Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


курсовая работа Глобальн вимри формування та девелопментализму бзнес-комункацй

Информация:

Тип работы: курсовая работа. Добавлен: 04.06.13. Сдан: 2013. Страниц: 43. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Зміст
 
Вступ……………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Теоретичні засади становлення та розвитку бізнес-комунікацій  в умовах глобалізації………………………………………………………………..5
      Бізнес-комунікації, як інструмент менеджменту………………………...5
      Структура сучасної системи бізнес-комунікацій……………………….12
      Комунікаційні бар’єри в сучасній системі міжнародного підприємництва………………………………………………………………….20
Розділ 2. Глобальні виміри формування та девелопментализму бізнес-комунікацій………………………………………………………………………25
2.1 Бізнес-комунікації як фактор розвитку міжнародного підприємництва...25
2.2 Основні фактори і принципи формування ефективності бізнес-комунікаційної політики  в міжнародному глобальному вимірі.....…..……..30
2.3 Розвиток бізнес-комунікацій  в умовах глобалізації конкуренції………...37
Розділ 3. Національний досвід формування бізнес-комунікацій в системі  міжнародного підприємництва…………………………………………………40
3.1 Сучасні тенденції використання  бізнес-комунікацій в банківській  системі України…………………………………………………………………………...40
3.2 Специфіка бізнес-процесів в діяльності ПАТ « Райффайзенбанк Аваль».45
3.3 Підвищення ефективності бізнес-комунікацій  ПАТ « Райффайзенбанк Аваль»  на міжнародному ринку………………………………………………...53
Висновок………………………………………………………………………….65
Список використаних джерел…………………………………………………..69
 
 
 
 
 
 
 
Вступ
 
Актуальність  теми:
Сучасний стан та тенденції  розвитку системи міжнародних економічних  відносин обумовлюють об’єктивну необхідність застосування інформаційно-комунікаційних технологій з метою удосконалення процесу передачі інформаційних потоків у життєдіяльності та функціонуванні світового господарства в умовах становлення інформаційного суспільства.
Особливої актуальності набувають бізнес-комунікації, які  стають визначальним фактором успішності та результативності всіх суб’єктів  економічної діяльності міжнародних економічних відносин.
Глобалізація світогосподарських відносин породжує ряд проблем пов’язаних з процесом передачі та оптимізацією інформаційних потоків. Невирішальними залишаються питання розробки інформаційного забезпечення та стратегічної спрямованості бізнес-комунікацій, відсутність чітких універсальних моделей планування формування та впровадження бізнес-комунікаційних стратегій, визначення ролі інформаційно-комунікаційного підходу у системі організацій та функціонування бізнес-одиниць
Метою курсової роботи: дослідити ефективність комунікацій на прикладі ПАТ « Райффайзенбанк Аваль» і визначити недоліки та можливі шляхи покращення комунікацій на підприємстві.
         Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд завдань:
    дослідити теоретичні засади становлення та розвитку бізнес-комунікацій в умовах глобалізації;
    проаналізувати структуру сучасної системи бізнес-комунікацій;
    визначити роль та місце бізнес-комунікацій в системі міжнародного підприємництва;
    виявити вплив глобалізацій них процесів на розвиток бізнес-комунікацій;
    проаналізувати сучасні тенденції використання бізнес-комунікацій в банківській системі України
    визначити специфіку бізнес-процесів в діяльності                     ПАТ « Райффайзенбанк Аваль»
Предметом дослідження виступають особливості бізнес-комунікацій, що формуються в системі міжнародного підприємництва
Об'єктом  дослідження є теоретико-практичні підходи бізнес-комунікацій в банківській системі України на прикладі ПАТ « Райффайзенбанк Аваль»
Методи дослідження базуються на використанні історичного підходу та методу порівняння, методу спостереження, методу узагальнення, системного методу, статистико-економічного аналізу, табличного та графічного методів.
В якості інформаційної бази використовувалися статті зарубіжних та вітчизняних вчених у періодичних виданнях, результати наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних наукових центрів, наукова монографічна література, мережі Іnternet, довідкова та періодична література.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи 72 сторінок, список літератури містить 47 найменування.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Розділ 1. Теоретичні засади становлення та розвитку бізнес-комунікацій в умовах глобалізації
 
      Бізнес-комунікації, як інструмент менеджменту
 
 Комунікації - це обмін інформацією, на основі якого керівник отримує інформацію, необхідну для прийняття ефективних рішень і доводить прийняті рішення до працівників організації. Ефективністю комунікацій часто визначають якість рішень і те, як вони насправді будуть реалізовані.
Інформація - це лише зовнішній  прояв комунікації і є її результатом. Інформація грає центральну роль в комунікаційному існуванні людини і виступає як засіб комунікації [10, с.124].
У процесі комунікації  інформація передається від одного суб'єкта до іншого. Суб'єктами можуть виступати окремі особистості, групи та цілі організації.
Для того, щоб ефективно  виконувати свої обов'язки, менеджер має  спланувати роботу об'єкта управління, організувати її, розподіливши завдання між безпосередніми виконавцями і забезпечивши їх необхідними ресурсами, зацікавити працівників у якісному виконанні дорученої роботи, проконтролювати результати, яких вони досягли і, за необхідності, внести ті чи інші корективи у їх дії. Цю роботу неможливо здійснити, якщо не скласти ясну і чітку картину щодо стану керованого об'єкта і середовища його існування, що можливо лише при наявності відповідної інформації. Основою процесу управління є інформація. Вона перетворилась сьогодні у найважливіший ресурс, який дає змогу організаціям забезпечувати свій розвиток, зміцнювати свої стратегічні позиції. В умовах значного розподілу праці без своєчасного надходження інформації неможлива спільна робота. Без неї не можна сформулювати цілі, оцінити ситуацію, визначити проблеми, підготувати і прийняти рішення і проконтролювати його виконання. Лише вона дозволяє менеджерам належним чином здійснювати управлінські функції [35, c 105].
Серед переліку робіт, які  щодня виконує менеджер, робота з інформацією займає 50-90%. Це опрацювання документів, заплановані та незаплановані зустрічі,  телефонні розмови, і участь у нарадах та засіданнях тощо. Вся ці дії пов'язані з комунікаціями. Комунікація – це процес передавання інформації від однієї особи до іншої. Метою комунікації є розуміння, осмислення переданої інформації.

Рис.1. Місце  комунікацій у процесі управління
Джерело [44]
 
Проте комунікація не обмежується простим передаванням інформації. Вона має здійснюватися  таким чином, щоб надіслана інформація впливала на поведінку того, кому вона адресована, мотивувала його до певних дій. А це можливо у тому випадку, коли обидві сторони впевнені у тому, що рішення і відповідні дії на основі даної інформації змінять ситуацію на краще. Для цього інформація має бути достовірною, своєчасною, повною і релевантною (прямо чи опосередковано стосуватися об'єкта управління). [35, с 397]
Вимоги до інформації неоднакові на різних стадіях процесу управління[43, с. 451]:
    При постановці цілей значення має обсяг інформації, наукова і технічна її новизна, повнота.
    При оцінці ситуації – структура інформації, що дає можливість використати системний підхід для аналізу ситуації.
    При розробці управлінських рішень – її своєчасність, повнота, можливість автоматизованої обробки тощо.
Комунікаційним  називають процес, у ході якого дві чи більше особи обмінюються і осмислюють отриману інформацію, мета якої полягає в мотивуванні певної поведінки чи впливу на неї [16, c.533]. Отже, елементами комунікаційного процесу в першу чергу є особи, що обмінюються інформацією – відправник та отримувач.
У найпростішому вигляді  модель комунікаційного процесу  може розглядатися як проста одностороння дія (рис.2).

