Здесь можно найти учебные материалы, которые помогут вам в написании курсовых работ, дипломов, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Формування нвестицйної стратегї

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 30.05.13. Сдан: 2012. Страниц: 37. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


?

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Факультет менеджменту та маркетингу

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

 

на тему :«Формування інвестиційної стратегії»

 

 

 

Студента ІV курсу, групи УВ-71

Романенко Тимура Олександровича

 

__________________________

              (підпис)

Науковий керівник:

Доцент, к. е. н.

Артеменко Л. П.

__________________________

              (підпис)

Курсова робота захищена

за шкалою ECTS _________

з оцінкою “______________”

Дата захисту _____________

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2010

Зміст

Вступ……………………………………………..………………………………….1

Розділ 1. «Формування інвестиційної стратегії»………………………………….2

1.1 сутність інвестиційної стратегії………………………………………………...2

1.2 формування інвестиційної стратегії…………………………………………....7

1.3 сучасні проблеми формування інвестиційної стратегії підприємства……...14

Розділ 2. Стратегічний аналіз виробничо-господарської діяльності ЗАТ «Пивзавод на Подолі»……………………………………………………………17

2.1 основна характеристика діяльності …………………………………………..17

2.2 діагностика пивоварної промисловості;………………………………………18

2.3 аналіз зовнішнього середовища ………………………………………………21

2.4 діагностика внутрішнього середовища ……………………………………..23

2.5 SWOT- аналіз…………………………………………………………………..28

2.6 побудова та оцінювання стратегічного балансу потенціалу………………30

2.7 портфельний  аналіз…………………………………………………………..31

Розділ 3. Розробка рекомендацій щодо формування інвестиційної стратегії на ЗАТ «Пивзавод на Подолі»………………………………………………………...36

3.1 вибір інвестиційної стратегії ЗАТ «Пивзавод на Подолі»…………………...36

3.2 оцінка ефективності обраної стратегії………………………………………...39

Висновки…………………………………………………………………………….41

Список використаної літератури…………………………………………………..42

Додатки……………………………………………………………………………...43

1

 



Вступ

На думку перших вчених, які займалися дослідженням у сфері стратегічного менеджменту, стратегія ­– це раціональне прийняття рішень, в результаті яких ресурси компанії протиставляються можливостям, запропонованим умовами конкуренції. Інші вчені стверджують, що зовнішнє середовище має визначний вплив на процес формування стратегії в компанії. З іншого боку, прибічники думки про важливість ресурсів стверджують, що не оточення, а ресурси компанії є основою формування стратегії фірми. Не зважаючи на згадані розбіжності, всі концепції об’єднує одна спільна мета – оптимізація діяльності компанії по відношенню до інших в одному і тому ж конкурентному середовищі.

Мета написання даної роботи полягає у дослідженні питань пов’язаних з поняттям, сутністю та основними підходами до розробки інвестиційної стратегії підприємства. Також метою написання роботи є поглиблення теоретичних і практичних знань зі стратегічного менеджменту та уміння їх самостійно застосовувати при вирішенні прикладних проблем.

Основними завданнями при написанні роботи стали:

-         узагальнити теоретичні аспекти стратегічного управління підприємством;

-         здійснити стратегічний аналіз підприємства;

-         розробити та впровадити стратегію діяльності організації;

Об'єктом дослідження є фінансова звітність організації та її основні відомості.

Предметом дослідження є стратегічна  діяльність організації та планування на її діяльності на довгострокову перспективу.

В результаті опрацювання наявного наукового матеріалу та проведених досліджень повинно бути виокремлено основні моменти стратегічного управління підприємством та опрацьовано найважливіші аспекти розробки стратегії підприємства.

 

Розділ 1. «Формування інвестиційної стратегії»

1.1 Сутність інвестиційної стратегії

Ефективна діяльність підприємств в довгостроковій перспективі в сучасних ринкових умовах значною мірою визначається  рівнем їх інвестиційної активності. Інвестиційна діяльність забезпечує динамічний розвиток підприємства і нероздільно пов’язана з усіма основними видами  його діяльності і з усіма стадіями його життєвого циклу, що обумовлює актуальність даного питання. Водночас інвестиційна діяльність є інструментом реалізації інвестиційної стратегії підприємства.

Поняття «інвестиційна стратегія» в сучасній економічній літературі тлумачиться як формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності і вибір найефективніших шляхів їх досягнення. При цьому інвестиційна стратегія підприємства передбачає насамперед запровадження реальних інвестиційних проектів і формування портфелів такого типу. Рядом авторів запропонований алгоритм розробки інвестиційної стратегії підприємства з використанням портфельного підходу і єдиної системи показників ефективності інвестиційного проекту.

Інвестиційна стратегія є довгостроковим узагальненим планом управління капіталом. Вона обирається відповідно до стану та прогнозів щодо макроекономічного середовища, інвестиційного ринку, самого інвестора, сфери його бізнесу та ділових інтересів.

Стратегія дає відповіді на головні питання організації інвестиційної діяльності:

1. Глибина довгострокового планування інвестиційного процесу.

2. Поточний стан об'єкта, для якого розроблюється стратегія.

3. Джерела та обсяги коштів для інвестування.

4. Стратегічна мета та етапи просування до неї.

5. Проміжні цілі та суміжні завдання.

