На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Головне завдання викладання образотворчого мистецтва. Художнй образ у систем творчого мислення. Методика виконання портрету та його аналз на основ наукових дослджень. Виникнення творчого задуму. Технологчн особливост масляного живопису.

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Педагогика. Добавлен: 12.11.2010. Сдан: 2010. Страниц: 3. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Міністерство освіти і науки України
Головне управління освіти і науки Київської обласної адміністрації
Богуславський гуманітарний коледж
ім. І.С. Нечуя-Левицького
Пояснювальна записка до дипломної роботи
Методика виконання портрету в живописній техніці у старших класах
Виконала
Студентка 5-го курсу 51 групи
денного відділу
напрям підготовки 6.020205
Образотворче мистецтво
Паришкура Тетяна Петрівна
Рецензент
Керівник
Руденченко А.
А. Янушевич Є. Є.
Богуслав 2009 р.
ВСТУП
Початок третього тисячоліття характеризується глобалізацією суспільного розвитку, зближенням націй, народів і держав, їхніх освітніх систем; відбувається процес переходу людства від індустріальних до сучасних науково-інформаційних технологій, які базуються на інтелектуальній власності та зумовлюються рівнем наукового потенціалу країни.
Це характерно і для України, яка нині знаходиться у новій соціальній реальності, що вносить принципові зміни і в механізми людської взаємодії, й у визначення пріоритетності життєвих цінностей та ідеалів. Зміни в суспільній свідомості, у ставленні суспільства до освітньої сфери викликали появу нової освітньої парадигми, сутність якої полягає, з одного боку, у розвитку інтелектуальних і творчих здібностей, соціальної відповідальності особистості, а з іншого, у балансі морально-етичних, розумових, емоційних і фізіологічних компонентів індивіда.
Оскільки метою орієнтованої освіти є створення оптимальних умов для розвитку і становлення особистості як суб'єкта діяльності і суспільних відносин, які здійснюються відповідно до стійкої системи гуманістичних особистісних цінностей, тому важливо не стільки формувати й виховувати особистість, скільки виявляти, підтримувати і розвивати Людину в людині; формувати у неї механізми самореалізації, саморозвитку, саморегуляції, самозахисту, самовиховання, необхідні для становлення самобутнього особистісного образу, а також забезпечити діалогічний, безпечний засіб взаємодії з людьми, природою, культурою, цивілізацією.
Під дані вимоги та цілі підпадає і система мистецько-педагогічних наук які включають в себе такі предмети, як музика, образотворче мистецтво, художня праця, ритміка, мистецтвознавство іт. ін. То ж в даній роботі буде розглянуто питання розвитку та вдосконалення такого предмету освіти, як образотворче мистецтво. Адже за допомогою даного предмету людина ще з перших своїх кроків навчання та розвитку формується як творча, моральна, естетична особа, що орієнтується в сфері життя та суспільного розвитку.
Оскільки саме освіта в сучасному розвитку держави спрямовується на відтворення і нарощення інтелектуального, духовного та економічного потенціалу суспільства, першочерговими завданнями «школи майбутнього» є створення умов для розвитку особистості, творчої самореалізації кожного учня, виховання молодих людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом усього життя, оберігати і примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства.
Предмет "Образотворче мистецтво" має на меті виховання в учнів цілісного сприймання дійсності за художньо-естетичними законами, розвитку зорової культури і творчої уяви, а також оволодіння різноманітними засобами створення художніх образів. У предметі "Образотворче мистецтво" взаємопов'язані три провідні компоненти - образне бачення світу, мистецтвознавчі знання та відповідні способи образотворчої діяльності.
У загальноосвітній школі предметна сфера образотворчого мистецтва охоплює: живопис (пейзаж, портрет, натюрморт, жанрова картина); графіку (книжкова, силуетна, анімаційна, плакатна); скульптуру (опукла, рельєфна, декоративна, анімалістична, портретна); декоративно-ужиткове мистецтво (писанкарство, витинанки, кераміка, народні іграшки, розпис, народне малярство); частково якості та риси образотворчого мистецтва містять в собі такі специфічні види людської діяльності як архітектура та дизайн. Не дарма Денні Дідро говорив: «Країна, в якій дітей навчатимуть малювання, подібно письму, незабаром стане попереду всіх інших»
Дана проблема є досить актуальною в це й час. Розвиток дітей з перших їх кроків у житі та навчані, правельне спрямування їх здібностей та можливостей, правельне ставлення до оточуючого є проичиною та поштовхом на обрання для розгляду та дослідження даної теми «Методика виконання живопсного портрету в старших класах».
Саме тому, метою дослідження є теоретично обґрунтувати необхідність образотворчого мистецтва та тематики живописного портрету в старших класах, а також на основі робіт практично закріпити даний матеріал. Та експериментально перевірити необхідність даних знань та їх засвоєння на практиці.
Об'єктом дослідження є навчальний процес виконання портрету в старших класах на уроках образотворчого мистецтва.
Предмет дослідження: методика виконання портрету учнями старших класів на уроках образотворчого мистецтва.
Гіпотеза дослідження полягає в тому, що розвиток пізнавальної активності учнів буде ефективним, якщо:
· у процесі вивчення портрету на базі старших класів розроблена авторська модель гурткових уроків посяде пріоритетне місце у виборі ефективних методів і прийомів, що ґрунтуються на репродуктивно-творчих та творчих видах діяльності учнів;
· у процесі керівництва розв'язанням школярами проблемних і творчих завдань передбачатиметься засвоєння відповідних знань, умінь і навичок художнього характеру;
· будуть визначені і використані для корекції викладання рівні пізнавальної активності учнів 6-класів.
Відповідно до мети та гіпотези дослідження було поставлено такі завдання:
· вивчити стан досліджуваної проблеми в теорії та шкільній практиці;
· проаналізувати та виявити рівень пізнавальної активності учнів під час вивчення образотворчого мистецтва;
· розробити методичну систему розвитку пізнавальної активності учнів та запровадити її на уроках образотворчого мистецтва в старших класах;
· експериментально перевірити ефективність розробленої методичної системи шляхом її використання в шкільній практиці під час вивчення у старших класах художніх творів портретного жанру.
Методологічною основою є система положень психолого-педагогічних праць про пізнавальну активність учнів, умови активізації навчальної діяльності, особливості сприймання та розуміння творів мистецтв та їхній вплив на формування творчої інтелектуальної особистості. Переважно спиралися на концепти психологів Г.Костюка, Л.Виготського, ідеї педагогів Г.Ващенка, В.Сухомлинського, системи методистів Н.Волошиної, Б.Степанишина, Г.Токмань.
Методи дослідження:
· теоретичні - ретроспективний і системний аналіз психолого-педагогічної, літературознавчої та методичної літератури для вивчення стану теоретичної розробки проблеми, порівняльний аналіз шкільних програм і підручників, посібників, узагальнення педагогічного досвіду для визначення теоретико-методичних засад дослідження;
· емпіричні - діагностичні методи (анкетування, бесіди з учителями і учнями), обсерваційні методи (педагогічні спостереження, самоспостереження й аналіз уроків малювання, аналіз творчих робіт, усних і письмових відповідей реципієнтів для дослідження рівня розвитку їхньої пізнавальної активності); експериментальні методи - педагогічний (констатувальний і формувальний) експеримент для з'ясування ефективності розробленої системи та її впровадження;
· методи математичної статистики - для статистичної обробки результатів експериментальної роботи.
Організація та проведення дослідження: дослідно-експериментальна робота проводиться на базі Миронівської ЗОШ I-III ступенів №1 та учнів старших класів.
Теоретичне значення дипломної роботи полягає в обґрунтуванні методики виконання портрету, у виявленні особливостей формування зображувальних умінь і навичок в учнів старших класів, у визначенні методичних умов підвищення ефективності формування зображувальних умінь і навичок.
Практична значущість результатів дослідження полягає в розробці та впроваджені удосконаленішої методики вивчення портрету в старших класах на основі гурткових занять.
Структура дипломної роботи зумовлена плановій підготовці та розробці дослідження. Робота складається зі вступу,що містить актуальність та розроблені питання дослідження, трьох розділів, висновків до кожного розділу та загального, списку використаної літератури, додатків.

