Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Економчний змст, формування виробничої стратегї, особливост удосконалення. Технко-економчний стан пдприємства, напрями змцнення конкурентних переваг. Стратегя виробництва нового виду товару. Пропозицї щодо удосконалення виробничої стратегї.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 05.04.2011. Сдан: 2011. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


http://www.webkursovik.ru/
http://www.webkursovik.ru/
ВСТУП
Основою організації виробництва є виробнича стратегія - підсистема корпоративної стратегії, представлена у вигляді довгострокової програми конкретних дій зі створення і реалізації продукту організації. Ця підсистема передбачає використання і розвиток усіх виробничих потужностей організації з метою досягнення стратегічної конкурентної переваги.
Виробнича стратегія є найважливішим об'єктом планування і обліку на підприємстві.
Шлях до успіху будь-якої виробничої стратегії полягає в тім, щоб максимально точно визначити всі можливі варіанти пріоритетів; зрозуміти, які можуть бути наслідки вибору кожного з наявних варіантів, а також, те, на які компроміси треба йти у випадку обрання того чи іншого варіанта. У будь-якій галузі промисловості, як правило, існує сегмент ринку, обсяг продажів на якому залежить винятково від того, наскільки низькими будуть витрати компанії, яка випускає продукцію.
Удосконалення виробничої стратегії - це шлях до успіху будь - якої фірми, якщо постійно удосконалювати виробництво підприємств, асортимент продукції, заробітну плату робітників, то можна досягти найкращих результатів підприємствам і цим самим зміцнити конкурентні переваги і бути кращими.
Тому, саме проведення аналізу та обґрунтування шляхів удосконалення виробничої стратегії підприємства обумовлюють актуальність обраної теми.
Метою курсової роботи є розробка теоретичних і практичних положень щодо удосконалення виробничої стратегії підприємства.
Для досягнення поставленої мети передбачається вирішення наступних завдань:
дослідити економічний зміст виробничої стратегії, розвиток її теорії та практики;
провести огляд спеціальної літератури щодо формування та удосконалення виробничої стратегії;
проаналізувати існуючу виробничу стратегію на підприємстві;
дослідити господарську діяльність конкурентів;
проаналізувати техніко-економічний стан обраного підприємства;
розробити заходи і напрями зміцнення конкурентних переваг;
розробити стратегію виробництва нового виду товару;
внести пропозиції щодо удосконалення виробничої стратегії на підприємстві;

розрахувати економічну ефективність від впровадження запропонованих заходів щодо вдосконалення виробничої стратегії.

Предметом дослідження є процеси управління і організації, що впливають на удосконалення виробничої стратегії товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (ТОВ «Колос»).

Об'єктом дослідження є діюча виробнича стратегія товариства з обмеженою відповідальністю «Колос»(ТОВ «Колос»).

Джерельною базою при написанні курсової роботи були праці таких відомих авторів як Герасимчук В.Г. («Стратегічне управління підприємством»), Плоткін Я.Д., Пащанко І.Н. («Виробничий менеджмент»), Петрович Й.М. («Економіка виробничого підприємства»), Хопчан М.І., Харів П.С., Бойчик І.М. («Організація і планування виробництва»), Томпсон А.А., Стрінкленд А.Дж. («Стратегічний менеджмент») та інших.
В процесі дослідження використовувалися такі методи : метод обґрунтування категорії виробничої стратегії, метод розвитку теорії виробничої стратегії, метод аналізу системи формування нового виробництва на підприємстві та інші методи статистично-економічного дослідження.
Структура курсової роботи визначена метою і завданнями, включає в себе вступ, теоретичний розділ, аналітичний розділ та проектний розділ, висновки, список використаних джерел та додатки.
виробнича стратегія економічна

РОЗДІЛ 1. ВИРОБНИЧА СТРАТЕГІЯ ЯК ГЕНЕРАЛЬНА ПРОГРАМА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність виробничої стратегії підприємства

Виробнича стратегія (Production Strategy) полягає в розробці загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Виробнича стратегія, у сукупності з корпоративною стратегією (Corporate Strategy), охоплює весь спектр діяльності компанії і допускає довгостроковий процес, що по-кликаний забезпечити фірмі можливість швидко реагувати на будь-які неминучі зміни в майбутньому.

