На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Аналз психолого-педагогчної лтератури про грашки. Методика ознайомлення дтей з новою грашкою у грах дтей старшої групи дитячого садку. Система формування у дтей елементв нацональної культури за допомогою української народної грашки.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 22.04.2011. Сдан: 2011. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ім. К.Д.УШИНСЬКОГО
Факультет дошкільного виховання
Кафедра дошкільної педагогіки
Курсова робота
«Експериментальне дослідження проблеми використання іграшок у іграх дітей»

студентки 3 курсу
Надії
Спеціальність: Дошкільне виховання
Одесса - 2011
План

ВСТУП
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІГРАШОК У ІГРАХ ДІТЕЙ
1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури в дослідженні теми
1.2 Особливості іграшок у іграх дітей старшої групи дитячого садку
РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ІГРАШОК У ІГРАХ ДІТЕЙ
2.1 Методика ознайомлення дітей з новою іграшкою у іграх дітей старшої групи дитячого садку
2.2 Методичні рекомендації по організації системи формування у дітей елементів національної культури за допомогою української народної іграшки
ЗАКЛЮЧЕННЯ
ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТОК
ВСТУП
Ось, відкрив я магазин іграшок:
Стрічки, ляльки, маски, мішура.
Я заморських плюшевих звіряток
Завожу у вітрині з раннього ранку.
І з ранку товпляться у віконця
Старички, старенькі, дітвора.
Весело і сумно мені трішки:
День за вдень, сьогодні як вчора.
Заєць лапкою б'є по барабану,
Жваво танцюють миші вп'ятьох.
Цей світ любити не перестану,
Добре мені в сутінку земному!
Вл. Ходасевіч
Відтворюючи реальні і уявні предмети, образи, іграшка служить цілям розумового, етичного, естетичного і фізичного виховання. Іграшка допомагає дитині пізнавати навколишній світ, привчає його до цілеспрямованої, осмисленої діяльності, сприяє розвитку мислення, пам'яті, мови, емоцій. Іграшка широко використовується в учбово-виховній роботі з дітьми, зокрема для розвитку дитячої, технічної і художньої творчості. Типи, характер, зміст і оформлення іграшки визначаються конкретними виховними завданнями стосовно віку дітей з урахуванням їх розвитку і інтересів. Як витвори декоративно-прикладного мистецтва іграшки, особливо національно-традиційні, використовуються як декоративні елементи в сучасному інтер'єрі. Зміст і форми іграшки знаходяться в безпосередньому зв'язку з соціальним ладом суспільства, з рівнем його культури. Іграшки дозволяють так само природніше організувати спілкування дитини з батьками, що є в сучасному світі вельми актуальною проблемою. Ця курсова робота розглядає роль іграшок в іграх дітей старшої групи дитячого садку. Мета роботи на основі аналізу теоретичної літератури визначити значення іграшки для психічного і фізичного розвитку дитини старшої групи дитячого садку, показати роль іграшки як важливого засобу виховання. Ми дамо аналіз психолого - педагогічної літератури в дослідженні теми. Також ми розглянемо особливості іграшок у іграх дітей старшої групи дитячого садку. В другому розділі ми розглянемо експериментальне дослідження проблеми використання іграшок у іграх дітей, методику ознайомлення дітей з новою іграшкою, та методичні рекомендації по організації системи формування у дітей елементів національної культури.
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІГРАШОК У ІГРАХ ДІТЕЙ
іграшка культура дитячий садок
1.1 Аналіз психолого - педагогічної літератури в дослідженні теми

У науковій літературі дуже небагато робот про іграшки. А тих, які зачіпають педагогічний і психологічний аспекти іграшок, ще меньше. У 60-х роках XIX сторіччя Костянтин Дмитрович Ушинській (1824--1870), Аделаїда Семенівна Симонович (1840--1933), Єлизавета Миколаївна Водовозова (1844--1923), учениця і послідовниця К.Д. Ушинського, відома письменниця і педагог XIX століття Євгенія Іванівна Конраді (1838--1898) в своїх методиках спиралися на національний досвід, використовуючи дитячий фольклор, традиційні іграшки і ігри. Найціннішою в цьому плані визнавалися самоделки, що створюється дитиною в процесі самостійної праці і що протистоять грубим фабричним іграшкам. Іграшка -- джерело радості дитини. За визначенням педагога Антона Семеновича Макаренко (1888--1939) іграшка є матеріальною основою гри. „Граючи, дитина реалізує свої думки, відчуття у дії, а отже, від того, в що він грає, які іграшки потрапляють йому в руки, багато в чому залежить і напрям його думок, відчуттів, вчинків”. Макаренко А.С. Сочинения в семи томах. Т.6. - М.: „Издательство Академии педагогических наук РСФСР”, 1950.- с.67.
