Здесь можно найти учебные материалы, которые помогут вам в написании курсовых работ, дипломов, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение оригинальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение оригинальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения оригинальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, РУКОНТЕКСТ, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии так, что на внешний вид, файл с повышенной оригинальностью не отличается от исходного.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Редагування науково-популярних видань

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 19.05.13. Год: 2012. Страниц: 16. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


     ВСТУП 

     За  винятком суто спеціалізованого газетно-журнального  та етикетково-пакувального виробництва, у всіх інших випадках головним предметом  діяльності і видавця, і поліграфіста стає підготовка та випуск у світ книжкової  продукції. Осягнути всю повноту  цього складного, відповідального і тривалого в часі процесу не можна без з'ясування сутності, форм, функцій та інших особливостей книги як основного предмета видавничої діяльності. Точне і повне визначення поняття "книга" й досі залишається проблемою для дискусій у світовому книгознавстві. Існуючі десятки тлумачень "книги" як терміна не є досі  загальноприйнятими, бо не змогли в короткій, б місткій і переконливій формі окреслити ні глибинної її сутності, ні меж, які відрізняють її від інших засобів збереження і передачі інформації. Пояснюється це, з одного боку, еволюцією матеріальної форми книги в історичному розрізі, а з іншого — її універсальними особливостями та багатофункціональним призначенням.

     Мета зробити редакторський аналіз довідкового апарату перекладних словників, виявити помилки, дефекти, неточності, зробити редакторський висновок.

     Завдання:

  1. Дати загальне поняття про редагування
  2. Розкрити особливості редагування довідкового апарату
  3. Зробити редакторський аналіз довідкового апарату перекладних словників
  4. Зробити висновки

     Предмет - редакторський аналіз перекладних словників.

     Об'єктом дослідження виступає перекладні словники.

     Новизна роботи полягає у новому сучасному погляді на проблеми помилок, дефектів та неточностей у перекладних словниках.

     Методи  дослідження: пошуковий, аналітичний, емпіричний, науковий, синтетичний.

     Робота  складається зі вступу, двох розділів (1 – теоретичний, 2 – практичний), висновку, списку використаної літератури, додатків. Перший розділ присвячений визначенню поняття редагування, особливостям редагування довідкового апарату. У другому поданий редакторський аналіз перекладних словників Загальний обсяг роботи 31 сторінок, 8 додатків. 
 
 
 
 
 

 

      РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ  РЕДАКТОРСЬКОГО АНАЛІЗУ 
 

     1.1 Загальне поняття редагування 

     Редагування — це перевірка (перегляд, іншими словами аналіз, контроль) і виправлення повідомлень під час їх готування до публікування.

     Якщо  розглядати редагування в едитології слід виділити теорію редагування. Теорія редагування — це складова частина едитології, що досліджує  методологічні засади безпосереднього готування повідомлень до публікування  (редагування). Тобто, це система логічно опрацьованих знань про практику редагування — правила внесення змін безпосередньо в саме повідомлення.

     Методологічна база редагування

     Редагування — аж ніяк не наукотворча примха людей. Воно існує тому, що автор  і реципієнт об'єктивно через  відсутність зворотного зв'язку не можуть спілкуватися з потрібною  ефективністю. Для її підвищення потрібні редактори, а редакторам для того, щоб забезпечити цю ефективність, необхідна наукова теорія, яка давала б змогу досягти цієї ефективності.

     Методи  й методики редагування

     Методи  редагування. У редагуванні для опрацювання повідомлень використовують відповідні загальнонаукові методи.

     Методики  редагування. Для різних видів літератури часто розробляють детальні інструкції, в яких описують, як на практиці слід застосовувати методи контролю, виправлення, пошуку, експертних оцінок, моделювання і т.п. Такі інструкції, адаптовані до конкретного виду літератури, називають методиками редагування.

     Виділяють окремі галузі редагування, а саме, редагування художньої, публіцистичної, ділової, наукової, популярної, інформаційної, виробничої, навчальної, довідкової, рекламної та дитячої літератури.

