Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Визначення можливих напрямв реалзацї внутршнх зовншнх чинникв управлння дяльнстю пдприємства розробка заходв для впровадження з метою удосконалення органзацї управлння виробництвом для пдвищення ефективност на ФГ Часовенко А.А..

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Страниц: 3. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Бердянський університет менеджменту і бізнесу
Кафедра менеджменту організацій
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
„Удосконалення організації та управління діяльністю підприємства”
(за матеріалами ФГ „Часовенко А.А.”)
студентки 58 гр.
денного відділення
спеціальності „Менеджмент організацій”:
Короткої Т. О
Науковий керівник:
Сопун П. С.
Бердянськ-2008
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти до організації і управління діяльністю підприємства
1.1 Концепція основних підходів до процесу управління організацією
1.2 Формування організаційної структури підприємства
1.3 Методи підвищення ефективності управління і організації діяльності підприємства
РОЗДІЛ 2. Аналіз господарської діяльності ФГ „Часовенко”
2.1 Характеристика діяльності підприємства
2.2 Аналіз економічної ефективності виробництва
2.3 Исследование макро- и микросреды деятельности ФГ «Часовенко»
РОЗДІЛ 3. Розробка заходів щодо удосконалення організації та управління діяльністю підприємства
3.1 Організація нового бізнес-напрямку підприємства
3.2 Вдосконалення організації праці
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП

Один з найважливіших напрямів програми реформ, що проводяться в нашій країні, є перебудова систем управління підприємствами. Особливе значення ця проблема має на рівні тих підприємств, положення яких в ринковій економіці міняється корінним чином. Стаючи об'єктом товарно-грошових відносин, що володіє економічною самостійністю й що повністю відповідає за результати своєї господарської діяльності, підприємство повинне сформулювати у себе систему управління (менеджменту), яка забезпечила б йому високу ефективність роботи, конкурентоспроможність і стійкість положення на ринку. В порівнянні з тією системою управління, що дотепер діє на багатьох підприємствах, в нових умовах з'являються нові функції, які раніше були не потрібні.
У зв'язку з цим, менеджмент підприємства, працює в ринковому середовищі пред'являє високі вимоги до професійного управлінського персоналу, від якого залежить ефективність управлінської діяльності, а, отже і, ефективність діяльності всього підприємства.
Мета роботи:
визначення можливих напрямків реалізації внутрішніх і зовнішніх факторів управління виробництвом (діяльністю підприємства);
розробка заходів для впровадження на підприємстві з метою удосконалення організації та управління виробництвом й одержання значного ефекту.
Завдання курсової роботи:
огляд літератури, що має відношення до досліджень курсової роботи;
аналіз економічної ефективності виробництва та використання виробничих потужностей із метою виявлення причин низької ефективності виробництва підприємства.
Об'єктом дослідження є підприємство сільськогосподарської промисловості Фермерське господарство „Часовенко А.А.”, розташоване в с. Дмитрівна Бердянського району і являє собою самостійну господарсько розрахункову економічну організацію.
Предмет дослідження - теоретичні та організаційно-економічні передумови удосконалення організації та управління діяльністю підприємства.
Очікувані результати. Результати, які передбачається отримати, дадуть змогу підвищити керованість організацією на всіх рівнях, усунути дублювання і паралелізм у роботі, яка пов'язана з керуванням виробництва, створити чітку систему управління та організації діяльністю підприємства.
РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти до організації і управління діяльністю підприємства

1.1 Концепція основних підходів до процесу управління організацією

У кабінетах багатьох менеджерів висять плакати зі словами Анрі Файоля: "Керувати - означати прогнозувати і планувати, організовувати, керувати командою, координувати і контролювати". У цих словах одного з основоположників наукового менеджменту сформульовані основні функції керування, яким присвячена дана курсова робота.
Такі автори, як Юргутіс І.А., Кравчук І.І. вважають, що управління - це процес збору, переробки, передачі інформації і впливу на об'єкт управління для забезпечення його ціленаправленої поведінки при змінних умовах [27.С.19].
