході реалізації визначеної мети сформульовано такі основні завдання:
- дати сутнісну характеристику ризиків підприємницької діяльності та їх класифікацію;
- проаналізувати методичні основи вимірювання ризиків підприємницької діяльності;
- охарактеризувати особливості розробки програми заходів щодо мінімізації ризиків підприємницької діяльності;
- провести економічну діагностику діяльності ТОВ "Сейм-93";
- визначити та оцінити рівень впливу підприємницьких ризиків на результати діяльності підприємства;
- дослідити перспективи розвитку ТОВ "Сейм-93";
- розробити заходи мінімізації підприємницьких ризиків у діяльності підприємства;
- вибрати та обґрунтувати заходи щодо мінімізації прогнозних ризиків в діяльності ТОВ "Сейм-93";
- оцінити вплив запропонованих заходів на фінансову стійкість та прибутковість діяльності підприємства.
Об'єктом дослідження виступають ризики підприємницької діяльності.
Предметом досліджень дипломної роботи є аналіз причин виникнення та вимірювання рівня підприємницьких ризиків діяльності ТОВ "Сейм-93" у 2002-2005 роках та розробка методів мінімізації підприємницьких ризиків при плануванні розвитку підприємства. Інформаційною базою дипломного дослідження були законодавчі та нормативні документи в області підприємництва, а також монографії, учбова література та періодичні видання в області підприємницьких ризиків. Методи досліджень: проведення горизонтального (індексно-хронологічного) та вертикального (структурно-хронологічного) аналізу балансу та фінансової звітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, програмно-математичне моделювання ефективності схем мінімізації підприємницьких ризиків в операціях підприємства, побудування алгоритмів та програм розрахунків на ПЕОМ (EXCEL-програми). Практичне значення отриманих результатів дипломної роботи - в наданні керівництву підприємства ТОВ "Сейм-93" економічно обґрунтованих рекомендацій по впровадженню заходів мінімізації підприємницьких ризиків з застосуванням механізмів комерційного кредитування та зміни форми власності підприємства з залученням додаткового власного капіталу, що дозволяє за рахунок зниження рентабельності підприємства до інвестиційно-прийнятного рівня 25-30% знизити рівень сумарних комерційних ризиків на 65-80% (САРМ-технологія зниження прибутковості при зниженні ризику діяльності).
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИМІРЮВАННЯ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1 Сутнісна характеристика ризиків підприємницької діяльності та їх класифікація
Здійснення підприємницької діяльності нерозривно пов'язано з таким явищем як невизначеність, тобто об'єктивною неспроможністю спрогнозувати майбутні наслідки здійснення підприємством тієї чи іншої господарської операції із 100-відсотковою достовірністю [22, с. 325].
Невизначеність у процесі здійснення господарських операцій свідчить про наявність імовірності відхилення кінцевого результату від очікуваної величини. Таке відхилення може мати як позитивний, так і негативний ефект. У свою чергу, ймовірність виникнення будь-яких відхилень від очікуваного рівня фінансово-економічних показників та індикаторів заведено визначати як ризик, що дає змогу стверджувати таке. Невизначеність формує його сукупний ризик. Водночас сукупний ризик підприємства складається із системи окремих видів ризиків, що дає змогу сформулювати основні напрями моніторингу моделлю управління ризиками фінансово-господарської діяльності підприємства з метою мінімізації негативного впливу комерційних ризиків -- відстежування ризиків:
- за структурними підрозділами підприємства;
- за основними (внутрішніми та зовнішніми) господарськими зв'язками підприємства;
- за основними видами ризиків;
- за центрами локалізації ризиків;
- за ступенем взаємозв'язку та взаємозалежності окремих ризиків та центрів їх локалізації;
- за впливом зовнішніх факторів ризику (які формують системний ризик за класифікацією Марковица) [22, с. 326].
Незважаючи на те, що все життя і діяльність людей відбувається в умовах невизначеності, яка породжує ризик, серед дослідників до сьогодні немає єдиної думки щодо визначення ризику.
Для підприємницького ризику вживаються визначення:
Ризик - це ймовірність загрози втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання доходів чи появи додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності [25, с. 223].
Ризик - це ситуативна характеристика діяльності будь-якого виробника, що відображає невизначеність її результату і можливі несприятливі наслідки у разі невдачі [26, с. 54].
Наведені визначення показують багатоплановість ризику. Ми будемо дотримуватися такого.
Ризик - це об'єктивно-суб'єктивна категорія, яка пов'язана з подоланням невизначеності, випадковості і конфліктності в ситуації неминучою вибору й відображає ступінь досягнення очікуваною результату [29, с. 48].
У цьому визначенні варто звернути увагу на узагальнені ситуації, у яких може виявлятися ризик: невизначеність, випадковість і конфліктність. Немає цих ситуацій -- немає і ризику. Під конфліктом може розумітися змагання, суперечка, воєнні дії, але стосовно підприємництва -- конкуренція. Об'єктивність ризику полягає у тому, що він існує незалежно від суб'єкта, на якого він спрямований, суб'єктивність відбивається в його різній оцінці кожним індивідуумом.
У бізнесі давно зрозуміли, що підприємництва без ризику не буває. Більше того, ризик став однією зі складових успішного бізнесу, на який бізнесмени мають право відповідно до законодавства всіх цивілізованих країн.
Отже, ризик - це загроза втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або появи додаткових витрат у результаті здійснення конкретних видів діяльності. Ризик виникає внаслідок специфіки й особливостей ринкових і регулюючих механізмів, у тому числі певної свободи дій суб'єктів ринку, впливу факторів навколишнього середовища (його економічної, політичної, правової, технологічної, соціальної, екологічної та інших складових), суб'єктивних особливостей осіб, що приймають рішення тощо.
Ризик має місце тільки там, де може бути як мінімум два сценарії розвитку подій, відповідно - два і більше можливих альтернативних результатів. У ситуації, коли можливий тільки один результат, незалежно від того чи йде мова про втрати чи придбання, ризику немає, оскільки альтернатив немає.
Невизначеність і породжений нею ризик є невід'ємною частиною практично всіх прийнятих рішень в економіці та бізнесі. Вони існують об'єктивно, незалежно від того, приймають їх до уваги, чи ігнорують. І, як показує досвід, у наш час без урахування невизначеності та ризику вже не обійтися, їхнє ігнорування може стати гальмом розвитку конкретних суб'єктів господарської діяльності і всієї національної економіки.
Наслідком ризику є те, що прийняті рішення часто виявляються помилковими; вигоди - скромнішими, а витрати - більшими, ніж очікували. За помилки доводиться платити. Доводиться платити і за те, щоб застрахувати себе від помилок. Це є справедливим для всіх суб'єктів господарської діяльності - споживачів і виробників, покупців і продавців, і стає серйозним бар'єром на шляху до ефективного ринку, призводить до значних витрат сил, засобів, часу й енергії, неоптимального розподілу наявних ресурсів.
Однак, ризик варто розглядати і як рушійну силу підприємництва, можливість досягнення успіху тими, хто здатний ризикнути. Як показує вітчизняний і зарубіжний досвід, більшість з успішно працюючих підприємств зобов'язані своїми успіхами розробці і виведенню на ринок нових товарів, упровадженню нових методів виробництва і збуту, проникненню на нові ринки, хоча це і пов'язано з ризиком. Бездіяльність же в сфері бізнесу пов'язана з ризиком невикористаних можливостей.
Проблема ризику займає важливе місце в обґрунтуванні варіантів господарських рішень, як пов'язаних з активною діяльністю, так і з пасивною поведінкою. Розумність поведінки при прийнятті тих чи інших господарських рішень полягає в тім, щоб не ігнорувати невизначеність і ризик, діючи за принципом фіктивного зниження невизначеності, а належним чином їх враховувати й обґрунтовано розробляти заходи, спрямовані на їхнє запобігання, зниження чи компенсацію. Тому виникає об'єктивна необхідність у кількісній оцінці величини ризику і пов'язаних з ним втрат, оцінці частки кожного з факторів ризику в загальній сумі втрат.
Існування невизначеності під час прийняття управлінських рішень, а також ризику, що пов'язаний із їх виконанням, обумовлює необхідність формування адекватної системи виявлення, ідентифікації, оцінювання та нейтралізації відповідних ризиків у фінансово-господарській діяльності підприємства - моделі управління ризиками. Водночас ефективність моделі управління ризиками передбачає чітке усвідомлення основних функціонально-організаційних питань, пов'язаних із практичним використанням такої моделі, її впровадження потребує:
- групування та локалізації господарських операцій за центрами формування ризиків з метою наступного їх аналізу;
- виявлення та ідентифікації ризиків підприємства за видами його діяльності, а також відповідно до основних критеріїв, визначених корпоративною стратегією підприємства;
- структурування сукупного ризику суб'єкта господарювання, а також виділення основних його видів (відповідно до специфіки та реалій фінансово-господарської діяльності підприємства);
- обґрунтування використання фінансово-математичних моделей та методів кількісного оцінювання рівня ризику та підтримки управлінських фінансових рішень;
- визначення доцільності використання окремих фінансових показників та коефіцієнтів для аналізу конкретного виду ризику;
- визначення та зведення основних критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності;
- формулювання критеріїв моніторингу ризику та оцінки результативності управління даним ризиком, групою ризиків.
Практична реалізація зазначених вище критеріїв спирається насамперед на систематизацію та структурування сукупного ризику підприємства за окремими видами ризиків як базових об'єктів управління з боку фінансового менеджера такого підприємства [35, с.127].
Об'єктивна необхідність дослідження та вивчення сукупного ризику підприємства пояснюється тим фактом, що будь-яка його операційна, інвестиційна та фінансова діяльність у ринковому середовищі здійснюється виключно в умовах загрози формування негативних (або ж неочікуваних позитивних) фінансово-економічних результатів - скорочення прибутків (формування збитків), падіння ринкової вартості підприємства або, у найгіршому випадку, оголошення неплатоспроможності підприємства із наступною його ліквідацією за процедурою банкрутства.
Це, у свою чергу, дає змогу говорити про існування своєрідних центрів формування ризиків (аналогічно до центрів затрат або центрів доходів підприємства), на основі яких можна структурувати три узагальнюючі рівні (напрями) центрів формування ризику (рис. 1.1). Загалом центр формування ризику підприємства - це системоутворююча сукупність факторів формування невизначеності в його підприємницькій діяльності під час здійснення господарських операцій у рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, їх якісних характеристик, а також визначення основних їх кількісних параметрів.
Формування класифікаційних ознак на основі наведеного вищеструктурування ризиків підприємства дає змогу виділити такі основні види (групи) ризиків:
- операційний ризик, формування якого притаманне господарським операціям, які реалізуються в межах операційної діяльності підприємства;
- інвестиційний ризик, формування якого притаманне господарським операціям, які реалізуються в межах інвестиційної діяльності підприємства;
- фінансовий ризик, формування якого притаманне господарським операціям, які реалізуються в межах фінансової діяльності підприємства.
Рис. 1.1. Місце ризиків в організаційній структурі управління підприємством
Відповідно, сукупний ризик підприємства відповідатиме сумарній величині ризиків за кожним центром (напрямом) їх формування - операційного, інвестиційного та фінансового ризиків. Так, операційні ризики формуються як наслідок прийняття управлінських рішень, пов'язаних із здійсненням основної діяльності, у тому числі господарські операції у виробничій сфері, у постачанні сировини, збуті готової продукції, розміщенні активів. У свою чергу, інвестиційний ризик отримання збитків формується під час здійснення сукупності господарських операцій з придбання та продажу довгострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Відповідно, сукупність управлінських рішень щодо покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування операційної та інвестиційної діяльності та формування структури капіталу підприємства пов'язана із формуванням фінансових ризиків.