Виробнича стратегія - це підсистема корпоративної стратегії, представлена у вигляді довгострокової програми конкретних дій зі створення і реалізації продукту організації. Ця підсистема передбачає використання і розвиток усіх виробничих потужностей організації з метою досягнення стратегічної конкурентної переваги.

Виробнича стратегія виражається в прийнятті рішень, пов'язаних з розробкою виробничого процесу й інфраструктури, необхідної для його підтримки. Розробка процесу полягає у виборі придатної технології, складанні тимчасового графіка процесу, визначенні товарно-матеріальних запасів, а також способу розміщення даного процесу. Рішення, пов'язані з інфраструктурою, стосуються систем планування і управління, способів забезпечення якості і контролю якості, структури оплати праці й організації виробничої функції компанії.

Виробничу стратегію можна розглядати як складову частину загального процесу планування, що забезпечує відповідність завдань виробництва завданням більш широкої організаційної структури. Оскількизавдання більш широкої організаційної структури з часом мають тенденцію змінюватися, виробнича стратегія також повинна розроблятися з врахуванням можливих майбутніх змін потреб покупців. Виробничі можливості будь-якої фірми можна розглядати як деякий портфель можливостей, що найбільш логічно підходять для адаптації до мінливих запитів клієнтів фірми щодо її продукції чи послуг. [15, с. 28].

1.2 Виробнича стратегія і конкурентні пріоритети

Основна мета виробничої системи полягає в переробці ресурсів,що надходять, у кінцеву продукцію для задоволення запитів споживачів. Виконуючи це завдання, виробнича функція виражається в досягненні фірмою компетентності і конкурентоспроможності на ринку.

Виражена компетентність полягає в тім, що фірма робить щось краще, ніж її конкуренти, тобто, зберігає конкурентоспроможність, що дозволяє їй залучати і зберігати споживачів.

Конкурентоспроможність фірми через реалізацію виробничої функції можна досягти різними методами. Найбільш очевидними є зниження витрат фірми в порівнянні з конкурентами. Однак, це далеко не єдиний підхід. До інших методів забезпечення конкурентоспроможності фірми через виробничу функцію можна віднести такі:

1. Лідерство у мінімізації витрат.

2.Технічна характеристика продукції. Конструкція виробу дозволяє експлуатувати його з більш високими показниками, ніж у конкурентів.

Надійність виробу. Рекламу автомобілю можна зробити, рекламуючи, наприклад, пробіг автомобіля при мінімумі поломок на 10000 км пробігу.

Швидкість доставки.

“Індивідуалізація” виробів за вимогами замовників. У деяких фірм можна придбати будь-який виріб за вашим індивідуальним замовленням.

Своєчасне впровадження продукції на ринок.

Варто зауважити, що в умовах сильної конкуренції підприємству недостатньо досягти низьких витрат на продукцію, що випускається. Необхідна ще і висока якість виробів, пропонованих споживачу. Існує дві окремі категорії якості: якість продукції і якість процесу. Рівень якості кожного окремого виду продукції змінюється залежно від того, для якого сегмента ринку вона призначається. [2, с. 11].

Щоб забезпечувати належний рівень якості продукції, необхідно поставити в центрі уваги вимоги споживачів. Зовсім очевидно, що надмірно складну продукцію з невиправдано високим рівнем якості не будуть купувати через її завищену ціну. З іншого боку, випуск недостатньо якісного товару призведе до втрати тих потенційних покупців, що воліють придбати річ небагато дорожчу, але яка володіє, на їхню думку, певними перевагами.

Якість процесу також має велике значення, оскільки вона пов'язана з надійністю продукції. Oсновна мета забезпечення якості виготовлення полягає у виробництві товарів без яких-небудь технологічних помилок чи недоробок. На деяких сегментах ринку основною умовою для досягнення конкурентної переваги є здатність компанії випускати свою продукцію чи забезпечувати послуги швидше від інших фірм, тобто термін виконання замовлення. На багатьох ринках найважливішим фактором, що визначає рівень конкурентоспроможності фірми, є її здатність реагувати на зміну попиту. Загальновідомо, що в компанії, попит на продукцію якої незмінно росте, навряд чи будуть які-небудь проблеми. Якщо попит на який-небудь товар значний і постійно підвищується, витрати на його випуск неухильно знижуються завдяки економії на масштабах виробництва, а капіталовкладення в нові технології легко окуповуються. Якщо ж попит починає падати,фірмі доводиться згортати виробництво, і, як наслідок, вона зіштовхується зі складними проблемами, необхідністю скорочення штату й активів. З цих причин здатність компанії протягом тривалого періоду швидко й адекватно реагувати на динаміку ринкового попиту стає істотним елементом її виробничої стратегії.