Віханський О.С., Наумов А.І. позначили управління - як процес, в якому діяльність, спрямована на досягнення цілей організації, розглядається не яку одноразова дія, а серія безперервних взаємопов'язаних дій функцій управління. Найбільш оптимальний набір включає такі функції: планування, мотивацію, координацію, організацію, керівництво, розпорядливість, оцінку, представництво й ведення переговорів чи укладання догод прийняття рішень, дослідження, добір персоналу, контроль, комунікацію [7.С.31].
Кабушкин Н.І. стверджує, що функції менеджменту - це конкретний вид управлінської діяльності, який здійснюється спеціальними прийомами і способами, а також відповідна організація роботи і контроль діяльності. І виділяє чотири основних функцій менеджменту : планування, організацію, мотивацію і контроль [15.С.65].
Вершигора Е.Е. говорив, що функція менеджменту відображає зміст процесу управління, вид управлінської діяльності, команди, наказу, направлених на досягнення поставленої мети. Один працівник може виконувати декілька функцій, декілька працівників можуть виконувати одну функцію. Кожна функція менеджменту є сферою дії певного процесу управління, а система управління конкретним об'єктом або видом діяльності - це сукупність функцій, зв'язаних управлінським циклом [6.С.185].
Виділяють чотири основних функції управління: планування, організація, мотивація та контроль.
Відповідно до концепції німецького професора Д.Хана планування - це орієнтований у майбутнє систематичний процес прийняття рішень. У його книзі описане планування в концернах "Даймлер-Бенц" і "Сименс". Таким чином, рішення в області планування - приватний вид управлінських рішень [26.С.59]. Веснін В.Р. вказував на те, що функція планування передбачає рішення про те, якими повинні бути цілі організації і що повинні робити члени організації, щоб досягнути цих цілей [5.С. 35].
Організація робіт - функція, яку повинні здійснювати всі керівники - незалежно від рангу - такий похід характерний для Вейса Р., Дерінга У. [4.С.280]. Проте, хоча сенс цієї концепції полягає в делегуванні прав і обов'язків для розподілу праці по горизонталі і вертикалі, рішення про вибір структури організації в цілому майже завжди ухвалюється керівництвом вищої ланки. При цьому завдання менеджерів полягає в тому, щоб вибрати таку організаційну структуру, яка краще всього відповідає цілям і завданням організації, дозволяє їй ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно розподіляти і направляти зусилля своїх співробітників.
Такі автори, як Поршнев А.Г., Румянцева З.П. і Саломатін Н.А, другою функцією управління виділяють - організування, завданням якої є формування структури організації, а також забезпечення всім необхідним для її нормальної роботи - персоналом, матеріалами, устаткуванням, знаннями, грошовими коштами і ін. [24.С.72-73]. Мотивація, на думку Поршнева А.Г., Румянцевої З.П. і Саломатіна Н.А., - це діяльність, що має на меті активізувати людей, що працюють в організації, і спонукати їх ефективно працювати для виконання цілей, поставлених в планах [24.С.73-74].
Кузнецов Ю.В., Подлесних В.І. мотивацію визначають як процес спонуки себе і інших до діяльності для досягнення особової мети і цілей організації. Теорії мотивації засновані на визначенні потреб людини і їх структури. Потреба - це усвідомлення відсутності чого-небудь, що викликає спонуку до дії [17.С.106]. До таких теорій відносять теорії А. Маслоу, Д. Мак-Клелланда і Ф. Герцберга. На думку Ямпольськой Д.О., Зоніс М.М., система стимулювання - це сукупність взаємозв'язаних і взаємодоповнюючих стимулів, дія яких активізує діяльність людини для досягнення поставленої мети. Стимули діляться на матеріальні і нематеріальні [28.С.160]. Таким чином, мотивація залежить від потреб, очікування і сприйняття працівниками справедливої винагороди за виконану роботу.