Слід наголосити, що ризик, пов'язаний із будь-якими управлінськими фінансовими рішеннями, зводиться, переважно, до кількісної оцінки впливу невизначеності на фінансування суб'єкта господарювання - покриття його потреби у капіталі. Такий підхід дає змогу говорити, що сукупність операційних, інвестиційних та фінансових ризиків з достатнім рівнем достовірності можна звести до системи фінансових ризиків як невизначеності щодо забезпечення адекватності активів підприємства його зобов'язанням перед власниками та кредиторами. Це дає можливість у певний спосіб спростити процес формулювання та обґрунтування критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень на рівні керівництва підприємства, оскільки такі критерії доцільно виражати у вартісному еквіваленті або, принаймні, у фінансових категоріях [39, с. 228-231].
Класифікацію ризиків суб'єктів господарювання на основі інших критеріїв можна класифікувати за такими ознаками:
• за ступенем їх залежності від підприємницької діяльності. Не всяка діяльність ринкового суб'єкта є підприємницької. Як відомо, під підприємництвом розуміється самостійна ініціативна господарсько-фінансова діяльність громадян, з метою одержання прибутку і здійснювана від свого імені і під свою власну майнову відповідальність або ж від імені і під відповідальність юридичної особи - підприємства (фірми). У економіці існує достатня кількість фірм (організацій і приватних осіб) , що працюють не за прибуток, а мають цілком інші цілі. Такі організації в економічній літературі часто називаються "non profit organization" (не прибуткові організації). Прикладом таких організацій можуть служити добровільні товариства сприяння різноманітним суспільним прямуванням, багато науково-дослідних центрів, навчальні заклади і т.п. Проте, відмова від одержання прибутку ще не означає, що дані організації не відчувають у процесі своєї діяльності впливу ризиків. У зв'язку з цим доцільним є виділення ризику при проведенні підприємницької діяльності або просто підприємницького ризику і непідприємницького.
2. За належністю до країни функціонування господарського суб'єкта ризики можуть бути розділені на:
- внутрішні ризики, тобто такі, котрі виникають у визначеній країні та впливають на діяльність тільки її господарських суб'єктів;
- зовнішні ризики, джерело походження яких для внутрішніх виробників перебуває за межами їхньої власної країни.
3. За рівнем виникнення ризики можуть бути класифіковані на ризики, що виникають на:
- мікрорівні, тобто безпосередньо на підприємстві або у приватних осіб;
- ризики галузевого походження, що виникають у певної групи підприємств, що відносяться до визначеної галузі та відповідно впливають на всю галузь;
- ризики міжгалузевого походження, наявність яких обумовлено впливом і залежністю окремих галузей і сфер економічної діяльності між собою;
- регіональні ризики, що можуть виникати із-за наявності специфіки розвитку і управління окремими регіонами усередині країни;
- державні ризики, тобто такі, які виникають на макрорівні і впливають на всіх господарських суб'єктів даної країни;
- глобальні (світові) ризики, що виникають в економіці декількох країн або усього світового співтовариства, роблячи вплив при цьому на діяльність господарських суб'єктів цих країн.
4. За сферою походження ризики складаються з:
- соціально-політичних ризиків, тобто таких ризиків, походження яких базується на можливості виникнення непередбачених ситуацій у випадку зміни здійснюваного державою політичного курсу, а також можливого введення в дію незапланованих раніше соціальних програм або інших дій, що в основі свого походження мають соціальну сферу (наприклад, страйки, зміна психологічного настроя в товаристві);
- адміністративно-законодавчих ризиків, тобто ризиків, що виникають у випадку реалізації незапланованих адміністративних обмежень господарської діяльності ринкових суб'єктів, а також змін у законодавстві (збільшення податкових ставок, заборона на заняття визначеним видом діяльності);
- виробничих ризиків, тобто ризиків пов'язаних із виробництвом продукції (товарів, послуг), із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності (зниження бажаних обсягів виробництва, ріст витрат на виробництво продукції);
- комерційних ризиків, тобто ризиків, виникаючих у процесі реалізації товарів і послуг, які вироблені або придбані підприємством (зниження обсягів реалізації внаслідок зміни кон'юнктури, підвищення закупівельної ціни товарів, непередбачене зниження обсягу закупівель, втрати товару в процесі обертання);
- фінансових ризиків, тобто таких ризиків, які виникають у сфері відношень підприємства з банками й іншими фінансовими інститутами, а також пов'язані з невиконанням суб'єктом економічної діяльності своїх фінансових зобов'язань (прострочення платежів, порушення термінів повернення кредитів);
- природно-екологічних ризиків, тобто ризиків які виникають у наслідку залежності людини й у цілому суспільного виробництва від природно-кліматичних умов;
- демографічних ризиків - таких ризиків, що виникають внаслідок зміни демографічної ситуації;
- геополітичних ризиків, тобто ризиків глобального характеру, таких як світова міграція робочої сили, поява хвороб із загрозою для життя всього людства і т.п.
За причинами виникнення можуть бути виділені декілька груп ризику:
- ризик, викликаний непевністю майбутнього, тобто тією звичайною непевністю, що характерна для функціонування всіх суб'єктів ринку, і як слідство цього складністю в прогнозуванні їхньої поведінки;
- ризик, викликаний хибою інформації для прийняття рішень, що пов'язаний з об'єктивною неможливістю урахування і розгляду всіх параметрів необхідних для прийняття виробничо-господарських рішень;
- ризик, викликаний особистими суб'єктивними чинниками групи, яка проводить аналіз ризику (їхнім власним розумінням аналізованих процесів, рівнем кваліфікації, співвідношенням кількості часу необхідного для якісного і всебічного аналізу і наданим для цього часу).
6. За ступенем обгрунтування прийняття ризику всі ризики можуть бути згруповані в такі групи:
- обґрунтовані ризики - це такий вид ризиків, що підприємство вирішує прийняти на себе, при цьому їхній вплив на його діяльність буде мінімальним;
- частково обгрунтовані - це такий вид ризиків, що приймаються або передбачаються до прийому підприємством при рівності результатів і витрат;
- авантюрні ризики - це такий вид ризиків, що містить значну можливість недосягнення поставленої цілі.
7. За ступенем системности ризики класифікуються на:
- несистемні ризики (унікальні ризики) - це такі ризики, ступінь котрих, а отже і їхній вплив на результати діяльності підприємства може бути знижено (наприклад, за допомогою виробничої або фінансової диверсифікації);
- системні ризики - це такий вид ризиків, ступінь яких не може бути знижена і їхня наявність обумовлена самою системою.
8. Відповідно з припустимими межами ризики підрозділяються на:
- припустимі ризики (рівень ризику в межах його середнього рівня, тобто середнього стосовно інших видів діяльності і до інших господарських суб'єктів);
- критичні ризики (рівень ризику вище за середнє, але в межах припустимих значень прийнятих у даній економічній системі для визначених видів діяльності);
- катастрофічні ризики - це такі види ризику, що перевищують верхню (макимальну) межу ризику, яка сформована в даній економічній системі.
9. По адекватності часу ухвалення рішення про реагування на реалізовані ризики можна виділити такі групи:
- ризики попереджаючі - це такі ризики, що розраховані при упорядкуванні планів розвитку підприємства, тобто до моменту їхньої появи і вироблення стратегії поведінки підприємства у випадку їх виникнення;
- поточні ризики - це такі ризики, що не були раніше передбачені, а також не була вироблена стратегія поведінки підприємства у випадку їх виникнення і господарський суб'єкт реагує на них у момент виникнення (на перших стадіях);
- ризики з запізненням - це такі ризики, що не були передбачені підприємством при упорядкуванні своїх планів і стратегія поведінки підприємства при цьому розробляється (визначається) уже після їх виникнення.
10. По групі, яка аналізує ризик і приймає рішення про поведінку підприємства у випадку його виникнення виділяють:
- групу ризиків індивідуального рішення, коли аналіз або рішення проводиться або приймається одною людиною (директором підприємства, його власником тощо);
- групу ризиків колективного рішення, коли аналіз або рішення приймається групою осіб (рада директорів, група експертів).
11. За масштабами впливу, або за сферою охоплення всі ризики можуть бути класифіковані на:
- одноосібні ризики, тобто такі ризики, що впливають тільки лише на дане підприємство і на його найближче оточення (наприклад, банкрутство підприємства, що спричинило за собою втрату замовлень для його постачальників);
- багатоосібні, тобто такі ризики, виникнення яких відіб'ється не тільки на одному підприємстві і його найближчому оточенні, а і на цілій групі інших підприємств.
12. За можливістю прогнозування ризики можуть бути класифіковані на:
- прогнозуємі ризики - ті ризики, виникнення яких піддається прогнозу;
- частково непрогнозуємі ризики (форс-мажорні ризики) - ті ризики, що виникають унаслідок настання форс-мажорних подій (наприклад, стихійні лиха, катастрофи тощо).
13. За ступенем впливу.
Будучі ймовірносною категорією ризик являє собою таку подію, що при наявності визначеної сукупності умов може бути реалізований, а його вплив на діяльність господарських суб'єктів може бути:
- негативним, тобто означати програш даного суб'єкта;
- нульовим, тобто не мати ніякого впливу на даний суб'єкт;
- позитивним, тобто означати виграш для даного суб'єкта, що хазяйнює.
Позитивний вплив може мати місце в тому випадку, якщо ризик реалізований для одного суб'єкта з негативним або нульовим результатом є вигідним для іншого суб'єкта (наприклад, реалізація ризику у фірм-конкурентів і т.п.).
Отже, діяльність усіх господарських суб'єктів сполучена з наявністю ризику. Це визначається самим існуванням і розвитком господарського процесу. Присутність ризику як обов'язкового атрибута економічного процесу є об'єктивним економічним законом. В умовах ринкової економіки не можливо управляти підприємством без урахування впливу ризику, а для ефективного управління важливо не тільки знати про його присутність, а і правильно ідентифікувати конкретний ризик. З цього погляду, дана класифікація являє собою практичний інтерес для організації і управління фірмою в умовах ринкової економіки.
1.2 Методичні основи вимірювання ризиків підприємницької діяльності
Доцільність прийняття конкретного управлінського рішення, у природі котрого закладений визначений ступінь ризику, може бути виявлена шляхом його аналізу й оцінки. Це означає, що для ефективного управління необхідно не тільки знати про можливий підприємницький ризик і зробити його якісний аналіз, а і необхідно оцінити його, визначити його ступінь.
Кількісна оцінка підприємницького ризику є доповненням до якісної. При її наявності керуючий суб'єкт спроможний досягти максимуму ефективності в процесі управління фірмою.
Кількісна оцінка підприємницького ризику особливо важлива, коли існує можливість вибору конкретного управлінського рішення із сукупності альтернативних варіантів. Ситуація, при якої суб'єкт, що хазяйнує, знаходиться перед проблемою вибору одного з двох напрямків розвитку фірми з різною економічною ефективністю від їхньої реалізації не завжди вирішується на користь того напрямку, що має більший ефект (менші витрати і великі результати) у порівнянні з іншим. Важливе місце при ухваленні рішення про вибір приділяється і шансам на успішну реалізацію кожного з варіантів. Таким чином, можлива і ситуація, коли для підприємства буде доцільно прийняти рішення про розвиток по варіанту, економічний ефект від реалізації якого буде менший, але при цьому шанси на успіх великі (тобто ступінь ризику по даному варіанту буде меншим в порівнянні з іншим).
При прийнятті будь-якого управлінського рішення економічна ефективність від його реалізації повинна бути скоригована на ступінь ризику його досягнення. Аналіз підприємницьких ризиків доцільно проводити по декількох основних напрямках, наявність яких обумовлено:
- специфічними особливостями безпосередньо суб'єкта, що займається підприємницькою діяльністю;
- особливостями зовнішнього середовища, у якому він функціонує, і який знаходиться в процесі постійного розвитку [34, с. 31-46].
