Здесь можно найти учебные материалы, которые помогут вам в написании курсовых работ, дипломов, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение оригинальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение оригинальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения оригинальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, РУКОНТЕКСТ, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии так, что на внешний вид, файл с повышенной оригинальностью не отличается от исходного.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Управлння кредитним портфелем банку

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 28.05.13. Сдан: 2012. Страниц: 35. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


?

                            53

 

 

             

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

 

 

 

Кафедра банківської справи

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «ГРОШІ ТА КРЕДИТ»

НА ТЕМУ:

УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ БАНКУ

 

             

 

 

 

Керівник роботи,

к.е.н., доцент                                                                                                  Л.В.Васюренко

 

Студент факультету

банківської справи,

ІІІ курсу, групи 34-БС,

спеціальності 6.050100

"Банківська справа"                                                           М.А.Брусєнцов

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків-2010

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..5

РОЗДІЛ 1               ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН

1.1.                                      Теоретико-суттєва характеристика управління кредитним портфелем…………………………………………………….7

1.2.                                      Правова основа управління кредитним портфелем банку…………………………………………………………12

РОЗДІЛ 2              АНАЛІЗ ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ   КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ БАНКІВ В УКРАЇНІ

2.1.              Аналіз кредитного портфелю банківської системи України……………………………………………………….20

2.2.              Регіональні аспекти формування кредитного портфеля   банків Харківської області………………………………...28

РОЗДІЛ 3                 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

3.1.                              Сучасні підходи щодо підвищення ефективності управління кредитним              портфелем              в Україні…………………………...33

3.2.                                Концептуальний підхід до мінімізації кредитного ризику в    управлінні кредитним портфелем банку…………………….40

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...49

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….51

 

 

 

 

 

 

АНОТАЦІЯ

 

 

Необхідність банківського управління кредитним портфелем у банку  та нагляду з боку держави визначається тим, що банки функціонують як недержавні, приватні структури, мета діяльності яких – отримання максимального прибутку.

Актуальність теми полягає в необхідності  управління  діяльності банків, нагляд за кредитним портфелем, на теперішній час, в умовах економічної кризи, для підвищення ефективності фінансово-кредитної системи України та економіки держави в цілому.

Метою курсової роботи є:

-                     дослідження важелів державного регулювання кредитної діяльності банків;

-                     подальше дослідження сутності кредитного портфеля банку урахуванням його місця і ролі у суспільному відтворенні;

-                     дослідження змісту кредитного ризику як важливої складової в управлінні кредитним портфелем;

-                     визначення шляхів удосконалення кредитного портфеля в банку;

-                     розробка пропозицій щодо використання ефективних інструментів зменшення втрат від кредитного ризику

Згідно з метою дослідження були поставлені такі задачі :

?      розглянути організацію й механізм функціонування кредитного портфеля в банку;

?      проаналізувати фактичний стан, правове забезпечення та нормативну базу діяльності системи комерційних  банків України;

Об’єктом дослідження є кредитна діяльність банків України на сучасному етапі.

Предмет дослідження – кредитний портфель банків як елемент фінансово-економічних і правових відносин.

Методологічною основою дослідження є системний підхід та основні положення управління діяльністю підприємств.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів та висновків. Загальний обсяг роботи без списку використаної літератури становить – 49 сторінок.

 


ВСТУП

 

 

 

Нині в економіці криза, яка призвела до економічного спаду. Але країна бореться з нею, і темпи та стійкість залежать від здатності банківської системи, яка забезпечує потреби суб’єктів господарювання, яким необхідні кредитні ресурсам. Банківські кредити сприяють появі нових під­приємств, збільшенню кількості робочих місць, будівництву об'єктів соціального та культурного призначення, а також забез­печують економічну стабільність. У цьому зв'язку дослідження питань управління кредитним портфелем банку набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Об’єктом дослідження  роботи є управління кредитним портфелем  в банківських установах України.

Предмет дослідження – кредитний портфель банків як елемент фінансово-економічних і правових відносин.

Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні основ організації, розкритті діючої практики з управління кредитним портфелем банку, а також пошуку напрямків удосконалення цієї роботи на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання.

Для досягнення поставленої мети у роботі були поставлені такі завдання:

-                     уточнити  принципи формування кредитного портфеля банку;

-                     провести аналіз системи управління кредитним портфелем банків в Україні;

-                     визначення шляхів удосконалення кредитного кредитного портфеля  в банку;

-                     визначити регіональні аспекти формування кредитним портфелем банку;

-                     розглянути концептуальний підхід до мінімізації кредитного ризику в управлінні кредитним портфелем банку.

