На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Сутнсть дитячої гри, її структура. Дидактичн основи органзацї грової дяльност учнв. Психолого-педагогчн особливост формування та використання грової дяльност молодших школярв. Передовий педагогчний досвд, знахдки та авторськ пропозицї.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 14.10.2009. Сдан: 2009. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


37
Ігрова діяльність у навчальному процесі початкової школи

План

Вступ
Розділ 1. Дидактичні основи організації ігрової діяльності учнів
Ігрова діяльність в процесі розвитку особистості дитини як педагогічна проблема
Психолого-педагогічні особливості формування та використання ігрової діяльності в навчальному процесі початкової школи
Дидактична гра як метод навчання: характеристика основних понять проблеми
Розділ 2. Використання дидактичної гри у навчальному процесі початкової школи
2.1 Загальна характеристика досвіду використання ігрової діяльності молодших школярів
2.2 Пошук шляхів удосконалення дидактичної гри як методу навчання молодших школярів: актуальні проблеми і знахідки
2.3 Авторські пропозиції та їх результативність
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
На сучасному етапі розвитку суспільства першочерговим завданням школи є виховання всебічно розвиненої людини. Важливою складовою частиною цього завдання є боротьба за високу якість знань і вмінь учнів, формування навичок самостійної праці, виховання творчої особистості. Роль початкової школи в розв'язанні цього завдання вирішальна. У молодших класах закладаються основи знань, умінь і практичних навичок, які необхідні для дальшого навчання, формуються моральні риси і якості, вміння дітей самостійно оволодівати знаннями, пробуджується інтерес до навчання, до творчих пошуків. У молодшому шкільному віці важливим засобом ефективної навчальної діяльності залишається дидактична гра. Завдяки їй розвиваються всі сторони психіки дитини, закладається фундамент для її шкільного навчання. У різні часи різні дослідники висували різні теорії і відстоювали різні погляди на гру. Завдяки їхнім дослідженням дитячої гри висунуто гіпотезу про історичне виникнення тієї форми гри, яка є типовою для сучасних дошкільників, і теоретично обґрунтовано, що рольова гра є соціальною за своїм походженням та змістом; визначені умови виникнення цієї форми гри в онтогенезі, і доведено, що гра виникає не спонтанно, а формується під впливом виховання; виділено основну одиницю гри, розкрито внутрішню психологічну структуру гри і простежено її розвиток і розпад.
Також виявлено, що основним змістом гри є діяльність; встановлено, що ігрова техніка - перенос значень з одного предмета на інший, скороченість і узагальненість ігрових дій є умовою проникнення дитини в сферу соціальних відносин; обґрунтовано, що виділення у грі реальних відносин дітей один з одним є практикою їх колективних дій; вияснено функції гри у психічному розвитку дітей молодшого шкільного віку.
Гра - це природна активність дитини. Тому її розвиток відбувається спонтанно, у відповідності з інтелектуальним дозріванням. При цьому зміст гри від чисто суб'єктивних побудов все більше наближається до адекватного відображення дійсності. В останній час у даному напрямку відбувається-процес зрушення від розгляду гри як проекції пізнавального розвитку до розгляду її як засобу пізнавального розвитку. У зв'язку з цим все більше уваги надається дослідженню характеристик гри, які б полегшили цей розвиток. Зокрема, досліджувались можливості різних типів сюжетно-рольової гри для розвитку мислительних процесів дітей. Такого виду дослідження дали поштовх до виникнення інтерпретації ігор як засобів, що полегшують навчання. У зв'язку з цим почалась інтенсивна розробка так званих навчальних ігор, спрямованих на засвоєння навчального матеріалу.
У сучасний період реформування освіти в Україні та врахування психологічних основ організації навчального процесу проблема розвитку молодших школярів загалом і в грі зокрема набуває особливого значення.
Недостатня увага організації ігрової діяльності з дітьми на уроках природознавства і зумовлює актуальність теми нашої роботи.
