На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Розвиток особливост серцево-судинної системи. Вков змни серцево-судинної системи, погршення роботи серцевого м'яза, зменшення еластичност кровоносних судин. Стан серцево-судинної системи впродовж старння. Обмеження рухової активност людини.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Медицина. Добавлен: 09.09.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2


РЕФЕРАТ

з дисципліни: «Вікова фізіологія та валеологія»

на тему:

«Вікові особливості серцево-судинної системи»
План роботи:
Вступ
Розвиток серцево-судинної системи
Вікові зміни серцево-судинної системи
Стан серцево-судинної системи впродовж старіння
Вступ

Кровоносна система (система кровообігу), група органів, що беруть участь в циркуляції крові в організмі. Нормальне функціонування будь-якого тваринного організму вимагає ефективної циркуляції крові, оскільки вона переносить кисень, живильні речовини, солі, гормони і інші життєво необхідні речовини до всіх органів тіла. Крім того, кровоносна система повертає кров від тканин до тих органів, де вона може збагатити живильними речовинами, а також до легенів, де відбуваються її насичення киснем і звільнення від диоксиду вуглецю (вуглекислого газу). Нарешті, кров повинна омивати ряд особливих органів, таких, як печінка і нирки, які нейтралізують або виводять кінцеві продукти метаболізму. Накопичення цих продуктів може привести до хронічного нездужання і навіть до смерті.
Складові частини кровоносної системи. В найзагальнішому вигляді ця транспортна система складається з м'язового чотирикамерного насоса (серця) і багатьох каналів (судин), функція яких полягає в доставці крові до всіх органів і тканин і подальшому поверненні її до серця і легенів. По головних складових цієї системи її називають також серцево-судинною, або кардіоваскулярною.
Кровоносні судини діляться на три основні типи: артерії, капіляри і вени.
Артерії несуть кров від серця. Вони розгалужуються на судини все меншого діаметра, по яких кров поступає у всі частини тіла. Ближче до серця артерії мають найбільший діаметр (приблизно з великою палець руки), в кінцівках вони розміром з олівець.
В самих найвіддаленіших від серця частинах тіла кровоносні судини такі малі, що помітні лише під мікроскопом. Саме ці мікроскопічні судини, капіляри, забезпечують клітки киснем і живильними речовинами.
Після їх доставки кров, навантажена кінцевими продуктами обміну речовин і диоксидом вуглецю, прямує в серці по сіті судин, званих венами, а з серця - в легені, де відбувається газообмін, в результаті якого кров звільняється від вантажу диоксиду вуглецю і насищається киснем.
В процесі проходження по тілу і його органам якась частина рідини через стінки капілярів просочується в тканині.
Ця опалесцююча рідина, що нагадує плазму, називається лімфою. Повернення лімфи в загальну систему кровообігу здійснюється по третій системі каналів - лімфатичним шляхам, які зливаються в крупні протоки, що впадають у венозну систему в безпосередній близькості від серця.
Лімфатична система, мережа судин, тканин і органів, яка служить джерелом кліток, що забезпечують імунітет, фільтруючим комплексом, переносником жирів і інших речовин, а також дренажною системою, сприяючою поверненню надлишку тканинної рідини в кров. Прозора безбарвна рідина, що заповнює лімфатичну систему і протікає через неї, називається лімфою. (Лімфа, що відтікає від кишечника, містить крапельки жиру, які додають їй молочно-білий колір.)
Найдрібніші судини лімфатичної системи - лімфатичні капіляри - розташовуються майже у всіх органах тіла. Капіляри об'єднуються в лімфатичні судини, які слідують звичайно по ходу вен, прямуючи до серця. Лімфатичні судини впадають в два головні лімфатичні стовбури, розташовані в області грудної клітки, - права лімфатична протока і грудна протока. Останні впадають у вени поблизу ключиці, об'єднуючи, таким чином, лімфатичну і кровоносну системи.
Дренування рідини. Кров'яний тиск, підтримуваний серцем, забезпечує просочування рідини (в основі своїй - плазми крові) з кровоносних капілярів в тканині. В нормальних умовах надлишок тканинної рідини потрапляє в лімфатичні капіляри і таким чином віддаляється. Рідина (тепер вона називається лімфою), потрапивши в лімфатичну систему, просувається в ній в основному за рахунок скорочень скелетних м'язів і м'язів внутрішніх органів, а також коливань тиску в грудній порожнині при диханні. Клапани в лімфатичних судинах, проникні для протоку лімфи лише в одну сторону, вони забезпечують його потрібний напрям.
Накопичення тканинної рідини виявляється у вигляді набряків; приклад тому - набряки кісточок у жінок при вагітності, коли крупний плід в матці перешкоджає нормальному відтоку лімфи від ніг. Інший приклад - поширена в тропіках т.з. слоняча хвороба: що викликає її паразитичний черв'як (нематода Wucheria bancrofti) проникає в тіло і поселяється в лімфатичних вузлах пахової області або пахвових ямок, створюючи перешкоду для струму лімфи; в результаті такої блокади уражені кінцівки можуть розпухати до величезних розмірів.
Імунітет і фільтрація. Лімфоцити, що відносяться до білих клітин крові, циркулюють в лімфі і крові і складають переважаючий тип клітин лімфоїдних органів. В їх функцію входить формування імунної відповіді на що упровадилися в організм бактерії і віруси. Крім того, вони оберігають від розвитку ракових захворювань, знищуючи аномальні клітки у міру їх виникнення в організмі.
Лімфоцити утворюються в кістковому мозку із стовбурних клітин (клітин-попередників). Будучи незрілими, вони виходять з кісткового мозку і потрапляють до первинних лімфоїдних органів, де завершують розвиток. До первинних лімфоїдних органів відносять тимус (вилочкову залозу), кістковий мозок (деякі лімфоцити залишаються в кістковому мозку і дозрівають в ньому), пейерові бляшки в кишечнику і т.з. фабріцієву сумку у птахів. Знаходячись в цих органах, лімфоцити піддаються певному відбору, і дозрівають тільки ті з них, які реагують на чужорідні речовини (антигени), а не на нормальні тканини організму.
Лімфатичні вузли розташовані по ходу лімфатичних судин і фільтрують протікаючи лімфу. У людини їх налічується понад 400. Будь-які частинки, що потрапили в лімфу, затримуються у вузлах і стикаються з лімфоцитами.
Селезінка - великий лімфоїдний орган, розташований в черевній порожнині. Вона ділиться на дві області: червону пульпу - депо крові і білу пульпу, що складається з лімфоїдної тканини. Біла пульпа - головне місце продукції антитіл; отже, вона реагує на чужорідні речовини, циркулюючі в крові.
Інші важливі лімфоїдні тканини включають кістковий мозок і лімфоїдні тканини на поверхнях тіла, такі, як пейерові бляшки і мигдалини. Одні пейерові бляшки є первинними лімфоїдними органами, інші - вторинними; функція останніх - уловлювання чужорідних речовин, що потрапляють в організм через кишечник.
Аналогічні скупчення лімфоїдної тканини зустрічаються на задній стінці гортані (мигдалини) і вистилають бронхи, що несуть повітря до легенів.
B-клітини, потрапляючи до вторинних лімфоїдних органів, більше не мігрують і залишаються в них. Т-клітини, навпаки, циркулюють в організмі постійно, вони виходять з лімфатичних вузлів і разом з лімфою поступають в кровотік. Через деякий час, опинившись в кровоносних капілярах лімфатичних вузлів, вони проходять через стінку капілярів і знову потрапляють в лімфатичний вузол. Таким чином, Т-клітини безперервно циркулюють між кров'ю і лімфою.
Імунітет, здатність організму людини і тварин специфічно реагувати на присутність в ньому якоїсь речовини, звичайно чужорідного. Ця реакція на чужорідні речовини забезпечує опірність організму, а тому надзвичайно важлива для його виживання. В основі реакції лежить синтез спеціальних білків, т.з. антитіл, здатних вступати в з'єднання з чужорідними речовинами - антигенами. Наука, що вивчає механізми імунітету, називається імунологією.
У минулому термін «імунітет» відносився лише до реакцій, направлених проти мікроорганізмів. В даний час він застосовується для позначення реакцій організму на будь-які антигени.
Антиген - це звичайно крупна молекула або комбінація молекул, що індукує утворення антитіл. Антигенними властивостями володіють білки (особливо, якщо вони містять певні амінокислоти типу тирозину) і полісахариди (великої молекулярної маси) всіх живих організмів. Молекули, які не викликають утворення антитіл, але проте здатні зв'язуватися з ними, називають гаптенами або неповними антигенами.
В процесі зростання і старіння організму продукування антитіл в організмі знижується, а завдяки цьому знижується і захисна реакція.
Розвиток і вікові особливості серцево-судинної системи

