На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Характеристика пдходв до прийняття управлнських ршень. Основн постулати класичного (рацонального) пдходу. Процес ухвалення ршення з позицй класичного пдходу. Функцї та обовязки контролерв їх помчникв. Облк покриття постйних затрат.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 15.02.2011. Сдан: 2011. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»
КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Кафедра менеджменту
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З дисципліни: «Контролінг»
Кривий Ріг 2010р.
1. Облік покриття постійних затрат
Основний елемент системи контролінгу на підприємстві - управлінський облік. Найчастіше саме поняття контролінгу асоціюється з поняттям управлінського обліку, але це не правильно: основне завдання управлінського обліку - надання релевантної інформації для прийняття управлінських рішень, а функції контролінгу ширше, вони містять у собі не тільки управлінський облік, але і планування, контроль, координацію, а також вироблення рекомендацій для прийняття управлінських рішень.
Кожне підприємство перед цим, як розпочати своє виробництво, визначає, який прибуток воно зможе отримати. Прибуток підприємства залежить в основному від ціни продукції та витрат на її виготовлення.
Ціна продукції на ринку залежить від співвідношення попиту та пропозиції. В умовах вільної конкуренції на ціне не може вплинути ні виробник, не споживач - вона вирівнюється автоматично.
Витрати же, які формують собівартість продукції, можуть збільшуватися або зменшуватися у залежності від дій виробника. Тому велике значення має управління процесо формування собівартості продукції, і, перш за все, строгий облік усії здійснених витрат.
На комерційних підприємствах облік витрат можна організувати різними методами. Всю їх сукупність можна класифікувати за трьома ознаками;
- спосіб оцінки витрат;
- відношення витрат до технологічного процесу виробництва;
- повнота включення витрат у собівартість продукції.
Отже, для ефективного управління прибутком слід починати з управління витратами. Управління витратами - це:
– усвідомлення того, де, коли і в яких обсягах витрачаються ресурси підприємства;
– прогноз того, де, для чого і в яких обсягах необхідно залучати додаткові фінансові ресурси;
– вміння забезпечити максимально високий рівень віддачі від використання ресурсів.
Управління витратами - це вміння економити ресурси і максимізувати віддачу від них. Переваги ефективного управління витратами є наступними:
1) виробництво конкурентноздатної продукції за рахунок більш низьких витрат і, відповідно, цін;
2) наявність якісної і реальної інформації про собівартість окремих видів продукції та їх позиції на ринку порівняно з продуктами інших виробників;
3) можливість застосування гнучкого ціноутворення;
4) надання об'єктивних даних для складання бюджету підприємства;
5) можливість оцінки діяльності кожного підрозділу підприємства з фінансової точки зору;
6) прийняття обгрунтованих і ефективних управлінських рішень.
Рис. 1. Класифікація затрат за напрямками
Постійні витрати - це витрати, сума яких не змінюється при зміні обсягів виробництва. Постійні затрати має навіть тоді, коли тимчасово не випускає продукції. До них належить:
? амортизація;
? орендна плата;
? опалення;
? освітлення;
? адміністративні затрати.
Основними рисами системи управління є:
1) система є логічним продовженням і поглибленням простого директ-костинг,
2) Витрати поділяються за принципом їх відношення до об'єктів калькулювання) на прямі і непрямі, а також на постійні та змінні;
3) Звіт про прибутки та збитки має наступний вигляд
В - Ноб = Вч;
СП І = Вч - З var вид.;
СП ІІ = СП І - З var гр.;
П = СП ІІ - Зconst,
Де В - виручка; Ноб - податки з обороту;
Вч - чиста виручка;
СП І , СП ІІ - суми покриття І и ІІ соответсвенно;
З var изд., З var гр.- змінні витрати вироби та групи виробів;
Зconst - постыйны витрати;
П - прибуток.
