На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Методи управлння стил кервництва. Структура якостей сучасного кервника та функцональний аналз дяльност управлнця. Аналз конкурентних якостей управлнського персоналу пдприємства на приклад ПП Компк та заходи щодо їх вдосконалення.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Менеджмент. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Зміст

Вступ
1 Теоретико - методологічні засади якості управлінського персоналу підприємства як основної складової її конкурентоспроможності
1.1 Методи управління і стилі керівництва
1.2 Структура якостей сучасного керівника
1.3 Функціональний аналіз діяльності управлінця
2 Аналіз діяльності управлінського персоналу на підприємстві
2.2 Загальна характеристика підприємства «Компік»
2.2 Аналіз якостей управлінського персоналу підприємства з конкурентними перевагами
3 Заходи щодо вдосконалення роботи управлінського персоналу на підприємстві
Висновки
Список використаної літератури
Вступ

Предметом досліджень даної курсової є аналіз якості управлінського персоналу на підприємстві. Об'єктом досліджень є приватне підприємство «Компік». Мета і завдання курсової роботи: оцінити якість управлінського персоналу на прикладі конкретного підприємства - ПП “КОМПІК” (м.Івано-Франківськ) і визначити недоліки та можливі шляхи покращення цих якостей на підприємстві.
Актуальність теми. В умовах нинішнього стану, попит на комп'ютери зменшився. Причиною цього є збільшення конкурентів за останні 3 роки. Тому виникає потреба в якісному управлінському персоналі.
У теорії і практиці управління немає чітко визначених вимог до керівників - якостей необхідних керівнику організації. І не дивлячись на те, що такі науки, як психотехніка, психометрія внесли визначений вклад у розробку методів оцінки особистих якостей людини, в управлінні переважає необдумане використання анкет, методів, тестів тощо.
Які ж якості керівника оцінюються ?
Американські спеціалісти визначають, що керівник організації відповідає за сім “men”: men (люди), methods (методи), money (гроші), machines (обладнання), materials (матеріали), marketing (збут), management (управління).
Проблеми якостей, необхідних керівнику, вже давно досліджуються в управлінській науці. Ще Ф. Тейлор хотів визначити якості ідеального керівника. Він визначав: розум, освіта, спеціальні й технічні знання, фізична спритність або сила, такт, енергія, рішучість, чесність, розміркованість і
Спроби розробити якусь систему якостей для використання оцінки керівника було дуже багато, але вони мали свої недоліки. Одні мали одноманітність підходу, інші, навпаки, відбір якостей перетворювали в описування усіх ознак особистості, а багато з них дублювали якості, де відзнака входила в іншу, більш загальну.
Розділ 1
Теоретико - методологічні засади вивчення якості управлінського персоналу підприємства як основної складової її конкурентоспроможності

1.1 Методи управління і стилі керівництва

Методи управління -- це сукупність (система) управлінських прийомів, що сприяють забезпеченню високої ефективності діяльності організації. За допомогою правильного вибору методу управління забезпечується чітка організація процесу управління та усієї виробничо-економічної діяльності. [9/стор. 107]
Серед методів, використовуваних в управлінні, є загальні, широко застосовувані в управлінні іншими об'єктами (виробництвом, народним господарством у цілому): адміністративні, економічні, соціально-психологічні -- і велика кількість конкретних, часткових методів.
Економічні методи -- це система мотивів і стимулів, що спонукують усіх працівників плідно трудитися на загальне благо. Тобто це система прийомів і способів впливу на виконавців за допомогою конкретного порівняння витрат і результатів (матеріальне стимулювання і санкції, фінансування і кредитування, зарплата, собівартість, прибуток, ціна).