     Аспекти редагування

     Аспект  редагування — це редагування повідомлення на основі якогось одного чи одночасно кількох видів норм. Кожен такий аспект, як правило, має окрему назву.

     Процес  виділення аспектів редагування  не скінчився до цього часу, а  тому вже наявний перелік не може претендувати на завершеність. Найімовірніше, в майбутньому кожен вид норм редагування буде утворювати свій окремий аспект . 

 

      1.2 Редагування довідкового апарату 

     Службова  частина (апарат видання)

     Ця  частина складає передусім напрацьований  історичним досвідом і регламентований певними нормами, стандартами тієї чи іншої країни мінімум уніфікованих інформаційних даних, які вміщуються на початкових і прикінцевих сторінках книжкового видання з метою його ідентифікації як усередині країни, так і за кордоном.

     Таким чином, за нашою концепцією змістової  конструкції книжкового видання, елементи цього апарату логічно переходять у повноправні структурні одиниці:

     •   службові (вихідні відомості);

     •   вступні (передмова, історико-біографічний нарис);

     • заключні (післямова, коментарі, додатки,  покажчики, списки скорочень і умовних позначень, бібліографія тощо).

     Елементами  вихідних відомостей видання, згідно із  Законом України "Про видавничу  справу" та проектом нового українського стандарту "Видання. Вихідні відомості", є:

     • відомості про авторів (або тих  осіб, хто брав участь у створенні  конкретного видання);

     • назва видання;

     • надзаголовкові, підзаголовкові, вихідні  дані;

     • класифікаційні індекси;

     • макет анотованої каталожної картки;

     • анотація;

     • міжнародні стандартні номери;

     • знак охорони авторського права;

     • випускні дані.

     Початкових  сторінок, на яких уміщується текстовий  матеріал службової частини видання, може бути дві-чотири.

     Це  залежить від виду і складності видання. Такі сторінки мають свої назви: титульні аркуші.

     Вступна частина

     Вступна частина — це додатковий до основної  частини текст або кілька текстів, підготовлені за ініціативою видавництва чи автора для повнішого і глибшого  сприйняття читачем пропонованого видання.

     Умовно  до цієї частини можна віднести такі складові змістової побудови книги:

     • передмова;

     • вступна стаття;

     • історико-біографічний нарис.

     Передмова — складова вступної частини видання, яка орієнтує читача у змісті, структурі та призначенні видання, звертає увагу на його особливості.

     Вступна стаття — складова вступної частини видання, головне завдання якої — дати читачеві більше доступно написаного нового, аналітичного матеріалу, що допоможе краще, глибше зрозуміти твір, суспільно-політичні умови його створення і житейську долю його творця.

     На  відміну від вступної статті, історико-біографічний нарис є більшим за обсягом і самостійним твором. Його проблематика часто виходить за межі означеної праці, що публікується. Тут менше аналізується сама праця, але значна увага звертається на історичне, суспільно-політичне тло, умови формування світогляду автора, ретроспективу його життя і творчості.

     Заключна  частина

     Заключна  частина — це підготовлений за ініціативою видавництва чи автора додатковий до основної частини текст або кілька текстів, які доповнюють її зміст, тлумачать, узагальнюють окремі положення, допомагають читачеві повніше і глибше зрозуміти текст в усьому його обсязі і в контексті із суспільно-політичним тлом.

     Складовими  заключної частини книги є:

     • післямова;

     • примітки;

     • коментарі;

     • додатки;

     • покажчики різного виду;

     • глосарій (перелік основних термінів);

     • списки використаної літератури, архівних та інших джерел;

     • двомовні словники термінів і понять;

     • список скорочень і умовних позначень;

     • зміст та оглав;

     Кожна з цих складових потребує короткого  коментарю. Значення терміна післямова зрозуміле: це  завершальний, заключний акорд до змісту всієї книги. Отож, і вміщується він наприкінці видання.