Метою роботи є дослідження особливостей використання гри на уроках у початкових класах. Об'єктом нашого дослідження є дидактична гра, а предметом - особливості використання дидактичних ігор у навчанні молодших школярів.
Завдання дослідження:
1)опрацювати психолого-педагогічну та методичну літературу з проблеми дослідження;
описати сутність дитячої гри та її структуру;
виявити особливості використання дидактичних ігор на уроках;
визначити умови ефективного використання ігрового методу;
5)охарактеризувати особливості використання ігор в передовому і масовому педагогічному досвіді;
6)розробити авторські пропозиції та обґрунтувати їх ефективність. При написанні роботи ми використовували такі методи дослідження: аналіз наукової літератури; спостереження; бесіда; вивчення передового педагогічного досвіду; теоретичне узагальнення.
Розділ 1. Дидактичні основи організації ігрової діяльності учнів
1.1 Ігрова діяльність в процесі розвитку особистості дитини як педагогічна проблема
Для того, щоб зрозуміти будь-яке явище, необхідно детально розглянути, вивчити і проаналізувати історію його розвитку. Це стосується і гри. Без розуміння того, як гру розглядали колись, неможливе усвідомлення її сьогоднішнього стану. Знання того, що таке гра, які її завдання і функції, як розвивається гра впродовж життя дитини є необхідним для результативнішого застосування гри у практиці навчання і виховання.
Значний внесок у вивчення дитячої гри зробили Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, Д.Б.Ельконін та інші. Першим серйозним кроком у цій сфері можна вважати дослідження Л.С.Виготського. Інтерес його до психології гри виник з однієї сторони у зв'язку із вивченням психології мистецтв, а з іншої -- в ході вивчення проблеми розвитку вищих психічних функцій. Працюючи над даною темою, вчений прийшов до цікавих тверджень і гіпотез. Він намагався зрозуміти: гра -- це переважаючий тип діяльності чи провідний? "Можливо, гра -- це тільки дзеркало процесів, які здійснюються в інших областях. Не можна приймати дзеркальне відображення за відображаючий предмет, хоча можна через дзеркальне відображення вивчати цей предмет" [6, 65].
Тому дитяча гра -- це є те дзеркало, в якому відображається доросле життя, до якого так прагне дитина, і за допомогою якого дитина вивчає світ дорослих, а дорослий -- світ дитини.
Інша - гіпотеза стосувалася відношення гри до розвитку дитини. Оскільки за грою стоїть зміна потреб і зміна свідомості, то гра містить у собі тенденції розвитку, вона є джерелом розвитку і створює зони найближчого розвитку. Якщо в зоні актуального розвитку дитина робить все самостійно, то в зоні найближчого розвитку дорослий допомагає дитині перейти у стадію актуального розвитку. В даній ситуації гра є тим дорослим, який допомагає дитині перейти на вищі щаблі розвитку.
Л.С.Виготський вважав, що у грі усі внутрішні процеси подані у зовнішньому вигляді. Дане твердження перегукується із висловом К.Д.Ушинського, який стверджував: "Ми добре б познайомились із душею дорослого, якби, могли заглянути у неї вільно, але в діяльності і словах дорослого нам доводиться тільки вгадувати його думку і ми часто помиляємось, тоді як дитина у грі відкрито показує своє душевне життя" [6, 67].
Увага Л.С. Виготського також була зосереджена на визначенні мотиву гри. Він вважав, що гра виникає тоді, коли з'являється тенденція до негайної реалізації своїх бажань. Гра і є виконанням цих бажань, що часто не усвідомлюються самою дитиною. Вчені вважають, що основним мотивом гри дитини у дошкільному віці є бажання робити як дорослий. Звідси, мотивом гри у молодшому шкільному віці може бути бажання знати як дорослий.
