На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Етапи розробки концепцї художньо-естетичного виховання дтей молод в сучасних навчальних закладах. Порядок формування комплексної Програми формування художньо-естетичної культури населення. Методика пдготовки методичних рекомендацй за даною темою.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 04.01.2011. Сдан: 2011. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):



webkursovik.ru/
КУРСОВА РОБОТА

"Дослідження, обґрунтування та експериментальна перевірка ефективності методики формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку"

Вступ

На сучасному етапі розвитку Української держави та вдосконалення системи освіти та виховання в загальноосвітніх шкільних закладах естетичне виховання школярів є досить актуальним питанням. Зокрема, в Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ ст.) [2] визначені такі основні шляхи реформування змісту загальноосвітньої підготовки, як: «забезпечення естетичного розвитку особистості, оволодіння цінностями й знаннями в галузях мистецтв, формування художньо-естетичної культури, прилучення до літератури, музики, образотворчого мистецтва, до надбань народної творчості, до здобутків української і світової культур». А одним із пріоритетних напрямів реформування виховання визнано «забезпечення високої художньо-естетичної освіченості і вихованості особистості» [2].
В Національній програмі патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства [12] визначені основні завдання щодо здійснення естетичного виховання, а саме:
- розробка концепції художньо-естетичного виховання дітей і молоді в навчальних закладах;
- розробка комплексної Програми формування художньо-естетичної культури населення;
- підготовка методичних рекомендацій з художньо-естетичного виховання у навчальних закладах.
У Державному стандарті загальної середньої освіти в Україні (Освітня галузь «Художня культура») [3] зазначено необхідність формування в учнів естетичних ідеалів і художньо-культурних цінностей, естетизації всіх ланок навчально-виховного процесу, забезпечення формування естетичного фактора світогляду, а головною метою визначено розвиток естетичної та загальної культури учнів.
Актуальність дослідження даної проблеми полягає у тому, що у всіх вищезазначених державних документах підкреслюється необхідність реформування системи естетичного виховання в загальноосвітніх шкільних навчальних та позашкільних закладах та здійснення рішучих відповідних кроків щодо відродження національної культури, творчого розвитку особистості, збереження надбань національної та світової культур, а також забезпечення високої художньо-естетичної освіченості та естетичної вихованості особистості.
Виходячи з актуальності проблеми, темою курсової роботи є «Естетичне виховання школярів середнього шкільного віку».
Метою курсової роботи є виявлення, дослідження, обґрунтування та експериментальна перевірка ефективності методики формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку.
Завданнями дослідження є:
1. Визначити рівень естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку.
2. Виявити та проаналізувати основні фактори, що впливають на рівень естетичної вихованості школярів.
3. Визначити основні методи і форми впровадження різних методик естетичного виховання учнів середнього шкільного віку.
4. Аналіз існуючої методики формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку.
Об'єкт дослідження - учні середнього шкільного віку.
Предмет дослідження - процес естетичного виховання учнів середнього шкільного віку.
Під час проведення дослідження було використано наступні методи:
- вивчення та аналіз літературних джерел та документів, які характеризують історію і сучасний стан досліджуваної проблеми;
- вивчення й узагальнення педагогічного досвіду (ознайомлення з існуючими розробками концепцій та методик естетичного виховання);
- анкетування (письмове опитування учнів середнього шкільного віку з метою визначення їхнього рівня естетичної вихованості);
Що стосується існуючих методик естетичного виховання, то тут існує багато невирішених проблем. Дуже часто методики представлені висвітленням деяких питань у теоретичних працях, а найчастіше - окремими методичними рекомендаціями стосовно естетичного виховання учнів певного віку тими чи іншими видами мистецтва або ж рекомендаціями щодо вирішення окремих завдань (наприклад, методика формування в учнів естетичних оцінок музичних творів, розвитку творчих здібностей на уроках літератури і т.п.). Це, звичайно, не дає цілісного уявлення про всю систему методів і форм естетично-виховної роботи.
Детальне вивчення питання та аналіз наукових джерел дозволяють зробити висновок, що на жаль, ця тема не достатньо висвітлена в існуючих дослідженнях, що і обумовило вибір теми курсової роботи.