Адміністративні методи управління - це методи прямого впливу, що носять директивний, обов'язковий характер. Вони засновані на дисципліні, відповідальності, владі, примусі. Адміністративні методи, для яких характерним є прямий централізований вплив суб'єкта на об'єкт управління, включають: організаційно-стабілізуючі (закони, статути, правила, інструкції, положення тощо), розпорядницькі (накази, розпорядження), дисциплінарні (догани, реалізація форм відповідальності).
Організаційне нормування включає норми і нормативи витрат ресурсів в процесі діяльності фірми.
Управління виробництвом здійснюється й на основі правових норм, котрі стосуються організаційних, майнових, трудових та інших відносин у процесі виробництва.
Соціально-психологічні методи управління. Оскільки учасниками процесу управління є люди, то соціально-психологічні методи управління тісно пов'язані з іншими методами управління. За допомогою цих методів активізуються цивільні і патріотичні почуття, регулюються ціннісні орієнтації людей через мотивацію, норми поведінки, створення соціально-психологічного клімату, моральне стимулювання, соціальне планування і соціальну політику на підприємстві (в організації). До цих методів відносяться моральне заохочення, соціальне планування, переконання, особистий приклад, регулювання міжособистісних і міжгрупових відносин, створення і підтримка морального клімату в колективі.
Мотивація виконавця. Мотиваційне управління концентрується на впливі на стан мотивації (ступеня ідентифікації співробітника з фірмою, формуванні його мотивів); почутті його власного достоїнства (поваги як особистості, повідомлення про його значення для фірми, чекання результатів від його діяльності); приведенні мотивів у дії (обговорюються особисті інтереси й можливості співробітника); посиленні мотивів; оцінці роботи й атестація (перегляд зарплати, ріст, додаткові вигоди); задоволенні потреб; забезпеченні процесу мотивації.
Стиль управління - це типова манера і спосіб поведінки управлінця. Стилі можуть класифікуватися за різних критеріїв: [6/стор. 313.]
1. Критерій участі виконавців у управлінні.
Найбільше чітко тут розрізняють три стилі:
— авторитарний (одноосібно управлінець вирішує і наказує -- співпрацівники виконують),
— співпричетний (співробітники беруть участь тією чи іншою мірою в прийнятті рішень),
— автономний (управлінець відіграє стримуючу роль -- співробітники вирішують самі, звичайно більшістю).
Авторитарний стиль управління має різновиду:
— диктаторський стиль (управлінець усі вирішує сам, співробітники виконують під погрозою санкцій),
— автократичний (управлінець має у своєму розпорядженні великий апарат влади),
— бюрократичний (авторитет управлінця спочиває на формальних ієрархічних положеннях системи),
— патріархальний (управлінець має авторитет „глави родини”, співробітники необмежено йому довіряють),
— прихильний (управлінець використовує свої неповторні особисті якості і має високий авторитет, співробітники тому стежать за його рішеннями).
Співпричетний стиль теж має варіанти:
— комунікаційний стиль (управлінець утрудняється в ухваленні рішення й інформує співробітників, останні задають питання, висловлюють свої думки, однак зрештою повинні йти вказівкам управлінця),
— консультативний стиль управління (те ж саме, але рішення приймаються спільно та колегіально),
— спільне рішення (управлінець висуває проблему, вказує обмеження, співробітники самі приймають рішення, управлінець зберігає право вето).
З даної класифікації стиль управління А.В. належить до співпричетного з акцентом на комунікаційному його варіанті: більш-менш принципові питання обговорюються ним з тими особами, хто має відношення до них, він вислухує різні думки, але рішення приймає сам.
