На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Пдхд до вибору об'єктв внутршнього контролю з урахуванням управлнських потреб. Сфери дяльност пдприємства їхнй вплив на формування мети внутршнього контролю. Головн умови ефективност функцонування внутршнього контролю пдприємства.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 20.11.2010. Сдан: 2010. Страниц: 3. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


СИСТЕМА ОБ'ЄКТІВ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ
Обґрунтовано підхід до вибору об'єктів внутрішнього контролю в концепції розвитку системи управління підприємством. В основу формування об'єктів внутрішнього контролю покладено сферу його застосування, яка торкається формування цілей і завдань на всіх ієрархічних рівнях системи управління.
Проблема обґрунтованого вибору об'єктів внутрішнього контролю є дуже важливою в концепції розвитку системи управління підприємства.
Під час розробки об'єктів внутрішнього контролю необхідно обґрунтовувати сферу його застосування, яка торкається формування цілей і завдань на всіх ієрархічних рівнях системи управління. Внутрішній контроль виділено у відносно відособлену, самостійну підсистему і функцію системи управління підприємством.
Значну увагу в науковій і науково-практичній літературі виявлено до досліджень теоретичних і практичних аспектів організації і методології контролю. Вивченням цих проблем займалися як зарубіжні, так і вітчизняні вчені, серед яких: Б.І. Валуєв, Є.В. Ка-люга, В.Ф. Максімова, Г.А. Соловйов, Л.В. Сотникова, Л.А. Сухарева, В.А. Шевчук [1; 7-10; 12-13] і ін. Опубліковані ними роботи торкаються теоретичних і практичних аспектів організації і методології контролю. Водночас у цих роботах окрім деяких неповно досліджено проблематику внутрішнього контролю, по-різному трактується визначення системи об'єктів внутрішнього контролю.
Загальна проблема полягає у відсутності чіткої концепції внутрішнього контролю, зокрема чіткого формування об'єктів внутрішнього контролю.
Метою роботи є поглиблення підходів до формування об'єктів внутрішнього контролю на основі аналізу існуючих підходів.
Ієрархічний підхід до формування мети системи управління виключає можливість виникнення помилки в її постановці, пов'язаної з ототожненням мети управління і мети діяльності підприємства в цілому. Безумовно, управління спрямовано на користь досягнення кінцевої мети, але із цього ніяк не витікає, що цілі повинні співпадати [1, с. 24]. Така точка зору є досить поширеною.
Розглянемо сфери діяльності підприємства і їхній вплив на формування мети внутрішнього контролю.
Підприємство (промислове підприємство) є комплексним господарством, яке здійснює різноманітну діяльність з основним призначенням виробляти продукцію і надавати послуги з подальшою їх реалізацією відповідно до потреб ринку. Виробничо-технічні, організаційні, економічні цілі діяльності підприємства характеризуються єдністю за наявності певної структури управління, відповідного організаційно-технічного рівня, єдиного керівництва і управління, а також оперативно-господарської незалежності. Сама структура підприємства являє собою окремі ланки (цехи, ділянки, бригади) з конкретною формою ведення виробничого процесу залежно від типу і розміру підприємства. Вона повинна відповідати вимогам організації виробництва в кожній ланці і вимогам забезпечення оперативного керівництва процесів, які в ньому протікають, що і визначає її мету.
Організаційно-технічна діяльність характеризує рівень розвитку підприємства в напрямку спеціалізації, кооперації і комбінування виробництва, впровадження нової техніки, поліпшення технології і організації виробництва, комплексного вдосконалення економічної роботи.
Функціонування підприємства вимагає технічної підготовки виробництва, яка полягає, головним чином, в проектуванні технологічних процесів. До того ж розробляються норми і складаються специфікації на матеріальні ресурси, яких необхідно дотримуватися, а звідси виникає необхідність у контролі за правильністю розрахунків потреби в матеріальних ресурсах і за їхнім раціональним використанням. Повсякденна інформація про забезпечення виробництва матеріальними ресурсами, їхнє використання, про вихід продукції свідчить як про зв'язок внутрішнього контролю з технічною діяльністю, так і про необхідність використання результатів внутрішнього контролю в удосконаленні управління.
Під час проектування технологічних процесів розробляються норми витрат праці і часу роботи машин та обладнання за окремими операціями на кожну деталь, складаються технологічні карти й інші документи, в яких вказується послідовність проходження технологічних операцій по цехах, норми витрат за операціями, розряд робіт і розцінки. Контроль за правильністю розрахунку потреби в робочій силі і обладнанні, за їхнім використанням у процесі виробництва, а також за обсягами вироблення здійснюється на основі цих норм і вимагає відображення їх в первинній документації.