     Примітки є стислою, лаконічною довідкою до того чи іншого слова, яке може бути незрозуміле читачеві. На відміну від приміток поява коментарів обумовлюється необхідністю детального й розгорнутого тлумачення окремих фрагментів авторського тексту, певних подій, явищ, персонажів. Розрізняють текстологічні, літературно-історичні, лінгвістичні, видавничі коментарі.

     Наприкінці  багатьох книжкових видань, залежно  від особливостей їх змісту та потреб читача, подаються додатки. У наукових, навчальних виданнях це можуть бути  малодоступні для користувача книги різноманітні документи, нормативні акти, карти чи таблиці; у виданнях художніх творів (переважно багатотомних, академічних) —  варіанти текстів, окремі редакції; додатком до основної частини тексту може бути блок ілюстративного матеріалу. Їхнє  призначення цілком конкретне — доповнити, збагатити книгу такими матеріалами, які не введені до основної частини, але мають до неї безпосереднє відношення за змістом чи проблематикою. Важливою складовою заключної частини книги є  покажчик.

     Покажчик  — це своєрідний путівник для читача, який спрощує пошук наявних у книзі різноманітних даних —  термінів, імен, дат, географічних назв, документів, ілюстрацій тощо із вказівкою конкретних сторінок, на яких вони  зазначені в тому чи іншому контексті по всьому виданню.

     Компонування наприкінці тексту книги окремої  групи малозрозумілих слів з коротким поясненням їхнього значення або перекладом з іншої мови отримало назву глосарія. Здебільшого цей елемент заключної частини книги готується у виданнях текстів античної доби, богослужбових книг або стародавніх писемних пам'яток.

     Не  можна уявити сьогодні переважної більшості професійно зорієнтованих видань без уміщення в окремому блоці бібліографічного опису використаної літератури і джерел.

     Ця  складова заключної частини книги  виконує  важливу довідкову й інформаційну функції і потребує особливо ретельного ставлення видавця до оформлення. 

     Двомовні  словники термінів і  понять, як також і список скорочень і умовних позначень, ретельно і грамотно підготовлені видавництвом, завжди засвідчують культуру видання, прагнення видавця зробити книгу зручною і  корисною для користувача.

     Специфічними покажчиками є зміст або оглав – найперші довідково-пошукові елементи у складі апарату видання. Перше вживається у виданнях, що складаються з кількох творів, що характерно для збірників. Друге використовується в монографічних виданнях, в яких основу складає один твір. Завдання редагування - забезпечити точну відповідність назв структурних частин по тексту з назвами в змісті (оглаві).

     У змісті (оглаві) слід включати всі рубрики, не обмежуючись тільки назвами розділів або глав, а в збірках - заголовками статей. Зважаючи пошукової значущості змісту (оглаву) його доцільно розміщувати на початку видання.

 

 

      РОЗДІЛ 2 РЕДАКТОРСЬКИЙ АНАЛІЗ ВИДАНЬ НАУКОІВО-ПОПУЛЯРНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 

     2.1 Редакторський аналіз «Современный англо-русский русско-английский словарь. Грамматика» укладач Романов Д.А. 

     Современный англо-русский русско-английский словарь. Грамматика. – Составитель Романов  Д.А../Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2002. – 464с.

     Довідковий  апарат представлений – вихідними  відомостями, додатками, списком скорочень. 

  1. відомостями про авторів
  2. назва видання
  3. вихідними дані
  4. класифікаційні індекси
  5. міжнародній стандартний номер
  6. знак охорони авторського права
  7. випускні дані

     Існують обов’язкові (відомості про авторів (або тих осіб, хто брав участь у створенні конкретного видання); вихідні дані; класифікаційні індекси; макет анотованої каталожної картки; анотація; міжнародні стандартні номери; знак охорони авторського права; випускні дані, передмова (вступна стаття), післямова (заключна стаття); зміст (оглав)) та необов’язкові (контртитул, шмуцтитул, коментарі, покажчики, додатки тощо) елементи довідкового апарату. У книзі, яку ми розглядаємо, із обов’язкових елементів довідкового апарату присутні такі: відомості про автора, класифікаційні індекси, анотація, міжнародний стандартний номер, знак охорони авторського права, випускні дані, передмова, епілог, оглав.