2. Класифікація стилів управління за переважним критерієм функцій управління:
-- управління через інновацію (розробка інновації -- як керівне завдання);
— управління за допомогою завдання мети (на кожнім ієрархічному рівні задають мети, мається напрям в методі її досягнення, обмежений кошторисом і контролем). Переваги: воля реалізації, здійснення особистих цілей, відповідальність за результат. Недоліки: тверда система планування, інтенсивний контроль, відсутність причетності співробітників, витрати на контроль;
— управління через узгодження мети (це змішана форма управління через завдання мети і через причетність співробітників. Співробітники беруть участь у встановленні цілей). Переваги: узгодження цілей -- краща умова їхнього досягнення, орієнтування на мету, а не на спосіб, здійснення особистих цілей у роботі, загальний контроль, відповідальність, причетність. Недоліки: тверда система планування, витрати часу на узгодження, протиріччя з ієрархічною системою, інтенсифікація контролю;
— управління через правила рішення;
— управління через мотивацію;
— управління через координацію;
— управління тільки у виняткових випадках (управлінець залишає за співробітниками рішення, зв'язані з виконанням задач. Утручання відбувається у виняткових випадках -- особливо критичні ситуації, ігнорування можливості рішення, відхилення від заданих цілей).
1.2 Структура якостей сучасного керівника

Як реакція на обмеженість управлінських здатностей до керування в системі управління організацій вник поведінський напрям оцінки якості керівників, оснований на залученні досягнень психології та соціології. Цей напрям розвивався паралельно з раціоналістичним і часто конфліктуючи з ним, впроваджувався у практику. Було сформульовано визначення ефективного управління, яке потребує наявності у керівників таких навичок і здібностей: [6/стор.303]
1. Вміння управляти собою.
2. Наявність чітких особистих цінностей.
3. Здатність встановлювати чіткі особисті цілі.
4. Здатність до постійного особистого саморозвитку.
5. Навички вирішувати проблеми.
6. Творчість та здатність до інновацій.
7. Здатність впливати на оточуючих.
8. Знання сучасних управлінських підходів.
9. Здатність керувати.
10. Вміння навчати і розвивати підлеглих.
1. Вміння менеджера управляти собою -- це турбота про себе і підтримка своєї працездатності. Важливими аспектами управління собою є: [7/ стор. 48]
І) підтримка фізичного здоров'я;
2) раціональний розподіл сил;
3) подолання труднощів;
4) раціональний розподіл часу.
Підтримка фізичного здоров'я передбачає слідкування за своєю вагою за рахунок здорового способу харчування, виконання фізичних вправ, спортивного тренування, балансування своїм навантаженням, уникання шкідливих звичок (паління, алкоголь).
Раціональний розподіл сил впливає на збереження енергійності та активності керівника протягом довгого періоду життя. Енергійність людини зменшується або збільшується від емоційних причин (гнів, страх, ревнощі, вразливість).
Подолання труднощів -- це уникнення стресового стану у кризовій ситуації. Якщо керівник говорить, що він має труднощі, то це означає що він почуває себе нездатним справитись зі своїми зобов'язаннями і вимогами ситуації.
Раціональний розподіл часу на виконання своєї роботи вимагає від керівника:
* бережливо відноситись до свого часу, розуміючи що це безцінний ресурс, який потребує ефективного використання;
* удосконалювати вміння делегувати свої повноваження;
* здійснювати планування використання часу, складаючи розклад дій для виконання оперативних і перспективних завдань.
На підприємстві [Див.п.2.2.]
2. Наявність чітких особистих цінностей [7/ стор. 64]
Особисті цінності -- це вибір того, що на думку людини є важливим і необхідним. Деякі цінності підтримуються усіма членами суспільства або нації. Вони розповсюджуються законами, звичаями і загальним ухваленням.
Керівник у своїй роботі завжди визначає що є важливим, а що ні. Його цінностями можуть бути:
* відношення до рівності статі, раси та віку людини;
* відношення до ризику в роботі;
* ступінь допомоги іншим;
* ступінь використання заохочень або покарань підлеглих;
* додержання духу і букви законодавства;
* залучення працівників до управління;
* відношення до свого здоров'я, сім'ї та друзів;
* відношення до підлеглих та вищого керівництва;
Чіткі особисті цінності більше всього повинні мати керівники, які приймають стратегічні рішення, займаються врегулюванням принципових завдань, надають консультації по виконанню рішень вищого керівництва.