Вказаному питанню приділяється значна увага Національного банка України, Президента України, Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, що знайшло своє відображення у законах «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. №2121, «Про Національний банк» від 20.05.1999р. №679, «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» від 06.07.2000р. №279, інструкція «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» від 28.08.2001, № 368.

Інформаційну базу дослідження склали теоретичні роботи вітчизняних вчених таких, як Буряк В.М., Васюренко О.В., Версаль Н.І., Волохов B.I., Колоколова О.Н., Кондратюк О.А., Коршикова Т.В., Кулинич І.Н., Мороз А.М., Мещеряков А.А., Павлюк І.І., Примостка О.Л., Шевченко Р.І. та інші автори.


РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН

 

 

 

1.1. Теоретико-суттєва характеристика управління кредитним портфелем

 

 

Кредитування є пріоритетною економічною функцією банків. Від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функ­ції, багато в чому залежить економічний стан регіонів, що ними обслуговуються. Банківські кредити сприяють появі нових під­приємств, збільшенню кількості робочих місць, будівництву об'єктів соціального та культурного призначення, а також забез­печують економічну стабільність.

У структурі банківських активів кредити становлять близько 50 – 60 % і забезпечують 2/3 усіх доходів. Кредитні операції бан­ку є найбільш дохідними, але разом з тим і найризикованішими. Аналіз сучасних тенденцій розвитку банківської системи України свідчить, що обсяги кредитування постійно зростають як в абсо­лютних, так і у відносних показниках [47]. Кредитна діяль­ність сучасних комерційних банків досить багатогранна і вклю­чає різні форми та види позичок, наданих юридичним або фізич­ним особам для одержання доходів, а також банківські послуги кредитного характеру.

У процесі управління кредитною діяльністю банку об'єктами є не лише кожна окрема кредитна операція, а й сукупність усіх наданих банком кредитів з їх взаємовпливом і взаємозалежністю, тобто кредитний портфель банку.

Кредитний портфель – це сукупність усіх кредитів, наданих банком для одержання доходів [7]. Обсяг кредитного портфеля оці­нюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому чис­лі прострочених, пролонгованих, сумнівних. У структурі банків­ського балансу кредитний портфель розглядається як одне ціле та складова активів банку, котра характеризується показниками до­хідності та відповідним рівнем ризику.

Дохідність і ризик – основні параметри управління кредит­ним портфелем банку. За співвідношенням цих показників ви­значається ефективність кредитної діяльності банку [10].

Головна мета процесу управління кредитним портфелем бан­ку полягає в забезпеченні максимальної дохідності за допустимо­го рівня ризику. Рівень дохідності кредитного портфеля залежить від структури й обсягу портфеля, а також від рівня відсоткових ставок за кредитами [8,12]. На формування структури кредитного портфеля банку істотно впливає специфіка сектору ринку, який обслуговується цим банком. Для спеціалізованих банків структу­ра кредитного портфеля концентрується в певних галузях еконо­міки. Для іпотечних банків характерним є довгострокове креди­тування. У структурі кредитного портфеля ощадних банків перева­жають споживчі кредити та позички фізичним особам [16].

Обсяг і структура кредитного портфеля банку визначаються такими чинниками:

-                     розмір банку (капіталу);

-                     правила регулювання банківської діяльності;

-                     офіційна кредитна політика банку;

-                     досвід і кваліфікація менеджерів;

-                     рівень дохідності різних напрямків розміщення коштів.

              Одним з головних завдань, що постають перед менеджментом у сфері кредитування, є розробка кредитної політики банку. Кредитна політика охоплює найважливіші елементи та принципи організації кредитної роботи в банку, визначає пріоритетні на­прями кредитування, а також перелік кредитів, які не повинні входити до кредитного портфеля банку. Один і той самий кредит може не відповідати основним вимогам кредитної політики одно­го банку, але бути цілком прийнятним для іншого [10,11].

Величина капіталу банку значною мірою впливає на загальний обсяг залучених і запозичених коштів, а отже, і на обсяг кредит­них ресурсів. Показник величини капіталу банку використовуєть­ся для встановлення лімітів та обмежень у процесі регулювання кредитної діяльності банків, адже всі встановлені Національним банком України нормативи з кредитування розраховуються у відношенні до капіталу банку [6] . Отже, величина капіталу банку ви­значає обсяг і структуру його кредитного портфеля.

