Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Сутнсть оборотних активв, їх склад структура

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 04.06.13. Сдан: 2013. Страниц: 14. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):




РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВА
 
 
1.1. Сутність оборотних активів, їх склад і структура
 
Активи – це ресурси, які контролюються підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод в майбутньому [9, с. 17].
Предметна сутність активів як економічних  ресурсів виявляється насамперед у  сфері економічних відносин, а більш конкретно – в економічній сфері діяльності підприємства. Відповідно, виступаючи носієм економічних характеристик, активи є об'єктом економічного управління будь-яких мікроекономічних господарюючих систем [17, с. 28].
Активи є майновими цінностями підприємства, сформованими за рахунок  інвестованого в них капіталу. Вкладений у новий бізнес, капітал матеріалізується у формі активів підприємства. Між категоріями капіталу й активів існує тісний зв'язок: активи можуть розглядатися як об'єкт інвестування капіталу, а капітал – як економічний ресурс, призначений для інвестування в активи. Тільки шляхом інвестування в активи капітал як накопичена цінність залучається в економічний процес. Треба при цьому відзначити, що спрямований на формування активів підприємства капітал може інвестуватися не тільки в грошовій (опосередкованій) але й у реальній (прямій) формі, наприклад, у формі конкретних капітальних предметів. В останньому випадку активи і капітал, будучи тотожними за конкретною натурально-речовинною формою, мають усе-таки різну економічну природу: капітал являє собою продукт минулого нагромадження цінностей, що залучаються в економічний процес, а активи – сформований економічний ресурс, призначений для здійснення майбутньої господарської діяльності. Що стосується грошової форми інвестування капіталу, то вона опосередковує процес придбання конкретних видів активів підприємства.
Активи являють собою  майнові цінності підприємства, що мають вартість. Ця характеристика активів міститься в численних їхніх визначеннях, у першу чергу, у літературі з питань бухгалтерського обліку. Концепція вартості активів базується насамперед на їхній цінності для підприємства як економічного ресурсу. Зрозуміло, концепція вартості активів була б марною в практичному відношенні, якщо б її рівень не можна було виміряти. Тому, доповнюючи дану сутнісну характеристику активів, їх варто представляти як майнові цінності, що мають не просто вартість, а вартість вимірювану (у практиці управління активами такий вимір вартості здійснюється в грошовій оцінці). Рівень вартості активів визначається сумою витрат факторів виробництва на їхнє створення, періодом використання, відповідністю цілям господарського використання, кон'юнктурою ринку засобів і предметів праці і т.п. Відповідно методи визначення рівня вартості активів і форми її представлення носять самий різноманітний характер     [35, с. 42-47].
До активів відносяться  тільки ті економічні ресурси, що цілком контролюються підприємством. Під  таким контролем розуміється  право власності на використовувані  економічні ресурси в окремих  передбачених законодавством випадках, – право володіння відповідними їхніми видами (наприклад, майновими цінностями, притягнутими до використання на умовах фінансового лізингу). Економічні ресурси, використовувані підприємством, але не контрольовані їм, активами не є. Це відноситься, у першу чергу, до використовуваних трудових ресурсів, а також до майнових цінностей, орендованим підприємством (на умовах оперативного лізингу) чи наданим йому в тимчасове користування на безоплатній основі. Отже, як контрольовані економічні ресурси, активи підприємства є носієм прав власності (чи в окремих випадках – прав повного володіння), У цій ролі вони можуть виступати носієм усіх форм цієї власності – індивідуальної приватної, колективної приватної, муніципальної, загальнодержавної і т.п. При цьому, об'єктом власності підприємства є сукупність його активів поза залежністю від джерел фінансових засобів (власного чи позикового залученого капіталу), за рахунок яких вони сформовані. Отже, поняття активів, як власних майнових цінностей підприємства, не тотожно поняттю власного його капіталу [9, с. 128-131].
