На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Управлння органзацєю, системи комункацї та їх типологя. Структура нформацї, яка надходить до органзацї. Механзм управлння нформацєю вддлу споживчого кредитуванн АКБ Правекс-Банк. Вплив нформацйного поля на функцонування вддлу.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2008. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Основи менеджменту»
Роль інформаційного забезпечення системи управління організацією
(на прикладі АКБ «Правекс-Банк»)
Виконала студентка 3 курсу групи 5264-6
заочного відділення Протопопова М.С.
Керівник: доцент кафедри теорії і практики менеджменту Бабіч О.Б
Запоріжжя
2007

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 42 с., 7 рис., 15 джерел.

Об'єкт дослідження: система управління АКБ «Правекс-Банк».

Предмет дослідження: інформаційне забезпечення системи управління організацією, зокрема в АКБ «Правекс-Банк».

Мета роботи: визначення ролі інформаційного забезпечення системи управління в АКБ «Правекс-Банк», зокрема у відділі споживчого кредитування, та визначення шляхів подальшого його вдосконалення.

Завдання: визначити поняття «управління організацією», «системи комунікації», визначити типологію систем комунікації; дослідити структуру інформації, яка надходить до організації, показати механізм управління інформацією на прикладі відділу споживчого кредитуванні АКБ «Правекс-Банк», дати аналіз управлінської системи АКБ «Правекс-Банк»; дослідити вплив інформаційного поля суспільства на функціонування відділу споживчого кредитування; надати рекомендації, щодо вдосконалення роботи відділу споживчого кредитування.

Методи дослідження: описовий, статистичний, аналіз.

Для досягнення мети роботи розглянуто теоретичні основи інформаційного забезпечення системи управління організацією, системами комунікацій підприємства, досліджено інформаційне середовище організації, проаналізовано інформаційне забезпечення функціонування відділу споживчого кредитування АКБ «Правекс-Банк»; досліджено структуру інформації, що надходить до відділу споживчого кредитування АКБ «Правекс-Банк»; визначається вплив інформації на систему управління даної організації; внесено пропозиції щодо вдосконалення функціонування відділу споживчого кредитування АКБ «Правекс-Банк».

ІНФОРМАЦІЯ, СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ, ІНФОРМАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ, СИСТЕМИ КОМУНІКАЦІЇ, СТРУКТУРА ІНФОРМАЦІЇ, ОРГАНІЗАЦІЯ

ЗМІСТ

    ЗАВДАННЯ НА КУРСОВУ РОБОТУ
    РЕФЕРАТ
    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ,
    СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ
    ВСТУП
    1 ЗНАЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ
      1.1 ПОНЯТТЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ
      1.2 СИСТЕМА КОМУНІКАЦІЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ
      1.3 ІНФОРМАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ОРГАНІЗАЦІЇ
    2 АНАЛІЗ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІДДІЛУ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ АКБ «ПРАВЕКС-БАНК»
      2.1 ТИПОЛОГІЯ СИСТЕМ КОМУНІКАЦІЇ
      2.2 СТРУКТУРА ІНФОРМАЦІЇ, ЯКА НАДХОДИТЬ ДО ВІДДІЛУ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ АКБ «ПРАВЕКС-БАНК»
      2.3 МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЄЮ У ВІДДІЛІ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ АКБ «ПРАВЕКС-БАНК»
    3 ВПЛИВ ІНФОРМАЦІЇ НА СИСТЕМУ УПРАВЛІННЯ ВІДДІЛУ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ АКБ «ПРАВЕКС-БАНК»
      3.1 АНАЛІЗ УПРАВЛІНСЬКОЇ СИСТЕМИ ВІДДІЛУ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ АКБ «ПРАВЕКС-БАНК»
      3.2 ВПЛИВ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОЛЯ СУСПІЛЬСТВА НА ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІДДІЛУ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ АКБ «ПРАВЕКС-БАНК»
      3.3 ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІДДІЛУ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ АКБ «ПРАВЕКС-БАНК»
    ВИСНОВКИ
    ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ,

СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

АБС - автоматизовані банківські системи

АКБ - акціонерний комерційний банк

АРМ - автоматизоване робоче місце

АСУ - автоматизовані системи управління

ЗМІ - засоби масової інформації

НБУ - Національний банк України

ОДБ - операційний день банку

ВСТУП

Управління будь-якою соціальною системою передбачає цілеспрямований вплив суб'єкта управління на виробничо-господарську діяльність об'єкта управління для забезпечення оптимального функціонування та розвитку останнього, створення нормальних умов праці та задоволення соціальних потреб членів колективу. Цей вплив здійснюється насамперед розробкою планової програми діяльності соціальної системи. Однак, у зв'язку з динамічним характером виробничо-господарського процесу, умови функціонування системи постійно змінюються, що проявляється у виникненні різноманітних виробничо-господарських ситуацій, відхиленні від планової програми розвитку об'єкта управління.
Відомо, що роль інформації в управлінському процесі надзвичайно велика. Циркуляція інформації в суспільстві це головний показник, завдяки якому можна судити про необхідність і потенційність цілісності її існування. Потік інформації, з яким кожен день зустрічається індивід, представляє собою дуже складне, багаточисленне та полісемантичне утворення. Вивчення його структури призводить до аналізу взаємодії людей в процесі виробництва, передачі та використання інформації.
Сучасний період становлення ринкової економіки характеризується переходом до нової економічної моделі, головне місце в якій займають інформаційні технології, засновані на комунікаційних засобах та засобах обробки та збереження інформації.
Інформаційні технології дають нам доступ до даних, що дозволяють глибше зрозуміти бізнес. Вони дають можливість діяти швидко, розв'язувати такі задачі, які раніше були нерозв'язними. Інформаційні технології і бізнес стають тісним чином взаємопов'язаними. Адже, якщо управління інформацією і організаційна динамічність відігравали важливу роль навіть у традиційному управлінні організацією, то можна тільки уявити, наскільки зросла їх значимість в умовах сучасного технологічного прогресу!
Велика роль у процесах глобальної інформатизації суспільства належить банківським установам. Банки повинні використовувати у своїй діяльності найновіші інформаційні технології і на цій основі розширювати сферу банківських послуг, а також підвищувати їх якість. У комп'ютеризації банки бачать інструмент, який дасть змогу розширити стратегічні задачі розвитку банківського бізнесу.
В даній курсовій роботі ми плануємо дослідити питання використання інформації в системі управління організацією, зокрема в банківській установі, а також ставимо на меті визначити шляхи подальшого його вдосконалення. Отже, актуальність даної теми полягає в необхідності дослідженні інформаційного середовища, структури інформації, що надходить до організації у зв'язку з її вирішальним впливом на розвиток та ефективне функціонування організації. Розкриваючи поняття системи управління, ми доводимо роль та важливість інформації, її обробки, збереження, обміну інформацією для повноцінної і ефективної роботи будь-якого підприємства.
Об'єктом даного дослідження є інформаційне забезпечення як важливий компонент управлінської системи.
Мета і завдання даного дослідження - визначення ролі інформаційного забезпечення системи управління в АКБ «Правекс-Банк», зокрема у відділі споживчого кредитування, та визначення шляхів подальшого його вдосконалення.
Слід зазначити, що в ході підготовки і написання даної курсової роботи мною було опрацьовано багато інформаційних джерел: навчальних посібників, періодики, наукових статей, Інтернет-ресурсів. Але, не зважаючи на актуальність даної теми, особливо в сучасну інформаційну еру, я не знайшла послідовного, повного, конкретного висвітлення проблеми інформаційного забезпечення системи управління організацією.

