На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Види форми органзацї навчання студентв. Класно-урочна система органзацї навчання, урок як основна форма педагогчного процесу. Особливост форм органзацї навчального процесу по спецальних предметах, методи навчання та їх основн групи.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 29.09.2010. Сдан: 2010. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Методи та форми активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів
ЗМІСТ

Вступ
1.Основна частина
Види і форми організації навчання студентів
Класно-урочна система організації навчання, урок як основна форма організації навчального процесу
Інші форми організації навчального процесу
Особливості форм організації навчального процесу по спеціальних предметах спеціальності «механізація с.г.»
Методи навчання та їх основні групи
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП

Актуальність і значення теми: " Методи та форми активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів при вивченні дисципліни: "Ремонт с.г. техніки".
Докорінні перетворення, що проходять у всіх сферах народного господарства, перехід до нових форм господарювання ставлять перед системою освіта якісно нові вимоги до підготовки фахівців для всіх галузей народного господарства України. У відповідності до цих вимог потребують кардинальних змін і удосконалення всі складові компоненти системи фахової освіти: необхідність у визначенні нових напрямків підготовки фахівців, запровадження нових спеціальностей та спеціалізацій, перегляд змісту освіти і навчання, розробки нових форм та методів навчання.
Нині успіх в соціально-економічному розвитку країни значною мірою визначається рівнем професійної підготовки фахівців, раціональним розміщенням кадрового потенціалу і його кваліфікацію, безпосередньою участю наукових працівників у виробничій сфері. Рівень освіченості індивіда, його кваліфікація, компетентність, ділова культура та соціальна позиція стають пріоритетними факторами у вирішенні завдань розбудови нашої держави. Високий рівень професійної освіти є важливим чинником стимулювання економічного розвитку в міжнародному масштабі.
Для успішного вирішення проблем, які стоять перед аграрним сектором економіки України, необхідною умовою є підготовка висококваліфікованих кадрів.
Завдання, які стоять перед вищою сільськогосподарською освітою вимагають від науково-педагогічних працівників освітніх закладів І-ІУ рівнів акредитації глибоких психолого-педагогічних та спеціальних знань в організації навчально-виховного процесу, активного запровадження високоефективних педагогічних технологій, нових форм та методів навчання і виховання студентів.
Вирішальним у виконанні цих завдань є знання і володіння методикою навчання спеціальних аграрних дисциплін, від яких в значній мірі залежить якість підготовки фахівців-аграріїв.
Теорія та методика професійного навчання на базі педагогіки і психології розглядає загальне положення організації навчально-виховного процесу в аграрному вищому навчальному закладі і допомагає викладачу-предметнику визначати найбільш оптимальні шляхи для вирішення навчально-виховних завдань та обрати найбільш раціональний варіант в будові процесу навчання предмету. Чим відповідальніше підходить викладач до вибору форм і методів організації навчально-виховного процесу, тим вагоміший результат: студенти краще оволодівають знаннями, вміннями і навичками з його предмету. Звичайно, багато залежить від вміння, таланту і здібностей викладача. Але багато відповідальності лежить також і на студентах, на їх активності. Ось тут і потрібна взаємна співпраця: викладач-студент, яка найкраще активізує навчально-пізнавальну діяльність студентів. Саме такій співпраці і підпорядковані форми і методи навчально-виховного процесу, описані в даній роботі. Актуальність даної теми переоцінити просто неможливо, бо кожному викладачеві, який творчо підходить до розв'язання проблем нинішньої освіти, а тим паче професійної, без на просто не обійтися. Бо як добре провести урок, не знаючи форм і методів його проведення? Звичайно, які описані в дидактичній літературі. Але скільки є нетрадиційних?! Ось тут і розкривається вміння і талант викладача до творчого підходу їх використання, до співпраці з студентом.
І. ОСНОВНА ЧАСТИНА

1.1 ВИДИ І ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ

Одним з важливих питань, яке розглядає сучасна теорія навчання (дидактика) - ас питання форм організації навчально-виховного процесу. Якщо зміст навчання виповідає на питання "чому вчити?", принципи визначають основні перині положення, вимоги до навчального процесу. Методи визначають шляхи і способи навчання, засоби вказують на те, за допомогою чого вчити, а форми навчання найкраще вказують на раціональну організацію навчання.
Під формами організації навчального процесу слід розуміти види навчальних занять, які відрізняються один від одного дидактичною метою, складом студентських груп, їх підготовленістю, віковими особливостями їх, місцем проведення та іншими чинниками. Застосування тих чи інших форм навчання визначається навчально-виховною метою і залежить від змісту і методів роботи.
У сучасній педагогіці розрізняють форми здобуття освіти:
а) загальні форми навчання;
б) форми організації навчально-виховного процесу.
Форми здобуття освіти: вечірня, заочна, дистанційна, екстернат.
В залежності від дидактичної мети, завдань, кількості студентів, місця проведення тощо, загальні форми навчання умовно можна поділити на три групи: Масові: лекції, конференції, конкурси, олімпіади. Групові : різні типи уроків, що сприяють активному навчанню студентів; екскурсій; семінарські заняття; консультації. Організаційні форми: практичного навчання (різні види практик з предмету), ділові ігри, дослідницька робота, курсове проектування та ін. Індивідуальні форми: самостійна робота, курсове проектування, консультації, дослідницька робота, дипломне проектування.