6. Пріоритетні сфери та об'єкти для інвестування.

7. Прогнозна оцінка зовнішнього середовища для інвестування.

8. Прогнозна оцінка розвитку фінансового ринку.

9. Альтернативні напрями використання коштів.

10. Цільові настанови щодо очікуваної дохідності інвестицій.

11. Фактори ризику та довгострокові заходи їх нейтралізації.

12. Прогнозні сценарії розвитку інвестиційного ринку та розвитку інвестора.

13. Бажані результати інвестиційної діяльності (стан активів інвестора, мережа підприємств, права власності і т. ін. ) на кінець стратегічного періоду.

Необхідно враховувати, що інвестиційна стратегія є важливою складовою загального стратегічного набору підприємства. ЇЇ необхідно розглядати  в тісному  взаємозв’язку з іншими функціональними стратегіями підприємства, тому що реалізація товаро-ресурсної, технічної, соціальної та інших компонент комплексної стратегії підприємства вимагає підтримки у вигляді сукупності базисних рішень в інвестиційній сфері. Інвестиційну стратегію доцільно розглядати перш за все як сукупність стратегічних рішень, що охоплюють вибір, пріоритети і розміри використання можливих джерел залучення і вкладення фінансових ресурсів. В межах інвестиційної стратегії можуть бути виділені основні напрямки інвестиційної діяльності підприємства: інвестиції на підтримання простого відтворення (переважно з амортизаційних фондів з залученням  додаткових коштів у випадку інфляції і знецінення накопичень); вкладення в капітальне будівництво; інвестиції в приріст оборотних коштів; фінансування інноваційних розробок та НДДКР. Ці напрямки представляють стратегічні орієнтири при формуванні інвестиційної стратегії підприємства в іншому, відмінному від проектного, розрізі. Формування інвестиційної стратегії підприємства повинно базуватися, з одного боку, на основних напрямках ділової активності підприємства і портфелі інвестиційних проектів, і з іншого боку, на аналізі головних джерел отримання фінансових ресурсів – їх доступності, рівні ризику та ефективності використання.

При цьому пріоритетним завданням розробки інвестиційної стратегії доцільно вважати не стільки максимізацію прибутку від інвестиційної діяльності, скільки забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства за умови достатньої його фінансової стійкості. Особливого значення набуває дотримання оптимальної структури інвестиційних ресурсів з позицій ефективності інвестиційної діяльності. Оптимальна структура інвестиційних ресурсів забезпечує фінансову рівновагу розвитку підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності, в той час як неоптимальний її варіант генерує ризики порушення фінансової стійкості і неплатоспроможності підприємства. При цьому необхідно враховувати таке: підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість, але обмежує темпи свого розвитку (оскільки не може забезпечити формування необхідного обсягу активів в періоди сприятливої кон’юнктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал. Підприємство, що використовує запозичений капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, але в більшій мірі генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (що зростають відповідно до зростання питомої ваги запозичених коштів в загальній сумі використовуємого капіталу). Критерій фінансової стійкості є одним з основних при виборі типу стратегії в умовах конкурентного середовища.

Підприємство, що функціонує в умовах внутрішньої інвестиційної замкненості, в кращому випадку приречено на відносно стабільне положення на ринку. Лідерства на ринку і зростання фірми можна досягнути тільки за допомогою інвестиційних засобів активізації, що поєднують теперішню тенденцію розвитку організації з потенційним її напрямком зростання.  При цьому існують чотири стратегічних напрямки інвестиційної діяльності, які дозволяють таку тенденцію здійснити. Вони відрізняються за певними параметрами: тривалість очікування базового інвестиційного ефекту, обсяг необхідних початкових і передбачуваних подальших вкладень, ступінь ризику і вірогідність досягнення стратегічних інвестиційних цілей, оптимальний очікуваний інвестиційний ефект. Інвестиційна стратегія оптимізації передбачає інвестування додаткових коштів в оптимізацію вже існуючих товарів (послуг). Інвестиційна стратегія інновації - за якої підприємство інвестує в придбання нових технологій, розробку нових товарів (послуг). Інвестиційна стратегія сегментації передбачає інвестування фінансових ресурсів з метою захоплення нових ринків. Інвестиційна стратегія диверсифікації полягає у вкладенні значних обсягів ресурсів у розширення об’єктів діяльності, номенклатури продукції тощо. Таким чином, стратегічна інвестиційна діяльність тісно пов’язана з такими функціями управління підприємством, як маркетинг, інновація, виробництво.

1.2 Формування інвестиційної стратегії

Формування стратегії є дослідженням довгострокових напрямів розвитку інвестора. Виконання цих робіт може бути представлено, наприклад, послідовністю дій, відображених на рис. 4.1.

Вибір інвестиційної стратегії є компромісом між багатьма чинниками, що впливають на рішення інвестора. Врахувати одночасно всі неможливо. Наведемо перелік найсуттєвіших чинників, які мають для інвестора стратегічне значення:

• достатність ресурсів інвестора;

• визначеність (гарантованість) результатів.

• ефективність — переважання доходів над витратами;

• максимізація дохідності і мінімізація ризику;

• визначеність із часовими параметрами інвестування;

• узгодженість із внутрішньою спроможністю інвестора;

• узгодженість із зовнішнім середовищем.