     Класифікаційні  індекси, міжнародний стандартний номер, знак охорони авторського права як і належить розташовані на обороті титульного аркуша на відведених їм місцях: перші – у лівому верхньому куті, другий – у лівому нижньому куті, третій – у правому нижньому куті.

     Розглянемо  відомості про автора. Цей елемент  розміщений на обкладинці видання. Подаються роки життя автора, короткі відомості про його діяльність. Місце розташування цього елементу досить вдале, адже читач спочатку розглядує обкладинку книги, а потім внутрішні складові видання. На обороті титульного аркуша зазначено дизайнера обкладинки, а на останньому аркуші видання є перелік людей які приймали участь у створенні видання це – головний редактор, перекладач, редактор, художній редактор, коректор.

     Анотація  теж розташована на обкладинці книги, де читач її зовсім не очікує. За нормами анотація повинна вміщуватися на обороті титульного аркуша й складатися з 700 символів, як правило це буде два абзаци: перший - відомості про книгу, другий – читацька адреса. У даному випадку другого не існує, що є суттєвим недоліком книги.

     Випускні  дані розміщені у кінці книги, де зазначено усі потрібні складові цього елементу.

     Передмова розташована після обороту титульного аркуша та подяки. Починаючи читати передмову стає зрозуміло, що її автором є редактор або рецензент, для прикладу фраза із передмови  «Автор попытался систематизировать…». Остання третина передмови написана автором: «Выражаю благодарность авторам, работы которых цитирую…». Підписана  сама передмова ім’ям автора та можливо місцем та роком її написання. Чому можливо? Книга вийшла у 2005 році, але відомостей у передмові щодо оригіналу видання якого року, де вперше було видано немає? А саме це 2005 року позиціонує відомості як останні сучасні, а зазначено рік 1968.

     Епілог написаний дуже вдало. Автор звертає увагу на вивчення людством історії, на значення історії в нашому житті, на необхідність знань у цій сфері та на помилки які б ми могли не робити знаючи помилки наших предків.

     У кінці книги, яка складається з глав, за нормами повинен бути оглав, але чомусь у даному видані цей елемент назвали змістом, що є грубим порушенням правил.

     Із  необов’язкових елементів довідкового  апарату присутні: контртитул, подяки, шмуцтитули, колонтитули, зноски, вклейки, додатки, примітки, покажчик, рекомендована література.

     Контртитул, шмуцтитули, зноски та покажчик виконані за усіма нормами їх написання та розміщення.

     Подяки  розташовані на початку книги  перед передмовою та у другій частині передмови, де автор висловлює свою подяку авторам яких цитує. За нормами редагування місце розташування подяк не є помилкою, але зазвичай їх розташовують у кінці книги і висловлюють усі разом.

     Колонтитули розташовані тільки на верхніх краях  аркушів видання. На лівій сторінці у правому кути зазначено назву книги, у лівому куті – номер сторінки. На правій сторінці у правому куті зазначено номер сторінки, у лівому куті лише назву глави, було б набагато краще, якщо поряд із назвою глави друкували й номер глави. Це полегшило б пошук й додало цінності виданню.

     Вклейки розташовані у середині книги  пронумеровані та рубриковані. Рубрикація розподіляє фото на групи, кожна з груп має свою тематичну назву, крім одної «Любовь к собаками в Британии». Ця група примушує читача замислитися, ще раз гортати сторінки вклейки, а можливо взагалі закрити книгу.

     До  додатків відноситься: генеалогічна таблиця (додаток А), перелік римських імператорів (додаток Б) й таблиці (додаток В).

     Відкриваючи генеалогічну таблицю (додаток А ) стає незрозуміло що то за лінії, знаки рівняння, роки та підписи в дужках. Необхідно було на це звернути увагу при складанні книги.

     Роки  правління, які подані у переліку римських імператорів, викликають у  читача багато питань. Наприклад, «Чому  деякі роки повторюються, вони що правили  удвох?» або «Навіщо об’єднанні одразу декілька імператорів?». Все це помилки редактора, які необхідно виправляти.