Наступною функцією управління, на думку Поршнева А.Г., Румянцевой З.П. і Саломатіна Н.А., є контроль - це управлінська діяльність, завданням якої є кількісна і якісна оцінка і облік результатів роботи організації [24.С.74]. Вершигора Е.Е відмітив, що за допомогою функції контролю виявляються проблеми, що дозволяє скоректувати діяльність організації для запобігання кризовому положенню. Контроль дозволяє фіксувати помилки, свідомі і несвідомі порушення і виправляти їх до того, як вони виникнуть на шляху досягнення мети [6.С.197].
Поршнев А.Г., Румянцева З.П. і Саломатін Н.А. виділяє ще одну важливу функцію управління як координація, яка забезпечує його безперебійність і безперервність [24.С.74]. Головне завдання координації - досягнення узгодженості в роботі всіх ланок організації шляхом встановлення раціональних зв'язків між ними. Теорію виділення такої функції, як координація, також підтримують такі автори, як: Вольській В.І., Лезіна З.М.[8.С.49-50] і Паркинсон С.Н.[22.С. 99].
1.2 Формування організаційної структури підприємства

У економічній літературі існують різні тлумачення поняття «організаційна структура підприємства». Аналіз джерел показав, що більшість вітчизняних авторів підходять до визначення організаційної структури підприємства вузько, розуміючи організаційну структуру підприємства, як сукупність елементів і зв'язків між ними, що не цілком пояснює властивості і призначення структури.
Так, на думку Б. 3. Мільнера [С. 73], «структура організації - фіксовані взаємозв'язки, які існують між підрозділами і працівниками організації». О. С. Віханській і А. І. Наумов визначають структуру організації як «сукупність стійких зв'язків в організації» [7.С. 309].
Розвиваючи цю думку, 3. П. Румянцева, Н.Б. Філінов і Т.Б. Шрамченко відзначають, що «структура організації - сукупність стійких зв'язків елементів, що забезпечують її цілісність і впорядкованість» [23.С. 198].
Найточніше і повно розглядають суть організаційної структури підприємства, М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі і А. Хоськінг. дає наступне поняття: «Організаційна структура підприємства -- цілісна система, спеціально розроблена так, щоб працюючі в її рамках люди могли найефективніше добитися поставленої перед ними мети»[С. 69].
М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі [21.С. 149] під організаційною структурою підприємства розуміють логічні співвідношення рівнів управління і функціональних областей, організованих так, щоб забезпечити ефективне досягнення мети. Гальчинський А.С. зауважив, що згідно з останніми досягненнями теорії та практики менеджменту структура організації повинна забезпечити реалізацію її стратегії.
Оскільки з часом стратегії змінюються, то виникає необхідність у відповідних змінах організаційних структур [10.С. 113]. Під структурою управління організацією Поршнев А.Г., Румянцева З.П. і Саломатін Н.А. розуміють впорядковану сукупність взаємозв'язаних елементів, що знаходяться між собою в стійких відносинах, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого [24.С.111].
Отже, кожне з визначень вносити свій вагомий внесок у розуміння суті організаційних структур управління підприємством (організацією). Зрозуміло, що чим досконаліша організаційна структура управління, тим ефективніший вплив управління на процес виробництва (надання послуг).
Теорія менеджменту виділяє наступні типи організаційних структур управління виробництвом: лінійну, функціональну, лінійно-функціональну та матричну. Гальчинський А.С. лінійний тип організаційної структури управління характеризує лінійними формами зв'язку між одиницями управління і, як наслідок, концентрацією всього комплексу функцій управління та вироблення управлінських дій в одній ланці управління [10.С.20-23].
Суть лінійного управління полягає в тому, що очолює кожен виробничий підрозділ керівник (орган), який здійснює всі функції управління. Кожен працівник підрозділу безпосередньо підпорядковується тільки цьому керівнику (органу). У своїй чергу, останній є підзвітним вищому органу.