Залежно від співвідношення дохідності й ризику виокремлюють агресивну, ризиковану стратегію (орієнтовану на високу дохідність при високому ризику) і консервативну (малоризиковану) стратегію. За параметром часу може бути стратегія швидкого зростання і стратегія поступового розвитку.

 

Базовим моментом розробки стратегії є обсяги фінансових ресурсів для інвестування. Джерелами коштів можуть бути (рис. 4.2):

• власні фінансові ліквідні ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, доходи від реалізації майна, страхові надходження, грошові нагромадження і заощадження фізичних та юридичні осіб);

• позикові кошти (з оформленням боргових зобов'язань інвестора щодо повернення коштів: облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

• залучені кошти (із передачею частини прав щодо керування активами проекту, але без боргових зобов'язань інвестора);

• кошти іноземних інвесторів;

• кошти державного бюджету або місцевих бюджетів;

• кошти, надані в тимчасове користування на правах оренди у формі матеріальних активів.

Використані при інвестуванні фінансові ресурси мають ціну, яку інвестор платить за користування ними. Вартістю власних коштів інвестора є сума, що могла б бути отримана (зароблена) інвестором, якби він використовував свій капітал не в даному проекті, а вкладав його в інші фінансові інструменти (безризикові). Це так звана альтернативна вартість власного капіталу інвестора.

Власні фінансові ресурси підприємства-інвестора можуть складатися з нерозподіленого (невикористаного) прибутку, накопиченої частини амортизаційного фонду й коштів від мобілізації внутрішніх активів. До останнього належать засоби від продажу зайвого устаткування, продажу (для зниження запасів) частини зарезервованих матеріальних ресурсів, здачі майна в оренду, продажу дебіторської заборгованості інших підприємств тощо. Додаткова мобілізація внутрішніх ресурсів стає можливою завдяки, наприклад, тому, що у ході реалізації на підприємстві проекту капітальних вкладень може уповільнюватися виробничий процес і вивільняється частина оборотних коштів.

Позикові фінансові ресурси, як правило, складаються з довгострокового банківського кредиту, емісії боргових зобов'язань підприємства (облігації й векселі) й позик інших юридичних осіб.

Близькі до позикових лізингові форми використання матеріальних активів (як правило, це основні фонди). Інвестор дістає право використання матеріальних активів під фінансові зобов'язання погасити їх вартість у формі орендної плати за графіком і у встановлених сумах. Використання лізингових форм фінансування активів проекту не знижує загальної вартості проекту, але розподіляє її частинами в часі. Це робить проект більш реальним за необхідними коштами і більш ліквідним, тому що орендоване майно при визначених у договорі оренди умовах може бути повернуто орендодавцю в разі невдачі проекту. В умовах розвинутого ринку лізингові форми фінансування реальних проектів широко (до 15 % інвестиційних витрат) використовуються.

Залучені до інвестування фінансові ресурси складаються, зазвичай, із коштів від продажу акцій, боргових зобов'язань і залучення пайових внесків (юридичних і фізичних осіб) у статутний фонд підприємства. Це потребує передачі новим акціонерам частини прав на керування проектом, а також частини поточного прибутку (у формі дивідендів). Однак інвестор при цьому не зобов'язаний повертати залучені за допомогою акціонування кошти.

Загалом використання позикового чи залученого капіталу вважається вигідною інвестиційною стратегією, що дає змогу збільшити прибутковість власного капіталу. Підвищення показника дохідності власного капіталу інвестора після залучення позикових коштів називається "використанням фінансового важеля". Однак ця вигідність можлива лише в тому разі, якщо ціна (відсотки за використання) позикового капіталу нижча, ніж прибутковість використання всього капіталу (прибутковість інвестування загалом).

Структура обраної інвестиційної стратегії формує інвестиційну програму — рекомендовані до реалізації проекти інвестування.

При формуванні стратегії інвестиційна програма є структурним інструментом довгострокового планування розвитку і досягнення стратегічних цілей. З початком реалізації інвестування програма стає інструментом інвестиційної діяльності.

Ключовим моментом вибору стратегії є визначення інвестиційної привабливості сфер і напрямів вкладання коштів. Варто розглянути схему оцінки інвестиційної привабливості галузі й регіону для визначення пріоритетів у стратегії.

Інвестиційна оцінка галузі може будуватися за такою схемою:

1. Місце галузі в економіці: частка у валовому внутрішньому продукті країни, соціальна орієнтація й значення продукції галузі, споживчі особливості продукції, частка експорту, залежність від імпорту, енергомісткість, сировинна забезпеченість, рівень забезпеченості внутрішніх потреб країни, основні споживачі продукції.

2. Організація галузі: тип конкуренції на ринку галузевої продукції, рівень конкуренції, наявність монополістів і галузевих об'єднань, фінансово-промислових груп, зв'язок з іншими галузями, горизонтальні й вертикальні зв'язки в галузі, наявність бар'єрів для входу на галузевий ринок, сегментація галузевого ринку, динаміка активності на ринку, еластичність попиту й цін.

3. Характеристика ринку, попиту й споживання продукції галузі: рівень конкуренції чи монопольності, особливості ринку збуту, фактичні й потенційно можливі обсяги місткості галузевого ринку, стійкість галузі до загальноекономічних спадів.