3. Здатність встановлювати чіткі особисті цілі [7/ стор. 81]
Сучасне життя вимагає від керівника ясних і обґрунтованих цілей, які формуються під впливом таких чинників:
* швидкий розвиток технологій;
* фінансові та екологічні кризи;
* зміни вартості енергоресурсів;
* зростання безробіття;
* почуття відчуження віл управління і нездатність впливати на події;
* зростання порушень законодавства.
Не дивлячись на ці негаразди, керівники повинні прагнути контролювати зовнішні події, навчитись знаходити можливості, які надає наше життя. Тому ясність у питаннях особистих цілей є основним засобом здійснення цих можливостей.
Зміст встановлення цілей полягає у тому, щоб зосередити увагу на бажаних результатах, використовуючи різні терміни і завдання. Постановка цілей допомагає сучасним керівникам вирішувати, що є найбільш необхідним і корисним. Але наявність особистих цілей не забезпечує вирішення всіх проблем. Тому при встановленні цілей прагнуть передбачити можливе майбутнє, а якщо обставини змінюються, то цілі, поставлені у минулому, стають ближчими або недосяжними.
Звичайно, що легше встановити ціль, ніж її досягти. Це вимагає всебічного вивчення можливих обставин і реальності виконання цілі до того, як брати її на себе.
Для того, щоб поставити собі ціль. слід здійснити 7 кроків у такій послідовності:
1. Визначення своїх потреб.
2. Визначення можливостей.
3. Прийняття рішення про е. що потрібно.
4. Здійснення вибору цілі.
5. Уточнення вибору цілі.
6. Встановлення строків досягнення цілі.
7. Контроль за досягненням цілі.
4. Здатність постійного особистого саморозвитку [7/ стор. 102]
Здатність до саморозвитку -- це здатність людини до набуття, оновлення та розвитку знань, вмінь, адаптації до змін в оточуючому середовищі. Це пов'язано з тим, що зрушення, які проходять у технологіях, організаційних структурах, на ринках, у виробничих відносинах посилюються і поглиблюються з кожним роком.
Всі люди мають можливість займатись своїм саморозвитком протягом усього життя. Якщо перші двадцять років розвиток людини тісно пов'язаний з досягненням фізичної зрілості (навчання у середній і вищій школі, набуття нових знань, яке розширює кругозір і розвиває здібності), то зі зрілістю віку підвищується роль і вплив зовнішніх чинників обмежень розвитку, подолання яких залежить від особистості, її ініціативи.
Здатність до саморозвитку тільки відносно залежить від уміння засвоювані теоретичні знання, у житті є багато чинників, які заважають людям реалізувати свій природній інтелектуальний потенціал. Основними із них є:
* вплив сім'ї;
* власна інерція, небажання щось змінити;
* передчасне розчарування, коли встановлюється позиція "нічого неможливо зробити";
* недостатність підтримки інших людей при можливих невдачах і труднощах, що виникають у ході перемін;
* необ'єктивна оцінка інших людей;
* ворожість інших людей, які вважають, що переміни можуть загрожувати їх статусу, або вносити дискомфорт. Окремі з них прагнуть саботувати можливі зміни, вносячи сумнів, висміюючи їх, або навіть вступають у прямий конфлікт.
* недостатність ресурсів.
Таким чином, індивідуальний розвиток -- це процес всебічного удосконалення людини протягом усього життя.
5. Навички вирішувати проблеми [7/ стор. 122]
Першочерговим завданням керівника є вирішення проблем. Проблема - це складне питання, завдання, яке вимагає вирішення, дослідження, що важко розв'язати або здійснити.
Рішення проблеми ніколи не буває простою справою і вимагає наявності відповідних навичок.