     У додатках «Карти» незрозуміло де суша, а де вода. Потрібно було розрізнити кольором або затушувати лініями, крапочками або і тим, й іншим.

     Примітки відносяться кожна до своєї глави. Та читаючи їх незрозуміло, що тут і до чого. Деякі примітки це прізвища авторів, дещо – пояснення, але як вони взаємопов’язані із основним текстом пояснень нема. У главі 7 є посилання на примітку 93, та з-за неуважності колективу редакторів поряд із цифрою стоїть знак долара.

     Рекомендована література подається до кожного  розділу основного тексту. У кожному  розділі література розділена на групи, та чомусь деякі групи у кожному розділі повторюються, а у інших розділах дечого немає, а щось з’являється.

     Отже, загалом видання невдале, тому що редактор дуже недбало віднісся до редагування книги, а особливо довідкового апарату. Коли видання потрапить у книжковий магазин або у бібліотеку, продавець або бібліотекар не зможе оцінити це видання, так як воно того заслуговує, з-за невдалої передмови, вихідних даних та хаотичного розташування елементів видання.

     Якщо  ж брати до уваги роботу автора, то її можна оцінити найвищим балом. Текст видання простий та зрозумілий читачу-нефахівцю, але при всьому цьому він зберігає свою науковість та новизну.

     Якщо  ж виправити роботу редактора, то це видання заслуговує свого місця  на полиці кожної людини, яка хоч  трохи цікавиться історією.

        
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2.2 Редакторський аналіз «Пейзаж будущего: Человек в мире природы. Природа в мире человека» О.І. Васинський 

     Васинский А.И. Пейзаж будущего: Человек в мире природы. Природа в мире человека. – М.: Политиздат, 1985. – 206с.

     В наш час екологія є болючою  темою кожної держави планети в цілому. У книзі розповідається про те, які зміни треба застосувати щодо себе, своїх думок, поведінки, звичок; що людина може зробити для природи зараз аби у майбутньому наші пращури жили на квітучий планеті.

     Видання розраховане на широке коло читачів.

     Популяризується    видання   за   допомогою   художніх    розповідей

(додаток  Г) в основному тексті й «додавання» публіцистичного викладу матеріалу (додаток Ґ). Деякі абзаци мають форму міркування, речення у тексті прості й зрозумілі. Використовуються тропи, наприклад епітети «благодатный», «буднично»; порівняння «свою заветную мечту, как неприкосновенное сокровище».

     У виданні використовуються виділення, які служать для загострення  уваги читача на особливо цікавих  моментах.

     Із  обов’язкових елементів довідкового апарату у виданні присутні: відомості про авторів, вихідні дані, класифікаційні індекси, макет анотованої каталожної картки, анотація, міжнародний стандартний номер, знак охорони авторського права, випускні дані, передмова, оглав.

     У відомостях про авторів названі  такі ім’я: завідуючий редакцією, редактор, молодший редактор, художник, фотограф, художній редактор, технічний редактор. Розташовані відомості на останній сторінці видання, де саме їх й шукатиме читач.

     На  передостанній сторінці книги розташовані  вихідні дані, класифікаційні індекси (також є на обороті титульного аркуша), макет анотованої каталожної картки, анотація, міжнародний серійний номер. Знак охорони авторського права розташований на обороті титульного аркуша. Всі ці елементи виконані найкраще, роботу редактора можна оцінити найвищою оцінкою. При складанні анотації були ураховані усі необхідні її складові: короткі відомості про книгу та читацька адреса.

     Випускні  дані містять: порядковий номер випуску і дату виходу в світ, індекс  видання, розповсюджуваного за передплатою, наклад, ціну, адрес друкарні, серію, номер свідоцтва. Крім того, подають також таку необов'язкову інформацію, як номер телефону друкарні.

