Здесь можно найти учебные материалы, которые помогут вам в написании курсовых работ, дипломов, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение оригинальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение оригинальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения оригинальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, РУКОНТЕКСТ, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии так, что на внешний вид, файл с повышенной оригинальностью не отличается от исходного.

Результат поиска


Наименование:


контрольная работа Аудит активов предприятия

Информация:

Тип работы: контрольная работа. Добавлен: 23.05.13. Сдан: 2013. Страниц: 17. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 

1. Аудит активів підприємства

 

Аудит операцій з коштами  в касі

 

Операції за рухом грошових коштів підлягають суцільній перевірці. Здійснюючи аудит касових операцій, слід керуватися Положенням про ведення  касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку  України від 19.02.2001 № 72. Це Положення  поширюється на усіх юридичних осіб (крім банків і підприємств зв’язку) незалежно від форми власності та виду діяльності, а також на фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Підприємства та індивідуальні підприємці, які мають поточні рахунки в банку, зобов’язані зберігати свої кошти в установах банків. Готівка, яку вони одержують із власних поточних рахунків, має витрачатися виключно на визначені в чеку цілі. Розрахунки готівкою підприємств усіх форм власності, а також індивідуальних підприємців з громадянами мають проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, касового чи товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів закупівлі, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факт купівлі товару, виконання роботи, надання послуги.

Крім Положення про  ведення касових операцій аудитор  використовує нормативні документи, затверджені  відповідними міністерствами і відомствами, первинні документи щодо приймання  і видачі готівки, касові книги і  звіти касира, книги аналітичного обліку цінностей, що зберігаються в касі, облікові регістри.

Аудит каси проводять у  такій послідовності: інвентаризація каси, перевірка дотримання Положення  про ведення касових операцій, документальна перевірка прибуткових  і видаткових касових операцій.

Однак при аудиторській перевірці  проведення інвентаризації не належить до числа обов’язкових процедур, які використовує аудитор для підтвердження достовірності даних, що числяться за статтею "Каса" активу балансу. Аудитор у даному випадку може скористатися результатами внутрішнього контролю.

Слід також врахувати, що готівку в іноземній валюті записують до акта інвентаризації із зазначенням назви і суми в  перерахунку на українські гривні за курсом Національного банку України.

Під час документальної перевірки  касових операцій аудитор використовує такі документи: «Прибутковий касовий ордер»; «Видатковий касовий ордер»; «Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів»; «Касова книга»; «Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей», документи без ордерного оформлення приймання і видачі грошей, облікові регістри, Головну книгу і баланси на відповідні дати за рахунком «Каса» тощо.

Особлива увага аудитора має бути зосереджена на правильності оформлення касових документів: чи є на кожному документі розписки одержувачів грошей, чи погашаються касові документи (прибуткові – штампом «Одержано», видаткові – «Оплачено») із зазначенням дати, чи немає підчисток і виправлень.

Під час перевірки звіту  касира і прикладених до нього  документів аудитор зіставляє номери останніх прибуткових і видаткових касових ордерів, прикладених до звіту, із записами в журналі реєстрації, щоб переконатися у повноті обліку останніх касових операцій. Якщо буде виявлено розбіжності у сумі або нумерації ордерів, з’ясовують причини. Щоб перевірити, як дотримано встановлений ліміт залишку грошей у касі, необхідно зіставити фактичні залишки грошей на окремі дати й у середньому за місяць із лімітом залишку. При підрахунку фактичних залишків грошей у касі вилучається готівка, призначена для виплати заробітної плати, допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, пенсій і премій.

Як правило, перевірка  каси проводиться не рідше одного разу на квартал. Оперативний контроль за залишком грошей у касі здійснюється на підставі звітів касира.

Перевіряючи касові операції, необхідно встановити їх законність, достовірність і господарську доцільність.

