На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Номенклатура витрат на управлння пдприємством. Призначення бюджетв, фнансових планв, внутршнього бюджетування на пдприємств. Складов генерального бюджету: фнансов, операцйн, допомжн та додатков. Статичн (тверд) гнучк бюджети.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 28.05.2009. Сдан: 2009. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


17
Зміст
    1. Номенклатура витрат на управління підприємством
      2. Сутність бюджетування
      2.1 Основи бюджетування
      2.2 Призначення бюджетів і фінансових планів
      2.3 Призначення внутріфірмового бюджетування
      2.4 Види бюджетів
      3. Практичне завдання
      Задача 1
      Задача 2
      Висновок
      Список використаної літератури

1. Номенклатура витрат на управління підприємством

Номенклатура витрат обігу складається з п'ятнадцяти статей. До них входять:

- Витрати на перевезення;

- Витрати на оплату праці;

- Витрати на оренду та отримання основних фондів;

- Амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів і нематеріальних активів;

- Амортизаційні відрахування на капітальний ремонт і витрати на поточний ремонт основних фондів;

- Знос та утримання малоцінних і швидкозношуваних предметів;

- Витрати на паливо, газ, електроенергію для виробничих потреб;

- Витрати на зберігання, підсортування, оброблення, пакування і перепродажну підготовку товарів;

- Витрати на рекламу;

- Відсотки за кредит;

- Втрата товарів у межах норм природного убутку під час перевезення, зберігання та реалізації;

- Витрати на тару;

- Відрахування на соціальні заходи;

- Витрати на обов'язкове страхування майна;

- Інші витрати.

Згідно з стандартом бухгалтерського обліку №16 “Витрати” під витратами розуміють зменшення економічних зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Це відповідає принципам міжнародних стандартів фінансової звітності і застосовуваному у національних стандартах принципи відповідності витрат доходам. Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, то вони відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені нормами П(С) БО №16 суворо регламентується умови визнання витрат підприємства (рис.1)

Рисунок 1.

Визначення витрат відповідно до П(С) БО 16

Так, витрати визнаються за наступних умов:

- Зменшення власного капіталу підприємства. Наприклад, списання пакувальних матеріалів; нарахування заробітної плати торговому персоналу підприємства.

- Визнання на підставі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів. Наприклад, нарахування амортизації основних засобів, нематеріальних активів.

- Негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємств. Наприклад, уцінка товарів.

- Можлива достовірна оцінка суми витрат. Дотримання цієї умови означає, що оцінка витрат відбувається на підставі положень національних стандартів, документально підтверджена.

Згідно з П(с) БО №16 витрати поділяються на такі групи:

1. Собівартість реалізованої продукції, до якої включають виробничу собівартість реалізованої продукції; при реалізації послуг виробнича собівартість наданих послуг; при реалізації товарів витрати на їх придбання, доведення до придатного для реалізації стану.

2. Собівартість реалізованих товарів. При цьому підприємство, що здійснює торговельну діяльність до складу собівартості реалізації продукції включає:

- витрати на придбання товарів згідно з договором поставки;

- суми, сплачені за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв'язку з пошуком і придбанням товарів;

- витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування товарів до місць їх використання, включаючи витрати на страхування і відсотки за комерційний кредит;

- суми вивізного мита;

- сума непрямих податків у зв'язку з придбанням товарів, які не відшкодовуються підприємству;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням товарів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

При продажі запасів і, зокрема, товарів їхня оцінка здійснюється за одним з п'яти методів. Перший метод полягає в тому, щоб ідентифікувати собівартість відповідної одиниці запасів. Другий - це метод середньозваженої собівартості. До третього методу включають собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО). Собівартість останніх за часом находження запасів (ЛІФО) - це четвертий метод оцінки товарів. Останній метод оцінки включає ціни продажу.