Одним з перших вчений звернув увагу, на важливий компонент гри "уявну ситуацію", яка полягає в прийнятті дитиною на себе ролі дорослого. Головними особливостями даного процесу є те, що під час гри відбувається перенесення значень одного предмета на інший і дії, які відтворюються, характеризуються узагальненістю та скороченістю.
Тому, за Л.С.Виготським, гра -- це "уявна ситуація", яка створюється дорослим або самою дитиною, в якій реалізуються дитячі бажання, в якій внутрішні процеси дитини проявляються у зовнішньому вигляді і яка є джерелом розвитку дитини [6, 64].
По-своєму важливими є висновки С.Л. Рубінштейна: "Гра - це осмислена діяльність, тобто сукупність осмислених дій, об'єднаних єдиним мотивом, під час яких виявляється певне ставлення особистості до навколишнього світу" [16, 261]. При цьому мотив проявляється у таких процесах: вираження різноманітних переживань, які є важливими для дитини; здійснення дій, цілей, які важливі за їх власним внутрішнім змістом.
Отже, можна сказати, що мотивом гри за Л.С. Рубінштейном є здійснення необхідних для самої дитини, дій, цілей, через які проявляються важливі для дитини переживання. Іншими словами: дитина в ігровій ситуації відтворює світ дорослих, до якого прагне, який є для неї важливий, і в цій же ситуації вона проявляє свої почуття та переживання.
В грі, стверджує С.Л.Рубінштейн, є відхід від дійсності, але є і проникнення в неї. Тому в ній немає втечі від реальності в придуманий світ.
Все, чим гра живе, і що вона містить у собі, все це береться з дійсності. Гра виходить за межі однієї ситуації, відволікається від одних сторін дійсності для того, щоб ще глибше виявити інше. Можливо, у цьому випадку гра і справді є "дзеркалом", відображення якого допомагає дитині дослідити довкілля [16, 263].
Глибокому аналізу піддала гру Г.О.Люблінська. Вона вважає, що творча ігрова діяльність характеризується такими особливостями [12]:
І.Гра є формою активного відображення дитиною навколишнього життя людей. Вивчення початкових форм гри та її розвитку в маленьких дітей показує, що вона виникає на основі наслідування і маніпулятивних дій з предметами. І чим більше можливостей для активної дії, тим цікавіша гра.
2. Характерною особливістю гри є сам спосіб, який дитина використовує у цій діяльності. Гра здійснюється комплексними діями, а не окремими рухами.
З.Гра, як і всяка інша людська діяльність, має суспільний характер, тому вона змінюється із зміною історичних умов життя людей. Ігри дітей змінюються, бо вони відображають життя, яке зазнає змін.
4. Гра є формою творчого відображення дитиною дійсності. Граючись, діти не прагнуть до точного і бездумного копіювання дійсності, а вносять у свої ігри багато власних вигадок, фантазії. У творчій грі дітей в найрізноманітніших поєднаннях переплітаються реальність і вигадка, прагнення до точного відтворення дійсності з найнесподіванішими порушеннями цієї реальності.
5.Гра -- це оперування знаннями; засіб їх уточнення і збагачення, шлях виправлення, а, отже, і розвитку пізнавальних й моральних здібностей дитини.
Дещо новими і більш глибокими, на наш погляд, є висновки Д.Б.Ельконіна, які він отримав під час своїх довготривалих досліджень. Так, вчений довів, що гра, а саме рольова гра, є соціальною за своїм походженням і за своїм змістом. Він розкрив умови виникнення рольової гри на межі дошкільного віку, яка з'являється не спонтанно, а формується під впливом виховання -- "гра в дошкільному віці є особливо сензитивна до сфери людської діяльності і міжлюдських взаємин". Основним змістом гри є людина -- її діяльність і ставлення дорослих один до одного, тому що гра є формою орієнтації в задачах і мотивах людської діяльності. Гра є важливою умовою проникнення дитини в сферу соціальних взаємин, їх своєрідного моделювання в ігровій діяльності. Д.Б.Ельконін вважає, що "значення гри не обмежується тим, що у дитини виникають нові по-своєму змісту мотиви діяльності і пов'язані з ними завдання. Істотним є те, що в грі виникає нова психологічна форма мотивів. Можна припустити, що саме в грі відбувається перехід від мотивів, які мають форму афективно забарвлених безпосередніх бажань, до мотивів, які мають форму узагальнених намірів, що стоять на межі свідомого" [21, 40].