У формуванні структури активів банку вирішальним фактором є рівень дохідності кожного виду активних операцій. Проте висо­ка дохідність, як правило, супроводжується високим рівнем ри­зику, тому менеджменту банку необхідно врахувати обидва фак­тори. Якщо рівень дохідності різних видів активів приблизно однаковий, то перевага надається найменш ризикованим напря­мам розміщення коштів. У такому разі обсяг кредитного портфе­ля банку може зменшитися на користь портфеля цінних паперів або на користь проведення інших активних операцій.

Для оцінювання прибутковості кредитів банк повинен мати ефективну систему обліку не лише доходів, а й витрат за кожним видом кредитів. На прибутковість кредитних операцій банку впливають як доходи та витрати, так і можливі збитки, що визна­чаються рівнем кредитного ризику за кожною позичкою. Вимі­рювання, мінімізація та контроль за рівнем кредитного ризику – одне з найскладніших завдань, що постає перед менеджментом банку у процесі формування кредитного портфеля.

Мета проведення кредитних операцій банку полягає в одержан­ні доходів, а тому саме цей параметр є визначальним у виборі на­пряму кредитування. Формуючи кредитний портфель, менеджмент банку звичайно керується правилом – видавати ті кредити, які приносять максимальні доходи за інших однакових умов [9] .

Дохідність характеризується абсолютними (сума доходів у грошовому вираженні) та відносними показниками (середній рі­вень дохідності кредитних ресурсів). У загальному випадку до­хідність кредитного портфеля банку протягом зафіксованого пе­ріоду залежить від обсягу портфеля та рівня відсоткових ставок за кредитами. Останній є узагальнюючим показником, оскільки через рівень відсоткової ставки опосередковано враховуються й такі чинники, як тривалість користування кредитом, ступінь ризику, метод нарахування та спосіб сплати відсотків, забезпеченість позички [14,15] .

Дохід за кредитною операцією (в межах року) обчислюється за формулою (1.1.) :

                                                                                                     (1.1.)

Еі – дохід за і-ю кредитною операцією (у грошовому ви­раженні);

ri – відсоткова ставка за і-м кредитом (річна);

Vі – сума і-го кредиту (у грошовому вираженні);

ti – період кре­дитування за і-м кредитом (дні);

ВS – база розрахунку (360 чи 365 днів).

 

Доходи кредитного портфеля банку формуються також за ра­хунок проведення заставних та дисконтних операцій з векселями, за якими порядок обчислення доходів інший. Дохід за вексель­ними операціями формується у вигляді дисконту й обчислюється за формулою:

                                                                                                 (1.2)

EL – дохід за L-ю вексельною операцією (у грошовому вира­женні);

di – ставка, за якою обліковується L-й вексель (річна);

SL – сума, на яку видано L-й вексель;

tL – період до дати погашення L-го векселя (дні).

 

Дохід кредитного портфеля формується за рахунок усіх дохо­дів, одержаних банком від проведення операцій кредитного харак­теру за певний період:

                                                                                (1.3)

N – кількість кредитів у портфелі;

L – кількість інших опе­рацій кредитного характеру.

 

Узагальнюючим показником є рівень дохідності кредитного портфеля, що розраховується як відношення суми доходів від кредитних операцій до обсягу наданих кредитів:

                                                                                                            (1.4)

d – дохідність кредитного портфеля (у відсотках);

V – обсяг кредитного портфеля банку.

 

Рівень дохідності кредитного портфеля банку залежить від та­ких економічних чинників:

– ринкова ставка відсотка;

– обсяг і структура кредитного портфеля;

– умови конкуренції на банківському ринку;

– власні можливості банку щодо вибору напрямів та об'єктів кредитування.

На фактичний стан клієнтського кредитного портфеля позначається прийнята банком система управління ім. Управління кредитним портфелем представляє собою організацію діяльності банку при здійсненні процесу кредитування, яка спрямована на запобігання або мінімізацію кредитного ризику. Кінцевими цілями кредитної організації при управлінні кредитним портфелем є, по-перше, отримання прибутку від активних операцій, по-друге - підтримка надійної та безпечної діяльності банку.

В основі організаційної структури управління кредитним портфелем лежить принцип розмежування компетенції, то є чіткий розподіл повноважень керівників різного рангу з надання кредиту, зміни умов кредитної операції в залежності від розміру кредиту, ступеня ризику та інших характеристик.