Присутність ризику в підприємницькій діяльності означає, що для її ефективного проведення необхідна наявність попередньо розроблених і реальних планів розвитку фірми з урахуванням ймовірного характеру проходження подій. З цією ціллю проводиться якісний і кількісний аналіз ризиків.
Виправданий ризик - це об'єктивно існуючий елемент системи функціонування підприємств в умовах ринкової економіки. Імовірнісний характер економічних рішень, прийнятих в умовах ринкової економіки, може бути виявлений лише за допомогою визначених методів аналізу ризиків і їхнього впливи на діяльність фірми. Пошук такого рішення з можливої множини, яке б містило лише виправданий ризик, є однієї з основних задач якісного і кількісного аналізу ризику.
Більшість вчених вважають, що якісний аналіз є найбільш складним етапом у проведенні загального аналізу ступеня ризику від визначеного напрямку діяльності фірми. Його головне завдання полягає у визначенні чинників ризику, виявленні напрямків діяльності й етапів, на яких може виникнути ризик. Таким чином, протягом якісного аналізу встановлюються потенційні області ризику і після цього ідентифікуються всі можливі ризики.
Протягом кількісного аналізу ризику дається чисельне визначення розмірів окремих ризиків, а також ризику всього обраного напрямку підприємницької діяльності. Підприємницький ризик може визначатися як в абсолютних, так і у відносних розмірах. Вимір ступеня ризику в абсолютних розмірах доцільно застосовувати при характеристиці окремих видів втрат, а у відносних - при порівнянні прогнозованого рівня втрат із реальним рівнем, середньогалузевим, середнім по економіці тощо.
Якісний аналіз ризику проходить по декількох основних напрямках.
Сутність першого напрямку складається в тому, що проводиться порівняння очікуваних позитивних результатів від вибору конкретного напрямку підприємницької діяльності з можливими від цього наслідками. Наслідки доцільно класифікувати за аналогією з втратами на фінансові, матеріальні, тимчасові, соціальні, збутові, екологічні і морально-психологічні. При цьому наслідки повинні бути зрівняні з можливими результатами одержуваними фірмою при розвитку даного напрямку діяльності.
Проблеми цього співвідношення необхідно розглядати на всіх етапах планування як стратегічного, так і тактичного. При цьому повинен бути забезпечено оптимальний зв'язок на кожному з етапів. Тільки такий підхід може забезпечити ефективну організацію підприємницької діяльності.
Другий напрямок, по якому повинний проходити якісний аналіз складається в тому, що необхідно визначити вплив рішень, що приймаються фірмою на етапі розробки стратегії, на інтереси суб'єктів господарської діяльності. Іншими словами, мова йде про необхідність комплексного аналізу впливу рішень, прийнятих безпосередньо фірмою на поводження інших підприємств. Необхідність наявності цього аспекту при аналізі ризиків є слідством того, що окреме підприємство не функціонує відособлено від інших ринкових суб'єктів, а є лише одним із його елементів. Протягом проведення аналізу по цьому напрямку також визначаються і ті можливі суб'єкти, котрим реалізація визначеного виду ризику буде вигідна, тобто чиїм інтересам вона буде відповідати.
Ринкова економіка, що характеризується наявністю невизначеності, можливістю вибору для суб'єктів підприємницької діяльності одного або декількох напрямків розвитку із сукупності альтернативних напрямків, а також їхньою зацікавленістю в кінцевих результатах і можливістю самостійно приймати господарські рішення обумовлюють наявність ризикованих ситуацій. Цілі, що фірма ставить перед собою на конкретному етапі свого розвитку, так чи інакше входять у суперечність із можливим ризиком, що буде супроводжувати її на шляху їхньої реалізації. Розв'язати це протиріччя можливо лише за умови управління ризиком.
Кількісний аналіз ризику є однієї з важливих складового процесу ефективного управління фірмою. Мало знати, який точно ризик буде впливати на фірму у випадку вибору нею конкретного напрямку (або декількох напрямків) підприємницької діяльності, проблема також складається й у тому, що необхідно також кількісно оцінити його. Оцінка ступеня ризику важливий і в контексті того, що при цьому фірма одержує можливість вибору конкретного напрямку, виходячи з власних пріоритетів. Наприклад, більш високий ступінь ризику і можливість одержання більшого прибутку, низький ступінь ризику і більш низький прибуток.
Аналіз економічної літератури присвяченій даній темі показав, що найбільш поширеними методами кількісної оцінки ступеня ризику є:
- статистичний метод;
- метод аналізу доцільності витрат;
- метод експертних оцінок;
- аналітичний метод;
- метод використання аналогів;
- комплексна оцінка ризиків [22, с. 246-253].
Головні інструменти статистичного методу оцінки є:
- імовірність появи випадкової величини (Рі),
- математичне очікування (М) чи середнє значення () досліджуваної випадкової величини (наслідків якої-небудь дії, наприклад доходу, прибутку і т.п.),
- дисперсія (D=?2),
- стандартне (середньоквадратичне) відхилення (?),
- коефіцієнт варіації (?),
- розподіл імовірності досліджуваної випадкової величини.
Для прийняття рішення потрібно знати величину (ступінь) ризику, що виміряється двома критеріями:
1) середнє очікуване значення (математичне очікування);
2) коливання (мінливість) можливого результату.
Середнє очікуване значення () - це середньозважене значення величини події, що зв'язана з невизначеною ситуацією.
, (1.1)
де Хі - значення випадкової величини.
Середнє очікуване значення вимірює результат, який ми очікуємо в середньому.
Середня величина () являє собою узагальнену кількісну характеристику і не дозволяє прийняти рішення на користь якого-небудь варіанта вкладення капіталу.
Коливання можливого результату являє собою ступінь відхилення очікуваного значення від середньої величини.
Для цього на практиці звичайно застосовують два близько пов'язаних критерії: "дисперсію" і "середньоквадратичне відхилення".
Дисперсія - середнє зважене з квадратів відхилень дійсних результатів від середніх очікуваних.
. (1.2)
Середньоквадратичне відхилення - це корінь квадратний з дисперсії.
Він є іменованою величиною і вказується в тих же одиницях, у яких виміряється ознака, що варіює:
. (1.3)
Дисперсія і середньоквадратичне відхилення служать мірами абсолютного коливання і вимірюються в тих же фізичних одиницях, у яких вимірюється ознака, що варіює. Для аналізу звичайно використовується коефіцієнт варіації.
Коефіцієнт варіації являє собою відношення середньоквадратичного відхилення до середньої арифметичної і показує ступінь відхилення отриманих знань:
? = ? / М чи . (1.4)
Коефіцієнт варіації - відносна величина. Тому на його розмір не впливають абсолютні значення досліджуваного показника.
За допомогою коефіцієнта варіації можна порівнювати навіть коливання ознак, виражених у різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватися від 0 до 100%. Чим більший коефіцієнт, тим сильніше коливання.
В економічній статистиці встановлена така оцінка різних значень коефіцієнта варіації:
До 10% - слабке коливання;
До 10-25% - помірне;
Понад 25% - високе.
Відповідно, чим вище коливання, тим більший ризик.
За допомогою статистичного методу оцінки ризику можна оцінити не тільки ризик конкретної угоди, а й підприємницької фірми в цілому за певний проміжок часу [32, с. 105-111].
Сутність методу аналізу доцільності витрат ґрунтується на тому факті, що витрати за кожним напрямом діяльності, а також за окремими її елементами, мають різний ступінь ризику. Наприклад, ступінь ризику за витратами, пов'язаними з купівлею сировини, буде вищим, ніж за витратами на зарплату.
Визначення ступеня ризику шляхом аналізу доцільності витрат орієнтоване на ідентифікацію потенційних зон ризику. Для цього стан за кожним з елементів витрат поділяється на області ризику, що являють собою зону загальних втрат, у межах яких конкретні втрати не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику:
- область абсолютної стійкості;
- область нормальної стійкості;
- область нестійкого стану;
- область критичного стану;
- область кризового стану.
У області абсолютної стійкості ступінь ризику за елементом витрат відповідає нульовому ризику. Ця область характеризується відсутністю будь-яких втрат з гарантованим одержанням планового прибутку, розмір якого теоретично не обмежений.
Елемент витрат у області нормальної стійкості характеризується мінімальним ступенем ризику. Для цієї області максимальні втрати не мають перевищувати межу планового чистого прибутку (тобто прибутку, що залишається після оподаткування всіх інших виплат, що здійснюються з прибутку). Таким чином, мінімальний ступінь ризику забезпечує фірмі покриття всіх її витрат і одержання тієї частини прибутку, що дає змогу сплатити податки. В умовах ринкової економіки цей напрям пов'язаний із роллю держави як основного контрагента. Основні форми діяльності тут: здійснення операцій з цінними паперами уряду чи муніципальних органів, участь у виконанні робіт, фінансованих за рахунок державних чи муніципальних коштів і т. п.
Область нестійкого стану характеризується підвищеним ризиком, при цьому рівень втрат не перевищує розміру розрахункового прибутку (тобто тієї його частини, що залишається після усіх виплат у бюджет, сплати відсотків за кредит, штрафів і неустойок). При такому ступені ризику суб'єкт підприємницької діяльності ризикує тим, що він у гіршому випадку дістане прибуток, величина якої буде меншою від її розрахункового рівня, але при цьому залишиться можливість покрити всіх витрати.
Області критичного стану відповідає критичний ступінь ризику, за якого можливі втрати в межах валового прибутку (тобто загальної суми прибутку, що отримана до здійснення всіх відрахувань). Такий ризик небажаний, тому що пов'язаний з можливістю для фірми не просто втратити прибуток, а й не покрити повністю своїх витрат.
Область кризового стану відповідає області кризового стану, що допускає можливість непокриття усіх витрат, пов'язаних з даним напрямком діяльності. Ступінь ризику в цьому випадку зручно характеризувати таблицею 1.1. Після того як на підставі даних минулих періодів розраховано коефіцієнт варіації ? (формула 1.4), кожна стаття витрат аналізується на предмет її ідентифікації областям ризику і максимальних втрат. При цьому ступінь ризику всього напряму підприємницької діяльності відповідатиме максимальному значенню ризику за елементами витрат.
Перевага даного методу полягає в тому, що, знаючи статті витрат з максимальним ризиком, можна знайти шляхи його зниження. Наприклад, знаючи, що ризик пов'язаний з орендою транспортного засобу, можна переглянути питання про перевезення товару.
Основний недолік методу полягає в тому, що (як і при статистичному методі) фірма не аналізує джерела ризику, а приймає ризик як цілісну величину, ігноруючи його мультискладові [40, с. 68-69].
Таблиця 1.1 Ризиковані області діяльності фірми
Області діяльності фірми
Абсолютної стійкості
Нормальної стійкості
Нестійкий стан
Критичний стан
Кризовий стан
Області ризику
Безризикова область
Область мінімального ризику
Область підвищеного ризику
Область критичного ризику
Область недопустимого ризику
Максимальні втрати
Повна відсутність втрат
Чистий прибуток
Розрахунковий прибуток
Валовий прибуток
Виторг від реалізації і майно фірми
Ступінь ризику ?
0
0-25
25-50
50-75
75-100
Якщо для оцінки ризику немає достатніх статистичних даних або є сумнів у їхній вірогідності, можна застосувати метод, що використовує досвід і інтуїцію фахівців. Такі методи називаються евристичними методами або методами експертних оцінок і реалізуються шляхом обробки думок професіоналів. Експертні оцінки можуть здійснюватися як за бальною системою, так і в конкретних кількісних показниках.
У найбільш загальному виді сутність даного методу складається в тому, що підприємство виділяє визначену групу ризиків і розглядає якою уявою вони можуть впливати на його діяльність. Цей розгляд зводитися до дачі бальних оцінок за можливість виникнення того або іншого виду ризику, а також до ступеня його впливу на діяльність фірми.
Особливістю евристичних методів є відсутність строгих математичних доказів оптимальності отриманих рішень. Загальною спрямованістю евристичних процедур є використання людини як "вимірювального приладу" для одержання кількісних оцінок досліджуваних процесів. Попри вразливість з погляду об'єктивності, ці методи мають досить значне поширення, що пояснюється значним поширенням явища відсутності достовірної інформації. Однією зі сфер їх застосування є кількісна оцінка економічного ризику.