Особливо ретельно аналізують повноту і своєчасність оприбуткування у касу грошей, одержаних із банку. Повноту і своєчасність оприбуткування грошей у касу, одержаних із поточних рахунків підприємств у банку, встановлюють шляхом зустрічної і взаємної звірки даних банківських виписок із рахунків підприємств, корінців чекових  книжок, прибуткових касових ордерів  і записів у касовій книзі.

Для того, щоб впевнитись у повноті оприбуткування грошей за реалізовані товарно-матеріальні  цінності, слід перевірити звіти про  їх рух і записи за рахунками обліку їх реалізації. При цьому кредитові  записи за рахунком реалізації (за готівку) зіставляють із дебетовими записами з рахунка каси. У разі розбіжностей слід перевірити сутність зазначених операцій й встановити причини відхилень.

Під час аудиту правильності виплати грошей за платіжними відомостями  слід вибірково встановити, чи всі  записані в розрахунково-платіжні відомості  особи практично працювали на підприємстві й чи немає серед  них підставних осіб, на яких виписується  заробітна плата з метою її привласнення. Такі факти виявляють шляхом звіряння даних відомості на виплату заробітної плати з показниками обліку особового складу і табелів, із наказами про зарахування на роботу і звільнення, з даними первинних документів про зарахування заробітної плати. Слід також перевірити підсумки в платіжних відомостях, тому що нерідко допускаються факти навмисного завищення підсумків у графі «До видачі на руки» на передбачувану суму привласнення. Тут необхідно звернути увагу на величину виплачених сум окремим особам із наступною перевіркою їх реальності, на справжність підписів осіб, що одержали гроші, на дописані суми, підчищення, необумовлені виправлення, неякісне оформлені доручення тощо.

У всіх відомостях слід перевірити справжність (автентичність) підписів одержувачів грошей. Для цього  підписи в одних відомостях зіставляють  із підписами в інших, особливу увагу  звертають на виправлення і підчищення. В окремих випадках слід опитати  одержувачів грошей, що дає змогу  виявити підроблені підписи, а деколи і підставних та вигаданих осіб.

Окремо перевіряють правильність уплати і повноти оприбуткування квартирної плати й оплати комунальних  послуг та інших надходжень, для чого користуються способом зустрічної перевірки і взаємного звіряння операцій, беруть письмові й усні пояснення у посадових і матеріально відповідальних осіб.

Здійснюючи аудит касових  операцій, слід перевірити правильність підрахунку оборотів за прибутком і  видатком у касових звітах, визначення залишків на кінець звітного періоду  і перенесення їх з однієї сторінки на іншу та відповідність залишку з рахунка «Каса» за звітом касира на кінець місяця залишку за рахунком «Каса» у Головній книзі.

Контролюючи касові операції, слід встановити відповідність кореспонденції рахунків чинним положенням і правилам ведення бухгалтерського фінансового  обліку. Для цього звіти касира і прикладені до них документи  зіставляють із даними регістрів  бухгалтерського обліку.

Вивчаючи факти надходження  грошей на поточні рахунки в банках, слід перевірити правильність і повноту  гарантування їх за виписками банку, бухгалтерськими регістрами і звітами  касира.

Під час перевірки правильності списання коштів з рахунка у банку  особливу увагу доцільно звернути на своєчасність і повноту оприбуткування і цільового використання готівки, одержаної в банку.

На підставі даних акта інвентаризації каси і групувальних відомостей порушень касової дисципліни складають відповідний розділ аудиторського  звіту (висновку), де відображаються встановлені  факти недоліків у організації і веденні касових операцій з посиланням на додані до аудиторського звіту (висновку) групувальні відомості порушень і аналітичні таблиці.