У вірші В.Ф. Ходасевіча, уривок з якого винесений в епіграф, можна, при бажанні, виявити всі проблеми, які встають перед дослідником сучасної іграшки. Сьогодні важливо навіть те, що воно написане в кінці 1913 року. Мабуть, інтерес до феномена іграшки характерний для страшних років, оскільки іграшковий мир виявляє образ раю, в якому людина вільна від провини і сорому. Але у Ходасевіча мир іграшок виявляється одночасно і «райським», ідеальним, незмінно здійсненим, і земним, таким, що припускає активні дії і перетворення. З одного боку, цей світ належить земному життю, простору магазина. З іншого боку, для тексту надзвичайно важлива пов'язана з назвою сакральна символіка. Продавець управляє іграшками як свого роду деміург, і маніпулює тими, хто «з ранку товпиться у віконця». Ходасевич В.Ф. «Рай»// Ходасевич В. Ф. Стихотворения. -Л.: „Сов. писатель”, 1989. -с. 84.
Таким чином, поряд з іграшкою виявляється проблематика влади. Іграшка як річ, включена в гру, або що створює гру, виявляється близька владі. Це річ, яка в грі підвладна людині, як би «дозволяє володарювати над собою», що проявляє властиві тому, що грає владні интенції. Важливо подивитися на сучасну масову іграшку з такої точки зору: які способи поведінки складаються у дитини в грі з нею?
Один з видатних і творчо мислячих майстрів психоаналітичного лікування дітей, британський психолог, педіатр і дитячий психіатр Вінникотт Дональд (1896-1971) пропонує розмежовувати два полюси в іграшках «соціальні» і «психологічні». Соціальні іграшки максимально реалістичні, як правило це досить точні і докладні копії предметів, людей і тварин. Гра з ними репетиція соціальних ролей, тренування звичної для соціуму поведінки, оскільки така іграшка несе загальнозрозумілі соціальні сенси. Приклад психологічної іграшки, це щур на мотузочці, якого Том Сойер хотів подарувати Бекі Тетчер. Забавно, що при величезному значенні творчості Марка Твена для американської літератури індивідуальність Тома і його творця в сучасній американській школі не знаходить визнання. «Пригоди» і Тома, і Гека не входять в програму читання, їх навіть не можна узяти в шкільних бібліотеках. Агафонова М.С. Роль игрушки в развитии символической функции у детей дошкольного возраста //Материалы V городской научно-практической конференции молодых ученых и студентов учреждений высшего и среднего образования городского подчинения. - М.: „МГППУ”, 2006. - с.32.
До групи «психологічних» іграшок можна віднести ті призначені для дітей речі, які не схожі ні на що в світі дорослих. Ними ж часто буває і всяка «погань», яка, на думку батьків, «валяється» в кишенях і на столі дитини. Коли дитина бачить в палиці конячку, а в пучку трави або ганчірці ляльку, він, по суті, створює психологічну іграшку. Для дитини вона має значення як річ, з якою пов'язані, на яку «спроектовані» важливі емоційні стани. У термінології психоаналізу психологічна іграшка перехідний об'єкт, тобто «громовідвід дитячих переживань», носій індивідуально значущих сенсів. Перші речі, які включаються в гру і є такі іграшки. За допомогою іграшки закладається досвід, який визначатиме поведінку людини в дорослішому віці.