Існує кілька різновидів евристичних методів. Широко відомий, наприклад, метод Делфі. Він характеризується анонімністю і керованим зворотним зв'язком. Мета анонімності - уникнути групового обговорення і тиску думки авторитетних осіб. Після першої обробки результатів експертизи узагальнений результат повідомляється кожному експерту, і експертиза повторюється знову. Надалі застосовуються методи обробки експертних оцінок, робота з якими дещо аналогічна роботі зі статистичним матеріалом.
До експертних методів належать також і широко відомі методики, що застосовуються у міжнародній практиці:
- методика Швейцарської банківської корпорації;
- методика BERI [40, с. 67].
Проте, слід зазначити, що їхньою специфічною особливістю є визначення ступеня ризику для економіки всієї країни без урахування специфіки різноманітних напрямків підприємницької діяльності.
Основним недоліком методики Швейцарської банківської корпорації є те, що при її використанні не враховується специфіка визначеного напрямку діяльності. Результатом цього є те, що вона може бути ефективно застосована в основному для аналізу ступеня ризику при проведенні зовнішньоекономічної діяльності фірми, і виявити ризик на рівні держави. На підставі даної методики можна судити про фінансову стійкість економіки, а отже і про рівень ділової активності суб'єктів господарювання.
Інша широко відома методика, для визначення ступеня ризику в цілому по економіці країни розроблена фірмою BERI (Німеччина). На підставі опитування 100 незалежних експертів розраховується спеціальний індекс, на підставі котрого і позивається про ступінь ризику економіки.
Об'єктивна хиба даної методики, також як і попередньої, складається в тому, що вона не враховує тих ризиків, що можуть виникнути безпосередньо при функціонуванні фірми, а носить більш глобальний характер і є методиками, на підставі яких можна судити про ступінь ризикованості всієї економіки, а не конкретного напрямку підприємницької діяльності, що фірми планують розвивати в даній країні. Таким чином, використовувати дані методики доцільно при проведенні зовнішньоекономічної діяльності.
Аналіз економічної літератури, присвяченої проблемам оцінки ступеня ризику за допомогою використання аналітичного методу, показав, що його доцільно зводити до декількох взаємозалежних етапів.
На першому етапі здійснюється підготування до аналітичного опрацювання інформації, що містить у собі:
- визначення ключового параметра, щодо якого проводиться оцінка конкретного напрямку підприємницької діяльності (наприклад, обсяг продажів, обсяг прибутку, рентабельність тощо);
- добір чинників, що впливають на діяльність фірми, а отже і на ключовий параметр (наприклад, рівень інфляції, політична стабільність, ступінь виконання договорів основними постачальниками підприємства);
- розрахунок значень ключового параметра на всіх етапах виробничого процесу (НДДКР, впровадження у виробництво, повне виробництво, відмирання даного напрямку діяльності).
Сформовані в такий спосіб послідовності витрат і надходжень дають можливість визначити не тільки загальну економічну ефективність досліджуваного напрямку діяльності, а і виявити її значення на кожній із стадій.
На другому етапі будуються діаграми залежності обраних результуючих показників від розміру вихідних параметрів. Співставляючи між собою отримані діаграми, можна виділити ті основні показники, що найбільшою мірою впливають на даний вид (або групу видів) підприємницької діяльності.
На третьому етапі визначаються критичні значення ключових параметрів. Найбільш просто при цьому може бути розрахована критична точка виробництва або зона беззбитковості, що показує мінімально припустимий обсяг продажів для покриття витрат фірми.
Під час четвертого етапу аналізуються на підставі отриманих критичних значень ключових параметрів і чинників, впливаючих на підвищення ефективності, що на них можливі шляхи, і стабільності роботи фірми, а отже і шляху зниження ступеня ризику, що визначається одним із попередніх методів.
Таким чином, перевагою аналітичного методу є те, що він об'єднує у собі як можливість пофакторного аналізу параметрів, що впливають на ризик, так і виявлення можливих шляхів зниження його ступеня, за допомогою впливу на них.
Метод аналогій використовується в тому випадку, коли інші методи оцінки ризику неприйнятні. Часто такий метод оцінки використовується в страхуванні при розробці правил страхування нових ризиків. Як аналогії використовуються дані про ризик аналогічних проектів чи угод. Його часто використовують, наприклад, страхові компанії при оцінці ціни страхування ризиків, які раніше не страхувалися.
Аналізуючи ступінь ризику певного напряму підприємницької діяльності, використовують дані про розвиток подібних напрямків у минулому. Джерела інформації можуть бути найрізноманітніші: опубліковані звіти компаній, інформація державних органів, дані страхових компаній. Отримані дані обробляються з метою виявлення залежностей між планованими результатами майбутньої діяльності і потенційних ризиків.
Можливі помилки при використанні методу аналогій зумовлені використанням даних минулих періодів. Ця небезпека особливо помітна при розгляді виробничого напряму підприємницької діяльності. Кожний продукт проходить кілька життєвих стадій від розробки до зняття з виробництва. Тому найоптимальнішим при використанні цього методу є порівняння минулих і дійсних показників у межах тієї самої стадії.
Доцільність використання методу полягає в тому, що його можна застосовувати при виявленні ступеня ризику інноваційного напряму підприємницької діяльності. Коли відсутня строга статистична база, краще знати минулий досвід, ніж не знати нічого [40, с. 75].
Проводячи комплексну оцінку діяльності в умовах ризику, необхідно не тільки встановити всі джерела ризиків, а й виявити, які джерела домінують. При цьому всі можливі втрати за ознакою впливу на діяльність фірми доцільно класифікувати на визначальні і побічні (непрямі). Крім того, слід виділити випадкові складові втрат, тобто ті, розрахунок яких найскладніший через високу невизначеність, наприклад, зростання цін в умовах низької інфляції.
Ризик, як уже наголошувалося, може вимірюватися в абсолютних і відносних величинах. В абсолютному вираженні ризик може бути виміряний величиною прогнозованих втрат (збитків), а у відносному вираженні він може бути визначений як величина збитків, віднесена до певної бази. База може бути обрана безпосередньо самою фірмою. Це можуть бути витрати на виробництво, вартість основних виробничих фондів, активи підприємства, прибуток, чисельність персоналу і т. п. Основна вимога в цьому методі - всі ризики мають бути оцінені одним способом.
На практиці, визначаючи величину ризику в абсолютному вираженні, використовують спрощений підхід. Його сутність у тому, що оцінюється ступінь впливу ризику на основні показники роботи фірми. Після цього робиться висновок про доцільність прийняття даного ризику і здійснення даного виду діяльності.
Розрахунок абсолютного значення ризику (абсолютного рівня втрат) можна зробити за формулою:
Wi = Pi*p, (1.5)
де Wi - абсолютне значення ризику за і-м параметром,
Рі - планове значення і-го параметра при успішному результаті,
р - розрахункове значення ступеня ризику.
Перевагою даного методу є те, що як і-й показник параметра Рі, можна використовувати широкий спектр показників, за якими фірма прогнозує збитки у разі реалізації певних ризиків.
Аналогічно може бути зроблений розрахунок абсолютного рівня неризикової частини:
Li = Pi * (1 - р), (1.6)
де Li - величина частини, що не піддається ризику і-го параметра, або
Li = Pi - Wi. (1.7)
На практиці часто виникають ситуації, коли недостатньо знати лише величину ризику в абсолютному вираженні, а його значення необхідно порівняти з певними показниками, що характеризують діяльність фірми, але вираженими в різних одиницях і тому в абсолютному вираженні непорівнянними. У цьому випадку застосовують відносну оцінку ризику.
Розрахунок ризику у відносному вираженні може бути зроблений за формулою:
Ri = Li / Pi, (1.8 де Ri - відносне значення ризику за і-м параметром.
Незадоволеність фірми у високому значенні ризику в абсолютному і відносному вираженні, розрахованим за формулами (1.6)-(1.8), є однією з головних причин усвідомленого прийняття нею ризику, а в ряді випадків її відмови від заняття даним видом діяльності або спонукальним мотивом для внесення змін у стратегію свого розвитку [40, с. 70-71].
1.3 Особливості розробки програми заходів щодо мінімізації ризиків підприємницької діяльності
Важливу роль у системі управління ризиком відіграє правильний вибір заходів попередження і мінімізації ризику, які загалом визначають її ефективність.
Зауважимо, що у світовій практиці існує безліч різних і досить оригінальних шляхів та способів зниження ризику - від традиційного страхування майна або використання венчурних фірм, бізнес яких ґрунтується на комерційному освоєнні нововведень (науково-технічних розробок з можливими негативними наслідками), до системи заходів щодо попередження зловживань персоналом у банківській сфері. Проте аналіз різних методів зниження ризику показує, що більшість їх стосується окремих випадків ризиків. Тому розглянемо найважливіші для практичного використання - універсальні методи зниження ризику [26, с. 106].
Управління ризиком покликане забезпечити оптимальне для підприємця співвідношення прибутку (приросту ринкової вартості) та ризику, його прийнятний (допустимий) рівень. Необхідною умовою для розв'язання проблеми ризику є чітке усвідомлення цілей діяльності фірми. Виходячи з конкретних цілей, повинні виконуватись збір, обробка та аналіз інформації про зовнішнє середовище, про внутрішні показники фінансової, виробничої, комерційної діяльності фірми в минулому та в поточному періоді, здійснюватися прогнози щодо майбутнього.
Інформація швидко старіє, а тому суб'єкт прийняття рішення повинен оперативно, динамічно реагувати на її надходження, водночас оцінюючи якість інформації й здійснюючи її моніторинг.
Обираючи стратегію та тактику управління ризиком, суб'єкт прийняття рішення повинен дотримуватись таких основних принципів:
- недоцільно ризикувати більшим заради меншого;
- недоцільно ризикувати більше, ніж це дозволяють власні засоби (капітал тощо);
- необхідно заздалегідь піклуватися (здійснювати прогноз) відносно можливих (імовірних) наслідків ризику [21, с. 119].
Складові процесу управління ризиком визначаються залежно від сфери діяльності фірми, притаманних їй ризиків, наявних ресурсів, професіоналізму, схильності до ризику суб'єкта прийняття рішення.
На підставі аналізу літературних джерел розроблена узагальнена блок-схема процесу управління ризиком. Методика аналізу та управління ризиком, наведена на рис. 1.2, є одним з важливих елементів у спектрі проблем, пов'язаних з теорією та практикою управління ризиком у бізнесі.
В результаті ґрунтовного якісного та кількісного аналізу суб'єкт прийняття рішення, спираючись на отримані дані, обирає один із засобів або суперпозицію засобів управління ризиком:
- уникнення;
- попередження;
- прийняття (збереження чи навіть збільшення);
- зниження ступеня ризику (оптимізація).
Зупинимося побіжно на окремих засобах (методах) управління ризиком.
Уникнення ризику означає просте ухилення від певного заходу, обтяженого надмірним (критичним чи катастрофічним) ризиком. Утім уникнути ризику для менеджера (інвестора) нерідко означає відмовитись від прибутку, а це пов'язано з ризиком невикористаних можливостей ("закопаних" талантів).
Попередження ризику - це досить ефективний засіб, який, однак, лише в окремих випадках дає змогу зменшити ступінь ризику в бізнесі (менеджменті). Існує багато шляхів щодо цього. Так, для банків існує кілька способів підтримки на прийнятному рівні обсягів безнадійних боргів, тобто попередження ризику:
- ненадання кредитів надмірно ризикованим клієнтам, а також керівництву банку;
- контроль сплат за кредитами;
- перегляд умов кредитування.
Так, банк певною мірою може компенсувати кредитний ризик, підвищуючи (якщо це можливо) відсоткові ставки за кредити. Тобто зростання доходів від надійних клієнтів може компенсувати збитки від безнадійних боржників.
Прийняття (збереження чи збільшення) ступеня ризику - це залишення ризику за менеджером, тобто на його відповідальність. Вкладаючи кошти в певну справу, менеджер має бути впевненим, що є змога покрити можливі збитки або що вони йому майже не загрожують.
Способи (методи) зниження ступеня ризику можна поділити на зовнішні та внутрішні.

