На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Суть призначення процесу лквдацї пдприємства, його основн етапи. Склад лквдацйної комсї та порядок складання балансу. Функцї комсї та лквдатора. Порядок проведення антикризового аудиту. Завдання, права й обов'язки арбтражного керуючого.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 17.08.2009. Сдан: 2009. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Контрольна робота


з дисципліни: «Антикризове управління»
Зміст

1. Суть і призначення ліквідаційної процедури. Порядок її початку. Функції ліквідаційної комісії і ліквідатора. Склад ліквідаційної комісії. Ліквідаційний баланс: суть, призначення, порядок складання
2. Організація та порядок проведення антикризового аудиту. Висновок та звітність аудитора. Основні та спеціальні види аудиту. Ризики в аудиті. Інвентаризація
3. Завдання, права й обов'язки арбітражного керуючого. Процедура виявлення кредиторів і санаторів. Черговість задоволення вимог кредиторів
Список літератури
1. Суть і призначення ліквідаційної процедури. Порядок її початку. Функції ліквідаційної комісії і ліквідатора. Склад ліквідаційної комісії. Ліквідаційний баланс: суть, призначення, порядок складання

У випадках, передбачених законодавством, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
До наслідків, які наступають після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закон відносить:
1. завершення підприємницької діяльності банкрута закінченням технологічного циклуй виготовлення продукції у разі можливості її продажу;
2. строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
3. припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;
4. відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
5. укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;
6. скасування арешту, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
7. вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;
8. виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.
Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Ліквідатор (ліквідаційна комісія), призначені господарським судом, виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому законодавством.
У ліквідаційній процедурі господарський суд: розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:
* приймає до свого, відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;
* виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;
* здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;
* аналізує фінансове становище банкрута;
* виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;
* очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;
* пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;
* має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;
* з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;
* заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими;
* з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;
* вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
* передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правові документів підлягають обов'язковому зберіганню;
* реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;
* повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;
* здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.
До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності - також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування.
Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником - майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власник або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.
При здійсненні своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Стягнені суми включаються в ліквідаційну масу і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленої статтею 31 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством України. Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою.
Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору спеціалістів з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.
Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про приватизацію державного майна» та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.
У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Майно банкрута, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.
Продаж цінних паперів, що належать банкруту на праві власності, здійснюється відповідно до законодавства.
Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.
Ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.
Ліквідатор зобов'язаний на вимогу господарського суду або державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.
До обов'язків ліквідаційної комісії, яку призначає власник підприємства, входить управління справами підприємства, в тому числі і складання ліквідаційного балансу.
Ліквідаційний баланс складається на дату прийняття власником рішення про ліквідацію. Це зазначено у підпункті 8.1.3 Наказу ДПА України «Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів)» №80 від 19.02.98
Враховуючи вимоги до дати ліквідаційного балансу, ще раз зазначаємо: він не обов'язково повинен містити нульові показники, оскільки деякі ліквідаційні заходи, що впливають на склад активів і пасивів, здійснюють після дати прийняття рішення про ліквідацію. До таких заходів належать:
- інвентаризація, внаслідок якої можуть виявитися надлишки або недостачі ТМЦ;
- проведення розрахунків з дебіторами і кредиторами;
- погашення заборгованості перед бюджетом;
- списання безнадійної дебіторської і кредиторської заборгованості;
- проведення розрахунків із засновниками тощо.
Крім того, у п. 3 ст. 13 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV зазначено: звітним періодом підприємства, що ліквідовується, для складання фінансової звітності є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію. Тобто на дату прийняття рішення про ліквідацію ліквідаційна комісія повинна скласти не тільки баланс підприємства, але й інші форми фінансової звітності, а саме: звіти про фінансові результати, про рух коштів, про власний капітал і примітки до звітів. Для суб'єктів малого підприємництва фінансова звітність складається з балансу і фінансової звітності.
Утім, складання ліквідаційного балансу не означає припинення ведення бухгалтерського обліку операцій, що виконуються після дати його складання. Як зазначено у п. 1 ст. 8 Закону №996, бухгалтерський облік на підприємстві ведуть безперервно з дня реєстрації до його ліквідації. А згідно з п. 4 ст. 34 Закону про підприємства в Україні, підприємство вважається ліквідованим з моменту його виключення з державного реєстру України.
Таким чином, бухгалтерський облік потрібно вести аж до виключення підприємства з держреєстру. Відповідальність за його ведення, згідно з п. 8 ст. 8 Закону №996, покладається на ліквідаційну комісію.
Крім того, враховуючи тривалість ліквідаційного процесу, цілком ймовірною є ситуація, коли під час ліквідаційних заходів настане термін складання проміжної щоквартальної звітності. Її, вочевидь, слід подавати, незважаючи на вже складений ліквідаційний баланс.
Аналогічна ситуація і з податковою звітністю: поки підприємство стоїть на обліку в податковому органі як платник податків, звітність потрібно подавати.
2. Організація та порядок проведення антикризового аудиту. Висновок та звітність аудитора. Основні та спеціальні види аудиту. Ризики в аудиті. Інвентаризація

У вітчизняній науково-практичній літературі поняттю «антикризового аудит» досі приділялося дуже мало уваги, оскільки здебільшого економісти не вбачали істотної різниці між звичайним аудитом та аудитом, здійснюваним на підприємствах, що перебувають у фінансовій кризі. З прийняттям Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ким передбачена можливість досудової и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.