Найбільш важливою в дидактиці є форма організації навчально-виховного процесу. В цій формі найбільшого поширення набули урок, лекція, семінарське заняття, лабораторно-практичні заняття, самостійна робота, екскурсії та ін.
На основі форм організації навчально-виховного процесу у вищій школі базуються організаційні системи навчання. До них належать такі системи:
Класно-урочна, лекційно-семінарська та індивідуальна. Всі ці системи успішно використовуються в коледжі і мною, як викладачем по спеціальності "Механізація с/г". Але частіше за все я використовую лекційно - семінарсько-практичну форму навчання. Справа в тому, що по предмету "Ремонт с.г. техніки" є чимало (к-сть годин) годин на практичне навчання, то доцільно проводити таку форму навчання. На лекціях студенти одержують необхідну суму знань, на семінарських заняттях відповідно доповнюють, поглиблюють їх, а викладач має змогу пересвідчитися в тому, як добре засвоїли студенти дану тему, визначити ті програми в знаннях, над чим необхідно попрацювати, щоб повністю закріпити знання практично роботою і щоб повністю підготовленими студенти підійшли до контрольно-облікового заняття, тобто до заліку.
На мою думку, лекційно-семінарська форма навчання має ряд суттєвих переваг:
вона створює умови для забезпечення високого наукового рівня викладання, запрошення науковців, відомих вчених, передовиків виробництва, використання спеціальних кабінетів, лабораторій;
охоплює значно більшу кількість студентів, що вивчають даний предмет.
Дана система має різні варіанти залежно від специфіки конкретного предмета, мети підготовки фахівця, освітньо-кваліфікаційного рівня тощо.
1.2 КЛАСНО-УРОЧНА СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ, УРОК ЯК ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Класично-урочна система є чи не найважливішим класичним винаходом у дидактиці. З часів Яна Амоса Коменського, якого справедливо вважають її творцем, класно-урочна система вже 350 років панує як форма організації навчально-виховного процесу в школах і навчальних закладах усього світу. У 20-х роках були численні спроби замінити її, але ці "замінники" не виправдали себе.
Основною формою організацій навчально-виховного процесу є урок. Процес навчання складається з окремих ланок-уроків, кожний з них зв'язаний з попереднім єдиним ланцюжком. Кожний урок це безпосереднє продовження того, що засвоїли учні раніше і в той же час - це сходинка до майбутніх знань. Вимоги до уроку поділяються на дидактичні, виховні, психологічні та гігієнічні.
Дидактичні вимоги до уроку :
Чітке визначення освітньої мети уроку у відповідності до його освітньої функції.
Здійснення у своїй системі уроків дидактичних принципів навчання.
Обрання найбільш раціональних методів і прийомів, а також засобів для досягнення визначеної мети уроку.
Застосування внутріпредметних та міжпредметних зв'язків.
Структура і зміст уроку залежить від дидактичних завдань, які вирішуються на ньому.
Основні з них: повторення вивченого раніше матеріалу; вивчення нового матеріалу; закріплення знань; формування умінь та навичок; застосування знань, вмінь та навичок при вирішенні пізнавальних і практичних завдань. Необхідно поєднувати різні типи уроків при вивченні теми.
При вивченні окремих тем з предмету "Трактори і автомобілі" я часто застосовую комбінований тип уроку, на якому вирішую кілька дидактичних задач. Цей урок складається з таких основних частин:
1) визначення теми і мети уроку;
2) перевірка знань, вмінь, навичок, повторення і закріплення раніше вивченого матеріалу з метою удосконалення знань і підготовки студентів до активного сприймання нового матеріалу;
засвоєння нових знань, узагальнення і виводи;
первинне закріплення знань, вироблення вмінь і навиків;
перевірка якості їх засвоєння;
домашнє завдання.
На комбінованому уроці 1-2 хвилини відводяться на організаційний момент, 15-20 хвилин на перевірку раніше вивченого матеріалу, 55-60 хвилин на виклад нового матеріалу, 5-6 хвилин на закріплення і 1-2 хвилини на домашнє завдання. Великий ефект дають уроки, на яких з викладом нового матеріалу комбінується тільки наступне закріплення. Застосовуються уроки, на яких перевірка знань, повідомлення нового матеріалу здійснюється без спеціального закріплення, або навпаки, пояснення супроводжується закріпленням і перевіркою знань. Урок -не лише форма навчальних знань, але й форма процесу навчання. А тому від структурного рішення уроку, яке дозволяє знайти оптимальні умови для навчання, залежить ефективність процесу навчання. Ефективність уроку значно підвищується, якщо стадії процесу засвоєння знань - сприймання, осмислення, закріплення - представлені в цьому органічному зв'язку і послідовності. Необхідно постійно і максимально підвищувати інформаційну ємність уроку і педагогічну ефективність процесу навчання.
Ефективність процесу навчання підвищується при науково обґрунтованій його організації. Відомо, що засвоєння знань, вмінь і навичок учнями однієї і тієї групи нерівномірні. Отже, щоб правильно і ефективно навчати на уроці, викладачу потрібно знати не тільки свій предмет і методику його викладання, але й студентів, з якими працює, їх індивідуальні особливості. Процес навчання на уроці необхідно індивідуалізувати, тобто використати систему дидактичних засобів, при якій навчання цілої групи проводиться з врахуванням індивідуальних особливостей учнів. Робота по індивідуалізації навчання складається з двох основних елементів : а) систематичного вивчення учнів з метою визначення їх індивідуальних здібностей; б) розробки і проведення уроків з врахуванням даних, одержаних в ході вивчення.