Особливе значення для людства мають креативні ігри, оскільки в них отримується досвід творчої поведінки. Повернувшись до палиці, яка обертається конячкою, можна, мабуть, стверджувати, що ту ж палицю, при всьому творчому потенціалі що грає, складно перетворити, наприклад, в одяг для ляльки. У реальному акті діяльності іграшка породжує гру (принаймні, обмежує число досяжних цілей), тому типологія ігор може бути екстрапольована на світ іграшки. Можна виділити групи імітаційних, конкурентних, азартних і креативных іграшок. Скоріше, звичайно, не сама іграшка організовує азартну гру, а такою грою стає процес її отримання. Зрозуміло, ця типологія значною мірою представляє абстракцію, практично неможливо знайти який-небудь тип ігор і іграшок в абсолютно чистому, «дистильованому» вигляді, оскільки в реальній діяльності в кожній грі здійснюється одночасно декілька типів поведінки. Слід говорити лише про переважання або домінування того або іншого типу.
Група іграшок, позначена у Вінникота як «соціальні», в этологичній інтерпретації є імітаційними іграшками, а «психологічні» іграшки близькі або аналогічні креативнім в этологичній типології. Винникот Д. "Игра и реальность" .-М.: «ИОИ», 2002.- с.88.
Масовими психологічними іграшками виявляються речі, які поза дитячим світом мають лише сенс володіння модною новинкою. В процесі «вбудовування» цих речей в культурну ситуацію виразно помітні хвилі популярності певної іграшки спочатку це були трансформери, потім тамагочи, після покемоны і телепузики. Ігри з ними виявляються не креативними або імітаційними, а особливим різновидом конкурентних ігор - конкурентними іграми володіння. У таких іграх не особисті якості дитини, а платоспроможність батьків дозволяє зайняти високе положення в ієрархії своєї групи і одержати задоволення від квази-самореализації. За допомогою цих іграшок здійснюється цілком очевидна проекція конкуренції «дорослого миру» на «дитячий». Притому багато батьків тільки ради можливості «відкупитися» від власного чаду новітньої дрібницею, щоб воно не зажадало дійсної турботи і уваги, яких батьки не можуть дати через надмірну зайнятість або власну емоційну збитковість. З цього зростає феномен своєрідного «жертвопринесення дитинству». Таким чином, ми знову виявляємося перед проблемою влади людини над людиною і управління (маніпуляції?) людьми. Зовнішність і дизайн сучасної іграшки демонструють, що серійно вироблювана іграшка, що стала феноменом масової культури, не дивлячись на всілякі ексцеси (лялька Барбі), залишається річчю, що приносить задоволення, річчю для забави і радості. Одна з найпоширеніших дитячих іграшок м'яка, така, що зображає, як правило, тварин. «Тварини найнаочніша для людини форма інобуття духу, яку він може оцінювати як надлюдську, але яка так чи інакше визначає його місце в ієрархії всесвіту». Эпштейн М.Н. «Природа, мир, тайник Вселенной…» М.: „Знание”, 1990.- с. 88.
Але, подивившись уважно на м'яку іграшку, що викликає радість при контакті з нею, ми побачимо, що собаки, ведмеді, зайці по можливості антропоморфізировані. М'які іграшкові звіри зроблені так, щоб зовні бути схожим на людину з інфантильними пропорціями (порівняно велика голова, короткі кінцівки). Причому антропоморфізм ведмедів і інших іграшкових звірів виявляється в першу чергу у виразі очей і рота, тобто в тих деталях, невербальна інформація від яких найбільш важлива для емоційної оцінки співбесідника. Доброзичливість так і написана дизайнерами на морді у іграшкового звіра, і вона зберігається за будь-яких умов. Навіть якщо що грає в люті або злиться, іграшка йому «неначе» рада, вона завжди виконує заповідь психологів «приймай людину таким, яким він є». Тому іграшка стає якимсь «рівноправним співбесідником», «другим Я», «братом». «Звіря», схоже на дитину, виконує роль надкерованого, неагресивного партнера, що допомагає накопичувати досвід неагресивної поведінки. Таким чином, м'яка іграшка виявляється не стільки імітаційною (соціальною), скільки психологічною (креативної). Яскравість дитячих іграшок, антропоморфизация і гра масштабів створюють образ миру, в яка людина входить радісно, в якому навіть зусилля доставляє радість. Таким чином, при тому, що іграшка використовується в негативних проявах масової культури, вона зберігає свою естетичну природу. Гранично антропоморфна іграшка - лялька, тому неможливо обійти увагою Барбі. Дослідники багато разів її обговорювали. Найчастіше психологи і педагоги стверджують, що пропорції тіла ляльки формують у дівчаток спотворені уявлення про «ідеальне» жіночє тіло. Залишаючи осторонь анорексію, якою захворюють дівчатка, що орієнтуються на «барбіанську» фігуру, відмітимо, що в книзі лауреата Нобелевскої премії Алвіна Тоффлера «Футурошок» Барбі описується як очевидно агресивне явище. Див. Тоффлер А. Футурошок.- СПб.: „Лань”, 1997.