 

Аудит операцій на рахунках у банку

 

Операції на рахунках у  банку підлягають суцільній перевірці. Джерелами даних для аудиту операцій на рахунках у банках є виписки  банку з особових рахунків і прикладені до них виправдувальні документи, а  також записи в облікових регістрах за рахунком «Рахунки в банках». Насамперед, треба звірити залишки коштів, відображених у виписках за відповідними рахунками, із залишками коштів, що значаться за обліковими даними. Однак рівність залишків не гарантує тотожності оборотів за виписками банку і за балансовим рахунком, оскільки при обробці виписок може бути допущено навмисне зменшення оборотів за дебетом і кредитом рахунка на однакову суму з метою приховати зловживання. Тому слід перевірити відповідність оборотів за дебетом і кредитом рахунка за виписками банку за кожний місяць даним оборотів за обліковими реєстрами. Важливо також перевірити повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів. Повноту банківських виписок встановлюють за їхньою нумерацією за сторінками і перенесенням залишку коштів на рахунку. Залишок коштів на кінець періоду в попередній виписці банку за рахунком має дорівнювати залишку коштів на початок періоду в наступній виписці. Правильність виписки визначають шляхом перевірки всіх її реквізитів. Якщо у виписці буде встановлено необумовлені виправлення або підчищення, закреслення, то необхідно провести зустрічну перевірку даних виписки із записами в першому примірнику особового рахунка, що знаходиться в установі банку. У випадку відсутності окремих виписок слід також звернутися до установи банку.

Крім того, слід впевнитися, що всі здійснені через банк операції є реальними і підтверджені відповідними справжніми (автентичними) документами. Бувають випадки, коли їх підробляють  або прикладають не повністю, що дає можливість, застосовуючи неправильну  кореспонденцію рахунків, приховувати  в обліку зловживання на значні суми. У разі виникнення сумнівів у справжності  документів (відсутність банківського штампа, виправлення перерахованих  сум, найменування одержувача грошей і  дати здійснення операцій) слід провести зустрічну перевірку платіжних  документів, які зберігаються у справах  підприємства, із платіжними документами  в банку або у контрагента з операції. Одночасно з’ясовують правильність кореспонденції рахунків і записів у облікових регістрах, бо деколи зловживання можуть бути приховані шляхом складання неправильних бухгалтерських записів (проводок), не підтверджених документами, а також сторонніх записів без документальних підтверджень і без дійсної потреби або неправильним підрахунком чи перенесенням підсумків з одної сторінки регістру на іншу.

Обов’язком аудитора є також перевірка правильності та обґрунтованості перерахування коштів за товарно-матеріальні цінності, для чого порівнюють суми, вказані в платіжних документах, із даними виписки банку і записами на рахунку «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» або на рахунку «Розрахунки з різними дебіторами». Тут за прибутковими документами перевіряють повноту і правильність оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. Якщо є сумніви в справжності документів чи достовірності операцій, слід провести зустрічну перевірку їх у постачальників продукції.

Перевіряючи видаткові банківські документи, необхідно групувати  в окремій відомості всі оплачені штрафи, неустойки та інші платежі, пов’язані з порушенням договірних умов, що дасть змогу потім перевірити повноту відображення їх на відповідних рахунках, і вжиті підприємством заходи щодо відшкодування за рахунок винних осіб суми заподіяної шкоди.

Перевіркою сутності банківських  документів встановлюють, чи не допускалося  неправильне перерахування авансів  і платежів за безтоварними рахунками  або оплата рахунків інших організацій, які не мають відношення до підприємства, що перевіряється.

Під час перевірки операцій за акредитивами слід звірити залишки  сум і обороти за виписками  банку із записами в регістрах  бухгалтерського обліку. Одноразово з’ясовують причини, які зумовили розрахунки за акредитивною формою, чи передбачена ця форма розрахунків договором або чи може вона застосовується як санкція з боку постачальників за несвоєчасні платежі. Потім перевіряють повноту і своєчасність використання і повернення невикористаних акредитивів, а також повноту оприбуткування матеріальних цінностей, які надійшли від постачальників.

Операції з лімітованими і не лімітованими чековими книжками аналізуються з погляду їх правильності, характеру і повноти оплати. З’ясовують, чи не проводилась оплата лімітованими чеками видатків, які не включаються в авансові звіти підзвітних осіб як здійснені готівкою.

