Здесь можно найти учебные материалы, которые помогут вам в написании курсовых работ, дипломов, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

 

Повышение оригинальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение оригинальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения оригинальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, РУКОНТЕКСТ, etxt.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии так, что на внешний вид, файл с повышенной оригинальностью не отличается от исходного.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Особливост смейного виховання в сучасному свту

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 26.09.2014. Год: 2013. Страниц: 17. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):














Особливості сімейного виховання
в сучасному світу
Курсова робота










Зміст



Вступ

"Діти - живі квіти землі" - так поетично виразив глибоку думку О.М.Горький. А вирощують ці квіти насамперед у сім'ї: батьки самою природою призначені й суспільством уповноважені бути першими вихователями своїх дітей. Саме вони разом зі школою допомагають дітям набратися сил і розуму, освоїти основи людської культури, підготуватися до самостійного життя й праці. У сім'ї закладається фундамент особистості зростаючої людини, і в ній же відбувається її розвиток і становлення як громадянина.
Виховання дітей – наважливіша галузь нашого життя. Наші діти - це майбутні громадяни нашої країни й громадяни світу. Вони будуть творити історію. Наші діти - це майбутні батьки й матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, гарними батьками й матерями. Але й це - не все: наші діти - це наша старість. Правильне виховання - це наша щаслива старість, погане виховання - це наше майбутнє горе, це - наші сльози, це - наша провина перед іншими людьми, перед суспільством. У величезній більшості випадків не природжена тупість (моральна або розумова) дитини, а педагогічні помилки підготовляють дитині гірку майбутність, залишаючи на її особистих проявах і звичках незгладимі сліди морального псування: розумового безсилля. Саме це зумовило актуальність даної теми.
Об’єктом дослідження є особливості виховання дитини в сучасній українській сім’ї.
Предмет дослідження – сучасна українська сім’я.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати основи сучасного виховання дитини, проаналізувати особливості сімейного виховання.
Відповідно до мети визначено завдання дослідження:
- проаналізувати загальні умови сімейного виховання;
- ознайомитись з розумовим та моральним розвитком дитини;
- дослідити особливості батьківського авторитету.
Мета і завдання дослідження визначили структуру роботи, яка складається зі вступу, двох розділів ,висновків, списку використаної літератури.