Підлеглі виконують розпорядження тільки свого без посереднього керівника. Віщий орган (керівник) не має права віддавати розпорядження робітникам, минаючи їх безпосереднього керівника (тобто реалізується принцип єдності керівництва). На цій основі створюється ієрархія даної системи управління (наприклад, майстер дільниці, начальник цеху, директор підприємства).
Окремі спеціалісти допомагають лінійному керівникові збирати та обробляти інформацію, аналізувати господарську діяльність, готувати управлінські рішення, але самі вказівок та інструкцій керованому об'єкту не дають.
Камаєв В.Д. вважає, що для функціонального типу організаційної структури управління сучасного виробництва характерним є поглиблення спеціалізації виробництва та управління і реалізація управлінських функцій розподіляється між керівниками та органами, які передають нижчим рівням управління обов'язкові для них завдання [16.С.146-147]. Отже, диференціація функцій управління є основою переходу до функціональної структури управління. При такому управлінні передбачається, що кожний орган управління спеціалізується на виконанні окремих видів управлінської діяльності (функцій). Виконання вказівок функціонального органу в межах його компетенції є обов'язковим для виробничих підрозділів.
Макконнелл Кембелл P., Брю Стекли Л. уточнювали, що функціональна організація існує поряд з лінійною, що створює подвійне підпорядкування для виконавців.
Подвійне підпорядкування має за мету інтегрувати функції на кожному рівні управління та спеціалізувати їх після окремих ланках. Лінійно-функціональний (комбінований) тип організаційної структури повинний усувати недоліки лінійного та функціонального типів структур управління: функціональні ланки позбавлені права безпосереднього впливу на виконавців; вони готують рішення для лінійного керівника, який здійснює прямий адміністративний вплив на виконавців.
Передбачається, що першому (лінійному) керівнику у виробленні конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів допомагає спеціальний апарат, який складається з функціональних підрозділів (відділів, груп, бюро) [18,С.89-91].
Однією з найбільш складних структур управління Владімірова І.Г. визнає матричну структуру. Матрична структура виникла як реакція на необхідність проведення швидких технологічних змін при максимально ефективному використанні висококваліфікованої робочої сили [29,С. 18].
При такій структурі встановлюється розподіл прав менеджерів, що здійснюють управління підрозділами, і менеджерів, керівних виконанням проекту. Найважливішим завданням вищого керівного складу компанії в цих умовах стає підтримка балансу між двома організаційними альтернативами.
Головним принципом в матричному підході до побудови організаційних структур управління є не вдосконалення організаційних структур управління є не вдосконалення діяльності окремих структурних підрозділів, а поліпшення їх взаємодії з метою реалізації того або іншого проекту або ефективного рішення певної проблеми.
1.3 Методи підвищення ефективності управління і організації діяльності підприємства
Невдало вибрана структура може породжувати проблеми, що перешкоджають досягненню мети. Проблеми структурного характеру не завжди очевидні, вони виявляються через систему симптомів (конфліктні ситуації, зниження мотивації, слабка координація, зростання витрат, неадекватна реакція на зміни і нововведення тощо). Якщо структура не адекватна зовнішньому середовищу, то в результаті організація стане менш результативною і менш ефективною. Це обумовлює необхідність розгляду поняття «організаційна структура підприємства».
Єгоршин А.П. в своїй роботі визначає, що реалізація функцій і принципів управління здійснюється шляхом застосування різних методів [13,С. 84-86].
Методи управління - це сукупність прийомів і способів дії на об'єкт управління для досягнення поставленої організацією мети.
У практиці управління, як правило, одночасно застосовують різні методи і їх поєднання. Так чи інакше, але всі методи управління органічно доповнюють один одного і знаходяться в постійній динамічній рівновазі.
У системі методів управління виділяють:
- адміністративні методи;
- економічні методи;
- соціально-психологічні методи.
Адміністративні методи є способом здійснення управлінських дій на персонал і базуються на владі, дисципліні і стягненнях.