1 ЗНАЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

1.1 ПОНЯТТЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

Система управління організацією як поняття - це дещо ціле, що складається із взаємопов'язаних, відносно самостійних частин, які визначають це ціле. Завдяки взаємозв'язку зміна однієї частини системи спричиняє зміну усіх інших.

Організація - це група людей, діяльність більшості яких свідомо координується для досягнення спільної мети (або цілей).[4, с. 16, 37]

Життя організації має 5 стадій:

1. Народження.

2. Дитинство і юність.

3. Зрілість.

4. Старіння і реорганізація.

5. Відродження в новій якості чи руйнація.

Елементами організації є (рис.1.1)

ОРГАНІЗАЦІЯ

Не менше 2-х людей
Єдність мети
Спільна праця
Формальна організація
Неформальна організація

Рис. 1.1. Елементи організації

Всі організації мають загальні для них характеристики.

1) всі організації використовують чотири основних види ресурсів:

· людські ресурси;

· фінансові ресурси;

· фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо);

· інформаційні ресурси.

2) будь-яка організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища. В свою чергу продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі. Отже організація може існувати лише у взаємодії з оточуючим середовищем. Це означає, що будь-яка реально існуюча організація є відкритою системою.

3) розподіл праці в організації. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети, вони повинні розподілити роботу поміж собою. Розподіл загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним розподіленням праці. Результатом горизонтального розподілення праці є формування окремих підрозділів організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо).

Оскільки робота в організації розподіляється між окремими підрозділами та виконавцями, хтось має координувати їх діяльність. Внаслідок цього об'єктивно виникає необхідність у так званому вертикальному розподілі праці, тобто в діяльності з координації роботи підрозділів та окремих виконавців у середині підрозділів.

Діяльність з координації роботи інших людей в широкому розумінні і становить сутність управління організацією.

Таким чином, необхідність управління об'єктивно виникає внаслідок горизонтального та вертикального розподілу праці в організації. Оскільки розподілення праці є загальною характеристикою діяльності будь-якої організації, то всі організації потребують управління.[6, с. 59-64]

Управління - це процес планування, організації, мотивації, контролю та координування, необхідний для досягнення організацією своїх цілей

Щоб створити систему управління в організації, необхідно її елементи (підсистеми) збалансувати і скоординувати між собою так, щоб всі вони ефективно працювали, перш за все на стратегічні цілі і програми. У зв'язку з цим дуже важливо періодично звіряти, в якій мірі елементи системи відповідають і взаємодіють один з одним, і за необхідності вносити корективи. Щоб створити систему управління в організації, необхідно мати не тільки певну структуру, але і налагоджений процес функціонування цієї структури, підвести під неї необхідні ресурси і забезпечити їх ефективне функціонування.

Ведення бізнесу вимагає здійснення персоналом фірм великої кількості управлінських робіт. Спеціалізовані види цих робіт називаються функціями управління. Слово «функція» в перекладі з латинської означає досконалість, виконання. Весь зміст процесу управління розчленовується на спеціалізовані функції головним чином для того, щоб закріпити окремі види робіт за певними виконавцями і тим самим надати процесу управління упорядкованості, забезпечити високий професіоналізм виконання управлінських робіт.

Функції - основна категорія системи управління організацією, оскільки в них зливаються в одне ціле принципи, методи і сам зміст управлінської діяльності. Функції - це обов'язки кожного в системі управління для забезпечення успіху в бізнесі. Їх багато, але є загальні, універсальні. Вони поділяють зміст управлінської діяльності на низку етапів або видів робіт, які класифікуються за ознакою їх порядку виконання у часі, в меті отримання певного результату.