Отже, у системі заходів управління кредитним портфелем важливу роль відіграє розробка і проведення кредитної політики. Стратегія і тактика кредитної політики розробляється в центральному офісі (головному банку) кредитним департаментом (управлінням) спільно з Кредитним комітетом банку. У процесі управління кредитною діяльністю банку об'єктами є не лише кожна окрема кредитна операція, а й сукупність усіх наданих банком кредитів з їх взаємовпливом і взаємозалежністю, тобто кредитний портфель банку. У кредитній політиці формулюється загальна мета і визначаються шляхи її досягнення: пріоритетні напрямки кредитних вкладень, прийнятні і неприйнятні для банку види активних операцій, яка придатна коло кредитоотримувачів і т.д.

 

 

1.2. Правова основа управління кредитним портфелем банку

 

 

 

На даному етапі розвитку банківської системи України правовідносини у сфері кредитування регулюються в основному нормами Цивільного кодексу України, Законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», положенням Національного банку України «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків». Цивільний кодекс містить загальні норми, корті належать до інституту кредитного договору, а також регламентує основи і порядок звернення стягнення на закладене майно, способи забезпечення зобов’язань. Закон України «Про Національний банк України» містить норми, що стосуються нагляду та контролю за діяльністю комерційних банків, а також загальних положень грошово-кредитної політики. Закон України «Про банки і банківську діяльність» дає загальне юридичне трактування кредитних операцій і надає загальні норми, що стосуються інституту захисту прав та інтересів кредиторів, забезпечення стабільності банківської системи, а також містить обмеження у сфері кредитування [1,2,3,4,5].

Відповідно до статті 58 Закону України «Про Національний банк України» та статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» функція із встановлення економічних нормативів віднесена до компетенції Національного банку України [1,2]. Вона має на меті захистити інтереси вкладників та забезпечити фінансову надійність банків.  

Установленні обмеження та нормативи , а також правила регулювання банківської діяльності відіграють суттєву роль у процесі формування кредитного портфеля.

Так, Національним банком України встановлено нормативи кредитування, які розраховуються у відношенні до капіталу банку, а саме до максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента, великих кредитних ризиків, максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам. Порядок розрахунку цих нормативів визначений методикою, що міститься в Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 р. №368 [6] .

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань. Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента (за мінусом фактично сформованих резервів) та всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку. Розраховане нормативне значення нормативу Н7 не повинно перевищувати 25% (наведені нормативні значення стосуються універсальних банків, для спеціалізованих банків нормативні значення встановлюються диференційовано).

Норматив великих кредитних ризиків (Н8), встановлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов’язаних контрагентів. Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх зобов’язань одного контрагента або групи  пов’язаних контрагентів перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи  пов’язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку. Розраховане нормативне значення нормативу Н8 не повинно перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку, то автоматично підвищуються вимоги до адекватності регулятивного капіталу. Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов’язаних контрагентів, вважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов’язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов’язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи  пов’язаних контрагентів, становить 10% і більше регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), встановлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого або непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив призводить до того, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для нього, що спричиняє значні проблеми, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента здійснюється не завжди об’єктивно. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов’язань цього інсайдера перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та капіталу банку.  Розраховане нормативне значення нормативу Н9 не повинно перевищувати 5%.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), встановлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.  Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов’язань усіх інсайдерів перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і 100% суми позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та капіталу банку. Розраховане нормативне значення нормативу Н10 не повинно перевищувати 40%.

Величина капіталу банку впливає на загальний обсяг залучених та запозичених коштів, а отже, і на розмір кредитних ресурсів. Капітал банку використовується при встановленні лімітів та обмежень у процесі регулювання кредитної діяльності банків. Нормативи відіграють значну роль у процесі формування кредитного портфеля і дозволяють НБУ регулювати рівень ризику кредитної діяльності банків.

Запорукою ефективної діяльності банку є правильна організація процесу кредитування. Для досягнення цього комерційні банки розробляють внутрішню кредитну політику банку. Кредитна політика банку охоплює найважливіші елементи та принципи організації кредитної роботи в банку, визначає пріоритетні напрями кредитування, а також перелік кредитів, які не повинні входити до кредитного портфеля банку.[36] Один і той самий кредит може не відповідати основним вимогам кредитної політики одного банку, але бути цілком прийнятним для іншого.