Розділ і

Сімейне виховання – основа сучасного виховання

1.2. Розумовий розвиток дитини

Очевидно, всі діти по своїй сильній вразливості й спостережливості не залишають без уваги жодного з навколишніх їхніх явищ; необхідно тільки, щоб їхнє прагнення не зустрічало перешкоди з боку навколишніх, а, навпроти, підтримувалося ними. Звичайно ж це буває не так: дорослі або бажають вести дитину на помочах, причому все їй скажуть, все пояснять і все покажуть, або не дозволяють їй зовсім мислити й постійно повторюють тільки про слухняність, або ж вони безглуздо захоплюються сумнівними проявами її самодіяльності й намагаються відзнаками й заохоченнями збудити її до продовження. Якщо дитині постійно нав'язувати думки й судження, то цим усувається всяке збудження до її власної діяльності, тим часом як самостійним спостереженням над явищами вона привчалася б до сприйняття всіх окремих моментів, з яких вони складаються, і складала б собі ясне уявлення про одержувані враження, привчалася б роз'єднувати, по можливості, одержуване враження за часом; вона засвоювала б собі всі акти в тій послідовності, яка необхідна для з'ясування значення даного явища, т.ч. вона звикала б логічно мислити. Розвиток дитини й складається головним чином в умінні зосереджувати увагу над одержуваним враженням і розумовою працею переборювати перешкоди до розуміння його. У тім же випадку, коли судження дається вже готовим і повідомляються головним чином одні висновки, останні будуть засвоюватися тільки пам'яттю, замість того щоб підготовляти й розвивати у дитини точно таку ж розумову роботу, за допомогою якої добуті передані їй висновки й висновки.
Чим м'якше й обережніше поводяться з дитиною, чим більшою розумною добротою й любов'ю вона оточена, тим більш м'якою й люблячою людиною вона є, тим з більшою вразливістю вона відноситься до всього навколишнього й тим більше вона привчається керуватися правдою у всіх своїх думках і діях. Моральні якості дитини складають справжню спадщину середовища, у якому вона провела перші роки свого життя; ця спадщина навколишніх прищеплюється в міру розвитку свідомості дитини, як і її мовлення, спосіб вираження, звички, звичаї й т.д.
Злою дитина буде тільки тоді, коли її дратують і ображають несправедливістю, сваволею й неправдою. Лінощі у неї з'являються, коли її насильно змушують робити непосильну, не відповідну її знанням і підготовці, отже, логічно непослідовну роботу або роботу, що сильно пригнічує її одноманітними, стомлюючими діями. Отже, лінь з'явиться, коли насильно необхідна робота супроводжується витратою речовини, не відповідною попередньому нагромадженню, і коли надлишок витрати порівняно з нагромадженням приведе до страждання, до виснаження. Отже, не вроджений нахил викликає це явище, а неприємне, гнітюче почуття, викликане вимогами, що не відповідають силам і здатностям дитини [4].
Все потрібне для дитини, що може бути виконано нею самою і виконання чого відповідає її умінню, повинно бути надане її самодіяльності; така дрібна робота, по можливості точно виконана, приносить звичайно їй задоволення, усього краще підготовляє до більш складної діяльності й надає їй відому впевненість у своїх силах. Чим більше вона робить собі сама все необхідне, тим раніше є в неї відомі зобов'язання, навіть відповідальність у діях, тим уважніше вона буде ставитися до своїх занять і тим точніше вона буде їх виконувати. При всьому цьому вона повинна діяти, по можливості, не по окремих вказівках для кожного окремого випадку, але неодмінно за власною ініціативою або тільки по коротко й просто роз'ясненим їй загальним положенням. Ніколи й ні в якому випадку не треба дитині показувати прийоми якої-небудь роботи, все вона повинна робити по слову й з'ясуванню. В останньому випадку необхідно тільки починати свої з'ясування із прийому, їй вже відомого, і потім з останнім логічно зв'язати невідоме. Показаний прийом переймається дитиною й може бути повторений нею зовсім механічно; вона мало зосереджує на ньому увагу й тому недостатньо свідомо його сприймає. Тим часом як, прислухаючись до з'ясування цього прийому, вона повинна уявити собі спочатку все по отриманих звукових враженнях, а потім уже діяти відповідно до цього свідомого розумового акту, видозмінюючи при цьому знайомий їй прийом, дивлячись по отриманим нею новим уявленням. При цьому діяльність її набагато більше роз'єднується за часом; на ній зосереджує велика увага, і відбувається більш свідомий напрямок її дій. Все це будуть найголовніші умови для того, щоб краще керувати своїми відчуттями й почуттями й щоб привчитися до вольових проявів [9].
Звичайно занадто побоюються всяких перешкод, які дитина може зустріти при своїй діяльності, і тому намагаються усунути їх і полегшити їй роботу. Цим, навпроти, зовсім знищують те, чого бажали досягти даною роботою, а саме: уміння переборювати перешкоди.
При початковому вихованні всього наочніше можна бачити все значення високоосвіченої матері. Справді, що може бути вище й цінніше розумної матері; можна сказати, що рівень розвитку суспільства перебуває завжди в прямому зв'язку й прямій пропорційності з рівнем розвитку жінки. Чим вища освіта жінки, тим серйозніше може бути спрямоване сімейне виховання дитини, що має, без сумніву, саме серйозне значення для всього життя людини. Природною керівницею дитини є насамперед мати. Розумність і високе утворення жінки всього сильніше буде впливати на розвиток і утворення морального характеру дитини. Тільки така жінка, ніколи не допускаючи сваволі, неправди або образи дитини, могтиме сприяти розумовому його розвитку й установленню його морального характеру. Вона не буде обмежуватися зовнішністю, а вчасно сказаним словом і роз'ясненням зуміє підтримати активну діяльність дитини, а також буде сприяти засвоєнню їм поняття про правду. Вона не буде підтримувати його почуттєвих проявів, а буде неодмінно сприяти розвитку свідомої його діяльності...

