На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Економчна сутнсть та класифкаця видв контролнгу. Порвняння оперативного й стратегчного контролнгу. Аналз системи показникв контролнгу для прийняття управлнських ршень. Ефективнсть застосування контролнгу на втчизняних пдприємствах.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 29.03.2011. Сдан: 2011. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):



Зміст
Вступ
1. Сутність концепції контролінгу: види, функції, завдання контролінгу
2. Аналіз системи показників контролінгу для прийняття управлінських рішень
3. Ефективність застосування контролінгу на вітчизняних підприємствах
Висновки
Список використаних джерел
Вступ

Темою цієї курсової роботи є сутність контролінгу та використання її положень у практиці управління. Вона є досить актуальною, адже контролінг - це новий напрям в управлінні підприємством та забезпеченні менеджмента інформацією. Після кризи, що поглинула весь світ, контролінг стає інструментом, за допомогою якого організаціям вдається вийти із цього стану, а ще й при ефективному використанні ресурсів, контролю над витратами збільшити прибуток як фінансовий результат її діяльності.
Контролінг - нова концепція інформації і управління, що забезпечує підтримку внутрішнього балансу підприємства шляхом формування інформації про витрати і прибутки і надання її керівництву для прийняття оптимальних управлінських рішень. Контролінг досить широко використовується в практиці західних підприємств і приносить відчутні результати. В управлінні вітчизняними підприємствами він не знаходить належного застосування, і насамперед, внаслідок того, що потреба в ньому часто перевищує знання, що є в цій галузі.
Метою курсової роботи є дослідження теоретичної бази контролінгу, системи показників та застосування їх на практиці.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:
· дослідити економічну сутність поняття „контролінг”;
· вивчити основні показники контролінгу та розглянути методи їх застосування;
· розглянути необхідність впровадження контролінга на вітчизняних підприємствах.
Предметом курсової роботи є економічні відносини, які виникають в процесі становлення та використання контролінга на підприємстві.
Об'єктом курсової роботи є практичне застосування контролінга в плануванні виробничої програми підприємства.
Курсова робота складається із трьох розділів, в яких послідовно розглядається поставлена проблема.
1. Сутність концепції контролінгу

Проблема управління та контролю процесу діяльності організаційної структури стало досить актуальним в умовах нестабільності ринку. Тому українським підприємствам слід звернути увагу на досвід зарубіжних та вітчизняних підприємств, теоретичні погляди щодо новітньої концепції системного управління підприємством - контролінг. Зазвичай контролінг є об'єднанням декількох підходів в управлінні, але це в свою чергу надає синергійний ефект від його впровадження в менеджмент організацій. Знаходячись на перетині обліку, інформаційного забезпечення, контролю і планування, контролінг займає особливе місце в управлінні підприємством: він пов'язує усі функції управління. Проблематикою теоретичної розробки та практичного впровадження системи контролінгу на підприємствах займались зарубіжні та вітчизняні вчені: Р. Манн, Е. Майєр, Д. Хан, П. Хорват, Е.А. Ананьїна, С.В. Данилочкін, Н.Г. Данилочкіна, А.М. Карминський, С.Г. Фалько, С.Н. Петренко, Г.О. Швиданенко, В.В. Лавриненко, О.Г. Дерев'янко, Л.М. Приходько та інші. Але економічні дослідження з цього напряму є різноманітними та неоднозначними. Більшість науковців вивчають контролінг як цілісну систему управління процесом досягнення цілей підприємства. Саме таку систему вперше впровадили німецькі вчені Рудольф Манн та Ельмар Майєр. І хоча тоді контролінг розглядався як більш інформативна допомога щодо управління підприємством, в сучасних умовах контролінг перетворився у систему, яка пов'язує структурні підрозділи організації на рівні обліку, інформаційної забезпеченості, управління, контролю та координації [17, с. 21].
