На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Особливост застосування основних принципв стратегчного менеджменту в освт щодо процесу прийняття управлнського ршення. Органи управлння освтою, їх повноваження. Загальна характеристика основних структурних пдроздлв вищого навчального закладу.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Педагогика. Добавлен: 12.04.2011. Сдан: 2011. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):



webkursovik.ru/
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
«Загальні засади та нормативно - правова база організації навчального процесу»
Дніпропетровськ 2010
Вступ

Отримання якісної освіти на сьогоднішній день, є найголовнішою метою сучасної людини у період її становлення, як суспільної особи. Це обумовлене швидким науково-технічним прогресом людства, який вимагає все більш глибоких знань в конкретній сфері від майбутніх працівників.
Існує також і інша функція освіти, окрім підготовки кваліфікованих кадрів по певній галузі. Це формування всебічно розвиненої людини як вищої цінності суспільства. Освіта - це основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.
Сучасна система освіти є однією з важливих підсистем суспільства.
На теперішній час є ряд проблем, що пов'язані з структурою та змістом вищої освіти, а саме питання щодо організації, функціонування, розвитку освітньої галузі, які необхідно швидко, точно, правильно, користуючись досвідом зарубіжних країн стосовно впровадження Болонської конвенції, вирішувати і впроваджувати в умовах демократії, ринку, новітніх інформаційних технологій. Все це робить своєрідний виклик освіті зумовлює потребу її радикальної модернізації. Найважливіша закономірність розвитку всієї освітньої системи - єдність таких взаємопов'язаних її частин, як навчання й виховання. В умовах, в яких Україна зараз перебуває набуває великого значення національна спрямованість усього навчально-виховного процесу, що в недалекому минулому недооцінювалося або й зовсім ігнорувалося. Потребує приведення до стандартів освіта у сільській місцевості. Не створено належних умов для навчання обдарованих дітей та молоді з особливими потребами. Потребує оновлення зміст освіти, необхідно розширити матеріальну базу і кадрове забезпечення. Гостро стоїть питання комп'ютеризації навчально-виховних закладів. З перетворенням України на самостійну державу освіта стала власною справою українського народу. Розбудова системи освіти, її докорінне реформування мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства в Україні. Проте темпи і глибина перетворень не задовольняють повною мірою потреби суспільства, держави й особистості.
Актуальною є проблема доступності для всіх громадян якісної освіти, а також недостатнім є фінансування даної галузі. На зламі століть, в епоху будівництва нового незалежного суспільства в Україні проблема реформування освіти виступає одною з головних ланок цього будівництва.
1. Загальні засади управління освітою

