Здесь можно найти учебные материалы, которые помогут вам в написании курсовых работ, дипломов, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Проблеми розвитку небанквських фнансово-кредитних установ в Україн

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 04.06.13. Сдан: 2013. Страниц: 21. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):




    КУРСОВА РОБОТА

 
з дисципілни  «Гроші та кредит»
 
НА ТЕМУ:
 
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ НЕБАНКІВСЬКИХ  ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВ В  УКРАЇНІ
 
 
 

ЗМІСТ
 
Вступ……………………………………………………………………….3
1.Сутність, призначення та види  фінансового посередництва………….4
2. Основні види спеціалізованих фінансово-кредитних установ…….. 20
3.  Договірні фінансово-кредитні установи……………………………..22
4. Інвестиційні фінансово-кредитні установи…………………………..29
Висновки…………………………………………………………………..32
Список використаної літератури ………………………………………  33
 
 

ВСТУП
 
В останні роки на національних ринках позикових капіталів розвинутих країн важливу роль стали відігравати спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути, які посіли важливе місце в накопиченні та мобілізації грошового капіталу. До числа цих установ слід віднести страхові компанії, пенсійні фонди, позиково-ощадні асоціації, будівельні товариства, інвестиційні та фінансові компанії, благочинні фонди, кредитні спілки. Ці інститути суттєво потіснили банки в акумуляції заощаджень населення і стали важливим постачальником позикового капіталу.
Зростанню впливу спеціалізованих  небанківських установ сприяли  три основні передумови: зростання  доходів населення в розвинутих країнах, активний розвиток ринку цінних паперів, надання цими установами спеціальних послуг, які не можуть надавати банки. Крім того, коло спеціалізованих небанківських установ (страхові компанії, пенсійні фонди) на відміну від банків можуть акумулювати грошові заощадження на довготривалі строки, а значить здійснювати довгострокові інвестиції.
Основні форми діяльності цих установ на ринку позикових  капіталів зводяться до акумуляції заощаджень населення, надання кредитів через облігаційні позики корпораціям  та державі, мобілізації капіталу через  всі види акцій, надання іпотечних  та споживчих кредитів, а також кредитної взаємодопомоги. Вказані інститути ведуть гостру конкуренцію між собою як за залучення грошових коштів, так і в сфері кредитних операцій. 
Інвестиційні компанії здійснюють кредитування малих та середніх фірм. Їх інвестиційні програми розраховані, як правило, на недовготривалий період і здійснюються в невеликих масштабах на відміну від інвестиційних банків. Інвестиційні компанії бувають двох видів: відкритого та закритого типу. В першому випадку інвестиційні компанії зобов'язуються викупити свої акції у акціонерів, в другому – ні.
 
 