Як економічний ресурс, використовуваний у господарській  діяльності, активи підприємства характеризуються визначеною продуктивністю. Носієм цієї найважливішої сутнісної характеристики виступає як сукупний комплекс операційних активів, сформованих підприємством, так і окремі їхні види, представлені засобами праці. При цьому варто звернути увагу на те, що продуктивність активів як потенційна їхня характеристика може бути реалізована лише в комплексі з використанням інших економічних ресурсів підприємства, у першу чергу, – праці. Продуктивність активів є вимірюваним чинником – у найбільш загальному виді вона може бути виміряна шляхом співвіднесення обсягу виробництва (реалізації) продукції (товарів, послуг) і середньої суми активів, використовуваних у виробничому процесі підприємства, у визначеному періоді часу [53, с. 63].
Активи є економічним ресурсом, що генерує дохід. Здатність приносити дохід у процесі операційної чи інвестиційної діяльності є однією з найважливіших характеристик активів підприємства як об'єкта економічного управління. Цей дохід активи генерують насамперед як економічні ресурси, що володіють продуктивністю. При цьому випливає, що треба звернути увагу на те, що по активах, використовуваних в операційному процесі і процесі реального інвестування, розглянута характеристика властива їхній комплексній сукупності, у той час як по активах, використовуваним у позареалізаційних операціях (наприклад, при здачі їх в оренду) чи в процесі фінансового інвестування вона властива і конкретним їх видам, кожний з яких здатний самостійно генерувати дохід (поза зв'язком з іншими видами використовуваних підприємством активів). Важливо відзначити також, що потенційна здатність активів генерувати дохід не реалізується автоматично, а забезпечується лише в умовах ефективного їхнього використання. Формування таких умов представляє одну з важливих задач управління активами [53, с. 65].
Активи підприємства, використовувані в господарській  діяльності, знаходяться в процесі постійного обороту. Цей оборот властивий як усій сукупності активів, так і окремим їх видам. Сукупність використовуваних підприємством активів видозмінюється насамперед у реальних своїх формах – одні види активів у процесі обороту переходять в інші їхні види (наприклад, запаси сировини – у запаси готової продукції; запаси готової продукції – у дебіторську заборгованість чи грошові активи і т.д.). Крім того, процес обороту активів супроводжується і їхньою вартісною зміною. Так, у процесі обороту вартість одних видів активів зростає за рахунок збільшення вартості праці й інших використовуваних видів економічних ресурсів (наприклад, вартість запасів готової продукції, виготовленої з запасів сировини); вартість інших видів активів, навпаки, знижується (наприклад, вартість використовуваних основних засобів, амортизованих нематеріальних активів і т.д.). Оборот активів підлеглий визначеним циклам – господарському, операційному, інвестиційному. Властивість постійного руху активів у процесі їхнього обороту, що супроводжується постійною обов'язковою трансформацією їх конкретних видів і вартості, є важливою відмінною рисою в порівнянні з багатьма іншими видами використовуваних підприємством економічних ресурсів – трудовими, інформаційними і т.д. [65, с. 113].
Використання активів  у господарській діяльності підприємства тісно зв'язано з фактором часу. Це в першу чергу визначається вартісною характеристикою активів, що виражається в грошовій формі. Відповідно до концепції вартості грошей у часі (яка далі буде розглянута докладно) та сама сума грошей у різні періоди часу має різну вартість. Відповідно, вартість активів у даний час завжди вище, ніж у будь-якому майбутньому періоді, що повинно враховуватися в процесі їхнього використання. Крім того, в умовах інфляційної економіки фактор часу викликає постійні зміни номінальної вартості активів, що вимагають відповідної оцінки й обліку в процесі управління ними. Нарешті, фактор часу формує систему можливих альтернативних управлінських рішень у сфері конкретного їхнього використання, зв'язаних з тимчасовою схильністю менеджерів. При використанні активів в операційному процесі тимчасова схильність визначає альтернативу вибору можливостей реалізації виробничих цілей у часі (використання активів для виробництва видів продукції з різними витратами часу). В інвестиційному процесі тимчасова схильність зв'язана з альтернативою визначення форм інвестування в часі, а також з вибором конкретних видів інвестиційних активів (коротко чи довгострокових інструментів інвестування).