4) Постійні витрати при необхідності можна розділити на групи (постійні витрати вироби, групи виробів, центру відповідальності, підприємства в цілому) і розрахувати відповідні суми покриття.
Перевагами обліку покриття постійних витрат є:
* Наявність інформації для ціноутворення в короткостроковому і довгостроковому періоді .
* Наявність інформації для аналізу інвестицій (релевантними для прийняття інвестиційних рішень за витратами можна вважати прямі витрати на виріб,групу виробів і іноді постійні витрати центру) .
* Наявність інформації для оптимізації обсягу виробництва в умовах ресурсних обмежень (максимізація сумарною маржинальної прибутку).
* Наявність інформації для вибору технологічного процесу і способу організації виробництва.
* Наявність інформації для контролю,планування витрат і результатів * Знаходження критичного обсягу виробництва (у короткостроковому і довгостроковому періодах) з метою оцінки ризику.
* Зменшення ступеня недооцінки запасів у порівнянні з простим директ-костинг.
Серед недоліків слід відмітити:
* Відсутня розрахунок повної собівартості продукції, необхідний згідно із законодавством.
* Занижена собівартість запасів.
* Поділ постійних і змінних витрат утруднене (в довгостроковому періоді всі витрати перетворюються в змінні 
2. Характеристика підходів до прийняття управлінських рішень
Одним з основних завдань системи контролінгу на підприємстві є вироблення рекомендацій для прийняття управлінських рішень. Для того, щоб сформувати такі рекомендації, треба насамперед проаналізувати весь процес прийняття рішень - з яких етапів він складається, коли і яка інформація потрібно керівникові, які найбільш розповсюджені помилки, яких варто остерігатися.
Відомо, що виконання кожної з функцій керування змушує керівника вирішувати ряд специфічних завдань, найбільш типовими з яких є:
§ аналіз змін у зовнішньому оточенні і їхній вплив на майбутнє підприємства;
§ вироблення стратегії і тактики досягнення поставлених цілей;
§ удосконалення структури діяльності підприємства;
§ виділення кола завдань, вирішення яких на кожному рівні підприємства варто довіряти людям (керівникам);
§ з'ясування недоліків і потреб підлеглих;
§ аналіз причин росту задоволеності чи незадоволеності роботою в підлеглих;
§ установлення періодичності оцінки результатів;
§ з'ясування причин відставання і внесення коректив для оптимального досягнення поставлених цілей та ін.
Всі управлінські рішення можна розділити на дві групи: запрограмовані й незапрограмовані. Кожна з цих груп пред'являє свої особливі вимоги до контролінгу як системи підтримки прийняття управлінських рішень.
Запрограмовані рішення приймають у стандартних ситуаціях відповідно до готових процедур, традицій, звичок. Запрограмовані рішення можуть бути простими, прийнятими "з ходу", і складними, що потребують ретельної проробки. Прикладами запрограмованих рішень можуть служити рішення про покупку матеріалів, про величину зарплати для нового співробітника й ін. Відповідно і система контролінгу орієнтується на стандартизацію, уніфікацію вихідної інформації і критеріїв прийняття запрограмованих рішень, розробку єдиних процедур, що чітко описують дії в подібних ситуаціях.
Незапрограмовані рішення приймають у нестандартних, слабко структурованих ситуаціях для вирішення нових, незвичайних проблем. Прикладами незапрограмованих рішень можуть бути рішення про вироблення маркетингової стратегії підприємства, про інвестування тимчасово вільних фінансових ресурсів та ін. Для незапрограмованих рішень не існує і не може існувати готового алгоритму. Тому контролінг тут має дослідницький, творчий характер; вихідна інформація, надана системою контролінгу для прийняття незапрограмованих управлінських рішень, а також самі критерії прийняття таких рішень завжди орієнтуються на специфіку конкретної задачі.