Для того, щоб зрозуміти місце контролінгу в системі керування підприємством, позначимо, що остання являє формування й організацію всього промислово-господарського й фінансово-економічного процесу, а також координацію й регулювання різних її елементів. Сутність системи керування фірмою виявляється у визначенні її політики на тривалу перспективу, координації підрозділів і служб, стратегічній політиці персоналу, рішенні основних завдань ведення бізнесу. При цьому окремі стадії управлінського процесу являють собою логічні зв'язки й утворюють комплекс постійно повторюваного управлінського циклу, для якого характерний прямий і зворотний зв'язок [11 c.54].
Створюючи передумови повної економічної самостійності, ринок висуває жорсткі фінансові й економічні вимоги, об'єктивність яких орієнтує підприємство на ефективну й рентабельну діяльність.
На сьогодні існують дві наукові школи контролінгу - американська та європейська, що сформулювали власні теоретичні концепції, які в ході свого історичного розвитку змінювались в залежності від викликів, що поставали перед підприємствами на різних етапах становлення світового господарства. Найкраще погляд на виокремлення концепцій контролінгу розглянув Д. Хан, який виділив організаційні концепції, що показані в таблиці 1.1 [19, c.19].
Таблиця 1.1
Концепції контролінгу за Д. Ханом
Концепція
Характеристика
концепція А (“американська”)
контролінг включає весь облік та звітність, низку додаткових функцій, передбачає поділ на завдання, орієнтовані на результат та прибуток, забезпечення ліквідності
концепція В (“американська ключова”)
контролінг включає весь облік та звітність без додаткових функцій, передбачає орієнтацію на результат завдань інформаційного забезпечення, планування, контролю та всієї системи обліку
концепція С (“німецька”)
контролінг включає виключно внутрішній облік та звітність, а також низку додаткових функцій, з первинним розподілом завдань на внутрішні та зовнішні
концепція D (“німецька ключова”)
контролінг включає тільки внутрішній облік та звітність без додаткових функцій, передбачає на результат завдань інформаційного забезпечення, планування, контролю та внутрішнього обліку
Погляди інших науковців подано у таблиці 1.2 [9 c. 120].
Таблиця 1.2
Погляди на визначення контрлінгу іншими науковцями
Автор
Особливості визначення контролінга
Коментар
Петер Ховарт
Описує “систему контролінгу”, як поняття, що вміщує в себе командну роботу представників всіх функціональних підрозділів організаційної структури, а також об'єднує такі елементи: філософію (цілі й принципи системи), інструменти, організація і процес контролінгу
Слабкою стороною визначення контролінгу є те, що відсутні такі елементи як аналіз, управління та координацію
Циглик І. І.,
Мозіль О. І., Кірдякіна Н. В.
Контролінг - це система, орієнтована на майбутній розвиток підприємства в цілому
До контролінгу не було включено облік, аналіз, управління та координацію
Климов А. В.
Контролінг розглядається як функціонально відокремлений напрям економічної роботи на підприємстві, пов'язаний з реалізацією фінансово-економічної інформативної функції у менеджменті
Не враховано аналізу даних, основним завдання є саме донесення інформації до менеджерів
Стефанюк І. Б.
Контролінг є видои діяльності посадових осіб будь-якого суб'єкта господарювання, що спрямована на формування і забезпечення функціонування такої обліково-аналітичної системи, яка шляхом синтезу елементів обліку, аналізу, планування й контролю забезпечувала б на постійній основі й з мінімальними затратами трудових, фінансових та матеріальних ресурсів досягнення головних цілей суб'єкта господарювання
До структурних елементів контролінгу не було включено інформаційного забезпечення, управління та координацію.
Ананьїна Е.А., Данилочкин С.В., Данилочкина Н.Г., Зарубин С.
Контролінг є цілісною концепцією економічного управління підприємством
Не включено до складу контролінгу аналізу та координації. Додатковим елементом системи є моніторинг
Скляр Е.Н., Зверкович И.О., Хричикової Т.Д.
Контролінг необхідно розглядати в межах інтеграційної концепції, де він є стрижнем, навколо якого повинні бути об'єднанні основні елементи управління підприємством
Найбільш повно відображає сутність контролінгу саме через інтеграцію
контролінг управлінське рішення
Отже, усі вчені намагалися охарактеризувати контролінг з певного боку, відводячи провідну роль кільком елементам структури. На мою думку, найбільш повним є саме інтегративний підхід, за якого випливає таке визначення контролінгу як сучасної концепції управління, яка включає інтегровану методичну та інструментальну базу для підтримки всіх функцій менеджмента.
