На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Статья Особливост договору про приєднання до Болонського процесу України. Нацленсть змн на створення звязку ринку прац з ринком освтнх послуг. Система освти за Болонським процесом, її позитивн негативн наслдки, можливост, що вона вдкриває.

Информация:

Тип работы: Статья. Предмет: Педагогика. Добавлен: 27.11.2010. Сдан: 2010. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


8
Впровадження положень болонського процесу в Україні
У травні 2005 року Україна підписала Договір про приєднання до Болонського процесу. Нагадаємо, що Болонський процес зародився в травні 1998 року, коли в чотирьох європейських країн (Англії, Німеччині, Італії та Франції) виникла ідея про підвищення конкурентоспроможності європейської освіти. Як європейську молодь, так і азіатську, дедалі більше приваблювала американська система освіти. У ній був акцент на практичні знання, а це давало можливість якнайшвидше почати працювати. А класична освіта прославлених європейських університетів була розрахована на ґрунтовну підготовку з базових наук, що й відштовхувало молодих прагматиків. Більшість європейських країн приєдналися до Болонського процесу ще в 1999 році. Вони домовилися про те, що не створюватимуть єдиної схеми освіти для всіх країн, але зроблять можливим перехід студента (і викладача) з вищого навчального закладу однієї країни до вищого навчального закладу іншої, а дипломи будь-якої країни, яка входить до Болонського процесу, будуть загальновизнаними на територіях цих держав. До 2010 року освітній простір Європи передбачається перетворити на єдиний, і таким чином наблизити створення єдиного європейського ринку праці. У вищих навчальних закладах країни вводиться кредитно-модульна система. Згідно з нею увесь масив знань із предметів поділений на окремі частини -- модулі. Спеціальні комісії стежать за тим, щоб один і той самий матеріал не вивчали на різних курсах і щоб студент мав можливість моделювати траєкторію власного навчання, враховуючи сполучення того, що вже вивчив, із тим, що хочеться опанувати в майбутньому. Для цього в кожному вузі для кожної спеціальності розробляють такі собі пакети-навігатори, що допомагають орієнтуватися в нових правилах навчання. Уже цього року зміниться й співвідношення між самостійною роботою студентів і роботою з викладачем на користь першої. Усі зміни, пов'язані з приєднанням до Болонського процесу, будуть націлені на створення прямого зв'язку ринку праці з ринком освітніх послуг. Наскільки ж наші вітчизняні стандарти вищої школи відповідають часу? Що позитивного та негативного можна чекати від участі нашої країни в Болонському процесі?
Якщо Україна взяла курс на євроінтеграцію, то майбутнє нашої вищої освіти -- за Болонською системою. До неї вже приєдналися більшість європейських країн, і число учасників постійно зростає. Болонська система повинна зрівняти у правах і можливостях випускників всіх європейських вузів, значно розширити можливості для їхнього працевлаштування.
Нова система навчання розширює можливість отримання знань, особливо у гуманітарній сфері. В той же час особливої уваги потребує розвиток природничих і фізико-математичних наук, оскільки за останні роки рівень знань у випускників шкіл у цих сферах значно знизився, і ми отримуємо недостатньо підготовлений контингент. Як все нове, Болонська система має свої «плюси» і «мінуси». Безперечно, позитивним є те, що кредитно-модульна система організації навчального процесу стимулює навчання студентів, змушує їх працювати систематично, а не лише на сесії. Всі навчальні курси розбиті на теми (модулі), за кожну із яких студент отримує певну кількість балів. Хоча в Болонській системі немає іспитів, багато українських вузів вирішили залишити їх, але на іспитах студент може отримати лише 30 балів, це так званий підсумковий модуль. Решту 70 він повинен отримати впродовж семестру. Позитивну оцінку гарантує щонайменше 60 балів, а на «відмінно» їх треба отримати більше 90. Позитивним є також той факт, що студенти зможуть навчатися більш мобільно. Скажімо, провчитися курс в одному університеті, на наступний перейти до іншого в будь-якій країні, яка приєдналася до Болонської декларації, без додаткових іспитів. З часом українські випускники повинні отримувати європейський додаток до диплому, який дозволить їм працевлаштуватися в Європі. «Мінуси» нової системи навчання відчули найперше викладачі. Значно збільшився обсяг роботи при збереженні колишнього навантаження та заробітної плати. Їм довелося змінювати навчальні програми, напрацьовувати методичне забезпечення, по-іншому підходити до опитування студентів. Вони не звикли працювати в такому режимі, а перейти до нової організації роботи непросто. Потрібно змінити психологію викладацького складу. Студентам цей процес дався значно легше, адже вони вчаться по-новому з першого дня перебування у вузі. Але у нас є певні напрацювання, які будуть вдосконалюватися, втілюватися у життя по мірі запровадження кредитно-модульної системи на всіх п'яти курсах.