До уроку ставляться виховні вимоги:
постановка виховної мети уроку і відповідного завдання учнів у їх розумовому, моральному, трудовому напрямах. Елементи виховання мають входити до виховної тканини уроку;
врахування індивідуальних особливостей учнів, зокрема інтелектуального розвитку, мотивації ставлення до навчання, дії стимулювання методів, дії стимулювання методів, ступеня самостійності в оволодінні знаннями.
Психологічні вимоги до уроку:
організація і здійснення сприймання та усвідомлення, запам'ятовування і осмислення навчальної інформації;
розвиток довільної та післядовільної уваги учнів, її концентрація на найскладніших і найвідповідальніших знаннях (поняттях, правилах, законах);
застосування мнемонічних прийомів (механічного і смислового) запам'ятовування знань, тренування вмінь на уроці, а також у ході виконання домашніх завдань;
- розумове виховання та самовиховання особистості в процесі навчання.
Гігієнічні вимоги до уроку:
забезпечення чергування методів і прийомів у ході уроку, щоб не допускати втоми і розумового перевантаження при викладанні складної, важкої для сприймання теми;
дотримання режиму гігієни, аерації повітря в аудиторії (провітрювання перед уроком, вологе прибирання);
стеження за станом здоров'я студентів і звільнення від уроку тих, на кого є підозра щодо інфекційного захворювання або на ГРЗ;
викладач повинен приходити на урок здоровим.
Ці узагальнені вимоги щодо уроків деталізуються при викладанні кожного предмета в типах уроків, у їх конкретній структурі - комплексному переліку елементів уроку в їх послідовності та наступності, адже залежно від компонування уроку поелементно утворюється певний тип уроку. Комбінований тип уроку ми вже розглянули. Познайомимося з іншими типами:
- урок повідомлення нових знань з такою структурою:
початок уроку (підготовка студентів до роботи на уроці);
викладач нового матеріалу (тема, план уроку, словесні і навчальні методи вивчення або практичний метод);
висновки з нового матеріалу (у вигляді поточного опитування або повторення з підручником, записом у зошиті);
інструктаж щодо домашнього завдання.
- урок повторення попереднього матеріалу з слідуючою структурою:
початок уроку;
використання різних методів репродуктивних, творчих, проблемно-пошукових, методів контролю і усного опитування, письмової роботи у вигляді відповідей на запитання, дидактичних ігор, лабораторної чи практичної роботи, праці над підручником або додатковими джерелами);
3) інструктування з домашнього завдання з домашнього завдання (на повторення раніше вивченого матеріалу);
- контрольно - перевірочний урок:
організація учнів до контрольного уроку;
письмова контрольна робота (задача, завдання по картках, схема -креслення, заповнення таблиці);
індивідуальне закінчення роботи, підбиття її підсумків.
1.3 ІНШІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

а) семінарські заняття.
Метою проведення семінарських занять в коледжі є розширення самостійної роботи учнів, залучення їх до поглибленого вивчення джерел. Форма семінару визначається змістом теми, рівнем підготовки студентів, їх спеціальністю. Я застосовую такі види семінарських занять:
розгорнута бесіда на основі матеріалів, підготовлених учнями;
читання доповідей, підготовлених студентами;
теоретичні конференції з обговоренням рефератів, написаних студентами;
4) виробничі семінари.
Розгорнута бесіда дозволяє залучити до обговорення більшу кількість студентів. При такій формі навчання студенти готують матеріал по всій темі і виступають по бажанню або по виклику викладача. Викладач ставить проблемні питання, які породжують дискусію спори, обмін думками. На семінарі заслуховуються повідомлення , підготовленні студентами на найбільш актуальних питаннях. Дуже важливо, щоб такі повідомлення студентів містили елементи самостійних пошуків.
Систему доповідей я не можу застосувати по своєму предмету, бо вона широко використовується при викладанні суспільних наук.
Теоретичні конференції з обговоренням рефератів учнів проводяться при підведенні підсумків виробничо - технологічної практики. Теми рефератів видаються студентам за 3-4 тижні до проведення конференції. Всі написані реферати перевіряються викладачем, а найбільш цікаві виносяться на загальне обговорення. Ці реферати повинні представляти дослідження певного процесу, наприклад ремонтних робіт, самостійний аналіз того чи іншого питання.
Позитивний ефект дає проведення виробничих семінарів. Така форма професійного навчання стала застосовуватися в останній час у виробничих майстернях коледжів. Темою семінарів є вивчення передових методів праці, розробка студентами пропозицій по їх впровадженню на робочих місцях, аналіз причин браку і розробка заходів по їх попередженню. На семінарах обговорюються практичні питання наукової організації праці. При підготовці доповідей і повідомлень студенти ведуть спостереження і експерименти, узагальнюють раніше набутий досвід, консультуються в майстрів виробничого навчання, викладачів. Завершальний момент семінару - практична реалізація прийнятих на семінарах пропозицій.
б) проведення практикумів.
