Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Педагогчна технологя "Створення ситуацї успху"

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 04.06.13. Сдан: 2013. Страниц: 22. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Міністерство науки  і освіти, молоді та спорту України
Харківський національний педагогічний університет імені
Г.С. Сковороди
 
 
 
 
 
Кафедра загальної педагогіки
та педагогіки вищої  школи
 
 
 
 
 
Курсова робота на тему:
 
Педагогічна технологія "Створення ситуації успіху"
 
 
 
 
 
 
 
                                                                            студентки ІІІ курсу
                                                                            фізико – математичного
                                                                             факультету
                                                                            групи 3МІ
                                                                             Долгополової Надії Василівни
 
                                                                             Перевірила:
                                                                           к.пед.н., Вакуленко Т.С.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Харків-2012
Зміст
 
Вступ …………………………………………………………………...................3 - 4
 
Розділ І Ситуація успіху як важливий педагогічний прийом. Шляхи створення  ситуації успіху.……………………..……………..…………………………….5 - 19
 
      Сутність технології ситуації успіху у психолого – педагогічній літературі…………………………………………………………………..5 - 9
      Етапи організації ситуації успіху………………………...........9 - 13
      Прийоми створення ситуації успіху для різних типів радості (за А. С. Бєлкіним) …………………………………………………………13 - 19
Розділ ІІ Використання технології "Створення ситуації успіху" у викладанні математики у 8 класі ………………….……………………………………...20 – 22
 