Виробники ляльки створюють такі умови для просування свого товару, що його ігрове призначення відходжує на другий план. Барбі точно ілюструватиметься думка дружини поета Осипа Мандельштама - Надії Мандельштам про те, що „дівчатка не мають дитинства». Мандельштам Н.Я., "Вторая Книга".- М.: "Московский рабочий", 1993.- с. 103.
Барбі, звичайно, типова імітаційна, або соціальна іграшка, тому проти неї настроєні феміністки. «Це своєрідний тренажер, за допомогою якого дівчинка вчиться мистецтву зваблювання (умінню одягатися, причісуватися, фарбуватися, створювати затишне гніздечко)». Фенько А. Для чего детям игрушки // Коммерсантъ-Деньги.- 2001,.-№43 (347).- С. 58.
З Барбі дівчинка вчиться подавати себе як закінчений твір, «богиню, що перетворюється на ляльку».Цветаева М.И. Наталья Гончарова // М.И. Цветаева. Мой Пушкин. М.: «Сов. писатель» 1981.- С. 133.
Але сьогодні це навряд чи достатньо. Проте для батьків Барбі залишається зручним предметом «жертвопринесення», тобто, по суті, потрібна зовсім не дітям, і зовсім не для гри. Створювана такою лялькою модель поведінки «спроможної домогосподарки» видно ще чіткіше при порівнянні з традиційною іграшкою «хлопчика» солдатиками. Художник Олександр Николаевич Бенуа (1870-1960) починає розповідь про улюблені іграшки так: «Моєю головною розвагою в дитячі роки (приблизно до 8 років) були «солдатики всякого вигляду і зразка… солдатиків у мене було декілька сотень». Бенуа А. Мои воспоминания. В пяти книгах. Книги 1-3.- М.: «Наука», 1980.-с. 72.
Гра в солдатики була не просто дуже поширена, в ній засвоювалося розуміння основ цивільних відносин і особистих можливостей. Солдатики, як і Барбі, зробили революцію, тільки вони перетворилися на колекційну іграшку для дорослих забав. Чернаков А. Баллада о солдатике // Вещь-Эксперт, 2000, №11, С. 2-5.
Солдатики як масова іграшка затрималися в дитячому ужитку до восьмидесятих дев'яностих років XX століття, але сьогодні їх роль узяли на себе трансформери, які теж призначені для хлопчиків і утілюють «архетип» воїна. На відміну від солдатиків, трансформери не одягнені в конкретну форму і тому вненаціональні. Воїн, якого вони зображають, не вписується ні в яку національну культуру і оцінюється тільки як «поганий» або «хороший». Господар іграшки, що трансформується, володіє тайною цього перетворення, тобто «магічно» владний над жахом, значить, і над самим собою. Ймовірно, ця влада і робить трансформер «чарівним» в очах дитини. Трансформер дитячий варіант ідеї раціонального пізнання і перетворення миру. Гусева А.Ю. К вопросу о роли игрушки в социуме //Философия XX века: школы и концепции: Научная конференция к 60-летию философского факультета СПбГУ, 21 ноября 2000 г. Материалы работы секции молодых учёных «Философия и жизнь». СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2001. С.69-72.