Кредитна політика банку регулює кредитну діяльність кожного банку і встановлює правила формування кредитного портфеля.  Положення кредитної політики повинні бути зафіксовані письмово й затверджені на засіданнях Кредитного комітету та Комітету кредитного нагляду. Цей документ має конфіденційний характер, а тому з ним можуть бути ознайомлені лише ті працівники банку, які здійснюють кредитування. Кожному банку необхідно розробити власну кредитну політику, що відбивала б напрями та специфіку його діяльності, можливості цього банку та його клієнтів, рівень допустимого ризику, права й обов’язки кредитних працівників.

Документальне оформлення кредитної політики є обов’язковим. Під час перевірки діяльності банків органами нагляду перший крок полягає в тому, щоб з’ясувати, чи відповідає фактичний стан кредитування основним положенням кредитної політики. Якщо банк має високо ризиковий кредитний портфель, але це узгоджується з документально зафіксованою кредитною політикою, то органи нагляду не мають права на санкції.

Банки, являючись самостійною кредитною установою, проводять свою кредитну політику з врахуванням ряду факторів. До останніх належать: економічні і політичні умови, рівень розвитку банківського законодавства, ліквідність кредитної установи, спеціалізація банку, наявність ресурсної бази та її структура. Нестабільність політичної ситуації в країні може стримувати кредитні вкладення всередині країни і стимулювати їх відплив за кордон. Економічні умови здійснюють основний вплив на розвиток кредитних операцій. Економічна ситуація складається під впливом податкової політики держави, вимог центральних банків до оцінки діяльності комерційних банків, ділова активність підприємств і таке інше.

Рис. 1.2.1. Вплив факторів на кредитну політику комерційного банку

 

В період спаду виробництва, кризи платіжної дисципліни попит на кредит, як платіжний засіб, істотно зростає, одночасно посилюється ризик неповернення кредитів. Інформація, яка супроводжує економічну кризу, істотно зростає, одночасно посилюється ризик неповернення кредитів. Інформація, яка супроводжує економічну кризу, різко скорочує довгострокові кредитні вкладення, сприяє переливу капіталу з виробничої сфери в сферу торгівлі і посередницьких операцій.

Аналізуючи вплив факторів на пріоритети кредитної політики вітчизняних комерційних банків, можна зробити ряд висновків.

Загальні пріоритети в кредитній політиці вітчизняних комерційних банків залежать, перш за все, від економічної ситуації тих процесів, які притаманні перехідному до ринку періоду, а також від пристосування банків до нових умов роботи. Отже, враховуючи реалії економічного стану та пріоритети кредитної політики, комерційні банки розробляють свою стратегію та тактику роботи із кредитною складовою.

Рушійною силою стратегії у використанні розробленої кредитної політики є конкурентноздатність установи банку. Остання полягає в розумінні сили конкуренції, її глибинних причин, а також основних сильних і слабких сторін банку по відношенню до них.

Джерела конкурентних переваг комерційних банків, з однієї сторони, однакові в цілому світі, і з іншої - можуть бути конкретно специфічними для кожного ринку.

До джерел конкурентної сили слід віднести: достатність капіталу банку, якість його активів, забезпеченість висококласними спеціалістами, інформаційне забезпечення, технологічне забезпечення та спадкоємство пропонованих операцій та послуг.

Ключовим фактором надійності і конкурентноспроможності банківської системи в ринковій економіці є достатність капіталу. В банківській практиці достатність капіталу тісно пов'язана з адекватністю останнього, яка має відношення до обсягу акціонерних коштів з метою підтримки його діяльності. Не існує єдиного рівня необхідних коштів різних типів банків. Розмір власного  капіталу залежить, перш за все, від розміру балансу та типу бізнесу, в якому вони працюють, а також від політики банку в умовах конкурентного середовища. Зрозуміло, чим більш ризиковим є кредитний портфель, тим більше потрібно акціонерних коштів для підтримки його діяльності. Разом з тим, надмірна "капіталізація" банку, яка проходить через випуск акцій, тобто збільшення власних коштів, порівняно з оптимальною потребою, може негативно вплинути на його діяльність. Таке положення приводить до порівняно дорогого способу фінансування потреб банку. Як правило, дешевше і вигідніше залучити кошти вкладників, чим нарощувати власний капітал. Тому керівники окремих банків прагнуть знайти оптимальне співвідношення між власним капіталом та іншими статтями балансу з врахуванням проблеми "прибуток-ризик".

Наявність ресурсів в банку є основним для проведення кредитної політики.