Господарське використання активів нерозривно зв'язано з фактором ризику. Ризик є найважливішою характеристикою усіх форм використання активів у господарській діяльності підприємства. Носієм цього фактора активи виступають у нерозривному зв'язку з їх характеристикою як економічних ресурсів, що генерують дохід. Рівень ризику використання активів знаходиться в прямій залежності від рівня їхньої очікуваної прибутковості, формуючи єдину шкалу „прибутковість – ризик” при здійсненні різних господарських операцій. Ця шкала відбиває середньоринкові кількісні параметри рівня ризику використання активів у різних формах і видах підприємницької діяльності, що відповідають конкретним параметрам рівня очікуваної прибутковості активів. Використовуючи активи з метою одержання доходу в операційному чи інвестиційному процесі підприємець завжди повинен свідомо йти на ризик, міру якого він визначає самостійно. Фактор ризику є важливим об'єктивним атрибутом використання активів і має обов'язково враховуватися в процесі управління ними [2, с. 82-84].
Сформовані в складі активів майнові цінності пов'язані з фактором ліквідності. Під ліквідністю активів розуміється їхня здатність бути швидко конвертованими в грошову форму по своїй реальній ринковій вартості. Ця характеристика активів забезпечує можливість їхньої швидкої реструктуризації при настанні несприятливих економічних і інших умов їхнього використання в сформованих видах. Різні види активів у залежності від універсальності свого функціонального призначення, швидкості обороту в операційному чи інвестиційному процесі, рівня розвитку відповідних виду і сегментів ринку й інших умов мають різний ступінь ліквідності. Проте, ліквідність є важливою об'єктивною характеристикою усіх видів активів (крім грошових, котрі характеризуються "абсолютною ліквідністю"), що обумовлює вибір конкретних їхніх різновидів для здійснення господарської діяльності.
Проведений огляд найбільш істотних характеристик активів  підприємства показує наскільки  багатоаспектною з теоретичних  і прикладних позицій є ця економічна категорія. При цьому всі розглянуті характеристики, що відбивають особливості функціонування активів підприємства з різних сторін, тісно взаємозалежні і вимагають комплексного відображення при визначенні їхньої економічної сутності. З врахуванням розглянутих основних характеристик економічна сутність активів підприємства в найбільш узагальненому вигляді може бути сформульована наступним чином: активи підприємства являють собою контрольовані ним економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, що характеризуються детермінованою вартістю, продуктивністю і здатністю генерувати доход, постійний оборот яких у процесі використання пов'язаний з факторами часу, ризику і ліквідності [9, с. 67-68].
Активи підприємства підрозділяються по багатьом класифікаційним ознакам, основними з яких є:
    форма функціонування активів;
    характер участі в господарському процесі і швидкість обороту активів;
    характер обслуговування окремих видів діяльності;
    характер фінансових джерел формування активів;
    характер володіння активами;
    ступінь ліквідності активів.
За формою функціонування активів виділяють наступні їхні види:
    матеріальні активи;
    нематеріальні активи;
    фінансові активи.
Матеріальні активи характеризують активи підприємства, що мають речову (матеріальну) форму. До складу матеріальних активів підприємства відносяться:
    основні засоби;
    незавершені капітальні вкладення;
    устаткування, призначене до монтажу;
    виробничі запаси сировини і напівфабрикатів;
    запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів;
    обсяг незавершеного виробництва;
    запаси готової продукції, призначеної до реалізації;
    інші види матеріальних активів.