Перш ніж вести мову про управління в галузі освіти необхідно з`ясувати, що ми розуміємо під термінами «освіта» та «управління». Так згідно з роз`ясненнями «Сучасного енциклопедичного словника», освіта - це процес та результат засвоєння систематичних знань, умінь та навиків, необхідна умова підготовки людини до життя та праці.
Законом України «Про освіту» визначено, що освіта - це основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Освіта - це соціальна система, що функціонує і розвивається за власними законами, які характеризуються такими ознаками, як скажімо, цілеспрямованість, цілісність, взаємодія з іншими системами. Сучасна система освіти є однією з важливих підсистем суспільства. І тому якість управління кадровими ресурсами більшою мірою ніж інші елементи впливає на рівень і результативність освіти. Управління як і будь-яка форма людської діяльності, є конкретизацією загальних філософсько-методологічних закономірностей цієї діяльності, тобто основні категорії управління, їх взаємозв'язок значною мірою визначається філософським світоглядом управлінців. Це стосується як мети управлінської діяльності, так і методів оптимізації досягнення цієї мети, зокрема і у галузі освіти.
Основна мета сучасної освіти, як говориться у законі України «Про освіту», полягає у формуванні всебічно розвиненої людини як вищої цінності суспільства. Але сучасна світова система освіти не задовольняє цим вимогам. Як відомо, сучасна наука вступила у суттєво новий етап свого розвитку, який отримав назву «посткласичного» і ядром якого є синергетика, загальні закономірності якої втілились у нову наукову методологію, на яку повинна спиратись і сучасна система управління освітою. Зокрема це стосується співвідношення стандартів освіти з вільним вибором змісту навчання, його методу, репродуктивних і творчих процесів педагогічної діяльності, централізованих і децентралізованих форм управління усією системою освіти.
Інформаційна керованість у системі управління сучасною освітою може бути досягнута за рахунок зменшення «розсіювання» знань, невпорядкованості соціальних підсистем та їх неузгодженості між собою.
Проблема управління освітою на рівнях системи країни, окремого навчального закладу, академічної групи завжди була досить актуальною, а у наш складний час значно загострилась. Це пов`язано з наявністю довготривалого перехідного періоду, коли усталена система управління, що функціонувала значною мірою зруйнована внаслідок нестачі коштів. Нові економічні важелі управління ще не працюють, що створює певний «вакуум управління».
Останнім часом набуває поширення стратегічний менеджмент, в основі кого лежить системний підхід. Будь-яке явище чи об`єкт освітянської сфери розглядається як сукупність взаємопов'язаних елементів, що мають «вхід» (мету), зв'язок із зовнішнім середовищем, зворотний зв`язок - «вихід». «Вхід» системи характеризується параметрами проблеми, яку необхідно вирішити за даних умов. На «виході» системи постає рішення, яке має проявлятися якісно або кількісно, мати певну міру адекватності і вірогідності реалізації, міру ризику досягнення запланованого результату. До компонентів «зовнішнього середовища» системи належать:
інфраструктура регіону
соціально-демографічний стан
фінансовий стан
конкретні зв`язки закладу (установи) освіти з іншими об`єктами
культурний фактор
Зворотний зв`язок характеризує різноманітну інформацію, яка надходить до того, хто приймав рішення. Отримання зворотної інформації зумовлюється неякісним рішенням, додатковими вимогами до його уточнення чи доопрацювання, появою нововведень та іншими факторами.
Процес прийняття рішення включає такі операції:
отримання сигналу щодо наявності освітянської проблеми
її виявлення
формулювання цілей
пошук інформації, її обробка
формування завдань
оформлення необхідних документів
реалізація завдань
Застосування основних принципів стратегічного менеджменту в освіті щодо процесу прийняття управлінського рішення дозволяє чітко визначити структуру проблеми, її вирішення, встановити взаємозв`язки компонентів системи, черговість їх вдосконалення.
У процесі розробки управлінського рішення, насамперед, слід чітко сформулювати мету (тобто що потрібно отримати) і розкрити параметри бажаного рішення.
До параметрів якості управлінського рішення належать:
кількісний показник невизначеності проблеми
ступінь доцільності витрат (матеріальних, фінансових, у часі, людських)
імовірність реалізації рішення за показниками якості, витрат, і термінів
ступінь відповідності прогнозу теоретичної моделі фактичним даним, на основі яких вона була розроблена.
Після попередньої регламентації параметрів управлінського рішення та їх ефективності аналізуються фактори «зовнішнього середовища», що впливають на якість та ефективність рішення, а також параметри «входу» для поліпшення якості вхідної інформації.
Наступною дією є моделювання «технології прийняття» управлінського рішення, що зумовлює здобуття відповідей на такі запитання: «Що робити? З якими витратами? Як робити (за якою технологією)? Кому робити? Коли робити(терміни)? Для кого робити? Де робити (місце)? Що це дає (ефект)?» Якщо є відповіді на всі запитання і всі елементи пов`язані в часі, просторі, за ресурсами і виконавцями - це означає, що розроблено технологію прийняття управлінського рішення.
Розробка управлінського рішення має певні етапи:
Виявлення управлінської проблеми чи завдання.
Попередня постановка мети.
Збір необхідної інформації.
Аналіз інформації.
Визначення вихідних характеристик проблеми з урахуванням наявних обмежень.
Уточнення мети і критерію, кінцеве їх формулювання.
Побудова і обґрунтування формалізованої моделі проблемної ситуації.
Розробка альтернативних варіантів проблеми.
Вибір методу рішення.
Всебічне обґрунтування вибраного рішення.
Погодження проекту рішення з органами освітянського управління, виконавцями.
Кінцеве оформлення і затвердження рішення.
Організація виконання рішення.
Контроль за виконанням рішення.
Стимулювання ефективності роботи.
Встановлення зворотного зв`язку з особою відповідальною за прийняття рішення, корекція мети і завдань (за умови необхідності).
Кожний із вищезазначених етапів передбачає ряд операцій. Наприклад, виявлення управлінської проблеми потребує таких операцій:
- аналізу ситуації об`єкта за якісними та ресурсними показниками, порівняння діяльності установи закладу освіти з кращими напрацюваннями аналогічних установ;
- визначення розходження у показниках аналізованих об`єктів;
- аналізу науково - методичної літератури, публікацій з даної проблеми, довідок, звітів, зауважень і пропозицій аналізу організаційного, навчально-методичного, кадрового, матеріального рівня визначення напрямків розвитку об`єкта тощо.
Процес розробки управлінського рішення належить до розряду управлінських процесів і відповідно поділяється на основний, допоміжний та обслуговуючий. Якщо дія спрямована на зміну певного параметру управлінського предмета праці, то це є основний процес; до обслуговуючого процесу належить контроль, накопичення інформації; до допоміжного - всі ті процеси, що створюють сприятливі умови для протікання основних та обслуговуючих процесів у галузі освіти.
До процесу розробки управлінського рішення ставиться вимога забезпечити його високу якість та ефективність. До основних умов, що забезпечують здійснення цієї вимоги, належать:
застосування до розробки управлінського рішення наукових підходів менеджменту;
забезпечення тих, хто розробляє рішення, якісною об`єктивною інформацією, що характеризує параметри «входу», «виходу», «зовнішнього середовища», «процесу» системи розробки управлінського рішення;
застосування методів системного структурного, морфологічного аналізу, прогнозування, моделювання і обґрунтування кожного рішення;
структуризація проблеми і побудова «дерева цілей»;
забезпечення варіантів рішення;
забезпечення проектів рішення;
правова обґрунтованість рішення, що приймається;
розробка і функціонування системи відповідальності і мотивації якісного і ефективного рішення;
наявність механізму реалізації рішення.

