Здесь можно найти учебные материалы, которые помогут вам в написании курсовых работ, дипломов, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение оригинальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение оригинальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения оригинальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, РУКОНТЕКСТ, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии так, что на внешний вид, файл с повышенной оригинальностью не отличается от исходного.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Альтернативи шляхи наповнення доходної частини державного бюджету України

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 23.05.13. Год: 2013. Страниц: 23. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ

 

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО  ТА МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

1.1 Соціально-економічна суть, призначення  і роль доходів Державного  бюджету України

1.2 Сутність і склад доходів  місцевих бюджетів

2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ДОХОДНОЇ  ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

2.1 Аналіз дохідної частини державного  бюджету

2.2 Аналіз Державного бюджету  на 2012 рік в частині показників  місцевих бюджетів та міжбюджетних  відносин

3. УДОСКОНАЛЕННЯ ЧИННОЇ СИСТЕМИ  ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

3.1 Альтернативи шляхи наповнення доходної частини державного бюджету України

3.2 Нові підходи у прогнозування  доходів державного бюджету України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

 

Економічний зміст  бюджету та його ланок розкривається  в процесах формування та розподілу грошових ресурсів, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління. Рух валового внутрішнього продукту на всіх стадіях - від створення до споживання здійснюється за допомогою грошових фондів. Тому залежно від того, як відбувається процес мобілізації та використання бюджетних коштів, як це впливає на формування в кінцевому підсумку фондів споживання та нагромадження визначається роль бюджету в управлінні економікою. У звязку з цим важливе значення має постійне удосконалення системи мобілізації доходів бюджету, краще використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Актуальність  теми дослідження обумовлюється  не тільки потребами практики державного будівництва, а й необхідністю всебічного наукового дослідження бюджетного процесу в цілому та фінансових основ його формування зокрема.

Підходи до вирішення  проблеми формування доходної частини  бюджету наведено у працях наступних  вітчизняних та зарубіжних науковців: В.Андрущенка, С.Буковинського, О.Василика, Т.Вахненко, В.Гейця, В.Глущенка, А.Гриценка, І.Дяконової, А.Ілларіонової, Б.Кваснюка, С.Лондар, І.Луніної, І.Мітюкова, А.Покритана, В.Протасова, І.Радіонової, І.Сала, В.Сумарокова, В.Суторміної, В.Федосова, І.Чугунова, С.Юрія та ін.

Основна мета курсової роботи полягає у дослідження особливостей формування доходної частини Державного бюджету України. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємоповязаних завдань:

· дослідити  науково-методичні засади формування доходів Державного бюджету України;

· проаналізувати особливості формуванні доходної частини Державного бюджету України;

· напрацювати  можливі шляхи оптимізації формування доходної частини Державного бюджету  України.

Предметом дослідження  є відносини по формуванню Державного бюджету України.

Обєктом дослідження виступає доходна частина Державного бюджету України.

В якості інформативної  бази курсової роботи виступили нормативно-правові  акти з питань формування Державного бюджету, літературні джерела з  теми дослідження, матеріали спеціалізованої  періодичної преси.

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО  ТА МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

 

1.1 Соціально-економічна суть, призначення  і роль доходів Державного  бюджету України

Державний бюджет займає провідне місце в бюджетній  системі України. І як будь-який план, він має свої складові частини. Відповідно до глави 5 Бюджетного кодексу можна виділити доходну і видаткову частини Державного бюджету.

Державний бюджет України - важлива складова державних  фінансів. За допомогою державного бюджету здійснюється акумуляція фінансових ресурсів і їх використання для виконання функцій держави, які закладені в Конституції України та в інших нормативно-правових та законодавчих актах. Мобілізація фінансових ресурсів у доходну частину державного бюджету здійснюється переважно за рахунок податкових надходжень від юридичних та фізичних осіб, а також за рахунок неподаткових платежів, доходів від операцій з капіталом тощо. Видатки бюджету здійснюються з метою забезпечення соціально-економічного розвитку країни, за рахунок видатків державного бюджету фінансується соціальний захист населення, соціальна сфера, наука, освіта, оборона, управління, економічна діяльність, що потребує державної підтримки, діяльність держави на міжнародному рівні. Отже, роль і значення державного бюджету важко переоцінити.1

Доходи Державного бюджету — це частина централізованих  фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і  необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів2.