1.Сутність, призначення та види  фінансового посередництва
 
Ступінь розвитку фінансового  ринку характеризується кількістю  фінансових посередників і різноманітністю  фінансових послуг, які вони надають. На розвиненому ринку здійснюють свою діяльність величезна кількість фінансових посередників, які за невелику плату надають різні види фінансових послуг. Ці послуги пов'язані як з емісією фінансових активів, так і з їх обігом на вторинному ринку. При емісії корпоративних цінних паперів та на кредитному ринку фінансові посередники сприяють інвестуванню коштів у різні галузі економіки. При емісії державних боргових зобов'язань та на ринку державного кредиту вони сприяють залученню коштів для забезпечення потреб державного бюджету.
На вторинному ринку  фінансові посередники забезпечують стабільне функціонування ринку, а  також задовольняють інтереси юридичних  та фізичних осіб щодо інвестування коштів у фінансові активи та вилучення  Їх з процесу інвестування. При цьому інститути ринку не тільки задовольняють потреби інвесторів щодо купівлі-продажу фінансових активів на регулярній основі за ринковою ціною, а й надають інформаційні, консультаційні, управлінські послуги.
Фінансові посередники, як правило, це великі фінансові структури (фінансові установи). До них належать: банківська система, небанківські кредитні інститути, контрактні фінансові інститути. Фінансові посередники практично створюють нові фінансові активи. Вони мають можливість отримувати прибуток за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій, здійснюючи аналіз кредитоспроможності потенційних кредиторів, розробку порядку надання позик і розрахунків за них, рівномірно розподіляючи ризики. Вони таким чином допомагають приватним особам, що мають заощадження, диверсифікувати їх (вкласти капітал у різні підприємства), тобто "не складати всі яйця до одного кошика". Крім того, система спеціалізованих фінансових посередників може надати тим, хто має заощадження, більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки.
До основних фінансових послуг, які надаються фінансовими  посередниками на первинному ринку, належать залучення коштів у вигляді  депозитів та надання позик, яке  здійснюють комерційні банки на ринку  позикового капіталу. Такими послугами вважають також андерайтинг, або допомогу емітентам в організації та проведенні емісій фінансових активів, що завершується розміщенням емітованих активів на ринку. Андерайтинг, як і багато інших фінансових послуг, у різних країнах здійснюють різні фінансові посередники. У більшості країн Західної Європи андерайтингом займаються комерційні банки, а в США — інвестиційні банківські фірми.
Специфіка фінансових послуг та механізм їх надання визначаються специфікою та ступенем розвитку фінансового  ринку, а також регулюванням діяльності фінансових інститутів з боку держави. Яскравим прикладом впливу державного регулювання на діяльність фінансових інститутів є регулювання діяльності банків на ринку цінних паперів у різних країнах світу.
Розрізняють три основні системи такого регулювання, які дають принципово різні можливості банківським установам, щодо здійснення діяльності на ринку цінних паперів і поєднання традиційної банківської діяльності з діяльністю на фондовому ринку.
До першої системи належать такі країни, як Німеччина, Нідерланди, Швейцарія. Там функціонують універсальні банки, які повністю забезпечують набір банківських, страхових послуг та послуг, пов'язаних з цінними паперами. Банки також володіють значною часткою акцій промислових корпорацій.
Друга система — британська, яка поширена у Великій Британії, Канаді, Австралії. Комерційні банки цих країн можуть брати участь в андерайтингу, проте рідко надають страхові послуги. Державою обмежується також участь комерційних банків у формуванні акціонерного капіталу комерційних структур.
Третя система передбачає правове відокремлення комерційної банківської діяльності від сфери діяльності з цінними паперами. Така система існує в США та Японії. Однак японським банкам дозволено володіти значною часткою акцій промислових корпорацій, тоді як американським — не дозволено. В США обслуговування учасників фондового ринку комерційним банкам практично заборонено. Переважну більшість послуг на фондовому ринку надають інвестиційні банківські фірми та інші фінансові посередники.
 Процес інвестування  коштів на первинному та вторинному  ринках дещо відрізняється. На  первинному ринку це процес  односторонній — направлений  на збільшення обсягу коштів, інвестованих у різні галузі  економіки. На вторинному ринку це процес двосторонній, оскільки інвестування коштів у певні цінні папери одним інвестором обов'язково пов'язано з вилученням коштів іншим інвестором.