Болонська система відправила у минуле кваліфікацію «спеціаліст», майбутні випускники будуть або бакалаврами, або магістрами.
Студенти вчаться чотири роки для отримання ступеня бакалавра, потім здають вступні іспити в магістратуру, або задовольняються дипломом бакалавра. Доцільно дещо змінити співвідношення тривалості навчання на різних ступенях. На мою думку, для отримання ступеня бакалавра достатньо трьох років навчання, а для магістра -- два. Нинішня система «чотири + один» не достатньо ефективна. Для здобуття магістерського ступеня одного року замало, адже студенти повинні поглибити свої знання за спеціальністю, прослухати чимало спецкурсів. А для бакалавра чотирьох забагато -- отримати базовий рівень знань за спеціальністю можна і за три роки. Аргументом на користь такої системи є той факт, що вона цілком виправдала себе в більшості європейських вузів. В минулому році в Україні було запроваджено тестування випускників шкіл, яке проводять незалежні центри тестування. Його результати враховуються при вступі. Абітурієнти можуть подавати свої документи у різні вузи на різні спеціальності, й вступати туди, де дозволяє прохідний бал. Це ще один крок до Європи -- там вищі навчальні заклади не займаються вступом, вони просто визначають свій прохідний бал та вибирають студентів згідно із отриманими документами. Українським вузам було б легше, якби їм не доводилося займатися вступною кампанією -- припинилися би різні неприємні інсинуації навколо неї, нашим працівникам не доводилось би переривати свою відпустку у зв'язку із вступними іспитами. Безперечним «плюсом» такого тестування є те, що воно виключає таке негативне явище, як хабарництво і при закінченні шкіл, і при вступі до вузів, але за умови, що воно справді буде незалежним. З іншого боку, жодне тестування не покаже глибину мислення випускника, його інтелектуальний рівень та об'єктивну картину знань. Окрім того, випускникам слід враховувати, що результати тестів дійсні впродовж року. І якщо людина цього річ не вступила за набраними балами до вузу, наступного року їй доведеться перескладати тести, на відміну від колишніх випускних іспитів у школі. Наша освіта має доволі високий рейтинг у світі, але завжди треба прагнути більшого, зважати на вимоги часу. Тому завдання -- адаптувати наші напрацювання до нової системи навчання. Ми повинні взяти те краще, що було у нас, і поєднати з досвідом європейських країн.
Негативом Болонського процесу може стати те, що багато студентів будуть виїжджати за кордон, їхня кількість становить близько 1/5 від тих, хто бажає навчатися за кордоном. Проте знову ж таки, це зумовлює розвиток освітніх закладів, запровадження інноваційних методик, підвищення якості освіти та менеджменту з метою приваблення абітурієнтів та навчання.
Оскільки Україна стала учасницею Болонського процесу у травні 2005 року, напрацьованого значного досвіду впровадження реформ вищої освіти відповідно до міжнародних принципів немає. Ті ж реформи, які здійснюються у нашій державі “в ім'я Болонського процесу”, насправді не передбачені жодним міжнародним договором у рамках цього процесу. Наприклад, у більшості ВНЗ гуманітарного та медичного спрямування відбувається “відторгнення” тестування як засобу контролю знань студента. Водночас у технічних ВНЗ тестування застосовувалося ще за часів навчання наших батьків і є досить зручним для оцінювання. Проте найцікавіше те, що жоден документ Болонського процесу не містить такої вимоги як запровадження тестувань. У Болонських документах визначені основні принципи Європейського простору вищої освіти (мобільність студентів, привабливість європейської освіти, якість освіти, поєднання дослідження та навчання, кредитно-модульна система), проте засоби впровадження визначаються державами-учасницями самостійно.
Отож негативне ставлен и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.