Залежно від  конституційного устрою держави  може бути кілька рівнів доходів бюджету  — від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угруповань.

Дослідження проблем  формування доходної частини Державного бюджету України викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення. Через державний бюджет органи державної виконавчої влади здійснюють реалізацію державної внутрішньої і зовнішньої політики, державне регулювання і стимулювання економіки, фінансування соціальної політики з врахуванням довгострокових інтересів країни. Збільшення асигнувань з державного бюджету сприяє зростанню сукупного попиту в економіці і, відповідно, збільшенню випуску продукції і зайнятості. Наведене свідчить про актуальність досліджуваної теми1.

Норми, які регулюють  відносини по формуванню доходної частини  бюджету, відіграють важливу роль у  системі бюджетно-правових норм, оскільки ці відносини впливають як на фінансове  забезпечення функцій управління, так  і на розвиток держави в цілому. Звернемо увагу на особливий характер звязку бюджетних матеріальних і процесуальних норм порівняно з цивільними матеріальними і цивільними процесуальними нормами. Відмінність полягає передусім в тому, що в бюджетних відносинах беруть участь одні й ті ж учасники, якими є органи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (ст. 20 БК), а у цивільних - самостійні й різні субєкти. До учасників формування державного бюджету відносяться Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України і Верховна Рада України, а також розпорядники бюджетних коштів.

Стаття 2 БК дає  наступне визначення доходів бюджету - це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній  основі, справляння яких передбачено  законодавством України. Але, на нашу думку, ця дефініція не повністю відображає сутності поняття «доходи бюджету». З огляду на розробки, здійснені наукою бюджетного права, можна дати наступне визначення: доходи бюджету - це частина фінансових ресурсів, що опосередковують економічні відносини з приводу акумулювання державою грошових коштів для створення централізованого грошового фонду, які мають на меті забезпечення реалізації державних програм. Правові норми, що стосуються складу і формування доходів державного бюджету, складають окрему групу, але розглядаються в одному розділі з групою правових норм, що регулюють видатки бюджету. Тим самим підкреслюється єдність і взаємозалежність між доходною і видатковою частинами, тобто збалансованість бюджету, що має бути враховано при формуванні кожної з цих частин. Необґрунтовані розбіжності між обсягами доходів і видатків, нехтування узгодженістю в процесі формування кожної з цих частин бюджету призводять до таких негативних явищ як розбалансованість та дефіцит державного бюджету, у звязку з чим немає оптимального впливу бюджету на розвиток економіки і соціальної сфери1.

Розмаїття видів  доходів відображається завдяки  бюджетній класифікації, яка здійснюється з метою проведення необхідного  аналізу в розрізі доходів  та забезпечення загальнодержавної  та міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Бюджетним кодексом України (ст. 9) встановлена така класифікація доходів бюджету: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти. До податкових надходжень належать обовязкові платежі, передбачені податковим законодавством України2. Перелік загальнодержавних і місцевих податків закріплений у статтях 13, 14 Закону України «Про систему оподаткування». Також до законодавства про податки, збори та обовязкові платежі належать нормативні акти, що регулюють порядок справляння конкретного виду платежу, наприклад, Закон України «Про плату за землю», Декрети Кабінету Міністрів «Про податок на додану вартість», «Про акцизний збір», «Про податок на прибуток» та ін., Укази Президента та постанови Кабінету Міністрів, підзаконні нормативні акти інших органів влади, які уточнюють і доповнюють законодавчі приписи.

Неподатковими надходженнями визнаються: доходи від  власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові платежі.

Виходячи з  наведеної класифікації доходів  бюджету і визначається склад  доходів Державного бюджету України.