Крім цього, на думку Д.Б.Ельконіна, у грі відбувається перебудова поведінки дитини -- вона стає довільною. Під довільною поведінкою вчений розумів поведінку, яка здійснюється у відповідності з прикладом і контролюється шляхом співставлення з цим прикладом як з еталоном.
Великий вплив гра має і на розвиток інтелектуальної сфери дитини. У грі не тільки розвиваються, формуються окремі інтелектуальні процеси, операції, але і відбувається пізнавальна "децентрація", тобто змінюється позиція дитини у відношенні до оточуючого світу, формується механізм можливої зміни позиції і координації своєї точки зору з іншими можливими точками зору.
Отже, гра - це засіб широкої соціалізації, форма навчання конкретним формам соціальної поведінки.
1.2 Психолого-педагогічні особливості формування та використання ігрової діяльності в навчальному процесі початкової школи
Дидактичні ігри на уроках застосовуються у навчанні всіх вікових груп дітей. Особливістю їх є те, що вони створюються і розробляються дорослими для навчання дітей. Дидактичні ігри поєднують елементи навчання з радісною для дітей ігровою діяльністю.
Головний зміст дидактичних ігор на уроках полягає у тому, що дітям пропонується виконати задачу, яка складається дорослими у певній цікавій ігровій формі. Головна мета - допомогти сформувати пізнавальну активність дитини. Гра при цьому виступає не тільки як засіб закріплення знань, але як і одна з форм навчання. На відміну від усіх інших типів ігор дидактична гра має свою структуру: зміст, дидактичну задачу, правила та ігрові дії. Звідси можна побачити, що ігри з правилами беруть свій початок із сюжетно-рольових ігор. Існують різноманітні види дидактичних ігор: ігри з предметами, настільні ігри, словесні ігри та інші [1]. Крім нового елемента гри (задачі), ще виділяють інші новоутворення: мотив дидактичних ігор починає все більше орієнтуватися не на процес гри, а на її результати.
Дидактична гри має сталу структуру, яка відрізняє її від інших видів діяльності. Структура дидактичної гри - це основні елементи, які надають їй форми навчання та гри одночасно: дидактичні та ігрові завдання, ігровий задум, ігрові дії, правила, пізнавальний зміст, результат. Дидактичні завдання визначаються вихователем відповідно до програми. Ігрові завдання - це завдання, які виконуються дітьми в ігровій діяльності. Постановка двох завдань (дидактичних та ігрових) відображає взаємозв'язок навчання та гри.
Ігровий задум в дидактичних іграх здебільшого виражений у самій назві. Ігрові дії надають дидактичній грі ігрової форми і викликають у дітей інтерес до її змісту. Вони полягають у перестановці предметів, їх збиранні, у розкладанні картинок, наслідуванні рухів тощо [20].
Кожна дидактична гра має правила, які підпорядковані ігровому задуму і змісту гри та водночас виконують дуже важливу функцію - організовують гру. Правила гри - це точно визначені вимоги до дітей. Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст. Отже, дидактична гра належить до класу ігор з правилами, оскільки виділення і усвідомлення системи ігрових і навчальних задач відбувається за допомогою наявності певних фіксованих правил гри. Система правил кожної дидактичної гри дає змогу не лише визначити зміст освіти, що реалізується в грі, а й дозувати його, розподіляти за окремими навчально-ігровими циклами [1].