4. Технічна база й виробничий апарат галузі: застосовані технології, їх відповідність світовому рівню, складність продукції й виробництва, капіталомісткість і наукомісткість продукції, рівень інновацій, стан науково-дослідної та проектної роботи в галузі, середній вік основних фондів, коефіцієнт зносу.

5. Рівень державного втручання (або можливості для цього) в розвиток галузі: наявність галузевого органу державної влади в особі міністерства чи комітету, агентства, комісії і т. ін., державні капітальні вкладення в розвиток галузі, податкові пільги, можливість прискореної амортизації, вплив на механізм ціноутворення, соціальні й екологічні нормативи й вимоги до підприємств і роботодавців тощо.

6. Соціальна значимість галузевої сфери діяльності: кількість робочих місць, дисциплінованість працівників, плинність кадрів, рівень зайнятості в галузі, регіональне розміщення виробництв, середня заробітна плата, коефіцієнт змінності роботи виробничого персоналу, травматизм, вплив громадських організацій, робота й вплив профспілок, виробничі відносини колективів і дирекцій підприємств, екологічна безпека виробництва чи продукції, статистика страйків і конфліктів та збитків від них.

7. Фінансові умови галузі: середньогалузевий рівень рентабельності, фондовіддача, середня віддача на вкладений капітал, оборотність активів, їх середня ліквідність, типовий порядок розподілу і використання прибутку, фінансовий стан підприємств і зміни в ньому.

8. Перспективи розвитку галузі: технології, продукції, наукові дослідження, конкуренція.

Інвестиційна привабливість регіону оцінюється за такими показниками:

• рівнем економічного розвитку регіону (обсяги створюваного ВВП на душу населення, доходи населення);

• наявністю інвестиційної інфраструктури (будівельні фірми, забезпеченість місцевими будматеріалами, банківська система в регіоні, енергозабезпечення регіону);

• рівнем інженерної й транспортної інфраструктури;

• рівнем соціального розвитку регіону (рівень життя й доходи населення, демографічні показники, наявність трудових ресурсів, статево-віковий склад населення, розподіл на сільське і міське населення, рівень злочинності);

• роллю (і діловими якостями) регіональних органів влади в забезпеченні розвитку регіону, сприянні виробництву і підприємництву;

• станом місцевих ринків (їх організація й наповнення, міжрегіональні економічні зв'язки);

• наявністю в регіоні необхідних для потенційного інвестиційного проекту сировинних, матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів.

Важливим моментом є безпосередній вибір юридичної особи для організаційного забезпечення інвестування. Адже будь-який проект (реального чи фінансового інвестування) реалізується через юридичну особу, її надійність, стабільність, фінансова спроможність аналізуються і прогнозуються з багатьох боків. Це важливо і щодо реального інвестування у підприємство, і щодо інвестування в емітовані нею фінансові інструменти.

Комплексна оцінка інвестиційної привабливості підприємства має складатися з оцінки конкурентоспроможності продукції, маркетингової стратегії, технічного стану основних фондів (рівень технології), ділових якостей дирекції та кваліфікації персоналу, системи управління підприємством, екологічної безпеки, виробничої спроможності підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства передбачає комплексне дослідження поточного фінансового стану і його прогноз на глибину реалізації інвестування. Схема аналізу може бути представлена шістьма етапами:

1. Аналіз грошових потоків підприємства: доходи, витрати, прибуток, його використання, амортизаційні відрахування, середньомісячний приріст фінансових ресурсів.

2. Аналіз ліквідності балансу підприємства: оцінка активів і пасивів, зміна ліквідних активів, оцінка короткострокових зобов'язань, середньомісячні обсяги прибутку й продажу.

3. Аналіз фінансової стійкості підприємства, співвідношення власних і позикових коштів, джерела формування запасів і витрат, власні оборотні кошти.

4. Аналіз платоспроможності підприємства, співвідношення активів і боргових зобов'язань підприємства, показники рентабельності продукції й капіталу.

5. Оцінка поточної ринкової вартості підприємства та її прогноз у разі реалізації проекту.

6. Організація обліку і фінансове планування на підприємстві. Аналітичний облік грошових потоків. Ділові якості фінансових менеджерів.

За результатами аналізу будується узагальнена оцінка якості фінансового керування підприємством і його інвестиційної привабливості для реалізації на його базі інвестування.

1.3 Сучасні проблеми формування інвестиційної стратегії підприємства

Сучасна економічна ситуація в Україні в цілому нестабільна, із підвищеним рівнем ризику, як правило, відзначається незадовільним фінансовим станом і управлінням виробничими підприємствами, відсутністю платіжної дисципліни, майнової відповідальності дирекцій за фінансові результати своєї роботи. Усе це повинно відповідним чином відбиватися на технології розробки й аналізі інвестиційних проектів. Експертам слід ураховувати такі рекомендації.

1. При інвестуванні має бути оцінена узгодженість із зовнішніми умовами, насамперед макроекономічними параметрами, прогнозованими на глибину реалізації проекту. Комплекс такої макроекономічної оцінки може включати показники фінансової стабільності (інфляція, девальвація, рівень бюджетного дефіциту, ріст державного боргу, стан платіжного балансу країни), кон'юнктуру внутрішнього ринку у формі прогнозованого росту чи зниження ВВП, зміну параметрів податкової системи країни, стан банківської системи, фінансового ринку (які відбиваються на вартості кредитних ресурсів). Відповідно макроекономічні прогнози повинні відбиватися в проекті на механізмах обліку грошових потоків і на виборі ставки дисконтування для приведення грошових потоків у порівнянні умови.