Рис. 2. Модель комунікації як дії
     Джерело [34]
 
Дана модель передбачає, що інформація сприймається одержувачем так, як була відправлена. Проте комунікаційний процес не завжди буває ефективним, оскільки інформація при її передачі може викривлятися або втрачатися, що спричинятиме її неправильне розуміння і, як наслідок, прийняття неправильного рішення. [46, с. 294]
На сприйняття інформації отримувачем впливає багато чинників, які залежать як від його власних  характеристик (рівень знань, емоційно-психологічний  стан, вік), так і від стану середовища передачі інформації (організаційні, технічні перешкоди тощо). Тому відправнику інформації не слід обмежуватися простою її передачею, він мусить впевнитися у тому, що повідомлення сприйнято і осмислено адресатом саме так, як передбачалося. Для цього невід'ємним елементом комунікаційного процесу має бути зворотний зв'язок. Він значно зменшує чи усуває можливе спотворення інформації внаслідок так званого “шуму” (“шумом” вважається і неуважність співрозмовника, і наявність інших джерел інформації, і поганий технічний стан каналів зв'язку і специфіка стосунків “керівник-підлеглий” тощо). [13, с 68]
Таким чином, елементами комунікаційного процесу є:
1. Відправник – особа, яка хоче донести свою ідею чи емоції до інших.
2. Повідомлення – це осмислене формулювання ідеї, закодоване певним чином для відправки адресату.
3. Канал – засіб, за допомогою якого повідомлення надходить до отримувача.
4. Отримувач – це адресат, особа, якій призначена інформація і яка інтерпретує для себе її значення.
5. Зворотний зв'язок – це реакція отримувача на повідомлення, яка несе відправнику інформацію щодо того, наскільки вірно було інтерпретовано його вихідне послання.
Схема комунікаційного  процесу наведена на рис. 3.

Рис.3. Модель комунікації  як процесу
Джерело [34]
Комунікаційний процес починається тоді, коли одна особа (відправник) вирішує повідомити якийсь факт, ідею чи іншу інформацію іншій особі (отримувачу). Ця інформація є важливою для відправника і він вважає, що її можна використати для досягнення певних цілей, обговоривши попередньо це з іншою зацікавленою людиною. Для цього відправник так подає інформацію, щоб вона була своєчасно прийнята отримувачем і дала йому можливість вірно інтерпретувати ситуацію. Останнє можливе у тому разі, коли ідея буде передана у вигляді зручного для сприйняття повідомлення, яке надійде отримувачу за допомогою такого засобу (каналу), який мінімізує її спотворення, забезпечить потрібну швидкість передачі і дасть змогу без особливих зусиль розкодувати надіслану інформацію. [36, с 267]
Комунікаційний процес вважається завершеним, коли отримувач показав своє розуміння інформації відправнику. Для цього застосовується зворотний зв’язок, у ході якого і прояснюється, наскільки вірно зрозуміла інформація отримувачем. Можна виділити такі етапи комунікаційного процесу:
1. Зародження ідеї.
2. Кодування інформації  і вибір каналу передачі.
3. Передача ідеї.
4. Декодування (переклад  символів відправника у думки  отримувача, який дозволяє зрозуміти  ідею).
5. Зворотний зв'язок.
Ефективність комунікації  визначається тим, наскільки вона допомагає вплинути на поведінку адресата у бажаному напрямку. [27] Це досягається завдяки здійсненню комунікацій з врахуванням деяких аспектів психології людини:
1. Привернення уваги адресата. Приймаючи рішення про передачу тієї чи іншої інформації, слід впевнитися, що співрозмовник налаштований на її сприйняття і віддає їй перевагу, незважаючи на можливу присутність інших інформаційних джерел. (Це надзвичайно важливо при спілкуванні із начальником, особливо якщо він тяжіє до авторитарного стилю управління. Комунікація може просто-напросто не відбутися).
2. Формулювання повідомлення. Фахівці у сфері психології управління радять, формулюючи повідомлення, дотримуватись певної його структури (рис.4) [13].
 
 

Рис. 4. Структура  повідомлення
Джерело [13]
Найперше слід спокійно, переконливо описати ситуацію, яка потребує втручання, далі показати своє ставлення до неї (стурбованість, здивування тощо), потім пояснити, яким чином ця ситуація стосується співрозмовника і чому саме йому передається інформація і вказати, яких дій ви чекаєте від нього і як ці дії вплинуть на можливість фірми задовольнити певні його потреби.
3. Доведення повідомлення до адресата.  Плануючи комунікації, слід пам’ятати, що їх ефективність великою мірою залежить від правильного вибору каналу передачі інформації. Він повинен бути сумісним із типом символів, вибраних для кодування (усне повідомлення чи письмове, графічне зображення, засоби електронного зв’язку тощо). Канал має відповідати ідеї, яка виникла у відправника інформації, інакше комунікація погіршиться і ідея може бути сприйнята неправильно. Так, систематизовані звітні дані краще подати у письмовому вигляді, аніж диктувати їх по-телефону; до наказу чи розпорядження ставитимуться відповідальніше, якщо вони викладені у письмовому вигляді, а не усно. Інколи буває необхідно скористатися кількома каналами (наприклад, повідомлення на загальних зборах і доведення рішення зборів до конкретних осіб, яких стосуються ці рішення). [31,с 159]
4. Забезпечення розуміння повідомлення. Жодна людина у ролі отримувача не відчуває і не сприймає зміст повідомлення точно так, як його замислив відправник, навіть якщо він і виражається гранично ясно. Через систему зворотного зв’язку переконайтеся, що співрозмовник сприйняв інформацію саме так, як ви її передавали. Зворотний зв’язок може бути як вербальним (підтвердження розуміння інформації через обмін репліками), так і невербальним (вираз очей, жести тощо). Він дає змогу встановити міру розуміння співрозмовником повідомлення, довіру до нього і згоди з ним, а отже, зменшує ризик прийняття ним неправильних рішень щодо наступних дій. [37,с 383]
5. Визнання адресатом важливості інформації. На даному етапі отримувач інформації має показати свою готовність відреагувати на неї так, як це потрібно відправнику (менеджеру). Бажання або небажання виконувати певні дії залежатиме не тільки від того, наскільки зрозумілою за змістом є отримана адресатом інформація, але і від його психологічного стану, від стосунків між ним та відправником. Тому при спілкуванні намагайтесь налагодити добрий контакт із співрозмовником, подивитись на речі його очима, передбачити його реакцію на отриману інформацію, зрозуміти, яким чином слід її подати, щоб спонукати його до дій, потрібних для усунення проблеми. [42, с. 154]
6. Виконання дій. Комунікація вважається ефективною, якщо адресат виконує певні дії, заради яких і відбувався обмін інформацією.
Виходячи з визначення сутності комунікації, її ролі можна  зробити висновок, що в керуванні  підприємством діє система комунікацій -  сукупність елементів, яка безпосередньо пов’язана з цілями, функціями і організаційною структурою підприємства, напрямами інформаційних потоків, технологією їх передачі, розробкою комунікаційних стратегій в управлінні. [28, с. 137]
 
 
 
 
 