У цілому можна виділити наступні концептуальні підходи щодо визначення поняття контролінгу:
1) як система управління процесом досягнення цілей підприємства;
2) як напрям економічної діяльності підприємства;
3) концепція економічного управління;
4) синтез або сукупність методів оперативного та стратегічного управління;
5) інтеграційна концепція.
Функції контролінга визначаються метою створення цієї системи. Вони поділяються на основні та спеціальні. До основних функцій належить:
· планування процесів господарської діяльності. Для процесу планування створюється нормативно-довідкова база, визначаються обсяг і структура необхідної інформації, розробляються методики складання планів за часом та змістом;
· облік показників контролінга на основі методів і критеріїв оцінки діяльності підприємства та його структурних підрозділів. Для цього визначаютьяс потреби системи показників контролінга та звітні форми для збору та обробки даних;
· аналіз тенденцій, відхилень від прогнозованих показників. Для аналізу визначаються контрольовані показники за часом та змістом, знаходяться відхилення методом порівняння фактичних та прогнозованих даних, фактори впливу на відхилення, дається оцінка та інтерпретація відхилень, систематизуються дані з метою виявлення позитивних і негативних тенденцій у роботі підприємства.
До спеціальних функцій належать:
· інформаційно-аналітичне забезпечення, метою якого є розробка інформаційної системи, стандартизація документів та регістрів обліку, комунікаційних зв'язків, організація збору та обробки даних контролінга;
· моніторинг зовнішнього середовища, у якому функціонує підприємство. До цієї функції входить збір і аналіз даних проринки, кон'юктуру ринку, конкурентів, цін, огляди розвитку галузей, участь у виставках, ярмарках тощо [28, c. 6].
Функції контролінга реалізуються завжди в реальних умовах діяльності підприємства, тому ступінь їх прояву та ефективність використання залежить від таких факторів, як:
· масштаб організації;
· фінансовий стан;
· розуміння керівництвом важливості та корисності функцій контролінга;
· рівень диверсифікації виробництва;
· види діяльності;
· кваліфікація управлінського персоналу;
· місії, філософії бізнесу;
· загальної культури персоналу.
Основні завдання контролінгу полягають у тому, щоб реалізувати головну мету, принцип та функції на практиці.
У галузі планування завдання контролінгу формулюються таким чином:
· створення нормативної бази для прогнозування розвитку фірми;
· сприяння розробникам стратегічних планів у визначенні цілей організації та напрямків розвитку;
· координація робіт з планування і складання бюджетів;
· участь у визначенні кількісних і якісних параметрів роботи підприємства на стратегічний період;
· узгодження проміжних цілей і планів та складання загальних стратегічних планів.
У галузі обліку завдання контролінгу вимагають:
· створення сучасної системи інформаційного забезпечення та звітності задіяних у стратегічному процесі управління відповідних осіб;
· визначення специфічних потреб менеджерів у необхідній інформіції та звітності;
· періодичного подання інформації щодо відхилень фактичних значень показників від планових;
· подання керівництву підприємства звітів з поясненням фпкторів, що спричинили відхилення;
· аналіз відхилень та обговорення із зацікавленими особами [15, c. 20].
У галузі інформаційно-аналітичного контролінга необхідно:
· розробити архітектуру інформаційної структури;
· відібрати показники, носії інформації та канали їх передачі;
· визначити контрольні точки господарської та фінансової діяльності;
· скласти схему збору і систематизації найбільш значимих даних для прийняття рішень;
· розробити інструментарій для планування обліку, контролю, аналізу і прийняття рішень;
· консультувати менеджерів з питань функціонування системи контролінга.
Робота працівників служби контролінга повинна спрямовуватись нп такі галузі:
· стратегічні цілі;
· критичні умови зовнішнього та внутрішнього середовища, які лежать в основі стратегічних планів;
· вузькі і слабкі місця, які виявлені у процесі планування та аналізу роьоти підприємства [15, c. 23].