Ігровий кодекс задає часовий і організаційний режим навчання, визнає певний розпорядок, відповідно до якого нормується взаємодія молодших школярів між собою і з вчителем. Тому дидактичну гру можна трактувати, як форму навчання, де засвоєння змісту освіти під керівництвом вчителя опосередковано їхньою ігровою взаємодією, що регулюється певними, встановленими правилами гри, режимом.
В структурі дидактичної гри виділяють відносно самостійні елементи -- гру і навчання, кожний з яких має складну організацію, що відображає їх специфіку. Третім основним елементом структури є ігрова модель, на основі якої тільки і може здійснюватись реальна ігрова взаємодія учнів між собою та з педагогом у процесі гри [17]. Ігрова модель поєднує автора дидактичної гри та її учасників. Тому необхідно розглядати її з двох позицій.
З одного боку, це форма втілення авторського задуму, це форма відображення певних висновків про закономірності ігрової діяльності і навчання, про педагогічні умови ефективного застосування даної моделі, про характер взаємодії дітей та вихователів в ході гри і навчання. Вихователь переносить усі ці знання на ігрову модель, внаслідок чого вона стає результатом проективної діяльності педагога.
З іншого боку, ігрова модель стає вихідним елементом структури діяльності учасників, проектом здійснення цієї діяльності. Вона є ядром, організуючим стержнем дидактичної гри.
Порівняно з процесом проектування дидактичної гри в її реальному ході змінюється не лише місце ігрової моделі, але і зв'язок ігрової діяльності інавчання. Якщо автор гри підпорядковує ігрову форму змісту освіти, то суб'єкти дидактичної гри на основі ігрової моделі розгортають передусім ігрову діяльність. У свою чергу, гра виступає приводом для здійснення навчання і стає емпіричною базою навчальної діяльності. Це означає, що діти й учителі в межах ігрової діяльності є рівноправними партнерами [18].
Ігрова модель як один з основних елементів дидактичної гри містить в собі конкретний зміст освіти, чергова порція в кожному циклі дидактичної гри є метою навчання і об'єктом засвоєння молодшими школярами і встановлюється у дидактичному матеріалі. Двома іншими елементами -ігровий кодекс, що представлений системою правил та певний ігровий матеріал, що містить в собі засоби, через які реалізуються правила гри (жетони, фішки, опис правил, ролей, сюжету тощо). Ігровий кодекс та ігровий матеріал цілком підпорядкований змісту освіти.
Діяльність учасників дидактичної гри на уроках розгортається на основі навчально-ігрових задач, які являють собою органічний синтез ігрової й навчальної задачі. Ігрова задача виступає як привід для звернення дітей до навчальної задачі [7]. Вона створює установку і психологічну готовність молодших школярів до виконання навчальних дій, формуючи тим самим мотив навчальної діяльності. В свою чергу розв'язання навчальної задачі сприяє засвоєнню дітьми чергової порції змісту освіти й наповнює ігрову діяльність новим поглибленим теоретичним змістом.
На відміну від системи навчальних задач, на яких розгортається навчання у традиційних його формах, система навчально-ігрових задач у дидактичній грі не завжди буває представлена у явному вигляді, а послідовність зміни цих задач у процесі гри заздалегідь не визначена. Саме невизначеність ігрового процесу, непередбачуваність його розвитку є найважливішою процесуальною характеристикою ігрової діяльності.
Отже, дидактичні ігри є невід'ємною частиною навчального процесу, які активізують активність дітей, вчать застосовувати набуті знання на практиці.
1.3 Дидактична гра як метод навчання: характеристика основних понять проблеми
Гра і світ цікавого не перестають впливати на розвиток дитини в навчальному процесі школи. Гра допомагає активізувати навчальний процес, розвиває спостережливість дітей, увагу, пам'ять, мислення, збуджує інтерес до навчання. Урізноманітнення видів роботи із застосуванням гри знімає втому, гальмівні процеси мозку, загострює пам'ять.