1. Естетичне виховання школярів середнього шкільного віку

1.1 Зміст поняття «естетичне виховання»

Естетичне виховання - це формування естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприйняття явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в оточуючий світ, зберігати прекрасне; одна з важливих і складних сторін системи всебічного і гармонійного розвитку особистості. Воно залучає людину до світу прекрасного, допомагає повніше відчувати, розуміти прекрасне в оточуючому світі, цінувати твори мистецтва, формує негативне ставлення до бридкого; сукупність дій вихователя і вихованців у ході їх діяльності, які забезпечують формування естетичної культури особистості [1].
Теорія естетичного виховання - розділ педагогічної науки про зміст, засоби, шляхи і методи формування естетичного ставлення до дійсності.
Суть естетичного виховання полягає у формуванні творчо активної особистості, здатної сприймати, відчувати, оцінювати прекрасне, трагічне, комічне, бридке в житті та мистецтві, жити і творити за законами краси. З поняттям естетичне виховання пов'язані: естетичний розвиток, художнє виховання, художня освіта. Естетичний розвиток - організований процес становлення в дитини природних сил, які забезпечують активність естетичного сприйняття, відчуття емоційного переживання. Художнє виховання служить універсальному розвиткові всіх потенційних творчих можливостей людини. Художня освіта - процес засвоєння школярами мистецтвознавчих знань, формування в них відношення до мистецтва, художньої творчості [1].
Завдання естетичного виховання:
- розвиток естетичного сприйняття, здатності сприймати прекрасне в природі, мистецтві, оточуючому житті.
- виховання естетичного смаку, здатності оцінювати і розуміти прекрасне, відмежовувати справді прекрасне від неестетичного.
- виховання естетичної активності - активної діяльності з охорони та захисту всього прекрасного.
- розвиток творчих художніх здібностей дітей в різних галузях мистецтв.
Системний підхід до естетичного виховання школярів передбачає послідовне здійснення всіх його завдань всіма доступними засобами. Тут повинні бути враховані та скоординовані впливи школи, сім'ї, засобів масових комунікацій, позашкільних навчальних закладів. Провідну роль у цій роботі відіграє школа, в рамках якої склалася своя підсистема естетичного виховання: урок, позакласне заняття, праця, естетика повсякденного життя.
Естетичне виховання на уроках здійснюється у системі вивчення навчальних дисциплін в школі. На уроках учні знайомляться з прекрасним в оточуючій природі, людських стосунках, у мистецтві. Уже в початкових класах дітей навчають правильній і виразній літературній мові, вмінню цінувати і розуміти прекрасне у природі, праці, стосунках. Особливе місце серед навчальних предметів займає література. Естетичне виховання на уроках літератури сприяє розвиткові творчих здібностей учнів: у них виникає потреба писати вірші, розповіді, критичні нариси і т. ін. Уроки історії також мають велику силу естетичного впливу. Події та явища мають пізнавальну та виховну цінність. Особливе значення в естетичному вихованні мають ті розділи курсу історії, де висвітлено розвиток вітчизняної та зарубіжної культури та мистецтва: живопису, літератури, музики, театру, архітектури. Природничі науки (біологія, географія) мають важливе значення для виховання почуттів прекрасного (у природі, у рослинному та тваринному світі). Нарешті, особистість вчителя, його загальна культура, мовлення, естетика манер, одягу, зачіски можуть стати на уроці зразком естетичної поведінки школярів [1].
Естетичне виховання в системі позакласної роботи в кожній школі представлено у двох напрямках:
- естетична просвіта і розвиток інтересів учнів у галузі естетики;
- розвиток дитячої художньої самодіяльності.
Найбільш поширеною формою естетичної просвіти є гуртки: літературні, виразного читання, образотворчого мистецтва та ін. Важливим є відвідування театрів, виставок, музеїв, концертів, галерей та ін. У школі повинні бути сольні та хорові співи, драматургія, виразне читання, хореографія.
Що таке естетика праці? Це і естетика знаряддя праці, приміщення майстерні, спецодягу. Це й відчуття ритму, темпу, гармонії чітких рухів. Це і радість спільних переживань у колективно організованій праці. Це і сам трудовий процес. Учні виконують слюсарні, столярні, токарні роботи, займаються технічною творчістю, і естетична оцінка результатів посилює задоволення від діяльності. Великою популярністю користуються у школі гуртки випилювання, випалювання, різьби по дереву і металу. Усі ці види праці несуть у собі естетичний елемент. Система естетичного виховання включає в себе розвиток здатностей помічати, бачити прекрасне у творчій праці, так само як і радість активної участі у процесі праці [1].