У наш час немає єдиної загальновизнаної класифікації видів контролінгу, що негативно відображається на наступному вивченні й використанні його інструментів та методів. Завдяки чіткій класифікації видів контролінгу з'являться нові можливості ефективного застосування методів, що йому відповідають, способів і прийомів обробки інформації, будуть зроблені більш чіткі практичні рекомендації з формування систем контролінгу.
Класифікація має формуватись на основі визначених критеріїв, чітко визначаючи місце кожного елемента в цій системі. Під класифікацією видів контролінгу слід розуміти розподіл його елементів на конкретні групи за визначеними критеріями.
Узагальнюючи весь теоретичний досвід у сфері контролінгу, можна запропонувати класифікацію видів контролінгу за наступними критеріями, що розглянуті в таблиці 1.3.
Таблиця 1.3
Критерії класифікації видів контролінгу

Критерій
Види, короткі характеристики
1
за горизонтами планування
Розрізняють оперативний і стратегічний контролінг. Сучасний менеджмент розділяє цілі підприємства на дві групи: оперативні й стратегічні - перспективні. Компетенція стратегічного рівня - постановка цілей, визначення задач; оперативного - вирішення поставлениз задач, досягнення цілей.
2
за рівнями ієрархії об'єктів контролінгу
В залежності від рівнів ієрархії об'єктів контролінгу слід виділити рівень державно-галузевого контролінгу, контролінгу господарюючих суб'єктів і елементів господарюючих суб'єктів. Можна ввести наступну ієрархію:
· макрорівень - органи державного й муніципального управління;
· мезорівень - господарюючі суб'єкти: комерційні й некомерційні організації;
· мікрорівень - елементи господарюючих суб'єктів структурні чи функціональні.
3
за зв'язками із видами менеджменту
Основний цикл діяльності підприємства можна описати як “закупки-виробництво-збут”, відповідні види контролінгу орієнтовані на інформаційну підтримку і забезпечення ефективності цих процесів:
· контролінг закупок/постачання - процесу покупки виробничих ресурсів;
· контролінг виробництва - процес перетворення предметів праці в продукт;
· контролінг збуту - процес реалізації, продіжу продукту.
Ряд видів функціональних контролінгів, орієнтованих на процеси, підтримки перспективного ефективного протікання основного циклу:
· контролінг маркетингу;
· контролінг логістики;
· контролінг персоналу;
· контролінг фінансів;
· контролінг ризиків;
· контролінг якості.
4
за комплексністю
Контролінг можна поділити на тотальний (контролінг всієї виробничо-господарської діяльності підприємства з урахуванням організаційних особливостей) та локальний (охоплює лише частину об'єкта, окремі позиції). У випадку реалізації тотального контролінгу можна очікувати появу синергетичного ефекту, що перевищує суму ефектів від оптимізації локальних сфер. Локальний чи позиційний контролінг охоплює лише частину об'єкту, окремі позиції
5
за рівнями управління
Розрізняють вищий, середній та нижчий контролінг. Вищий рівень потребує контролінгу, що дозволяє ставити задачі і оцінювати вклад різноманітних сфер діяльності в ефективну роботу підприємства на основі інформаційно-аналітичної та методологічної підтримкм вищого рівня управління. Підтримка середнього та нижчого рівня управління має на увазі конкретизацію цілей, поставлених вищим рівнем управління.
6
за зв'язками з основними функціями менеджменту
Виділяють такі види контролінга, як планування, обліку, контролю та аналізу [6, c. 23]
Найбільш відомими класифікаціями можна вважати класифікацію за горизонтами планування, а саме поділ контролінгу на оперативний та стратегічний.
Сутність оперативного контролінгу полягає у формуванні засобів і методів ефективного керування поточними цілями підприємства, які можуть бути визначені як прибутковість та ліквідність. Головною метою оперативного контролінгу є створення такої системи управління, що ефективно допомагає досягти поточних цілей підприємства, а також оптимізує відношення “витрати - обсяг - прибуток”. Оперативний контролінг орієнтований на короткострокові цілі і контролює такі основні показники, як ретабельність, ліквідність, продуктивність і прибуток [6 c. 24].