Рішення можна класифікувати не тільки за ступенем стандартизації, але й залежно від рівня визначеності в навколишньому середовищі:
? ситуація визначеності: керівник точно знає всі можливі варіанти дій і результат використання кожного варіанта (приклад -- вкладення вільних коштів у твердопроцентні цінні папери);
? ситуація ризику: керівник не знає точного результату, але знає імовірність кожного результату (приклад -- рішення страхової компанії про встановлення страхової премії на такому рівні, що здатний забезпечити покриття можливих збитків і принести компанії прибуток);
? ситуація невизначеності: керівник не має точної інформації про результати і не може навіть оцінити імовірності можливих результатів (приклад -- рішення про здійснення нового наукомісткого проекту).
В умовах ризику контролінг повинен оцінювати не тільки ефект від кожного можливого варіанта дій, але й імовірність одержання цього ефекту, тому в умовах ризику контролінг має користатися апаратом теорії імовірностей і математичної статистики. Крім того, відношення керівника до ризику ніколи не буває нейтральним: хтось схильний ризикувати, хтось хоче застрахуватися від будь-яких несподіванок. Звичайно люди негативно відносяться до ризику, тобто готові на ризик тільки в обмін на додаткову вигоду -- про це не можна забувати при зборі вихідної інформації і розробці критеріїв прийняття управлінських рішень. Тому контролінг як система підтримки прийняття управлінських рішень повинен враховувати ризикові переваги, що залежать від безлічі факторів, таких, як стратегія підприємства, особистість керівника, фінансове становище підприємства та ін. Завдання контролінгу ще більш ускладнюються в умовах невизначеності: треба робити виправлення на неповноту інформації.
Отже, внаслідок складності й розмаїтості процесу прийняття рішень існує безліч підходів до його вивчення. Залежно від того, який підхід використовується, змінюється і роль контролінгу як системи підтримки прийняття управлінських рішень.
Всі існуючі підходи до вивчення процесу прийняття економічних рішень можна умовно подати у вигляді точок, розташованих на прямій між двома полюсами: з одного боку - абсолютна раціональність, орієнтація переважно на математичні категорії, з другого - абсолютна ірраціональність, сильний акцент на соціальні чи психологічні категорії.
Процес ухвалення рішення з позицій класичного підходу виглядає так:
? виявлення проблеми;
? визначення мети і вибір критеріїв; установлення значущості критеріїв;
? вибір можливих альтернатив;
? оцінка альтернатив за обраним критерієм;
? вибір найкращої альтернативи.
Основні постулати класичного (раціонального) підходу
§ Ухвалення рішення є раціональним процесом, орієнтованим на досягнення заздалегідь відомої мети.
§ Існує стійка повна і несуперечлива система переваг, що робить вибір між альтернативами однозначним.
§ Усі доступні альтернативи відомі (тобто має місце ситуація визначеності або відомий повний спектр подій і їхньої імовірності).
§ Складність процедури ухвалення рішення не принципова: головне досягнення правильного результату.
Роль контролінгу при раціональному підході полягає в наданні максимально повної і точної кількісної інформації, розрахунку показників, надходження оптимуму.
Усередині раціонального підходу існує кілька теорій, що пояснюють прийняття управлінських рішень: розробка стратегії (SWOT-аналіз), планування стратегії (за Ансофом), позиціювання (за Портером).
Найбільш проста з цих теорій -- розробка (design) стратегії -- була запропонована в 50-х роках в перших роботах з стратегічного менеджменту. Відповідно до цієї теорії прийняття управлінських рішень -- контрольований, свідомий, а не інтуїтивний процес (при цьому модель ухвалення управлінського рішення є простою і слабко формалізованою. Готових рецептів, на думку прихильників цієї теорії, не існує: кожне рішення приймають з урахуванням специфіки конкретної ситуації. Практичний додаток цієї теорії -- широко використовувана в системі контролінгу методика SWOT-аналізу: на основі аналізу зовнішнього середовища (можливості й небезпеки) визначають ключові фактори успіху, на основі аналізу внутрішнього середовища оцінюють сильні й слабкі сторони власного підприємства, а управлінське рішення -- результат синтезу цих складових.