Нематеріальні активи характеризують активи підприємства, що не мають речової  форми, але приймають участь у  господарській діяльності і приносять  прибуток. До цього виду активів підприємства відносяться:
    права користування окремими природними ресурсами;
    патентні права на використання винаходів;
    "ноу-хау";
    права на промислові зразки і моделі;
    товарний знак – емблема, малюнок чи символ;
    торгова марка;
    права на використання комп'ютерних програмних продуктів;
    "гудвіл";
    інші аналогічні види майнових цінностей підприємства;
Фінансові активи характеризують різні фінансові інструменти, що належать підприємству чи знаходяться в його володінні. До фінансових активів підприємства відносяться:
    грошові активи в національній валюті;
    грошові активи в іноземній валюті;
    дебіторська заборгованість у всіх її формах;
    короткострокові фінансові вкладення;
    довгострокові фінансові вкладення.
За характером участі в господарському процесі і швидкості  обороту активи підприємства підрозділяються на наступні види:
    оборотні (поточні) активи;
    необоротні активи [37, с. 32-39].
Оборотні (поточні) активи – це грошові засоби та їх еквіваленти, необмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання на протязі операційного циклу або на протязі дванадцяти місяців з дати балансу. Вони характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточну виробничо-комерційну (операційну) діяльність і повністю споживаються протягом одного виробничо-комерційного циклу [51, с. 123].
У складі оборотних (поточних) активів  підприємства виділяють наступні їхні елементи:
    виробничі запаси сировини і напівфабрикатів;
    запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів;
    обсяг незавершеного виробництва;
    запаси готової продукції та товарів, призначені до реалізації;
    поточну дебіторську заборгованість;
    короткострокові фінансові вкладення;
    грошові активи в національній валюті;
    грошові активи в іноземній валюті;
    витрати майбутніх періодів.
Необоротні активи – це всі активи, які не є оборотними. Вони характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, які багатократно беруть участь у процесі господарської діяльності і вартість яких шляхом розподілу частинами включається до вартості продукції [51, с. 197].
До складу необоротних  активів підприємства входять наступні           їхні види:
    основні засоби;
    нематеріальні активи;
    незавершені капітальні вкладення;
    устаткування, призначене до монтажу;
    довгострокові фінансові вкладення;
    інші види необоротних активів.
За характером обслуговування окремих видів діяльності виділяють наступні види активів підприємства:
    операційні активи;
    інвестиційні активи.
Операційні  активи являють собою сукупність майнових цінностей, безпосередньо використовуваних у виробничо-комерційній (операційній) діяльності підприємства з метою отримання операційного прибутку.
До складу операційних  активів підприємства включаються:
    виробничі основні засоби;
    нематеріальні активи, що обслуговують операційний процес;
    оборотні операційні активи (уся їхня сукупність за мінусом короткострокових фінансових вкладень).
Інвестиційні активи характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, пов'язаних із здійсненням його інвестиційної діяльності.
До складу інвестиційних активів підприємства включаються:
    незавершені капітальні вкладення;
    устаткування, призначене до монтажу;
    довгострокові фінансові вкладення;
    короткострокові фінансові вкладення.
За характером фінансових джерел формування активів розрізняють наступні види активів підприємства:
    валові активи;
    чисті активи.
Валові активи являють собою всю сукупність майнових цінностей (активів) підприємства, сформованих за рахунок як власного, так і позикового капіталу.
Чисті активи характеризують вартісну сукупність майнових цінностей (активів) підприємства сформованих винятково за рахунок його власного капіталу [13, с. 103].
За характером володіння активи підприємства поділяються на:
    власні активи;
    орендовані активи.
До власних  активів відносяться активи підприємства, що знаходяться в постійному його володінні і відображені в його балансі.
До орендованих активів відносяться активи підприємства, що знаходяться в тимчасовому його володінні відповідно до укладених договорів оренди (лізингу) [24, с. 197].
За ступенем ліквідності  активи підприємства поділяють на         наступні види:
    абсолютно ліквідні активи;
    високоліквідні активи;
    середньоліквідні активи;
    слаболіквідні активи;
    неліквідні активи.
До абсолютно  ліквідних активів відносяться активи, що не вимагають реалізації і які являють собою готові засоби платежу.
До складу активів цього виду входять:
    грошові активи в національній валюті;
    грошові активи в іноземній валюті.