Адміністративні методи орієнтовані на такі мотиви поведінки, як усвідомлена необхідність дисципліни праці, почуття обов'язку, прагнення людини працювати в певній організації і тощо. Ці методи визначають прямий характер дії: будь-який регламентуючий або адміністративний акт підлягає обов'язковому виконанню.
Для адміністративних методів характерна відповідність правовим нормам, що діють на певному рівні управління, а також актам і розпорядженням вищіх органів управління.
Адміністративні методи управління є могутнім важелем досягнення поставленої мети у випадках, коли потрібно підпорядкувати колектив і направити його на рішення конкретних задач управління. Ідеальною умовою їх ефективності є високий рівень регламентації управління і трудової дисципліни, коли управлінські дії без значних спотворень реалізуються нижчими ланками управління. Це особливо актуально у великих багаторівневих системах управління, до яких відносяться великі підприємства.
У радянський період, Єгоршин А.П. вважав, що предметом регулювання економічними методами були централізоване планування, господарський розрахунок, заробітна платня, тобто мало місце вузьке тлумачення ролі і місця економічних методів, що обмежувало діапазон схвалюваних рішень і важелів регулювання на рівні підприємства. Економічні методи повинні базуватися на товарно-грошових відносинах ринкової економіки, що викликає необхідність нового теоретичного обґрунтування ролі економічних методів [13,С. 91-92].
Соціально-психологічні методи, на думку Єгоршина А.П. - це способи здійснення управлінських дій на персонал, що базуються на використанні закономірностей соціології і психології. Об'єктом дії цих методів є групи людей і окремих осіб. За масштабом і способом дії ці методи можна розділити на дві основні групи: соціологічні методи, які направлені на групи людей і їх взаємодії в процесі виробництва (зовнішній світ людини); психологічні методи, які спрямовано впливають на конкретну особу (внутрішній світ людини) [13,С. 94].
Гончаров В.В. стверджує, що соціологічні методи грають важливу роль в управлінні персоналом, вони дозволяють встановити призначення і місце співробітників в колективі, виявити лідерів і забезпечити їх підтримку, пов'язати мотивацію людей з кінцевими результатами виробництва, забезпечити ефективні комунікації і вирішення конфліктів в колективі [12,С. 113].
Мерсер Д. відмітив, що прикладом соціально-психологічних методів управління може служити задоволення і стимулювання персоналу. Щоб зберегти хороших працівників, слід стежити, щоб вони були щасливі і задоволені, намагатися їх стимулювати для кращого виконання ними роботи, що, у свою чергу, принесе користь компанії[20,С. 85].
Гольдштейн Г.Я. вважає, що якщо розглянути досвід зарубіжних країн в управлінні персоналом підприємства, то японський стиль управління кадрами відрізняє прояв пошани до людини, що формується за рахунок системи довічного найму, незначної диференціації просування по службі, а також систематичного навчання і залучення персоналу в управління. Система довічного найму цінна створенням у персоналу відчуття того, що «все в одному човні». При цьому для персоналу існує багато можливостей просування вгору і підвищення заробітної платні. Але диференціація працівників незначна, тому вони вважають добросовісну роботу вигідною. З іншого боку, акцент на навчання і розширення можливостей участі в управлінні покращує розуміння ролі своєї праці. Ці чинники приводять до високої продуктивності, сприйнятливості до нововведень і, кінець кінцем, до високої конкурентоспроможності на світових ринках [11,С. 44].
РОЗДІЛ 2. Аналіз господарської діяльності ФГ „Часовенко”

2.1 Характеристика господарської діяльності підприємства

Об'єктом дослідження є підприємство сільськогосподарської промисловості ФГ „Часовенко О.А.”, яке було створене у 1994 році, громадянином України Часовенко Олександром Адамовичем і яка є самостійною госпрозрахунковою економічною організацією. Статутній фонд підприємства складає 2 тис. грн. Підприємство діє згідно із законодавчими актами України та статуту. Основним видом діяльності ФГ „Часовенко О.А.” є: виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції. Окрім цього фермер (засновник) здійснює наступні види діяльності: торгівельно-закупівельна; зовнішньоекономічна; надає послуги населенню; здійснює виробництво товарів народного споживання; залучає до виконання робіт та послуг спеціалістів народного господарства згідно трудовій угоді.
