На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Граничн й середн витрати. Ршення про придбання фрмою факторв виробництва. Монопольна влада на ринках факторв виробництва. Двустороння монополя на ринку прац. Спад профсплкового руху.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 07.01.2003. Сдан: 2003. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Вінницька філія
Тернопільскої Академії народного господарства

1. РИНОК ПРАЦІ З НЕПОВНОЮ КОНКУРЕНЦІЄЮ.
Контрольна робота
з дисципліни “Мікроекономіка”

студентки групи
Назаревич Олени Вікторівни
Перевірив Сірман В.В.



ПЛАН
1.1. Граничні й середні витрати
1.2. Рішення про придбання фірмою факторів виробництва
1.3. Монопольна влада на ринках факторів виробництва
1.4. Двустороння монополія на ринку праці
1.5. Спад профспілкового руху
1.1. ГРАНИЧНІ Й СЕРЕДНІ ВИТРАТИ
Коли фірма здобуває виробничий фактор на конкурентному ринку, криві граничних і середніх витрат збігаються. Але коли фірма є монопсонистом, криві граничних і середніх витрат неоднакові, як показує мал. 1.
Крива пропозиції фактора виробництва для монопсониста збігається з кривої ринкової пропозиції.
(Вона показує, яку кількість фактора виробництва його постачальники готові продати по мірі того, як ціна на фактор підвищується.)
Мал. 1. Зміна граничних і середніх витрат виробництва
Тому що монопсонист платить однакову ціну за кожну одиницю продукції, крива пропозиції є його крива середніх витрат. Крива середніх витрат має нахил нагору, тому що монопсонист повинен сплатити більш високу ціну, якщо він хоче купити більшу кількість фактора. Ми знаємо, що крива граничних витрат лежить вище кривої середніх витрат, тому що, коли фірма піднімає ціну на фактори виробництва, щоб придбати більше одиниць фактора, вона повинна сплатити більш високу ціну за всі одиниці, а не тільки за останню одиницю, що здобувається.
1.2. РІШЕННЯ ПРО ПРИДБАННЯ ФІРМОЮ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА
Яка кількість фактора варто закуповувати фірмі? Їй варто збільшувати обсяг закупівель до крапки, де граничні витрати дорівнюють граничному доходу продукту. У цьому випадку прибуток від останньої придбаної одиниці (МRР) у точності дорівнює витратам на її придбання (МЕ). Мал. 1 ілюструє це положення для ринку праці. Відзначимо, що монопсонист наймає L* одиниць праці. У цій крапці МЕ = МRРL. Ставка зарплати w*, виплачуваної робітникам, дається крапкою на кривій середніх витрат чи кривій пропозиції, зв'язаної з L* одиниць праці.
Покупець, що володіє монопсоничною владою, максимізує чисту вигоду (корисність мінус витрати), купуючи аж до крапки, де гранична вартість (МV) дорівнює граничним витратам:
МV= МЕ.
Для фірми, що купує фактор виробництва, МV являє собою просто граничний доход продукту від фактора МRР. Тому ми одержуємо:
МRР = МЕ.
Це умова аналогічна максимізуючому прибуток рішенню про випуск продукції, коли граничний доход дорівнює граничним витратам. Але при покупці фактора виробництва граничний доход розраховується на основі додаткового випуску продукції, що виходить від використання додаткової одиниці використовуваного фактора.
Відзначимо, що, як випливає з мал. 1, монопсонист наймає менше робочої сили, чим чи фірма група фірм, що не володіє монопсонической владою. На конкурентному ринку праці буде найняті Lс робітників, тому що на цьому рівні попит на працю (дається кривої граничного доходу продукту) дорівнює пропозиції праці (дається кривої середніх витрат). Відзначимо також, що фірма з монопсонической владою буде платити своїм робітником зарплату w*, що менше зарплати wc, що виплачували б на конкурентному ринку.
Джерела монопсонической влади можуть бути раз-особистими. Одним із них може бути особлива природа ділової активності фірми. Якщо фірма купує якийсь вид ресурсу, що не купують інші фірми, вона, імовірніше всього, є монопсонистом на ринку даного фактора виробництва. Ще одним джерелом монопсонической влади на ринку робочої сили є розміщення фірми, що виявляє ділову активність, усередині регіону вона може виявитися єдиним великим наймачем. Крім того, джерелом монопсонической влади може стати угода між наймачами шляхом утворення картелю для обмеження споживання фактора виробництва й одержання можливості самим купувати фактор за ціною нижче конкурентної. Прикладом подібного положення служить ринок гравців основної бейсбольної ліги.
Кілька фірм у нашій економіці є чистими монопсонистами. Але фірми (чи окремі обличчя) часто володіють деякої монопсонической владою як тому, що вони купують товар у великому обсязі, так і тому, що вони мають визначені переваги перед іншими потенційними покупцями товару. Уряд також є монопсонистом, коли він наймає на військову службу солдатів коли купує ракети, літаки й інше військове устаткування й техніку для збройних сил. Гірничо-видобувна чи фірма яка-небудь інша компанія, що є єдиним великим наймачем в окрузі, також володіє монопсонична влада на місцевому ринку праці. Однак навіть у цих випадках монопсоническая влада може бути обмежена, тому що уряд до відомого ступеня конкурує з іншими фірмами, що пропонують аналогічні робочі місця, а гірничо-видобувна фірма конкурує у визначеній мері з компаніями з найближчих округів.
Приклад МОНОПСОНИЧНА ВЛАДА НА РИНКУ БЕЙСБОЛЬНИХ ГРАВЦІВ