Існує 4 загальних функції системи управління (рис. 1.2):

Рис. 1.2 Функції системи управління

Функція «планування» - це розробка напрямків, шляхів, засобів і заходів по реалізації цілей діяльності фірм, прийняття конкретних, адресних, планових рішень, що торкаються безпосередньо їх підрозділів і виконавців. Планування як інструмент системи управління дає підприємцю практичну можливість здійснювати перехід фірми як господарської системи с базового рівня на якісно новий рівень розвитку шляхом маневрування і концентрації сил і коштів на пріоритетних напрямках своєї діяльності, а також визначати перспективи розвитку і майбутнього стану фірми.

Поняття «організація» вживається в двох значеннях.

Зміст функції «організація» це процес встановлення порядку і послідовності погодженої в просторі і часі цілеспрямованої взаємодії частин цілого як системи для досягнення в конкурентних умовах, у визначені строки поставлених цілей спеціально виробленими для цього методами і виявленими засобами з найменшими затратами ресурсів.

Відносно виробництва функцію «організація» можна розглядати як систему заходів, що забезпечують раціональне поєднання в часі і просторі всіх елементів виробництва, людей і матеріалів праці.

Функція «стимулювання і мотивації» включає в себе розробку і використання стимулі для ефективної взаємодії суб'єктів спільної діяльності і їхньої високо результативної праці.

На практиці використовують матеріальні і моральні стимули. При їхньому виборі і обґрунтуванні керуються наступними принципами:

1) забезпечення безпосередньої залежності величини стимулу від кінцевих результатів діяльності кожного працівника і фірми в цілому;

2) зв'язок стимулів з цілями діяльності організації;

3) диференціація величини стимулів в залежності від вкладу кожного працівника в спільну справу;

4) єдність інтересів працівника, організації і суспільства;

5) поєднання моральних і матеріальних стимулів;

6) поєднання стимулів з санкціями за низькопродуктивну роботу.

Функція «контроль діяльності» складається із спостереження аз ходом процесів, що відбуваються в об'єкті, порівняння його параметрів із заданою програмою функціонування, виявлення відхилень. Принципи контролю: своєчасність, безперервність, гласність, всебічність, ефективність.

Функція «облік діяльності» здійснюється для отримання всеохоплюючої інформації про стан діяльності. Виконується шляхом вимірювання, реєстрації і групування даних, що характеризують об'єкт системи управління.

Функція «аналіз діяльності» - це комплексне вивчення діяль6ності за допомогою величезного арсеналу аналітичних, економіко-математичних методів.[8, 124-135]

Існують три рівні управління :

I. Інституційний рівень (керівник вищої ланки).

Керівники інституційного рівня середніх і великих організацій концентрують увагу на плануванні майбутнього, постановці мети, визначенні курсу дій, правил і процедур їх виконання. Вони відповідають за процвітання організації і тому повинні планувати, спрямовувати та контролювати її діяльність.

II. Управлінський рівень (керівники середньої ланки).

Менеджер середнього рівня приділяє керівництву та контролю більше часу, ніж керівник верхнього рівня. Керівники середньої ланки очолюють відділення та відділи. Вони повинні так організувати їхню роботу, щоб цілі організації були досягнуті, а її політика проводилася в життя; повинні добирати та зберігати хороших працівників. Вони відповідають за керівництво повсякденною діяльністю своїх підрозділів. До середньої ланки керівників належать керівники цехів, складів, начальники ВТК та інші.

III. Технічний рівень (керівники низової ланки).

Нижній рівень керівництва -- це рівень посадових осіб, які безпосередньо керують роботою своїх підлеглих. Посади менеджерів нижньої ланки такі: майстер, бригадир, керівник групи, агент з питань постачання, експедитор.

Менеджер нижнього рівня витрачає більшу частину свого часу на мотивацію та контроль підлеглих. На цьому рівні управління функції планування та організації менш важливі для менеджера, ніж функції контролю та мотивації. І все-таки більшість керівників виконує всі чотири функції управління. Слід зауважити, що ясно та чітко визначати кожний з трьох рівнів керівництва неможливо.[10, с.141-145]

1.2 СИСТЕМА КОМУНІКАЦІЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ

Як вже було з'ясовано, інформація має велике значення для внутрішнього управління фірмою і її зовнішніх контактів, і особливо для ухвалення рішень вона є обмеженим і дорогим ресурсом виробничої активності фірми. У системах з розподілом праці особи не володіють однаковою інформацією і тому необхідний її обмін або комунікації.