1.3. Моральний розвиток дитини

Головні умови, необхідні для нормального розвитку дитини з боку матері, - чистота, стриманість, діяльне життя як у розумовому, так і у фізичному відношенні.
Мета виховання - сприяти розвитку людини, що відрізняється своєю мудрістю, самостійністю, художньою продуктивністю й любов'ю. Необхідно пам'ятати, що не можна дитину зробити людиною, а можна тільки цьому сприяти й не заважати, щоб вона сама у собі виробила людину. Необхідно, щоб вона виробила ідейну людину й прагнула б у житті керуватися цим ідеалом.
Головні основи, яких необхідно дотримуватися при вихованні дитини під час сімейного її життя: 1) чистота, 2) послідовність відносно слова й справи при поводженні з дитиною, 3) відсутність сваволі в діях вихователя або обумовленість цих дій і 4) визнання особистості дитини постійним поводженням з нею як з людиною й повним визнанням за нею права особистої недоторканності. Мета усякого виховання - сприяти розвитку розумної людини, що була б у стані з'єднувати досвід минулого життя з теперішнім й могти передбачати наслідки своїх дій і відносин до іншої особи, з'ясовувати собі причинний зв'язок спостережуваних нею явищ і творчо передбачати й проявлятись, у чому саме й виражається людська мудрість. Зрозуміло, що такі прояви можуть бути тільки в тому випадку, коли людина у стані сама виробити свою думку й сама її застосовувати. Необхідно також, щоб ці прояви, як і взагалі всі дії людини, були настільки доцільні й швидкі, а разом із цим прості й точні, що давали б можливість збільшувати продуктивність особи й доводити її до художньої добірності. Мудрість людини повинна показати їй вузькість особистого життя й указати на значення суспільного прояву, щоб підказати йому їй обов'язок сприяти вдосконалюванню суспільства, у якому вона перебуває; точно так само її ідейність повинна сприяти можливості ідеалізувати суспільство, ближнього й навіть справу, якою людина зайнята, і цим проявляти свою любов, тому що справжня любов вимагає неодмінно ідеалізації того, до чого вона стосується...
Відсутність сваволі в діях вихователя або обумовленість його дій є істотною вимогою при вихованні людини. Під час сімейного життя дитина повторенням дій навколишніх складає свої звички й звичаї. Те, чому дитина сама піддається в цей час, неодмінно відіб'ється згодом у її діях стосовно інших. Усяка довільна дія має характер випадковості й виробляється під впливом почуття й тому звичайно буває різкою й навіть грубою. Щоб діяти з більшою свідомістю, необхідно обговорювати й з'ясовувати те, що помічається, приводячи, по можливості, у причинний зв'язок поставлену вимогу й те, що її викликало.
Необхідно відрізняти бажання дитини з'ясувати питання, що у неї з'явилося, від простої балакучості й постійних її питань, які вона сама у стані вже розв'язати; така балакучість дитини дуже не вигідна, це не буде міркування над явищами, що помічаються самою дитиною, а тільки випадкова вимова слів і мало свідоме й навіть поверхневе відношення до справи. Такої балакучості ніколи не слід підтримувати в дитини. Причина такого явища звичайно порожня балаканина дорослих і невміння поводитися й говорити з дитиною. У діяльному й робочому середовищі, де постійно всі зайняті й дитина зайнята, немає часу для порожньої балаканини. Тільки коли найближча дитині людина звільняється від роботи, вона звертається до неї для з'ясування своїх сумнівів і одержує коротку й просту відповідь. Відповідно із цим і дитина ставить свої питання, про які спочатку сама подумає й потім уже звертається для перевірки або для з'ясування їх до навколишнім. Не варто тільки відштовхувати дитину, даремно ганяти й ставитися випадково, під впливом хвилини, то дуже ласкаво, то суворо, зовсім довільно, як доведеться, ніколи не з'ясовуючи підстави своїх дій. В останньому випадку, зрозуміло, і дитина також повторить сприйняте нею і ніколи не привчиться міркувати над тим, що робить і чим займається.
