На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Цлеспрямовансть навчання, завдання формування вльної, творчої, освченої, рзносторонньої активної особи. Загальн принципи та методи трудового навчання. Формування економчних знань умнь, етичне виховання учнв, систематичнсть послдовнсть.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Педагогика. Добавлен: 17.10.2010. Сдан: 2010. Страниц: 3. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Реферат на тему:
Застосування дидактичних принципів в трудовому і професійному навчанні
Ринкова економіка пред'являє підвищені вимоги до працівників народного господарства. З цього, зокрема, витікає необхідність поліпшення трудової підготовки шкільної молоді. Тим часом виробництво, принаймні в нинішній перехідний період, не може надавати школі, як це було раніше, матеріально-технічної, кадрової і фінансової підтримки. Навряд чи можливо в найближчій перспективі посилення такої підтримки і з боку держави. Загальноосвітній школі поки залишається розраховувати в основному на свої внутрішні можливості, головним чином на повніше, активніше і цілеспрямоване використання чисто педагогічних засобів -- перегляд і модернізацію змісту, вдосконалення і створення нових методів і форм організації навчання.
Таку роботу, користуючись свободою педагогічної творчості, спираючись на попередній досвід, вже не перший рік ведуть перш за все практики -- вчителі, керівники шкіл і міжшкільних УПК, методисти. Нею займаються і теоретики -- педагоги-учені, розробляючи проекти стандарту освітньої області «Технологія», відповідних учбових програм, приступаючи до створення навчальних і методичних посібників. Чим тісніше співпраця практиків і учених, тим менше невдач. Останні особливо прикрі, якщо стосуються програм, адже ними належить керуватися тисячам вчителів.
Невдачі відбуваються з різних причин і, зокрема, із-за ігнорування дидактичних принципів, особливостей їх застосування в трудовому навчанні. Нерідко забувають і принципові, основоположні, підтверджені практикою положення педагогіки трудового навчання про необхідність забезпечення: 1) його політехнічного характеру, зв'язку з продуктивною працею; 2) виховній, розвиваючій і профорієнтаційній спрямованості; 3) взаємозв'язку з іншими ланками системи трудової підготовки (суспільно корисною, продуктивною працею, профорієнтацією, позакласною роботою по технічній творчості, сільськогосподарському опытничеству, прикладному мистецтву і ін.), з основами наук. Зневажливе відношення до цих положень украй негативно позначається на результатах роботи по поліпшенню трудової підготовки школярів, але в статті ми хотіли б тільки звернути увагу читачів на дану обставину і докладніше зупинитися на принципах дидактики.
Дидактичні (від грецького слова didaktikos -- повчальний) принципи -- це керівні ідеї і положення, вживані в навчанні всім учбовим предметам. У педагогічній літературі описаний більше десятка таких принципів: цілеспрямованість, науковість, доступність і ін. Вони в основному є єдиними по відношенню до різних шкільних дисциплін, але стосовно кожної з них мають свою специфіку. Ми зупинимося на особливостях застосування дидактичних принципів в трудовому навчанні, розраховуючи, що наші міркування і рекомендації будуть корисні і вчителям, і розробникам програм, і творцям навчальних і методичних посібників.
Цілеспрямованість навчання. Будь-яка діяльність ефективна, якщо визначені її цілі. Навчання -- це діяльність вчителя (викладання) і що вчаться (учення). Які ж цілі цієї діяльності, які цілі трудового навчання?
Зараз перед загальноосвітньою школою коштує завдання формування вільної, творчої, освіченої, різносторонньої і активної особи. Оскільки праця була, є і буде головною умовою життєдіяльності людини, одній з основних частин її змісту, оскільки при ринковій економіці здібність до праці (робоча сила) є товаром, до якого пред'являються високі і швидко змінні вимоги, остільки важливій складовій процесу формування особи повинне бути становлення працівника, компетентного в своїй області фахівця, що разом з тим володіє високою професійною мобільністю. Таким чином, трудове навчання повинне бути направлене на комплексне рішення задач розумового, етичного, естетичного і фізичного розвитку що вчаться, залучення їх до загальнолюдських цінностей, формування у них фундаменту готовності до праці для себе і суспільства. Такий фундамент є сукупністю інтересів, мотивів, етичних якостей, знань, умінь і навиків. Це перш за все працьовитість, добросовісне і творче відношення до праці, звичка до нього, трудова культура, чесність, сумлінність і порядність, заповзятливість і діловитість, ініціативність і висока дисципліна праці і, звичайно, міцні знання і уміння в області основ техніки, технології, економіки і організації виробництва, уявлення про шляхи його розвитку, його екологічні проблеми, про основні напрями науково-технічного прогресу, а також про світ професій, шляхи професійної підготовки, працевлаштування.