Якщо кредитна операція є доходною і менш ризикованою, то банк може збільшити обсяг грошових коштів, які призначені для кредитування, якщо ризики будуть надмірними, обсяг кредитних операцій суттєво скоротиться.

Отже кредитна діяльність банків України регулюються в основному нормами Цивільного кодексу України, Законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», положенням Національного банку України «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків».


РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ БАНКІВ В УКРАЇНІ

 

 

 

2.1. Аналіз кредитного портфелю банківської системи України

 

 

Ресурси банківської системи з грудня 2008 р. по вересень 2009 р. зменшилися. Зобов'язання банківських установ за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб, скоротилися на 365,8 млн. грн., 8,2% і склали 4090,4 млн. грн.

Показник приросту депозитів фізичних осіб з початку року залишається від'ємним (зменшення на 376,4 млн. грн., 10,3%, до 3295,0 млн. грн.).

Обсяг кредитних вкладень установ банків зменшився у січні-вересні 2009 року на 440,1 млн. грн., 6,0% і становив 6901,9 млн. грн.

Обсяг вимог за кредитами зменшився як у національній валюті на 21,7 млн. грн., 0,7% і склав 3262,5 млн. грн., так і в іноземній валюті - на 418,4 млн. грн., 10,3% і становив 3639,4 млн. грн.

В структурі кредитного портфеля більшу частку (50,7%) займають вимоги за кредитами, наданими фізичним особам, які зменшилися з початку року на 488,7 млн. грн., 12,3%, і становили 3499,1 млн. грн.

Вимоги за кредитами, наданими суб'єктам господарювання, складають 3402,8 млн. грн., 49,3%, з яких заборгованість промислових підприємств -1326,8 млн. грн. (39,0% загального обсягу вимог за кредитами суб'єктів господарювання), підприємств торгівлі - 1215,5 млн. грн. (35,7%), сільськогосподарських підприємств - 422,3 млн. грн. (12,4%)%.

Заборгованість за кредитами в іноземній валюті впродовж чотирьох  місяців 2008 року зростала вищими темпами (на 16,1%), що насамперед пояснювалося зростанням ресурсної бази банків саме в іноземній валюті.

Рис. 2.1.1. Динаміка вимог банків за кредитами, наданими в економіку України (за видима валют)

 

У квітні темпи приросту вимог банків за кредитами в іноземній валюті (3,4%) майже дорівнювали приросту вимогу національній валюті (3,2%).

Структуру вимог банків за кредитами, наданими суб'єктам господа­рювання та фізичним особам в іноземній валюті, характеризувала за­боргованість у доларах США (87,5%), в євро (11,2%) та в російських рублях (0,4%). Решту (0,9%) становила заборгованість в інших валютах. Із початку року спостерігалося зменшення частки заборгованості за кредитами у доларах США з одночасним збільшенням частки заборгованості у євро, російських рублях  та інших валютах.

На кінець квітня 2008 року найбільшу питому вагу серед кредитних вкладень в економіку становила заборгованість за довгостроковими кредитами – 62,4%, що на 0,6 процентного пункту більше, ніж на поча­ток року. Її обсяг упродовж чотирьох місяців поточного року збільшив­ся на 14,7%, у тому числі у квітні – на 4,1% до 101,6 млрд. грн. Серед цих кредитів понад половину (54,0%, або 54,9 млрд. грн.) становила за­боргованість у іноземній валюті, яка з початку року зросла на 17,3%, зокрема у квітні – на 4,9%, що можна побачити з рис. 2.2 [47] .

Вимоги за короткостроковими кредитами протягом січня – квітня 2008 року збільшилися на 11,9%, зокрема у квітні – на 1,9%.

 

 



                            53

 

 

             

Рис. 2.1.2. Динаміка вимог банків за кредитами, наданими в економіку України (за строками погашення)

 

У розрізі цільових вкладень основна частина кредитів (8,3%) вико­ристовувалася для забезпечення поточної діяльності суб'єктів еко­номіки, решта –  для їх інвестиційної діяльності. При цьому якщо серед вимог банків за кредитами, наданими на поточні цілі, переважали вимо­ги у національній валюті (60.4%), то серед інвестиційних кредитів тра­диційно переважали вимоги за кредитами в іноземній валюті (66.3%). Позитивною тенденцією було подальше зростання обсягів кредитуван­ня інвестиційної діяльності. За січень – квітень 2008 року вимоги банків за такими кредитами зросли на 28,7%, у тому числі за квітень – на 6,0%, їх частка в загальному обсязі заборгованості за кредитами підвищилася з початку року з 15,6 до 17,7%.