Високоліквідні активи характеризують групу активів підприємства, що можуть бути швидко конвертовані в  грошову форму (як правило, у термін до одного місяця) без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості з метою своєчасного забезпечення платежів по поточним фінансових зобов'язанням.
До високоліквідних  активів підприємства відносяться:
    короткострокові фінансові вкладення;
    короткострокова дебіторська заборгованість.
До середньо ліквідних активів відносяться активи, що можуть бути конвертовані в грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості в термін від одного до шести місяців.
До середньо ліквідних активів підприємства звичайно відносять:
    усі форми дебіторської заборгованості, крім короткострокової і безнадійної;
    запаси готової продукції, призначеної до реалізації.
До слабо ліквідних активів відносяться активи підприємства, що можуть бути конвертовані в грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості лише після закінчення значного періоду часу (від півроку і вище) [2 с. 86-90].
У сучасній практиці до цієї групі активів підприємства відносять:
    запаси сировини і напівфабрикатів;
    запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів;
    активи у формі незавершеного виробництва;
    основні засоби;
    незавершені капітальні вкладення;
    устаткування, призначений до монтажу;
    нематеріальні активи;
    довгострокові фінансові вкладення.
До неліквідних  активів входять такі види активів підприємства, що самостійно реалізовані бути не можуть (вони можуть бути продані лише в складі цілісного майнового комплексу).
До таких активів  відносяться:
    безнадійна дебіторська заборгованість;
    витрати майбутніх періодів;
    збитки поточні і минулих років (відбиті в складі активу балансу підприємства) [9 с. 112-113].
З урахуванням розглянутої  класифікації будується процес фінансового  управління активами підприємства взагалі  і оборотними активами зокрема.
Матеріальною основою  будь-якого виробництва є засоби виробництва, що складаються з засобів праці та предметів праці. Ті та інші беруть участь у створенні продукту. Але, з огляду на різницю в характері функціонування в процесі виробництва й у способі перенесення вартості на продукт, що створюється, засоби праці набувають економічної форми необоротних активів, а предмети праці - оборотних активів.
У цей же час в умовах існування товарно-грошових відносин матеріальні засоби підприємств виступають не лише в натуральній, але й у вартісній формі.
Отже, предмети праці в грошовій оцінці складають виробничі оборотні фонди. До них на промислових підприємствах відносяться: сировина, матеріали, паливо, запасні частини, пальне, інші матеріальні цінності.
До складу виробничих оборотних фондів відносяться  також незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.
Основне призначення (функція) виробничих фондів полягає  в забезпеченні планомірного та ритмічного процесу виробництва на підприємствах і об'єднаннях.
Окрім виробничих оборотних фондів, кожне підприємство має частину активів, що знаходиться у сфері обертання. Це готова продукція, грошові кошти на рахунках у банку й у касі підприємства, кошти в розрахунках та ін. Ця частина активів, оцінена в грошах, називається фондами обертання. Основне призначення (функція) фондів обертання полягає в забезпеченні грошовими коштами планомірного процесу обертання на підприємствах.
Але, попри  деякі розбіжності в призначенні  оборотних фондів і фондів обертання, між ними існує тісний взаємозв'язок. Вони обслуговують єдиний процес відтворення та забезпечують його безперервність [22 с. 54].
У цей же час  оборотні фонди та фонди обертання  є складовими частинами оборотних  активів, що відображають розміщення їх за сферами відтворення в процесі руху. Водночас як ті, так і інші є самостійними економічними категоріями.
Економічною категорією, що об'єктивно існує, - є  оборотні активи. Для розкриття їх економічної сутності необхідно провести розмежування між їх функціональними формами, які оборотні активи постійно приймають та скидають, проходячи крізь сфери виробництва та обертання, зв'язувати рух (зміну) цих функціональних форм з рухом їх речових носіїв, а також розглядати оборотні активи, як категорію, в русі [33 с. 146].