Всі описані вище пріоритети носять загальний характер, однак, у компаній нерідко виникає необхідність визначати пріоритети стосовно конкретних видів продукції чи окремих ситуацій. Такі спеціальні послуги сервісного характеру,нерідко пропонуються виробниками для збільшення обсягів продажів продукції, що випускається ними.

· Технічна підтримка. Компанії можуть очікувати від постачальника комплектуючих надання технічної допомоги в розробці продукції, особливо на самих ранніх стадіях конструкторських робіт і виробництва.

· Прискорення випуску нового товару на ринок. Іноді фірмі приходиться працювати разом з іншими компаніями, здійснюючи комплексний проект. У таких випадках до підготовки виробництва можна приступити, не очікуючи завершення періоду конструкторських розробок. Якщо різні фірми одночасно працюють над одним проектом і їхня робота строго координується, то загальний час на реалізацію даного проекту істотно скорочується.

· Післяпродажна підтримка постачальника. Найважливішим пріоритетом може стати здатність фірми забезпечувати технічну підтримку своєї продукції після продажу. Вона полягає в постачанні запасних частин, іноді в модифікації колишніх, старих комплектуючих і забезпеченні нового, більш вищого рівня ефективності виробу. Швидкість, з якою компанія реагує на післяпродажні потреби клієнтів також нерідко має велике значення.

Інші пріоритети. Ця група звичайно включає такі фактори, як варіанти колірного оформлення, розмірів, ваги, можливість варіацій розміщення виробу на монтажній ділянці і зміни продукції залежно від конкретних потреб замовника, також ступінь різнорідності товарної номенклатури. [11, с. 55- 60].

В даний час стосовно групи вимог, пропонованих споживачами до продукції, широко використовується термін цінність. Дане поняття з погляду споживача означає можливість придбання товару, що володіє найбільш важливими характеристиками, тобто зробленого в точній відповідності з технічними умовами, у встановлений термін і з визначеною надійністю, за найнижчою можливою ціною. Таким чином, для підвищення цінності своєї продукції компанії необхідно або поліпшити найбільш вагомі для споживача характеристики, або знизити ціну, або зробити і те, й інше одночасно.

У фірмах, зайнятих обслуговуванням, операційна стратегія, як правило, невіддільна від корпоративної. Для більшості таких підприємств система надання послуг і є бізнес як такий, і, таким чином, будь-яке стратегічне рішення повинно стосуватися виробництва. Однак керівники, що займаються виробництвом, не завжди мають таке ж право голосу, як керівники інших функціональних підрозділів фірми. Так, наприклад, рішення додати новий маршрут чи розширити спектр пропонованих у польоті послуг можуть прийняти фахівці з маркетингу всупереч протесту виробничих менеджерів, що можуть вважати такі нововведення недоцільними (така ж ситуація спостерігається й у виробничій сфері). Кожна фірма повинна придбати визначену кваліфікацію, перш ніж досягне рівня компетенції, який виділяв би її серед конкурентів; і вона повинна пройти стадію досягнення такої компетенції, перш ніж зможе вийти на світовий рівень. Однак деякі компанії проходять усі стадії дуже швидко. [8, с. 42].

Саме конкуренція змушує підприємства найповніше сприймати науково-технічні досягнення, застосовувати ефективну техніку, технологію, сучасні методи організації виробництва й праці.
1.3 Місце і роль виробничої стратегії

Виробнича стратегія відноситься до конкретних стратегічних ініціатив і підходів у керівництві ключовими центрами розподілу при вирішенні поточних і щоденних оперативних завдань, які мають стратегічну важливість (рекламні кампанії, закупівля сировини, управління запасами, профілактичний ремонт, транспортування).