Після встановлення подібних фактів слід визначити розмір завданого  підприємству збитку і винних осіб. Слід також перевірити, чи збігається залишок за книжкою лімітованих  чеків, відображений на корінці останнього використаного чека, із залишком на дату перевірки за рахунком «Інші рахунки в банку в національній валюті», а також із залишком за випискою банку. Залишок грошей на кінець місяця за випискою банку деколи не збігається із залишком ліміту за лімітованою книжкою. Це пояснюється тим, що видані з лімітованих книжок чеки не були до кінця місяця пред’явлені одержувачами в банк до оплати.

Об’єктом контролю аудитора можуть бути операції з переказами грошей з рахунка в банку на рахунки в Ощадбанк, тому що вони можуть бути пов’язані з передачею грошей підставним особам, з крадіжками коштів.

Здійснюючи перевірку операцій на рахунку «Поточні рахунки в іноземній валюті», слід встановити, чи відповідають залишки коштів, відображені у виписці банку, залишку коштів, який значиться за обліком; повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів; правильність операцій і справжність банківських виписок і первинних документів, правильність кореспонденції рахунків за операціями на поточних рахунках в іноземній валюті й записів у облікових регістрах. Особливу увагу звертають на повноту зарахування на транзитні валютні рахунки валютної виручки, що надійшла на адресу підприємства.

Ретельно вивчають обґрунтованість  списання грошей з рахунків підприємства в банках у дебет рахунків витрат, прибутків і збитків тощо.

Кожний випадок порушення  кореспонденції рахунків бухгалтерського  обліку перевіряється за первинними документами для того, щоб з’ясувати, чи не призвело це до навмисного перекручення облікових і звітних даних.

Під час перевірки операцій за поточним рахунком в іноземній  валюті слід врахувати, що суб'єкти господарювання можуть здійснювати скупку, обмін, продаж валюти за ліцензією Національного  банку України в установленому  законом порядку.

 

Аудит грошових документів та грошових коштів у дорозі

 

Грошовими документами, які  знаходяться в касі, є поштові  марки, марки державного мита, векселі, оплачені путівки в санаторії, будинки  відпочинку тощо. Перевірка грошових документів починається з повної їх інвентаризації і складання відповідного акта. Насамперед, слід встановити відповідність  залишків даних аналітичного і синтетичного обліку з рахунка «Інші кошти». За даними аналітичного обліку необхідно встановити своєчасність і правильність оприбуткування грошових документів у кількісному і сумовому вираженні на рахунок «Інші кошти».

Перевіркою операцій щодо придбання і видачі путівок у  санаторії, будинки відпочинку тощо слід з’ясувати, за рахунок яких джерел вони були придбані, яку частину їхньої вартості не оплачують одержувачі, чи своєчасно й у повному обсязі надходять у касу гроші від одержувачів путівок, чи видають путівки працівникам за узгодженням з профспілковим комітетом, чи немає випадків видачі путівок особам, які не працюють на даному підприємстві. Крім того, слід встановити розмір недоплачених сум у касу підприємства, причини та осіб, винних у порушенні встановленого порядку видачі путівок та їх оплати.

Аудитом грошових коштів у  дорозі слід встановити законність і  обґрунтованість кожного запису за рахунком «Інші кошти». Своєчасність і повноту зарахування грошових коштів у дорозі на відповідні рахунки в банках встановлюють звіркою записів за кредитом рахунка «Інші кошти» (субрахунок «Грошові кошти в дорозі в національній валюті») і дебетом рахунків, призначених для обліку грошових коштів. При цьому з’ясовують, чи немає серед сум у дорозі нестач готівки в касі або фактів привласнення цих сум окремими посадовими особами.

Встановлюють тривалість перебування окремих сум коштів у дорозі, оприбуткування їх на початку  наступного місяця на рахунок у банку.

На рахунку «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» враховується грошовий виторг від реалізації товарів, переведений у банк через інкасаторів, пошту або Ощадбанк. Кошти, здані безпосередньо в банк, на вищезгаданому рахунку враховують тільки в тому випадку, коли вони здані у вечірню касу наприкінці останнього робочого дня, а зараховані на рахунок підприємства у перший день наступного місяця.