     Передмова — це стаття, яку помістили перед  основним текстом і яка попередньо інформує читачів про те, що слід мати на увазі, читаючи видання. Передмова описує: завдання і характер видання; коло читачів, на яке воно розраховане, та вимоги до них; принципи добору й групування матеріалу. Передмову уклав сам автор, тому вона й має таку назву «От автора».

     Оглав, який розташований після основного тексту має «свою» вірну назву. Зауважень щодо поліграфічного виконання також немає.

     Відсутність післямови це здавалось би, на перший погляд, грубою помилкою редактора, але останню главу можна умовно назвати заключною статтею. У ній підводяться підсумки та виражаються надії щодо майбутнього планети й людства в цілому.

     Із  необов’язкових елементів видання присутні: шмуцтитули та вклейка.

     При додаванні цих елементів до основного  тексту були враховані усі поліграфічні норми.

     Але відсутність колонтитулів, хоч і необов’язкового елементу, уповільнює та перешкоджає пошуку інформації.

     Отже, видання є вдалим, тому що основний текст відповідає читацькій адресі, не дивлячись на рік видання книга  й досі актуальна, вона має зручну форму. Елементи довідкового апарату  виконані добре, й те що не вистачає колонтитулів це, звісно, порушення норм, але воно не псує загалом видання. 
 
 

     2.3 Редакторський аналіз «Необыкновенная физика обыкновенных явлений» Кл.Е. Соурц 

     Суорц Кл.Е. Необыкновенная физика обыкновенных явлений: Пер. с англ. В 2-х т. Т. 2. – М.: Наука. Гл. ред. физ.-мат. лит., 1987. – 384с.

     Актуальність, на час видання книги, полягала у  тогочасному сучасному викладу  початкових знань з фізики за допомоги найпростіших експериментів та спостережень, для виконання яких потрібні лише звичайні матеріали, які можна знайти у себе вдома.

     Видання розраховане на загальноосвітні  та спеціалізовані школи, а також  для людей, які займаються самоосвітою.

     У основному тексті є виділення. Виділенням називають зміну графічного оформлення невеликого уривка тексту (слова, словосполучення, речення, максимум — НФЄ) стосовно основного тексту.

     Виділення поділяють на шрифтові та нешрифтові. Шрифтові у свою чергу поділяють  на виділення: а) кеглем (більшим чи меншим від основного); б) великими літерами; в) накресленням г) кольором.

     Нешрифтові  виділення стосуються цілих абзаців, а тому їх виконують: а) відступами б) лінійками.

     Виділення найчастіше служать для того, щоб зробити на окремих словах чи їх групах логічний наголос, виділити правила, приклади.

     Також у основному тексті використовують ілюстрації. В ілюстраціях видаляють усе другорядне, несуттєве. Існують документальні (фотографії) й науково-пізнавальні (графіки, схеми, діаграми тощо) ілюстрації. У основному тексті немає посилань на ілюстрації й підписи до них теж відсутні. Тож яку функцію виконують ілюстрації в основному тексті? Вони є наочним та допоміжним матеріалом, який допомагає краще зрозуміти текст. Розташовуються ілюстрації одразу після тексту, який розповідає про явище, яке зображене на ілюстрації.

     У формулах символьні позначення величин відповідають стандартам, міжнародним позначенням фізичних елементів та побудови їх сполук  (структурних формул). Пояснення до символів дають у порядку їх запису в формулі (зліва направо). У  дробовій формулі розшифровують спершу символи чисельника, а потім — знаменника. Це стосується й того випадку, коли формулу подають у реченні упідбір.

     Популяризується текст за допомогою звертання до читача, використання займенників, наприклад «ми». Спрощення речень до простих, або складних, які мають просту синтаксичну конструкцію.

     Із  обов’язкових елементів довідкового  апарату присутні: відомості про авторів, вихідні дані, класифікаційні індекси, макет анотованої каталожної картки, анотація, міжнародний стандартний номер, знак охорони авторського права, випускні дані, епілог, оглав.

     У відомостях про авторів є імена  редактора, художніх редакторів, технічного редактора, коректорів. Розташовані  ці відомості на останній сторінці видання.
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.