З метою контролю за повним і своєчасним здійсненням заходів щодо освоєння нової продукції, впровадження нової техніки і різних організаційно-технічних робіт необхідний облік їх виконання та отримання економічної вигоди в міру їхнього впровадження, а також облік зміни норм. І в цьому випадку очевидним є зв'язок внутрішнього контролю з технічною діяльністю і використанням його даних для управління підприємством.
Таким чином, з одного боку - не можна уявити технічну діяльність підприємства без включення до неї внутрішнього контролю, з іншого боку - дані внутрішнього контролю використовуються як повсякденна і періодична інформація, що надається керівництву для управління технічною діяльністю. Необхідно мати відомості про правильність розрахунків щодо забезпечення виробництва всіма ресурсами, про їхнє використання і про підвищення ефективності виробництва.
Виробничо-організаційна діяльність підприємства складається з організаційної підготовки (разом з технічною), зі здійснення самого виробництва і випуску продукції. Так, виробництво можна охарактеризувати як процес використання трудових і матеріально-технічних ресурсів, і зрештою ? випуску продукції. Слід мати на увазі, що процеси виробництва після закінчення звітного періоду не завжди завершуються. Наявність незавершеного виробництва обґрунтовується необхідністю мати виробничий запас в чітко розрахованому обсязі.
Організаційна підготовка виробництва полягає в забезпеченні робочих місць необхідною кількістю робітників певних спеціальностей і кваліфікацій в розрізі підрозділів; діючим обладнанням за видами, потужностями і режимами роботи, необхідним інструментом, комплектуючими матеріалами. Будь-яке порушення щодо забезпечення виробництва ресурсами гальмує процес виробництва, порушує виконання наміченої мети. Звідси виникає необхідність в організації належного контролю за правильним використанням трудових і матеріально-технічних ресурсів, обсягом незавершеного виробництва і виходом продукції, а також за порушеннями, які виникають в ході виробництва з метою отримання інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.
Одним з найважливіших завдань досягнення економічної ефективності виробництва є встановлення періодичного та щоденного контролю за рівнем витрат щодо окремих елементів, місць виникнення, центрів відповідальності і т. ін. При цьому необов'язково визначати всю суму витрат, можна обмежитися встановленням відхилень, пов'язаних з реалізацією організаційно-технічних дій. Ведення такого контролю свідчить про зв'язок його з виробничо-організаційною і технічною діяльністю, використанням його даних для управління виробництвом шляхом формування інформації про витрати на виробництво продукції в різних центрах відповідальності, місцях виникнення і в цілому щодо всього підприємства.
Маркетингова діяльність підприємства витікає з необхідності повноцінного забезпечення різними видами ресурсів. Вона містить у собі: пошук постачальників та складання з ними угод (договорів); організацію контролю щодо відповідності потреби в ресурсах і наявності потужностей; отримання, зберігання і використання ресурсів; вивчення ринку споживання, складання угод (договорів) зі споживачами; забезпечення зберігання виготовленої продукції на складах і відвантаження споживачу; організацію контролю за цими операціями.
Для забезпечення ефективного управління підприємством інформацію про відхилення в питаннях виконання умов договорів щодо відвантаження й зберігання продукції, а також стану її залишків повинен забезпечити внутрішній контроль.
Одним з найважливіших елементів економічної діяльності підприємства є контроль за бюджетуванням у розрізі центрів відповідальності, за своєчасним погашенням різних зобов'язань, рухом грошових коштів тощо.
Забезпечення якнайкращого співвідношення попиту і пропозиції продукції, послуг відповідного функціонального призначення і якості в зазначені терміни досягається за рахунок здійснення взаємопов'язаних видів діяльності, які також є об'єктом внутрішнього контролю. Слід зазначити, що забезпечувальні (обслуговуючі) види діяльності, а також виробництво і збут є базовими об'єктами організації і управління підприємст-вом [2, с. 11]. Виходячи із того, що кожний із цих видів діяльності підприємства має свою конкретну контрольну мету, базовими об'єктами внутрішнього контролю є забезпечувальні (обслуговуючі) види діяльності, виробництво і збут з подальшою їхньою деталізацією.
Вищевикладене свідчить про наявність об'єктивно обумовленої системи ієрархічних цілей підприємства, які впливають на формування об'єктів внутрішнього контролю.