Сутність стратегічного контролінгу полягає в забезпеченні виживання підприємства, його орієнтації на потенціал успіху. Тобто стратегічний контролінг має забезпечити моніторинг досягнення цілей організації і довгострокової стійкої переваги перед конкурентами. Основними напрямами аналітичної роботи у рамках стратегічного контролінгу є:
· аналіз ланцюжка цінностей;
· аналіз витратоутворюючих чинників;
· аналіз конкуренції та бенчмаркінг;
· аналіз ключових чинників успіху;
· аналіз стратегічних планів і підконтрольних показників діяльності.
Стратегічний контролінг орієнтований на довгостркові перспективи. Об'єктами контролю, а отже, і контрольованими величинами, є такі показники, як цілі, стратегія, потенціал і чинники успіху, сильні і слабкі сторони підприємства, шанси і ризики, обмеження та результати [4 c.485].
На практиці існує тісний взаємозв'язок між оперативним і стратегічним контролінгом. При стратегічній постановці питання завжди домінує питання оперативного виконання або навпаки -- оперативні проблеми прибутковості можуть бути не поміченими при нехтуванні стратегічною постановкою питання. Цей взаємозв'язок завжди носить фундаментальний характер [21, c.93].
Інструменти стратегічного контролінгу:
· SWOT-аналіз;
· GAP-аналіз;
· Функціонально-вартісний аналіз;
· Калькулювання на основі діяльності;
· Стратегічне управління витратами;
· Система збалансованих показників;
· Бенчмаркінг;
· Стратегічне управління якістю.
Інструменти оперативного контролінгу:
· CVP-аналіз;
· Функціонально-вартісний аналіз;
· Бюджетування;
· Калькулювання на основі собівартості;
· ABC-аналіз;
· Управління за відхиленнями;
· Маржинальний аналіз і управління ціноутворенням;
· Логістика;
· Ре інжиніринг;
· Фінансовий аналіз показників діяльності (системи показників ZWEI, DuPont, PL).
Таблиця 1.4
Порівняльна характеристика оперативного й стратегічного контролінгу
Ознака
Оперативний
Стратегічний
На що спрямований
На внутрішнє середовище підприємства
На зовнішнє та внутрішнє середовище підприємства
Мета
Забезпечення прибутковості та ліквідності підприємства
Проведення антикризової політики, недопущення виникнення банкрутства. Спрямованість на потенціал успіху
Основні завдання
Поточне та оперативне прогнозування
Відповідальність за стратегічне прогнозування
Визначення вузьких і пошук слабких місць для тактичного керування
Розробка альтернативних стратегій
Визначення всієї сукупності підконтрольних показників відповідно до встановлених поточних цілей
Визначення критеріїв стратегічного прогнозування
Порівняння прогнозованих і фактичних показників з метою виявлення причин, винуватців і наслідків відхилень
Визначення основних підконтрольних показників відповідно до встановлених стратегічних цілей
Аналіз впливу відхилень на виконання поточних планів
Порівняння прогнозованих і фактичних показників з метою виявлення причин, винуватців і наслідків даних відхилень
Створення систем інформації для прийняття поточних управлінських рішень
Аналіз впливу відхилень на виконання стратегічних прогнозів
Аналіз економічної ефективності (особливо інновацій та інвестицій)
Отже, основне призначення контролінгу полягає в орієнтації системи управління підприємством на досягнення поставлених цілей. Контролінг при цьому є складною конструкцією, що поєднує в собі різні елементи функцій керування і використовує їх при вирішенні завдань оперативного й стратегічного характеру.
Таким чином, можна визначити, що контролінг є сучасною методологією координації управлінської діяльності підприємства, яка потребує негайного впровадження у вітчизняні підприємства для подолання нестабільного стану в умовах ринку, мобільного реагування на внутрішні та зовнішні фактори, ефективного управління фінансовими ресурсами організаційної структури.