Оточення людини, обстановка, обладнання приміщення, одяг повсякденно впливає на естетичний смак. Саме тому виховання у школярів загальної культури: дотримання гігієни, акуратність, ввічливість, делікатність, уважність є необхідною стороною естетичного виховання. Естетика стосунків між людьми - основа естетики повсякденного життя. Здорові, людські, красиві стосунки в сім'ї, у школі, з товаришами є фундаментом естетичного виховання. Почуття такту, вміння у складній обстановці знайти правильне рішення і поступитися своїми бажаннями заради близьких людей, здатність створювати хороший настрій - все це не тільки моральна вихованість дитини, а й прояв її естетичної культури [1].
Отже, естетичне виховання школярів як процес оволодіння ними естетичною культурою сприяє всебічному гармонійному розвитку особистості, залучення до духовної культури людства, творчості в різних галузях життєдіяльності тощо, формує ставлення до праці, пізнання, спілкування, природи, світу речей тощо.
1.2 Методи і форми естетичного виховання

Метод досягнення навчально-виховної мети - це певна дія педагога і учнів, за допомогою якої педагог озброює учнів знаннями, навичками і вміннями, формує їхні почуття, інтереси, смаки, переконання [22].
Оскільки матеріал для естетичних оцінок дає сприймання, то першим методом є ознайомлення, спостереження, демонстрування. Але розвиток естетичного сприймання полягає не тільки в тому, щоб учні побачили або прослухали те, що вчитель вважає за потрібне. Він повинен забезпечувати якість сприймання. Тобто образи, створювані в свідомості, мають бути глибокими, істинними й естетичними за характером. Вчитель повинен активізувати й концентрувати увагу на тих цілісних характеристиках об'єкта, які допомагають дітям збагнути ступінь його досконалості.
Для цього існують різні методичні прийоми. Наприклад, зіставлення двох предметів. Це обов'язково викличе роздуми, аналіз, активне осмислення побаченого, дасть відчути учням, що для повноцінного естетичного враження важливо врахувати всі елементи форми й створити найповніший образ явища. Якщо учні не вміють виділити головне, демонстрування треба супроводити словесним поясненням вчителя. Внаслідок цього в учнів складуться психологічні механізми самостійного осягнення будь-яких явищ. У міру формування навичок естетичного сприймання вчитель свої пояснення робить дедалі коротшими, зводячи їх до форми коментаря, підказки. Оціночні поняття (гарне, потворне, трагічне, величне тощо), поєднуючись з чуттєвими образами, можуть впливати на формування в дітей критеріїв оцінки. В естетичних судженнях ми маємо усвідомити для себе, що ми сприймаємо, осмислюємо, як оцінюємо (якою мірою відчуваємо красу, комічність, трагічність тощо), чому так оцінюємо (якими критеріями користуємось). [22].
Естетична освіта здійснюється передачею знань педагогом (розповідь, лекція, бесіда, консультація), самостійним опануванням знаннями (реферування, підготовка повідомлень, доповідей, робота з джерелами знань). Через оцінювання естетична освіта розвиває індивідуальне вміння оцінювати й насолоджуватись - естетичний смак. До практики оцінювання учнів залучають методом бесіди, в якій запитання вчителя спонукають їх висловлювати свої оцінки конкретних явищ (предметів побуту, вчинків, творів мистецтва, оформлення свята тощо), складанням відгуків (коротких описів власного враження) і рецензій (ширших і мотивованіших оцінок), які є різновидом методу розповіді, розповіддю про враження [4].
Щодо завдання формувати активне, творче ставлення до дійсності, тобто прагнення втілювати свої уявлення про красу в життя, створювати для людей нове, досконаліше, то його можна розв'язати, лише залучивши учнів до безпосередньої діяльності. Методом доручень, постановкою практичних завдань, виконанням їх розвиваються творчі здібності учнів.
Методом вправляння людина приходить до майстерності. Якщо це вдалий, оптимальний варіант, в якому органічно поєднано форму й зміст, то людина переживає радість від своїх умінь, радість творця. Завдяки цьому і виникає висока потреба створювати й споглядати досконале, гарне. Тобто краса як результат діяльності сама стає стимулом до нових звершень, нової діяльності. Дітей уже з раннього віку треба свідомо орієнтувати на красу. Методів, якими можна розвивати творчу ініціативу, бажання самим створювати красу, багато: демонстрування зразків, показ (приклад самого виховання), спеціальний інструктаж (на початку роботи, в процесі і в кінці її), суспільна оцінка творчості, заохочення тощо [4].
