Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Оподаткування пдприємств та шляхи його вдосконалення в Україн

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 04.06.13. Сдан: 2013. Страниц: 27. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


 
                                                                                          
 
         Курсова робота з дисципліни
               Податкова система
                         на тему:
 « Оподаткування підприємств та шляхи його
                                                            вдосконалення в Україні »
 
 
                                                              
 
           
            
 
                       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Зміст
Вступ
РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ  В УКРАЇНІ
         1.1.Податкова система України, її роль і функції.
          1.2.Сутність і класифікація податків та зборів.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА.
          2.1.Система оподаткування підприємства та її становлення в Україні.
2.2.Оподаткування  підприємства, основні податки. Податок  на 
прибуток та ПДВ.
 РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА МЕХАНІЗМУ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ
             3.1 Удосконалення механізму управління податковими платежами на підприємстві
   3.2 Реформування діючої системи оподаткування в Україні
 
Список використаних джерел і літератури
Додатки
 
 
 
 
 
 
 
 
                                             
  ВСТУП
 
Податки – дуже складний й надзвичайно впливовий на всі економічні явища і процеси фінансовий інструмент. Можна без перебільшення сказати, що з одного боку, податки – це фінансовий базис існування держави, який визначає її можливості у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу. Із іншого боку, податки – це знаряддя перерозподілу доходів фізичних і юридичних осіб у державі.   В Україні відбувається системна перебудова економіки, прискорення її адаптації до ринкових умов із соціальною орієнтацією. Це є об’єктивною необхідністю створення відповідних транформаційних механізмів, потужних важелів, які всебічно забезпечували б формування сучасної економічної системи, подолання економічного спаду, виправлення допущених у недалекому минулому помилок, змушували суб’єктів господарювання нарощувати обсяги виробництва, оновлювати матеріально-технічну базу, підвищувати ефективність виробництва. Стратегія післякризового розвитку має бути спрямована перш за все на забезпечення глибоких якісних зрушень у системі економічних відносин, а також на вихід народного господарства на траєкторію сталого зростання інтенсивного типу.
У реалізації цих стратегічних завдань, досягненні економічного та соціального  прогресу першочергове значення має підвищення дієздатності держави, формування ефективно діючих ринкових механізмів. Одним з основних засобів забезпечення максимально ефективного впливу держави на макро- та мікроекономічні процеси виступає податкове регулювання.
Перехід до ринкових відносин в Україні обумовив проведення істотних реформ в економіці та філософії господарювання, що змінило роль і місце держави в економічних відносинах, способи та методи впливу держави на підприємства й, у першу чергу, в системі оподаткування.
 
Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що становлення і розвиток оподаткування підприємств в Україні відбувається без належного теоретичного обґрунтування. Тому задіяний податковий механізм є неадекватним умовам перехідної економіки. Нині він характеризується, насамперед, високим і нерівномірним податковим навантаженням на доходи суб’єктів господарювання, що ускладнює позитивні зрушення у виробничій і соціальній сфері.
Суперечливою та нестабільною є методологія визначення бази та розмірів ставок прибуткового оподаткування, кількості надання податкових пільг. Це зумовлює необґрунтований перерозподіл ВВП, створює неоднакові економічні умови для суб’єктів господарювання, призводить до порушення податкового законодавства.
 
Предметом дослідження є фінансові відносини, які виникають в процесі оподаткування підприємств та контролю за своєчасним і повним перерахуванням податків в бюджет суб'єктами господарювання.
Об’єктом д роботи оподаткування підприємства
Мета роботи полягає в комплексному вивченні теорії і практики оподаткування підприємств в Україні, виявленні шляхів його оптимізації та в розробці пропозицій по його вдосконаленню. Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:
    дослідити становлення оподаткування підприємств в Україні;
    провести дослідження діючої системи оподаткування підприємств
    провести систематизацію принципів оптимізації оподаткування підприємств;
 
У процесі дослідження  було використано ряд методів: розрахунковий, економічний, монографічний, аналітичний, балансовий, метод середніх, відносних та абсолютних величин, структури, порівняння та співставлення. В основу ж покладено діалектичний підхід до вивчення економічних та фінансових явищ, який передбачає виявлення закономірностей, тенденцій і взаємозалежностей, що постійно змінюються і розвиваються. В роботі використовувались метод аналізу і синтезу, методи порівняльного аналізу при проведенні дослідження діючої практики оподаткування підприємств, графічного зображення, витримано системний підхід.
 