Завдання аудитора – перевірити повноту і своєчасність зарахування на рахунки в банках кожної суми виторгу.

Для встановлення можливих зловживань за кожною сумою на рахунку «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» (з минулим терміном перерахування) дебет рахунка зіставляють з документами, що підтверджують відправлення грошей, а кредит – із випискою банку або прибутковим касовим ордером. У разі несвоєчасності чи неповноти зарахування грошей на рахунок у банку негайно повідомляють начальнику контори зв’язку, адміністрації Ощадбанку і разом з ними встановлюють причини та винних осіб. Якщо у інкасаторських сумках виявляють нестачу чи надлишки грошей, перевіряють їх у звітах каси або роздрібних торговельних підприємств. Якщо виторг здавав касир, то проводять інвентаризацію каси, результати виводять з урахуванням виявлених у інкасаторській сумці розходжень сум виторгу; якщо виторг здано магазином, у якому немає касира, то виправлення вносять у товарно-грошові звіти.

Однак дебетові чи кредитові залишки на рахунку «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» щодо кожної суми, зданої через інкасаторів, свідчать про те, що виправлення не зроблені й аудитор повинен такий факт врахувати при виведенні результатів інвентаризації каси або товарів.

У висновку аудитори зазначають виправлені записи за відповідний період і встановлюють результат.

 

Аудит розрахунків із підзвітними  особами

 

Основними завданнями аудиту розрахунків із підзвітними особами  є: перевірка дотримання правил видання  авансів; контроль за своєчасністю здавання авансових звітів; перевірка правильності використання підзвітних сум і оформлення документів, доданих до авансових  звітів, а також своєчасності повернення невитрачених сум. Крім того, завданням  аудиту є: виявлення незаконних і  недоцільних з господарського погляду  витрат.

Джерелами аудиту є: накази і розпорядження по підприємству, авансові звіти з прикладеними до них виправдувальними документами  про використання підзвітних сум, звіти  касира з прикладеними прибутковими і видатковими касовими документами, Головна книга, баланс підприємства, дані аналітичного і синтетичного обліку з рахунка «Розрахунки з підзвітними особами». Сальдо цього рахунка може бути як дебетовим, так і кредитовим. Аудитор перевіряє, чи підзвітна особа протягом трьох днів після повернення з відрядження або після виконання доручення подала авансовий звіт про використання підзвітних сум; чи до авансового звіту додані: посвідчення на відрядження, оформлене в установленому порядку (з відмітками про вибуття і прибуття), залізничний та інші квитки, копії товарних чеків, приймальні акти або розписки осіб, що прийняли від підзвітної особи придбані цінності тощо.

Аудитору слід встановити, чи визначено коло осіб, що мають право одержувати підзвітні суми. Далі аудитор вимагає здавання у бухгалтерію авансових звітів. До осіб, які не звітували за одержані гроші у підзвіт, застосовують заходи щодо погашення заборгованості з нарахованої заробітної плати або через суд чи прокуратуру. Крім того, аудитор з’ясовує, чи не було випадків видачі авансів за наявності заборгованості за попередньо одержані суми або видачі грошей особам, які не числяться у штаті. Також слід перевірити, чи не видавався аванс у розмірі, що значно перевищує потребу.

З виторгу видавати аванс  у підзвіт не дозволяється. Аудитор  звіряє аналітичний і синтетичний облік з рахунка «Розрахунки з підзвітними особами», потім розпочинає суцільну перевірку документів.

Деколи допускають складання  безтоварних документів відносно заготівельних  операцій і фальсифікованих документів, які оформляють оплату різних робіт  позаштатним працівникам (роботи фактично не виконувалися або виконувалися у  незначному обсязі). У даному випадку  слід перевірити наявність акта приймання-здавання виконаних робіт і порівняти  його дані з фактичним обсягом  виконаних робіт у натурі.