2.1.     Опис програмного додатку для учнів 8 класу...………….....20 – 22
 
Висновки ….…………………………………………………………..…….…23 - 24
 
Список літератури та джерел…………………………………....………........25 - 27
 
Додатки  ………………………………………….…………………………………28
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вступ
Педагогічна технологія виступала предметом дискусій і  суперечок протягом віків. Жоден  відомий педагог не обійшов цю проблему, підтримуючи або заперечуючи  ідею технологізації навчання. Прибічниками педагогічної технології та її розробниками були видатні вітчизняні педагоги А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський, С. Т. Шацький, Н. І. Попова, В. М. Сорока – Росинський, А. Г. Рівін та ін.[5, с.3]
Серед сучасних педагогічних технологій специфічне місце займає технологія "Створення ситуації успіху". Вона є однією з тих технологій , що дають змогу гуманізувати процес навчання і виховання.
Останнім часом вчителі все частіше скаржаться, що учні не бажають учитись, а учні – на нудьгу, одноманітність та непосильність навчання. Діти не бажають виконувати домашні завдання, пасивні на уроках та взагалі не люблять школу. Одним зі шляхів подолання цієї проблеми є створення ситуації успіху, тому що саме позитивні емоції можуть стати для дитини найважливішим стимулом у навчальній діяльності. Процес навчання та виховання є успішним лише в тому випадку, коли  хоч один із його учасників пережив відчуття радості й успіху. Тому на сучасному етапі розвитку освіти педагогічна технологія "Створення ситуації успіху" залишається дуже актуальною.
На теренах вітчизняної педагогічної думки над проблемою створення ситуації успіху працювали К. Д. Ушинський, В. О. Сухомлинський, А. С. Макаренко, С. Л. Соловейчик, Г. І. Щукіна, І. Ф. Харламов та ін.
Сьогодні дослідженням педагогічної технології "Створення ситуації успіху" займаються О. Г. Назаренко, О. М. Ланцова, Л. О. Ткачук, Т. М. Чабан та ін.
Значний інтерес для  нашого дослідження становить книга  доктора педагогічних наук А. С. Бєлкіна "Ситуація успіху. Як її створити".
Ураховуючи суспільну  значимість та об’єктивну потребу у створенні ситуацій успіху в сучасних школах, актуальність даної проблеми, темою курсової роботи обрано "Педагогічна технологія "Створення ситуації успіху".
Об'єктом  дослідження є процес створення ситуацій успіху під час навчально – виховної діяльності.
Предметом дослідження є авторський програмний додаток як засіб реалізації педагогічної технології "Створення ситуації успіху".
Мета даного дослідження полягає у розробці педагогічних основ формування в учнів інтересу до навчання, що призводить до появи відчуття впевненості у собі, не тільки у навчальній діяльності, та до успішної адаптації в суспільстві.
Досягнення поставленої  мети вимагає розв'язання наступних завдань:
    дослідити на основі всебічного аналізу джерел, як закордонних, так і вітчизняних фахівців, рівень наукової розробки проблеми, що розглядається;
    визначити поняття ситуації успіху та шляхи її створення;
    розробити програмний додаток з математики для учнів 8 класу.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Розділ І  Ситуація успіху як важливий педагогічний прийом. Шляхи створення ситуації успіху
      Сутність технології ситуації успіху у психолого – педагогічній літературі
Народження педагогічної технології "Створення ситуації успіху" було зумовлено самим  життям. К. Д. Ушинський розмірковував, як краще організувати навчання дітей. Він зазначав, що «розумова праця учня, успіхи й невдачі у навчанні – це його духовне життя, його внутрішній світ, ігнорування якого може призвести до сумних результатів. Дитина не тільки щось пізнає, засвоює матеріал, а й переживає свою працю. Висловлює особисте ставлення до того, що їй вдається і не вдається" [9, с. 150].
Педагог дійшов висновку, що тільки успіх підтримує інтерес дитини до навчання. Проте інтерес виявляється лише тоді, коли є натхнення, що з'являється від успіху в процессі оволодіння знаннями. Дитина, яка ніколи не пізнала радості праці в навчанні, не відчула гордості від того, що труднощі подолані, втрачає бажання й інтерес навчатись.
Невипадково А.С. Макаренко  висунув ідею «завтрашньої радості», у якій було втілено перспективу  розвитку колективу та особистості, а В.О. Сухомлинський розвинув цей прийом у створеній ним "Школі радощів". Він писав: " Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідь виховання. У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні - єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися" [7, с.35].
Також дослідження з цієї теми є у С. Л. Соловейчика. Він зазначав: "Є три сили, що змушують дітей вчитися: слухняність, захоплення і мета. Слухняність підштовхує, мета вабить, а захоплення рухає. Істинне навчання – це навчання із захопленням: не тому вчуся, що потрібно, не тому, що змушують, не тому, що навчання обіцяє вигоду, - чистий інтерес! Вчитися – цікаво" [6, с.291].
Велику увагу створенню  ситуацій успіху приділяє А.С. Бєлкін, доктор педагогічних наук. Він твердо переконаний, якщо дитину позбавити віри в себе, важко сподіватися на її "світле майбутнє". Одне необережне слово, один непродуманий крок вчителів можуть надломити дитину так, що потім не допоможуть ніякі виховні хитрощі [1, с.3]. Уникнути цього допоможуть рекомендації дані в книзі А. С. Бєлкіна "Ситуація успіху. Як її створити."
На думку І. Ф. Харламова, сформувати в учнів потребу в навчанні можна лише доброзичливими стосунками між учителями та учнями, заснованими на повазі до вимогливості, а дати дитині можливість відчути себе впевнено, зміцнити почуття власної гідності допоможе ситуація успіху [10, с.7].
Один з відомих американських  вчених, психолог, психотерапевт і  педагог, який розробляє методи педагогічного  спілкування з дітьми, У. Глассер  так само переконаний, що успіх має  бути доступний кожній дитині. У своїй книзі "Школа без  невдах" він приходить до висновку, що якщо дитині вдасться досягти успіху в школі, то у неї є всі шанси на успіх у житті [2, с.158].