На високорозвинених ефективних ринках фінансові посередники  допомагають інвесторам у прийнятті  зважених та оперативних рішень щодо інвестування коштів у фінансові активи і забезпечують  реалізацію цих рішень. На таких ринках посередники забезпечують не тільки оперативне інвестування, а й оперативне вилучення коштів інвесторами, забезпечуючи тим самим ліквідність ринку. Саме фінансові посередники дають інвесторам змогу в будь-який час вилучити кошти і в разі потреби знову інвестувати їх на більш вигідних умовах.
При обслуговуванні учасників  ринку одні фінансові посередники  надають лише окремий вид послуг, який і визначає в цілому їх роль на ринку, а інші — широкий спектр фінансових послуг. До останніх належать комерційні банки, які крім основних банківських послуг щодо залучення коштів та розміщення Їх на ринку кредитів, здійснюють велику кількість операцій від імені, та за рахунок клієнтів як на ринку позикових капіталів, так і на фондовому і валютному ринках.                                                   
До спеціалізованих  фінансових інститутів, які переважно  займаються па ринку одним видом  діяльності, належать страхові, інвестиційні компанії, брокерські фірми та ін. Так, інвестиційні компанії здійснюють діяльність по спільному інвестуванню коштів інвесторів у диверсифікований портфель цінних паперів. Страхові компанії, укладаючи угоди страхування, приймають на себе певні ризики власників полісів, а залучені кошти інвестують в пайові та боргові цінні папери.
Останнім часом у  зв'язку з послабленням державного регулювання національних ринків та зростаючими потребами учасників  ринку в якісних і різноманітних  послугах фінансове посередництво набуває більш універсальних форм. Переважна більшість фінансових посередників, що діють на розвинених фінансових ринках, надають своїм клієнтам широкий спектр фінансових послуг. Окремі види фінансових послуг, які в різних країнах надаються різними типами фінансових посередників.
В Україні  фінансове посередництво здійснюється  фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності (далі суб'єкти підприємницької діяльності). В Законі "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено поняття фінансової та кредитної установи.
Фінансова установа — юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.
Кредитна  установа — фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.
Далі відзначимо, що в  економічній теорії існує два  основних  підходи щодо визначення структури фінансових посередників.
За першим підходом фінансові  посередники включають:
- Кредитних брокерів, в задачі  якого входить пошук власника коштів і суб’єктів ринку, яким потрібні кошти. Оскільки брокери – це професіонали, основне заняття яких заключається у вирівнюванні попиту на капітал з його пропозицією, як правило, їм вдається зробити це з меншими витратами, ніж іншим суб’єктам ринку.
- Вторинний ринок,  представниками якого є фондова  біржа, біржові брокери ділери  та маклери. При наявності життєздатного  вторинного ринку досягається  ліквідність фінансових інструментів, тобто якщо в майбутньому покупець  потребує продати цінний папір, у нього буде можливість це зробити. Таким чином, існування розвинутого вторинного ринку покріплює первинний ринок, на якому кошти рухаються від власника до кінцевого споживача.
- Інвестиційні банки.
Відповідно до другого  підходу інститут посередників включає:
комерційні ощадні банки;
ссудо-ощадні банки;
страхові компанії;
пенсійні фонди.
Таким чином, посередники  являються проміжною ланкою між  кінцевими позичальниками і кредиторами, трансформуючи прямі замовлення у опосередковані. Посередники часто надають необхідні експертні послуги при інвестуванні в первинні цінні папери.
Фінансові посередники  складають достатньо багато чисельну групу основний учасників фінансового  ринку, забезпечуючи посередницький зв’язок  між продавцями і покупцями фінансових інструментів (фінансових послуг). Визначена частина фінансових посередників сама може виступати на фінансовому ринку в ролі продавця і покупця. Розглянемо основні види фінансових посередників і притаманні їм функції.
Фінансові посередники, що реалізують виключно брокерську діяльність, є професійними учасниками фінансового ринку. Їх діяльність підпадає під  обов’язкове ліцензування.
Основною функцією таких  посередників є надання допомоги як продавцям, так і покупцям фінансових послуг у виконанні операцій на фінансовому ринку. Фінансовий посередник, виконуючи брокерську діяльність, приймає участь в укладенні  угод в якості довіреної особи (на підставі угоди-доручення від клієнта) чи в якості комісіонеру (на підставі угоді комісії).