Адміністративні витрати - це загальногосподарські витрати пов'язані з управлінням і обслуговуванням підприємства. До них включають загальні корпоративні витрати; витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на утримання основних засобів і інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення, винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські та інші).

Витрати на збут - це витрати на оплату праці та комісійні продавцям; оренду, страхування, амортизацію; витрати на відрядження є витрати на пакувальні матеріали і інші.

До інших операційних витрат належать витрати на безнадійні та сумнівні борги; витрати від знецінення запасів; нестачі та витрати від псування цінностей; визначені штрафи, пені, недодержки за невиконання підприємством законодавства і умов договорів; інші витрати від операційної діяльності.

В основі організації обліку витрат торговельних підприємств лежить їх класифікація. Розрізняють такі основні групування витрат:

- в залежності від способу їх включення до витрат окремих структурних підрозділів підприємства;

- за звітними періодами;

- за функціональним призначенням.

При групуванні витрат в залежності від способу їх включення до витрат окремих структурних підрозділів підприємства, розрізняють прямі і непрямі витрати. Прямі витрати - це витрати, які можна віднести безпосередньо до витрат конкретних структурних підрозділів. Непрямими визнаються витрати, які відносяться до всього підприємства в цілому і розподіляються між його структурними одиницями розрахунковим шляхом.

Групування витрат в залежності від обсягів товарообігу передбачає поділ витрат на умовно-змінні і умовно-постійні.

Умовно-змінні - це витрати які змінюються при зміні обсягу товарообігу. До них відносяться:

- витрати на перевезення товарів;

- витрати на паливо, газ і електроенергію для виробничих потреб;

- витрати на зберігання, підсортування, пакування та перепродажну підготовку товарів;

- відсотки за кредит;

- втрата товарів у межах норм природного убутку під час перевезення, зберігання та реалізації;

- витрати на тару;

- інші витрати.

Умовно-постійні - це витрати, які мало змінюються або залишаються незмінними при зміні обсягів товарообігу. До їхнього складу входять:

- амортизація необоротних активів;

- оренда приміщення;

- витрати на оплату праці;

- знос та отримання малоцінних швидкозношуваних предметів;

- відрахування на соціальні заходи;

- витрати на обов'язкове страхування майна;

- інші витрати.

Групування витрат за звітними періодами передбачає, що витрати повинні включатись в тому періоді в якому вони реально утворились, незалежно від часу їх оплати. Це дає підстави для класифікації витрат на витрати звітних періодів і витрати майбутніх періодів.

По ступеню доцільності розрізняють корисні та некорисні витрати:

Корисні - це витрати, що сприяють здійсненню торгово-технологічного процесу.

Некорисні - це витрати, що пов'язані з частиною ресурсів, що не використовується, наприклад, зберігання неходових товарів. На витрати обігу впливає ряд факторів. Одні з них викликають підвищення, а інші - зниження витрат обігу.

Фактори можна поділити на зовнішні та внутрішні. До факторів зовнішнього середовища функціонування підприємства належить:

- Стан ринків факторів виробництва.

- Кон'юктура споживчого ринку. Даний фактор визначає, з одного боку, можливість розвитку товарообігу підприємства, а з іншого боку - стан ринку споживчих товарів.

- Стан економіки країни в цілому: стадія циклу економічного розвитку, макроекономічна збалансованість, рівень інфляції.

- Механізм державного регулювання торговельно-господарської діяльності. Цей фактор впливає на витрати обігу торгового підприємства через механізм ціноутворення, оподаткування (обов'язкові платежі і податки у складі витрат обігу).

До факторів внутрішнього середовища функціонування торгового підприємства, що визначають розмір і рівень його витрат належать:

- Обсяг товарообігу підприємства.

Збільшення обсягу товарообігу підприємства викликає зростання загального розміру витрат обігу і передбачає збільшення фінансових ресурсів, необхідних для фінансування.

- Склад товарообігу.

Розмір витрат та надання торгових послуг залежить від типу покупців, яких обслуговує торгове підприємство.