2. Особлива увага має приділятися оцінці рівня ризику при інвестуванні: проведення варіантних розрахунків прибутковості при різних рівнях зовнішніх і внутрішніх умов. Відповідно у бізнес-плані проекту має бути представлений спеціальний розділ, присвячений аналізу ризику і плануванню заходів, що компенсують чи дають змогу знизити ймовірність кризових подій при здійсненні проекту. Необхідно оцінити чутливість проекту на найважливіші фактори і перевірити стійкість проекту стосовно цих факторів.

3. З урахуванням великої ймовірності незадовільного стану підприємства, на базі якого планується інвестування, має проводитися всебічний аудит підприємства й оцінка ділових якостей його дирекції. Такий самий підхід слід обрати до підприємств-партнерів і учасників проекту, яку б малу роль у проекті вони не відігравали.

4. Найважливішим для комерційної цінності проекту в українських умовах є рівень маркетингового і фінансового опрацювання проекту.

5. В процесі формування та реалізації інвестиційної стратегії не враховується принцип інвестиційного синергізму, який з’являється внаслідок спільного використання потужностей, загальних запасів сировини, переносу досліджень і розробок з одного виробу на інший, загальної технологічної бази, спільної обробки виробів, використання того самого устаткування. Врахування цього явища при обґрунтуванні та втіленні в життя інноваційно-інвестиційної стратегії  є умовою ефективності інвестицій. При цьому спільне використання виробничих потужностей, єдиних технологій і обладнання, загальних запасів сировини ведуть до суттєвого зменшення потреб у виробничих витратах.

6. Нестійкість економічної ситуації в Україні диктує жорсткий підхід до вибору ставки дисконтування при приведенні грошових потоків по проекту до сучасних умов. Для розрахунків у сучасних умовах рекомендована норма дисконтування може становити, наприклад, від 13 до 18 %.

Нижня межа визначена з таких складових, що відтворюють сучасний стан економіки України:

- альтернативна ставка потенційно можливого нарощування капіталу на фінансовому ринку (реально існуюча в економіці України) при використанні відносно безризикових інструментів — 5 %;

- рівень ризику, пов'язаний з нестабільністю економіки в цілому (як експертна оцінка ймовірності змін у макроекономіці, що критично вплинуть на проект) — 3 %;

- рівень ризику, пов'язаний з конкретним інвестиційним проектом (як експертна оцінка ймовірності подій у самому проекті, у тому числі через помилки і невдале управління) — 5 % (більш ризиковані проекти можна не розглядати).

Разом це становитиме 13 %, що орієнтовно збігається із середньою дохідністю малоризикованих операцій на поточному фінансовому ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Стратегічний аналіз виробничо-господарської діяльності ЗАТ «Пивзавод на Подолі»

2.1 Основна характеристика діяльності

Акціонерне товариство закритого типу «Пивзавод на Подолі» є найстарішою пивоварнею міста Києва. Був заснований в 1872 році, він розташований на вул. Фрунзе 41. Почтовий індекс: 04080, код ЄДРПОУ: 00382527. Загальна площа заводу складає 2,7 га, в тому числі площа забудови 1,3га.

2 березня 1993 року підприємство було приватизоване як філія державної структури «Оболонь» та зареєстроване як ЗАТ «Пивзавод на Подолі».

Місією ЗАТ «Пивзавод на Подолі» є виробництво якісного традиційного пива за старовинними рецептами, удосконалення вже існуючих та пошук нових сортів пива для задоволення потреб населення. Мета полягає у прагненні зайняти чільне місце на рику пивоваріння міста Києва та вихід на нові національні ринки.

ЗАТ «Пивзавод на Подолі» є підприємством харчової промисловості і  здійснює випуск різних сортів пива 11 найменувань, найпопулярнішими серед яких є: «Жигулівське», «Класичне світле», та «Оригінальне світле». В останні роки завод спеціалізується по випуску нових сортів пива, солоду і концентрату квасного сусла. В таблиці 1 надані дані по випуску продукції ЗАТ «Пивзавод на Подолі» в натуральному вираженні(пляшок) за 2007 та 2009 роки.

Таблиця 2.1.1

Обсяги виробництва продукції ЗАТ «Пивзавод на Подолі» за 2008-2009 роки

Види продукції

за 2009 рік

за 2008 рік

відхилен-ня, +/-

темп при- росту,%

Пиво, всього, в т.ч.

232626

213884

18742

108,8

Гостинний двір

49904

47027

2877

106,1

Подільське темне

11055

10727

328

103,1

Поділ

14999

13995

1004

107,2

Подільське золотисте

7299

6329

970

115,3

Древнєкиївське

47567

43533

4034

109,3

Київське класичне

34789

31580

3209

110,2

Золотий келих

26649

21931

4718

121,5

Шульц111

4966

4805

161

103,4

Шульц333

3009

2931

78

102,7

Шульц555

2576

2482

94

103,8

Шульц777

3374

3225

149

104,6

Оригінальне світле

12643

11726

917

107,8

Класичне світле

5864

5741

123

102,1

Золотисте світле

7932

7854

78

100,9

 

З табл. 1 можна побачити, що в 2009 році випуск пивоварних виробів зріс, порівняно з минулим роком на 8,8%.  Найбільшу частину в загальному обсязі продукції підприємства складає пиво і лише два види солоду.