Виробничі стратегії, незважаючи на менший масштаб порівняно зі стратегіями більш високого рівня, доповнюють і завершують загальний бізнес-план роботи компанії. Головна відповідальність за розробку даного типу стратегій лягає на керівників середньої ланки, виробничих (лінійних) менеджерів, пропозиції яких повинні бути розглянуті і прийняті вищестоящим керівництвом. Незважаючи на те, що операційна стратегія є нижчим рівнем (основою піраміди) розробки стратегії корпорації, її важливість не повинна бути принижена. Наприклад, провал одного виробничого підрозділу при реалізації стратегічних завдань з досягнення заданого обсягу виробництва, рівня собівартості продукції і якості може знизити показники всієї компанії з продажів і одержання прибутку і внести сум'яття в загальні стратегічні дії із створення позитивного образу фірми в очах клієнтів. [13, с. 90]. Не можна принижувати важливість стратегічних дій, прийнятих на тому чи іншому управлінському рівні. Менеджери середньої ланки управління - складова частина команди з розробки стратегії корпорації. Тому багато виробничих ланок мають страгегічно важливі для всієї корпорації завдання і необхідно мати стратегічні плани на місцях, щоб досягти мети всієї компанії. Менеджеру з виробництва необхідна стратегія, взаємозалежна з цілями підприємства, сформульованими в рамках загального плану дій, і з будь-якими стратегічно близькими проблемами, що існують на підприємстві. Виробнича стратегія не може реалізовуватися ізольовано, вона повинна бути пов'язана зі споживачами (по вертикалі) і з іншими елементами структури підприємства (по горизонталі).

На рис, 1.1. наочно відображена структура взаємозв'язків між запитами споживачів, їхніми пріоритетами щодо технічних характеристик і вимогами до виробничих процесів, а також виробничими й іншими ресурсними можливостями підприємства, призначеними для задоволення цих вимог.

Стратегічний задум

Рис 1.1 Місце виробничої стратегії і взаємозв'язки з потребами

Дана структура відображає бачення менеджерами вищого рівня стратегії компанії, з якої загалом визначаються цільовий ринок фірми, її виробнича структура, а також її ключове (визначальне) виробництво і можливості. [13, с. 48].

Вибір цільового ринку може виявитися дуже складним завданням, однак вирішити його необхідно. Досить сказати, що в результаті такого рішення фірма може цілком змінити напрямок своєї діяльності, скажемо, відмовитися від сегмента ринку, що не приносить доходу, або його занадто складно обслуговувати внаслідок обмежених можливостей. Як приклад можна навести відмовлення американських компаній від виробництва автомобілів із правобічним рульовим управлінням для японського і британського ринків.

Ключовими операційними можливостями, чи сферою компетенції, називають навички і прийоми, що відрізняють виробничу чи сервісну фірму від її конкурентів.

Звичайний процес реалізації стратегії протікає в такий спосіб:

запити споживачів щодо нової продукції чи тої, що вже випускається, приводять до формування пріоритетів, які потім стають обов'язковими для операцій. На рис. 1.1 наочно відображено, що ці пріоритети поєднуються у своєрідну «папку» можливостей підприємства, оскільки виробництво не може задовольнити купівельні потреби без проведення науково-дослідних і конструкторських робіт, без зв'язку зі збутом.

Визначивши вимоги до робочих характеристик, виробничий підрозділ фірми використовує усі свої потенційні можливості (а також можливості своїх постачальників) для того, щоб ці вимоги виконати. Можливості компанії включають технологію, системи і персонал. У кожній з цих трьох галузей використовуються такі фундаментальні концепції й інструменти, як інтегрована виробнича система, загальне управління якістю і принцип «точно в термін». Компаніям, що працюють у новому сучасному контексті напруженої глобальної конкуренції необхідно не тільки нарощувати кількість нових технологій, але й реструктурувати всю систему освоєння нової продукції таким чином, щоб вона відрізнялася і була б більш ефективною порівняно з тими системами, що використовуються будь-якими їх конкурентами,[16,с.24].
Виробнича стратегія може бути ефективною лише тоді, коли вона буде знаходитися в чіткій взаємодії з основною стратегією.
Специфіка стратегії виробництва й суворі умови міжнародної конкуренції виявили три дуже важливих організаційних принципи. Це, по-перше, виробництво за принципом «точно в термін», згідно з яким фірма прагне одержати всі матеріали і комплектуючі точно в той час, коли вони необхідні для виробництва кінцевого виробу. При такій схемі постачальник повинен доставляти комплектуючі вироби на зборку кілька разів у день, а не раз у тиждень, як це звичайно прийнято.