Управління ФГ здійснюється головою фермерського господарства Часовенко Олександром Адамовичем. Майно та кошти фермерського господарства утворюються за рахунок і в результаті господарської діяльності фермера (засновника). Майно фермера не підлягає реквізиції і конфіскації в адміністративному порядку. Фермер відповідає за свої зобов'язання всім майном, що належить йому, на яке за законодавством України може бути обернено стягнення. Держава не відповідає за зобов'язаннями фермера, рівно як і фермер не відповідає за зобов'язаннями держави. Основні, оборотні та інші фонди господарства утворюються за рахунок банківських позик, кредитів і засобів, утворених в результаті господарської і комерційної діяльності, а також за рахунок добровільних внесків інших підприємств і приватних осіб. Переважаючим видом діяльності підприємства є виробництво, переробка та реалізація зернових культур. Цей вид діяльності в загальній структурі обсягів господарювання підприємства займає майже 100%. Структура управління підприємством є лінійною. Вони утворюють вертикальну ієрархію, кожна ланка якої має одного керівника і декількох підлеглих. Працівники підзвітні тільки своєму безпосередньому керівнику. Між підрозділами встановлюються лінійні зв'язки, по яких керівники віддають указівки своїм підлеглим, а останні звітують перед ними про свої дії і результати роботи. Горизонтальних зв'язків між рівноправними структурними підрозділами немає.
Структура управління підприємством показана на рис. 2.1.
Рис.2.1 Організаційна структура ФГ „Часовенко О.А.”
ФГ „Часовенко О.А.” працює в умовах жорсткої конкуренції. Для розробки заходів щодо сталого розвитку, необхідно оцінити внутрішні можливості підприємства, основними з яких є визначення частки ринку та різноманітність видів вирощуваних культур. Частка ринку підприємства.
Для порівняння підприємства з ринковою часткою коштів застосовується показник відносної ринкової частки підприємства, який розраховується за формулою:
РЧПв = РЧП / РЧК (2.1.)
де РЧП - ринкова частка підприємства;
РЧК - ринкова частка конкурента.
Важливість показника РЧПв полягає в тому, що він об'єктивніше, ніж показник ринкової частки, характеризує конкурентне середовище фірми на ринку. При цьому можливі такі варіанти:
- якщо РЧПв > 1, то підприємство є ціновим лідером та має найсильніші ринкові позиції;
- якщо РЧПв = 1, то ринкове становище підприємства аналогічне становищу головного конкурента;
- якщо РЧПв < 1, то фірма має слабкі ринкові позиції.
Встановимо ринкову частку ФГ „Часовенко О.А.” відносно його основного конкурента СПП „Людмила”, які ведуть діяльність на одному географічному ринку.
Зокрема, в 2007 ФГ „Часовенко О.А.” реалізувало 65 тонн соняшника за середньою ціною 1200 грн./т.,
зернових - 112 тонн за ціною 725 грн./т., кукурудзи - 25 тонн за ціною 813 грн./т. та зернобобових - 7 тонн за середньою ціною 1015 грн./т.
Відповідно СПП „Людмила” реалізувало 512 тонн соняшника за ціною 1200 грн./т., зернових - 695 тонн за ціною 715 грн./т.,
кукурудзи - 155 тонн за ціною 815 грн./т. та зернобобових - 96 тонн за ціною 1013 грн./т. Отже, використовуючи формулу 2.1. розрахуємо:
- відносну частку ринку соняшнику ФГ „Часовенко О.А.”
(65*1200/(65*1200+512*1200)) *100 % = 11,26 %
- відносну частку ринку зернових культур ФГ „Часовенко О.А.”
(112*725/(112*725+695*715)) * 100 % = 14,05 %
- відносну частку ринку кукурудзи ФГ „Часовенко О.А.”