Наступною після трансформерів хвилею в світі іграшок стала хвиля тамагочи. Для дитячої іграшки вираженість фізичної дії важливіша, ніж раціональна організація інтелектуальних зусиль. До появи віртуального простору і часу тамагочи іграшковий мікрокосм відтворював найбільш обширні з тих, що піддаються міфологічно-цілісному усвідомленню уявлення про світ. Мабуть, тамагочи більшою мірою привабливі для дорослих, чим для дітей. Відповідальність за «істоту», що росте в іграшці, необхідність точно контролювати свої дії за часом, схожість іграшки з наручним годинником атрибутом дорослого життя, все це спочатку привертає дитину, але незабаром перетворюється на нагадування про те, що господар тамагочи дорослий. Для творців цієї іграшки, як і для авторів Барбі, дитина зменшена доросла, а іграшка, як і будь-який товар, потребує реклами. Але, не дивлячись на рекламні кроки виробників, після сплеску інтересу до новинки 1997 року, іграшка стала звичною.
Схожим чином йде справа з телепузиками. Реклама в їх випадку грає ту ж роль, що і з тамагочи. Ці іграшки вимагають від дітей прояву моделей «дорослої» поведінки, принаймні в плані відповідальності за іншу істоту, не пропонуючи для цього ніяких конкретних «схем», окрім загальної емоційної установки. Звичайно, це не відповідальність, а квазівідповідальність, оскільки втрата однієї конкретної іграшки легко надолужувана, її точні копії продаються в будь-якому магазині іграшок. Див. Смирнова Е. О. Телепузик, как герой нашего времени // «Дошкольное образование».- 2001.-№23.- с.19
У разі масової іграшки, як і у випадку з будь-якою масовою продукцією, як продемонстрував Бодрійяр, „речі можуть брехати”. Бодрийяр Ж. Система вещей. М., 1995. - с.29.
Іграшки, які «позиціонуються» як психологічні, по суті, соціальні. Майже одночасно з телепузиками з'явилися покемони. Їх популярність того ж роду персонажи-карманные монстри (pocket monsters) також надзвичайно залежні від господаря-дитини.
Деталь, відрізняюча покемонов функціональна схожість телеваріанту з «чарівним помічником» фольклорної казки покемони допомагають своїм господарям в складних сюжетних обставинах за допомогою своїх надприродних сил. Всі описані вище іграшки характеризуються поєднанням антропоморфних і техноморфних ріс: трансформери як людиноподібні кіборгізують, тамагочи як квазіжива істота, телепузики як «чоловічки» з антеною і телевізором в животі, покемони як тварини, що володіють схожими з людськими емоціями і мімікою. Смирнова Е.О. Дошкольник в современном мире.- М.: „Дрофа”, 2006. -- с.70.
Технічна частина зовнішності іграшки нестрашна і підвладна людині, утілює ідею техніки і технологічних засобів як «продовження» людських органів, способу розширення людських можливостей. Іграшка, у тому числі і серійна, допомагає наблизитись до головного людського сенсу влади над самим собою, оскільки вона іграшка. До такого висновку прийшла Смирнова Олена Олегівна - професор, доктор психологічних наук, завідувачка лабораторією психічного розвитку дошкільників. Іграшка -- предмет. А в суспільстві «розвиненого споживання» предмет не втрачає, а набуває в своїй вазі. «Іграшка сьогодні стає не тільки джерелом ігрової діяльності малюків, але і відкриває можливості для дії на дорослих». Смирнова Е. О. Игры и игрушки для детей раннего возраста // М.: „МГППУ”, 2004. - с.27.