Практикум - це практичний різновид семінару, метою якого є формування навичок розумового і трудового характеру, вмінь проведених дослідів, профорієнтаційні цілі. На відміну від теоретичного семінару на практикумі наукові досліди ставляться точніше, робляться певні розрахунки й обчислення, креслення, проводяться певні спостереження, з предмету "Ремонт с.г. техніки" практикуми виробничого характеру проводяться на базі ремонтних майстерень.
в) лабораторні заняття.
Лабораторні заняття є одним із засобів здійснення зв'язку між теоретичним навчанням і виробничо-технологічною практикою. Завдання проведення лабораторних робіт-познайомити учнів з технологічними процесами і їх закономірностями, з технологічним обладнанням, його характеристикою. Познайомити не шляхом показу або пояснень викладача, а через спрямовану викладачем практичну діяльність самих учнів. Ця діяльність повинна бути творчою, близькою до дослідницької, що проводиться у виробничих умовах.
Технічні засоби лабораторій навчального закладу повинні відповідати сучасним вимогам педагогічної науки, знаходитися на рівні останніх досягнень науки і техніки, бути надійними і зручними в роботі, відповідати нормам
технічної естетики. Раціональне використання техніки в навчальному процесі полегшує працю викладача, значно підвищує якість навчання, сприяє активізації розумової діяльності студентів. Цілі і задачі лабораторних занять:
експериментально перевірити і підтвердити основні теоретичні висновки, глибше проникнути в суть основних проблем, що існують у виробничій сфері по будові та роботі тракторів і автомобілів;
переконатися в істинності знань, набутих студентами, перевірити результати розрахунків;
опрацювати основні методи досліджень різних технічних устаткувань та їх схемних рішень, вивчити методи оформлення технічної документації;
набути навики самостійної постановки і організації навчального експерименту;
- вміти аналізувати теоретичні і практичні положення, що вивчаються, встановлювати між ними логічний зв'язок.
Для успішного розв'язання цих задач необхідно враховувати ряд дидактичних вимог:
1) кожне лабораторне заняття повинно серйозно готуватися. До нього заздалегідь у відповідності до технологічної карти його проведення готуються як студенти, так і я, як викладач;
2) зміст лабораторного заняття повинен відповідати рівню знань студентів на даному етапі навчання;
4) лабораторні заняття студенти повинні виконувати самостійно.
При організації і проведенні лабораторних робіт викладач і лаборант обов'язково керуються такими методичними вказівками:
а) заздалегідь детально і старанно готують кожне лабораторне заняття;
б) вимагають від студентів постійного виконання правил внутрішнього розпорядку;
в) викладач продумує і гранично чітко та конкретно розриває студентам мету кожного лабораторного заняття;
г) слідкує за тим, щоб при виконанні лабораторної роботи, всі студенти були завантажені в однаковій мірі і могли до вирішення поставлених перед ними завдань підходити творчо;
д) вимагає своєчасної здачі звітів за виконану роботу;
е) супроводжує прийом звітів опитуванням по суті теми проведеної роботи і порядку її виконання, щоб вияснити на скільки глибоко засвоїв студент зміст лабораторного заняття; на скільки творчо підходить він до розв'язання проблем, поставлених перед ним;
є) допускає студентів до чергового лабораторного заняття тільки після того, як вони здадуть звіт по попередній роботі;
ж) звіт повинен бути складений кожним студентом окремо, групові звіти не допускаються.
Велике визнання одержали лабораторні заняття, проведені у виробничих умовах. їх мета не лише вивчити складне устаткування , нову техніку та технологічні процеси, а й виконати виховну роль: розвинути вміння у складних ситуаціях, шукати і приймати правильні рішення.
г) навчальні екскурсії.
Важливе місце в навчальному процесі коледжу займає екскурсія на виробництво, бо дозволяє побачити виробничі об'єкти і процеси в природній обстановці. Такі екскурсії бувають загально пізнавальними і тематичними. Загальноознайомлююча екскурсія проводиться, як правило, для студентів І-ІІ курсів на те підприємство, яке відповідає профілю обраної спеціальності з метою ознайомлення їх з організацією виробництва та окремих його ланок.
Завдання тематичних екскурсій-ознайомити студентів на виробництві з тими технічними обладнаннями, технологічними процесами, які в даний час вивчаються в теоретичному курсі предмету. Типи екскурсів розрізняються у відповідності до дидактичних задач, які розв'язуються : 1) ознайомлення з новим матеріалом; 2) закріплення, розширення і поглиблення знань; 3) перевірка і оцінка знань; 4) екскурсії комбінованого типу. В навчальному процесі коледжу переважають комбіновані екскурсії, де закріплюється матеріал, вводяться елементи нового, проводиться розбір технологічних процесів технічного обладнання. Люба екскурсія в організаційному плані складається з таких основних етапів: підготовка ознайомлення студентів з завданнями екскурсії, спостереження і вивчення об'єктів і процесів, виконання графічних і розрахункових завдань. Студентів про екскурсію і підготовку до неї попереджую заздалегідь, щоб вони могли підготуватися. Непідготовлена або погано підготовлена екскурсія робить роботу непродуктивною. Важливо самому викладачу добре знати об'єкт наступної екскурсії.
Підведення підсумків екскурсії включає: заключну бесіду викладача, складання студентами звітів, розбір і оцінку тих звітів викладачем. У міру потреби наслідки екскурсії коли її сфотографовано, з використанням виробничої або іншої цифрової інформації оформляються у вигляді стенда, плаката чи альбому.
Навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації покликані готувати спеціалістів, здатних до самостійної творчої діяльності. З цією метою в весь навчальний процес необхідно організувати таким чином, щоб розвивати у студентів активність, не тільки озброювати її науковими знаннями, а й привчати самостійно працювати.
Самостійна робота - це шлях, спосіб, основний засіб оволодіння студентом навчальним матеріалом, його поглиблення і розширення у час, вільний від обов'язкових знань. Вона забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретного предмету. Зміст самостійної роботи студента над конкретною дисципліною визначається навчальною програмою предмета, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача.
Самостійна робота може виконуватись студентом , у бібліотеці, навчальних кабінетах, лабораторіях, комп'ютерних класах, а також у домашніх умовах. У необхідних випадках ця робота проводиться відповідно до заздалегідь складеного графіка, що гарантує можливість індивідуального доступу студента до потрібних дидактичних засобів. Графік самостійної роботи студента доводиться до відома студентів на початку поточного семестру. За умови організації самостійної роботи студентів з використанням складного обладнання чи устаткування передбачається можливість отримання необхідної консультації або допомоги з боку фахівця.
Навчальний матеріал, передбачений планом для самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з матеріалом, засвоєним на лекціях, семінарах чи практичних заняттях.
Самосійна робота студентів - найважливіший елемент навчального процесу і одна з найбільш важливих навчально-методичних проблем, над якою постійно працює комісія технічних дисциплін.
Головне завдання викладачів та майстрів виробничого навчання -формування фахівців мислячих , виховання в них прагнення і внутрішньої потреби постійно вчитися, опрацьовувати і самостійно поповнювати отримані знання. Готувати спеціалістів, здатних використовувати ці знання на практиці в сучасних умовах, творчо з відповідним реальним підходом застосовувати придбані навички та вміння в будь-яких ситуаціях, проявляти активність та ініціативу в розв'язанні виробничих завдань, самостійно вирішувати проблеми, які виникають.
При недостатньому залученні студентів до самостійної діяльності незадовільно забезпечується розвиток таких важливих якостей особистості, як творча активність, ініціативність, спостережливість, допитливість, уява та логічне мислення, пізнавальні здібності. Поліпшення якості підготовки спеціалістів потребує постійного удосконалення системи наукової організації навчально-виховного процесу. Одним з важливих елементів цієї системи і є чітка організація та регламентація всіх видів самостійної роботи студентів.
Самостійна робота - це різноманітні види індивідуальної та колективної навчальної діяльності студентів, яка здійснюється як на навчальних заняттях, так і поза аудиторією, самостійна робота регламентується Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України, затвердженим наказом Міністерства освіти України №16 від 2 червня 1998р. Передбачено, що навчальний час, відведений для самостійної роботи студентів, визначається робочим навчальним планом і становить 1/3 загального обсягу навчального часу студента, але не більше 2/3 його для вивчення конкретної дисципліни. З кожної дисципліни затверджується перелік питань для самостійного виконання студентами. Визначаються також види самостійної роботи та форми контролю, вказується рекомендована література для користування.
На теоретичних, лабораторних і практичних заняттях з дисциплін технічного циклу рекомендуються такі види самостійної роботи:
складання конспекту лекції викладача;
складання конспекту, розділу, теми, що вивчається;
робота з підручником, навчальними посібниками, довідкою, нормативно-технічною та технологічною документацією;
робота з роздатковим матеріалом;
аналіз заслуханих рефератів інших студентів;
розв'язання задач з імітації виробничих ситуацій;
самостійне формування питань проблемного характеру, виробничих ситуацій;
узагальнення та аналіз усних відповідей своїх товаришів;
захист рефератів;
складання плану послідовного ремонту головних вузлів і деталей механізмів. При виконанні самостійної роботи з дисциплін технічного циклу студенти
завжди мають можливість отримати необхідну консультацію або допомогу з боку викладача, майстра виробничого навчання, завідуючого лабораторії. Викладачі, майстри проводять групові, індивідуальні консультації, додаткові заняття.
д) самостійна робота студентів.
Самостійна робота студентів забезпечується:
основною літературою (підручник, конспект лекцій викладача, навчальні та методичні посібники);
додатковою літературою (наукова, фахова, періодична);
методичними матеріалами (методичні рекомендації щодо виконання самостійної роботи студентами);
Самостійна робота студента може мати методи та прийоми:
опрацювання літературних джерел;
дослідницька і пошукова діяльність;
спостереження та аналіз певних процесів, явищ;
участь у іграх (навчальних, розвиваючих та ін.);
тестування і самотестування;
виконання різних вправ, тренінг;
конструювання, моделювання;
алгоритмування окремих процесів.
Цей перелік методів і прийомів самостійної навчальної діяльності не є вичерпним, бо кожна людина, крім загальноприйнятих, виробляє власні, які притаманні лише певному індивідууму. Самостійну навчальну діяльність можна розглядати як особисту творчу працю, яка має приносити плоди від певних розумових і психічних дій. Методи і прийми активізації аудиторної самостійної роботи студентів різної діяльності сприяє також наявність системи у використанні навчальних диференційованих тестів різних ступенів складності: багатоваріантних завдань; використання кросвордів, коміксів, вправ з "ключами" для самоконтролю, вікторини, диспутів.
1.4. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ПО СПЕЦІАЛЬНИХ ПРЕДМЕТАХ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «МЕХАНІЗАЦІЯ С.Г.»