Отже, усі методи естетичного виховання становлять єдину систему. Основними з них є: бесіда, розповідь, творчі завдання (з використанням прийомів порівняння, зіставлення, контрасту), аналіз, метод аналогій. Знаючи роль кожного методу цієї системи у розв'язанні конкретних завдань, можна уникнути захоплення одним якимось методом і нехтування іншими.
1.3 Місце естетичної оцінки у системі естетичної вихованості учнів

Естетичне виховання залежить від рівня загального розвитку особистості, її віку й характеру сприймання, засвоєння нею морально-естетичних ідеалів людства [20].
У процесі засвоєння людиною суспільних цінностей встановлюється її зв'язок з суспільством завдяки критичній нормі оцінки творів і особливостям їх розуміння. Оцінки учнів свідчать про характер уявлень дітей про цінності. Засвоєння учнями естетичної інформації сприяє розвитку оціночних здібностей, впливає на формування ціннісних орієнтацій, потреб, інтересів, ідеалів. Естетичні оцінки допомагають педагогам виховувати особистість з розвинутим художнім смаком, який виробляється на основі наявної в неї системи поглядів і переконань.
Вплив естетичної інформації на оціночну діяльність визначається її змістом, а освоєння її відбувається в результаті впливу різноманітних інформаційних джерел (трудова та навчальна діяльність, навколишнє середовище, природа, стосунки між людьми). Як універсальне джерело естетичної інформації можна виділити мистецтво [8].
Твори мистецтва інтегрують у собі різні напрями естетичного освоєння дійсності, а тому й мають багатогранні можливості для формування ідеалів, почуттів, думок, прагнень. Для оціночної діяльності людині потрібні глибокі знання життя, розвинуті вміння оцінювати зміст різноманітних явищ, які дають література та мистецтво. Яскраві і правдиві художні образи дають змогу учням пізнати світ духовних проявів, зрозуміти ідейні, моральні, естетичні явища. Мистецтво - стимулятор високих переживань людини. Воно розвиває здатність відчувати складні моральні стосунки героїв художніх творів, проникати в суть їх образів. Мистецтво як форма відображення дійсності здатне передавати величезну кількість відтінків оціночного ставлення, виражати красу людських почуттів, думок, загострювати увагу на актуальних проблемах суспільного розвитку.
Сприймаючи й оцінюючи естетичні явища, дитина набуває досвіду оціночної діяльності. Він включає найважливіші компоненти: світоглядні позиції і установки, особистісно-емоційні ставлення до світу, уміння виділяти найважливіші художні характеристики. Оціночна діяльність впливає на інтелектуальну та емоційну сферу дитини, і це неодмінно пов'язано з оціночним ставленням до фактів і явищ реальної дійсності, поведінки і вчинків людей, вимагає створення в дитини певної системи знань, норм і понять у різних видах цінностей (моральних, естетичних і т.д.), наявності певного запасу емоційних та інтелектуальних вражень. Саме тому розвитку духовної сфери дитини значною мірою допомагає мистецтво як один із видів пізнання суспільного життя в яскраво вираженій формі. У художньому образі концентруються уявлення художника про життя і зображення фактів і явищ реальної дійсності [5].
Засоби виразності, що впливають на виникнення естетичних почуттів, у кожному мистецтві різні. Якщо в художній літературі це словесні описи зовнішності, життя героїв, пейзажу, які дають простір дитячій фантазії і розвитку емоційного ставлення до зображеного, то в живопису цими засобами є колір, світлотінь, колорит, лінія. У музичному мистецтві основні засоби виразності, які створюють музичний образ, - мелодія, ритм, темп, лад. Вони визначають настрій музики - радісний, піднесений, скорботний.
Отже, процес сприймання естетично цінної інформації різних видів мистецтва ґрунтується на поступовому нагромадженні знань, без яких неможливе розуміння емоційного настрою твору, його ідеї, художньої цінності. Таким чином, учнів підводять до розуміння нормативної естетичної оцінки, робота над якою практично охоплює весь матеріал предметів естетичного циклу і властива для кожного його етапу засвоєння.
Шкільна система естетичного виховання використовує традиційно для навчання учнів три основних види мистецтва - літературу, образотворче мистецтво і музику, оскільки вони втілюють особливості художньо-зорового, слухового і синтетичного відображення дійсності.