- Асортиментна структура товарообігу.

Одним із завдань витрат обігу є оптимізація асортиментної структури товарообігу за критерієм мінімальної витратомісткості. Використання цього фактора обмежена структурою споживчого попиту, стану матеріально-технічної бази.

- Умови товаропостачання торгового підприємства.

Вплив цього фактора на витрати обігу пов'язані з характером і розташуванням постачальників підприємства, засобами доставки товарів, обсягами закупівлі товарів і інше.

- Стан та ефективність використання основних фондів і трудових ресурсів.

- Структура капіталу підприємства.

- Швидкість обігу товарів.

Час товарного обігу залежить від ефективності комерційної діяльності підприємства, умов товаропостачання, інтенсивності продажу товарів. Управління цими витратами дає змогу оптимізувати час товарного обігу, що дає можливість забезпечити відносне зниження витрат пов'язаних з їх формуванням.

Знання факторів, що впливають на розмір витрат обігу, дає змогу визначити резерви зниження витрат, що є складовим елементом системи управління витратами торгового підприємства.

Напрямки економії і раціоналізації витрат обігу:

І група - вдосконалення системи управління:

а) організація детального обліку витрат за місцями їх виникнення;

б) поглиблення госпрозрахункових відносин на підприємстві, переведення окремих його підрозділів на госпрозрахунок;

в) скорочення ланковості управління підприємством;

г) автоматизація управлінських процесів.

ІІ група - забезпечення зростання товарообігу і вдосконалення його складу і структури:

а) вдосконалення маркетингової діяльності;

б) збільшення питомої ваги дрібнооптової і оптової реалізації товарів.

IІI група - підвищення ефективності використання основних фондів:

а) збільшення коефіцієнта змінності і безперервності роботи устаткування торговельного підприємства;

б) збільшення питомої ваги активної частини основних фондів;

в) ліквідація чи забезпечення альтернативності використання частини основних фондів, що не використовуються;

г) збільшення питомої ваги

IV група - оптимізація складу і структури оборотних коштів:

а) обґрунтоване нормування потреби я товарах, матеріалах, МШП;

б) прискорення товарообігу і раціональне використання матеріальних оборотних активів;

в) оптимізація джерел фінансування оборотних активів;

г) вдосконалення політики залучення позикових фінансових ресурсів.

VI група - вдосконалення торговельно-технологічного процесу:

а) скорочення ланковості товаропросування і відстані перевезень;

б) впровадження прогресивної технології транспортування товарів;

в) впровадження прогресивних форм продажу товарів і обслуговування покупців.

Зниження витрат призводить до кращої роботи підприємства і забезпечує йому отримати більший прибуток.

2. Сутність бюджетування

2.1 Основи бюджетування

У самому загальному виді призначення бюджетування в компанії укладається в тім, що це основа:

- планування й прийняття управлінських рішень у компанії;

- оцінки всіх аспектів фінансової заможності компанії;

- зміцнення фінансової дисципліни й підпорядкування інтересів окремих структурних підрозділів інтересам компанії в цілому й власникам її капіталу.

При цьому в кожній компанії може бути своє призначення бюджетування в залежності як від об'єкта фінансового планування, так і від системи фінансових і не фінансових цілей. Тому, говорячи про призначення бюджетування, необхідно пам'ятати, що в кожній компанії як управлінська технологія воно може переслідувати свої власні цілі й використати свої власні кошти, свій власний інструментарій.

Насамперед бюджети (фінансові плани) розробляються для компанії в цілому й для окремих структурних підрозділів з метою прогнозування фінансових результатів, установлення цільових показників фінансової ефективності й рентабельності, лімітів найбільш важливих (критичних) витрат, обґрунтування фінансової заможності бізнесів, якими займається дана компанія, або реалізованих нею інвестиційних проектів.