Склад доходів  Державного бюджету включає доходи (за винятком тих, що згідно зі статтями 64, 66 та 69 БК закріплені за місцевими бюджетами), які отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обовязкові платежі та Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», а також за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств. До складу доходів Державного бюджету України також входять: гранти і дарунки у вартісному виразі та міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

Маючи матеріальний характер, доходи класифікуються і систематизуються переважно за економічними і правовими джерелами. За соціально-економічними ознаками доходи бюджетів поділяються на доходи: від господарської діяльності; від використання природних ресурсів; від зовнішньоекономічної діяльності; від банківської діяльності; від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; державне мито; митні платежі; збори та інші неподаткові платежі; доходи від приватизації; доходи від прибутку громадян тощо1.

За порядком та умовами зарахування доходів  у Державний бюджет та в місцеві  бюджети вони поділяються на закріплені і регулюючі. До закріплених відносяться  доходи, які чинними законодавчими  актами віднесені у доходну частину  певного рівня бюджетної системи повністю у розмірі територіального надходження або у твердо фіксованому розмірі (норматив), що встановлюється на тривалий строк. Регулюючі доходи - це доходи, надходження яких у нижчестоящі бюджети визначаються щорічно Верховною Радою України або представницьким органом місцевого самоврядування вищого рівня при запровадженні своїх актів про бюджет. У сучасних умовах Державний бюджет може мати як закріплені за ним кошти, так і позичені. За юридичними формами доходи Державного бюджету поділяються на податкові і неподаткові1.

Узагальнюючим джерелом доходів державного бюджету, рівно як і місцевих бюджетів, є  валовий внутрішній продукт (далі - ВВП) країни. Зростання ВВП призводить до зміцнення та стабілізації економіки, розширення виробництва, збільшення зайнятості, підвищення життєвого рівня народу, заробітної плати працівників, прибутків підприємств та організацій, купівельної спроможності населення, а, отже, до збільшення податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів, до поповнення їх доходної частини. Разом з тим зниження номінального обсягу ВВП та зростання інфляції призводить до номінального зменшення надходжень до бюджету.

Система мобілізації  доходів до державного бюджету може як завдати імпульс економічному зростанню, так і навпаки пригнітити його. Так, задіяна в Україні система мобілізації доходів у розпорядження держави виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на субєктів господарювання, призвела до не виправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах. Значні деформації та нестабільність виявлено в розмірах ставок оподаткування, у методології визначення бази та періодів оподаткування. Особливо негативно вплинули на результати господарської діяльності нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до створення значного неофіційного сектора економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень2.

На сьогодні очевидним є й те, що створення  ефективної системи доходів - справа дуже складна. Насамперед потрібна науково  обґрунтована політика доходів держави, яка б враховувала сучасне економічне становище в Україні, ті функції, які покладені на неї Конституцією в галузі економічного й соціального життя. Без всебічно продуманої та концептуально вивіреної політики доходів державі важко здійснити податкову реформу. Тому основними принципами побудови системи доходів держави є:

· мобілізація  доходів до бюджетної системи  завдяки впровадженню прямих податків, тобто податків, де обєктом оподаткування  є дохід фізичної особи, земля, майно  й капітал;

· використання непрямих податків лише у формі акцизів і з метою обмеження споживання окремих видів товарів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необґрунтовано високих доходів, а також для оподаткування предметів розкоші, захисту власного виробника;

· застосування при оподаткуванні обґрунтованої диференціації ставок податків залежно від виду діяльності та розміру одержуваного прибутку чи доходу;

· ліквідація податкових пільг, які сприяють перерозподілу  доходів, деформують вартісні показники  в економіці й знижують конкурентоспроможність товаровиробників. Пільги можуть надаватися на певний строк і за умови використання коштів на визначені державою цілі;

· надходження  повинні бути з багатьох різних джерел - чим різноманітніші джерела, тим  менша ймовірність того, що бюджет постраждає від несподіваного зниження надходжень із погіршенням становища в економіці;

· зростання  видатків пропорційно зі зростанням доходів бюджету (це гарантуватиме  збалансованість бюджету за будь-яких економічних умов у державі);

· прогнозована й стійка система надходжень, що, в свою чергу, потребує застосування економічно вигідних автоматизованих систем збирання статистичної інформації, застосування обчислювальної техніки, сучасних компютерних технологій, створення автоматизованих інформаційних баз і банків даних.