У структурі вимог банків за кредитами, наданими в економіку України, переважали вимоги за кредитами, наданими суб'єктам господарювання –74,2%, частка яких внаслідок активізації кредитування фізичних осіб мала тенденцію до зниження.

На 1 травня 2008 року вимоги банків за кредитами, наданими суб'єктам господарювання, становили 12,0 млрд. грн. За січень – квітень 2008 року їх обсяг збільшився у національній валюті – на 9,4% (до 73.9 млрд. грн.), в іноземній - на 11.2% (до 47.1 млрд. грн.).

У структурі кредитних вкладень за строками більшою (55,4%) була пи­тома вага вимог банків за довгостроковими кредитами. З початку року їх обсяг зростав, але нижчими темпами, ніж вимоги за короткостроковими кредитами.

У структурі вимог банків за кредитами суб'єктам господарювання за видами економічної діяльності найбільшою залишалася частка вимог за кредитами, наданими у торгівлю, ремонт побутових ви­робів та предметів особистого вжитку, переробну промисловість, сільське господарство, мисливство та лісове господар­ство, суб'єктам господарювання, що займаються операціями з нерухомим майном, орендою, та наданням послуг підприємцям. Переважну більшість заборгованості зазначених видів економічної діяльності становила заборгованість за довгостроко­вими кредитами, у тому числі у національній валюті, що можна побачити на рис. 2.3 [47] .

 

 

 



                            53

 

 

             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1.3. Структура вимог банків за кредитами суб'єктам господарювання (за окремими видами економічної діяльності)

 

За січень – квітень 2008 року зростання вимог банків за кредитами суб'єктам господарювання було забезпечене приростом обсягів забор­гованості за кредитами, наданими суб'єктам господарювання майже всіх основних видів економічної діяльності. Найвищих темпів прирос­ту досягнуто за кредитами, наданими у сільське господарство, мислив­ство та лісове господарство – на 20,8%, будівництво - на 19,0%, на операції з нерухомим майном, орендою, та наданням послуг підприємцям – на 18.4, у переробну промисловість – на 12,6%. Виняток стано­вили суб'єкти господарювання з виробництва та розподілення електро­енергії, газу та води, заборгованість яких за отриманими кредитами зменшилася з початку року на 15,4%.

У квітні поточного року найбільше зросла заборгованість за кредитами, наданими підприємствам будівництва (на 6,9%), сільського господарства, мисливства та лісового господарства (на 6,6%), транспорту (на 4,3%).

Структура кредитних вкладень за формами власності з початку 2008 року практично не змінилася.  На рис. 2.4. видно, що на 1 травня 2008 р. частка заборгованості за кредитами, наданими суб'єктам господарювання з приватною формою власності, становила 94,1%, з державною – 5,4% та з комунальною – 0,5%[29].

 

Рис. 2.1.4. Структура вимог банків за кредитами суб'єктам господарювання за формами власності

 

У квітні порівняно з попереднім місяцем ринок кредитів у розрізі форм власності характеризувався збільшенням заборгованості майже в усіх господарствах за всіма видами валют. Виняток становили суб'єкти господарювання з комунальною формою власності, заборгованість яких за отриманими кредитами зменшилася на 0,9%.

На відміну від суб'єктів господарювання темпи кредитування фізичних осіб були значно вищими, що було зумовлене суттєвим зростанням споживчого та іпотечного кредитування. Вимоги банків за кредитами, наданими фізичним особам, на 1 травня 2008 р. становили 42,0 млрд. грн. і за січень – квітень 2008 року збільшилися на 25,2%.

У структурі заборгованості за кредитами у розрізі валют переважа­ла заборгованість в іноземній валюті (59,7%). За чотири місяці поточно­го року її обсяг збільшився на 26,6% і на 1 травня 2008 року становив 25,0 млрд. грн., зокрема у доларах США – 23,9 млрд. грн., євро та інших валютах – 1,1 млрд. грн. Вимоги банків за кредитами в національній ва­люті зростали нижчими темпами.  Рис. 2.5.  показує, що з початку року їх обсяг збільшився на 23,1% до 17 млрд. грн.

 

 

Рис. 2.1.5. Структура вимог банків за кредитами, наданими фізичним особам, за видами валют та строками.

 

У квітні заборгованість за кредитами фізичним особам у національній валюті збільшилася на 7,2%, в іноземній – на 7,9%.