Друга важлива ідея полягає в комплексному контролі якості (так звана концепція «робити правильно з першого разу»). У цьому випадку якість забезпечується шляхом включення відповідальності за якість у кожну посадову інструкцію чи опис робіт виробничого об'єкта на всіх етапах виготовлення виробу. Роль виділеного спеціального органа при цьому зменшується, а роль контролю якості на кожному робочому місці зростає.

Третій стратегічний принцип, тісно пов'язаний із двома попередніми, полягає в комплексному профілактичному обслуговуванні. На виробничих робітників покладається обов'язок ретельно проводити профілактику й обслуговування устаткування, щоб виключити його поломки і відмовлення. Цей принцип вимагає гнучкості кваліфікаційної характеристики робітників, які повинні вміти виконувати кілька завдань, мати широкий профіль суміжних спеціальностей, практичне застосування яких значно підвищує надійність виробництва і веде до росту його ефективності. [10,с.58].
Основні цілі розвитку виробничої стратегії полягають, по-перше, у правильному визначенні (на основі найважливіших пріоритетів, що, як правило, з'ясовуються в результаті проведення маркетингових досліджень) конкретних вимог до виробництва і, по-друге, у розробці планів, які гарантують, що операційні можливості (і можливості підприємства) виявляться достатніми для виконання цих вимог.

Діяльність будь-якого підприємства націлена на створення вартості, тобто на збільшення вартості ресурсів, що споживаються. Підприємство має виготовити таку продукцію, яка була б привабливішою для покупців за сукупністю окремих її складових, інакше споживач не оцінить зусилля виробника і купуватиме вихідні ресурси й створюватиме необхідний йому продукт на власний розсуд.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «КОЛОС» ЗА ПЕРІОД, ЩО АНАЛІЗУЄТЬСЯ