Багато наших сучасників (О. Г. Назаренко, О. М. Ланцова, Л. О. Ткачук, Т. М. Чабан та ін.) висловлюють думку про те, що учень тоді тягнеться до знань, коли переживає потребу в навчанні, коли їм рухають здорові мотиви та інтерес, підкріплені успіхом [3, 4, 8, 11].
Перш ніж перейти  безпосередньо до технології "Створення ситуації успіху", необхідно з'ясувати, чим є успіх для дитини. Звернімося до досліджень А. С. Бєлкіна.
Успіх - поняття неоднозначне, складне, має різне трактування. З психологічної точки зору успіх - це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого прагнула особистість в своїй діяльності, або збігся з її очікуваннями, надіями, або перевершив їх. З педагогічної точки зору успіх - це досягнення значних результатів у діяльності, як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому.
Успіх у навчанні - єдине джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для подолання труднощів, бажання вчитися.
У педагогічному сенсі  успіх може бути результатом продуманої, підготовленої тактики вчителя, сім'ї. Успіх - категорія не абстрактна. Радість успіху молодшого школяра  відрізняється від радості підлітка. Молодший школяр не стільки усвідомлює успіх, скільки переживає. Підліток і усвідомлює, і переживає, але не завжди може докопатися до його джерел, не завжди адекватно оцінює його. Старший школяр, як дорослий, підходить до свого успіху або невдачі аналітично, шукає їх коріння, намагається прогнозувати свої можливості.
Завдання вчителя в тому, щоб зробити "важке-звичним, звичне - легким, легке- приємним", і тоді навчання в школі доставлятиме дітям радість.
В основі очікування успіху - прагнення заслужити схвалення; прагнення утвердити своє "Я", свою позицію, зробити заявку на майбутнє.
Коли учень працює систематично, кожен день, не сподіваючись на те, що його не викличуть і не запитають, він швидко розвивається, він більше не значиться у відстаючих. Це так надихає учнів різного віку - від молодших до старших, - що подальша робота в атмосфері успіху не становить особливих труднощів. Успіх дітей залежить, зокрема, від повторення. Багаторазове повторення з включенням трьох видів пам'яті - зорової,слухової і моторної - призводить до того, що, бажає учень або не бажає, він все одно буде знати і вміти все, що потрібно; йому можна ставити оцінки, можна і не ставити.
Ш.О. Амонашвілі взагалі не ставить маленьким дітям оцінок, С.Н.Лисенкова не ставить двійок, тому що у неї всі діти встигають, В. Ф. Шаталов у разі невиконання роботи залишає порожню клітину у відомості щоденного обліку знань. Форми різні, а сутність одна - навчання без примусу.
Головний сенс діяльності вчителя полягає в тому, щоб створити кожному вихованцю ситуацію успіху. Тут важливо розділити поняття «успіх» і «ситуація успіху». Ситуація - це поєднання умов, які забезпечують успіх, а сам успіх - результат подібної ситуації [1, с.30]. Ситуація - це те, що спроможний організувати вчитель, а переживання радості, успіху - щось більш суб'єктивне, зумовлене значною мірою поглядом з боку. Тому завдання вчителя полягають в тому, щоб:
    допомогти особистості дитини зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів;
    дати зрозуміти, що без зусиль в житті нічого не дається, весь час необхідно прикладати зусилля.
З педагогічної точки зору ситуація успіху - це таке цілеспрямоване, організоване поєднання умов, при яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому [1, с.31].
Ситуація успіху – це суб’єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища.
Технологія "Створення  ситуації успіху" виробляє найціннішу людську якість – стійкість у боротьбі з життєвими труднощами.
Навіть інколи, переживаючи  ситуацію успіху, дитина може зазнати  незгладимих емоційних вражень, різко змінити в позитивний бік  стиль свого життя. Створена ситуація успіху стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими, для подальшого руху дитини вгору, щаблями розвитку особистості. Заряд активного оптимізму, здобутий в юності, гартує характер, підвищує життєву стійкість особистості, сприяє перетворенню та реалізації духовних сил.
Побачити в дитині особистість, що формується, допомогти їй розвинутися  та розкритися духовно буває важко не лише молодому вчителю, а й молодим батькам. Дитині необхідно створити психоемоційний комфорт не тільки у школі, а й удома. Тому завдання заходів цієї педагогічної технології, вміння застосовувати їх у житті важливі як для вчителів, так і для батьків.
Велике значення для реалізації технології "створення ситуації успіху" має "педагогічна доброта", яку не слід плутати з поняттям "доброта педагога". Особистісно - орієнтований підхід і педагогічна доброта неподільні між собою. Але особистісний підхід — це напрям, а педагогічна доброта — його втілення, його матеріалізована сутність. Особистісно - орієнтований підхід може здійснювати хто завгодно, а педагогічна доброта реалізується професійно, підкоряючись певним закономірностям, правилам, спеціальним прийомам. Педагогічна доброта — це здатність учителя усвідомлено будувати свої стосунки з вихованцями, спираючись на оптимістичну перспективу їх розвитку, на їх найкращі якості, переслідуючи благодійну мету і домагаючись її досягнення тільки благодійними засобами.
Таким чином, педагогічна технологія "Створення ситуації успіху" – це сукупність педагогічних прийомів, що забезпечують створення можливості досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому. І головне, що треба вчителю, приступаючи до роботи за цією технологією, — це створити оптимістичну установку дитині, забути на деякий час про її "недоліки", побачити тільки перспективні лінії її розвитку.
 