Цими загальними цілями трудового навчання вчителеві слід керуватися при визначенні цілей кожного уроку, а останні у свою чергу в значній мірі обумовлюють не тільки зміст, але і форми і методи роботи з учнями. Необхідно добиватися того, щоб вони сприяли вихованню учнів на трудових традиціях народу, на прикладі життя і діяльності новаторів виробництва, розвитку у школярів прагнення до винахідницької і раціоналізаторської діяльності, здібності сприймати і відчувати красу і перетворюючу силу праці, формуванню активного відношення до життя, відчуття господаря, інших позитивних якостей працівника, особи.
При плануванні роботи вчитель визначає, які поняття, практичні уміння необхідно сформувати на даному занятті, ставить у зв'язку з цим виховні і розвиваючі завдання і вибирає відповідні методи. В ході занять з метою рішення виховних задач вчитель заохочує учнів, правильно виконують трудові прийоми, усвідомлено застосовують знання з практики, дотримують вимоги безпеки праці.
Вчитель користується такими прийомами активізації розумової діяльності (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування), які сприяють розвитку уваги, мислення, пам'яті, мови, тобто виконують розвиваючу функцію навчання. Широко практикується також створення громадської думки навколо участі школярів в праці, всемірний розвиток учнівського самоврядування.
При реалізації принципу цілеспрямованості вчителеві слід добиватися того, щоб його зусилля по навчанню і вихованню школярів зливалися з їх у відповідь зусиллями по освоєнню учбового матеріалу, саморозвитку, самоудосконаленню, професійному самовизначенню, тобто з їх активним відношенням до учення. Така співпраця можлива, якщо вчиться відомі і зрозумілі меті всього учбово-виховного процесу і кожного уроку, якщо вони бачать користь для себе в їх реалізації. Звідси витікає, що вчитель постійно повинен приділяти увагу мотивам учення школярів, коректувати неправильно що склалися, заохочувати позитивні, формувати нові.
Не просто, розробляючи учбову програму, реалізувати цілі формування у учнів певної суми знань і умінь, але набагато складніше забезпечити при цьому здійснення цілей виховання, розвитку школярів. Часто справа обмежується формулюванням цих цілей в пояснювальній записці. Цього, звичайно, мало. Необхідно, щоб лінія виховання, розвитку ретельно пропрацювала, щоб вона була наявна у всій програмі.
Науковість навчання. Даний принцип вимагає, щоб в результаті навчання у школярів було сформовано науковий світогляд, склалася система знань про тенденції розвитку техніки і виробництва, конкретизувалося поняття про науку як безпосередню продуктивну силу.
Науковість трудового навчання досягається в тому випадку, якщо вчиться розповідають не тільки, наприклад, про те, як влаштований і діє технічний об'єкт або протікає технологічний процес, але і дають відповідь на питання, чому саме так. Для цього привертають знання учнів, отримані на уроках фізики, хімії, біології, математики. Так, наприклад, в процесі професійної підготовки по спеціальностях радіоелектронної промисловості школярі знайомляться з одним з напрямів науково-технічного прогресу -- микроминиатюризацией радіоелектронної апаратури. Науковість у вивченні цього питання буде досягнута за умови, якщо вчитель не тільки розповість про провідні напрями микроминиатюризации -- мікромодульному конструюванні, методі плівкових мікросхем і твердих схем, але і пояснить, чому виникла необхідність зменшення габаритів і маси виробів і споживання ними енергії при одночасному підвищенні надійності радіоапаратури і полегшенні її виробництва. При цьому, спираючись на знання учнів по фізиці, вчитель підкреслює, що микроминиатюризация дозволяє у багато разів збільшити корисний об'єм радіоелектронної апаратури.