Дослідження перелічених вище концепцій контролінгу дозволяє зробити висновок про те, що спільною їх ознакою є розвиток всеохоплюючих проявів контролінгу, він виходить за межі всіх функцій управління підприємством, але не стає конкурентом менеджерам, забезпечує виконання стратегічних цілей суб'єкта господарювання всіма підрозділами його організаційної та фінансової структур на всіх рівнях ієрархії управління. Прогнозуючи перспективи розвитку концепції контролінгу, слід зазначити, що її суть в перспективі повинна полягати в створенні такої моделі контролінгу, яка б могла мати здатність до саморозвитку та самовдосконалення, автоматично б реагувала на зміни інтересів зацікавлених осіб, зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищах підприємства, враховувала тенденції розвитку науки в менеджменті, економіці, аналізу, маркетингу, фінансах, інвестиція та інноваціях. Тобто можна говорити про необхідність розробки адаптаційної теоретичної концепції контролінгу, яка б забезпечила ефективність його функціонування у швидкозмінних умовах ринкової економіки.
2. Аналіз системи показників контролінгу для прийняття управлінських рішень

Контролінг спроможний виконати свої функції лише за допомогою економічних показників, за якими здійснюється планування, облік, аналіз та контроль виконання бюджетів у розрізі об'єкта спостереження.
Показниками є абсолютні та відносні числові характеристики об'єктів, явищ, процесів господарської діяльності підприємств. Важливою умовою показників контролінгу є їх взаємозв'язок, можливість відобразити динаміку явищ і процесів, показати тенденцію розвитку та причинно-наслідкові закономірності [20 c. 73].
Виникає проблема відбору системи показників для комплексної характеристики всіх найбільших суттєвих сторін багатогранної діяльності підприємств та діагностики слабких місць в роботі.
Система показників відбирається двома способами:
· логіко-дедуктивним (береться узагальнений показник і поступово розкладається на складові показники нижчих рівнів, між якими є логічний зв'язок);
· емпірико-індуктивний (методом стислого відбору включаються в систему найбільш вагомі показники господарської діяльності).
На практиці доцільно використовувати одночасно два способи, тому що логіко-дедуктивних показників небагато: піраміда Дюпона, Piramid Structure of Ration (PSR), система показників RL.
Піраміда Дюпона показує норму прибутку, яка формується за рахунок двох показників - рентабельності, продажу та оборотності капіталу. У свою чергу рентабельність продажу залежить від обсягу продажу, ціни, собівартості, прибутку, а оборотність - від обсягу реалізації та використаного капіталу.
PSR - це модифікація піраміди Дюпона, коли зведений показник норми прибутку розкладається на складові методом відношення окремих елементів до обороту.
ZWEI (абривіатура від німецького Центральний союз електротехнічної промисловості) - система, яка включає багато показників для планування, аналізу та порівняння підприємств різних за ростом і структурою капіталу.
RL система показників, яка базується на рентабельності та ліквідності; ліквідність розраховується виходячи з потоку платежів та працюючого капіталу.
Емпірико-індуктивний спосіб передбачає відбір показників поточної діяльності та фінансової сфери для діагностування економічного стану підприємства, при цьому важливо встановити оптимальне значення для кожного показника. Порівнянням фактичного числового вираження конкретного показника з його оптимальним значенням визначають міру відхилення та роблять висновок щодо "здоров'я" підприємства [8, c. 92].
З точки зору менеджерів, необхідною умовою для успішної роботи на основі концепції контролінгу є відбір та узагальнення інформації, отриманої не тільки від фінансового та управлінського обліку, але й з інших джерел -- статистичних обстежень, опитування клієнтів, спеціальних досліджень, преси.
Збір інформації здійснюється заздалегідь виділеними структурними підрозділами та переліком показників, необхідних для відстеження (моніторингу). Кількість показників, прийнятих для планування та контролю, встановлюється виходячи зі стратегічної мети підприємства, його структури, величини обороту, досвіду роботи працівників економічних служб, культури управління та інших факторів, тому для кожного підприємства визначається свій набір показників [12 c. 172-174].

webkursovik.ru/
Рис. 2.1 Напрями аналізу в контролінгу

Аналіз показників, вибраних в якості підконтрольних, проводиться різними методами і прийомами, але основне завдання полягає у знаходженні відхилень, оцінки таких відхилень і визначення залежності між відхиленнями та результатами діяльності підприємства.