Рис. 1.2. Узагальнена блок-схема процесу управління ризиком

Зовнішні способи зниження ступеня ризику (передача ризику) свідчать про те, що менеджер (інвестор) передає відповідальність за економічний ризик (повністю чи частково) комусь іншому, прагне розподілити ризик серед головних суб'єктів, залучених до справи, або, наприклад, передати його страховій компанії.

Розподіл ризику полягає в тому, щоб, наприклад, перекласти певну частку відповідальності за ризик на того співучасника реального інвестиційного проекту, який здатний його контролювати краще за інших. Основні суб'єкти певного реального інвестиційного (інноваційного) проекту можуть, наприклад, прийняти рішення, які розширюють або звужують коло потенційних інвесторів: чим більшим ризиком ці суб'єкти мають наміри обтяжити інвесторів, тим важче буде залучити досвідчених інвесторів до цього проекту. Тому безпосереднім учасникам проекту рекомендується, зокрема при проведенні переговорів, виявити максимальну гнучкість щодо того, яку частку ризику вони згодні взяти на себе. Готовність обговорити питання про прийняття на себе (головними учасниками реального проекту) більшої частки ризику відкриває простір (збільшує довіру) для залучення до цього проекту широкого кола інвесторів і може переконати досвідчених інвесторів дещо знизити свої вимоги (амбіції) щодо премії за ризик.

Суть зовнішнього страхування ризику полягає в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини доходів, аби уникнути надто великого ступеня ризику. Тобто він готовий заплатити за зниження до прийнятної, на його думку, величини рівня ризику. Фактично, коли вартість страховки менша, ніж обсяг можливих збитків, інвестор, несхильний до ризику, захоче застрахуватися так, щоб забезпечити повне повернення будь-яких фінансових втрат, яких він імовірно зможе зазнати. Страхування ризику -- це, по суті, передача певних ризиків страховій компанії. До методів, що за суттю близькі до страхування, можна віднести деривативи.

Внутрішні способи оптимізації (зниження) ступеня ризику досить різноманітні. Основними серед них є: лімітування; диверсифікація; створення запасів та резервів; здобуття додаткової інформації тощо [22, с.332-335].

Лімітування передбачає обмеження потоків (грошових, товарних, кредитних, інвестиційних), спрямованих у зовнішнє (по відношенню до підприємства) середовище. Лімітування застосовується банками при наданні позик, укладанні договору на овердрафт. Підприємства можуть застосовувати цей засіб під час продажу товарів у кредит, наданні позичок, при прийнятті рішень щодо визначення обсягу коштів, що спрямовуються на інвестування.

Диверсифікація є процес розподілу інвестованих коштів між різними об'єктами вкладання, які безпосередньо не зв'язані між собою. На принципі диверсифікації базується діяльність інвестиційних фондів, які продають клієнтам свої акції, а одержані кошти вкладають в різноманітні цінні папери, які купуються на фондовому ринку і приносять стійкий середній прибуток.

Диверсифікація дає змогу уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності. Так, придбання інвестором акцій різних акціонерних товариств замість акцій одного акціонерного товариства збільшує ймовірність одержання ним середнього доходу і знижує рівень ризику.

Створення резервів, запасів на покриття ймовірних непередбачуваних витрат у майбутньому також є внутрішнім засобом зниження ризику, свого роду самострахуванням. Це дозволяє оперативно усувати тимчасові ускладнення у виробничій, фінансово-комерційній діяльності.

Створення власних грошових, товарно-матеріальних резервів є альтернативою страхуванню і доцільне тоді, коли вартість майна, що наражається на певний ризик, відносно невелика порівняно з майновими та фінансовими параметрами усього проекту. Самострахування шляхом резервування коштів також може застосовуватись відносно однотипного обладнання, майна підприємства, коли ймовірність пошкодження незначна.

Основною проблемою у створенні запасів та резервів на покриття ймовірних збитків є оцінювання потенційних наслідків ризику.

Здобуття додаткової інформації є одним з важливих способів щодо зниження ризику. Під час використання неточних економічних даних виникає питання щодо доцільності їх уточнення. Що стосується планованих заходів, особливо інноваційних проектів (технічних новинок), то постає питання: чи необхідно терміново почати їх впровадження, чи є сенс провести ще якийсь додатковий експеримент для уточнення економічних показників. З одного боку, додатковий експеримент дозволив би знизити економічний ризик, що обтяжує певний інноваційний проект, зменшити можливі збитки. Але, з іншого боку, експеримент, в свою чергу, пов'язаний з певними затратами та збитками, і якщо впровадження інноваційного проекту відкладається, то економічні збитки збільшуються. Вони особливо великі у разі проведення довгострокового експерименту. У цьому випадку впровадження заходів і одержуваний в результаті цього економічний ефект відсуваються. Отже, для оцінки доцільності добування додаткової інформації необхідно порівняти економічні результати обох варіантів.

Природно, що коли б у суб'єкта прийняття рішення була більш повна інформація, він міг би зробити кращий прогноз й знизити ступінь ризику. Це робить інформацію товаром, за який менеджери (інвестори) згодні платити великі гроші. А коли так, то вкладення капіталу в інформацію необхідно оцінювати. Приймаючи рішення щодо обрання способу управління ризиком, слід враховувати насамперед можливий рівень збитків та ймовірність реалізації певного типу ризику (табл. 1.2).

Класифікуючи ризики на основі ймовірності їх реалізації та обсягів можливих збитків, можна виділити 2 граничних типи:

- ризики, які спричинюють окремі незначні збитки, що мають тенденцію повторюватися (рі > 1);

- ризики, наслідком яких є катастрофічні за обсягом збитки, ймовірність реалізації яких незначна.

Якщо в першому випадку доцільне прийняття ризику з його оптимізуванням шляхом створення резервів коштів, то другий випадок є класичним прикладом ризику, який доцільно передавати страховику (в окремих випадках доцільно застосовувати розподіл ризику).

Більшість ризиків, які загрожують економічній діяльності, є проміжними варіантами порівняно з наведеними вище.