Очевидним є те, що всі зазначені сфери діяльності підприємства не можуть функціонувати і розвиватися без урахування людського чинника, як у виробничих процесах, так і в процесах обігу і розподілу продукції. Це обумовлює необхідність виділення людського чинника в самостійну специфічну область вивчення.
Здійснення управління процесом виробництва, ресурсами і результатами вимагає також контролю за рівнем організації праці працівників і менеджерів у розрізі всіх ланок підприємства, а також контролю за умовами, що забезпечують їх високий рівень. Невід'ємною умовою є також забезпечення взаємопов'язаної роботи відділів і служб. Для забезпечення такого контролю необхідний облік результатів роботи кожної ланки (структурного підрозділу) і їхня оцінка.
Таким чином, усі розглянуті сторони діяльності підприємства потребують контролю, і жодна з них не здійснюється без ведення внутрішнього контролю. При цьому наукова організація управління не може бути без всебічного, системного, повсякденного контролю. Отже, одним з важливих елементів діяльності підприємства є внутрішній контроль, призначений для детального і чіткого відображення відхилень щодо різних сторін його функціонування.
Розглядаючи підприємство як самостійну систему, проаналізуємо мету і завдання підприємства, які визначають його діяльність, а звідси і об'єкти внутрішнього контролю.
Отже, підприємство - це система, яка складається з безлічі взаємодіючих і взаємопов'язаних впорядкованими відносинами компонентів, діяльність яких спрямована на досягнення загальної мети [3; 4] і яка залежить, у свою чергу, від виду системи.
Як соціальна система, підприємство має здатність до саморозвитку, самоорганізації і формування власної мети.
Як організаційна система, підприємство має керовану і керуючу підсистеми, цілі яких спрямовані на досягнення загальної мети системи. Одночасно кожна з них має свою власну мету, відмінну від загальної.
Підприємство як ієрархічна система складається з ряду компонентів, кожний з яких представлений самостійними підсистемами, і також підрозділяється на керуючу і керовану підсистеми з визначенням рівнів управління і відповідних цілей кожного рівня, які взаємообумовлені загальною метою.
Закономірним є те, що соціально-економічним системам, до яких належать і підприємства, характерна постійна зміна цілей, які відображають власний розвиток і ак-тив-но взаємодіють із зовнішнім середовищем. Таким чином, зовнішні цілі витікають з необхідності забезпечення взаємодії з елементами вищої системи для досягнення її цілі і які ґрунтуються на стійкому функціонуванні системи. Внутрішні цілі системи обумовлені необхідністю забезпечення власного стійкого функціонування і розвитку, а також існуванням цієї системи як елемента системи більш високого порядку.
Також слід зазначити, що цілі підприємства не зводяться тільки до досягнення якогось кінцевого, стійкого стану. Вони також орієнтовані на реалізацію певних процесів, які характеризуються спрямованістю і динамікою. Це має важливе значення для кількісного визначення цілей внутрішнього контролю і ступеня їхнього досягнення, коли вони виражені деякими дискретними результатами (прибуток, рентабельність, зворотність) з урахуванням їхніх змін у часі і просторі.
Логіка подальшого дослідження передбачає розгляд підприємства як багатоцільову систему зі своєю метою й завданнями.
Ефективність функціонування внутрішнього контролю як елемента системи підприємства і процесу управління залежить у першу чергу від того, наскільки поставлені цілі внутрішнього контролю відповідають цілям системи більш високого порядку і внутрішнім вимогам власного розвитку та функціонування. Формування цілей, їхня струк-туризація відіграє важливу роль в організації самого процесу управління. Ефективність взаємодії виробничих і управлінських ланок підприємства як системи безпосередньо залежить від правильності та збалансованості розподілу цілей між ними, а також від повноти забезпечення загальних цілей.
Управління підприємством є безперервним процесом, в якому існує певна послідовність і відповідна логіка реалізації функцій. За своєю природою процеси управління інформативні, тобто під час їхньої реалізації всі елементи системи вступають у взаємодію, тим самим забезпечуючи досягнення поставленої мети. Як було вже відзначено, вельми важко виділити в управлінському циклі конкретні стадії, оскільки одні й ті ж функції діють взаємопов'язано. Розглядаючи управлінський процес у часі і просторі, вчені [1; 5; 6] виділяють три види управління: перспективне (стратегічне), яке спрямоване на створення концепції розвитку, розробку основних напрямків діяльності підприємст и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.