(25*813/(25*813+155*815)) * 100 % = 13,86 %
- відносну частку ринку зернобобових культур ФГ „Часовенко О.А.”
(7*1015/(7*1015+96*1013)) * 100 % = 6,8 %
Отже, ФГ „Часовенко О.А.”, хоч і є малим підприємством, та займає не малу частку ринку сільськогосподарських культур, а саме дев'яту частину.
На сьогодні вирощування сільськогосподарських культур досягло шести найменувань (табл.2.1).
Таблиця 2.1 Найменування культур вирощених у ФГ „Часовенко А.А.”

з/п
Рік
2004
2005
2006
1
2
3
4
1
Соняшник
Соняшник
Соняшник
2
Пшениця
Пшениця
Пшениця
3
Ячмінь
Ячмінь
Ячмінь
4
Кукурудза
Кукурудза
Кукурудза
5
Горох
Горох
6
Баштанні
За досліджувані роки підприємство розширило своє виробництво за рахунок вирощування нових видів культур, такі як горох та баштанні культури.
2.2 Аналіз економічної ефективності виробництва

Якісний аналіз економічної ефективності виробництва дозволить визначити динаміку розвитку підприємства в майбутньому.
Урожай і урожайність - найважливіші результативні показники землеробства в цілому. Рівень урожайності відображує вплив природних та економічних умов.
Під урожаєм розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожайність - це середній обсяг продукції з одиниці площі.
Щоб охарактеризувати зміну урожайності за рахунок основних факторів, скористаємося таблицею, що відображує динаміку урожайності і посівних площ і валового збору зернових (табл.2.2).
Таблиця 2.2 Динаміка урожайності, посівних площ і валового збору зернових ФГ „Часовенко А.А.”
Культура
посівна площа, га
урожайність т/га
Валовій збір, т
2006р. (П0)
2007р
2006р. (У0)
2007р.
2006р. (У0П0)
2007р. (У1П1)
пшениця
30
28
3,5
3,62
105
101,36
ячмінь
15
18
2,2
2,1
33
37,8
кукурудза
15
8
2,56
2,9
38,4
23,2
горох
5
15
3,2
3,25
16
48,75
соняшник
45
41
1,2
1,12
54
45,92
баштанні
-
5
-
2,95
-
14,75
Разом
110
115
-
-
246,4
271,78
У заг. = У1П1 - У0П0; У заг. = 271,78 - 346,4; У заг. = 25,38 тонн
Урожайність ФГ „Часовенко” зросла на 25,38 тонн, що залежало від таких факторів, як кліматичні умови, внесення добрив, витрачених на 1 га посіву та вирощування нової культури.
Підприємство має потенційні можливості вирощування таких культур як гречка, рапс. Подібні нововведення не потребують додаткових капітальних вкладень і можуть проводитись із застосуванням наявного технологічного парку обладнання. Згідно з маркетинговою теорією, в господарській практиці фермерського господарства здійснюються оптові продажі. Кількісна оцінка ділової активності підприємства при традиційному підході здійснюється за двома напрямками: ступенем виконання плану (темпи зростання, відхилення) та за рівнем ефективності використання ресурсів підприємства. Проте ці показники в основному оцінюють внутрішні фактори, що впливають на економічний розвиток системи. При цьому якісні складові ділової активності, такі, як широта ринків, збут, наявність продукції, репутація підприємства залишаються поза увагою.
Останнім часом знаходить застосування оцінка маркетингової активності. Під маркетинговою активністю розуміють комплексну характеристику поведінки підприємства в конкурентному середовищі, що відображає рівень гнучкості та ступінь використання його потенціалу. Пропонуємо наступний підхід до визначення маркетингової активності на базі розрахунку наступних показників (табл.2.3).
Таблиця 2.3 Аналіз маркетингової активності ФГ „Часовенко А.А.”

з/п
Показник
Од.