У дійсності, якщо процес виробництва на кожному  підприємстві є безперервним, то оборотні активи, що обслуговують його, в кожний даний момент знаходяться одночасно як у сфері виробництва - у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, так і в сфері обертання - у вигляді готових виробів та грошових коштів. Крім цього, зі сфери виробництва вони переходять до сфери обертання, і навпаки, тобто постійно знаходяться в русі, проходячи три стадії кругообігу - грошову, товарну та виробничу.
В умовах товарно-грошових відносин рух, кругообіг товарно-матеріальних цінностей опосередковується їх вартістю, що не витрачається, не споживається подібно до її речових носіїв, а залишається в межах процесу відтворення та змінює лише форми свого руху. В зв'язку з цим К. Маркс писав, що «вартість взагалі авансується, а не витрачається, оскільки ця вартість, проходячи різні фази свого кругообігу, знову повертається до свого вихідного пункту». Отже, оборотні активи не витрачаються, не споживаються, а авансуються та повертаються підприємству в процесі реалізації продукції.
Звідси, оборотні активи - це вартість, що авансована в кругообіг виробничих оборотних фондів і фондів обертання для забезпечення безперервності процесу виробництва й обертання [53 с. 72-73].
В економічній  літературі існують інші точки зору на сутність оборотних активів. Окремі економісти їх трактують як «грошові кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди та фонди обертання», інші вважають, що оборотні активи - це частина капіталу підприємства, що вкладена в. його поточні активи, або оборотні активи - це кошти, що авансовані для створення оборотних виробничих активів та активів обертання.
Але оборотні активи включають як матеріальні, так  і грошові ресурси. Тому ототожнювати оборотні активи тільки з грошовими коштами, економічно не обґрунтовано. Думку автора з цього приводу викладено вище.
В організації  оборотних активів слід розрізняти їх склад і структуру.
Під складом  оборотних активів розуміють  сукупність їх                елементів (статей).
Структура ж  оборотних активів - це співвідношення між окремими їх елементами в їх загальному обсязі [58 с. 64-65].
У різних галузях  народного господарства склад і  структура оборотних активів  різні та залежать від типу галузі, складу витрат, виду продукції, що випускається, особливостей матеріально-технічного постачання тощо. У виробничий сфері, а також у торгівлі найпитомішу вагу в оборотних активах займають запаси.
Запаси - це активи, які перебувають у процесі  виробництва з метою подальшого продажу отриманого продукту виробництва; утримуються для подальшого продажу  за умов звичайної господарської діяльності; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг [28 с. 32-33].
У господарській  діяльності запаси поділяються на:
    сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва тощо;
    незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою деталей,вузлів, виробів і незакінчених технологічних процесів;
    готову продукцію, що виготовлена на підприємстві та призначена для продажу;
    товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
-    малоцінні  та швидкозношувані предмети;
    молодняк і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вона оцінюються за цим положенням (стандартом).
Склад і структура  оборотних активів не залишається  назавжди постійною величиною. Вони змінюються як по роках, так і протягом року в залежності від зміни характеру виробничої діяльності підприємства, особливостей формування запасів і витрат.
Як у народному  господарстві в цілому, так і в  промисловості спостерігається  тенденція до значного скорочення виробничих запасів, готової продукції, грошових коштів, а з іншого боку, до росту дебіторської заборгованості. На такі зміни в структурі оборотних активів вплинуло, передусім, зміна в управлінні економікою, перехід на ринкові умови господарювання. Основною причиною зниження виробничих запасів є скорочення виробництва. Зростання ж дебіторської заборгованості можливо пояснити кризою неплатежів у народному господарстві [40 с. 41].
Оборотні  активи, що є основним елементом  матеріальної основи процесу виробництва, певним чином впливають на його хід. Якщо виробництво забезпечене в достатній кількості необхідними елементами оборотних активів - воно працює, як правило, ефективно. Ефективно в цьому випадку використовуються й самі оборотні активи.