2.1 Аналіз виробництва, просування та збуту продукції
Організація основного виробництва має важливе значення у діяльності ТОВ «Колос» (товариства з обмеженою відповідальністю «Колос»).
На ТОВ «Колос» є організація потокового виробництва. Під потоковим слід розуміти таке виробництво, при якому забезпечується суворо погоджене в часі виконання усіх операцій технологічного процесу і переміщення між операційних напівфабрикатів за робочими місцями із встановленими темпами випуску виробів.
Необхідна передумова організації потокового виробництва достатній обсяг випуску виробів даної конструкції, що виготовляються протягом відносно тривалого часу.
Потокове виробництво на ТОВ «Колос» здійснюється з допомогою потокових ліній. Під потоковою лінією розуміється сукупність робочих місць, які розміщені за ходом технологічного процесу і призначені для виконання суворо визначених і закріплених за ними операцій.
При проектуванні потокових ліній проводять ряд розрахунків для визначення такту і темпу потокової лінії, ритму, кількості робочих місць та кількості робітників, довжини потокової лінії, швидкості руху конвеєра, площі, зайнятої потоковою лінією, величини виробничих заділів. Такт потокової лінії - проміжок часу між двома виготовлюваними один за одним предметами праці. Переваги потокового виробництва перед традиційними формами його організації за сучасних умов:
-підвищення продуктивності праці за рахунок зменшення часу на переналагодження устаткування, виключення можливості запізнень на роботу порівняно з індивідуальним розміщенням робочих місць;
-збільшення випуску продукції на підприємстві, чому сприяє підвищення рівня ритмічності його роботи, скорочення простоїв під час робочого часу;
-зниження собівартості продукції, оскільки в потоковому виробництві застосовують більш продуктивне устаткування, раціонально використовують трудові й матеріальні ресурси;
-значне скорочення тривалості виробничого циклу за рахунок зменшення часу міжопераційного пролежування деталей, зниження запасу незавершеного виробництва, а значить:
-вивільнення значної частини оборотних коштів;
-спрощення обліку та планування виробництва.
Характерні ознаки потокового виробництва: .
1) розподіл технологічного процесу на рівні чи кратні за трудомісткістю операції, встановлення доцільної їх послідовності і закріплення за окремим робочими місцями;
2) розміщення робочих місць у порядку послідовності виконання операцій, одночасне виконання на потоці операцій на переважній більшості робочих місць;
3) визначення єдиної для всіх операцій періодичності передачі предметів праці при їх обробці та складанні;
4) оснащення робочих місць устаткуванням та пристроями, що забезпечують економічне виконання кожної операції на потоці;
5) передача предметів праці з операції на операцію з допомогою спеціальних транспортних засобів конвеєрного типу, що забезпечує скорочення до мінімуму часу на їх переміщення. [10, с. 56-62].
Планування виробництва є пріорітетним напрямком діяльності ТОВ «Колос» і здійснюється плановим відділом. Господарська стратегія хлібзаводу визначається обсягами виробництва, наведеними у додатку А.
Важливе значення у просуванні та збуту продукції має вивчення діяльності конкурентів. В регіоні у ТОВ «Колос» є 11 конкурентів, деякі показники діяльності яких наведені у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.Діяльність підприємств хлібовиробничої галузі Сумської області за 2009рік
Підприємства
Переробка борошна,
тонн
Прибутки/ збитки
тис. грн.
Заборгованість
зарплата, пенс.фонд, бюджет,
тис грн.
1
2
3
4
5
6
1. ТОВ «Буринь»
10252
464,8
6,7
-
10,4
2. ТОВ «Колос»
9275
581,7
19,2
8
-
3. ТОВ «Закоморний»
2566
85,4
10,4
20,0
45,6
4. ВАТ «Путивль»
3359
-59,5
4,4
86,6
315,7
5. ЗАТ «Кролевець»
1719
-54,0
18,0
14,0
49,0
6. ВАТ «Роменський»
12971
1156,0
38,0
14,5
67,8
7. АТ «Охтирка»
5706
-
-
-
-
8.ЗАТ «Шостка»
3254
205,6
22,6
53,2
202,6
9. ТОВ «Глухів»
4249
96,8
94,8
61,9
80,7
10. АТ «Білопілля»
7613
-12,5
30,3
74,5
61,4
11. ВАТ «Ворожба»
4713
-25,6
56,4
90,5
236,9
Всього
65677
2590,3
300,8
424,1
1070,1
Збут завжди вимагає заходів щодо його стимулювання. Протягом останніх 2-3 років хлібозавод зумів добитися зростання обсягів реалізації завдяки фасуванню продукції і застосуванню привабливої упаковки, що привертає увагу покупців, захищає товар від висихання і черствіння, забезпечує кращі умови для транспортування і складування товару, забезпечує створення оптимальних по масі і об'єму одиниць для продажу товару, чим задовольняє різні потреби споживачів у кількості продукції. Цим самим ТОВ «Колос» стало практично першим в регіоні, хто почав застосувати маркетингові заходи, здійснило позиціювання свого товару, зуміло виділити його з-поміж аналогічних товарів своїх конкурентів. Крім того, упаковка на сьогодні стала одним з найважливіших носіїв реклами, що теж «спрацьовує» на збут. Вона допомагає відрізняти товар даного підприємства від товарів конкурентів, допомагає споживачам у пошуку і виборі товару в магазині і надає товару певний імідж.