виміру
Формула для розрахунку
1-й рік
(2006)
2-й рік
(2007)
2-й рік в %
до 1-го
1.
Величина товарообігу
тис. грн.
Обсяг продаж продукції
187
190,21
в 1,02 р.
2.
Кількість працівників
чол.
-
6
6
100
3.
Чисельність ПВП
чол.
-
5
5
100
4.
Кількість постійних клієнтів
од.
-
3
3
100
5.
Обсяг повернутої продукції
тис. грн.
-
9,35
7,21
в 0,8 р.
6.
Величина товарних запасів
тис. грн.
-
15,4
18,47
119,9
7.
Кількість нових клієнтів
од.
-
2
3
в 1,5 р.
8.
Частка загального товарообігу на одного працівника
тис. грн./чол.
Товарообіг / кількість працівників
31,17
31,70
101,7
9.
Частка товарообігу на одного працівника
тис. грн./чол.
Товарообіг / кількість ПВП
37,4
38,04
в 1,02 р.
10.
Частка товарообігу на одного клієнта
тис. грн./од.
Товарообіг / обсяг повернутої продукції
62,33
63,4
101,7
11.
Відсоток рекламацій в загальному товарообігу
%
Загальна сумарекламації / товарообіг
0,05
0,04
0,01
12.
Обсяг продукції на складі
%
Продукція на складі / товарообіг
8,23
9,71
1,48
13.
Відсоток нових замовлень у загальному обсязі
%
Нові замовлення / існуючі
66,7
100
33,3
Наведені підрахунки дозволяють стверджувати таке:
- за період, що аналізується, ФГ „Часовенко О. А.” збільшило свій обсяг товарообігу в 1,02 рази;
- управлінський штат підприємства залишився незмінним;
- кількість постійних покупців залишилася незмінною, а кількість нових клієнтів збільшилася в 1,5 рази;
- зниження повернутої продукції ФГ „Часовенко О. А.” в 0,8 разів вказує на якісну оцінку готової продукції;
- збільшення величини товарних запасів негативно позначається на ефективності господарювання підприємства та потребує аналізу причин, що не дозволяють вивільнити оборотні засоби;
- показники ефективності маркетингової активності в переважній більшості мають позитивні тенденції змін і характеризують високий рівень маркетингової активності на підприємстві.
Основнім інструментом дослідження внутрішнього потенціалу підприємства є фінансовий аналіз. Сенсом його проведення є виконання функцій логічного способу оцінки та порівняння відомостей для створення нової інформації, більш цінної, ніж первинна.
Побудова агрегованого балансу дозволить представити в найбільш загальному вигляді структурно-майновий стан підприємства. Агрегованій баланс ФГ „Часовенко О.А.” наведено в додатку А.
На графіках (додаток Б, додаток В) наведена структура активів та пасивів агрегованого балансу та їх зміна за роками.
При загальному, досить значному збільшенні обсягів господарювання (валюта балансу зросла на 124,7 % за досліджуваний період за 2005-2007 роки), структура майна також зазнала суттєвих змін. Економічні ресурси фірми зросли в основному за рахунок збільшення розміру оборотного капіталу, який у свою чергу, зріс в 1,4 рази.
У структурі оборотного капіталу найбільшу питому вагу займають швидколіквідні активи та лише шосту частину всіх оборотних активів займають середньо ліквідні активи.
В таблице 2.4. рассмотрим уровень использования потенциала.
Таблиця 2.4. Розрахунок рівня використання потенціалу ФХ „Часовенко”
Фактори успіху
Оцінка потенціалу ФГ, бали
CfI/Coi
Діючого Cfi
Оптимального Coi
Загальне управління
Відповідність системи управління особливостям середовища підприємства
85
90
0.94
Управління ризиком
70
80
0.88
Організація введення інновацій
70
80
0,88
Кадровий потенціал
80
90
0.89
Корпоративна культура
85
85
1
Забезпечення безпеки
85
100
0.85
Фінансове управління
Фінансова стійкість
75
80


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.