Вивчення багатьох спеціальних дисциплін в коледжі завершується розробкою курсового проекту. Мета його виконання - реалізувати здобуті студентами теоретичні завдання для розв'язання практичних завдань.
а) курсове проектування.
Курсове проектування сприяє закріпленню, поглибленню і узагальненню знань, одержаних в процесі навчання; студенти одержують навички конструювання, виконання розрахунків, вчаться керуватися ГОСТами, користуватися технічною літературою.
В зміст курсового проекту повинні входити: розрахунок конструкцій споруд, машин, апаратів, станків, розробка технологічних процесів, вирішення питань автоматизації, техніко-економічний аналіз порівняння варіантів технічних рішень. Тематика курсових проектів повинна бути актуальною і відповідати вимогам науково - технічного прогресу. Кожне індивідуальне завдання на курсове проектування повинно мати творчий характер. Курсові проекти будуються на фактичному матеріалі, одержаному від підприємств, організацій, при широкому використанні науково-технічної літератури. Реальні курсові проекти впроваджуються у виробництво.
Курсові проекти по спеціальних предметах виконуються студентами після вивчення ними відповідного курсу з використанням одержаних під час виробничо-технологічної практики знань, вмінь та навичок.
Видавати теми курсових проектів слід за 1-2 місяці до закінчення занять по курсу з тим, щоб деякі необхідні для курсового проекту питання студент вивчив самостійно. Консультації по проекту проводяться в тому випадку паралельно з теоретичними заняттями. Вони можуть бути груповими та індивідуальними.
Оскільки курсовий проект по профілюючому предмету є прообразом дипломного в період курсового проектування слід старанно відпрацювати всі загальні питання, з якими студент стикається при підготовці дипломного проекту. Це полегшить студенту всю подальшу роботу. Курсовий проект складається з графічної частини і розрахунково-пояснювальної записки. Креслення виконуються у відповідності до ГОСТів ЄСКД; при їх виконанні від студента слід вимагати точності, чіткості і виявлення творчої самостійності. Креслення загального виду проектованого вузла, машини, пристосування повинні даватися в необхідних проекціях.
Пояснювальна записка повинна містити необхідні розрахунки і обгрунтування, порівняльний аналіз вибраного технічного рішення, економічні обгрунтування.
б) дипломне проектування.
Дипломне проектування - завершальний етап навчального процесу. Його завдання - систематизувати, поглибити і узагальнити одержані студентами знання, закріпити всі набуті навики. Дипломне проектування представляє можливість самостійного вирішення комплексу технічних і економічних питань, з якими студенти постійно стикаються в процесі практичної діяльності. Дипломне проектування слід розглядати як одну з найважливіших форм перевірки теоретичних знань, обліку практичних вмінь і навичок. Якість його в великій мірі залежить від вмілої і правильної організації керівництва роботою студентів. Теми дипломних проектів повинні бути цікавими і актуальними в науково-технічному відношенні. Розроблювані конструкції механізмів, машин, станків повинні відповідати сучасному рівню технічного прогресу а технологічні процеси і методи організації праці повинні бути прогресивними. Перед дипломниками ставиться завдання не тільки оволодіти системою і методами проектування, але й внести в них свій творчий вклад, своє сучасне і оригінальне рішення. Викладачу слід добиватися, щоб студенти не тільки виконували проект, а повністю і частково виготовляли прилади, вироби, машини, приспособлення, моделі, макети.
Реальне дипломне проектування сприяє не тільки підвищенню рівня професійної підготовленості студентів, а й вихованню молодого спеціаліста. Хоч і неможливо домогтися того, щоб кожний дипломний проект студента був впроваджений у виробництво, однак потрібно прагнути, щоб він мав практичне значення і був максимально пов'язаний з життям, з завданнями, що стоять перед підприємствами, навчальними закладами.
в) дистанційна формам навчання.
Окремо необхідно зупинитися на дистанційній формі навчання, її особливостях та перевагах, Освітня система XXI століття - так називають дистанційну форму навчання, як одну з основних форм навчання у вищих навчальних закладах. Це форма, яка використовує глобальні комп'ютерні комунікації типу Internet і базується на індивідуальній роботі студентів з добре структуризованим навчальним матеріалом та активному спілкуванні з викладачами і студентами. Найбільш характерні риси такого дистанційного навчання:
гнучкість (можливість навчатися в можливий для себе час, в зручному місці і темпі);
паралельність (в поєднанні з іншими формами освіти, без відриву виробництва);
велика аудиторія (одночасне звернення до навчальної інформації великої кількості студентів, спілкування через мережу Ішегпеї);
економічність;
ефективне використання навчальних площ, технічних засобів;
соціальна рівність, інтернаціоналізм;
позитивний вплив на студента (підвищення його творчого та інтелектуального потенціалу за рахунок самоорганізації, вміння користуватись комп'ютерною технікою і самостійно приймати відповідальні рішення;
висока якість ( якість дистанційного навчання підвищується завдяки залученню найкращого професорсько-викладацького складу та використанню в навчальному процесі навчально-методичних посібників і контролюючих тестів.