      Структура сучасної системи бізнес-комунікацій
 
Комунікації є невід’ємним атрибутом процесу управління. Вони зв’язують окремі елементи організації у єдине ціле, даючи можливість координувати їх дії, аналізувати успіхи та невдачі, виправляти допущені помилки, доручати нові завдання тощо; з’єднують її із зовнішнім середовищем – дозволяють отримувати інформацію про стан ринку та поведінку на ньому суб’єктів господарювання, повідомляти партнерів по бізнесу і споживачів про свої наміри та впливати на їх поведінку. Отже, організаційні комунікації мають відбуватися у різних напрямках – всередину організації і назовні, в межах одного управлінського рівня (горизонтальні) і між рівнями (вертикальні), здійснюватися по діагоналі, якщо у обговорення шляхів усунення проблеми включаються суміжні підрозділи, а також бути вільними від усяких обмежень і відбуватися неформальним чином (через поширення чуток). Кожен із зазначених видів комунікацій переслідує свою задачу і здійснюється за певними правилами чи процедурами, дотримання яких забезпечує їх ефективність. Розглянемо їх детальніше. [32, с 281]
Зовнішні комунікації. Відбуваються у двох напрямках – всередину фірми і поза її межі. Мета перших – отримати якомога повнішу і достовірнішу інформацію про середовище господарювання шляхом аналізу даних, опублікованих у засобах масової інформації та офіційних документах, через конфіденційні джерела, чутки тощо. Мета других – повідомити споживачам, партнерам, конкурентам про стан справ на фірмі і сформувати у них позитивне сприйняття її діяльності засобами public relations, цілеспрямованої реклами товарів, публікації щорічних звітів. В обох випадках, залежно від обставин, можуть використовуватися різні методи комунікації – як письмові, так і усні. Інформація, що надходить із зовнішніх джерел є, здебільшого, письмовою. Це, як правило, офіційно опубліковані матеріали щодо змін у законодавстві, рішення уряду, інформація органів статистики, податкової служби. [41, с. 621]
Внутрішні комунікації. До них відносять  комунікації, що здійснюються між членами організації як формальними, так і неформальними каналами.
Формальні комунікації – це обмін інформацією за каналами, передбаченими організаційною структурою фірми. Вони поділяються на вертикальні, горизонтальні та діагональні. [41, с. 627]
Вертикальні комунікації можуть йти формально означеним скалярним ланцюгом від керівника до підлеглого (нисхідні комунікації) і від підлеглого до керівника (висхідні). Нисхідні комунікації здебільшого відбуваються у формі наказів, розпоряджень, вказівок і використовуються для ознайомлення працівників з цілями, задачами та політикою фірми, для інструктування щодо роботи, пояснення її важливості та зв’язку з іншими видами робіт, для надання підлеглим інформації щодо результатів діяльності організації. Висхідні комунікації служать засобом зворотного зв’язку між керівництвом фірми та її працівниками. Вони допомагають менеджерам зрозуміти, як виконуються їхні розпорядження, які наслідки їх реалізації, що необхідно зробити для того, щоб поліпшити роботу фірми. Найчастіше вони мають форму звітів про результати поточної діяльності, які надсилаються на вищі рівні управління за встановленою періодичністю (зокрема, фінансова, бухгалтерська інформація). [41, с. 631] Але інколи потреба в них виникає, коли складається нестандартна ситуація і про це необхідно повідомити керівництво для того, щоб отримати необхідні вказівки для її ліквідації або запропонувати свій варіант вирішення проблеми. Використання обох типів вертикальних комунікацій дозволяє вищому менеджменту своєчасно реагувати на зміну управлінської ситуації і залучати до її вирішення тих працівників, яких вона безпосередньо стосується. На жаль, український досвід управління мало зважає на переваги, які дає фірмі використання висхідних комунікацій, покладаючись в основному на комунікації зверху вниз. Виною цьому – схильність до авторитарного стилю управління, що є рудиментом епохи тоталітарної адміністративно-командної системи. Надмірне використання лише нисхідних комунікацій спричиняє спотворення інформації, її помилкову інтерпретацію і, як наслідок, збільшення витрат, пов’язаних із виправленням помилок. [41, с. 634]
Горизонтальні комунікації мають місце тоді, коли у обговоренні якогось питання беруть участь особи, що знаходяться на одному управлінському рівні (працюють у одному і тому ж або суміжних підрозділах). Обмін думками різних фахівців, що працюють над однією і тією ж проблемою, дозволяє всебічно вивчити її, прийняти обґрунтоване рішення і узгодити дії, необхідні для його реалізації. Такого роду консультації є важливими для організації, оскільки підвищують впевненість працівників у правильності рішень, що ними приймаються. Різновидом горизонтальних є діагональні комунікації, які здійснюються між різними управлінськими рівнями не у напрямку прямого підпорядкування, а так, щоб узгодити дії лінійних і функціональних або штабних керівників. Зокрема, потреба в них виникає тоді, коли один із функціональних підрозділів призначається відповідальним за реалізацію певного проекту і перебирає на себе функції штабу. [41,с. 637]
Кожен керівник мусить заохочувати  інформаційні потоки у всіх напрямках – вниз, вгору, по горизонталі. Це збільшує кількість залучених до участі в управлінні, поліпшує організаційний клімат, усуває перешкоди у доступі до необхідної інформації. Особливо великою стає потреба у висхідних та горизонтальних комунікаціях, коли організація розвивається – збільшується у розмірах, розширюється територіально, впроваджує нові технологічні процеси, освоює випуск складних продуктів чи збагачує асортимент послуг. Але при цьому треба стежити за тим, щоб на тих чи інших рівнях управління не відбувалось перенасичення непотрібною інформацією, оскільки її фільтрація займає багато часу. [40, с. 34]
Варто зауважити, що процеси фільтрації інформації тією чи іншою мірою, свідомо чи мимоволі, здійснюються усіма учасниками комунікаційного процесу. На нього впливають і досвід працівника, і його особисті якості, і сприйняття ним характеру інформації, а також стимули (те, на чому акцентується увага вищим керівництвом). Ці чинники можуть зумовити відсіювання важливої інформації або підтасування фактів. Певними запобіжними заходами щодо цього є встановлення правил, за якими інформація має передаватися лише у певному напрямку і певній послідовності. Ключові ланки (особи), через які проходить інформація, несуть відповідальність за її повноту і достовірність. [17, с 85]
В кожній організації, крім формальних комунікаційних каналів, існує і  неформальний спосіб передачі інформації. Неформальні комунікації – це обмін інформацією (здебільшого чутками) поза каналами, передбаченими організаційною структурою. Вони можуть здійснюватися спонтанно, при зустрічі добре знайомих людей, що мають доступ до різних джерел інформації, а можуть провокуватися навмисне для того, щоб пересвідчитися у достовірності офіційної інформації (доповнити її) чи визначити реакцію підлеглих на деякі зміни, що здійснюються, чи плануються в організації. В останньому випадку “санкціонованим” витоком інформації може скористатися керівництво для того, щоб зрозуміти, як поставляться підлеглі до майбутніх змін і розробити заходи для подолання опору, якщо він очікується. [34]
Інформація, отримана неформальними  каналами, є досить цінною для керівника, оскільки надходить набагато швидше і доповнює офіційну, надіслану формальними  каналами. Вона також є гарним засобом  зворотного зв’язку. Однак не можна допускати, щоб вона домінувала у стосунках між керівниками та підлеглими, оскільки в організації може розвинутися атмосфера “стукацтва” та недовіри. [15]