При виконання угод по договору-дорученню фінансовий посередник (брокер) виступає виключно від імені клієнта і за його рахунок. Таким чином  стороною угоди є сам клієнт, що несе повну фінансову відповідальність за її виконання.
При виконанні угод по договору комісії фінансовий посередник (брокер) виступає від свого імені, але за рахунок клієнта. Таким чином стороною угоди є брокер, який несе відповідальність за її виконання, компенсуючи всі фінансові витрати по ній за рахунок клієнта.
Цю групу фінансових посередників представляють багато чисельні інститути фінансових брокерів, що виконують свою діяльність як на організованому (біржовому), так і на неорганізованому (позабіржовому) фінансовому ринку. У якості фінансових брокерів у відповідності із національним законодавством можуть виступати як юридичні особи (брокерські  контори чи фірми), так і фізичні особи.
У склад  загального інституту  фінансових брокерів входять:
інвестиційні брокери:
валютні брокери;
страхові брокери (агенти) і т.п.
Кожна з цих груп фінансових брокерів виконує свою діяльність виключно від суми укладеної угоди.
Фінансові посередники, що виконують дилерську діяльність. Вони є професійними учасниками фінансового ринку.
Їх основною функцією є купівля-продаж фінансових інструментів від свого імені і за свій рахунок з метою отримання прибутку від різниці в цінах. За рахунок виконання спекулятивних дилерських операцій багато в чому забезпечується страхування цінового ризику на фінансовому ринку.
У відповідності з  діючими нормами дилер повинен  публічно об’являти ціни покупки (продажу) визначених фінансових інструментів із забов’язанням проведення операції по об’явленим цінам (обсяг операцій також оговорюється в пропозиції). Дилерська діяльність на фінансовому ринку може виконуватись виключно юридичними особами, що пройшли ліцензування. В процесі такого  ліцензування надаються відповідні вимоги до мінімального розміру капіталу, атестації визначених спеціалістів та інше. Фінансові посередники, що реалізують дилерські операції, можуть при наявності відповідної ліцензії виконувати і брокерську діяльність, а також виступати у якості емітентів, інституційних інвесторів та ін.
Цю групу фінансових посередників представляють багатогранні кредитно-фінансові і інвестиційні інститути.
Сучасна структура фінансових посередників визначається своєю багатогранність. Разом з тим, в  економічній літературі не існує єдиної класифікації фінансових посередників. На підстав досліджень різноманітних точок зору можна їх згрупувати за наступними ознаками:
1. По порядку  створення:
перепрофільовані;
новостворені
2. По характеру спеціалізації:
універсальні;
спеціалізовані.
3. По  території діяльності:
регіональні;
республіканські;
міжнародні.
4. За розміром:
великі;
середні;
малі.
5. За формою  власності:
загальнодержавні;
муніципальні;
колективні (відкриті та закриті акціонерні товариства, холдинги, товариства з обмеженою відповідальністю);
приватні;
зі стовідсотковою  іноземною власністю;
змішані.
6. За функціями  і характером виконуваних операцій:
інвестиційні;
трастові;
інноваційні;
поштово-пенсійні;
промислові;
агропромислові;
біржові;
експортно-імпортні;
лізингові;
торговельні.
7. За характером  відносин:
гаранти;
кореспонденти;
уповноважені.
8. По ступеню впливу:
монополісти;
аутсайдери.
9. По структурі:
багатопрофільні;
без філіальні.
10.По ступеню контролю:
контролюючі;
контрольовані.
11. З рівнем  конкурентоспроможності:
конкурентоспроможні;
неконкурентоспроможні.
12. За фінансовим  станом:
стійкі (стабільні);
проблемні;
кризові;
банкрути.
У загальному вигляді  фінансових посередників можна поділити на дві основні групи: депозитні та не депозитні. До депозитних інститутів належать комерційні банки, ощадні банки, ощадні та кредитні асоціації, кредитні спілки (джерела фінансових ресурсів та активи депозитних та недепозитних інститутів наведено в табл. 2.1). Основною функцією депозитних інститутів на ринку є залучення коштів у вигляді депозитів та надання позичок.
Таблиця 1. Джерела фінансових ресурсів та активи фінансових інститутів
Фінансові інститути
Джерела фінансових ресурсів
Активи
Депозитні інститути
Комерційні банки
Депозити 
Кредити, цінні папери
Ощадні баки
Депозити 
Заставні 
Ощадні та кредитні асоціації
Депозити 
Заставні 
Кредитні спілки
Депозити 
Споживчі кредити 
Недепозитні інститути
Страхові компанії
Страхові внески
Цінні папери
Інвестиційні компанії
Акції
Цінні папери
Пенсійні фонди 
Внески учасників 
Цінні папери