Потрібно зауважити, що контролінг трактується як система, що збирає, обробляє, аналізує та коментує явища, процеси і події та передає інформацію про них для системи управління. Контролінг не бере безпосередньої участі в процесі управління, а виконує сервісну функцію в ньому, забезпечуючи інформацію для менеджерів.
Система контролінга вимагає розробки переліку показників планування, обліку, статистики та аналізу за основними об'єктами спостереження.

Размещено на webkursovik.ru/
Рис. 2.2 Показники контролінга за об'єктами

За умовами господарювання підприємства об'єкти контролінга можна згрупувати таким чином:
· ресурси підприємства (засоби виробництва, матеріальні ресурси, персонал);
· господарські процеси (інвестиційна діяльність, постачання, виробництво, збут, науково-дослідна діяльність);
· фінансова діяльність;
· показники ефективності використання ресурсів, здійснення процесів управлінської діяльності.
У цих групах виділяються ті показники, які характеризують статику та динаміку роботи підприємств. Показники плануються, обліковуються, аналізуються та контролюються з метою забезпечення моніторингу зовнішнього і внутрішнього стану та визначення тенденцій розвитку підприємства.
Найбільша кількість господарських операцій, що здійснюється на підприємстві, пов'язана з виникненням витрат.
Витрати -- це зменшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
У ринкових умовах фінансова діяльність підприємства пов'язана з аналізом джерел коштів та їх використанням. Такий аналіз дає можливість:
- оцінити фінансове становище підприємства -- його борги та власний капітал;
- показує, на скільки ефективно використовуються залучені та власні кошти;
- показує, що слід змінити в діяльності підприємства . Фактори, які впливають на стратегію і тактику розвитку підприємства, і його фінансовий стан:
- постійні зміни оточуючого середовища;
- поява нових виробників;
- зміна попиту та пропозиції;
- коливання цін;
- конкуренція між виробниками продукції.
Аналіз фінансового стану підприємства та його планування на майбутнє дає можливість визначити:
- чи достатньо коштів для погашення заборгованості;
- чи платоспроможне підприємство;
- чи не загрожує йому банкрутство.
Мета аналізу фінансового стану підприємства -- визначення взаємозалежності між різними показниками.
Головне в аналізі -- оцінка динаміки основних показників та місце підприємства серед конкурентів.
Аналіз передбачає застосування певних прийомів:
1) складання порівняльних таблиць за ряд років, при цьому виявляють відхилення в абсолютних сумах та у відносних показниках (у %) по основних об'єктах господарської та фінансової діяльності;
2) визначення відносних відхилень показників (у %) стосовно базового періоду;
3) визначення показників за ряд років (кварталів) (у %) до будь-якого підсумкового показника (до суми балансу, власних активів тощо);
4) визначення спеціальних коефіцієнтів, які характеризують співвідношення між окремими статтями звітності.
Методика проведення аналізу фінансової діяльності підприємства передбачає: проведення горизонтального аналізу методом співставлення даних балансу на початок та кінець звітного періоду.
За допомогою балансу підприємство має можливість проаналізувати фінансовий стан, який набуває актуальності в умовах ринку.
Керівництво підприємством вимагає постійної оцінки позиції підприємства і показників його діяльності на найближчу і віддалену перспективу.
Аналіз балансу дає можливість:
- осмислити фінансовий стан підприємства;
- прийняти управлінські рішення на основі отриманої інформації. Такі рішення можуть бути направлені на поліпшення поточної роботи або мати стратегічний характер [23, c.170].
Найважливіші показники діяльності підприємства, які визначаються за допомогою балансу:
1) показники ліквідності;
2) показники ділової активності;
3) показники рентабельності;
4) показники структури капіталу або платоспроможності;
5) показники персоналу;
6) показники виробництва.
1. Показники ліквідності активів
Ліквідність активів означає, наскільки швидко і без значних Додаткових витрат підприємство може погасити свої зобов'язання.