Неформальні комунікації, так само, як і формальні, можуть бути вертикальними, горизонтальними та діагональними. Але їм не притаманна усталеність, вони можуть виникати спорадично, час від часу і з випадковими особами. Хоча, у разі родинних чи дружніх зв’язків, можуть бути тривалими і плідними. Характерною особливістю їх є те, що на них важко впливати і неможливо контролювати, тому керівникам варто вживати запобіжних заходів для того, щоб попередити витік конфіденційної інформації за коло осіб, які мають до неї доступ, особливо якщо йдеться про комерційні чи технологічні таємниці, ноу-хау тощо.
Керівники фірми мають  використовувати як формальні, так  і неформальні канали надходження  інформації, оскільки це дозволяє скласти  краще уявлення про стан справ  в організації, прийняти більш виважене рішення для розв’язання проблемних ситуацій.
Комунікації можуть відбуватися різними методами – письмово, усно, за допомогою невербальних сигналів (жестів, міміки тощо) та за допомогою різних каналів – бесіда віч-на-віч, по телефону, виступ на конференції, повідомлення листом чи електронними засобами зв’язку тощо. Кожен із методів та каналів має свої переваги і недоліки, що і обумовлює сфери їх використання. [14,с. 442]
Письмові комунікації – це передача інформації на паперових чи інших носіях (зокрема, магнітних, лазерних). Використовуються тоді, коли необхідно передати або зафіксувати і зберегти інформацію абсолютно точно. Найчастіше служать для складання планів та звітів, написання доповідей та публікації оголошень, інформування широкого загалу користувачів інформації, що знаходяться поза межами безпосередньої досяжності (довідники, рекламні проспекти, відомчі інформбюлетені та газети тощо). Перевагами їх є те, що вони дають можливість ґрунтовно підготувати повідомлення, привести його у відповідність до стандартних вимог (лаконічність, системність викладення, повнота, коректність) і зберігати інформацію протягом тривалого часу, даючи можливість за необхідності знову повертатись до неї, вивчати, доповнювати чи вносити інші необхідні корективи. В той же час письмові комунікації мають суттєві вади. По-перше, вони потребують ретельної підготовки і значних витрат часу для написання повідомлення, щоб викладена інформація сприймалася адресатом однозначно, саме так, як того хотів відправник. По-друге, зворотний зв’язок при таких комунікаціях уповільнений. Якщо у листі виявиться незрозуміла інформація чи помилка, то можна витратити кілька днів, щоб з’ясувати її і уточнити. [21]
Письмові комунікації  в межах організації створюють  систему її документообігу, призначення  якого – впорядкувати і спростити  процес збору, опрацювання, передачі і зберігання інформації. Документи, що мають стандартний вигляд, полегшують збір і систематизацію інформації, легко читаються і зручні для опрацювання. Процес, пов’язаний зі складанням документів, їх обробкою, проходженням та зберіганням називається діловодством. До його функцій входять [3]:
- попередній розгляд  і облік документів;
- довідково-інформаційне  обслуговування;
- контроль виконання;
- удосконалення (раціоналізація) документообігу;
- експедиційна обробка і транспортування  документів.
Системи діловодства можуть бути централізованими, коли вся документація спрямовується  у єдиний центр (наприклад, канцелярію); децентралізованими (документи надходять  за призначенням у відповідні підрозділи) та змішаними. Більшість фірм має  спеціальні служби, призначені для роботи з документацією – канцелярія та архів.
Усні комунікації – це спілкування за допомогою усного мовлення (бесіда із співрозмовником наодинці, наради, виступи перед аудиторією, телефонні розмови). Перевагою таких комунікацій є економія часу, швидше порозуміння, яке забезпечується завдяки використанню таких складових усного мовлення, як інтонація, гучність голосу та його емоційне забарвлення.
Усні комунікації є доречними  у випадках, коли ситуація потребує швидкого прийняття рішень. Вони дозволяють забезпечити оперативний зворотний зв’язок, висловити та аргументувати незгоду або погодитись із пропозиціями співрозмовників. Це пояснюється не лише тим, що усна мова є майже миттєвим перетворенням думок у зрозумілі сигнали, але і тим, що при такій розмові можна уникати зайвих подробиць, особливо коли співрозмовники добре знайомі і зважають на специфіку мовлення один одного. Тут може мати місце “розуміння з напівслова”, яке, до того ж, підкріплюється невербальними сигналами (невербальною комунікацією). [10]
Невербальна комунікація  – це надання певних (невербальних) сигналів (міміка, жести, вираз очей тощо), що свідчать про ставлення співрозмовників один до одного і до інформації, яка є предметом обміну. Вчені встановили, що 55% повідомлень сприймаються через вираз обличчя, пози, жести, 38% - через інтонації голосу і лише 7% - через слова. Невербальні сигнали (“мова тіла”) можуть багато чого розповісти про внутрішній стан навіть незнайомої людини, не кажучи вже про ділових партнерів, колег чи просто співрозмовників. Вони посилюють сприйняття співрозмовником почутого, підтверджуючи його достовірність (у разі адекватних символів) або спростовуючи (коли невербальні знаки вказують на обман). Вміле їх використання дозволяє краще розуміти людей, вести переговори, вирішувати конфлікти, виступати перед аудиторією, викликати довіру людей. [4]
Методи комунікацій можуть поєднуватися між собою, що підвищує їх результативність. Крім одночасного використання вербальних і невербальних комунікативних елементів  у процесі спілкування, можна вказати і на широке поєднання усної передачі інформації із паралельною ілюстрацією сказаного за допомогою графіків, таблиць, діаграм та інших фіксованих зображень, які відносяться до форм письмової подачі інформації. Це значно полегшує її сприйняття, особливо якщо вона складна і потребує часу для осмислення.
Вибираючи метод комунікацій, слід зважати на певні обставини, які  супроводжують процес обміну інформацією. [11]Так, усні комунікації доцільно застосовувати там, де інформацію слід передати негайно і при цьому через зворотний зв’язок зразу ж отримати підтвердження у правильному розумінні надісланої інформації. Допомагають правильно осмислити інформацію невербальні сигнали, які здебільшого супроводжують усні комунікації, тому їх також слід враховувати. Письмові комунікації прийнятніші усних, коли йдеться про важливі деталі і коли сторонам необхідно зафіксувати інформацію. У деяких випадках слід поєднувати усні та письмові комунікації (про дату засідання можна сповістити, зателефонувавши, а потім надіслати письмове повідомлення, щоб адресат пам’ятав про нього). [42]
Правильний вибір методів  комунікації чи їх поєднання забезпечує ефективний обмін інформацією, а неправильний – ускладнює спілкування, призводить до непорозумінь, які навіть можуть спричини конфліктну ситуацію. Водночас слід зважати і на те, якими каналами доцільно скористатися при виборі того чи іншого методу комунікацій. Вибір каналу багато в чому визначається природою повідомлення, його обсягами, складністю в розумінні, стандартністю чи нестандартністю інформації тощо. Найзручніше класифікувати комунікативні канали за їх пропускною спроможністю. Пропускна спроможність каналу – це обсяг інформації, який може бути переданий через нього за одну комунікативну сесію [26].
Комунікації є невід’ємним атрибутом процесу управління. Вони зв’язують окремі елементи організації у єдине ціле, даючи можливість координувати їх дії, аналізувати успіхи та невдачі, виправляти допущені помилки, доручати нові завдання тощо; з’єднують її із зовнішнім середовищем – дозволяють отримувати інформацію про стан ринку та поведінку на ньому суб’єктів господарювання, повідомляти партнерів по бізнесу і споживачів про свої наміри та впливати на їх поведінку. Отже, організаційні комунікації мають відбуватися у різних напрямках – всередину організації і назовні, в межах одного управлінського рівня (горизонтальні) і між рівнями (вертикальні), здійснюватися по діагоналі, якщо у обговорення шляхів усунення проблеми включаються суміжні підрозділи, а також бути вільними від усяких обмежень і відбуватися неформальним чином (через поширення чуток).
 