 
1.2 Етапи створення ситуації успіху
Ситуація успіху в навчальній діяльності створюється педагогом за допомогою ланцюжка таких послідовних дій:
      установка на діяльність (емоційна підготовка учня до розв’язання навчального завдання);
      забезпечення діяльності (створення умов для успішного розв’язання);
      порівняння одержаних результатів із передбачуваними (свідоме ставлення до результату своєї навчальної праці).
Отож, якщо ситуація успіху створюється учителем послідовно і  свідомо, її структура повинна враховувати всі названі компоненти.
Розглянемо організацію  ситуації успіху поетапно.
    Мотиваційно - цільовий етап.
Учитель ставить завдання сформувати в учня установку на успішне  виконання навчального завдання, при цьому відчути себе «творцем обставин», подолати труднощі, які можуть виникнути в ході роботи. Іншими словами, формує мотив досягнення. Але тут педагог стикається з неадекватною реакцією учнівського колективу: дехто вже виконував подібне завдання невдало, тому в цих школярів уже сформовано негативне ставлення. Друга група учнів не стикалася з такою роботою, тому вони не знають, чого можна очікувати від подальшої діяльності. Третя група вже виконувала подібні завдання й успішно впоравшись із ними, перебуває у стані мобілізованості, готовності до виконання навчального завдання.
На цьому етапі вчителю простіше за все буде працювати з третьою  групою, де необхідно тільки актуалізувати  позитивні емоції, пережиті дітьми раніше. У другої групи учнів треба  передбачити емоційну реакцію, намалювати перспективу вдалого виконання завдання, пов’язуючи її з тими чи іншими умовами діяльності, які в минулому забезпечували успіх. Найбільш трудомісткою буде робота з першою групою. Спочатку необхідно нейтралізувати спогади про невдачі в попередній діяльності, а потім створити перспективу для нової. Зробити це можна, наприклад, підкресливши, що учень попрацював над своїми помилками або що завдання змінено порівняно з минулим роком і подібне.
Учитель вправі запропонувати різні  варіанти мотивів досягнення: прагнення самостійно розв’язати цікаві завдання, спробувати завоювати авторитет в очах своїх товаришів, стати першим, розглядати свою діяльність з точки зору її користі для інших людей, установити нові контакти в ході виконання і т. ін. Інакше кажучи, вчитель, спираючись на емоційну пам’ять учнів, організовує певні ситуації з метою актуалізації або нейтралізації емоцій для прийдешньої діяльності. Тут ситуація успіху великою мірою визначається психологічними аспектами.
    Організаційний етап.
Під час організаційного етапу завдання вчителя полягає в забезпеченні умов для успішного виконання завдання, зацікавленні школярів самим пізнавальним процесом з урахуванням індивідуальних здібностей і особистих якостей учнів. На цьому етапі деякі діти переживають стан конфлікту: з одного боку, необхідно виконати роботу, а з іншого – відчувається нестача умов для її виконання. Тут особливо необхідна допомога вчителя. Треба допомогти дитині правильно включитися в роботу, подолавши втому, стимулювати її діяльність. Конкретні обставини зумовлюють використання тих чи інших прийомів створення ситуації успіху. До них, зокрема, належать емоційне розвантаження, зміна завдання за бажанням учня, допомога класу, "швидка допомога" (звернення до вчителя, до сильнішого учня і подібне), "підказка" (робота з підручником) і под.
    Результативний етап.
Результативний етап передбачає організацію учителем роботи таким чином, щоб перетворити  результат попередньої діяльності в емоційний стимул, в усвідомлений мотив для наступного навчального завдання.
Як показує практика, цей етап виявляється найбільш хворобливим. Підсумок навчальної роботи зазвичай зводяться до оцінки. Відомо, що думки  вчителя й учня в цьому питанні  частіше за все не збігаються. Справа в тому, що педагог оцінює підсумок діяльності, враховуючи грамотність, акуратність, правильність тощо, а учень пам’ятає про ступінь витрачених зусиль, концентрації уваги і т. ін. та чекає, що оцінять не тільки підсумок, але і його зусилля у процесі діяльності.