Комунікація - це обмін інформацією між двома або більше особами, рівнями, організаціями.

Комунікації поділяються на:

I. Зовнішні.

Організації користуються різноманітними засобами комунікації: із споживачам вони спілкуються за допомогою реклами, виставок-ярмарок, презентацій та інших програм просування товарів і послуг на ринок. При спілкуванні з громадськістю першочергова увага приділяється створенню певного іміджу чи образу організації.

При спілкуванні із державними органами готуються річні письмові звіти, документація за певний період часу з інформацією про фінансову діяльність та маркетингові розміщення виробництва

II. Внутрішні.

При спілкуванні із внутрішнім середовищем організацією підтримуються зв'язки з профспілками, усіма відділами та службами своєї структури.

Внутрішні комунікації поділяються на:

· Міжрівневі комунікації.

· Комунікації по низхідній.

· Комунікації по висхідній.

· Комунікації між підрозділами (горизонтальні комунікації).

· Комунікації типу «керівник-підлеглий».

· Неформальні комунікації.

Міжрівневі комунікації передбачають передачу інформації з рівня на рівень у межах вертикальної комунікації. Обмін інформацією між керівниками інституційного, управлінського та технічного рівнів управління організацією може здійснюватися у вигляді наказів, положень, розпоряджень, посадових інструкцій, звітів, що стосуються життєдіяльності організації та її ефективного функціонування.

До комунікацій по висхідній і низхідній належать повідомлення про поточні завдання, зміни у цільових програмах, рекомендаційні процедури, правила тощо. Такі комунікації передбачають інструкції, пояснювальні записки, інструкції, поточні звіти окремих відділів і т.д.

Комунікація по горизонталі передбачає обмін інформацією між структурними підрозділами з приводу організації та оптимізації виробничого процесу

Комунікація типу «керівник-підлеглий» є різновидом обміну інформацією по вертикалі. Вона є основною частиною комунікативної діяльності керівника.

Ці комунікації пов'язані з поясненням завдань, обговорення проблем підвищення ефективності роботи, одержання різних пропозицій. Такі комунікації дозволяють керівникові підвищити ефективність та результативність дій групи.

Канал неформальної комунікації можна назвати каналом поширення чуток.

Чутками вважаються неточні повідомлення, що надходять від неформального джерела. Інформація по цих каналах передається набагато швидше, ніж по каналах формального повідомлення.

В обміні інформацією між двома або більше особами обидві сторони відіграють активну роль. При цьому обмін інформацією відбувається, коли одна сторона пропонує інформацію, а інша сприймає. Основна мета комунікаційного процесу - забезпечити сприяння швидкій передачі інформації.

В обміні інформацією існує 4 базових елементи:

1. Відправник (сторона, яка пропонує певну інформацією)

2. Повідомлення (власне інформація, закодована за допомогою символів)

3. Канал (спосіб, шлях передачі повідомлення)

4. Одержувач (сторона, яка приймає інформацію)

При обміні інформацією відправник і одержувач проходять декілька взаємопов'язаних етапів:

I. Зародження ідеї.

Обмін інформації починається з формулювання ідеї відправником або відбору інформації. При цьому відправник вирішує, яку значиму ідею або повідомлення слід зробити предметом обміну.

II. Кодування та вибір каналу.

Перш ніж передавати ідею відправник має за допомогою символів закодувати її, використавши для цього слова, інтонацію, жести, графіку, письмовий текст тощо. Таке кодування перетворює ідею на повідомлення.