Дана форма освіти, як правило, використовується в очній, заочній та екстернатній освіті. Основу дистанційного навчання складає самостійна робота студента. Викладач виступає як наставник-консультант, що координує пізнавальний процес. Аналіз проблем становлення і розвитку дистанційної освіти показує, що в світі накопичений достатній досвід цієї форми навчання, і це дає можливість використати його впровадження у вищих навчальних
закладах України. Комплект навчально-методичних матеріалів для дистанційної форми навчання включає:
електронну версію повних текстів підручників і навчально-методичних посібників з дисциплін, виконаних на дискетах або СД - К.ОМ;
схемокурси з кожної дисципліни є структуризованими підручниками оформленими в графічній і печатній формі;
інформаційно-довідкову систему, яка складається з текстів підручників і додаткових матеріалів, наприклад бази нормативних актів, хрестоматій;
контролюючу систему, що забезпечує самоперевірку знань. Це можуть бути контрольні питання до кожної теми та в цілому з дисципліни, друковані тексти і таблиці правильних відповідей до них, автоматизовані системи тестування, наприклад СТУДЕНТ-ТЕСТ, версії 2,3;
аудіо і відео матеріали. На них представлені навчальні відеофільми та ситуації, записи окремих лекцій як викладачів даного навчального закладу, так і професорсько-викладацького складу провідних вищих навчальних закладів України та й інших країн.
За кожною групою студентів дистанційного навчання, яка не перевищує 5-6 осіб, закріплюється персональний викладач-консультант-тьютор (викладач, який буде надавати навчально-методичну допомогу на всіх етапах самостійної роботи студента).
Основні завдання тьютора:
допомогти студенту отримати максимальну віддачу від навчання;
наглядати за ходом навчання;
організовувати зворотній зв'язок між студентом і навчальним закладом, а також безпосередньо з викладачами тих дисциплін, які вивчають в поточному семестрі, за допомогою телефону, пошти, електронної пошти і комп'ютерних конференцій;
консультувати і підтримувати зацікавленість студента в навчанні на протязі всього курсу.
Студенти за допомогою тьюторів складають індивідуальні навчальні плани-графіки вивчення окремих дисциплін і складання заліків та іспитів, а також контрольних і курсових робіт.
Окрім основних форм навчально-виховного процесу існують ще й інші, які проводяться в позаурочний час, але мають важливе значення для поглиблення і розширення знань по окремих курсах, темах або питаннях чи розділах.
г) факультативні заняття.
В нашому коледжі є рекомендації по проведенню факультативних занять по найбільш актуальних проблемах науки і техніки, а також по тих темах, які найбільше зацікавили учнів в процесі викладання предмету. Вони проводяться паралельно з вивченням основного курсу. Студентам представляється можливість вивчати спеціальні факультативні курси, що розширюють коло наукових і прикладних знань. Проведення факультативних занять, як правило, доручається найдосвідченішим педагогам, спеціалістам даного профілю. Можливе запрошення до ведення факультативів висококваліфікованих фахівців з вищих навчальних закладів, наукових інститутів, спеціалістів, інженерів-механізаторів, тощо.
Структура факультативного заняття мало чим відрізняється від структури уроку: пояснення нового матеріалу з наступним проведенням семінарського заняття. Бажано на факультативному занятті більше включати елементів самостійної розумової праці, глибше опрацьовувати складніші теми, розділи програми, розбирати і розв'язувати ускладнені задачі.
Однією з ефективних форм позакласної роботи з студентами коледжу є предметні гуртки. Вони організовуються на добровільній основі завідуючими кабінетами, лабораторіями викладачами. Зміст роботи кожного гуртка визначається перш за все його призначенням. Члени гуртка виготовляють наочні посібники, монтують прилади, пишуть доповіді і виступають з ними перед аудиторією, підготовлюють реферати, наукові статті, цікаві повідомлення та новини літератури, науково-технічну інформацію, виготовляють методичні посібники, наочність, ремонтують і виготовляють таблиці, діючі моделі. В зміст роботи гуртків по предмету по вивченню теоретичного матеріалу включається матеріал, що найбільше цікавить студентів. Форми гурткової роботи можуть бути найрізноманітнішими: лекції, бесіди викладачів, передовиків с/г виробництва, виступи учнів з заздалегідь підготовленими повідомленнями. Дуже важливо створити умови на заняття гуртка для творчості учнів, їх активності у розв'язання того чи іншого питання.
Робота в предметних гуртках проводиться по таких напрямах:
а) підготовка доповідей, рефератів, виконання спеціальних розрахунків по профілюючих дисциплінах;
б) проведення лабораторних робіт, виготовлення спеціальних лабораторних установок;
в) конструювання і виготовлення технічної оснастки, діючих моделей станків, машин і механізмів.
Вміння самостійно мислити, творчо підходити до любої роботи стало необхідною умовою успішної діяльності студентів, а в майбутньому фахівців, спеціалістів с/г виробництва.
Творчу діяльність студентів в гуртках технічної творчості можна умовно поділити на етапи. Перший етап - вибір об'єкту конструювання. Тут необхідно враховувати слідуючи дидактичні вимоги:
технічна задача повинна бути посильною для студентів і викликати в них пізнавальний інтерес;
для виготовлення слід вибирати реальні об'єкти , що представляють реальну практичну значимість для певної галузі виробництва і відповідають особистим інтересам студентів;
умови для конструювання і виготовлення об'єктів повинні бути близькими до виробничих, що дозволить студентам більш детально вивчити особливості обраної професії, елементи майбутньої роботи на виробництві;
при виборі об'єктів необхідно орієнтуватися на рівень теоретичної і практичної підготовленості студентів.