 
Далі надамо загальну характеристику основним видам фінансових посередників.
Комерційні банки здійснюють кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів. Основними операціями комерційних банків крім залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів є розрахункове й касове обслуговування клієнтів, операції з цінними паперами, довірчі операції, видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань, надання консультаційних послуг тощо.
Комерційні банки виступають основними постачальниками кредитних ресурсів на ринку і відіграють вирішальну роль у фінансуванні корпорацій, залученні та розміщенні фінансових ресурсів серед галузей економіки. Залежно від специфіки державного регулювання конкретного національного ринку комерційні банки виконують для учасників ринку ширше чи вужче коло операцій з фінансовими активами.
Позичково-ощадні асоціації це кредитні товариства, створені для фінансування житлового будівництва. На Заході вони виникли біля 150 років тому, але істинного розвитку вони набули після другої світової війни. Основою їх діяльності є надання іпотечних кредитів під житлове будівництво в містах і сільській місцевості (90 % активів), а також вклади в державні цінні папери.
В останні  роки позичково-ощадні асоціації стають серйозними конкурентами комерційних і ощадних банків у боротьбі за залучення заощаджень населення. Це досягається високими відсотками, а також прагненням населення за допомогою цих закладів вирішити житлову проблему.
У цілому позичково-ощадні асоціації домінують на ринку його послуг у західних країнах. Як правило, до іпотечного кредиту для житлового будівництва звертаються середні верстви населення.
Ощадні банки та ощадні і кредитні асоціації є фінансовими інститутами, які залучають кошти інвесторів у вигляді депозитів і надають позики під заставу нерухомості. Основним видом діяльності таких інститутів є фінансування купівлі нерухомості. Позики ощадних інститутів переважно мають довгостроковий характер.
Пенсійні фонди забезпечують працівників доходом після виходу на пенсію у формі періодичних виплат. Засновниками пенсійного фонду виступають корпорації, приватні фірми, установи, спілки, фізичні особи. Кошти залучаються до фонду через надходження періодичних внесків як роботодавців, так і працівників. До 90% активів пенсійних фондів становлять акції та цінні папери з фіксованим доходом, що обумовлюється специфікою діяльності фондів, а саме необхідністю здійснювати періодичні виплати пенсіонерам протягом тривалого періоду. Найбільша частка в активах пенсійних фондів належить корпоративним цінним паперам — акціям та облігаціям. Частина пенсійних фондів, як й інвестиційні компанії, наймають фінансових посередників для забезпечення професійного управління активами.
Страхові компанії є фінансовими посередниками, що здійснюють виплати своїм клієнтам при настанні певних подій, обумовлених у страховому полісі. Власники полісів сплачують страховій компанії премії в обмін на зобов'язання сплатити обумовлені суми в майбутньому при настанні, певних подій. Страхова премія є платою за страхування, яку власник полісу вносить страховій компанії згідно з договором страхування. Укладаючи договори страхування, страхові компанії беруть на себе ризики власників полісів, а отримуючи страхові внески, отримують плату за прийняті на себе ризики. Страхові внески використовують для придбання облігацій, акцій, заставних та інших цінних паперів.
Інвестиційні компанії є інститутами спільного інвестування, які залучають кошти інвесторів і вкладають їх у диверсифікований портфель цінних паперів. Фінансові ресурси інвестиційні компанії формують за рахунок розміщення на ринку власних акцій та інвестиційних сертифікатів, активи — за рахунок придбання пайових та боргових цінних паперів інших емітентів. Інвестиційні компанії вкладають кошти в цінні папери великої кількості емітентів для того, щоб у рамках обраної стратегії максимально диверсифікувати портфель і зменшити ризики інвестування.
Виконуючи на ринку різні функції та формуючи ресурси за рахунок різних джерел, недепозитні інститути мають спільну рису. Всі вони вкладають кошти інвесторів у портфель цінних паперів і виступають на ринку інституційними інвесторами.