Обсяг реалізованої продукції в оптових цінах підприємства без ПДВ та акцизного збору за 2009 рік складає 12 888,2 тис. грн. Основним споживачем  був місцевий ринок міста Києва та його область, хоча значна частина була реалізована і в решті областей.

По обсягах продажу в місті Києві ЗАТ «Пивзавод на Подолі» займає 9 місце. Це пов’язано з великою конкуренцією з боку національних та зарубіжних виробників, які представили різноманітний вибір номенклатури пива. Поки що продукція заводу має лише місцеву направленість, але згодом планується завоювання Українського ринку пивоварних виробів. Те саме стосується і зарубіжної направленості, саме тому частка експорту складає незначну частину обсягів реалізації.

2.2 Діагностика пивоварної промисловості

Пивоварна промисловість не виробляє продукти першої необхідності, але за багатостолітню діяльність людства в галузі пивоваріння пиво перетворилось на майже “ритуальний” продукт, який споживають найширші маси населення. Без нього важко уявити сучасну цивілізацію.

Крім історичних традицій, пивоварна промисловість як окрема галузь харчової промисловості має важливі економічні характеристики. Перш за все слід назвати високу швидкість обороту капіталу, високу рентабельність і низьку порівняно з іншими галузями промисловості капіталомісткість виробництва. В Україні пивоварна промисловість займає лідируючі позиції в поповненні доходної частини Державного бюджету, посідаючи п'яте місце серед інших галузей-платників податків (спиртової, лікеро-горілчаної, виноробної, тютюнової). Подальші удосконалення і підвищення виробництва галузі можуть забезпечити розвиток всього господарства країни необхідними інвестиційними ресурсами. Ринок пива в Україні майже необмежений. Сьогодні в середньому на душу населення споживається лише 15-20 літрів напою в рік, тоді як в країнах Європи цей показник у 5-8 разів вищий.

Питанням ефективності вітчизняного пивоваріння приділяється недостатньо уваги. Причиною тому, по-перше, є те, що значення цієї галузі як джерела державних прибутків економічно недооцінюється; по-друге, суспільством не береться до уваги і здатність продукції пивоварної промисловості витіснити з структури споживання населення більш міцні і шкідливі для здоров’я алкогольні напої.

Сировинна база пивоварної промисловості України відзначається значним погіршенням якості основної сировини, що зумовлюється існуючими недоліками в організації вирощування сировинних ресурсів, практично повною відсутністю селекції пивоварного ячменю і спеціалізованих стабільних зон вирощування; перед вітчизняною хмелярською галуззю сьогодні реально постала загроза фізичного зникнення.

Характерними тенденціями динаміки розвитку сучасної матеріально-технічної бази пивоварної промисловості України є зростаюча диференціація у нарощуванні виробничих потужностей на окремих пивоварних заводах, великі контрасти у рівні технічної озброєності підприємств, різні ступені концентрації та спеціалізації виробництва, циклічність спадів та піднесень у використанні виробничого потенціалу протягом календарного року, яка зумовлюється сезонними коливаннями попиту на пивоварну продукцію.

Наявний виробничий потенціал пивоварної промисловості спроможний ефективно переробляти великі обсяги сировинних ресурсів, однак сьогодні потреби галузі в основній сировині ні за кількістю, ні за якістю не забезпечуються. Виробничі потужності недовикористовуються, що визначально перешкоджає ефективному розвитку пивоварної промисловості України. З метою ліквідації існуючих диспропорцій необхідно поліпшити забезпечення пивоварної промисловості основною сировиною – ячменем та хмелем – відповідних кондицій вітчизняного виробництва. Для цього необхідно здійснити концентрацію сільськогосподарського виробництва та заготівлі пивоварного ячменю у придатних для цього областях; сформувати площі високоврожайних хмільників, створити охолоджувальні хмелесховища, оснастити їх обладнанням з переробки хмелесировини на гранули, екстракти та інші продукти.

Процес формування та розширення пивного ринку України ще не завершився, про що свідчать події 2000-2001 рр., які пов’язані з купівлею великих вітчизняних пивзаводів. У цьому зв’язку відбулися значні зміни у кон’юнктурі українського пивного ринку. В цілому потенційні можливості подальшого розширення вітчизняного пивного ринку досить значні: у 1999 р. в Україні рівень споживання пива становив 16 л на особу, у 2000 – 20 л, в той час, як сучасний світовий рівень споживання на одну особу становить 90-150 л/рік.

Оцінка залучених ресурсів виробництва у пивоварній промисловості України дають підставу для висновку: функціонування ресурсного комплексу пивоварного виробництва, у тому числі якість використання окремих видів ресурсів (трудових, матеріальних і, особливо, основних виробничих фондів та живої праці) має ресурсоємкий характер.

Дослідження тенденцій динаміки ефективності на підприємствах пивоварної промисловості України на сучасному етапі доводить, що фактичний рівень загальної ефективності виробництва в останні роки знизився, у тому числі і на окремих пивоварних підприємствах. Зниження ефективності відбулося навіть на лідируючих підприємствах галузі. Падіння рівня загальної ефективності виробництва на пивоварних підприємствах галузі супроводжувалося такими негативними економічними явищами, як зниження рентабельності та зростання загальної затратоємкості виробництва.