 
 
 
      Комунікаційні бар’єри в сучасній системі міжнародного підприємництва
 
Серед явищ, що ускладнюють  спілкування в організації, а  іноді призводять до повного його блокування, провідну роль відіграють комунікативні бар’єри. У загальному вигляді комунікаційні бар’єри можна визначити як перешкоди па шляху передачі інформації від комунікатора (відправник інформації) до реципієнта (одержувача). За психологічною природою вони слугують механізмом захисту від небажаної інформації. Психологічна перешкода, яку реципієнт встановлює на шляху небажаної, небезпечної інформації, може мати різну прозорість, від цього можна сказати залежить «величина» бар’єру. [12, с. 174]
Комунікаційні бар’єри є однією з причин виникнення і розгортання ендерівієнтованогоих, міжособистісних, ендерівієнтованог і ендерівієн конфліктів, які виникають в організаціях. Вони також можуть призводити до зниження результативності діяльності менеджерів і персоналу організацій, впливати на їх міжособистісні стосунки, емоційний стан, ступінь задоволення роботою тощо. За своїм змістом комунікаційний бар’єр – це один з різновидів психологічного бар’єру, психологічного стану, який виявляється у неадекватній пасивності суб’єкта, що заважає виконанню тих чи інших дій.
Перешкоди, що виникають  у сфері комунікацій, поділяють  на перешкоди в комунікаціях між  особами та в організаційних комунікаціях. [6]
До бар`єрів на шляху  міжособистісних комунікацій відносять:
      перешкоди, що зумовлені сприйняттям;
      семантичні бар`єри;
      невербальні перешкоди;
      неефективний зворотній зв`язок;
      невміння слухати.
      перешкоди в організаційних комунікаціях
    Перешкоди на шляху комунікацій між особами
Перешкоди, зумовлені  сприйняттям. Користувачі реагують не на те, що в дійсності відбувається в їх оточенні, а на те, що сприймається як дійсне. Приділення уваги до деяких факторів, що впливають на сприйняття в процесі обміну інформацією, дозволяє не допустити зменшення ефективності комунікацій, своєчасно викинувши перешкоди, зумовлені сприйняттям. [24,с 63]
Одна з таких перешкод виникає з причини конфлікту  між сферами компетенції, основами суджень відправника й одержувача. Люди можуть інтерпретувати одну ту саму інформацію по-різному залежно від  накопиченого досвіду. Інформація, що вступає в протиріччя з нашим досвідом або раніше засвоєними поняттями, часто або повністю відкидається, або викривляється в залежності з цим досвідом або поняттями. Як наслідок, ідеї, закодовані відправником, можуть виявитися викривленими й не повністю зрозумілими.
Семантичні  бар`єри. Коли відбувається інформаційний контакт, використовуються символи, за допомогою яких відбувається обмін інформацією. Відправник кодує повідомлення за допомогою вербальних і невербальних символів. Найуживанішими символами в повсякденному житті є слова.
Оскільки слова (що є  символами) можуть мати різні значення для різних людей, тому те, що хтось  намагається повідомити, необов`язково буде інтерпретоване й зрозуміле  таким же чином одержувачем інформації. Семантичні варіації часто стають причиною невірного розуміння, оскільки у багатьох випадках не є факт, що одержувач інформації може точно зрозуміти значення якогось слова, яке використовує відправник.
Семантичні бар`єри  можуть створювати комунікативні проблеми для компаній, що діють у багатонаціональному середовищі. Наприклад, фірма General Motors, випустивши на латиноамериканський ринок модель Chevy Nova, не отримала очікуваного рівня збуту. Після дослідження фірма встановила, що слово «нова» іспанською означає «вона не їде»! [39]
Невербальні перешкоди. Хоча вербальні символи є головним засобом для кодування ідей, невербальні символи використовуються й для трансляції повідомлень. У невербальній комунікації використовуються будь-які символи, крім слів. Найчастіше невербальна комунікація відбувається одночасно з вербальною й може підсилювати або змінювати зміст слів.
Обмін поглядами, вираз обличчя, наприклад, посмішки чи вираз несхвалення — усе це приклади невербальної комунікації. Ще один різновид невербальної комунікації є інтонація, модуляція голосу, плавність мовлення тощо. В залежності від того,як проголошується слова, можна суттєво змінювати зміст цих самих слів. [21, с. 50]
Поганий зворотній  зв`язок. Іншим обмежувачем ефективності обміну інформації між особами може бути відсутність зворотного зв`язку з приводу надісланого відправником повідомлення. Зворотній зв`язок важливий, оскільки дає можливість установити, чи дійсно ваше повідомлення, отримане одержувачем, витлумачене в тому розумінні, який ви спочатку йому надали.
Невміння слухати. Ефективна комунікація залежить не лише від того, наскільки точно й ефективно особа вміє передавати інформацію, а й від того, наскільки вона вміє приймати повідомлення. У розумінні більшості слухати — означає лише вести себе спокійно й давати іншій особі говорити. Але це є лише частиною цього процесу. [10,с. 234]
Поради як ефективно  слухати:
    Облиште говорити — неможливо слухати, говорячи.
    Допоможіть співрозмовнику почувати себе вільніше.
    Покажіть співрозмовнику, що ви готові його слухати — необхідно виглядати й діяти зацікавлено.
    Усуньте фактори, що роздратовують — не малюйте, не стукайте по столу, не перекладайте папери тощо.
    Намагайтеся відчути проблеми співрозмовника.
    Будьте терпеливими — не економте час, не переривайте, не робіть кроків у бік дверей.
    Не допускайте суперечок або критики — це примушує мовця зайняти захисну позицію, він може замовкнути або розлютитися. Не сперечайтеся. Саме перемагаючи в спорі, ви програєте.
Перешкоди в  організаційних комунікаціях:
Викривлення повідомлень. Коли інформація рухається всередині організації, зміст повідомлень дещо викривлюється. Таке викривлення може бути зумовлено низкою причин. Повідомлення можуть викривлятися випадково через труднощі в контактах між особами. Свідоме викривлення інформації може мати місце, коли якийсь керівник не згоден з повідомленням. У такому разі він модифікує повідомлення таким чином, щоб зміна змісту відбувалася в його інтересах. [31, с. 94]
Проблеми обміну інформацією  внаслідок викривлення повідомлень можуть виникати також унаслідок фільтрації. У організації існує потреба фільтрувати повідомлення для того, щоб з одного якогось рівня на інший рівень організації або відділу направлялися лише ті повідомлення, які його стосуються.
Повідомлення, що відправляються «вгору», можуть викривлятися через різні статуси рівнів організації. Керівники вищої ланки мають вищий статус, тому виникає тенденція надавати їм лише позитивну інформацію. Це може призвести до того, що підлеглий не інформує керівника про потенціальну чи існуючу проблему, оскільки «не бажає повідомляти керівникові погані новини». Оскільки підлеглі часто мають бажання отримати схвалення від керівника, вони можуть повідомляти йому лише те, що він хоче почути. У числі інших причин, що заважають працівникам передавати інформацію нагору, можуть бути страх перед покаранням і почуття безкорисності цієї справи. [29, с. 193]
Отже можна зробити  висновок, що причини виникнення комунікаційних бар’єрів досить різні: зіткненні стилів спілкування; різні лексикон і тезаурус; особливості інтелекту тих, хто спілкується; неоднакове знання предмета розмови; відсутність єдиного розуміння ситуації спілкування; особливості соціально-психологічних стосунків, які склалися між партнерами; психологічні особливості партнерів; соціальні, політичні, професійні, релігійні відмінності. Проблемі вивчення та подолання комунікаційних бар’єрів повинно виділятися чільне місце в будь-якій організації, адже результативна діяльність організації напряму залежить від успішності ділового спілкування менеджерів та персоналу, а також від вмілого та продуманого спілкування персоналу з клієнтами та партнерами організації. При спілкуванні часто відбуваються помилки, які призводять до комунікаційних бар’єрів, можна спробувати виділити основні і намагатись їх запобігти для того, щоб комунікації були максимально успішними. Вивчення перешкод на шляху спілкування та способів їх уникнення сприяє досягненню мети спілкування, поліпшенню психологічного клімату і взаємодії в колективі.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Розділ 2. Глобальні виміри формування та девелопментализм бізнес-комунікацій
 