Бюджети повинні дати керівникам компанії можливість провести порівняльний аналіз фінансової ефективності роботи різних структурних підрозділів, визначити найбільш кращі для подальшого розвитку сфери господарської діяльності, напрямку структурної перебудови діяльності компанії (згортання одних і розвитку інших видів бізнесу) і т.п.

Бюджети є основою для прийняття рішень про рівні фінансування різних бізнесів із внутрішніх (за рахунок реінвестування прибутку) і зовнішніх (кредитів, інвестицій) джерел. Бюджети покликані забезпечувати постійний контроль за фінансовим станом компанії, постачати її керівників всією необхідною інформацією, що дозволяє судити про правильність рішень, прийнятих керівниками структурних одиниць, розробляти заходу щодо оперативного й стратегічного коректування їхньої діяльності.

2.2 Призначення бюджетів і фінансових планів

В умовах ринку саме бюджетування стає основою планування - найважливішої функції керування. Вся система внутрішньофірмового планування повинна будуватися на основі бюджетування, тобто всі витрати й результати повинні мати строго фінансове, краще - грошове вираження. Однак справа не тільки в цьому. Якщо саме по собі планування бізнесу необхідно для того, щоб чітко представляти, де, коли, що й для кого підприємство або фірма буде провадити й продавати продукцію або робити послуги, щоб розуміти, які ресурси й у якому обсязі для цього знадобляться, то бюджетування як основа планування - це максимально точне вираження всіх планованих показників і ресурсів у фінансових термінах.

Однієї з головних функцій бюджетування є прогнозування (фінансового стану, ресурсів, доходів і витрат). Саме цим бюджетування й коштовне для прийняття управлінських рішень. Звичайно, затверджені форми бухгалтерської звітності ніхто не скасовував. І будь-яка дія, будь те оцінка фінансового стану підприємства або фірми, аудиторська перевірка, діяльність оцінювачів бізнесу, неодмінно буде базуватися й на цих даних.

Погано те, що результати такого аналізу, навіть якщо не взяти до уваги особливості національної системи оподатковування, безумовно, цікаві й цікаві самі по собі, як дані минулих періодів можуть бути мало корисні керівникам підприємства (крім сугубо пізнавальних і загальноосвітніх цілей). Аудитори можуть установити й відбити у своїх звітах, що таке-те фінансовий коефіцієнт на вашому підприємстві, що називається, “не тієї системи”, що його добре б виправити. Але дуже часто змінити що-небудь до кращого вже неможливо, пізно. Може трапитися так, що виправленням фінансового становища підприємства або фірми прийде займатися зовсім іншим керівникам, а зовсім не тим, хто довів їх до життя такий.

Крім того, будь-який фінансовий аналіз, детально розроблений інструментарій фінансового менеджменту застосовні лише тоді, коли є необхідні вихідні дані, тобто відомості про очікуваний, майбутньому, а не про минулий фінансовий стан підприємства або фірми. Якщо таких вихідних, первинних даних ні, а їсти лише вести з минулого, то вся система керування фінансами виявляється висячої в повітрі, що оперує примарами минулого.

Сценарний аналіз, розрахунок й оцінка варіантів навіть на найближчу перспективу за принципом “що, якщо... ” уже неможливі.

Роль системи управлінського обліку й бюджетування укладається в тім, щоб представити всю фінансову інформацію, показати рух грошових коштів, фінансових ресурсів, рахунків й активів підприємства в максимально зручній формі для будь-якого, навіть не дуже знаючого в тон костях бухгалтерського обліку менеджера, представити відповідні показники господарської діяльності в найбільш прийнятному для прийняття ефективних управлінських рішень виді.

Поставка товару або надання послуги споживачеві, що хоче їх купити, не обов'язково супроводжується їхньою оплатою. От коли споживач повністю оплатить поставку (у західних країнах на це звичайно, йде до 30 днів і більше), тоді відвантажена продукція перетвориться у виторг від реалізації, а пос и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.