Психологи склали «словесний портрет» ідеальної розвиваючої іграшки. Виявилось, що ультрамодна електроніка йому ніяк не відповідає. Для розвитку потрібно, щоб дитина визначала, що робити іграшці, а не навпаки. Психологи, що займаються проблемами розвитку дитини, попереджають: прості, традиційні іграшки можуть бути кращим подарунком для дитини, ніж напхані електронікою складні прилади. «Традиційні іграшки, що здаються багатьом батькам застарілими, наприклад, кульки-дурисвіти, конструктор і крейда, яка коштує зовсім не дорого і є у кожної дитини, зазвичай набагато корисно для розвитку, ніж сучасні електронні винаходи, які трактуються виробниками як розвиваючі іграшки», - відзначила доктор психології Кеті Хирш-Пасек з Університету Темпла. Hirsh-Pasek, K. & Golinkoff, R. (Eds.) (2006) Action meets word: How children learn verbs.  New York: Oxford University Press.
Багато незалежних експертів згодні із спостереженнями доктора Хирш-пасік, результатами тривалої роботи, що є, в спеціально створеній при університеті дитячій лабораторії. Як відзначає доктор Роберта Голінкофф, керівник проекту «Мова немовлят» при Університеті штату Делавер, електронні іграшки створюються для дієвого впливу на розвиток мозку дитини і винні, в ідеалі, допомагати центральній нервовій системі «запустити» декілька важливих механізмів. «Справжні освітні іграшки - це не складні електронні пристрої, але абсолютно буденні речі, які десятиліттями створювали з маленьких дітей мислителів і геніїв», - резюмує доктор Голінкофф. Golinkoff, R. M., & Hirsh-Pasek, K. (2006). Baby wordsmith: From associationist to social sophisticate. Current Directions in Psychological Science, 15, 30-33.
1.2 Особливості іграшок у іграх дітей старшої групи дитячого садку

Гра і іграшка -- поняття нероздільні. Іграшка -- це предмет, спеціально створений для дитячих ігор. Але це не зменшена копія реального предмету, а умовне його зображення, гранично узагальнений художній образ. Виразна форма, рухливість, яскравість і умовність забарвлення -- все це вабить дитину до іграшки, викликає бажання грати з нею. Іграшка -- художній твір, завдання якого - дати виразний образ людини, тварини, якого-небудь предмету. Хороша іграшка реалістична, вона передає основні, типові риси дійсності. "Качка повинна бути дійсно качкою, - писав А. М. Горький. -- Зовсім не потрібно, щоб вона бентежила сприйняття дитини схожістю з поросям або зайцем... І потрібно прагнути до цікавості. Потрібно, щоб іграшка викликала більш менш тривале здивування дитини, бо здивування -- почало розуміння і шлях до пізнання". Реалізм іграшки поєднується з деякою умовністю (наприклад, кінь на колесах, вантажівка, яку треба возити за мотузочок), необхідною для того, щоб дитина могла активно діяти. Така умовність допомагає розкрити реальний образ. Іграшка повинна бути привабливою, красивою, але простій. У ній недопустима химерність і хитромудрість. Привабливість іграшки досягається витонченістю форми, яскравістю забарвлення. Естетичне оформлення її визначається змістом, призначенням, матеріалом. Наприклад, до ялинкової іграшки пред'являються абсолютно інші вимоги, чим до образної: сенс першої -- в її зовнішньому ефекті, блиску, казковості; сенс другої -- в реальності, правдивості. Іграшка повинна бути безпечна для дитини (не мати гострих кутів, деталей, які можуть заподіяти шкоду), відповідати вимогам гігієни: вона повинна бути з такого матеріалу, щоб її можна було мити, дезинфікувати. А. С. Макаренко ділив іграшки на три типу (вигляду): готові, напівготові і іграшка-матеріал. Готова іграшка -- автомобіль, пароплав, лялька - хороша тим, що знайомить дитину з складними ідеями і речами, викликає діяльність уяви. До другого типа іграшок А. С. Макаренко відносив розрізні картинки і кубики, конструктори, розбірні моделі. Ці іграшки ставлять перед дитиною завдання, для дозволу якої потрібна дисципліна мислення, логіка. Недолік цих іграшок в тому, що одні і ті ж завдання набридають дітям своїм повторенням. Особливо цінною є іграшка-матеріал (глина, пісок, шматки дерева, картон, папір), яка дає простір для творчої фантазії дитини. Практика підтверджує положення А. С. Макаренко про необхідність комбінувати в грі все три типу іграшок. На основі дослідження Е. А. Флеріна розробила детальнішу класифікацію, яка прийнята в теорії і практиці дошкільного виховання. Гідність цієї класифікації в тому, що вона відповідає видам дитячих ігор і допомагає підбору іграшок для дітей різного віку. У переліку, що приводиться нижче, іграшки представлені по видах згідно класифікації, розробленою Е. А. Флеріной. Див. Флерина Е.А. Игра и игрушка / Е.А. Флерина. - М.: „Просвещение”, 1973.