III. Передача інформації.

На цьому етапі відбувається передача інформації обраним каналом.

IV. Декодування - переведення символів відправника у думки одержувача.

V. Зворотній зв'язок - реакція одержувача на почуте, побачене, прочитане.

Даний процес передачі інформації є досить узагальненим. На рис. 1.3 зображено більш складну схему формування комунікаційної системи.[3, с. 98-104]

Рис. 1.3 Схема формування комунікаційної системи

1.3 ІНФОРМАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ОРГАНІЗАЦІЇ

До інформації як до одного з провідних ресурсів ринкової економіки звернена увага всього людства вже давно. Не випадково в добу ЕОМ і автоматики робота з інформацією і перетворення її в інші ресурси вважається найбільш відповідальним і перспективним видом діяльності.

В бізнесі і підприємництві той, хто перший отримає цінну інформацію, швидко і ефективно її обробить, вкладе в неї свою енергію, волю і капітал, той і забезпечить розвиток фірми. Саме для цього і формується інформаційне середовище організації, створюються АСУ, електронні локальні, корпоративні, глобальні інформаційні керівні системи. І за ними майбутнє.

Великі корпорації, компанії вже давно мають такі системи. Як же створити дещо подібне на мікрорівні - інформаційно-комунікативне середовище фірм малого та середнього бізнесу? Тут обмежені фонди, ресурси, персонал. І технологія роботи таких фірм здійснюється переважно на ситуаційному рівні: може впливати динаміка ризику, конкуренція і т.п.

Є декілька варіантів створення подібної середи (інформаційної системи). І всі вони побудовані на базі аналогової моделі інформаційного менеджменту. Різниця лише в об'ємах, ресурсах, наявності необхідного інформаційно-технологічного обладнання і забезпечення. Найпростіший варіант - наявність на фірмі комп'ютера або декількох, а також досвідченого оператора-програміста .

Інформація із зовнішнього і внутрішнього середовища повинна направлятися оператору постійно:

· По лінії маркетингу, реклами, змін на ринках

· По діяльності постачальників

· По поточному огляду із ЗМІ

· По діяльності самої фірми (зміна цілей, задач, технологій, особливостей роботи персоналу і т.п.)

Оператор створює інформаційний банк даних. За вказівкою керівництва фірми або за власною ініціативою він готує щотижневі огляди на 2-3 сторінках по отриманій інформації. Спільно з іншими працівниками він проводить аналітичну роботу з інформацією, готує проекти документів і рішень.

Найважливішу роль в інформаційному забезпеченні фірми належить інформаційним технологіям як в їхній розробці, так і в широкому придбанні і застосуванні (рис. 1.4)

Рис. 1.4 Інформаційні технології

Треба звикнути до жорстких правил відносно можливостей комп'ютерів, локальних і корпоративних мереж як незалежних «управлінців», «регуляторів» та «інформаторів» в прямому і переносному значенні. Це норма. Комп'ютерні програми дисциплінують і організовують роботу на високому рівні як керівників, так і підлеглих, створюють нові правила і прийоми в їхніх взаємовідносинах на робочих місцях. Вони здатні здійснювати закритий і відкритий аудит підрозділів фірми, успішно розв'язують задачі ефективного документообігу.

Найбільш успішно в інформаційному середовищі фірм малого та середнього бізнесу можуть застосовуватися такі комп'ютерні програми:

Ш Microsoft Office - пакет програм, що реалізують повний комплекс операцій по обробці інформації, в т.ч. економічного характеру.

Ш Word 7.0 - універсальний текстовий редактор, який дозволяє формувати текстові документи, автоматично перевіряти орфографію і граматику, вставляти графіку і дані з інших пакетів Office.

Ш Excel 7.0 - універсальний табличний процесор - зручний засіб автоматизації робіт з даними в табличній формі (списки, бухгалтерські розрахунки). Є можливість побудови з метою аналізу різноманітних діаграм на основі інформації, що міститься в таблицях.