2.1 Бізнес-комунікації  як фактор розвитку міжнародного  підприємництва
 
Особливості сучасного  етапу розвитку міжнародних економічних  відносин зумовлюють об’єктивну необхідність застосування комунікацій для характеристики процесів обміну інформацією у процесі життєдіяльності та функціонування світового господарства в умовах переходу до інформаційного суспільства. На даному етапі сфера застосування інформації зростає в економічній діяльності кожної країни і міжнародних економічних відносинах в цілому, тому способи, шляхи та види передачі й обміну інформацією стають стратегічним ресурсом, завдяки якому суб’єкти МЕВ отримують можливість підвищити власну конкурентоспроможність і роль у системі МЕВ. [7, с. 159]
Такі суб’єкти МЕВ як транснаціональні компанії (ТНК) зосереджують у своїй власності основну частку інформаційних ресурсів, підсилюючи таким чином роль материнських країн у світовому господарстві і закріплюючи за країнами, що розвиваються, статус периферійних зон, для яких інформація стає тим благом, яким можуть ділитися з ними високорозвинені країни. З іншого боку, специфіка інформаційних ресурсів полягає у тому, що при розподілі та передачі їх обсяги не змінюються, тобто після передачі вони залишаються у власності і передавача, і отримувача.
 В такому розумінні  інформаційний ресурс характеризується  як невичерпний, і тоді вирішального  значення набуває наявність каналів  передачі інформації, а також  наявність достатніх знань для  її застосування та перетворення в економічно ефективний чинник розвитку. У сучасному глобалізованому світі, де основними суб’єктами здійснення міжнародних економічних відносин поряд із окремими державами, міждержавними об’єднаннями є ТНК [38, с. 341], бізнес-комунікації, які виникають у процесі ведення економічної діяльності, стають вирішальними для їхньої успішності та результативності. Важливою стає не тільки інформація, але й те від кого, ким, кому, коли, яким чином та з якою метою і швидкістю вона передається. У сучасних умовах набуття світовим господарством та системою МЕВ все більшої кількості ознак інформаційного суспільства, не сама інформація є ключовою, а її комунікація у потрібний час потрібній аудиторії.
Для ведення міжнародної  економічної діяльності комунікація  інформації стає ще більш актуальною. Варто лише уявити, що філії ТНК, розташовані у різних країнах світу, володіють цінною фінансовою та маркетинговою інформацією, проте не передають її між собою – за таких умов цінність інформації з часом втрачається за відсутності процесу комунікації.
 Бізнес-комунікації  як діяльність суб’єкта – це комплекс зусиль зі створення, розвитку та підтримки репутації в очах цільових груп громадськості та суспільства в цілому задля досягнення рівня довіри до суб’єкта та реалізації цілей у його основній діяльності. [8, с. 306]
Ознаками бізнес-комунікацій  є відтворюваність та еквівалентна потенційність, які забезпечують регулярні  впорядковані зв’язки та взаємодію між суб’єктом і зовнішнім середовищем; системність, що дозволяє розробляти стратегію комунікативної діяльності суб’єкта; прогнозованість, використання якої дає більшу впевненість у плануванні та веденні комунікативної діяльності суб’єкта; повторюваність, яка є визначальною для планування та розробки стратегії комунікативної діяльності.
Результати аналізу  та оцінки отриманих результатів  можна застосувати в наступному циклі моделі, таким чином постійно її вдосконалюючи та пристосовуючи  до існуючих умов. Певні дії призводять до певних наслідків, відповідно, застосування апробованих на практиці дій та інструментів є основою прийняття «розумних практичних рішень» [13].
Звідси, комунікативною стратегією суб’єкта економічної діяльності є систематизований набір послідовних і регулярних комунікацій, який включає в себе тактичні кроки та оперативні завдання, підпорядковані комунікативним цілям суб’єкта та розроблені з урахуванням загальних бізнес-цілей суб’єкта.
Оскільки ознакою комунікацій  також є системність, то система  бізнес-комунікацій – це сукупність елементів, які безпосередньо пов’язані із цілями, функціями та організаційною структурою суб’єкта економічної діяльності, напрямами, змістом інформаційних потоків, каналами їх передачі та розробкою комунікативної стратегії суб’єкта. [34]
Стратегічні бізнес-комунікації  суб’єкта економічної діяльності відіграють важливу роль у реалізації стратегічних цілей суб’єкта. Донесення правильно сформульованих комунікативних повідомлень суб’єкта до його цільових груп формує сприятливу основу для діяльності у системі економічних відносин, допомагає заручитися підтримкою громадськості для захисту інтересів та репутації суб’єкта економічної діяльності.
Серед функцій бізнес-комунікацій  такі:
- інформативна (передача  інформаційних даних);
- інтерактивна (взаємодія  суб’єктів, узгодження дій, розподіл функцій, вплив на переконання та наміри);
- перцептивна (сприйняття  одного суб’єкта бізнес-комунікацій іншими партнерами і встановлення на цій основі порозуміння);
- експресивна (зміна  характеру емоційних переживань  і висловлювань у процесі здійснення  бізнес-комунікацій);
- пов’язуюча/зв’язкова (обмін інформацією, вбудований в усі види діяльності суб’єкта);
- дискурсивна (довгострокова  постійна регулярна діяльність  з метою легітимізації (узаконення) суб’єкта та його діяльності шляхом переговорів під час процесу комунікацій (передача та обміну інформаційними повідомленнями, отримання зворотнього зв’язку та реагування на нього).
Ведення процесу бізнес-комунікацій  суб’єктом економічної діяльності (бізнес-комунікації як процес) визначається такими завданнями:
- аналіз;
- побудова концепції;
- створення тематики;
- імплементація (впровадження);
- оперативна зміна;
- оцінка.
Основними змістовими завданнями бізнес-комунікацій (бізнес-комунікації  як контекст) є:
- створення та утримання  іміджу;
- вивчення зовнішнього  впливу на діяльність суб’єкта;
- налагодження відносин  між суб’єктом і цільовими аудиторіями;
- створення сприятливого  соціально-економічного клімату  та сприятливого (неагресивного)  середовища для ведення діяльності;
- ведення діалогу з  громадськістю у ролі рівноправного члена суспільства;
- допомога суб’єкту економічної діяльності в отриманні правильної інформації та формування суспільної думки;
- відстеження змін  у державній політиці та світовому  господарстві, міжнародному становищі;
- дослідження демографічних, соціальних, політичних чинників;
- подолання недовіри  до суб’єкта у новому середовищі;
- пошук, вивчення та  виявлення нових можливостей  для бізнесу;
- передбачення та попередження  конфліктів, які назрівають у  суспільстві, а також розв’язання тих, які вже виникли, знаходження шляхів виходу із кризових ситуацій. [5]
У системі МЕВ на глобальному  та регіональному рівнях світового  господарства основною складовою інструментарію бізнес-комунікацій є зв’язки з громадськістю. Це зумовлено, насамперед, тим, що для стратегічних бізнес-комунікацій зв’язки із громадськістю матимуть найбільший ефект, оскільки інформування про самого суб’єкта та його діяльність, неупереджене ставлення та встановлення постійного спілкування з цільовими аудиторіями найбільше сприятимуть формуванню довіри та позитивного іміджу суб’єкта при виході на нові ринки в інших країнах, залученні нових інвестицій чи розширенні діяльності шляхом придбання (поглинання) місцевих суб’єктів економічної діяльності.
У межах визначеної ролі бізнес-комунікацій у системі світового господарства та для основної діяльності суб’єкта МЕВ визначено такі функції: інформативна, інтерактивна, перцептивна, експресивна, пов’язуюча (зв’язкова), дискурсивна.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2.2. Основні фактори і принципи формування ефективності бізнес-комунікаційної політики  в міжнародному глобальному вимірі
 