Інший приклад. Вже в V--VII класах при вивченні на уроках праці обробки металів і деревини вчиться слід дати елементарне уявлення про теорію різання і її наукові основи, використовуючи їх знання по фізиці. Широкі можливості для реалізації даного принципу є у вчителів праці при вивченні в цих класах багатьох інших питань (матеріалознавство, пристрій інструментів, пристосувань, технологічних і інших машин, різні технології).
Вчитель повинен знайомити школярів з об'єктивними науковими фактами, поняттями, закономірностями, теоріями, з сучасними досягненнями науки, застосуванням її у виробництві, привертаючи їх самих до активної пізнавальної діяльності, до оволодіння її методами.
Одне з важливих і постійних завдань педагогіки -- це приведення змісту і методів навчання у відповідність із змінами в науці, техніці і виробництві. У зв'язку з цим оновлюються учбові програми, з них виключається застарілий матеріал. Проте, як правило, зміни відбуваються швидше і частіше, ніж це відбивається в змісті програм і навчальних посібників. Тому вчителям необхідно самим проявляти ініціативу і творчість, щоб знайомити школярів з науково-технічними новинками, прийомами і методами праці новаторів. Це дозволить таким, що вчиться в майбутньому краще пристосуватися до сучасного виробництва, частих змін, що відбуваються в нім, до роботи в умовах ринку праці і професій. Наприклад, знайомлячи школярів з методами розкрою тканини, необхідно розповісти про сучасні досягнення по моделюванню, конструюванню одягу, заснованих на застосуванні мікропроцесорної і лазерної техніки.
Проте далеко не зі всіма новітніми відомостями потрібно і можливо знайомити що вчаться. І вчителям, і розробникам програм слід ретельно відбирати такі відомості, оцінюючи їх з погляду наступних вимог: відповідність прогресивним і найбільш стійким тенденціям в розвитку науки, техніки і виробництва; доступність для розуміння що вчаться; можливість засвоєння в шкільних умовах.
Зв'язок з практикою, життям. Трудове навчання покликане грати важливу роль в забезпеченні майбутньої соціальної захищеності, виживаності учнів в умовах ринкової економіки, конкуренції на ринку робочої сили. Воно повинне допомогти їм в професійному самовизначенні, в адаптації після закінчення школи до навчання в професійному учбовому закладі або самостійній роботі в умовах багатоукладної економіки.
З цього дидактичного принципу витікає необхідність, по-перше, відповідності цілей і змісту трудового навчання сучасним вимогам (див. вищий), а також регіональній місцевій специфіці (особливості соціально-економічного розвитку, традиції і т. п.), по-друге, його практичній спрямованості формою і методам. Особлива педагогічна цінність трудового навчання полягає в тому, що завдяки своєму практичному, прикладному характеру воно надає набагато більші можливості, чим інші учбові предмети, для того, щоб учити школярів сполучати теорію з практикою, цінувати знання, і не тільки технологічні, але і по основах наук, тобто учити ефективно працювати, творити, сполучаючи розумову діяльність з фізичною.
Вчителеві слід мати на увазі, що практичні методи, перш за все самостійна робота учнів, повинні переважати при рішенні педагогічних задач, пов'язаних не тільки з формуванням знань і умінь у школьниов, але і з їх вихованням і розвитком. Наприклад, розумовому розвитку учнів сприятимуть питання, завдання проблемного характеру, але, головне, не відвернуті, а такі, що мають пряме відношення до роботи учнів по конструюванню, розробці технології виготовлення виробу, до самого процесу виготовлення або до роботи по проведенню якого-небудь сільськогосподарського досвіду.
Формування економічних знань і умінь, економічній вихованості, культури відбувається успішніше, якщо вчитель, не захоплюючись поясненнями, добивається наближення умов практичної роботи що вчаться до виробничих.
Етичне виховання школярів в процесі трудового навчання -- це не стільки слова вчителя про користь працьовитості і сумлінності, порядності, дисципліни праці, скільки формування цих і інших позитивних якостей працівника в практичній трудовій діяльності, звичайно, при продуманому педагогічному керівництві нею.