Необхідно також  запровадити чітке розмежування податків, що зараховуються до державного й місцевих бюджетів, розширити права  органів місцевого самоврядування у сфері оподаткування1.

Отже, на завершення ми можемо констатувати, що досвід розвитку економіки в умовах ринку в багатьох зарубіжних країнах підтверджує, що стабільність економічного зростання й підвищення суспільного добробуту потребують постійного вдосконалення фінансового механізму в кожній із його складових. Економічною наукою завжди здійснювався пошук найефективніших форм і методів удосконалення фінансового механізму, і в більшості наукових джерел він одержав назву системи державного макроекономічного регулювання.

Склад і структура  доходів Державного бюджету характеризують загальну фінансово-економічну та політичну ситуацію в державі.

 

1.2 Сутність  і склад доходів місцевих бюджетів

Закономірністю  функціонування місцевих фінансів є  становлення системи самостійних  місцевих бюджетів. Основну роль в  цьому процесі відіграють доходи, видатки та способи, на основі яких вони формуються.

Основу самостійності  місцевого бюджету складають  власні й закріплені доходи. Самостійність  бюджетів забезпечується наявністю  власних доходних джерел і правом визначення напрямків їх використання2.

Місцевий бюджет може складатися із загального й спеціального фондів.

Загальний фонд включає надходження з поточного  або реєстраційного рахунку фінансового  органу на поточний або реєстраційний  рахунок платіжними дорученнями, в  якому вказуються суми засобів, виділених  на видатки установ в розрізі кодів економічної класифікації.

Спеціальний фонд формується з конкретно визначених джерел надходжень і використовується на фінансування конкретно визначених цілей.

За джерелами  доходи місцевих органів влади поділяють  на податкові доходи, неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної власності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу), а також трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня.

Власні доходи - це доходи, які формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому  органу влади. Згідно зі статею 69 Бюджетного кодексу України до власних доходів  місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:

1) місцеві податки  та збори, що зараховуються  до бюджетів місцевого самоврядування;

2) 100% плати за  землю - для бюджетів міст Києва  та Севастополя; 75 % плати за землю  - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення та їх об' єднань;

3) податок із  власників транспортних засобів  та інших самохідних машин  і механізмів у частині, що  зараховується до відповідного  бюджету;

4) надходження  сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

5) податок на  промисел, що зараховується до  бюджетів місцевого самоврядування;

6) надходження  дивідендів, нарахованих на акції  (частки, паї) господарських товариств,  що є у власності відповідної  територіальної громади;

7) плата за  забруднення навколишнього природного  середовища у частині, що зараховується  до відповідного бюджету;

8) кошти від  відчуження майна, яке знаходиться  у комунальній власності, в  тому числі від продажу земельних  ділянок несільськогосподарсь-кого призначення, що перебуває у комунальній власності;

9) фіксований  сільськогосподарський податок  у частині, що зараховується  до бюджетів місцевого самоврядування;

10) плата за  оренду майнових комплексів, що  знаходяться у комунальній власності;

11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

12) плата за  гарантії щодо виконання боргових  зобов 'язань;

13) гранти та  дарунки у вартісному обрахунку;

14) власні надходження  бюджетних установ, що утримуються  за рахунок коштів відповідного  бюджету;

15) податок на прибуток підприємств комунальної власності;

16) платежі за  спеціальне використання природних  ресурсів місцевого значення;

17) інші надходження,  передбачені законом.