Основними резервами зростання пивоварної промисловості України є: поліпшення якості основної і повне забезпечення пивоварних підприємств сировиною, зниження витрат на всіх стадіях переробки, зберігання, транспортування; підвищення ефективності використання основних виробничих фондів та трудових ресурсів; подальше удосконалення використання матеріальних ресурсів, включаючи сировину, основні і допоміжні матеріали та паливно-енергетичні ресурси.

Формування і впровадження економічного механізму управління функціонуванням пивоварних підприємств у відповідності з критеріями ринкової ефективності передбачають здійснення науково обґрунтованої, зваженої державної політики, ефективного впливу таких її елементів, як фінансова, податкова, цінова система; при цьому має бути врахована можливість коригування розвитку галузі в умовах поглиблення процесів монополізації пивоварної галузі

2.3 Аналіз зовнішнього середовища

Діагностика зовнішнього середовища непрямого впливу.

Таблиця 2.3.1

Оцінка впливу факторів зовнішнього середовища непрямого впливу

Група факторів

Розшифровка факторів

Оцінка впливу факторів(+1;-1)

Оцінка впливу факторів у балах

Загальна оцінка впливу

Економічні

Рівень інфляції; банківська ставка; розмір ринку; етап життєвого циклу галузі; завантаженість виробничих потужностей

 

+1

2

2

Соціально-культурні

Рівень безробіття, заробітної плати, життя

+1

2

2

Політичні

Законодавство,; податкова ставка

+1

2

2

Технологічні

НТП; забезпеченість технологіями

-1

-3

-3

Міжнародні

Міжнародні події; відносини з іншими державами; партнерство

+1

1

1

Екологічні

Рівень радіації на певній території

-1

1

-1

Демографічні

Густота населення; кількість населення; рівень народжуваності, смертності

+1

1

1

На підприємство ЗАТ «Пивзавод на Подолі» найбільш впливають технологічні фактори, оскільки компанія працює на застарілих потужностях закуплених ще за радянських часів. А найменший впливає група факторів: міжнародні, екологічні, демографічні, так як важливого значення для підприємства не несуть.

Діагностика зовнішнього середовища прямого впливу.

Таблиця 2.3.2

Оцінка впливу факторів зовнішнього середовища непрямого впливу

Група факторів

Розшифровка факторів

Оцінка впливу факторів(+1;-1)

Оцінка впливу факторів у балах

Загальна оцінка впливу

Конкуренти

«Оболонь»; «Чернігівське»

-1

3

-3

Споживачі

Будь який громадянин України, який користується послугами ЗАТ «Пивзавод на Подолі»

+1

1

1

Партнери

"Бест Статус Компані"

+1

2

2

Посередники

-

+1

1

1

Контактні аудиторії

-

+1

1

1

Оскільки в галузі пивоваріння дуже жорстка конкурентна боротьба за ринок, то на ЗАТ «Пивзавод на Подолі» найбільший вплив мають конкуренти, вони встановлюють вхідні бар’єри та диктують умови боротьби.

2.4 Діагностика внутрішнього середовища

Для оцінки діючих стратегій проводимо аналіз внутрішньої і зовнішньої ефективності стратегії.

Зовнішня ефективність– ступінь досягнення поставлених цілей

Таблиця 2.4.1

Вид цілі

Зміст цілі

Ступінь досягнення

 

Повне

( 3 б.)

Неповне

( 2 б.)

Часткове

( 1 б.)

Ціль не досягнута

( 0 б.)

Загальна

Збільшення прибутку від реалізації послуг

 

 

 

+

Організаційна

Створення адаптивної організ. структури; інтеграція окремих відділів у наукові та виробничі комплекси;налагодження системи зворотних зв’язків між відділами

+

 

 

 

Маркетингова

Освоєння нових сегментів ринку, розширення збуту продукції; нові підходи до просування продукції

 

 

+

 

Соціальна

Максимальне задоволення попиту на продукцію

 

 

+

 

Матеріал.-технічна

Використання новітніх приладів та технологій

 

 

+

 

Фінансова

Збільшення активів

 

+

 

 

Персонал

підприємства

оптимізація кадрової політики

 

+

 

 

Підсумкова оцінка 10 балів свідчить про неповне досягнення всіх поставлених цілей підприємства.

Причинами відхилення від організаційної цілі виступають недостатність коштів на придбання нового устаткування, невчасне корегування фінансової цілі з урахуванням ймовірних змін умов діяльності підприємства. Розрахунок Z-фактору Альтмана:

Z = 1,2

Z= 2,33

Отже, ступінь ризику високий.

Аналіз внутрішнього середовища підприємства

Акціонерне товариство закритого типу «Пивзавод на Подолі» є найстарішою пивоварнею міста Києва. Був заснований в 1872 році, він розташований на вул. Фрунзе 41. Підприємство реалізує різноманітні сорти пива у м. Києві та регіонах.

Організація управління.

«Пивзавод на Подолі» є акціонерним товариством закритого типу. Вищим органом управління ЗАТ є загальні збори акціонерів. В загальних зборах мають право приймати участь всі акціонери та члени Правління, які не є власниками акцій.