Поєднання державного управління і громадського самоврядування визнано одним з основних принципів освіти, а підтримка і розуміння громадських організацій визначена серед основних управлінських функцій Міністерства освіти. Як сказано в статті 10 ЗУ «Про освіту»: «в Україні для управління освітою створюються система державних органів управління і органи громадського самоврядування. Органи управління освітою і громадського самоврядування діють у межах повноважень, визначених законодавством.»

2. Органи управління освітою, їх повноваження

До державних органів управління освітою в Україні належать:

Міністерство освіти України;

міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти;

Вища атестаційна комісія України;

Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;

місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

Міністерство освіти України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти. Міністерство освіти України:

бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти освіти;

встановлює державні стандарти знань з кожного предмета;

визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти;

здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування;

забезпечує зв'язок із закладами освіти, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції;

проводить акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати;

формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою;

розробляє умови прийому до закладів освіти;

забезпечує випуск підручників, посібників, методичної літератури;

розробляє проекти положень про заклади освіти, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;

організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань;

разом з іншими міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим реалізує державну політику в галузі освіти, здійснює контроль за її практичним втіленням, дотриманням актів законодавства про освіту в усіх закладах освіти незалежно від форм власності та підпорядкування;

здійснює керівництво державними закладами освіти.

Міністерство освіти України забезпечує організацію роботи з фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботи в навчальних закладах усіх типів і рівнів акредитації, здійснює науково-методичне забезпечення цієї роботи в ході навчального процесу і в позанавчальний час.
Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, разом з Міністерством освіти України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти, здійснюють контрольні функції по дотриманню вимог щодо якості освіти, забезпечують зв'язок із закладами освіти та державними органами інших країн з питань, що належать до їх компетенції, організовують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду.
Акти міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, є обов'язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти відповідного профілю незалежно від форм власності.
Вища атестаційна комісія України організовує і проводить атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів, керує роботою по присудженню наукових ступенів, присвоєнню вченого звання старшого наукового співробітника.
Повноваження місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в галузі освіти полягають у встановленні мінімальних нормативів, обсягів бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпеченні фінансування витрат на їх утримання, забезпеченні розвитку мережі закладів освіти та установ, організацій системи освіти, зміцненні їх матеріальної бази; господарському обслуговуванні, здійсненні соціального захисту працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створенні умов для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення, організації обліку дітей дошкільного та шкільного віку, а також вони контролюють виконання вимог щодо навчання дітей у закладах освіти, вирішують порядку питання, пов'язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав, надання матеріальної та іншої допомоги;
Місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на управління закладами освіти, що є комунальною власністю.

Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повноважень підпорядковані місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою.

За законом «Про освіту» органи державного самоврядування вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішують у межах своїх повноважень питання навчально-виховної, науково-дослідної, методологічної і фінансової діяльності закладів освіти. Поєднання державного управління та громадського самоврядування - це один із шляхів подолання монопольного становища держави в освітній сфері. Така форма управління є найпридатнішою для структури навчальних закладів інших форм власності України.

Органами громадського самоврядування в освіті є:

- загальні збори (конференція) колективу закладу освіти;

- районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників, з'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим;

- Всеукраїнський з'їзд працівників освіти.

Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішують у межах своїх повноважень питання навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності закладів освіти.

Повноваження органів громадського самоврядування в освіті визначає в межах ч и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.