На перших порах після таких нововведень потрібен був час на те, щоб споживачі помітили появу новизни на ринку, спробували її, зробили для себе певні висновки про якість продуктів і їх товарний вигляд, і в разі позитивних результатів зробили рішення про подальшу купівлю в майбутньому продуктів саме даного виробника. Тут слід зауважити і те, що будь-яка упаковка є фактором витрат, які збільшують собівартість і ціну товару, особливо дрібного фасування (вважається, що вартість упаковки не повинна перевищувати 10% вартості продукції). Тоді практикувалися елементи директ-маркетингу, поїздки працівників відділу збуту по торгових точках з метою показу фасованого і упакованого товару і надання інформації про його переваги і заохочення взяти його на продаж на пробу .У цьому полягала ще одна проблема: чи погодяться споживачі платити дещо більше за товар? Але у даному випадку витрати на упаковку з лишком компенсувалися перевагами від її використання.
Зрештою, упакування і розфасовка в поєднанні з дійсно високою якістю продукції виправдали себе і тепер про імідж продукції ТОВ «Колос» можна судити з того, що на ринку існує велика кількість товару неналежної якості під маркою ТОВ «Колос», а хлібці висівкові взагалі не потребують ніякої реклами. Наявність підробленої продукції серйозно шкодить іміджу заводу, це спричиняє витрати на проведення перевірок продавців, але остаточно це явище не вдалося подолати.
Іншим заходом рекламної діяльності підприємства є щорічна участь його у виставках і ярмарках, де експонують взірці продукції, знаходять нових покупців; з іншого боку відвідування виставок досягнень науки і техніки дає можливість започатковувати нововведення у себе, застосовувати нові матеріали, машини, лінії для упаковки і технологічних процесів.
Оскільки у підприємства немає проблем із збутом продукції, то крім вищезазначених заходів і інформації в ЗМІ про результати діяльності заводу, що гідні наслідування (рекламуючи тим самим не продукцію, а підприємство), інтерв'ю з керівниками підприємства (ці заходи в більшості спрямовані на утвердження іміджу підприємства) хлібозавод не проводить реклами як такої (націленої на зростання продажу) в засобах масової інформації.
Збутовій політиці, тобто реалізації продукції, підприємство приділяє велике значення, оскільки вона є завершальним етапом виробничого циклу, в результаті якого досягається основна економічна ціль - одержання прибутку. Вона грунтується на аналізі можливих варіантів розподілу продукції і виборі тих варіантів, які найбільше відповідають потребам споживачів і забезпечують найвищу результативність.[4, с.24].
Функції по проведенню збутової політики покладено на відділ постачання і збуту. Визначено стандарт якості продукції і встановлено на неї відповідний рівень цін, що є першим завданням збутової програми.
В зв'язку з сезонністю галузі у весняно-літній період різко зростає пропозиція кондитерських продуктів на ринку, крім того, в цей період з'являється додаткова пропозиція з боку приватного сектору, тому збут тортів утруднюється (тут грають роль терміни зберігання продукції).
Як засіб попередження проблем зі збутом і забезпечення стабільної реалізації певної частини товару є укладення заздалегідь договорів з постійними надійними клієнтами.
Ще одна проблема збутової програми - зовнішня і внутрішня форми організації збуту - вирішується таким чином. В основному весь збут побудований на внутрішній організації ( чим займається відділ постачання і збуту): працівники відділу обслуговують клієнтів, торгових посередників, приймають замовлення і, в разі потреби, здійснюють прямий продаж і доставку продукції. Доставка продукції здійснюється за домовленістю транспортом хлібозаводу ( у 20% випадків; регулярно підприємство самостійно доставляє свою продукцію в села і селища) або транспортом торгового посередника чи безпосередньо покупця (у 80% випадків).
2.2 Аналіз господарської діяльності ТОВ «Колос»
Господарську діяльність можна оцінити за результатами діяльності підприємства. Виробництво є ефективним, якщо кінцеві результати зростають більш швидкими темпами, ніж обсяг витрачених ресурсів. Результати діяльності відображаються у Фінансовій звітності і у розмірі одержаного прибутку, який є одним з найважливіших показників промислового виробництва і в ньому акумулюються підсумки всіх сторін діяльності підприємства.
Величина прибутку від залишків продукції обчислюються так - залишки продукції на початок періоду множаться на показник прибутку з 1 тонни кожного виду продукції. Прибуток від виробництва розраховується як добуток того ж нормового прибутку з 1 тонни продукції на обсяги виробництва (які є доведеними плановими нормами виробництва і визначаються на основі заявок, норм розходу борошна по видах продукції і обсягів заготівлі борошна, причому всі лишки після розподілу борошна на інші види продукції залишаються на здобні вироби). Маючи залишки нереалізованої продукції на кінець періоду, добуток яких на нормовий показник прибутку з 1 тонни продукції визначає прибуток наступного періоду, обчислюємо прибуток від реалізації товарної продукції (прибуток на початок періоду від залишків продукції, виготовленої в минулому періоді, прибуток від виробництва - прибуток наступного періоду від залишків нереалізованої продукції) та обсяги реалізованої продукції по кожному виду.