Правдивість не дана людині готовою, вона повинна бути придбана й засвоюється спочатку тільки спостереженням над життям навколишніх, так само як і мовлення дитини. Можна говорити з дитиною, пристосовуючись і повторюючи ті неправильні й мало артикульовані звуки, які вона вимовляє, тоді вона довго не навчиться говорити правильно, і навіть деяка неправильність у вимові може в неї залишитися на все життя. Все це змушує дорослого бути дуже послідовним у всіх своїх діях, за якими дитина постійно стежить, засвоює й відповідно до цього діє. Правдивість дитини складається тільки із правдивості середовища, його оточення, або, принаймні, тієї людини, до якої дитина більше всього прив'язана й котра до неї простіше всього ставиться. Варто тільки відштовхувати дитину, якщо вона висловлює помічені нею явища, і не звертати її уваги на послідовність у діях, які в неї помічаються, щоб вона стала говорити неправду, що легко ввійде в неї у звичку, від якої потім вона не швидко відскіпається. Необхідно твердо пам'ятати, що на дитину головним чином впливає справа, а не слово; вона настільки реальна, що все в неї складається під впливом учинків, які бачить. Повторюючи те, що на ділі вона навкруги себе зауважує, вона із цього виробляє свої звички й звичаї; під впливом цього складається її тип. Все це вказує на те, наскільки істотна для дитини послідовність і правдивість дорослих, у середовищі яких вона живе під час сімейного періоду свого життя.
Вся таємниця сімейного виховання в тому і складається, щоб дати дитині можливість самій розгортатися, робити все самій; дорослі не повинні запобігати й нічого не робити для своєї особистої зручності й задоволення, а завжди ставитися до дитини, з першого дня появи її на світ, як до людини, з повним визнанням її особистості й недоторканності цієї особистості [15].
Якщо дитина під час сімейного життя привчилася сама спостерігати все навколишнє і повторювати те, що відповідає її силам та умінню, звикла сама міркувати над тим матеріалом, що придбала своїм спостереженням, і цим розвинула свою здатність мислити, якщо ніхто не збивав її в засвоєнні критерію правди, - тільки тоді при настанні періоду змужнілості вона є більше підготовленою, так що в стані впоратися з тим новим збудником, що у неї є. Вона сама відшукує собі яку-небудь улюблену справу й віддається їй всією своєю молодою й живою душею. У цьому періоді не слід суворо ставитися до парубка й піддавати його насильницьким діям і віднімати в нього те, що йому особисто в цей час особливо дороге. Чи буде він зачитуватися книгами, не віднімати в нього ці книги, чи буде він захоплюватися тим або іншим мистецтвом, технічними роботами, не перешкоджати йому займатися цією справою й дати йому можливість розгорнути свої сили відповідно його здібностям.

Розділ іі

Особливості сімейного виховання

2.2. Батьківський авторитет

Напевно, буде просто незручно в самій сім'ї перед дітьми доводити батьківську владу постійним посиланням на суспільне повноваження, що вимагає правильного виховання дитини. Виховання дітей починається з того віку, коли ніякі логічні докази й пред'явлення суспільних прав взагалі неможливі, а тим часом без авторитету неможливий вихователь.
Ті батьки, у яких діти "не слухаються", схильні іноді думати, що авторитет дається від природи, що це - особливий талант. Якщо таланту немає, то й поробити нічого не можна, залишається тільки позаздрити тому, у кого такий талант є. Ці батьки помиляються. Авторитет може бути організований у кожній сім'ї, і це навіть не дуже важка справа.
Авторитет придушення. Це найстрашніший сорт авторитету хоча й не самий шкідливий. Найбільше таким авторитетом страждають батьки. Якщо батько вдома завжди ричить, завжди сердиться, за кожну дрібницю вибухає громом, при
и т.д.................


Скачать работу


Скачать работу с онлайн повышением оригинальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.