Однак уже в молодших класах гра, її значення в навчальному процесі поступаються місцем перед навчанням. Навчання не можна пристосувати до дитячих розваг, навмисно полегшувати його тільки для того, щоб дитині воно не здавалось нецікавим. К.Д.Ушинський зазначав, що треба привчити дитину робити не тільки те, що її захоплює, а й те, що не захоплює.
Отже, дитину треба готувати до найголовнішої справи всього людського життя -- серйозної, наполегливої праці, яка неможлива без напруження мислення. Завдання початкової школи -- поступово навчити дітей долати труднощі не тільки фізичної, а й розумової праці, поступово прищеплювати дітям навички напруженої, творчої, розумової діяльності. Якщо дитині в навчанні все дається легко, то поступово в неї розвиваються лінощі мислення, що призводить до формування легковажного ставлення до життя і праці. Це свідчить про те, що застосування гри і використання цікавого на уроках повинно бути не надмірним і не штучним [11].
Дидактичні ігри можна включати у систему уроків. Це передбачає попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання та обмірковування, де їх використання найбільш своєчасне й ефективне порівняно з іншими методами. Педагогічні дослідження дали можливість виділити оптимальні способи використання ігрової діяльності в системі уроків:
¦ весь урок будується як сюжетно-рольова гра (наприклад, деякі уроки
навчання грамоти, що мають на меті ознайомити дітей з новими звуком
і літерою; уроки-мандрівки; уроки ознайомлення з навколишнім, розвитку мовлення тощо);
під час уроку як його структурний елемент;
під час уроку кілька разів створюються ігрові ситуації (за допомогою казкового персонажа, іграшки, незвичного способу постановки завдання, елементів змагальності тощо) [17].
Головні умови ефективності застосування дидактичних ігор -органічне включення в навчальний процес; захоплюючий сюжет, наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов'язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до школярів (його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей) [19]. Коли якусь гру використовують надто часто, виникає небезпека втрати інтересу дітей до неї, бо зникає новизна. У цьому разі не слід залишати незмінними ігрові дії, в зміст треба вносити щось нове: ускладнювати правила, змінювати предмети, включати елементи змагання, починати гру з несподіваної лічилки або ігрового зачину.
Пояснення вчителя під час проведення гри має бути лаконічним і зрозумілим, пробуджувати інтерес. Чим молодші учні, тим доцільніше не тільки пояснювати, як грати, а й показувати, як це робити. (Зрозуміло, участь класовода залежить від змісту гри.) [22]. Наприклад, гру «Відгадай», мета якої -- розвиток зв'язного мовлення, вміння точно й коротко описати предмет, доцільно почати з розповіді-зразка, щоб діти зрозуміли, як розповідати про характерні ознаки предмета.
Деякі вчителі вважають, що дидактичні ігри найдоцільніше проводити наприкінці уроку, оскільки в цей час діти найбільше стомлені. Це не завжди правильно, нерідко саме ігрова ситуація може бути найкращим початком уроку. В ігровій формі можна ефективно ознайомити дітей з новим способом дій, пожвавити процес тренувальних вправ [3]. Діти із задоволенням виправляють помилки Незнайка, «розмовляють» з Чомучкою, учаться в «лісовій школі» або діють разом з казковим героєм, виконуючи тренувальні вправи. В іграх-вправах молодші школярі знаходять виходи з числових лабіринтів, розв'язують ребуси, складають загадки. Усе це не тільки пожвавлює навчальний процес, а й запобігає втомі.
На уроках вчитель у поєднанні з іншими методичними прийомами використовує ігри, загадки, вікторини, ігри-подорожі залежно від теми, мети уроку, змісту навчального матеріалу, знань учнів та ін. Використовують їх як для перевірки і закріплення здобутих знань, так і для поглиблення та розширення їх на всіх етапах уроку -- при подачі нового матеріалу, закріпленні вивченого.