Другий етап технічної творчості пов'язаний з пошуком конструкторського рішення, сформульованого на першому етапі. На цьому етапі студенти збирають і вивчають необхідний матеріал, читають науково-технічну літературу, використовують свої знання, вміння і навички для рішення поставленої задачі, здійснюють самостійний творчий пошук, знайомляться з об'єктами, подібними до тих, що конструюються. Це сприяє виробленню у студентів вмінь раціоналізаторської або винахідницької роботи.
Дуже важливо вибрати найбільш вдалий метод творчого конструювання. При конструюванні технічних об'єктів найбільший навчальний ефект дає проблемне конструювання в поєднанні з методом рішення конструкторсько-технічних задач на основі творчого переходу від промислового зразка машини або станка до проектованого.
Суть проблемного конструювання полягає в тому, що керівник гуртка створює проблемно-технічні ситуації: виходячи з протиріч між відомим і невідомим, між існуючою технікою і конструйованою, між старими відживши ми вимогами і новими пов'язаними з розвитком сучасної науки і техніки. Найцінніше в проблемному конструюванні те, що воно в найбільшій мірі розвиває в студентів технічне мислення, а це і є головне завдання технічної творчості.
Третій етап творчості студентів - конструкторська розробка проектованого об'єкта, виконання складальних і робочих креслень. Розвитку конструкторських здібностей і формуванню вмінь сприяє зв'язок вивчення спеціальних дисциплін з гуртковою роботою. Викладачам спеціальних дисциплін слід заняття в гуртках проводити в тісному зв'язку з теоретичними матеріалом, що вивчається на уроках. Плануючи вивчення окремих тем, викладач повинен продумати, як зможуть застосовувати студенти одержані знання в технічних гуртках і в майбутньому в практичній діяльності на виробництві.
Завершальний етап - четвертий. Він передбачає виготовлення деталей, зборку і випробування об'єкта. На цьому етапі студенти бачать результати своєї творчої праці і виявляють свою підготовленість до самостійної роботи на виробництві.
Кожний етап творчої діяльності студентів не є закінченим і ізольованим. А просування від одного етапу до іншого не завжди послідовне. Часто трапляються випадки, що удосконалення об'єкта проходить не тільки в процесі його конструювання, але й в процесі виготовлення.
д) консультації їх види і значення.
Консультації - форми навчального заняття, при якій студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультація проводиться для групи студентів або індивідуально, залежно від того, чи викладач консультує з питань, пов'язаних із виконання індивідуального завдання, чи з теоретичних питань навчального курсу. Індивідуальні завдання виконуються з окремих дисциплін у вигляді рефератів, розрахункових, курсових, дипломних робіт. Виконання видів індивідуального завдання
проводиться самостійно при консультуванні з викладачем з метою засвоєння навчального матеріалу. До проведення індивідуальних консультацій викладач готується заздалегідь, збирає запитання від студентів по відповідній темі і потім дає відповіді на конкретно поставленні запитання. Якщо проводяться групові консультації, то підбираються питання по певних темах і розділах і теж даються на них відповіді з детальними поясненнями і використанням таблиць, схем, діаграм. По змісту запитань, інтересу, який виявляють студенти до обраної теми викладач може зробити висновок про стан підготовленості студентів до виконання складних навчальних завдань і практичного їх втілення в курсових та дипломних проектах.
1.5. МЕТОДИ НАВЧАННЯ ТА ЇХ ОСНОВНІ ГРУПИ

Методами навчання називають способи, з допомогою яких викладач домагається засвоєння студентами знань, вмінь і навичок. Слово "метод" походить від грецького слова і означає шлях досягнення, спосіб
пізнання, систему дій, ефективність навчання в значній мірі залежить від правильності вибору методів і прийомів застосування одного й того самого методу у різних викладачів дає різні результати. А тому викладачу необхідно не тільки знати методи і прийоми навчання, але й набути вміння і навички їх практичного застосування, тобто оволодіти педагогічною майстерністю. Щоб забезпечити систематичне, свідоме і міцне засвоєння студентами знань, вмінь і навичок необхідно при виборі методів враховувати характер навчального завдання, яке необхідно розв'язати , зміст навчального матеріалу, підготовку студентів.
Освітня функція забезпечує всесторонній гармонійний розвиток особистості, людини грамотної, вихованої, здатної самостійно набувати розширювати і поглиблювати знання і творчо використовувати їх у професійній діяльності і суспільному житті. Функція забезпечує розумовий розвиток. Стимулююча функція виконує роль стимулу до навчання , свідомості, підтриманні і закріпленні пізнавальних інтересів на кожному занятті. Виховна функція забезпечує формування високої культури та діагностичного світогляду. Контрольно-корегуюча функція забезпечує перевірку засвоєного матеріалу і корекцію відхилень.
У сучасній методичній літературі описана велика кількість методів, які тим чи іншим чином застосовуються в навчально-виховному процесі. З позицій цілісного підходу до навчально-виховного процесу виділяють три великі групи методів. Однак, не можна не можна не згадати й четверту групу методів, яка, при викладанні предметів по спеціальності, обраній студентом відіграє винятково важливу роль. Це бінарні методи навчально-виховного процесу.
а) методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності студентів.
І група - методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності це способи діяльності викладача і студентів, спрямованих и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.