 Інвестиційні банки та інвестиційні банківські фірми є інститутами, які забезпечують і супроводжують інвестиційні процеси на ринках капіталів. На ринках різних країн ці фінансові інститути на сьогодні відіграють різну роль. Насамперед діяльність інвестиційних банків пов'язана з обслуговуванням емітентів і інвесторів та з фінансуванням перспективних галузей економіки. Діяльність багатьох великих інвестиційних банків має міжнародний характер і спрямована на здійснення інвестицій на міжнародному ринку.
Лізингові компанії — фінансово-кредитні формування, що досить поширені в західних країнах та поступово набирають свого розвитку в Україні.
Лізинг — порівняно  нова специфічна форма організації кредитно-фінансових відносин, що поєднує в собі елементи кредитування в натуральній і грошовій формі. Сучасний лізинг у багатьох країнах охоплює широкий перелік об'єктів — від дрібного канцелярського обладнання до складних ЕОМ, від токарних станків до бурового обладнання, від автотранспортних засобів до реактивних лайнерів і океанських танкерів, а також сільськогосподарське, будівельне, гірничодобувне та інше обладнання. Лізинг забезпечує підприємствам можливість одержати необхідне устаткування без значних разових витрат грошових коштів, що є неминучими при звичайній купівлі. Оренда машин, устаткування, ЕОМ дозволяє уникнути втрат, пов'язаних з моральним старінням засобів виробництва.
У промислове розвинених країнах лізингові операції отримали широкий розвиток в останні десятиріччя. На умовах лізингу в США купується близько 45 % обладнання, що реалізується на внутрішньому ринку, в Японії — 33 %, в Німеччині -18 %, в Австралії — 25%, Англії, Швеції, Франції — 13-17 %.
Широкого розвитку набула форма банківської участі в лізингових операціях, при якій лізингові компанії залучають великі банки до ведення переговорів про лізинг, оформлення необхідної документації то що. Банк затверджує оренду і виділяє грошові кошти, тоді як лізингова компанія продовжує залишатись власником обладнання і виступає в ролі орендодавця. Банку лише передається право на отримання платежів і застави за обладнання.
Факторингові компанії. Факторингові операції з'явились на основі комерційного кредиту, який надається продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Зміна вимог до розрахунків з точки зору прискорення обороту коштів викликала необхідність для постачальників шукати шляхи рішення проблеми дебіторської заборгованості. Факторинг є різновидністю торговельно-комісійної операції, пов'язаної з кредитуванням оборотних коштів, що полягає у інкасуванні дебіторської заборгованості покупця і специфічною різновидністю короткострокового кредитування та посередницької діяльності.
Факторинг є порівняно  новою ефективною системою покращання ліквідності та зменшення фінансового ризику при організації платежів. Головною метою факторингу є отримання коштів негайно або у термін, визначений угодою.
Каси взаємної допомоги та кредитні спілки. В умовах повільного збільшення доходів населення постійно збільшується попит на предмети довгострокового користування — будинки, автомобілі, меблі, дорогі товари домашнього вжитку. У навколишньому світі такі покупки практично ніколи не виконуються за рахунок збережень, а існуючі механізми нагадують забуту (але ефективну) систему купівлі "у кредит" та видачі позичок, яка існувала в соціалістичному господарстві. Симбіоз кредитних союзів і торгівлі дає двоякий результат як для громадян — негайне надання права користування товаром, так і для торгівлі збільшення обороту. Подвійний позитивний ефект підсилюється і тим, що кредитні союзи носять суспільно-позитивний характер, тобто участь у них самих споживачів. Основна мета такої форми — взаємне кредитування, а мета діяльності спілки — підвищення добробуту учасників шляхом взаємного кредитування їх фінансових потреб на умовах повернення й платності.