Слів, хоча, як правило, потрібних, корисних, у вигляді пояснень, розповідей, повчальних бесід, в школі надмірно багато. Слід зберігати практичну спрямованість трудового навчання, що забезпечує виховання і розвиток учнів у дусі єдності слова і справи, теорії практики, можливість для школярів спробувати свої сили, знайти себе в справі, змолоду виробити безцінну звичку до праці.
Разом з тим хотілося б застерегти вчителів від зайвого заземлення трудового навчання, від перетворення його на учбовий предмет ремісникування. Потрібна чимала педагогічна майстерність, щоб школярі на заняттях по праці працювали не тільки руками, але і головою, та і щоб душа їх не діяла. Що стосується розробки програм, то тут слід не допускати надмірного захоплення широтою тематики, об'ємом інформації. При невеликій кількості учбового годинника на трудове навчання це веде до його перетворення на теоретичний предмет. Треба прагнути до такого співвідношення теорії і "практики, щоб в процесі трудового навчання школярі вчилися не говорити про роботу, а сумлінно, творчо і із знанням справи трудитися.
Систематичність і послідовність в навчанні. Знання і уміння учнів повинні бути певною системою, а їх формування -- здійснюватися в такій послідовності, щоб елемент учбового матеріалу, що вивчається, був логічно пов'язаний з іншими його елементами. Видатний російський педагог К.Д. Ушинский попереджав про те, що голова, наповнена уривчатими, незв'язними знаннями, схожа на комору, в якій все безладно і де сам господар не відшукає те, що йому потрібне.
В результаті трудового навчання у випускників школи повинна бути сформована цілісна система знань і умінь, як загальнотрудових, загальновиробничих, так і спеціальних (при профобучении), необхідних для праці по конкретній професії. "
Тому, наприклад, від класу до класу учні знайомляться все більш широко і глибоко з питаннями технології, опановують уміннями по виконанню різних технологічних операцій, в результаті отримуючи цілісне уявлення про процес створення продукту праці від його конструкторської розробки і втілення в технологічній документації до обробки і технічного контролю. Аналогічно в ході вивчення верстатів, автомобіля, швейної машини, трактора, ЕОМ у школярів формується цілісне уявлення про систему, класифікацію сучасних машин, про їх пристрій і роботу. Цьому сприятиме, зокрема, такий підхід, при якому, пояснюючи пристрій і принцип дії токарного або свердлувального верстата, вчитель разом з школярами пригадає класифікацію машин, вивчену раніше, і підкреслить, що токарний і свердлувальний верстати відносяться до технологічних машин, а електричний двигун є складовою частиною більшості таких машин. З цією ж метою вчителеві необхідно в процесі вивчення токарний-гвинторізного і фрезерного верстатів виявити спільність в їх пристрої і пристрої вивчених раніше токарного верстата по дереву і свердлувального верстата.
Інший приклад. Вчитель, навчаючи старшокласників професії токаря або фрезерувальника, повинен спиратися на їх знання про пристрій і принцип дії верстатів учбового типу, отримані раніше, пояснювати суть відмінностей, наявних в пристрої верстатів, вживаних на виробництві. В процесі вивчення верстатів з числовим програмним управлінням, зокрема, дуже важливо звернути увагу учнів на вдосконалення органу, що управляє, у верстаті.
Для приведення знань що вчаться в систему важливу роль грає узагальнення матеріалу, що вивчається. У зв'язку з цим вчиться дають знання про найбільш загальні закономірності розвитку виробництва, знайомлять з такими предметами, засобами і процесами праці, в яких найповніше відбивається комплекс наукових знань і виражаються досягнення і тенденції науково-технічного прогресу.
Систематичність і послідовність укупі із спадкоємністю дозволяють за менший час досягти великих результатів. У практиці роботи вчителя цей принцип реалізується в першу чергу в тематичному і поурочному плануванні, в забезпеченні чіткої структури кожного заняття. Вчителеві слід привчати до систематичності і послідовності школярів, формувати у них уміння планувати свою учбову і трудову діяльність, наприклад розробляти спочатку плани своєї практичної роботи, потім -- технологічн и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.