Керівництво процесом формування естетичних оцінок у учнів вимагає від учителя не тільки постійної уваги до особливостей їхнього сприймання, а й засвоєння ними мови мистецтва, на якому будуються естетичні оцінки, відбувається перенесення набутих навичок оцінювання на інші явища життя і предмети. Естетична діяльність, починаючи від сприймання, що несе насолоду дітям, де формування оцінок «прекрасне», «потворне», здійснює виховну функцію, яка полягає в розвитку естетичної культури і здатності творити за законами краси [7].
Психолого-педагогічні дослідження, присвячені вивченню впливу на дітей різного віку окремих видів і жанрів мистецтва, торкаються питань формування естетичних оцінок. Спираючись на дослідження психологів (Л.І. Божович, А.П. Краковський, В.О. Крутецький та ін.) [8], можна констатувати, що учні середнього шкільного віку більш сприйнятливі та емоційні, ніж молодші школярі, але менш безпосередні у виявах почуттів: їм властиве прагнення до безапеляційних суджень і замкнутість в обґрунтуванні їх. Досить часто можна спостерігати схильність до самоаналізу, прагнення самостійно оцінювати явища мистецтва і мати свою думку, яку вони готові захищати до самозабуття.
Особливості середнього шкільного віку у зв'язку із сприйманням творів літератури досліджувала О.І. Нікіфорова [13]. Естетична оцінка розглядається як вияв уміння розуміти, емоційно переживати і правильно визначати красу в навколишньому житті, творах мистецтва і літератури і яка ґрунтується на знанні мистецтва, а також розумінні критеріїв краси.
Естетичні судження, їх природа і особливості формування в учнів 4-7 класів вивчались О.В. Сисоєвою-Ляхович [16], яка розв'язувала це питання на матеріалі образотворчого мистецтва. На її думку, перевага емоційних реакцій на колір і форму в учнів п'ятих класів відповідає їх життєвому досвіду. Учні 6 класу знаходять красу в змісті сприйнятого предмета або у властивостях людської особистості, розкритті її духовного світу. Повноцінне естетичне ставлення до естетичних об'єктів виявляється в учнів 7 класів, судження яких пов'язані з ідеалом. Середній шкільний вік характеризується активізацією діяльності, пошуку змісту життя, самостійного визначення моральних та естетичних ідеалів [7].
Оціночна діяльність залежить як від естетичних почуттів, так і від естетичних знань. Естетичні почуття активізують чуттєвий досвід, створюють умови для естетичного співпереживання.
Процес формування оцінки відбувається в такій послідовності: сприймання прекрасного, переживання як результат сприймання, емоційна оцінка, естетичний аналіз, що характеризується усвідомленням емоцій і почуттів. Продуктом аналізу є естетичні оцінки, які виражаються в оціночних судженнях. На розвиток естетичних оцінок можна активно впливати, керувати процесом їх формування. Навчання в школі, естетичне виховання в сім'ї сприяють засвоєнню дитиною прийнятих суспільством оціночних норм. Ці норми стимулюють становлення і розвиток індивідуально-неповторного ставлення до мистецтва і дійсності.
Естетичні почуття, погляди, ідеали, художній смак, на яких ґрунтується оцінка, формуються в певній атмосфері (навчально-виховний процес, дозвілля дітей, засоби масової інформації). Якщо в процесі навчання вчитель може контролювати в учнів знання, уміння і навички розуміння мистецьких творів, то в нерегламентований час ці можливості досить обмежені. Правильна організація всіх складових впливу на школярів - перша умова педагогічного керівництва оціночною діяльністю школярів.
Другою умовою є створення системи аналогій, які допомагають сприймати різні види мистецтва, збагачують асоціативний фонд, що актуалізується на уроці та в позаурочний час. Аналіз і оцінка художнього образу випливають з естетичних почуттів, які забезпечують емоційність і естетичну оцінку.
Третьою умовою забезпечення процесу формування естетичних оцінок в учнів є збагачення й активізація їх словникового запасу, який дає можливість повно і глибоко формулювати свої думки, враження і переживання у зв'язку із сприйманням творів мистецтва [10].
Педагогічне керівництво розвитком оціночної діяльності на уроках предметів естетичного циклу передбачає виявлення і врахування рівня розвитку дитини, орієнтацію на особливості сприймання, мислення і здатності до естетичного аналізу, розвиток їх у навчальному процесі. В 4-7 класах відбувається бурхливий розвиток особистості дитини, зростають можливості абстрагування в естетичному досвіді уявлень про естетичні якості предметів, явищ, подій [16].