Законом України "Про місцеві Ради, місцеве  та регіональне самоврядування" надано право місцевим радам встановлювати на своїй території місцеві податки та збори. Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 року визначений їх перелік і максимальні ставки. Серед них комунальний податок (до 10% річного фонду оплати праці, який розрахований, виходячи із непо-даткуваного мінімуму доходів громадян), податок із реклами (до 0,1% вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час), готельний збір (до 20% добової вартості найманого житла), ринковий збір (до 20% для громадян і з мінімальних зарплат для юридичних осіб), збір за паркування автотранспорту (до 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - у спеціально обладнаних місцях та до 1% - у відведених), збір за участь у бігах на іподромі (до 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожного коня), збір за виграш у бігах (до 6% суми виграшу), збір за видачу ордера на квартиру (до 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), курортний збір (до 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі (до 5% надбавка до плати за участь у грі), збір за право використання місцевої символіки (до 0,1% вартості виробленої продукції для юридичних осіб та 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з громадян-підприємців), збір за право проведення кіно- і телезйомок (не більше суми фактичних витрат місцевої влади), збір за проведення місцевих аукціонів (не більше 0,1% вартості майна, що виставляється на продаж), збір на видачу дозволу на розміщення об' єктів торгівлі (до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для постійних міст торгівлі і до 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за одноразову торгівлю), збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон (до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для юридичних і фізичних осіб України та від 5 до 50 доларів США для іноземних фізичних і юридичних осіб).

Закріплені  доходи - це доходи, які закріплюються  за певним бюджетом. Перелік закріплених доходів усіх рівнів бюджетної системи встановлений Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 року1.

У статті 66 Бюджетного кодексу встановлено перелік  закріплених доходів республіканського  бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів. Це - 25% прибуткового податку з громадян, що справляється на відповідній території; 25% плати за землю, що справляється на території Автономної Республіки Крим та відповідної області; плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями.

Ці доходи враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

У цій самій  статті Бюджетного кодексу України  закріпленими доходами районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбю-джетних трансфертів, вважаються: 50% прибуткового податку з громадян, що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об' єднань; 15% плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об' єднань; плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями; плата за державну реєстрацію суб' єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміністраціями; надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.

Як зазначається у статті 64 Бюджетного кодексу, до доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов' язкові платежі):

1) з доходів  фізичних осіб частині, визначеній  статтею 65 цього Кодексу;

2) державне мито  в частині, що належить відповідним  бюджетам;

3) плата за  ліцензії на впровадження певних  видів господарської діяльності  та сертифікати, що видаються  виконавчими органами відповідних  рад;

4) плата за  державну реєстрацію суб' єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

5) плата за  торговий патент на здійснення  деяких видів підприємницької  діяльності (за винятком плати  за придбання торгових патентів  пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пу-нктами),що справляється виконавчими органами відповідних рад;

6) надходження  адміністративних штрафів, що  накладаються виконавчими органами  відповідних рад або утвореними  ними в установленому порядку  адміністративними комісіями;

7) єдиний податок  для суб' єктів малого підприємництва  у частині, що належить відповідним  бюджетам1.

Нормативи відрахувань  від податку з доходів фізичних осіб до бюджетів місцевого самоврядування такі:

1) 100% загального  обсягу податку з доходів фізичних осіб, що справляється на території міст Києва і Севастополя, зараховується до бюджетів цих міст;

2) 75% від загального  обсягу податку з доходів фізичних  осіб, що справляється на території  міст республіканського (Автономної  Республіки Крим) та обласного значення зараховуються до бюджетів відповідних міст;

3) до бюджетів  міст районного значення, сіл,  селищ чи їх об' єднань зараховується  25% від загального обсягу податку  з доходів фізичних осіб.

У 1996 р. прийнято Конституцією України і в цей  термін закріплені доходи не згадуються. У Законі України "Про Державний бюджет на 1998 р." вперше зроблено спробу розділити доходи між державним бюджетом України і місцевими бюджетами загалом шляхом повного їх закріплення. За місцевими бюджетами повністю закріплені місцеві податки та збори, прибутковий податок із громадян, податок на прибуток підприємств, податок із власників транспортних засобів, податок на промисел, плату за торговий патент на певні види підприємницької діяльності, плату за землю, 80 % доходів від приватизації підприємств комунальної власності, доходи від збору за забруднення довкілля, надходження відрахувань і збору на ремонт та утримання доріг загального користування1.