Члени Правління обираються загальними зборами акціонерів на трьохрічний термін. Правління очолює Голова Правління. Керівництво поточною діяльністю підприємства здійснює Генеральний директор.

Схема організаційної структури ЗАТ «Пивзавод на Подолі» наведена на рис. 1 в додатках. Розглядаючи дану організаційну структуру, добре видно як лінійне управління органічно поєднується з функціональним, формуючи лінійно-функціональну структуру. Саме ця структура доцільна на даному підприємстві, оскільки вона позбавлена властивих функціональному й лінійному управлінню недоліків. Управління за такої структури вимагає більшого професіоналізму у виконанні певних функцій, але централізація управління при цьому зберігається. Це дає змогу організувати управління за лінійною схемою, коли функціональні служби лише допомагають вищому керівництву.

Лінійно-функціональна структура управління завдяки лінійному підпорядкуванню забезпечує оперативну реалізацію управлінських рішень, сприяє підвищенню ефективності роботи функціональних відділів, дає змогу маневрувати ресурсами, що вкрай необхідно ЗАТ «Пивзавод на Подолі», адже саме це потрібно компанії, що знаходиться на етапі зміцнення ринкових позицій.

Фінанси.

Таблиця 2.4.2

Показники майнового стану підприємства

п/п

Показник

Порядок розрахунку

2008

2009

Відхилення

1.

Сума господарських коштів, які є у розпорядженні підприємства

Результат балансу

5 691,3

5 492,2

-199.1

2.

Питома вага частини основних засобів

33%

31%

-2%

3.

Коефіцієнт зносу основних засобів

0.67

0.69

0.02

Провівши розрахунки, можна зробити висновок, що сума господарських коштів зменшилась в порівнянні з минулим періодом. Аланізуючи показники майнового стану, потрібно відмітити досить значну зношеність основних засобів, яка досягає 70%. Саме тому перед підприємством гостро стоїть питання про оновлення власних ОЗ.

 

 

 

Таблиця 2.4.3

Показники ліквідності та платоспроможності

п/п

Показник

Порядок розрахунку

2008

2009

Відхилення

1.

Величина власного капіталу

4 157,5

3 819,1

-338,4

2.

Коефіцієнт поточної ліквідності

0.009

0.034

0,025

3.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності)

0.009

0.034

0,025

4.

Частка оборотних коштів у активах

0.49

0.5

0,01

5.

Коефіцієнт критичної оцінки

0.90

0.9

0

6.

Нормативний показник покриття

1,87

1,69

-0,18

Обчислення показників ліквідності показало, що підприємство не в змозі швидко розрахуватися з кредиторами, адже показники абсолютної та поточної ліквідності значно менше нормативу. Але в цілому підприємство не має критичне положення, оскільки коефіцієнти критичної оцінки та покриття загальний відповідають нормативам.

Таблиця 2.4.4

Показники оцінки рентабельності підприємства

п/п

Показник

Порядок розрахунку

2008

2009

Відхилення

1.

Рентабельність продажу

0.19

0.14

-0,05

2.

Рентабельність основної діяльності

 

0.34

0.24

-0,1

3.

Рентабельність усього капіталу підприємства

 

0.47

0.34

-0,13

4.

Рентабельність перманентного (змінного капіталу)

0,65

0,49

-0,16

Розрахунок коефіцієнтів рентабельності показав, що підприємство мало рентабельне. Дана інформація є катастрофічною для підприємства, тому потрібно докласти чимало зусиль щоб виправити становище.

Розрахунок показників фінансової стійкості виявив, що  підприємство майже незалежне від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.

Імідж.

Пивзавод на Подолі — перший в Києві пивоварний завод, славна історія якого почалася 130 років тому. Із самого початку тут була закладена традиція виробляти не просто якісну, а найкращу продукцію. Підтвердженням сказаного є цілий «урожай» винагород, яке зібрало підприємство за роки плідної роботи. Першу медаль з десятків майбутніх прадавнє столичне пиво отримало ще в 1880 р., останню — в 2002 р. Нажаль споживачі мало обізнані про продукцію заводу, саме тому завод займає невелику частку ринку пивоваріння України.

Персонал.

На підприємстві відбувається зменшення чисельності персоналу, так в 2008г в порівнянні з 2007г чисельність  зменшилася на 19 чол. або на 13,57%, а в 2009г в порівнянні з 2008г вона знизилася на 29 чол. або на 23,97%.

Таблиця 2.4.5

Розподіл чисельності персоналу по категоріям

Категорія працівників

Норма розподілу чисельності, %

2008 рік

2009 рік

Кількість осіб

Питома вага, %

Кількість осіб

Питома вага, %

Керівники

10

10

8,3

10

10,9

Професіонали

15

13

10,7

13

14,1

Фахівці

20

20

16,5

17

18,5

Технічні службовці

15

14

11,6

10

10,9

Робітники

40

64

52,9

42

45,6

Всього

100

121

100

92

100

На підприємстві працює більше виробничого персоналу, чим  управлінського, а також по статевій приналежності можна зробити вивід, що на підприємстві працює приблизно однаково чоловіків і жінок. На підприємстві відбувається омолодження персоналу, оскільки частка персоналу до 30 років збільшується, а після 30 років – зменшується. Спостерігаємо зміну чисельності виробничого персоналу, що пов’язано зі зміною загального складу працівників.


и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.