Таблиця 1.2

Градація ймовірностей / рівня збитків (грн.)
Близька до нуля
Низька
Невелика
Середня
Велика
Близька до одиниці
Незначні (від 0 до А1)
Прийняття ризику
Прийняття ризику чи створення резервів (запасів)
Малі (від А1 до А2)
Створення резервів, запасів
Помірковані (від А2 до А3)
Створення резервів, запасів
Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику
Уникнення ризику
Середні (від А3 до А4)
Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику
Уникнення ризику
Великі (від А4 до А5)
Зовнішнє страхування чи розподіл ризику
Уникнення ризику
Катастрофічні (>А5)
Зовн. страхування чи (та) розподіл ризику
Уникнення ризику
Природно, що кожна компанія може прийняти свою градацію рівнів збитків та ймовірностей збитків на підставі досліджень та експертних оцінок і будувати свою таблицю рішень. Підкреслимо, що в реальному житті доцільно використовувати поєднання окремих способів зниження ризику, комбінуючи зовнішні та внутрішні методи оптимізації ризику [21, с. 123-125].
РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА РІВНЯ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ "СЕЙМ-93"
2.1 Економічна діагностика діяльності ТОВ "Сейм-93"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" було створено в грудні 1993 року для роботи на ринку будівельних та електромонтажних робіт і послуг. Основними принципами роботи фірми є надійність, ефективність, прибутковість і взаємовигідне співробітництво. ТОВ "Сейм-93" завжди намагається прийти до оптимального вирішення проблем замовника та реалізації його інтересів. Чисельність працюючих станом на 31.12.2005 року склала: адміністративно-технічний персонал -- 67 чоловік, начальники дільниць -- 1 чоловік, виконроби -- 11 чоловік, водії -- 18 чоловік, електромонтажники -- 426 чоловік, пусконалагоджувальники -- 13 чоловік. Характеристика виробничої бази: загальна площа території бази -- 1610 кв.м., закриті складські приміщення -- 118 кв.м., побутові приміщення -- 96 кв.м. Машини і механізми: автомобіль ЗІЛ-131 - 1 шт., автомобіль ГАЗ "Газель" - 5 шт., автомобіль ЗІЛ-5301 - 1 шт., фреза - 1шт., компресор - 1 шт., трактор-екскаватор МТЗ - 1 шт., автогідропідйомник АГП-24 - 1 шт. Метою діяльності товариства "Сейм-93" є задоволення потреб населення в різного роду послугах і продукції промислового, сільськогосподарського, виробничо-технічного та іншого призначення, в товарах народного споживання, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України для насичення споживчого ринку товарами і послугами підвищеного попиту.
Основними видами діяльності ТОВ "Сейм-93" згідно статуту є:
- електромонтажні роботи;
- роботи з автоматики, охоронної та пожежної сигналізації, протидимові роботи;
- монтаж, ремонт, профілактичне обслуговування засобів охоронної сигналізації;
- виконання проектних, будівельних, будівельно-монтажних, сантехнічних, ремонтних, пусконалагоджувальних робіт;
- ремонт, реставрація, експлуатація, дизайн, розробка та виготовлення інтер'єрів промислових та житлових об'єктів та об'єктів культурного призначення;
- розробка проектно-кошторисної документації;
- централізоване водопостачання та водовідведення;
- виготовлення, монтаж несучих конструкцій, монтаж конструкцій у будівельній, ремонтно-будівельній діяльності;
- виконання ремонтно-будівельних та будівельно-монтажних робіт;
- капітальне будівництво, ремонт та експлуатація споруд виробничого та господарського призначення;
- діяльність, пов'язана з проектуванням, будівництвом, геодезією, ремонтом та експлуатацією цивільних і промислових об'єктів.
ТОВ "Сейм-93" має ліцензію на виконання таких спеціальних видів робіт:
· проектні роботи (для звичайних умов, для нового будівництва, для реконструкції та капітального ремонту);
· проектування внутрішніх інженерних мереж, систем і споруд:
- електропостачання, електрообладнання і електроосвітлення;
- автоматизації і КВП;
- зв'язку, сигналізації, радіо, телебачення, інформаційних систем;
· проектування зовнішніх інженерних мереж, систем і споруд:
- електропостачання та електрообладнання;
- ліній електропередач та трансформаторних підстанцій напругою до 35 кВ;
- зв'язку, сигналізації, радіо, телебачення, інформаційних систем;
· зведення несучих та огороджуючих конструкцій будівель і споруд, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж (для звичайних умов, для нового будівництва, для реконструкції та капітального ремонту);
· монтаж конструкцій зовнішніх інженерних мереж і систем:
- електропостачання;
- лінійної арматури та проводів ЛЕП напругою до 35 кВ;
- кабельних ліній напругою до 35 кВ;
- трансформаторних підстанцій напругою до 35 кВ;
· монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання:
- електропостачання, електроосвітлення;
- зв'язку, сигналізації, радіо, телебачення, інформаційних систем;
- автоматизації і КВП;
· електричний та електрохімічний захист конструкцій, устаткування та мереж;
· пусконалагоджувальні роботи:
- паливно-енергетичного комплексу;
- зв'язку і комунікацій.
Отже, якщо коротко охарактеризувати напрямки діяльності ТОВ "Сейм-93", то це влаштування зовнішніх інженерних мереж та обладнання, влаштування внутрішніх мереж і обладнання, пусконалагоджувальні роботи. Якісне виконання електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт, гарантійне обслуговування об'єкту являються обов'язковою умовою роботи ТОВ "Сейм-93". На підприємстві ретельно аналізуються результати діяльності і постійно вивчаються нові тенденції в сфері виробництва електромонтажних робіт, на фірмі добре орієнтуються на різноманітному ринку сучасних електроматеріалів і електрообладнання, вивчаються та вибираються найкраще та найбільш ефективне з запропонованого переліку робіт та послуг. В табл. 2.1 наведено характерні будівельні об'єкти ТОВ "Сейм-93" у 1998-2005 роках. На рис. 2.1 представлено організаційну структуру управління підприємства. Аналіз фінансово-економічного стану підприємства і управління його фінансами проводиться на основі його фінансових звітів [7]. У Додатку А приведені щорічні баланси [8] та звіти про фінансові результати [9] ТОВ "Сейм-93" за 2002-2005 роки.
Таблиця 2.1 Основні замовники, генпідрядники та будівельні об'єкти ТОВ "Сейм-93" у 1998-2005 роках
№ п/п
Найменування об'єкту
Замовник
Генпідрядник
1.
Капремонт ж/б під офіс НБУ по
вул. Інститутській, 9.
УКС НБУ
тел.293-02-83
тел.530-65-41
ПБК "Укрмо-нолітспецбуд" тел.462-58-24
2.
Міжнародний виставковий центр
по Броварському проспекту
ЗАТ "Міжнародний виставковий центр"
тел. 246-72-60
ПБК "Укрмо-нолітспецбуд" тел.462-58-24
3.
Будівництво п'ятизіркового готельного комплексу "Одеса-Кемпінскі" в м. Одесі
ЧП ППК
"Бруклін-Київ"
тел.(0482)729-30-01
ЧП ППК
"Бруклін-Київ"
4.
Інженерно-лабораторний
комплекс обчислювального
центру Мінфіну України.
УКБ КМДА
тел.227-04-73
ВАТ "Київоздоббуд" тел.228-63-92
5.
Будівництво відділення ВАТ "Укрексімбанку" по вул. Воровського, 11
ВАТ "Укрексімбанк" тел.247-80-63
ВАТ "Укрексімбанк"
6.
Ж/б № 12 по пр. Г. Сталінграду.
МЖК "Оболонь"
ЗАТ МЖК
"Оболонь-жилбуд"
7.
Ж/б № 51 по пр. Г. Сталінграду
ЗАТ "КМБ-1"
ТОВ "Комплексні будівельні послуги"
8.
Ж/б по вул. Народного Ополчення
ДП Портал МЖК"Оболонь"
ДП Портал МЖК"Оболонь"
9.
Ж/б по вул. Лайоша Гавро, 9/В
ДП Портал МЖК"Оболонь"
ДП Портал МЖК"Оболонь"
10.
Адмінбудииок Держпатенту по
вул. Івана Кудрі, 2-А.
"Укрпатент"
АІЗТ "Київбудінвест" тел.294-80-95
11.
Будівля РВВС Харківського
р-ну м. Києва
УКБ ДУ МВС України в м. Києві тел.264-84-70
ДП-56 ВАТ "Дарниця"
тел. 514-18-83
12.
Реконструкція АТ "Укрнафта" Нестерівський провулок у м. Києві
АТ "Укрнафта"
тел.212-59-02
АІ3Т "Київбуд-інвест"
13.
Реконструкція банку "Аваль"
по вул. Пирогова, 7-Б.
ДП Портал МЖК"Оболонь"
ТОВ "Атлас"
14.
Ж/братиславская по вул. Микільсько-Слобідський,7
БУ-45 ВАТ
"КМБ-3"
БУ-45 ВАТ
"КМБ-3"
Рис. 2.1. Організаційна структура управління ТОВ "Сейм-93"
У Додатку Б представлено результати вертикального та горизонтального розрізу при аналізі динаміки статей балансу підприємства та звітів про фінансові результати [36, c.35-42]. Згідно результатів аналізу, діяльність підприємства характеризується наступним чином (табл. 2.2):
Таблиця 2.2 Аналіз структури майна (активів) ТОВ "Сейм-93" за 2002-2005 роки

п/п
ПОКАЗНИК
тис. грн.
Структурна частка, %
Приріст 2003/2002
Приріст 2004/2003
Приріст 2005/2004
2002р.
2003р.
2004р.
2005р.
2002р.
2003р.
2004р.
2005р.
відхилення
абсолют-не
віднос-не в %
абсолют-не
віднос-не в %
тис. грн.
%
1.
Усього майна
6101,2
10260,0
12752,8
12594,1
100,00
100,00
100,00
100,00
4158,8
68,16
2492,8
24,30
-158,6
-1,24
2.
Імобілізовані засоби (необоротні активи
210,5
421,8
643,8
755,1
3,45
4,11
5,05
6,00
211,4
100,43
222,0
52,63
111,3
17,29
3.
Мобільні засоби (оборотні активи)
5890,7
9838,2
12109,0
11839,0
96,55
95,89
94,95
94,00
3947,5
67,01
2270,8
23,08
-270,0
-2,23
3.1
Запаси
10,9
24,0
16,0
8,4
0,18
0,23
0,13
0,07
13,1
119,18
-8,0
-33,13
-7,7
-47,98
3.2
Дебіторська заборгованість
5709,5
8613,8
10637,9
10960,3
93,58
83,96
83,42
87,03
2904,3
50,87
2024,1
23,50
322,4
3,03
3.3
Грошові кошти та цінні папери
170,3
1200,4
1455,1
868,9
2,79
11,70
11,41
6,90
1030,1
604,87
254,7
21,21
-586,2
-40,28
- валюта активів балансу підприємства у 2003 році зросла на + 68,2 % відносно рівня 2002 року, а у 2004 році ще зросла на + 24,3 % відносно рівня 2003 року, у 2005 році відбулося падіння валюти балансу на - 1,24% відносно рівня 2004 року. Таким чином, валюта балансу за три роки зросла з 6,1 млн.грн. до 12,6 млн.грн., тобто в 2,06 раза;
- необоротний капітал в активах балансу підприємства у 2003 році зріс на + 100,4 % відносно рівня 2002 року, а у 2004 році ще зріс на + 52,6% відносно рівня 2003 року, у 2005 році зростання відбулося ще на + 17,3% відносно рівня 2004 року. Таким чином, необоротний капітал за три роки зріс з 0,21 млн.грн. до 0,76 млн.грн., займаючи все більшу частку в активах - 3,45% (2002), 4,1% (2003), 5,05% (2004), 6,0% (2005). Така частка необоротного капіталу в активах характеризує відсутність виробництва продукції на підприємстві ТОВ "Сейм-93" та підтверджує його основний характер діяльності - надання будівельно-монтажних послуг в області електромонтажу, для чого не має потреби в значних обсягах необоротних коштів;
- динаміка частки грошових коштів характеризується зростанням з рівня 2,8% (2002) до 11,7% (2003), падінням до рівня 11,4 % у 2004 році та різким падінням до рівня 6,9% (2005), при цьому абсолютна величина грошових коштів зросла з рівня 0,17 млн.грн. (2002) до 1,45 млн.грн. (2003 рік), а у 2005 році впала до рівня 0,87 млн.грн. (на - 40,3% відносно рівня 2004 року);
- дебіторська заборгованість в активах балансу підприємства у 2003 році зросла на + 50,9% відносно рівня 2002 року, а у 2004 році ще зросла на + 23,5 % відносно рівня 2003 року, у 2005 році зростання відбулося ще на + 17,3% відносно рівня 2004 року. Таким чином, дебіторська заборгованість за три роки зросла з 5,7 млн.грн. до 10,96 млн.грн. (тобто в 1,92 рази), займаючи основну частку в активах - 93,6% (2002), 84,0% (2003), 83,4% (2004), 87,0% (2005);
- динаміка частки запасів характеризується зростання з рівня 0,18% (2002) до 0,23% (2003) та падінням до рівня 0,13% у 2004 році і подальшим падінням до рівня 0,07% у 2005 році. Таким чином, запаси у підприємства практично відсутні та знаходяться на мінімальному рівні, необхідному для проведення монтажних робіт, що свідчить про велику залежність підприємства від ринкових цін на запаси для наступних заказів.
Рис. 2.2. Структура активів балансу ТОВ "Сейм-93" у 2002-2005 роках
Таким чином, у 2002-2005 роках для активів ТОВ "Сейм-93" характерні процеси абсолютного росту всіх складових оборотних та необоротних активів, що характеризує поступовий розвиток підприємства. В структурі активів станом на 2005 рік (рис. 2.2) практичну роль грають співвідношення 3 складових - дебіторська заборгованість (87,0%), необоротні кошти у вигляді основних засобів (6,0%) та готівкові кошти (6,9%). Зростання валюти балансу за три роки в 2,06 рази відбулося практично за рахунок зростання в 1,92 рази рівня дебіторської заборгованості.
Як показали результати аналізу структури пасивів балансу (табл. 2.3):
- частка власного капіталу в валюті пасивів балансу поступово підвищувалася з рівня 4,26% (2002) до 10,16% (2005), при цьому зростання абсолютної суми власного капіталу відбулося з рівня 0,26 млн.грн. до 1,28 млн.грн. (зростання в 6 разів) тільки за рахунок чистого прибутку підприємства при постійному рівні статутного фонду 18,5 тис. грн.;
Таблиця 2.3 Аналіз структури джерел капіталу (пасивів) ТОВ "СЕЙМ-93" (будівництво, електромонтажні роботи) за 2002-2005 роки