Логічним продовженням теорії розробки стратегії стала теорія планування стратегії, що розглядає прийняття управлінських рішень з позицій системного аналізу, кібернетики, дослідження операцій. Яскравим представником цієї школи став Ансофф. Відповідно до теорії планування стратегії прийняття управлінських рішень повинно бути контрольованим свідомим і формалізованим процесом, у ході якого застосовуються методи системного аналізу, розраховуються спеціальні комплексні показники (такі як комплексний показник конкурентного статусу підприємства і т.д.). Результатом цього процесу є готове стратегічне рішення, що потім втілюється в плани, програми, бюджети. У рамках цієї теорії контролінг займається, по-перше, проектуванням ("конструюванням") самої процедури прийняття управлінських рішень на конкретному підприємстві, по-друге, розрахунком показників, що характеризують позитивні чи негативні сторони кожного варіанта управлінського рішення і, по-третє, пошуком оптимального рішення.
На початку 80-х років стала популярною теорія позиціювання, основна ідея якої полягає в існуванні готової, єдиної для всіх матриці стандартних ситуацій і стандартних рішень, а завданням керівника є вибір "потрібної клітинки", "обчисленні" єдино правильного рішення.
Постулати принципу обмеженої раціональності за Г. Саймоном ґрунтуються на тому, що «абсолютної раціональності» не буває:
1. Наявна в менеджера інформація про природу проблеми і можливі варіанти її вирішення свідомо неадекватна. Одержати більш точну і повну інформацію неможливо (звичайно через відсутність грошей чи часу). Значна частина наявної інформації нерелевантна, тому використання дуже спрощених моделей дійсності цілком виправдане.
2. Наявна інформація сприймається перекручено. Людська пам'ять здатна утримувати лише обмежений обсяг інформації. Здатність людського розуму до правильного вибору оптимального варіанта дій теж обмежена.
3. Менеджер прагне не до максимального, а до задовільного результату. Йому можуть бути відомі не всі альтернативи: досить, щоб він був обізнаний хоча б з одним прийнятним варіантом.
Процес прийняття рішень відповідно до принципу обмеженої раціональності виглядає так:
§ виявлення потреби;
§ визначення мети і формування набору критеріїв, що характеризують мінімально прийнятний варіант;
§ пошук альтернатив (як правило, він проводиться в обмеженій добре знайомій області; набір розглянутих альтернатив свідомо неповний);
§ вибір варіанта, що забезпечує прийнятний результат.
Відповідно до принципу обмеженої раціональності основне завдання контролінгу -- раціоналізація процесу прийняття управлінських рішень на основі використання методів прийняття рішень в умовах невизначеності. Головна відмінність цього підходу від попереднього (класичного раціонального) полягає в концентрації контролінгу не стільки на оптимізації, скільки на встановленні обмежень, що характеризують прийнятні варіанти.
Постулати принципу ефективного керування за Пітерсом і Уотерменом ґрунтуються на тому, що зайва раціональність сковує інновації, приводить до переоцінки значущості фінансів, не враховує неекономічні цілі підприємства, тому керівник повинен:
* виявляти гнучкість;
* робити всі одразу;
* експериментувати;
* діяти з високою швидкістю;
* використовувати слабкоформалізовані системи.
Соціологічний і психологічний підходи базуються на впливі свідомості людини і людських відносин на процес прийняття рішень.
Соціологи вивчають процес прийняття рішень як процес групової взаємодії. У рамках соціологічного підходу існують три основні групи теорій, що описують прийняття управлінських рішень: теорії політичної взаємодії, колективного навчання, корпоративної культури.
Теорія політичної взаємодії вивчає процес прийняття управлінських рішень з погляду балансу сил і інтересів різних груп усередині колект и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.