Для розвитку кмітливості дітей широко використовують загадки. Вони дають не повний, але досить точний опис предметів або явищ природи. Навколишній світ дає великі можливості для створення різних загадок про рослини, тварин, явища природи. Загадки можна використати на різних етапах уроку. Для цього вчитель заздалегідь підбирає їх відповідно до теми і мети виучуваного матеріалу і визначає, на якому етапі доцільніше їх використати. Можна використати загадки на початку викладання нового матеріалу як цікаве введення в світ того предмета або явища, про які йтиметься на уроці. Наприклад, загадку «У великій шапці на одній ніжці скік-поскік, під листочок зник» можна запропонувати перед початком вивчення теми «їстівні та отруйні гриби»; для закріплення теми «Ліс» використати загадки: «Навесні веселить, влітку холодить, восени живить, взимку гріє» (дерево) або «Навесні цвіте, влітку плід несе, восени не в'яне, взимку не вмирає» (ялина, сосна) [2].
На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує багато часу на приготування обладнання, запам'ятовування громіздких правил. Перевагу слід віддавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги.
Розділ 2. Використання дидактичної гри у навчальному процесі початкової школи
2.1 Загальна характеристика досвіду використання ігрової діяльності молодших школярів
Дидактичні ігри використовуються на уроках з усіх навчальних дисциплін початкової школи. Охарактеризуємо особливості використання ігрового методу у досвіді роботи вчителів початкових класів.
Так, ігри часто використовуються у формуванні читацьких умінь і навичок молодших школярів. Для того, щоб школяр оволодів ігровою діяльністю у процесі навчання читанню, він повинен навчитися виконувати дві дії: 1) будувати схеми різних слів; 2) до готової схеми підібрати різні слова [22]. Ці дві дії легко розвиваються у грі «Чарівна країна». Умови гри наступні: «У нашій чарівній країні є все, що є на Землі. Але це все невидиме. Будь-який предмет з'явиться перед нами лише тоді, коли правильно написати його ім'я на схемі. Предмет з'явиться і тоді, коли схема буде неправильною, але тоді він буде поламаний і неточний».
Наведемо приклад розгортання гри під час засвоєння складових схем.
Сюжет «Політ на Місяць». «Насамперед, - говорить вчитель, -
побудуємо ракету. Для цього діти на листах малюють схему: /
Якщо вчитель помічає, що у когось схема виконана з помилкою, він просить клас вирішити: чия ракета полетить - Петра чи Віталія.
Ракету побудували, летимо. Раптом прилад повідомляє, що у нас аварія ось де: (показання приладу на місці помилки у схемі). Терміново шукайте аварію! Ти вважаєш, що зламаний двигун? Ні, на приладі - три склади. Скоріше, а то трапиться біда!..» Так, діти (з підказкою вчителя) виявляють, що зламався двигун, лагодять його і благополучно роблять посадку на місяць. Удома на листах з схемами діти малюють свій політ на Місяць.
За таким принципом можуть будуватися найрізноманітніші ігри. Вчитель може «повести» клас і в майбутнє, і в глибоку старовину, і в гості до морського царя. Важка і незвична для дітей робота зі схемами буде виконана з найбільшим ентузіазмом. Покажемо, як в цій грі можуть вживатися звукові схеми слова, які будуються впродовж всього періоду букваря навчання і які є основою для формування навиків читання і письма. Оскільки ігри зі схемами не обмежені запасом пройдених букв, вчитель може вільно імпровізувати їх сюжети по заданих зразках [19].