Добре, коли ступінь витрачених зусиль відповідає підсумку роботи, а отже, й оцінці. У цьому випадку вчителю достатньо похвалити учня, підкреслити його досягнення, тим самим стимулюючи його до подальшої діяльності.
Можливий і такий варіант: учень  витратив мінімальні зусилля, але результат  його роботи задовольняє основні вимоги. Такий варіант потребує від учителя знання індивідуальних особливостей учня, уміння аналізувати ситуацію, класифіковану А. С. Бєлкіним як «удаваний» або «небезпечний успіх». Необхідно продумати для конкретного школяра систему індивідуальних завдань із підвищеним рівнем складності, запропонувати таку форму роботи, коли в наявності внесок кожного учня у спільну справу, й оцінювання відбувається групою учнів, а не одним учителем. Крім того, можливі особисті бесіди, де учитель прямо, але без свідків говорить учню про його недоліки: байдужість, лінощі, спробі списати тощо.
На перший погляд виникає парадокс: учитель навмисне ставить учня в  ситуацію неуспіху. Однак, мета подібної тактики полягає в тому, щоб  у свідомості дитини народилася радість не стільки від оцінки, скільки від самого процесу відкриття істини. Станеться це тільки в тому випадку, якщо школяр подолає певні труднощі навчального, морального, комунікативного характеру.
Варіант третій, найбільш хворобливий  для обох сторін – учень упевнений, що «викладеться», але оцінка, виставлена вчителем, не відповідає його очікуванням. Тут можливі серйозні конфлікти з педагогом, які можуть, у свою чергу, накласти негативний відбиток на ставлення учня до всього навчального процесу в цілому. У даному випадку з боку педагога необхідна глибока індивідуальна робота. Варто запропонувати дитині спробувати знайти свої помилки, а потім разом із учителем розподілити їх за видами: механічні, на увагу, на логіку обчислення, граматичні, орфографічні тощо. Не треба прагнути виправити всі помилки відразу. Спочатку можна запропонувати учню попрацювати над окремим видом.
Певна річ, знадобиться деякий час, щоб у дитини зникла боязнь помилитися. Учитель повинен підкреслити, що він упевнений у покращенні знань. І тільки після низки тренувальних робіт і при емоційній підтримці педагога проводиться контрольний зріз, результати якого повинні переконати школяра в подоланні ним труднощів. Дуже важливо відзначити досягнення учня, показати своє шанобливе ставлення до його роботи, пробудити бажання з охотою учитися й далі.
Четвертий варіант нагадує перший – кількість витрачених зусиль відповідає підсумкові діяльності, однак результат  – незадовільний. Цей варіант є свідченням того, що організація умов діяльності на попередніх етапах будувалася без урахування індивідуальних здібностей конкретного учня. Тепер учителю доведеться починати все спочатку.
Завершальний етап, синтезуючи риси перших двох, носить психолого-педагогічний характер, оскільки логічно випливає з результатів попереднього етапу і служить основою для формування мотивів майбутньої діяльності. Особливої уваги потребують до себе слабовстигаючі учні. До них можна застосувати завищену або авансову оцінку. Наприклад, можна використати позитивне рецензування, однак слід дотримуватися почуття міри, щоб учень не переоцінив свої здібності.
Як показує практика, в силу індивідуальних відмінностей учні по-різному реагують на запропоновані вчителем ситуації. Для деяких школярів ситуація успіху повинна бути повторена неодноразово, до тих пір поки не реалізується основне завдання: учень відчуває задоволення не тільки від результату діяльності, але й від самого процесу оволодіння знаннями.
Для наглядності покажемо всі етапи організації ситуації успіху в таблиці (див. додаток).
 