Успішне функціонування комунікацій неможливе без системи  мотивації, під якою розуміється  процес спонукання як окремої людини, так і підприємства до провадження тих або інших дій і вчинків для задоволення потреб. Цей процес являє собою складний акт, що вимагає аналізу та оцінки альтернатив, вибору і прийняття рішень.
Потреба в дослідженнях процесу мотивації в банківській  сфері пов’язана із забезпеченням  ефективного використання наявних виробничих, комерційних і людських ресурсів. Система мотивації повинна бути цілеспрямованою та ефективною, має гарантувати постійну зацікавленість працівника і банку в цілому в підвищенні результативності праці та якості послуг. При цьому потреби та інтереси споживачів повинні бути визначальними. Таким чином, для успішного функціонування комунікацій між банком і споживачами його послуг необхідно знати мотивацію останніх. Однак все це необхідно розглядати як комплексний багаторівневий процес, що включає мотивацію всіх учасників даної комунікації і всього її маркетингового середовища. [5]
Мотивація спрямована на стабілізацію і впорядкування інформаційних потоків між її учасниками з метою найшвидшого задоволення попиту і завдяки цьому — досягнення поставлених цілей. Тобто мотивація дасть можливість знизити невизначеність в управлінні попитом за рахунок того, що в процесі комунікацій збирається інформація про потреби споживачів і попит на товари і послуги. На основі цих знань приймаються управлінські рішення. Успішне функціонування процесу мотивації в системі маркетингу передбачає такий самий вплив в тому ж напрямі і щодо його зовнішнього і внутрішнього середовищ.
Зовнішнє середовище слід розглядати в розрізі постійного впливу факторів, пов’язаних з культурно-історичними, політичними, економічними, демографічними, юридичними аспектами та з конкретною територією, урядовою політикою у відповідній галузі, рівнем розвитку техніки, поведінкою споживачів і конкурентів. [9]
Вплив зовнішнього середовища на формування внутрішньої банківської політики дуже значний. У зв’язку з цим важливо визначити, які ж фактори зовнішнього середовища слід враховувати. Виділяють дві зони: середовище прямого впливу і середовище опосередкованого впливу.
Середовище прямого  впливу:
1)   політика центрального банку;
2)   клієнти-споживачі;
3)   стан фінансового  ринку;
4)   політика податкових  органів;
5)   конкуренція. 
Середовище опосередкованого впливу:
1)   урядові структури  (законодавство, політика);
2)   міжнародні події;
3)   стан економіки;
4)   фактори НТП  у сфері зв’язку і соціально-культурних  телекомунікацій;
5)   система вищої  освіти і перепідготовки кадрів.
Зовнішні фактори впливають  на вибір банками тих або інших  комунікацій. Найбільший вплив на процес комунікацій виявляють такі з них: податкова система, поведінка споживача (його потреби, вподобання, інтереси і стиль життя). [7, с.139]
Для формування комунікаційного  процесу, окрім мотивації організації  та обліку впливу факторів зовнішнього  і внутрішнього середовищ, необхідно  проводити сегментацію.
Вибір цільових ринків для  банківських структур є важливим етапом маркетингової діяльності банку. Він проводиться з метою зосередження зусиль на задоволенні потреб визначених груп клієнтів. Такий відбір дозволяє банку не розпорошувати зусилля, обслуговуючи весь ринок, всі категорії клієнтури, і мати ряд переваг:
· одержання прибутку за рахунок спеціалізації;
· розробка стратегії  лідерства по витратах або диференціювання  всередині сегмента;
· розробка комплексного обслуговування цільового ринку;
· створення іміджу міцних зв’язків з конкретною групою клієнтів.
При проведенні сегментування  і виборі цільових ринків необхідно  враховувати труднощі реалізації цих  процесів:
· несуттєві відмінності  вимог цільового сегмента і всього ринку;
· концентрація зусиль конкурентів у тому ж сегменті.
У цільовому сегменті передусім необхідно встановити ступінь обізнаності його про  товар (послуги) або про банк. Останньому доцільно мати інформацію про те, яка  частина аудиторії та які відомості  має про банк і послуги, що їм надаються. Першочерговою метою в сфері комунікацій банку може бути прийняття рішення про формування подібної інформації. [18]
Оцінка ефективності комунікацій може носити як кількісний, так і якісний характер. Кількісний аспект більше притаманний комерційним комунікаціям і пов’язаний з оцінкою кількісних показників. Якісний характер комунікацій важче виміряти, бо оцінка здійснюється по якісних показниках. У процесі комунікації можна виділити три рівні ефективності: сприйняття, відношення і поведінка, що кореспондуються з трьома рівнями реакції ринку — пізнавальною, емоційною і поведінською.
Таблиця 2.1
Основні концепції бізнес-комунікацій
Концепції бізнес-комунікацій
Основні тенденції
Виробнича
1. Реалізація послуг  здійснюється за рахунок низької ціни, що дозволяє говорити про ціну як головний елемент у комплексі маркетинг-міксу, отже, комунікації зі споживачами ґрунтуються саме на даному елементі.
2. Процес створення послуги зумовлений  пріоритетом економічної ефективності  для суб’єкта комунікації, а не реальними потребами споживачів.
3. Реальні потреби клієнта враховуються  слабко, тому комунікації між  банком і клієнтом носять короткостроковий  характер і не мають стратегічного  спрямування.
4. Комунікації формуються  за рахунок низької ціни на  послугу.
Продуктова
1. У комплексі маркетинг-міксу  головну позицію займає послуга.
2. Увага суб’єкта комунікації  зосереджена на якості послуги,  а не на реальних потребах  споживачів, що дозволяє говорити  про маркетингову короткозорість.
3. Комунікаціям приділяється незначна роль.
4. Висока вартість  послуг через їх підвищену  якість сприяє побудові комунікації  з обмеженим контингентом клієнтів.
Торговельна
1. Приділяється величезне  значення іміджу товару і марці  банку.
2. Просування здійснюється  за рахунок масованого застосування престижних і дорогих засобів, таких як реклама, спонсорство.
3. Існують лише фіктивні  переваги послуги, основані на  символічному позиціонуванні послуги  і марки і, таким чином, комунікація  зв’язана з емоційними мотивами  споживача, його уявленнями про престижність.
4. Сильна прихильність  до марки не може забезпечити  довгострокових комунікацій з  клієнтом, оскільки реальні потреби  клієнта враховуються частково.
Традиційна
1. Характерне  використання  здебільшого  комерційних комунікацій  (комунікація продукту і комунікація марки).
2. Домінування тенденції  масовості при побудові комунікації,  тому суб’єкт комунікації звертається  до ринкового сегмента, а не  до конкретних персон.
Соціальна
У соціально-етичній концепції  бізнес-комунікацій присутні такі інституційні комунікації, як меценатство і благодійність, соціально значущі для суспільства.
Сервісна
1. Провідна роль сервісу  в маркетинг-міксі і комунікативному  комплексі забезпечує сталі комунікації  з клієнтами за рахунок створення  послуг, які максимально відповідають потребам клієнтів, що відповідно знижує зусилля по просуванню продуктів шляхом оптимізації комунікацій зі споживачами.
2. Комплексно-стратегічний  підхід до клієнтури на основі  персоніфікованого підходу з  урахуванням не тільки поточних, але й перспективних потреб клієнта.
3. Високий ступінь  диференціювання послуг на основі  персоніфікованого підходу.
Комунікативна
1. Пріоритетним елементом  у комплексі маркетинг-міксу є  комунікації.
2. Проведення диференційованої  комунікативної політики на основі стратегічного мікромаркетингу.
3. Використання диверсифікованих  засобів комунікації (спонсорство, PR, благодійність і т. ін.) для  створення і збереження комунікацій.
4. Орієнтація на безпосередні  зв’язки за допомогою прямого  маркетингу, що оптимізує комунікації і підвищує їх ефективність за рахунок персоніфікованого підходу і диференційованої пропозиції.
5. Зменшення використання  традиційної реклами в комунікативному  комплексі.
6. Використання некомерційних  комунікацій, що виявляють системний  вплив на зовнішнє середовище і позитивно впливають на бізнес.