Прибуток хоч і є результатом господарської діяльності, але він не може бути використаний для оцінки ефективності виробництва і ступеня використання засобів. Через те для більш повної оцінки прибутку дослідимо показник норми прибутку - рентабельності. Приклад розрахунку прибутків від реалізації товарної продукції показаний у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.Розрахунок прибутку від реалізації товарної продукції
Види продукції
Прибуток з 1т прод.
Зал на поч міс
Приб. на поч міс
Обсяг вир-цтватонн
Прибут.вир-цтва
Обсяг реал-ії
Приб. від реал-ії
Зал. на кін. міс.
Приб. від зал.на кін.міс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
Чумацький хліб
220
0,3
66
8
1760
8,2
1804
0,1
22,0
Ніжинський хліб
1210
140
169400
18
21780
4,7
56870
111
134310
На здоров'я запашний
467
0,2
93
4
1868
4,1
1914,3
0,1
46,7
Батон
107
0,7
75
50
5350
50,2
5371,5
0,5
53,5
Торт «Наполеон»
71
0,5
36
10
710
10,5
745,5
-
-
Рогалики з висівками
688
1,5
1032
6,3
4334
7,3
5020
0,5
344
Плетінки з маком
310
0,5
155
4
1240
4,2
1302
0,3
93
Торт «Празький»
174
0,2
35
1
174
1,1
191,4
0,1
17,4
Разом
170892
37216
73221
134887
Фінансова звітність - це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою уявлення користувачем узагальненої інформації про фінансове положення і діяльність підприємства, а також змінах в його фінансовому положенні за звітний період у встановленій формі для прийняття цими користувачами певних ділових рішень.
Крім функції джерела інформації, фінансова звітність виконує контрольну функцію, яка полягає в спостереженні, як зовнішніх, так і внутрішніх органів управління за правильністю відображення фінансово-господарської діяльності підприємства. Внутрішніми користувачами є безпосередньо бухгалтери підприємства, управлінський персонал і інші особи, які використовують звітність в своїй роботі. Зовнішніми користувачами виступають суб'єкти, які використовують інформацію, що публікується для отримання відомостей про підприємство. Ними є акціонери, інвестиційні компанії, банки, партнери і клієнти фірми. Стан підприємства стабільний та прибутковий, воно розвивається та планує покращувати свою господарську діяльнісь, планувати виробництво нових видів товарів,покращувати якість продукції,удосконалювати технологію хлібозаводу. Велике значення для хлібозаводу має забезпечення його конкурентоспроможності, що вимагає нових підходів до поведінки на споживчому ринку, підвищення рівня взаємовідносин з постачальниками товарів та споживачами, організації господарської діяльності, управління підприємствами. Організація планово-фінансової роботи на підприємстві не можлива без аналізу складу власних та залучених коштів, аналізу величини доходу і величини витрат. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел собівартості і прибутку хлібозаводу. Собівартість продукції заводу відображає у вартісній формі величину витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції і є основою для формування цін і рентабельності продукції. Собівартість одиниці продукції по основних видах продукції наведена у таблиці 2.3.
Таблиця 2.3. Калькуляція собівартості на 1т основної продукції з 1 січня 2009 року на ТОВ «Колос»
№ п/п
Показники
Чумацький хліб
Торт «Наполеон»
Батон
Цільний
Нарізний
Цільний
Нарізний
1
2
3
4
5
6
7
1
Сировина і осн. матеріали
14403
14403
2385
6555
6640
2
Відходи
1510
1510
-
48
48
3
Транспортні заг. витрати
1125
1125
-
480
485
4
Допоміжні матеріали
149
567
149
535
535
5
Паливо і енергія
441
441
441
884
884
6
Зарплата осн. і додаткова
243
283
424
382
872
7
Нарахування на соц.
93
108
161
145
332
8
Амортизація
155
246
290
262
388
9
Інші
124
197
232
210
310
10
Капітальний ремонт
198
315
371
336
496
11
Заводська собівартість
15421
16175
4453
9741
11894
12
Адміністративні видатки
317
504
504
538
704
13
Комерційні видатки
50
50
50
50
50
14
Повна собівартість
15788
16729
5007
10329
12738
15
Собівартість, %
10
10
15
20
10
16
Сума прибутку
1579
1673
165
2066
1274
17
Заводська ціна
17367
18402
5802
12395
14012
18
ПДВ 20%
3473
3680
1172
2475
2802
19
Відпускна ціна
20840
22082
7034
14874
16874
Загальна собівартість по видах продукції, ціна реалізації і рентабельність по видах продукції показані в додатку Б.
Оскільки підприємство не є державним, рентабельність його продукції не обмежується Кабінетом Міністрів України, а планується самостійно. Це ж стосується і ціни. Але цінова політика проводиться таким чином, щоб ціни на продукцію були б сприйнятними для населення, продукція мала би попит і збут. Ціни на подукцію є на рівні середніх цін на аналогічні продукти інших підприємств галузі( що є ознакою монополістичної конкуренції, в умовах якої знаходиться галузь).Так, показники затрат на 1 грн продукції и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.