Гра «Яка буква заблукала?». Співвідношення звукобуквеної форми слова з його значенням - не елементарне, а досить важке завдання для дитини, яка тільки почала поєднувати звуки у слова. Багато дітей, «прочитавши» слово, не можуть відповісти на питання: «Яке слово ти прочитав?» Для того, щоб при читанні для дитини відразу постало завдання пошуку сенсу прочитаного, вводяться ігри із спотвореними словами. Характер спотворень повторює основні типи дитячих помилок в період букварного періоду навчання грамоти. Це перш за всепропуски,
перестановки, заміни букв в сильних позиціях (там, де звучання співпадає з написанням). Помилок в правописі ненаголошених голосних, глухих і дзвінких приголосних діти поки не можуть помітити. Гра будується так. Вчитель показує дітям картинку з підписом і попереджає, що якась буква в підписі «заблукала». У дітей аркуш паперу, де вони повинні написати лише одну букву - ту, яка «заблукала» [3].
У початкових класах рекомендується якомога більше вправ проводити у формі гри. Розглянемо найпоширеніші математичні ігри [14].
Мовчанка Для гри беруть яку-небудь геометричну фігуру, у центрі якої і по контуру записують числа. Біля числа, розміщеного в центрі, ставлять знак однієї з арифметичних дій. Сталим є число, записане в центрі. Гру проводять так: учитель показує указкою на одне з чисел, записаних по контуру, а діти виконують зазначену дію цього числа з числом, записаним у центрі. Викликаний учень записує результат. Решта учнів підняттям руки сигналізує про допущену помилку. Всю роботу виконують мовчки. Гру можна змінити: учитель показує на число, а діти мовчки показують результат на розрізних цифрах. Великий інтерес викликають у дітей красиво оформлені "мовчанки", наприклад „Хто найкращий капітан чи космонавт?".
Магічні, або цікаві, квадрати Це квадрати, які складаються з 9, 16, 25 кліток. У клітках мають бути записані такі числа, сума яких у всіх напрямах (рядках, стовпчиках і діагоналях) однакова. В одному випадку всі числа задані -квадрат заповнений (див. перший квадрат). Треба перевірити, чи є квадрат магічним. У другому випадку в квадраті не всі числа задані, але названо суму (див. другий квадрат). Треба заповнити квадрат. У третьому випадку і числа не всі задані і суму не названо, треба ще знайти цю суму і після цього заповнити квадрат (див. третій квадрат).
Сума 15 Є й інші ігри: „Кращий обліковець", „Сходинка", „Лабіринт", „Математична естафета", відгадування чисел, задуманих дітьми, тощо. Усі вони сприяють розвитку навичок усних обчислень. Вибираючи гру, вчитель повинен керуватися тим, що це не самоціль, що тільки та гра на уроці принесе користь, яка за короткий час дає можливість виконати найбільше число операцій і охопити всіх учнів.
На уроках природознавства вчитель у поєднанні з іншими методичними прийомами використовує ігри, загадки, вікторини, географічні ігри-подорожі залежно від теми, мети уроку, змісту навчального матеріалу, знань учнів та ін. Використовують їх як для перевірки і закріплення здобутих знань, так і для поглиблення та розширення їх на всіх етапах уроку -- при подачі нового матеріалу, закріпленні вивченого.
Найефективніше використовувати гру при повторенні, коли виникає потреба перевірити знання про природничі об'єкти, вміння давати коротку характеристику їх, розподілити за певними ознаками на групи та ін. Для цього можна використати гербарії, колекції, різні види лото (біологічні, географічні, топографічні), вікторини, задачі і вправи тощо. Наприклад, можна запропонувати вибрати з гербарію рослини лісу і розподілити їх на дерева, кущі, трави; вибрати лікарські рослини лісу, рослини луків; культурні рослини розподілити на групи: зернові, технічні, круп'яні, пояснити, чому вони так називаються; вибрати з колекції корисні копалини, картини з зображенням тварин і пояснити їх; запропонувати вікторину «Перевірте, як ви орієнтуєтесь в природі» [2].
При повторенні іноді пропонується гра, коли вчитель називає предмети, серед яких треба визначити ті, які поставлені за умовою. Наприклад, учитель називає птахів, серед них треба виділити перелітні (при називанні зимуюч и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.