Ш Access 7.0 - універсальна система управління базами даних. Ця програма об'єднує відомості з різних джерел в одній реляційній базі даних.

Ш Power Point 7.0 - універсальна система підготовки презентацій. Дозволяє представити аналіз інформації в формі екранної презентації слайдів з діаграмами, а також анімувати надану інформацію, щоб показати аудиторії динаміку зміни певного процесу.

Ш Outlook 7.0 - система планування справ та переписки. Призначена для різнобічного управління інформацією. До складу Outlook входять: журнал для протоколювання роботи, авто створення для генерації інформаційних елементів, автоархівування.

Ш Фірми зі стабільним розвитком мають можливість побудувати і працювати на локальних комп'ютерних мережах, підключатися до мережі Internet. Деякі до сих пір вважають це дуже дорогою справою, але вони помиляються.. Підключення до Internet дає більш 1000 джерел інформації тільки для бізнесу та підприємництва.[2, с. 132-138]

2 АНАЛІЗ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІДДІЛУ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ АКБ «ПРАВЕКС-БАНК»

2.1 ТИПОЛОГІЯ СИСТЕМ КОМУНІКАЦІЇ

Комунікації -- це і обмін інформацією в процесі діяльності, спілкування, і шляху сполучення. Ефективністю комунікацій в організації часто визначається якість рішень|розв'язання,вирішення,розв'язування| і їх реалізації.

Бізнес-комунікації правомірно визначити як науку, об'єктом дослідження якої є|з'являтися,являтися| аспекти спілкування людей в діловій сфері, чинники|фактор| забезпечення ефективності ділових контактів. [12, с. 28]

Як і в будь-якій системі, в організації всі типи комунікацій, що виділяються, знаходяться|перебувати| в складній взаємодії, впливають один на одного, і виявлення типів потрібне тільки|лише| для систематизації накопичених знань, поглиблення пізнання у вузькій області, в даному виді комунікацій.

Типологія комунікацій:

1. За місцем здійснення бізнес-комунікації| діляться на:

· внутрішні, коли сторони комунікації знаходяться|перебувати| в рамках|у рамках| організації;

· зовнішні, коли одна із сторін відноситься до суб'єктів зовнішнього середовища|середа| організації.

2. За ознаками суб'єктів комунікації види спілкування можна пов'язати з різноманітними|різноманітний| параметрами суб'єктів комунікації (між ким і ким відбувається|походити| комунікація). Тут доречні типології на підставах, зв'язаних:

· усередині організації -- з|із| особовими, груповими, професійно-кваліфікаційними і організаційними характеристиками, з|із| відносинами рівності і ієрархії, із|із| статусами і соціальними ролями;

· поза|зовні| організацією -- зі станом організації на ринку, з|із| перспективами розвитку, з|із| етапом розвитку, життєвим циклом, що переживає організація і т.п.

3. За кількістю сторін, що беруть участь в комунікації, виділяємо:

· односторонню|однобічний| комунікацію (в даному випадку очевидну суперечність|протиріччя| самому поняттю комунікації можна не вважати|лічити| істотним|суттєвий|, оскільки наявність у|в,біля| однієї сторони хоч би тільки наміру налагодити комунікацію вже веде до відповідних вчинків, до підготовки до спілкування, яке розглядається|розглядується| як невід'ємний етап, початок комунікації на ментальному рівні.

· двосторонню|двобічний| і багатобічну|багатосторонній|.

4. За джерелами регулювання процесу комунікації можуть бути:

· формальні (виражених|виказаних,висловлених| у письмовій формі інструкцій керівництва, методик і т. п.);

· неформальні (здійснювані на основі усних норм і правил).

5. За ознаками цілей спілкування:

· обслуговування предметної|предметний| діяльності, з'ясування виробничих протиріч, або залучення партнера до своєї думки, знань

· придбання|надбання| знань від партнера, або проведення часу.