Інформаційна  база
Проблемам оподаткування підприємст присвячена велика кількість публікацій та законодавчих актів які досліджувалися в даній роботі:
Законодавчі акти: Закони України «Про систему оподаткування» «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», «Про оподаткування прибутку підприємств» , «Про державну підтримку малого підприємництва» , «Про податок з доходів фізичних осіб»  Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» Література журнали, статті та Інтернет сторінки: В. Вишневецький, А. Вєткін «Ухилення від сплати податків: моделювання вибору та дій економічного суб’єкта», Офіційний веб сайт Верховної Ради України /// www.portal.rada.gov.ua , Офіційний веб сайт Державної Податкової Адміністрації /// www.sta.gov.ua , Офіційний веб сайт Міністерства фінансів України /// www.minfin.gov.ua , Теліцина, О.О. Розвиток оподаткування в Україні: ретроспективний аналіз, Сичевський В. Податок на прибуток підприємств у сучасних умовах, Каламбет, С. В. Удосконалення механізму оподаткування прибутку з метою ефективного регулювання інвестиційної діяльності підприємств в Україні. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. / кол. авторів [заг. редакція, М. Я Азарова]. - К. : Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України, 2010. - с.
 
 
 
 
РОЗДІЛ 1
                      ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ      ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ
 
1.1.Податкова  система України, її роль і  функції.
            Податкова система – це сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, а також принципи і методи їх стягнення.
Структура податкової системи  визначається, здебільшого, рівнем  економічного розвитку держави, а також політичними силами, що перебувають при владі.
У класичному плані всі  податки  поділяються  на  державні  й  місцеві,
прямі й опосередковані (непрямі), податки з юридичних і податки  з  фізичних осіб. Податки,  які  надходять до державного бюджету, називаються державними. Вони встановлюються  законами держави або декретами уряду. Місцеві податки  та  збори  теж  встановлюються законами  держави,  але  місцеві  органи  влади  мають  повні   права щодо обкладання цими податками. Вони  можуть  диференціювати  ставки  податків  у межах  ставки,  визначеної  законом,  надавати  додаткових   пільг   окремим платникам, змынювати строки сплати.
 Податкова система України включає державні та місцеві податки і збори. Суб'єктами оподаткування є фізичні (населення) і юридичні особи. Податкова система України регулюється такими нормативними актами, як Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість" тощо, в яких закріплено принципи побудови системи оподаткування, подається перелік об'єктів оподаткування і видів податків, встановлено розміри ставок податків, визначено права, обов'язки і відповідальність платників податків та службових осіб державних податкових адміністрацій, котрі здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства.[8 ]
Діючу в Україні систему  оподаткування розглядають в  двох напрямах: "населення" і "підприємницькі структури”. Система оподаткування  населення включає прямі та непрямі податки, збори і добровільні внески. Податки з населення є основним джерелом покриття витрат бюджету на соціальні цілі. Також головною ознакою нині діючої податкової системи України є те, що в ній, як і раніше, платежі підприємств переважають над надходженнями від населення. На мою думку, незалежно від схем оподаткування будь-яка податкова система має забезпечувати надійне надходження коштів до доходної частини бюджету.[ 15]
Досі не визначено  чіткі концепції побудови системи  оподаткування. Це стосується співвідношення підсистем оподаткування юридичних і фізичних осіб, складу податків, співвідношення прямих і непрямих податків, визначення об’єктів оподаткування і джерел сплати податків, рівня податкових ставок і принципів диференціації їх, напрямків та умов надання податкових пільг.
Сучасна система оподаткування  в Україні передбачає значну кількість  загальнодержавних і місцевих податків.
Виділяють такі елементи системи оподаткування:
    суб’єкт або платник податку – це та фізична чи юридична особа, яка безпосередньо його сплачує;
    об’єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком;
    одиниця оподаткування – це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об’єкта оподаткування;
    джерело сплати податку – це дохід платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов’язане з об’єктом оподаткування (коли оподатковується сам дохід або майно, що приносить дохід), а може і не стосуватися об’єкта оподаткування (наприклад, податки на майно і землю, які перебувають в особистому користуванні й не приносять доходу їх власникам);
    податкова ставка – це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування [21].
Підприємства – суб’єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві  податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:
    прямі податки (податок на прибуток, плата за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів);
    непрямі податки (податок на додану вартість, акцизний збір, мито);
    збори (на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; гербовий збір);
    державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.[1]
Аналіз системи оподаткування  в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про  серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулюючої функції основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено
1.2.Сутність і класифікація податків та зборів.
 