У США на бейсбольну лігу не поширена дія антитрестовського законодавства, що з'явилося рішенням Верховного суду, прийнятим одночасно з постановою Конгресу про нерозповсюдження дії антитрестовського законодавства на ринок робочої сили. Дане виключення з антитрестовського законодавства дозволило власникам бейсбольних команд (до 1975 р.) діяти як монопсонической картель. Подібно всім картелям, цей картель залежав від угоди між власниками. Угода була зв'язана з щорічним запрошенням гравців, а пункт про запасних гравців прив'язував кожного гравця до однієї команди на все життя, крім у такий спосіб конкуренцію між командами за гравців. Відповідно до цього пункту, як тільки гравець був включений у команду, він не міг виступати за іншу команду, поки права на нього не продані цій команді. У підсумку власники бейсбольних команд володіли монопсоничною владою при веденні переговорів про нові контракти зі своїми гравцями; єдина альтернатива підписання контракту -- чи кинути гру, чи грати за межами США.
Протягом 60-х - початку 70-х років зарплата гравців у бейсбол була значно нижче ринкової вартості їхніх граничних продуктів (визначених частково підвищеною увагою до їх, індивідуальної майстерності) . Наприклад, гравці, що одержали в 1969 р. зарплату близько 42 000 дол., могли б одержувати 300 000 дол., будь ринок гравців ідеально конкурентен.
На щастя для гравців і до засмучення власників команд, у 1972 р. слідом за судовим процесом у справі одного з гравців (Курта Флуда з команди “Кардинали із Сент-Луїса”) і арбітражним рішенням по робочій силі і її власниках відбувся страйк. Після цього в 1975 р. сторони прийшли до угоди, по якому гравці ставали вільними, відігравши за команду п'ять років. Пункт про запасних гравців діяв, а жорстко монопсоничний ринок робочої сили став значно ближче до умов конкуренції.
Наслідку цієї угоди з'явилися дуже цікавим експериментом для економіки ринку робочої сили. Між 1975 і 1980 р. ринок бейсбольних гравців “відрегулювався” на нову рівновагу. Якщо до 1975 р. витрати на контракти з гравцями складали 25 % усіх витрат команд, то до 1980 р. загальний фонд зарплати гравців виріс на 40 %. Крім того, середня зарплата гравців подвоїлася в реальному вираженні. До 1987 р. бейсбольний гравець заробляв у середньому 410 732 дол. - неймовірний стрибок у порівнянні з монопсоничною зарплатою кінця 60-х років. (У 1969 р., наприклад, середня зарплата бейсболіста складала 42 000 дол. З виправленням на інфляцію це приблизно дорівнює 130 000 дол. у 1987 р.)
1.3. МОНОПОЛЬНА ВЛАДА НА РИНКАХ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА
У той час як покупці факторів виробництва володіють монопсоничною владою, продавці цих факторів можуть мати монопольну владу. У крайньому випадку продавець фактора може бути монополістом, коли, наприклад, фірма має патент на виробництво унікальної інтегральної схеми комп'ютера. На ринках факторів виробництва є небагато монополістів у чистому виді, але в багатьох галузях промисловості фірми володіють деякою монопольною владою в збуті продукції, що інші фірми використовують як фактори виробництва. Оскільки найбільш розповсюджений приклад монопольної влади на ринку факторів виробництва зв'язаний із профспілками, ми зосередимо на цьому особливу увагу. У наступних підрозділах ми постараємося показати, як профспілка, що є монополістом при збуті робочої сили, може підвищити добробут своїх членів і одночасно істотно вплинути на робітників, не охоплених союзом.
Мал. 2 показує криву попиту на робочу силу на ринку без монопсонической влади - крива зводить в”єдино граничні прибутковості продуктів фірм, що конкурують за придбання робочої сили. Крива пропозиції робочої сили показує, як члени профсоюза пропонували б свою працю, якби в союзі не було монопольної влади. Тоді ринок робочої сили був би конкурентним і було б найняте L* робітників за зарплату w* (точка А).
Мал.2.
Графік монопольної пропозиції робочої сили.
Однак через монопольну владу профспілка може вибрати будь-як тарифну ставку і відповідне кількість праці (точно так само, як продавець - монополіст продукції, що випускається, вибирає ціну і відповідний обсяг виробництва). Якби профспілка захотіла максимізувати кількість найманих робітників, вона вибрав би конкурентне рішення в крапці А. Припустимо, що союз вирішив домогтися більш високої, чим конкурентна, ставки зарплати . Тоді він обмежить своє членство до L1 робітників.
У підсумку фірма буде платити по тарифній ставці w1. У тих, хто працює, добробут буде більш високим, а в тих, хто не працює, -- немає.
Чи має зміст обмежувати членс и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.