п/п
ПОКАЗНИК
Середнє значення, тис. грн.
Структурна частка, %
Приріст 2003/2002
Приріст 2004/2003
Приріст 2005/2004
2002
2003
2004
2005
2002
2003
2004
2005
абсолют-не
віднос-не в %
абсолют-не
віднос-не в %
абсолют-не
віднос-не в %
1.
Усього майна
6101,2
10260,0
12752,8
12594,1
100,00
100,00
100,00
100,00
4158,8
68,16
2492,8
24,30
-158,6
-1,24
1.1
Власні кошти підприємства
260,2
324,3
639,6
1279,8
4,26
3,16
5,02
10,16
64,1
24,62
315,4
97,26
640,2
100,09
1.2
Наявність власних оборотних коштів (власні кошти - необоротні активи)
49,8
-97,5
-4,2
524,7
0,82
-0,95
-0,03
4,17
-147,3
-296,08
93,4
-95,69
528,9
-12591,67
2.
Позичені кошти (усього)
5713,2
9695,5
11797,6
10970,3
93,64
94,50
92,51
87,11
3982,3
69,70
2101,1
21,68
-827,3
-7,01
2.1
Довгострокові позики
0,0
0,0
0,0
0,0
0,00
0,00
0,00
0,00
0,0
0,00
0,0
0,00
0,0
0,00
2.2
Короткострокові позики та вексельні позики
0,0
0,0
4521,1
9042,2
0,00
0,00
35,45
71,80
0,0
0,00
4521,1
0,00
4521,1
100,00
2.3
Кредиторська заборгованість
5598,2
9533,7
7229,2
1928,1
91,76
92,92
56,69
15,31
3935,6
70,30
-2304,5
-24,17
-5301,2
-73,33
2.4
Поточна заборгова-ність за авансами
115,1
161,8
47,3
0,0
1,89
1,58
0,37
0,00
46,7
40,59
-114,5
-70,79
-47,3
-100,00
- частка власних оборотних коштів (власний капітал - необоротні активи балансу) з рівня 0,82% у 2002 році різко впала до рівня (- 0,95%) у 2003 році (тобто власний капітал був повністю іммобілізований у необоротні кошти), наблизилась до 0% у 2004 році та піднялася до рівня + 4,17% у 2005 році. Таким чином, у 2005 році залучені кошти не іммобілізувались у необоротні активи, що суттєво знизило ризик неплатоспроможності підприємства;
- позиковий капітал, представлений в пасиві балансу поточними пасивами - кредиторською заборгованістю, частково переоформленою у вексельну заборгованість, та авансами, характеризується високою часткою з поступовим зниженням - рівнем 93,6% в 2002 році, рівнем 94,5% у 2003 році, рівнем 92,5 % у 2004 році, рівнем 87,1% у 2005 році.
- кредиторська заборгованість з рівня 5,6 млн.грн. у 2002 році зросла до рівня 9,5 млн.грн., а у 2003 році була частково переоформлена у процентну вексельну заборгованість на суму 9,04 млн.грн., після чого у 2005 році загальна сума вексельної та кредиторської заборгованості зросла до рівня 10,9 млн.грн. Тобто, за три роки поточна заборгованість підприємства зросла в 1,94 рази, що відповідає темпам росту дебіторської заборгованості (в 1,92 рази).
Згідно рис. 2.3, основними джерелами ресурсів ТОВ "Сейм-93" є власний капітал та позичені кошти, представлені вексельною заборгованістю, кредиторською заборгованістю та поточними коштами авансів за майбутнє надання послуг.
Таким чином, єдиним джерелом оборотної діяльності ТОВ "Сейм-93" є нестабільні джерела фінансування - поточні залучені кошти, що може стати причиною банкрутства. Звертає увагу емісія власних векселів у 2003 році на суму 9,04 млн.грн., що становить 71,8% пасивів балансу, тобто, практично, векселеотримувачі є фінансовими власниками підприємства, оскільки вексельна сума не погашається на протязі 2003-2005 років (в будівництві це різновид підприємницького кредитування з боку генпідрядників чи замовників).
Рис. 2.3 Структура пасивів балансу ТОВ "Сейм-93" у 2002-2005 роках
В табл. 2.4 наведено результати аналізу показників динаміки росту обсягів реалізації будівельних послуг, собівартості робіт та прибутковості діяльності ТОВ "Сейм-93" у 2002-2005 роках.
Таблиця 2.4 Індексний аналіз показників діяльності ТОВ "Сейм-93"
Показники
2002, млн.грн
2003, млн.грн.
2004, млн.грн.
2005, млн.грн.
Приріст в %
2003/2002
2004/2003
2005/2004
Обсяг реалізації продукції (послуг) без ПДВ
17,7
25,7
29,3
26,5
45,2
14,0
-9,6
Собівартості робіт та послуг
17,6
25,6
28,5
22,5
45,5
11,3
-21,1
Чистий прибуток
0,037
0,091
0,539
1,482
145,9
492,3
175,0
За обсягами доходів від надання будівельно-монтажних послуг (табл. 2.4) ТОВ "Сейм-93" у 2002-2003 роках пройшло життєвий цикл різкого нарощування обсягів робіт з 17,7 млн.грн./рік до 29,3 млн.грн./рік, у 2004-2005 роках - підприємство вийшло на рівень стабілізації та зниження обсягів робіт до 26,4 млн.грн./рік.
По обсягам собівартості послуг та робіт (табл. 2.4) ТОВ "Сейм-93" у 2002-2003 роках пройшло життєвий цикл нарощування обсягів витрат з 17,6 млн.грн./рік до 28,5 млн.грн./рік, за індексами аналогічно росту рівня обсягів доходів (екстенсивний ріст підприємства) від виконання робіт, у 2004-2005 роках - підприємство перейшло на інтенсивний стиль розвитку, тобто відносне зростання рівня чистих доходів супроводжується відносним зниженням рівня витрат до 22,5 млн.грн./рік.
Відповідно, рівень чистого прибутку постійно нарощується з рівня 37,0 тис.грн./рік (2002) до 1,482 млн.грн./рік (2005), при цьому рівень темпу приросту прибутку в 2-45 разів перевищує темп приросту обсягів доходів та витрат виробництва. В Додатку В наведено алгоритми статистично-функціональної обробки балансів та звітів про фінансові результати за алгоритмами [33,c.78-86] для отримання коефіцієнтних показників діяльності підприємства ТОВ "Сейм-93".
Рис. 2.4. Показники загальної та термінової ліквідності (платоспроможності) в ТОВ "Сейм-93"
В табл. Г. 3 Додатку Г та на рис. 2.4, 2.5 представлено результати розрахунку коефіцієнтів ліквідності балансу підприємства ТОВ "Сейм-93" за 2002-2005 роки.
Рис. 2.5. Показники абсолютної (моментальної) ліквідності в ТОВ "Сейм-93"
Як показує порівняння фактичних показників ліквідності та нормативних значень:
- в 2002-2005 роках коефіцієнт загальної ліквідності становить 0,99-1,05 та знаходиться на нижній межі нормативного діапазону (>1,0), тобто підприємство постійно знаходиться на межі загальної неплатоспроможності;
- коефіцієнт строкової ліквідності знаходиться у 2002-2005 році на рівні 0,96-1,03, що перевищує верхню межу нормативного діапазону 0,7-0,8, тобто у ТОВ "Сейм-93" є 20-25% запас строкової ліквідності;
- традиційне покриття дебіторською заборгованістю кредиторської та вексельної заборгованості у підприємства ТОВ "Сейм-93" не виконується, а враховуючи нестачу готівкових коштів відносно нормативу - у підприємства діагностується проблема з своєчасними розрахунками з кредиторами, що вимагає детального дослідження розподілу кредиторсько-вексельної та дебіторської заборгованості в часі.
Коефіцієнт абсолютної (моментальної) ліквідності у 2002-2005 роках (рис. 2.5) знаходиться на рівні 0,029-0,12, що є значно нижчим ніж вимоги нормативного діапазону 0,2-0,35. Таким чином, готівкових коштів у підприємства постійно не вистачає, а їх рівень потрібно підняти в 2-3 рази.
Аналіз фінансової стійкості, проведений за даними таблиці Г. 2 Додатку Г, представлений на рис. 2.6.
Рис. 2.6. Показники фінансової стійкості в ТОВ "Сейм-93"
З точки зору фінансової стійкості (рис. 2.6):
- підприємство не забезпечує власними коштами оборотні активи по нормативу (весь власний капітал іммобілізований в необоротних активах);
- підприємство ТОВ "Сейм-93" є небезпечно фінансово залежне від зовнішнього фінансування, оскільки фактичний рівень власного капіталу становить у 2002-2005 роках не більше 0,05-0,1 при нормативних вимогах не менше 0,5;
- відповідно, підприємство катастрофічно не виконує норматив фінансової стійкості за рахунок відсутності необхідного рівня власного капіталу.
Як показано в табл. Г. 5 Додатку Г та на рис. 2.7 в 2003-2004 роках підприємство ТОВ "Сейм-93" із зони абсолютно стійкого по покриттю запасів (стан 2002 року) перемістилося в зону кризового стану по покриттю запасів, тобто воно не мало джерел довгострокового покриття запасів і було за порогом термінової платоспроможності. У 2005 році, враховуючи суттєве зростання власного капіталу за рахунок прибутку, підприємство отримало необхідний рівень власних коштів для покриття запасів і знов перемістилося в стійку зону покриття запасів.
Рис. 2.7. Джерела покриття запасів та дефіциту стійкості по рівню покриття запасів в ТОВ "Сейм-93"
Аналіз рентабельності активів та власного капіталу підприємства ТОВ "Сейм-93" згідно розрахунковим таблицям Г.1-2 Додатку Г та рис. 2.8 показує, що діловий рівень діяльності підприємства може бути охарактеризований наступним рівнем показників ефективності підприємницької діяльності:
- ресурсовіддача активів в чисту виручку, яка становила у 2002 році дуже низьке значення 1,16 підвищилась до рівня 1,72 у 2003 році, подальше зросла до рівня 2,02 у 2004 році та продовжила зростання до рівня 2,33 у 2005 році;
- рентабельність активів по валовому прибутку від реалізації (різниця між чистим доходом та собівартістю продукції) поступово зростаючи від рівня 0,86% (2002) до 5,64% (2004), різко зросла до рівня 31,4% у 2005 році (рис. 2.7);
- рентабельність власного капіталу по валовому реалізаційному прибутку, відповідно, поступово зростаючи від рівня 20,1% (2002 рік) до рівня 112,4% (2004 рік), різко зросла до рівня 308,8% у 2005 році. Таким чином, з точки зору власників ТОВ "Сейм-93" ефективна доходність вкладеного власного капіталу перевищує альтернативний рівень доходів (16%) від банківських депозитів як у 2002 році, так і, природно, у 2004-2005 роках;
- рентабельність власного капіталу по чистому прибутку після оподаткування складає у 2004-2005 роках значення 84,3-231,6%, які в 5-12 разів перевищують альтернативної ставки доходності капіталу (16% по банківським депозитам), тобто підприємство "Сейм-93" є інвестиційно привабливим для залучення стійкого довгострокового капіталу.
Рис. 2.8. Показники рентабельності активів та власного капіталу в "Сейм-93"
Як показує аналіз оборотності активів, наведений на рис. 2.9, підприємство ТОВ "Сейм-93" за 2002-2005 роки скоротило цикл оборотності активів практично в 2 рази та наблизилося до нормативного діапазону строку оборотності активів - не більше 120 днів на 1 оборот, що свідчить про суттєве та поступове зростання рівня ділової активності підприємства.
Рис. 2.9. Показники ділової активності ТОВ "Сейм-93"
2.2 Оцінка рівня впливу підприємницьких ризиків на результати діяльності підприємства