Серце закладається спочатку у вигляді двох правої і лівої трубок, що виникають з мезенхіми і розташованих в області головної кишки; в процесі розвитку ці парні трубки зливаються, утворюючи одну трубку з двухшаровою стінкою. Надалі шляхом поступового перетворення внутрішній шар трубки організовує ендокард, а зовнішній шар - міокард і епікард. В процесі зростання трубка з подовженої переходить в S-образну. Далі ця зігнута трубка зазнає дуже складні зміни відносно положення, розмірів, зовнішньої форми і будови порожнини. Усередині її порожнини з'являються перегородки, що розділяють серце на чотири камери. Усередині камер з потовщень ендокарду утворюються атріовентрикулярні клапани і заслінки.
В процесі розвитку серце поступово з шийної області опускається в грудну, де залежно від віку міняє своє положення. У новонародженого серце займає поперечне положення і відтіснене назад збільшеною вилочковою залозою. Крім того, збільшена печінка зумовлює високе стояння серця: його верхівка проектується на рівні четвертого міжребер'я зліва, до 5 років вона розташована на рівні п'ятого міжребер'я, до 10 років майже досягає рівня верхівки дорослої людини.
Передсердя і шлуночки розвиваються нерівномірно. У новонародженого і в перші місяці грудного віку зростання передсердя протікає більш інтенсивно, ніж зростання шлуночків; на другому році життя зростання їх загалом однакове.
Починаючи з 10-річного віку, навпаки, шлуночки випереджають в зростанні передсердя; при цьому більш інтенсивно протікає зростання лівого шлуночка. З кінця першого року серце починає розташовуватися в косому положенні. Маса серця у новонародженого в середньому 24 г, до 8 міс. вона подвоюється, до 2-3 років - збільшується в 3 рази, до 5 років - в 4 рази; в період статевого дозрівання спостерігається посилення зростання серця. Кровоносні судини, елементи крові - вся кровоносна система утворюється з мезобласту, з кліток мезенхіми. Закладка судин відбувається в двох місцях: в кров'яних островах зовні тіла ембріона, і усередині нього; обидві ці и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.