Виділені іграшки моторні, сюжетні, технічні і будівельні матеріали, дидактичні, іграшки-забави, музичні і театральні іграшки.
Моторні іграшки призначені, головним чином, для розвитку і вдосконалення основних рухів дітей, дрібної моторики (руху грона руки, пальців), виховання культури рухів. На підбір ігор і іграшок, сприяючих розвитку дрібної моторики, слід звернути особливу увагу, оскільки вони мають велике значення для підготовки руки дитини до листа, до праці.
Сюжетні, або образні, іграшки, сприяють вихованню позитивних рис вдачі: ніжності, прихильності, дбайливості, бажання допомогти, а також пошани до дорослим і їх праці, уміння грати з однолітками і т.д.
Технічні іграшки в цікавій, доступній формі дають дітям уявлення про техніку, допомагають виховати інтерес до неї і реалізувати цей інтерес в грі. У старших дошкільників технічні іграшки з механізмами виховують допитливість, народжують прагнення дізнатися, як іграшка приводиться в рух, бажання самостійне спорудити що-небудь подібне. В цьому відношенні велику цінність представляють збірно-розбірні іграшки, конструктори і набори напівфабрикатів.
Ігри з будівельними матеріалами, в процесі яких дитина створює щось нове, найближче стоять до трудової діяльності людини: вони вимагають елементарного планування, визначення завдання, підбору матеріалу, послідовності і узгодженості дій, організації взаємин і т.п. Крім того, діти освоюють знання про форму, величину, просторове розташування і т.д.
Дидактичні іграшки -- збірно-розбірні та інші дуже важливі для вдосконалення сенсорних процесів і загального розвитку дітей.
Іграшки-забави, в основі яких лежить рух, несподіванка, несуть дитині радість, викликають веселий сміх, гарний настрій, а у дітей постарше будять допитливість, виховують відчуття гумору.
Музичні іграшки розвивають слухову увагу, музичний слух, відчуття ритму.
Театральні іграшки готують дітей до театрального видовища. У молодших групах ці іграшки демонструє вихователь при розповіді казок, потешек, а в старших ними користуються самі діти -- в іграх-драматизаціях і інших іграх, що театралізуються.
В старшої групи дитячого садку дітей як і раніше цікавлять іграшки, з якими можна проводити наочні дії, а також природні матеріали як ігрові предмети.
Лялька або м'які іграшки грають особливу роль для дошкільника. Вони впливають на його емоційний і етичний розвиток. Дитині спочатку у всьому допомагає дорослий, у якого він вчиться наділяти ляльку певними позитивними якостями. Пізніше дитина сама наповнює душевний мир іграшки на свій розсуд, і вона «поводиться» виключно так, як це потрібно в даний момент її господареві: вона розумна і слухняна, ласкава і весела, норовиста і уперта, вона брехуха і непоправна нечепура. Дитина переживає з своєю лялькою всі події власного і чужого життя у всіх емоційних і етичних проявах, доступних його розумінню. Лялька або м'яка іграшка виступають як заступник ідеального друга, якого все розуміє і не пам'ятає зла. Тому потреба в такій, іграшці виникає у кожного дошкільника -- не тільки у дівчаток, але і у хлопчиків. Лялька для дитини -- не тільки дочка або синок. Лялька, як і ведмедик, мавпочка, собачка і ін., - об'єкт для спілкування у всіх проявах дитини, партнер по спілкуванню в грі. У кожної дитини, що нормально розвивається, встановлюються особливі відносини з своєю лялькою або звірятком. За роки дитинства кожна дитина по-своєму прив'язується до своєї іграшки, переживаючи завдяки ній безліч різноманітних відчуттів. Дослідженнями було встановлено, що фактура матеріалу, з якого зроблена лялька або звірятко, грає значну роль. Діти вибірково відносяться до іграшок, що зображають одну і ту ж тварину, але з різною фактурою. М'які, пухнасті матеріали викликають позитивні емоції, стимулюють дитину на гру. Шорсткі, такі, що холодять матеріали не всяка дитина готова прийняти. За допомогою правильної підібраної фактури іграшки у дитини легше викликати до іграшкового звірятка позитивні емоції: доброзичливість, співчуття і со-радість.