Основну частку доходів (75-85%) місцевих бюджетів становлять регульовані доходи, тобто доходи, які розподіляються між різними рівнями бюджетної системи.

Окремі доходи стануть до певної міри закріпленими і регульованими одночасно. Це стосується ПДВ, акцизного збору, податку на прибуток підприємств, податку з  доходів фізичних осіб, плати за землю, доходів від приватизації державного майна тощо.

 

 

2. АНАЛІЗ  ПОКАЗНИКІВ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ  ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

 

2.1 Аналіз  дохідної частини державного  бюджету

Бюджетні доходи виступають як результат розподілу  вартості ВВП між суб'єктами економіки та стають об'єктом подальшого розподілу зосередженого в розпорядженні держави його частки1. Від оптимальності цих процесів залежить сталий економічний розвиток країни. Питання аналізу та прогнозування доходів державного бюджету, виявлення резервів їх зростання набувають особливої актуальності в умовах перезавантаження системи фінансів українського суспільства на інноваційних засадах2.

Адекватна бюджетна політика в контексті формування доходної частини бюджету є важливим засобом управління і складає підгрунтя соціально-економічного розвитку. Дослідження, аналіз, виявлення основних тенденцій бюджетно-податкових надходжень є першочерговими завданнями розробки ефективної бюджетно-податкової політики.

При аналізі  бюджетної політики в контексті  формування бюджету важливими є планові показники доходної частини бюджету, тому у дослідженні використовувалися саме ці показники. Дані щодо динаміки запланованих надходжень до Державного бюджету України (а також ВВП) за період 2010-2011 років наведено в таблицях 2.1-2.3.

 

 Таблиця 2.1 - Динаміка BBП України у 2009-2011 рр

Обсяги, млрд.грн/роки

2009

2010

2011

ВВП

912,6

1095

1146


 

Спостерігається загальна тенденція збільшення надходжень до бюджету. При цьому загальні обсяги надходжень зростають з 20 до 28% ВВП, що в основному обумовлюється зростанням податкових надходжень. Відносне зростання величини складової податкових надходжень у загальному обсязі - з 66 до 84%. На всьому часовому інтервалі спостерігається стабільність неподаткових надходжень - практично на рівні 6-7%. Падіння майже на два відсоткових пункту спостерігається лише у 2011 р. Обсяг інших складових надходжень бюджету не перевищу 1% ВВП. Згідно з обсягами надходжень доцільно по-перш за все проаналізувати динаміку структури податкових надходжень, зокрема, динаміку найбільш значущих податків - податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

 

Таблиця 2.2 - Динаміка надходжень до Державного бюджету України у 2009-2011 pp.

Обсяги надходжень роки

2009

2010

2011

РАЗОМ млрд. грн.

246.38

260.36

278.96

%ВВП

27.00

27.25

27.94

Податкові надходження, млрд.. грн.

178.68

203.0

234.3

%ВВІІ

19.58

21.24

23.46

Неподаткові надходження, млрд.. грн

63.84

55.4

43.0

% ВВП

7.00

5.80

4.30

Доходи від операцій з

капіталом, млрд.. грн

2.55

0.8

0.2

%ВВІІ

0.28

0.08

0.02

Від урядів зарубіжних країн та міжнародних  організацій, млрд.. грн

0.84

0.7

0.9

% ВВП

0.09

0.07

0.09

Цільові фонди, млрд.. грн

0.48

0.5

0.2

% ВВП

0.05

0.06

0.02

Офіційні трансферти, млрд.. грн

8.94

7.1

2.5

% ВВП

0.98

0.74

0.25

ВСЬОГО, млрд. грн.

255.33

267.5

281.5

% ВВІІ

27.98

27.99

28.19


 


и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.