 
       Прийоми створення ситуації успіху для різних типів радості (за А. С. Бєлкіним)
Педагогічна технологія "Створення ситуації успіху" включає створення різноманітних видів радості та використання прийомів, за допомогою яких розгортається робота з різними категоріями учнів.
      Здійснена радість (найспокійніша).
Творцями її виступають і школярі, і вчителі, і батьки. Школяр відчуває радість від того, що досягнутий ним результат у навчанні відповідає його очікуванням. Шляхи створення цієї ситуації різні, як різні і ті школярі, яким вона йде назустріч. Умовно їх можна розділити на кілька груп. В основі класифікації – ставлення до навчання, відповідність результатів витраченим зусиллям, характер очікування. Класифікація потрібна для орієнтування, продуманого набору педагогічних дій.
    "Надійні".
Найголовніша риса школярів - сумлінне ставлення до своїх обов'язків. Сталість.
Домашні завдання виконують  регулярно, старанні, активні в громадській роботі. З найперших днів шкільного життя у них сформувалася система в різних справах. Вони привчені до самостійності, впевнені у собі. Рівень їх домагань відповідає можливостям. Успішність завжди висока. Відмінні та добрі оцінки сприймають спокійно, як само собою зрозуміле. У класі відчувають себе комфортно, захищено, авторитетні, емоційно стійкі. Діти, як правило, з хороших, дружніх сімей. Секрет їх надійності, стійкості в роботі - в постійному відчутті радості. У них немає особливих яскравих взлетів. Радість в чомусь буденна, але постійна та глибока.
Тактика: відмова  від втручання. У них можуть бути збої. Але спеціальних заходів, як правило, приймати не слід. Це саме та рідкісна категорія школярів, яких краще на якийсь час залишити в спокої, дати можливість самим розібратися в собі і в обстановці. Втручання зі сторони може збити з усталеного ритму, зруйнувати звичні уявлення про себе, перевірений стереотип поведінки.
    "Впевнені".
Найголовніша риса школярів - сумлінне ставлення до своїх обов'язків. Непостійність.
Здібності можуть бути вище, ніж у "надійних", але система роботи слабкіше. Періоди підйому, зльоту можуть чергуватися з розслабленням, сумлінне ставлення до своїх обов'язків інколи «пробуксовує». Підвищено емоційні, активно реагують на успіх, невдачу. Оцінки і відмітки переживають бурхливо. Як правило, сім'ї у них хороші, дбайливі. Ставлення колективу доброзичливе. Користуються симпатіями однокласників, вчителів.
У школярів цього типу можливі не тільки збої в роботі, але й швидке звикання до успіху, перетворення впевненості у самовпевненість.
Тактика: педагогічний прийом "Холодний душ".
    "Невпевнені".
Найголовніша риса школярів – невпевненість у собі.
Це в цілому благополучна категорія школярів різного віку: від молодшого до старшого. Пізнавальні  інтереси у них пов'язані, як правило, з навчанням. Здібності хороші, до справи відносяться сумлінно. Вчаться непогано, умовно їх можна назвати «хорошистами».
Причини можуть бути різними: занижена самооцінка, що сформувалася ще в дошкільний або молодший шкільний період; нестійкий настрій, в основі якого слабкість нервових процесів; складна психологічна атмосфера сім'ї; конфлікти, епізодичні невдачі і т. п.
Учням цього типу властиві перепади не тільки настрою, але і результатів роботи. У період підйому вони активні, сумлінно роблять все, що від них вимагається, кмітливі. Як тільки температура емоційного стану падає - виникає стан, що чимось нагадує депресію, їх важко впізнати. На відміну від інших не вступають у суперечки, не скаржаться. Вони тихо, але глибоко переживають, нічим не висловлюють невдоволення. Це може серйозно дезінформувати вчителя, погіршити помилки.
Найбільш поширені прийоми  роботи з цією групою:
      емоційні прогладжування – вселити дитині віру в себе, доторкнутися до її плеча, протягнути їй на долоні своє оголене серце, відкритися для добра і співчуття;
      анонсування або попереджуючий контроль – попереднє обговорення того, що дитина повинна буде зробити (подивитись план твору, прослухати один варіант майбутньої відповіді та ін.).
    "Зневірені".
Категорія учнів з  непоганою підготовкою, здібностями  та успіхами у навчанні. Їх «відчай» народився не на порожньому місці, тобто вони відчули радість справджених надій, а потім втратили її.
У роботі з цією групою застосовуються ті ж прийоми, що і  з іншими дітьми, але з більшою  наполегливістю і послідовністю. Важливо не допускати виникнення ситуацій, які доводять дитину до відчаю, до втрати віри в себе та у свої сили.