У структурі вимог банків за кредитами за строками погашення най­вагомішою (82,6%) залишалася частка заборгованості за довгостроко­вими кредитами, яка впродовж чотирьох місяців 2008 року практично не змінилася. Вимоги банків за кредитами строком понад 1 рік за січень – квітень 2008 року збільшилися на 25,9% до 34.6 млрд. грн., серед яких більшість (65,8%) становила заборгованість за кредитами в іноземній валюті.

Заборгованість за короткостроковими кредитами населенню зростала, але нижчими темпами, ніж за довгостроковими, та порівняно з початком року зросла на 21,7%.

Кумулятивний (з початку року) приріст кредитних вкладень є найбільшим для аналогічного періоду, починаючи з 2007 року [24,25,26,27,28] . Відношення величини чистого кредитного портфелю до всіх зобов’язань складало 82,94%, що свідчить про агресивну кредитну політику, що проводиться банками в цілому. При цьому банки дотримуються різноманітних кредитних політик: від «обережної» кредитної політики до невиправдано агресивної чи мало ефективної кредитної політики.

Невиправдано агресивна кредитна політика пояснюється частіше за все прагненням досягти високого рівня прибутку (з ціллю капіталізації отриманого прибутку або компенсації збитків, пов’язаних з проблемними позичками). Мало ефективну кредитну політику (практично не використовується ефект мультиплікатора капіталу), певно, можна пояснити зосередженістю на обслуговуванні корпоративних клієнтів, що входять до фінансово-промислової групи, або відсутністю стратегії розвитку банку та нездібністю менеджменту розвивати банківський бізнес.

Банківський сектор за підсумками першого півріччя 2008 року так само залишається найбільш динамічно розвиваючимся сегментом української економіки [27] .

На сьогодні кредитування залишається головним джерелом доходів для українських банків, що пов'язано з прийняттям високого рівня ризиків.

Отже, така ситуація пов’язується із сучасними тенденціями  в банківській системі, які є проявами впливу фінансової кризи з кінця 2008 року. З виникненням величезної кількості проблемних кредитів банки почали збільшувати свої резерви з метою зменшення ризиків та усунення непередбачуваних витрат, які впливають на загальну діяльність банків.

 

2.2. Регіональні аспекти формування кредитного портфеля банків Харківської області

 

 

Для забезпечення стабільного розвитку банківського сектору в регіоні територіальне управління НБУ виконує свої функції відповідно до положення про філії (територіальні управління) Національного банку Ук­раїни. Харківські банки вже не один рік дотримуються встановлених еко­номічних нормативів, що свідчить про їх надійність та своєчасне вико­нання зобов'язань перед вкладника­ми і кредиторами. Фактичні значен­ня показників ліквідності не лише відповідають нормативним значен­ням, а й перевищують аналогічні се­редні показники по банківській сис­темі України, тобто банки області мають достатній рівень ліквідності і платоспроможності [42].

За січень – квітень п.р. вимоги за довгостроковими кредитами зросли на 19,5%, за рік – на 79,0% та склали на 01.05.2007 р. 9,5 млрд.грн., а їх питома вага в загальному обсязі кредитних вкладень – 70,7%. Кредити в інвестиційну діяльність збільшилися з початку року на 16,9% до 3,1 млрд.грн.

У структурі кредитного портфеля переважали кредити, надані суб’єктам господарювання, їх питома вага на початок травня становила 62,3%, в абсолютному значенні заборгованість дорівнювала 8,4 млрд.грн. та зросла з початку року на 15,6%.

Найбільшими споживачами кредитів залишились підприємства торгівлі та переробної промисловості, в зазначені галузі було спрямовано відповідно 3,3 млрд.грн. (питома вага в загальному обсязі 39,4%) та 2,7 млрд.грн. (32,5%). Вимоги за кредитами, наданими сільгосптоваровиробникам, склали 0,6 млрд.грн., а їх частка у кредитних вкладеннях – 7,3%. Вимоги за кредитами, наданими підприємствам будівництва та транспорту на звітну дату, склали відповідно 0,3 млрд.грн., або 3,7% у загальному обсязі заборгованості, та 0,2 млрд.грн., або 2,7%.

У січні – квітні п.р. банківські установи області продовжували активно кредитувати населення. Вимоги за кредитами, наданими фізичним особам на 01.05.2007 р. дорівнювали 5,1 млрд.грн. та зросли з початку року на 22,3%.

Процентна ставка за кредитами в національній валюті у квітні п.р. становила 17,2%, в іноземній валюті – 12,8%.


и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.