На практиці трапляються порушення операцій, пов’язаних із закупівлями сільськогосподарських продуктів і сировини. Тому аудитору слід ретельно перевірити авансові звіти заготівельників і прикладені до них закупівельні квитанції, приймальні акти, відомості закупок тощо. Аудитори зіставляють копії квитанцій відносно номерів, дат, ціни і суми. Якщо є сумнівні документи, виїжджають на місце або надсилають письмовий запит.

 

Аудит основних засобів

 

Спочатку аудитору слід впевнитися у правильності організації аналітичного обліку і визначити, чи всі основні  засоби підприємства закріплено за матеріально  відповідальними особами. Джерелами  аудиту операцій з обліку основних засобів є первинні документи  на їх надходження, вибуття і внутрішнє  переміщення (акти приймання-здавання об’єктів, акти на списання, інвентарна картка, картка обліку руху основних засобів, інвентарний список, розрахунки амортизації), дані аналітичного і синтетичного обліку.

Аудитор перевіряє правильність ведення інвентарних карток індивідуального  і групового обліку основних засобів, своєчасне заповнення всіх реквізитів у них. Якщо карток на окремі об’єкти немає, аудитор пропонує керівництву підприємства відновити аналітичний пооб’єктний облік основних засобів. Достовірність даних про наявність і рух основних засобів перевіряють зіставленням суми за інвентарною карткою із сумою, показаною в описі інвентарних карток.

Крім того, встановлюють відповідність даних аналітичного обліку основних засобів їхньому залишку за рахунком «Основні засоби» на відповідні дати. Якщо є розходження між даними аналітичного і синтетичного обліку, то аудитор з’ясовує причини, винних осіб, визначає наслідки (не донарахування або зайве нарахування амортизації) і пропонує усунути недоліки.

Аудитор також перевіряє  повноту і своєчасність проведення інвентаризації основних засобів, правильність відображення її результатів у бухгалтерському обліку. Цим самим він з’ясовує, чи можна довіряти результатам проведеної інвентаризації, щоб зменшити аудиторський ризик.

Слід документально перевірити операції зі списання основних засобів, правильність оформлення їх, законність і доцільність вибуття і відображення його в обліку. Аудитор також перевіряє правильність переоцінки основних засобів за відновною вартістю, її відображення в бухгалтерському обліку.

Аудитом правильності проведення річної інвентаризації основних засобів слід з’ясувати, чи реально відображені в балансі підприємства у статті «Основні засоби» їх первісна (балансова) та залишкова вартість, а також сума нарахованого зносу. Причому ця сума стосується як власних, так і орендованих основних засобів.

Для відображення в обліку реальної вартості об’єктів основні фонди періодично підлягають індексації, під час якої всі основні фонди оцінюють за відновною вартістю при одночасному встановленні їх зносу.

Важливе місце займає перевірка  вибуття основних засобів внаслідок ліквідації об’єктів, що стали непридатними через їх старіння і зношеність. Аудитор перевіряє правильність оформлення і своєчасність відображення операцій щодо списання основних засобів. Встановлюють правомірність списання витрат щодо ліквідації основних засобів, повноту оприбуткування цінностей, що надійшли від ліквідації та їх відображення в обліку.

 

Аудит нематеріальних активів

 

Під аудитом інтелектуальної  власності (нематеріальних активів) розуміється  перевірка прав підприємств на користування землею, водою, об’єктами промислової та інтелектуальної власності (авторське право у сфері науки, літератури, мистецтва тощо).

Аудитори для проведення технічної експертизи об’єктів інтелектуальної власності й здійснення юридичного аналізу документів, що підтверджують право на власність, залучають патентних повірених та юристів.

Починаючи аудит, насамперед слід перевірити факт наявності нематеріальних активів за документами, де описано сам об’єкт (програма для комп’ютера, конструкторська документація), або де підтверджується створення об’єкта (договір, ліцензійна угода). Крім того, акт приймання-передання може підтвердити факт одержання даного об’єкта інтелектуальної власності.

Аудитор разом із залученими спеціалістами визначає правильність вартості інтелектуальної власності. Якщо об’єкт власності вкладений у статутний капітал, то його оцінка визначається за домовленістю засновників, якщо його придбано за кошти, то він оцінюється за фактичними витратами на придбання, якщо одержано безкоштовно, то його оцінка визначається експертним методом.