Менеджерська практика використовує три шляхи вирішення проблеми:
Перший -- використання системного підходу. Другий -- підбір методів для вирішення проблеми. Третій -- використання людей і ресурсів, які могли б допомогти у вирішенні проблеми.
Системний підхід у вирішенні проблеми, полягає у здійсненні 7 послідовних кроків:
1. Оцінка проблеми.
2. Визначення цілі вирішення проблеми.
3. Визначення критеріїв оцінки успіху.
4. Збір інформації.
5. Планування.
6. Виконання.
7. Аналіз дій для їх поліпшення.
Таким чином, системний підхід до вирішення проблем є знаряддям пристосованим до гнучкого використання. На будь-якій стадії можна повернутись на декілька кроків і уточнити відповідність методів роботи і конкретних завдань вирішення проблеми. Для вирішення проблем керівник використовує методи: інструктивний, ініціативний, адаптивний, інноваційний.
6. Творчість та здатність до інновацій [7/ стор. 138]
Творчість -- це діяльність, спрямована на створення нових культурних та матеріальних цінностей.
Творча людина -- це людина, яка самостійно створює щось нове, оригінальне.
Посада керівника особливо вимагає творчого підходу, коли для досягнення результатів слід знайти зовсім нові рішення та ідеї. Він особливо необхідний там, де дії обмежуються діючими системами та процесами.
Але є фактори, які обмежують або зводять нанівець творчі здібності керівника. Основними із них можуть бути:
* лінивство;
* стійкі навички у манерах та мисленні;
* надлишкова напруженість від невпевненості;
* послаблена цілеспрямованість;
* недостатні наявні можливості.
Творчі вирішення проблем вимагають наявності досвіду роботи і особливих навичок.
Вони розробляються у такій послідовності:
- вивчення проблеми;
- розробка ідеї (новаторської);
- вибір ідей, що використовуються;
- планування нововведення;
- зворотний зв'язок і аналіз.
7. Висока здатність впливати на оточуючих [7/ стор. 155]
Керівники повинні вміти впливати на оточуючих шляхом створення хорошого першого враження, розвитку взаєморозуміння, досягнення довіри і появи турбот до оточуючих. Це особливо необхідно керівникам по персоналу в комерційній роботі під час закупок і продажу товарів та ведення переговорів. Чинниками впливу на оточуючих є;
1. Одяг та зовнішній вигляд.
2. Уміння держати себе твердо і впевнено.
3. Поведінка.
4. Особисте спілкування.
5. Винагорода.
Уміння гарно одягатись полягає у тому, щоб одяг підходив до конкретного випадку. Тут практичність є найголовнішим показником відповідності. Одяг практичним буде тоді. коли він не заважає рухатись і задовольняє вимогам ситуації. Важливо "по-домашньому" почувати себе у своєму одязі. Щоб користуватись впливом, слід бути охайним. Люди, які не слідкують за собою, не можуть бути впливовими. Одяг показує наскільки людина готова йти на ризик і на скільки вона схвильована. Одяг -- це символ визначеного рівня особистого добробуту. Вміння держати себе твердо і впевнено має велике значення. Такі люди можуть управляти своїми почуттями. Вони демонструють врівноваженість, внутрішню силу. Вони рідко виходять із себе, і щоб створити добре враження, їм не треба докладати багато зусиль. Вони вивільнюють або пригнічують енергію, заохочують хоробрість, збільшують шанси на успіх або невдачу.
Поведінка керівника відіграє ключову роль у питаннях впливу на оточуючих. Керівники, які говорять невиразно і непереконливо сприймаються як невпевнені.
Впевненість у собі -- це якість, котра демонструє оточуючим чіткість поглядів і конкретність позиції людини. Але це не є агресивністю. Агресивна людина може бути дуже напористою, наполегливою. Агресивність часто призводить до випадків залякування інших, порушення їх прав. Упевнений у собі керівник реалізує право вільно викладати свою точку зору, поважати при цьому права інших людей.