Податок —  це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості валового внутрішнього продукту (ВВП) на загальносуспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.
Сутність  податків як економічної категорії  відображається в їх функціях. Оскільки податкова система є однією із складових фінансової системи, функції податків випливають із функцій фінансів. Податки в основному виконують дві функції: фіскальну і регулюючу.
Фіскальна функція  є основною у характеристиці сутності податків, вона визначає їх суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не тільки достатньо податків, а й головне, надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятися за регіонами.[16]
Суть регулюючої функції податків полягає у можливості держави через діяльність податкового механізму забезпечувати процес регулювання соціально-економічних відносин. А саме за допомогою податкових ставок та податкових пільг держава намагається регулювати — процес накопичення капіталу, рівень платоспроможності, темпи розширеного відтворення, захист малозабезпечених верств населення, перерозподіл доходів.
Податки, відображають рух вартості від юридичних і фізичних осіб до держави. Їх сплата приводить до зменшення доходів платника. У сутності кожного податку закладена регулююча функція. Вона, як і фіскальна функція, характеризує суспільне призначення податків.
Оподаткування як окрема категорія економічного процесу  повинне грунтуватись на притаманних йому принципах:
    принцип законності;
    принцип обов'язковості;
    принцип повноти сплати;
    своєчасність сплати податків і зборів;
В основі побудови механізму стягнення податків лежать такі елементи системи оподаткування, як суб'єкт оподаткування, об'єкт оподаткування, джерело сплати, ставка податку, одиниця оподаткування, квота.
Класифікація  податків дає можливість більш повно  висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками:    
    Залежно від рівня державних структур.
    Залежно від форми оподаткування.
    Залежно від економічного змісту об`єкта оподаткування.
    Залежно від способу оподаткування.
    Залежно від способу зміни податкових ставок.
    Залежно від платника.
    Залежно від джерела сплати.
Залежно від рівня  державних структур. Податкова система  формується як на державному так і на регіональному рівнях. Залежно від рівня встановлення податки поділяються на загальнодержавні та місцеві.
Державні  податки включають.;  податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб , податок на додану вартість;    акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок; рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що                             видобуваються    в Україні; плата за користування надрами;   плата за землю; збір за користування радіочастотним ресурсом України; . збір за спеціальне використання води;  . збір за спеціальне використання лісових ресурсів;     фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; мито; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;  
збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності
 До загальнодержавних податків та зборів віднесено лише ті, які встановлено Верховною Радою України та справляння яких є обов'язковим на всій території України. Досить часто до загальнодержавних податків та зборів відносять податки та збори, які надходять виключно до Державного бюджету. Але п. 9.3 статті наголошує на тому, що цей аспект не є предметом регулювання Податковим кодексом України. Досить слушним у цьому випадку робиться посилання на те, що зарахування (надходження) коштів від сплати загальнодержавних податків та зборів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства. Дійсно, саме ці аспекти регулюються ст. 29, 64-69 Бюджетного кодексу України. Усю групу загальнодержавних податків та зборів, виходячи із бюджетної спрямованості, можна розділити на декілька груп: а) податки чи збори, які зараховуються до Державного бюджету; б) податки чи збори, які розподіляються між Державним та місцевими бюджетами; в) податки чи збори, які зараховуються та розподіляються між місцевими бюджетами.[1]
     Місцеві податки та збори
До місцевих податків належать:
             податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
            єдиний податок.
До місцевих зборів належать:
збір за провадження деяких видів підприємницької 
діяльності;
              збір за місця для паркування транспортних засобів;
              туристичний збір.
Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме 
майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за 
провадження деяких видів риємницької діяльності         
 
  Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання, відповідно до вимог цього Кодексу, щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
    Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
             Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. Залежно від компетенції органу, що вводить відповідний податок чи збір на території певної територіальної громади, податки та збори складають підсистему загальнодержавних та підсистему місцевих. До останніх відносяться податки й збори, перелік яких встановлюється Верховною Радою України та які вводяться в дію місцевими радами й діють на території відповідних територіальних громад. Певною відмінністю попередньої статті від цієї є те, що місцеві податки та збори і встановлюються місцевими радами, і зараховуються до місцевих бюджетів. Водночас загальнодержавні податки та збори, які встановлюються Верховною Радою України, не мають такої однозначної бюджетної спрямованості. П. 10.3 та 10.4 статті закріплює чіткий владний припис стосовно того, що місцевими радами обов'язково повинні бути введені податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Інші ж два збори можуть бути введені чи ні за власним рішенням відповідної ради.[1]
Залежно від форми  оподаткування податки бувають прямі (податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств та інші) непрямі
Прямі -податки, які справляються в процесі придбання й акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об'єкта оподаткування та включаються в ціну товару і сплачуються виробником або власником: особисті - податки, що сплачують платником податків за рахунок і залежно від отриманого їм доходу (прибутку) і враховують платоспроможність платника; реальні (англ. геаі - майно) - податки, що сплачують з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній дохід.  Непрямі (на споживання) - податки, які справляються в процесі використання матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надлишка до ціни виробництва товару й сплачуються споживачем. Законодавцем у Кодексі використовується практично єдина підстава класифікації податків та зборів - залежно від компетенції органу, що вводить дію податкового платежу на відповідній території
Нині  діє редакція з доповненнями до Закону, прийнята в 2010 р. Він містить перелік податків та інших обов'язкових платежів, що стягуються в Україні, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві.
Загальнодержавні  податки та обов'язкові платежі включають чотири групи: прямі й непрямі податки, платежі за ресурси та інші обов'язкові платежі.[12]
Законодавчими актами України можуть бути встановлені інші державні та місцеві податки, збори та обов'язкові платежі.
Суспільне  призначення  податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі автори називають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції - фіскальну та регулюючу. [13]
Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави та формуванні централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту. Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики податків, їхнього суспільного призначення. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів в розпорядження держави.
З підвищенням ролі держави  зростає значення регулюючої функції  податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні  напрямки, показники діяльності суб'єктів господарювання. Використання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань:
1. Установлення об'єкта  оподаткування та методики його  визначення.
2. Визначення джерел  сплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток  собівартість; частина виручки від реалізації продукції
3. Установлення розміру  ставок податків і методики  їх розрахунку. Розмір ставок  податків є дуже складною проблемою  оподаткування, що істотно впливає  на здійснення фіскальної і регулюючої функцій податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування або у відсотках до об'єкта оподаткування.
4. Установлення термінів сплати податків. Для різних податків вони різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Для уникнення негативного впливу податків на фінансово-господарську діяльність важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.[]
5. Надання податкових  пільг. Пільги істотно впливають  на здійснення регулюючої функції  податків і можуть надаватися  окремим платникам податків, а  також визначатися для окремих  об'єктів оподаткування.
6. Застосування штрафних  санкцій за порушення податкового  законодавства суб'єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються  за таких порушень: неподання  або несвоєчасне подання необхідних  документів, форм звітності до  податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі; приховування об'єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку. При цьому регулююча функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.[1]
РОЗДІЛ 2
       АНАЛІЗ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА.
 
2.1.Система  оподаткування підприємства та  її становлення в Україні.
 