На основі даних проведеної економічної діагностики проведемо оцінку рівня виявлених найбільш критичних для підприємницької діяльності ТОВ "Сейм -93" фінансових ризиків - неплатоспроможності, втрати фінансової стійкості та загального банкрутства підприємства:
- ризик загального банкрутства підприємства;
- ризик моментальної (абсолютної) неплатоспроможності;
- ризик втрати фінансової незалежності (автономії);
- ризик непокриття короткостроковою дебіторською заборгованістю вимог кредиторської заборгованості;
-
ризик поточної втрати прибутку та власного капіталу на покриття поточного розриву між грошовими потоками надходженням коштів дебіторської заборгованості та грошовими потоками вимог сплати кредиторської заборгованості.
Існує багато підходів до прогнозування фінансової неплатоспроможності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозування банкрутства. У закордонній практиці поширення придбала модель Альтмана, названа на честь автора [33]. Модель Альтмана розроблена в 1968 році і відома також за назвою "розрахунок Z-показника" -- інтегрального показника рівня погрози:

, (2.1)
де
Х1 = (Поточні активи - Поточні пасиви) / Обсяги активів балансу;
Х2 = Нерозподілений прибуток / Обсяги активів балансу;
Х3 = Прибуток до виплати відсотків / Обсяги активів балансу;
Х4 = Ринкова вартість власного капіталу / Позикові кошти;
Х5 = Доход від реалізації продукції (послуг)/ Обсяги активів балансу.
При Z < 1,8 - ймовірність банкрутства дуже висока (експертна оцінка рівня ризику банкрутства більше 75%);
При 1,8 < Z < 2,7 - ймовірність банкрутства середня (експертна оцінка рівня ризику банкрутства 40-60%);
При 2,7 < Z < 2,99 - ймовірність банкрутства невелика (експертна оцінка рівня ризику банкрутства 10-30%);
При Z > 2,99 - ймовірність банкрутства незначна (експертна оцінка рівня ризику банкрутства нижче 5%).
Результати розрахунку інтегрального показника Альтмана (у міру скептицизму по його застосування для підприємств будівельно-монтажної галузі) за даними фінансової звітності ТОВ "Сейм-93" за 2002-2005 роки наведені в табл. 2.5.
Таблиця 2.5 Оцінка рівня ризику банкрутства підприємства ТОВ "Сейм-93"
ПОКАЗНИКИ
Середнє значення
у 2002 році
у 2003 році
у 2004 році
у 2005 році
Доля впливу доходності активів в показнику Альтмана Z (показник Х5)
1,16
1,72
2,02
2,33
Інтегральний показник Альтмана Z
1,21
1,75
2,09
2,69
Якісна оцінка ступеня ризику банкрутства
Висока
Висока
Середня
Середня
Середньорічний експертний рівень ризику банкрутства підприємства по Альтману в %
85,00
65,00
55,00
40,00
Як показує аналіз показників, у 2002-2003 роках ТОВ "Сейм-93" знаходилося в зоні дуже високого ризику банкрутства. Наростаюча прибутковість діяльності підприємства дозволила у 2004-2005 роках наблизити загальний експертний рівень ризику банкрутства до середніх показників рівня 55-40%, що потребує постійного контролю окремими ризиками в діяльності підприємства.
Як видно з даних табл. 2.5, основна доля впливу в інтегральному коефіцієнті Альтмана Z для підприємства ТОВ "Сейм-93" належить показнику валової доходності активів (X5), при цьому проблеми з ліквідністю та низькорентабельністю активів підприємства по прибутку приводять до незначної долі впливу показників X1-X4 на інтегральний коефіцієнт Z. Проведений аналіз показує, що основними шляхами уникнення ризику банкрутства для підприємства ТОВ "Сейм-93" є: нарощування власного капіталу відносно позикових коштів (показник Х4); нарощування прибутковості активів, тобто зменшення собівартості (показники Х2, Х3); зменшення рівня поточних позикових коштів (показник Х1).
Оцінка рівня ризику моментальної (абсолютної) неплатоспроможності наведена в табл. 2.6 та проведена за методологією оцінки відносного відхилення фактичного показника коефіцієнта моментальної платоспроможності КПАЛ від середини діапазона його нормативного значення НКПАЛ [ 52,c.44-46].
Таблиця 2.6 Оцінка рівня ризику абсолютної неплатоспроможності ТОВ "Сейм-93"
№ п/п
ПОКАЗНИК
2002 р.
2003 р.
2004 р.
2005 р.
(6 міс.)
1.
Коефіцієнт поточної абсолютної ліквідності КПАЛ
0,0292
0,1208
0,1201
0,0768
2.
Норматив НКПАЛ=0,2-0,35
0,275
3.
Відхилення (факт НКАЛ - норматив)
-0,2458
-0,1542
-0,1549
-0,1982
4.
Відносне відхилення ((НКАЛ-НПКАЛ)/НКПАЛ) в %
-89,40
-56,07
-56,32
-72,07
5.
Маточікування відносного відхилення в % (рівень ризику за період)
-68,46
6.
Відхилення відносного відхилення від маточікування %
-20,93
12,40
12,15
-3,61
7.
Дисперсія вибірки відносних відхилень
250,81
8.
Середньоквадратичне відхилення вибірки відносних відхилень
15,84
9.
Варіації відносно маточікування рівня ризику в %
30,58
-18,11
-17,74
5,27
10.
Мінімальний - Максимальний рівні ризику з достовірністю 0,997 (3 середньоквадратичних відхилення) в %
(-20,95) - (-115,98)
Таблиця 2.7 Оцінка рівня ризику втрати фінансової незалежності ТОВ "Сейм-93"
№ п/п
ПОКАЗНИК
2002 р.
2003 р.
2004 р.
2005 р.
(6 міс.)
1.
Коефіцієнт автономії КАВТ
0,0426
0,0316
0,0502
0,1016
2.
Норматив НКАВТ > 0,5
0,5
3.
Відхилення (факт НАВТ - норматив)
-0,4574
-0,4684
-0,4498
-0,3984
4.
Відносне відхилення ((НАВТ-НКАВТ)/НКАВТ) в %
-91,47
-93,68
-89,97
-79,68
5.
Маточікування відносного відхилення в % (рівень ризику за період)
-88,70
6.
Відхилення відносного відхилення від маточікування %
-2,77
-4,98
-1,27
9,02
7.
Дисперсія вибірки відносних відхилень
38,50
8.
Середньоквадратичне відхилення вибірки відносних відхилень
6,20
9.
Варіації відносно маточікування рівня ризику в %
3,12
5,61
1,43
-10,17
10.
Максимальний рівень ризику з достовірністю 0,997 (3 серед-ньоквадратичних відхилення) в %
(-70,08) - (-107,31)
Оцінка рівня ризику втрати фінансової незалежності наведена в табл. 2.7 та проведена за методологією оцінки відносного відхилення фактичного показника коефіцієнта автономії відносно його мінімально-граничного рівня нормативного значення. Оцінка рівня ризику втрати стійкості по покриттю кредиторської заборгованості короткостроковою дебіторською заборгованістю наведена в табл. 2.8 та проведена за методологією оцінки відносного відхилення фактичного показника коефіцієнта покриття запасів відносно його мінімально-граничного рівня нормативного значення.
Таблиця 2.8 Оцінка рівня ризику втрати стійкості по покриттю кредиторської заборгованості короткостроковою дебіторською заборгованістю в ТОВ "Сейм-93"
№ п/п
ПОКАЗНИК
2002 р.
2003 р.
2004 р.
2005 р.
(6 міс.)
1.
Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованостей
0,994
0,860
0,877
0,985
2.
Норматив > 1,0
1,2
3.
Відхилення (факт - норматив)
-0,2056
-0,3405
-0,3232
-0,2146
4.
Відносне відхилення в %
-17,13
-28,37
-26,93
-17,88
5.
Маточікування відносного відхилення в % (рівень ризику за період)
-22,58
6.
Відхилення відносного відхилення від маточікування %
5,45
-5,79
-4,35
4,70
7.
Дисперсія вибірки відносних відхилень
34,75
8.
Середньоквадратичне відхилення вибірки відн-х відхилень
5,90
9.
Варіації відносно маточікування рівня ризику в %
-24,13
25,66
19,27
-20,80
10.
Максимальний рівень ризику з достовірністю 0,997 (3 серед-ньоквадратичних відхилення) в %
(-4,89) - (40,26)
В Додатку Д наведено графіки моделювання "касових розривів" між ймовірними (номінальними, оптимістичними та песимістичними) вхідними та вихідними потоками платежів по кредиторській та дебіторській заборгованостям ТОВ "Сейм-93" у 2005 році.
В табл. 2.9 наведені розраховані експертні ймовірні строки "касових розривів" в грошових потоках погашення дебіторської заборгованості та зобов'язань по сплаті вексельно-кредиторської заборгованості в підприємстві ТОВ "Сейм-93" у 2005 року (початкова сума касової готівки - по балансу за 200 и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.