6. За ознаками предмету спілкування виділяємо:

· спільну діяльність;

· обмін емоціями;

· отримання|здобуття| інформації.

7. За ознаками засобів|кошт| спілкування:

· комунікації з використанням різних засобів|кошт| спілкування -- вербальних (письмова і усна мова|промова|) і невербальних (міміка, пантоміміка|, зовнішність|подоба|, предмети, зображення і т. п.);

· по каналах комунікації: усні, письмові, невербальні, формальні, неформальні, низхідні (командні), висхідні, горизонтальні, технічні, електронні.

8. За ознаками часу спілкування -- тривале, короткочасне, періодичне, епізодичне; або по-іншому: в реальному часі і з|із| розділенням|поділ| часу (письмова інформація, зв'язок факсиміле).

9. За ступенем завершеності спілкування -- завершене, незавершене.

10. По відношенню до партнера -- спілкування-відсутність, ритуальне, дружньо-співчутливе, формально-ділове, партнерскьо-ігрове, неприязне|ворожий|, вороже, інтимне.

11. По простору спілкування -- на різних дистанціях, при різному розташуванні партнерів один до|відносно| одного, в кабінеті, в конференц-залі, в коридорі, на вулиці і т.п.

12. По специфіці, що впливає на зміст|вміст,утримання|, процеси, параметри комунікацій:

· галузеві особливості комунікацій (комунікації в промисловості, будівництві, сільському господарстві, науці, мистецтві, армії, громадських організаціях, органах управління і т. п.);

· функціонально-управлінські особливості комунікацій (комунікації у сфері вищої, середньої і основної ланки підприємства, комунікації в маркетингу, рекламі, плануванні|планерування|, виробництві, управлінні персоналом і т. п.). У багатьох з|із| цих сфер діяльності існують свої норми і правила комунікацій, аж до Кодексів чести|ушановувати,лаяти|.

Дані підходи до типології бізнес-комунікацій не є| вичерпними, проте|однак| наданий матеріал демонструє системну природу, складність і різноманіття напрямів|направлення| можливих досліджень такого явища, як бізнес-комунікації |.

Це складне багатопланове явище пов'язане з деяким набором належних норм, правив, прийомів спілкування. Їх адекватне розуміння всіма сторонами, що спілкуються трактується партнерами як сприятливий чинник, а неадекватність приймається як перешкода, відволікаючий чинник, здатний змінити результати спілкування.

2.2 СТРУКТУРА ІНФОРМАЦІЇ, ЯКА НАДХОДИТЬ ДО ВІДДІЛУ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ АКБ «ПРАВЕКС-БАНК»

Закон України «Про інформацію» [14, с.2] під інформацією розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Основними принципами інформаційних відносин є:
· гарантованість права на інформацію;
· відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;
· об'єктивність, вірогідність інформації;
· повнота і точність інформації;
· законність одержання, використання, поширення та зберігання
· інформації.
АКБ «Правекс-Банк» є прикладом побудови досконалої системи менеджменту у банківській сфері. Зареєстрований у Національному банку України 29 грудня 1992 р. АКБ «Правекс-Банк» пройшов шлях становлення і розвитку у довгих 15 років. Підтвердженням його міцних позицій на ринку стало дослідження банківської системи України, проведене європейським журналом Euromoney Magazine. Результатом дослідження стало присудження банку звання «Банк, який найуспішніше розвивається в Україні». Величезним стимулом до подальшої плідної роботи стали також результати опитування компанії DIVISION серед споживачів банківських послуг, що включили Правекс-Банк до п'ятірки банків які користуються найбільшою довірою.[9, с. 4]
Основними видами інформаційної діяльності АКБ «Правекс-Банк» є одержання, використання, поширення та зберігання інформації.
Одержання інформації - це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.
Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.
Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публ и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.