      Несподівана радість (найгостріша).
Несподівана радість - це почуття задоволення від того, що результати діяльності школяра перевершили його очікування.
З педагогічної точки зору несподівана радість - peзультат продуманої діяльності вчителя.
Несподівану радість  для учня може породити результат, якого  дитина не очікувала, обмежуючи свої можливості якоюсь передбачуваною стелею; не очікувала, знаючи рівень вимог даного вчителя; не очікувала, побоюючись упередженого до себе ставлення вчителя; не очікувала тому, що не хотіла такої радості - вважала за краще роль «середнього» учня.
В основі радості вчителя - усвідомлення своєї причетності  до успіху, осмислення творчого початку в своїй діяльності, переконаність у правильності застосованих методів. 
Прийоми, за допомогою яких можна створити ситуацію успіху, що викликає несподівану радість:
    "Сходи" або "Встань у лад" - вчитель веде вихованця поступально вгору, піднімаючись з ним по щаблях знань, психологічного самовизначення, здобуття віри в себе, в оточуючих;
    "Даю шанс";
    "Сповідь" або "Коли вчитель плаче" - щире звернення вчителя до кращих почуттів дітей.
      Загальна радість (найприємніша).
Полягає в тому, що учень досяг потрібної для себе реакції колективу. Вона може бути підготовленою вчителем чи спонтанною, помітною або непомітною.
Загальної радістю вважають тільки ті реакції колективу, які  дають можливість дитині відчути  себе задоволеним, стимулюють її зусилля. Загальна радість - це перш за все емоційний відгук оточуючих на успіх члена свого колективу.
Прийоми, за допомогою яких можна створити ситуацію успіху, що викликає загальну радість:
    "Йди за нами" – пробудити сплячу думку школяра, дати йому шанс знайти радість визнання в собі інтелігентних сил. Реакція оточення буде служити для нього одночасно і сигналом пробудження, і стимулом пізнання, і результатом зусиль.
    "Емоційний всплеск" або "Ти так високо взлетів!" – вчитель знаходить ситуацію, в якій відкривається можливість висловити гарячу віру в можливості учня, викликати в нього  у відповідь хвилю вдячності, що мобілізує його волю і знання, справити сильне враження на колектив однокласників, це спосіб «запалити» заряд, вивільнити його енергію, перетворити на свого роду ланцюгову реакцію, де просочене гарячим почуттям слово вчителя породжує прагнення, прагнення народжує зусилля , зусилля народжує думку, а думка розщеплюється на знання та відповідне почуття вдячності. У кінцевому підсумку формується віра в себе, віра в успіх;
    "Обмін ролями";
    "Зараження" - побудовано на точному розрахунку, в якому головне - вибір гносіоносія, тобто потужного джерела інтелектуального зараження. Механізм "зараження" побудований на передачі настрою від однієї мікрогрупи до іншої. Роль гносіоносія полягає в матеріалізації цих настроїв, в їх оформленні. У результаті підвищується інтелектуальний фон колективу, виявляється феномен співпереживання. Виростає самоповага колективу в цілому. Саме в цьому і полягає феномен глибокої за змістом "загальної радості".
Загальна радість не є однорідною, вона завжди відображує суму успіхів декількох мікрогруп школярів. Її усвідомлення, переживання визначається роллю цих мікрогруп. Головне, щоб у досягненнях школяра навколишні бачили результати своєї праці, а сама дитина розуміла, що її радість - це радість підтримки, радість стану "свого серед своїх".
      Сімейна радість.
Її сутність полягає  в тому, що дитина відчуває радість  від того, що її успіхи викликали  радість у сім'ї, підняли її престиж, забезпечили емоційне благополуччя в колі найближчих людей.
Здебільшого батьки стоять на найбільш ідеальній з точки  зору педагогіки позиції: безпідставно або з підставою, проте вірять у найкращі якості своєї дитини, впевнені в світлому і прекрасному майбутньому своїх дітей. Сімейна радість створюється, перш за все, в самій сім'ї, і ніхто інший не в змозі зробити те, на що здатна сім'я, яка розуміє всю міру своєї відповідальності за результат виховання дитини. Сімейна радість породжується не стільки зусиллями вчителів, школярів, скільки здатністю батьків тверезо глянути на можливості своїх дітей, реально оцінити їхні досягнення.
Турбуватися про ситуацію успіху необхідно задовго до того, як дитина переступить поріг школи. Фундамент успіху закладається до цього дня.
      Радість пізнання (найглибша і найцінніша).

    и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.