8. Розуміння особливостей управлінської праці [7/ стор. 174]
Кожна людина, яка працює в організації, здатна спрямовувати свою енергію на те, щоб задовольнити свої потреби або нести відповідальність за свою справу. І коли людину примушувати до роботи проти її бажання, вона втрачає здібність виразити приховану в ній енергію. Тому мета керівника полягає утому, щоб вивільнити енергію підлеглих і спрямувати її на досягнення цілей організації.
З управлінської точки зору, енергія людини -- це найважливіший ресурс, який є у розпорядженні управління. Керівники хочуть від своїх працівників позитивного використання енергії і внесення максимального вкладу в досягнення цілей організації. І якщо вони зможуть знайти сприятливе ставлення працівників до організації, вона може розраховувати на великі успіхи, але позитивна енергія може скорочуватись або збільшуватись під впливом регуляторів мотивації, які можуть викликати почуття незадоволеності. Більшими регуляторами можуть бути:
- робоче середовище;
- винагороди;
- безпека праці;
- особистий розвиток і зростання;
- почуття корисності роботи.
Керівник розуміє особливості управлінської праці, ефективно використовує названі регулятори мотивації. Різниця між ефективною і неефективною управлінською роботою полягає у тому, що унікальною управлінською якістю є лідерство. Лідерство -- здатність використовувати людські та інші ресурси для одержання результату. Джерелом лідерства є особливий вплив та влада. Ефективний керівник навчається встановлювати підлеглим управлінські вимоги у складних ситуаціях і кваліфіковано використовує стиль керівництва.
9. Здатність керувати [7/ стор. 197]
Слово керувати означає спрямовувати чиюсь діяльність, бути на чолі чогось. Керівник -- це особа, яка керує ким-небудь або чим-небудь. Для організації -- це людина, яка відповідає за весь підрозділ в цілому і спрямовує його працівників на виконання поставлених завдань. Ця людина повинна мати більш широкий погляд і здібності виконувати керівні дії у робочій групі.
З кожним роком на керівників впливають все складніші чинники тиску як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.
Якщо у колишні часи діяльність керівника була чітко визначеною, а його завданням було розподілити роботу серед підлеглих, встановити і підтримувати стандарти і правила, слідкувати за дисципліною, то до сьогоднішнього керівника ставляться дуже складні вимоги і він зазнає багато труднощів.
Здатність керувати -- це здатність виконувати вимоги чинників впливу в процесі своєї діяльності.
10. Уміння навчати [7/ стор. 219]
Керівник повинен проявляти турботу про підвищення компетентності підлеглих і на цій основі -- просування їх по службі. Більш розвинута людина має більш високі результати роботи, має більшу життєву енергію і створює сприятливий клімат у колективі. З цієї точки зору керівник є і викладачем, який постійно розвиває і виховує підлеглих. Вихідним матеріалом для навчання стають реальні поточні виробничі питання, які відбивають стан щоденного виконання завдань. Ефективними методами навчання підлеглих є:
- проведення співбесід;
- консультації;
- удосконалення майстерності;
- обговорення конкретних проблем;
- обговорення і планування кар'єри;
- самопідготовка;
- тренування;
- засвоєння нових завдань.
1.3 Функціональний аналіз діяльності управлінця

Основне завдання управлінців полягає у створенні навколишніх умов для групової діяльності таким чином, щоб індивіди вносили свій внесок у досягнення групових цілей з мінімальною витратою грошей, часу, зусиль і матеріалів, а також з мінімальними незручностями. Схема процесу роботи менеджерів наведена в таб. 1.3.1

Таб. 1.3.1 -- Схема процесу роботи менеджерів

Дослідження показують, що значимість різних функцій управління в діяльності менеджерів різних рівнів неоднакова. Так, менеджери вищого рівня витрачають більше часу на планування, на нижчому ж рівні управління найбільш ва и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.