Аудитору слід перевірити правильність оприбуткування об’єктів на рахунку «Нематеріальні активи» у кореспонденції з рахунками «Рахунки в банках», «Неоплачений капітал», а також обґрунтованість їх вибуття (продаж, списання чи безкоштовна передача). Крім того, порівнюють дані синтетичного й аналітичного обліку нематеріальних активів, якщо облік ведеться за їхніми видами і об'єктами.

Аудитор перевіряє дотримання правил приймання, відображення в бухгалтерському  обліку нематеріальних активів, правильність їх оцінювання, списання і нарахування  зносу. Для обліку амортизації нематеріальних активів використовують рахунок «Знос необоротних активів», «Знос нематеріальних активів», а в дебеті – списання у разі вибуття або продажу.

 

Аудит матеріальних цінностей

 

Аудит матеріальних цінностей  доцільно починати з інвентаризації, яку проводять силами і коштами  підприємства-замовника під наглядом аудиторів. Перед початком інвентаризації матеріально відповідальна особа  складає звіт (виробничий, матеріальний, товарний, товарно-грошовий) і дає  відповідну розписку. Один примірник  звіту матеріально відповідальна  особа здає в бухгалтерію підприємства, другий – аудитору.

Інвентаризаційна комісія  приступає до перевірки наявності  матеріальних цінностей. Аудитор стежить  за правильністю проведення інвентаризації та сам записує результати. Оформлені  інвентаризаційні описи він передає  в бухгалтерію для складання  порівнювальної відомості. Якщо на об’єкті, де проводять інвентаризацію, облік ведеться у кількісно-сумовому вираженні, то у порівнювальну відомість записують тільки ті матеріальні цінності, за якими виявлені відхилення від облікових даних, решту записують одним рядком на загальну суму.

Аудитор перевіряє правильність складання порівнювальної відомості  й відповідність записів, внесених у неї бухгалтерією, даним бухгалтерського  обліку.

Після інвентаризації аудитори переходять до перевірки повноти  оприбуткування матеріальних цінностей. Джерелами перевірки є регістри синтетичного й аналітичного обліку щодо наявності та руху матеріальних цінностей, звіти матеріально відповідальних осіб з прикладеними до них документами, регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків із постачальниками тощо.

Перевіркою повноти оприбуткування і правильності оцінки куплених матеріальних цінностей аудитори з’ясовують, чи відповідають підсумкові суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей, даним інших облікових регістрів (журналів-ордерів). Поряд із тим доцільно перевірити погодженість записів між синтетичним і аналітичним обліком за балансовими рахунками і субрахунками, на яких обліковуються матеріальні цінності. Виявлені розходження є результатом неповного оприбуткування цінностей. Особливу увагу приділяють перевірці операцій за рахунком «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», за дебетом якого відображається оплата боргу постачальнику за доставлені матеріальні цінності, за кредитом – їх надходження (оприбуткування). Протягом місяця, як правило, дебетових залишків на цьому рахунку не повинно бути, за винятком вартості оплачених матеріалів, що залишилися на кінець місяця в дорозі або не були вивезені зі складів постачальників. За такими операціями на рахунку «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» може утворитися дебетове сальдо, яке наприкінці місяця перераховується з цього рахунка в дебет рахунка «Інші матеріали» без оприбуткування їх на склади. На початок наступного місяця ці суми числяться в поточному обліку як дебіторська заборгованість, поки матеріали не будуть прийняті й оприбутковані матеріально відповідальними особами.

Такі суми аудитор перевіряє  кожну окремо. За документами, прикладеними до виписок банку, встановлюють дату оплати розрахункових документів постачальників і назву цінностей. За матеріальними  звітами наступного місяця перевіряють повноту їх оприбуткування. Якщо матеріальні цінності не оприбутковані, з’ясовують нормативний термін перебування їх у дорозі та яку роботу проведено підприємством щодо їх розшуку.


и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.