Важливе значення має також співвідношення розмірів голови і тіла іграшки. Встановлено, що певна пропорція фігури викликає протекційне відношення. Укорочений овал обличчя ляльки або мордочки звірятка, пухкі щоки, маленький ніс і великі очі -- такі ознаки зовнішності іграшки народжують у дитини прилив ніжних відчуттів.
Ляльки -- копії людини мають різне призначення в грі. У традиційної, «прекрасної», ляльки великі очі, обрамлені довгими віями, короткий носик, маленький яскравий рот. Обов'язково розкішне (білі, золоті, руді, чорні) волосся. Така лялька обов'язково одержує ім'я (по ненав'язливій підказці мами) від своєї господині -- маленької дівчинки. «Прекрасна» лялька може бути принцесою, мамою, дочкою. «Прекрасною» лялькою діти захоплюються і небагато соромляться її. У «прекрасну» ляльку хлопчики, як правило, не грають.
У характерної ляльки (це лялька-хлопчик або лялька-дівчинка) виражені певні людські якості: наївність, дурість, пустощі і т.д. Ця лялька несе в собі характерологическую заданість, від якої нерідко залежить розігруваний з нею сюжет. Цих ляльок люблять всі діти.
Ляльки -- герої народних і авторських казок несуть в собі заданість образу, стабільну етичну характеристику, не дивлячись на змінні сюжетні лінії в грі: Иванушка-дурник, Буратіно і Чебурашка завжди хороші, добрі, справедливі і чесні, а Карабас, Чаклунка, Баба Яга -- погані, злі, несправедливі і брехливі. Дитина приписує позитивній характерній ляльці безліч позитивних рис, а негативним героям -- негативних. Такі ляльки як би вимагають від дитини певного способу взаємодії з ними.
Завдяки тому, що ляльки -- герої казок несуть в собі эталонність етичної зовнішності, дитина зосереджує на них весь свій моральний досвід. Гра з такими ляльками стає своєрідною школою соціальних відносин. То ж можна сказати про лялькових звіряток. Улюблена іграшка учить дитину доброті, здатності ототожнюватися (ідентифікуватися) як з лялькою, так і з людьми.
М'ячі, круги, хула-хуп, скакалки, кеглі, лук і стріли також іграшки.
Щоб почати змагатися з однолітками, дитина повинна освоїти ці предмети. Саме у дошкільному віці діти починають цілеспрямовано тренуватися, освоювати атрибути змагань. Паралельно з цими тренуваннями діти вчаться правилам тієї або іншої гри. У п'ять - шість років дитина вже знає, що таке змагання.
Стрибаючи через скакалку або кидаючи кеглі, він домагається на визнання в грі - змаганні. Від його прагнення до перемоги розвиваються такі особові якості, як стриманість, рефлексія (здатність усвідомити свої особливості, усвідомити, як ці особливості сприймаються іншими, і будувати свою поведінку з урахуванням можливих реакцій інших), воля до перемоги. Игры и игрушки для дошкольников. Справочник для дошкольных образовательных учреждений.- М.: »Издательство ГНОМ и Д», 2003.-С.47.
Одиночні ігри дітей найчастіше визначаються статтю дитини. Хлопчик стукає молотком, будує удома і гараж, водить машину і т.д. Дівчинка прибирає в ляльковому куточку, лікує хворого ведмедика, умовляє дочку бути розумницею. При виборі іграшок позначається статева приналежність дітей. Хлопчик скоріше віддасть перевагу пістолету, и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.