Ломбарди. Швидше всього і  самий маленький кредит (20-30 грн. і більше) можна взяти у ломбарді. Ломбарди — це кредитні установи, які у нашій країні виникли на початку 20-х років. Ломбард створюється для надання населенню послуг по схову предметів домашнього вжитку і особистого користування, а також видачі позичок під заставу цих предметів.
Ломбард створюється за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського  підпорядкування) Ради народних депутатів, а також у складі підприємства служби побуту. Ломбард провадить такі операції:
а) приймає на схов від громадян предмети домашнього вжитку і особистого користування;
б) видає громадянам позички під заставу предметів до машнього вжитку і особистого користування.
Благодійні  організації. Світова практика свідчить, що розвиток благодійних фондів пов'язаний з рядом обставин: благодійність стала частиною підприємництва; створення благодійних фондів має прагматичну причину — бажання власників великих особистих капіталів уникнути великих податків при передачі нащадку чи даруванні. Остання обставина — найбільш важлива та визначальна, тому що дозволяє великим власникам капіталів приховувати свої капітали від обкладання прибутковим податком та податком на спадок.
Передача  засобів до благодійних фондів здійснюється у вигляді великих грошових надходжень або пакетів акцій. За рахунок цього благодійні фонди діють на фінансовому ринку, вкладаючи кошти в різні цінні папери або отримуючи дивіденди з переданих їм цінних паперів, і, таким чином, збільшують свій капітал. Статистична інформація про інвестиції благодійних фондів, як правило, дуже обмежена, а іноді взагалі недоступна. Багато фондів не надають звітів і не повідомляють про структуру своїх активів. Благодійні фонди користуються великими податковими пільгами.
Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються у таких  основних напрямах:
сприяння  практичному здійсненню загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямовані на поліпшення соціально-економічного становища;
поліпшення матеріального  становища набувачів благодійної допомоги, сприяння соціальній реабілітації малозабезпечених, безробітних, інвалідів, інших осіб, які потребують піклування, а також подання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів;
подання допомоги громадянам, які постраждали внаслідок стихійного лиха, екологічних, техногенних та інших катастроф, в результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам репресій, біженцям;
сприяння  розвитку науки і освіти, реалізації науково-освітніх програм, подання допомоги вчителям, вченим, студентам, учням;
сприяння  розвитку культури, в тому числі  реалізації програм національно-культурного розвитку, доступові всіх верств насе лення, особливо малозабезпечених, до культурних цінностей та художньої творчості;
подання допомоги талановитій творчій молоді;
сприяння  охороні і збереженню культурної спадщини, істори- ко-культурного середовища, пам'яток історії та культури, місць поховання; подання допомоги у розвитку видавничої справи, засобів ма сової інформації, інформаційної інфраструктури;
сприяння  розвитку природно-заповідного фонду  та природо охоронної справи;
сприяння  розвитку охорони здоров'я, масової фізичної куль тури, спорту і туризму, пропагування здорового способу життя, участь у поданні медичної допомоги населенню та здійснення соціального догляду за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують соціальної підтримки та піклування;
сприяння  захисту материнства та дитинства, подання допомоги багатодітним та малозабезпеченим сім'ям.
Конкретні напрями благодійництва та благодійної діяльності визначаються благодійниками і статутами (положеннями) благодійних організацій.
Наприкінці зазначимо, що крім фінансових інститутів, які  забезпечують ефективне розміщення капіталів серед галузей економіки, значну роль на фінансовому ринку  відіграють інститути інфраструктури — біржі та позабіржові системи, клірингові центри, інформаційні, рейтингові агентства тощо. Само вони забезпечують стабільне функціонування ринку, купівлю-продаж фінансових активів на постійній та впорядкованій основі, контроль за якістю фінансових активів, що перебувають у обігу на ринку.
 
 
2. Основні вид
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.