Встановлення  на підприємствах необхідного складу та структури оборотних активів, визначення їх потреб та джерел формування, а також контролю за зберіганням і ефективністю їх використання називається організацією оборотних активів [5 с. 38].
Організація оборотних активів повинна будуватися на таких принципах:
    створення мінімального обсягу оборотних активів, що забезпечує безперервність процесу виробництва й обігу, а також їх ефективне використання;
- раціональне розміщення оборотних активів, які є в наявності, за сферами відтворюючого процесу в середині підприємства; формування та поповнення оборотних активів за рахунок власних та позикових джерел у залежності від обсягів виробництва;
    створення фінансових резервів;
    контроль за зберіганням та ефективним  використанням         оборотних активів.
Оборотні активи можна  класифікувати залежно від їх:
    участі в кругообігу активів і методів планування та регулювання;
    джерел формування.
Залежно від участі в кругообігу оборотні активи поділяються на активи у сфері виробництва та у сфері обертання. Встановлення оптимального співвідношення оборотних активів, що знаходяться в цих сферах, сприяє більш ефективному їх використанню. В цей же час чим більша питома вага оборотних активів у сфері виробництва та менша в сфері обертання, тим ефективніше вони використовуються. К.Маркс, називаючи активи в сфері обертання бездіяльною частиною, писав: «...чим менша остання порівняно з усім капіталом, тим, при інших рівних умовах, більший прибуток»                 [44 с. 119-121].
Отже, важливим напрямком підвищення ефективності використання оборотних активів на підприємствах є удосконалення їх розподілу за стадіями кругообігу, зниження питомої ваги фондів обертання.
У залежності від методів планування та регулювання оборотні активи поділяються на нормовані та ненормовані.
Нормовані оборотні активи це ті, за якими обчислюється норматив. До них відносяться виробничі запаси, готова продукція, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та ін. Обчислення нормативів (мінімальної потреби) за цими видами оборотних активів дає можливість забезпечити нормальний процес виробництва та їх ефективне використовування.
Ненормовані оборотні активи - це такі, за якими норматив не обчислюється. До них відносяться грошові кошти в касі та на рахунках у банках, кредиторська заборгованість та ін [18 с. 208].
У залежності від джерел формування оборотні активи поділяються на власні, позикові та залучені.
Власні кошти - це кошти підприємств, якими вони покривають мінімальні розміри оборотних активів (запасів і витрат), що будуть необхідні для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва та реалізації продукції. Вони постійно знаходяться у підприємстві та строк користування ними не встановлюється. Тут є важливим відповідність власних джерел фактичній наявності оборотних активів, бо як їх надлишок, так і недостача негативно впливають як на ефективність їх використання, так і на ефективність виробництва [18 с. 211].
У наш час  хронічною хворобою для більшості  підприємств народного господарства України є недостача оборотних  активів, що є однією з основних причин їх збитковості.
Позикові  кошти - це кошти, що отримуються підприємствами у вигляді банківських кредитів для створення сезонних запасів матеріальних цінностей та покриття затрат виробництва. Вони надаються підприємствам на визначений строк, після закінчення якого повинні бути повернені банку [8 с. 133-134].
Залучені кошти - це кошти, що не належать підприємству, однак у силу діючої системи розрахунків знаходяться в його обігу.
 
1.2. Джерела формування  оборотних активів 
 
Порядок формування джерел створення оборотних активів на підприємствах залежить від форми власності, яка лежить в основі функціонування підприємства, специфіки організаційної побудови підприємства та інших факторів. 
Джерела формування власних оборотних активів державних  підприємств при їх організації  визначаються вищестоящою організацією. Ними є, як правило, кошти бюджету, кошти інших однотипних підприємств, централізовані кошти вищестоящих органів управління.
На підприємствах, що основані на колективній формі  власності, на момент їх організації оборотні активи формуються за рахунок грошових і матеріальних внесків засновників, безвідплатних внесків інших підприємств та громадян.
Протягом  подальшої роботи підприємств поповнення їх оборотних активів може здійснюватися за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку), залучених, позикових та інших джерел (
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.