Джерело [18]
При створенні ефективних бізнес-комунікацій у фінансово-банківських  структурах з урахуванням вищезазначених закономірностей функціонування і  розвитку комунікаційного комплексу  можна сформулювати основні їх принципи.
Принцип сервісної  орієнтації. Є пріоритетним для фінансово-банківських послуг в умовах сервісної конкуренції і реалізується в рамках сервісної концепції маркетингу. У межах даного принципу створюються і реалізуються послуги, які максимально відповідають індивідуальним потребам клієнтів і забезпечують стратегічну перевагу; формується контактний персонал, який має відповідні повноваження і компетенцію, що відповідає критеріям високої культури та забезпечує ефективність взаємодії між персоналом і клієнтом, вдосконалюється матеріальна основа послуги і внутрішня організація фінансово-банківської структури, що в комплексі сприяє формуванню ефективних довгострокових комунікацій. [20, с. 243]
Принцип диверсифікації. Зумовлений тим, що в умовах постійного ускладнення і урізноманітнення зовнішнього середовища повинні відповідно диверсифікуватися як комунікаційні засоби впливу на об’єкти комунікації, так і існуючі комунікації. У відповідності з даним принципом синергетичний вплив на зовнішнє середовище можливий при застосуванні різноманітних елементів комунікаційного комплексу бізнес-комунікацій, що виявляє як прямий, так і опосередкований вплив. Для фінансово-банківських структур необхідно створювати сталі комунікації з різними економічними агентами, оскільки фінансово-банківські структури, які утворюють глобальну мережу, наражаються на системоруйнуючий вплив з боку зовнішнього середовища, тому необхідно рівномірно розподіляти ризики між економічними агентами, що функціонують на різних економічних ринках. [20, с. 245]
Принцип інформаційної  відкритості. Зумовлений тим, що фінансово-банківські структури повинні створювати єдиний інформаційний простір, використання можливостей якого здатне оптимізувати як вже реальні бізнес-комунікації, так і будувати нові, виходячи з персоніфікованого підходу і використання особистих засобів комунікації. Створення консолідованої бази даних про ненадійних клієнтів може допомогти знизити ризик для більшості учасників комунікаційного процесу. [20, с. 246]
Маркетинговий принцип. Полягає в тому, що вся діяльність фінансово-банківської структури, спрямована на досягнення поставлених цілей, повинна здійснюватися із застосуванням маркетингового інструментарію. Саме маркетинговий підхід забезпечує комплексне і систематичне вивчення ринку, зовнішнього середовища, відстежує еволюцію потреб клієнтів, у відповідності з чим адаптує комплекс маркетинг-міксу таким чином, щоб забезпечити взаємовигідне співробітництво. Все це є основою побудови довгострокових та ефективних комунікацій і забезпечує активний синергетичний вплив на ринкові процеси. [20, с. 247]
2.3 Розвиток  бізнес-комунікацій в умовах глобалізації  конкуренції
 
Глобалізація, як світова економічна реальність, породила нове явище «глобалізації  конкуренції». Транснаціональні корпорації – це гігантські фінансово-промислові об’єднання, національні або інтернаціональні за капіталом, побудовані за принципом централізованого планування та управління у світовому масштабі, що беруть участь у міжнародному поділі праці й використовують переваги від інтернаціоналізації господарського життя для максимізації прибутку. Що більше незалежних економічних суб’єктів, зокрема, децентралізованих підрозділів транснаціональних корпорацій (ТНК), малих та середніх підприємств конкурують у глобальному контексті. Як наслідок зростає «конкуренція мереж», яка ґрунтується на експансії та щільності економічних і соціальних взаємодій. [11, с. 120]
Глобалізація конкуренції характеризується прагненням компаній придбати різноманітні об’єкти суспільного сектору економіки чужої країни, що може бути загрозою безпеки цієї країни. Відтак діяльність ТНК як суб’єктів глобалізації має бути предметом політичної глобалістики, яка розглядає діалоговий принцип як складову частину нової логіки глобального світу, як спосіб політичного мислення, можливість співіснування і взаємодії в глобальному просторі.
Транснаціоналізація корпорацій просувається настільки швидкими темпами, що політичне, юридичне, економічне осмислення цього процесу набагато відстає  від практичних проблем.
Проблемі функціонування ТНК та державної політики за умов глобалізації, присвятили численні розвідки вітчизняні та зарубіжні дослідники. За останні десятиріччя став очевидним  процес інституціоналізації глобальної політики. Розвивається мережа багатосторонніх угод, глобальних і регіональних інституцій, режимів і мереж міжурядової політики та міжурядових зустрічей. Відтак формується система глобального управління, яка не становить особливої проблеми для політики конкретної держави. Однак, глобальне управління може зміцнюватися й набувати потужних юридичних повноважень і прав примусу. [33]
В сучасному світі  відбувається глибока системна реконструкція  її функцій держави. Така реконструкція  пов’язана не лише із глобальними процесами, а насамперед із утвердженням основних засад постіндустріального інформаційного суспільства. Хоч Україна перебуває ще в умовах індустріального розвитку, але вже постіндустріальне суспільство дає нам негативні можливості ендерів економіки. Наприклад, це віртуальні гроші, яких у світі в обігу перебуває майже 5 трлн. Доларів. Віртуальні гроші виконують лише спекулятивну функцію, вони не є забезпечені реальною економікою, а власником таких грошей, зазвичай стають ТНК як наддержавні структури, які поширюють їх через мережу Інтернет у всі країни. Це. У свою чергу, створює підставу для існування тіньової економіки.
В Україні очевидними є тенденції відтворення російської моделі медіа-холдингів. Функціонування яких призводить до політичної нестабільності внаслідок постійних «інформаційних війн». Відомий соціолог М.Кастельс відмічає, що відтепер глобальні мережі інструментального обміну селективно підключають, або відключають, індивідів, групи, райони і навіть країни відповідно до їхньої значущості у досягненні власних цілей [5].
 Глобалізація системи  масової комунікації в Україні  пов’язана із зростанням ваги транснаціональних корпорацій (ТНК) в українському економічному просторі. Розвиток інформаційних технологій має амбівалентний характер. З одного боку, розвиток інформаційних технологій має переважно науково-технічний характер, сприятливий для впровадження нових бізнес зв’язків. Проте в антропологічному вимірі ендерівієнтов технології презентують нову систему вартостей, яка впливає на традиційні, духовно-моральні засади людей. Мультимедійні конгломерати мають величезну економічну владу, впливаючи на життя суспільства та індивідуумів не тільки однієї країни, а й цілих регіонів. Глобальні системи інформації формують нові смаки (маскультура), прищеплюють уніфіковані споживацькі цінності (макдональдизація) та часто негативно впливають на особливості національного менталітету. Саме цей факт є об’єктивно непривабливим для України, яка має оновлювати та нарощувати свою гуманітарну політику. [27, с. 193]
Отже, разом із позитивними  якісними змінами, які відбуваються в суспільному та економічному житті, глобальні ТНК негативно впливають на суспільно-політичний простір, концентруючи та монополізуючи свій вплив на нього. Хоча справді західних компаній у нас не більше десятка («Макдональдс», «Білла», «Метро», ще кілька), а їхня частка в загальних інвестиціях незначна. Інтерес до діяльності глобальних систем інформації обумовлений їх великим впливом на політико-інформаційний простір держави. Останніми роками в Україні починає досліджуватися питання технологій, продукованих транснаціональними медіа-корпораціями. Протидія цим технологіям можлива через посилення суспільної комунікації в середині держави та завдяки проведенню реформ. Ця проблема – одна з важливих у контексті гарантування безпеки держави. Саме тому існує нагальна необхідність розвитку досліджень політики інформаційних операцій, здійснюваних глобальними мас-медійними ТНК та скерованих на об’єкти суспільн
и т.д.................


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть полный текст работы бесплатно


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.