Педагогічні засоби, за допомогою яких формується естетична оцінка, можна об'єднати в три основні групи: а) ознайомлення дітей з художніми творами з метою розвитку естетичного сприймання і суджень; б) залучення учнів до творчої роботи в різних галузях мистецтва; в) створення відповідного естетичного оточення в сім'ї (робота з батьками) і школі [8].
Отже, естетична оцінка залежить від вікових і психофізіологічних особливостей дітей, а також від виду мистецтва, що сприймається. Процес формування естетичних оцінок потребує цілеспрямованого педагогічного керівництва, яке полягає у з'ясуванні змісту естетичної інформації, якою володіють учні, встановленні залежності підходу учнів до оцінки творів мистецтва від їх естетичного досвіду та знаходженні способів збагачення їх естетичної діяльності.
1.4 Вікові та психофізіологічні особливості учнів середнього шкільного віку
художній виховання молодь естетичний
У дослідженнях психологів і педагогів зазначається, що середній шкільний вік характеризується появою нових потреб та інтересів у різних сферах духовного життя, активним включенням у форми позакласної роботи, критичним ставленням до людей, прагненням до самостійності у судженнях про явища мистецтва і дійсності. Виникає новий тип ставлення до своєї діяльності, який виявляється в тому, що учні навчаються її оцінювати з погляду певних еталонів. Переживання дітей стійкі, глибокі, розвивається їхня здатність до аналітичного сприймання предметів і явищ, істотні зміни відбуваються в пам'яті й увазі. Основна характеристика середнього шкільного віку - посилення довільності в процесі пізнання [11].
У цей період формуються нові способи мислення, які дають змогу по-новому ставитись до навколишнього світу і сприяють виробленню стійких інтересів до знань, до практики, поглибленому пізнанню дійсності.
Виникає велика соціальна активність, спрямована на засвоєння певних суспільних зразків і цінностей. Силами, що рухають психічний розвиток дітей, є виникнення і подолання суперечностей між породжуваними їхньою діяльністю новими потребами і можливостями задоволення їх. Суперечності виникають між фізіологічними, моральними, естетичними, інтелектуальними можливостями учнів і стереотипними формами взаємовідносин з оточуючими, які склалися в більш ранній період, між вимогами до учнів з боку членів суспільства і класного колективу та нормами поведінки дітей.
Першою особливістю середнього шкільного віку є здатність до «абстрагування операцій від об'єктів, над якими ці операції виконуються» [16]. Це впливає на схильності учнів до теоретизування, надання переваги головному над частковим.
У дітей цього віку виражені й індивідуально-типологічні відмінності. Різниця між естетичними враженнями дівчат і хлопців пов'язана з анатомо-фізіологічними зрушеннями. Це впливає на естетичні враження учнів і становить другу особливість середнього шкільного віку.
Третя особливість полягає в майже рівномірному виявленні інтересів до музики, образотворчого мистецтва, літератури і кіно. Захоплення літературою і образотворчим мистецтвом властиве і дівчатам і хлопцям 10-11 років, а кіно починає привертати увагу більшості хлопців. Театру надає перевагу невелика кількість учнів п'ятих класів, лише 1-2% школярів захоплюються творами скульптури й архітектури. В 11-12 років значно зростає інтерес до кіно як у дівчат, так і в хлопців, а помітних відмінностей у ставленні до кіно в них не спостерігається. Дівчата починають цікавитись театром, а хлопці - архітектурою. Також спостерігається рівномірність у захопленні музикою [4].
У п'ятих класах учнів (переважно дівчат) цікавлять вірші, оповідання. Усі діти цього віку люблять дивитись пригодницькі фільми. У шостому класі діти починають активніше цікавитись фантастикою, пригодницькою літературою, класичними творами вітчизняних і зарубіжних композиторів (інструментальна, симфонічна, оперна музика), кіно (мультиплікація і пригодницькі фільми, кінокомедії). Найінтенсивніше захоплення різними видами естетичної діяльності виявляється в дітей 12-13 років. Як правило, жанр має значення ціннісної орієнтації в галузі мистецтва. Діти, які захоплюються поезією, самі складають вірші, а ті, що люблять образотворче мистецтво, непогано малюють. Знання різних музичних жанрів кращі в учнів, які беруть участь у хорових гуртках і вокальних ансамблях. Захоплення кіномистецтвом у цьому віці стимулює цілеспрямований відбір кінофільмів для перегляду, участь у гуртках кінолюбителів.
Отже, особливістю естетичного ставлення учнів середнього шкільного віку и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.