Система оподаткування - це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням  досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.
Становлення системи  оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону "Про систему оподаткування". У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.
Ураховуючи  зміни в податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконалення  оподаткування, 2010р р. було ухвалено новий варіант Закону "Про систему оподаткування".
. Система оподаткування  - це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.[18]
Законом "Про систему  оподаткування" визначено такі важливі  принципи її побудови:
- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;
- стимулювання науково-технічного  прогресу, технологічного оновлення  виробництва, виходу вітчизняного  товаровиробника на світовий  ринок високотехнологічної продукції;
- обов'язковість;
- рівнозначність і  пропорційність;
- рівність, недопущення  будь-яких проявів податкової  дискримінації;
- соціальна справедливість;
- стабільність;
- економічна обгрунтованість;
- рівномірність сплати;
- компетентність;
- єдиний підхід;
- доступність.
У системі оподаткування  можна виділити дві підсистеми: оподаткування  юридичних осіб (підприємств) та оподаткування  фізичних осіб.
Підприємства - суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві  податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:
- прямі податки 
- непрямі податки 
- збори 
- державне мито, плата  за торговий патент на деякі  види підприємницької діяльності.
Аналіз системи оподаткування  в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулюючої функції основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено.
 
     2.2.Оподаткування підприємства, основні податки. Податок на
прибуток та ПДВ.
 
Кінцевим результатом діяльності підприємств як суб'єктів господарювання є отриманий ними валовий дохід, що відображує заново створену вартість. Валовий дохід визначається як різниця між виручкою від реалізації, матеріальними і прирівняними до них витратами. Чистий дохід нарівні підприємства має кілька форм, у тім числі форму прибутку. На прибуток впливає такий елемент валового доходу, як заробітна плата.
Оскільки прибуток визначається як різниця між обсягом реалізації і собівартістю продукції (робіт, послуг), на формування прибутку справляє вплив і державна політика щодо визначення собівартості, її формування.
Вибір об'єкта оподаткування (валового доходу чи прибутку) є достатньо  принциповим і залежить від багатьох обставин Використання для обчислення податку валового доходу чи прибутку в обох випадках має як позитивні сторони, так і недоліки. При цьому необхідно враховувати особливості визначення валового доходу і прибутку, виходячи з чинних законодавчих і нормативних документів.[20]
 Відповідно до пп. 7.1.2 п. 7.1 статті 7 ПКУ об'єкт оподаткування визначається основним елементом будь-якого податку. У свою чергу, п. 22.1 статті 22 ПКУ дає вичерпне, узагальнене розуміння сутності об'єкта оподаткування. Але кожен податок має свої специфічні особливості, відповідно до яких і визначається його об' єкт оподаткування. Стаття 134 ПКУ виділяє два об'єкта оподаткування - це для резидентів (пп. 134.1.1) та нерезидентів (пп. 134.1.2).[1]
Слід зазначити, що п. 44.2 статті 44 глави 1 розділу 2 ПКУ регламентується, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (законодавець мав на увазі визначення тимчасових та постійних податкових різниць - думка автора). Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПКУ об'єктом оподаткування в резидента визнається прибуток, який отримується платником податку як на території України, так і за її межами. Тобто платник податку у визначення прибутку до оподаткування включає доходи та витрати, які отримуються ним у процесі господарської діяльності як на території України, так і за її межами (закордонні філіали, представництва,    участі в іноземних компаніях тощо  [1]                                            

Відповідно до частини 1 статті 142 ГКУ прибуток (дохід) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб' єкта господарювання за певний період на суму витрат та суму амортизаційних відрахувань. Пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПКУ прибуток як об'єкт оподаткування визначається дещо по-іншому, ніж це трактує ГКУ, а саме:  
= Дзп - Ср - Візп, (1)
де Пзп - прибуток звітного податкового періоду; Дзп - доходи звітного
податкового періоду; Ср - собівартість реалізованих товарів, виконаних
робіт, наданих послуг; Візп - інші витрати звітного податкового періоду.
Розглянемо дані три складові, які впливають на розмір обчислюваного оподаткованого прибутку.
Стосовно  першої  складової   (Дзп).   Частина  2   статті   142 ГКУ
регламентує, що для цілей оподаткування Законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування. Виходячи з цього, статті 135-137 ПКУ регламентують спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування (детальніше порядок формування доходів дивись у коментарях до статей 135-137 ПКУ).[1]
Друга складова (Ср) - собіварті
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.