Показники ліквідності визначаються з метою контролю за зобов'язаннями підприємства і надходженням коштів на розрахунковий рахунок з тим, щоб уникнути неплатоспроможності, банкрутства.
Таблиця 2.1
Показники ліквідності
Показники
Значення
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Показує, наскільки підприємство забезпечує покриття своїх зобов'язань готівкою. Теоретичне значення показника складає 0,2-0,25. Слід звернути увагу на динаміку цього показника -різні коливання не бажані
2. Проміжний коефіцієнт
ліквідності
Є похідним від першого і взаємопов'язаний з ним. Він розкриває відношення найбільш мобільних оборотних коштів до поточних зобов'язань. Визначення цього коефіцієнта необхідне тому, що роль окремих видів оборотних коштів у загальному значенні ліквідності різна
3. Коефіцієнт покриття ліквідності
Вказує на достатність у підприємства коштів для покриття своїх зобов'язань. Цей показник, ж правило, повинен коливатись між 1 і 2, а інколи сягати 3
4. Коефіцієнт покриття за рахунок матеріальних запасів
Вказує на те, як впливає розмір матеріально -технічних запасів на ліквідність оборотних коштів. Його доцільно визначати у відсотках до зобов'язань. Динаміка цього показника дає уяву про поліпшення чи погіршення структури ліквідних оборотних коштів
5. Показник платоспроможності підприємства
Показує період в днях, протягом якого підприємство може здійснювати поточну господарську діяльність на основі ліквідних активів без залучення додаткових джерел надходження коштів
6. Показник чистих оборотних коштів
Показує питому вагу чистих оборотних коштів. Цей показник свідчить про ступінь фінансової сіійкості підприємства

2. Показники ділової активності
Ділова активність -- це здатність підприємства ефективно використовувати свої ресурси.
Ефективність діяльності, або ділова активність, підприємства це того здатність збільшити ліквідність, насамперед, за рахунок най-Зільш мобільних активів (гроші на розрахунковому рахунку).
Підприємства використовують при аналізі ділової активності різноманітні показники. Серед них найбільш часто наводяться по казники оборотності -- для оцінки фінансового стану та швидкості обороту коштів, тобто час, за який оборотні кошти перетворюються в грошову форму і впливають на платоспроможність.
Таблиця 2.2
Показники оборотності
Показники
Значення
1. Коефіцієнт оборотності капіталу
Відношення обсягу реалізації до суми активів, які показані в балансі, показує скільки разів на рік відбувається повний цикл виробництва і обігу коштів, що дає ефект у вигляді прибутку
2. Коефіцієнт оборотності запасів (швидкість їх реалізації)
Чим вище значення має показник оборотності запасів, тим менше коштів зв'язується в цій найменш ліквідній статті активш, що зумовлює стійкий фшансовий стан підприємства
3. Показник оборотності запасів у днях
Він показує, скільки днів необхідно для продажу матеріально-виробничих запасів
4. Показник числа оборотів для оплати рахунків постачальників
Цей показник дає уяву про те, скільки оборотів необхідно підприємству для оплати виставлених йомурахункш
5. Показник №4, виражений у днях
Він вказує термін, за який здійснюються платежі постачальникам
6. Показник оборотності матеріальних необоротних активів (фондовіддачі)
Фондовіддача може бути підвищена внаслідок зниження питомої ваги матеріальних необоротних активів, або за рахунок їх високого технічного рівня
7. Коефіцієнт оборотності власного капіталу
Високе значення показника є сигналом значного перевищення рівня реалізації над вкладеним капіталом та збільшення фінансових ресурсів. Низький показник означає бездіяльність частини власних коипів і вимагає пошуку варіанту іншого вкладення коштів і отримання прибутків
3. Показники рентабельності
Рентабельність показує рівень прибутковості від реалізації товарів і є одним із загальних показників діяльності підприємства.
Рівень рентабельності розраховується відношенням отриманого прибутку до витрачених коштів на виробництво продукції, або як відношення одержаного прибутку до обсягу реалізованої продукції.
Показники:
· рентабельність усього капіталу підприємства;
· рентабельність власного капіталу;
· и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.