РОЗДІЛ І. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТНЦТВА, ЙОГО ЗАВДАННЯ НА УРОКАХ МАЛЮВАННЯ

1.1 Головне завдання викладання образотворчого мистецтва

Формування в дітей художньо-естетичного ставлення до дійсності як здатності до неутилітарного, художнього пізнання світу та його образної оцінки Це передбачає наявність таких особистісних якостей, як відчуття краси та гармонії, здатність емоційно відгукуватися на різноманітні прояви естетичного у навколишньому світі, вміння підмічати прекрасне у спостережуваних явищах та усвідомлювати його, потреба в спогляданні та милуванні.

Розвиток специфічних для художньо-творчого процесу універсальних якостей особистості як основи для розвитку творчого потенціалу, художньо-творчої уяви, оригінального, нестереотипного асоціативно-творчого мислення, художньо-образних якостей зорового сприйняття, спостережливості, зорової пам'яті та ін.

Формування знань і уявлень про образотворче мистецтво, його історію та роль у житті людей, навичок розуміння мови різних видів образотворчого мистецтва, усвідомлення ролі художнього образу в мистецтві і розвиток навиків його сприйняття та емоційно-естетичної оцінки, культури почуттів

Формування потреб і здібностей щодо продуктивної художньої творчості, вміння створити виразний художній образ, оригінальну композицію мовою того чи іншого виду образотворчого мистецтва, оволодіння основами художньо-образної мови і виражальними можливостями художніх матеріалів та різних видів художніх технік, що допоможе набувати свободи вираження у творчості

Розвиток сенсорних здібностей дітей, що більшою мірою сприятиме повноцінності художньо-естетичного сприймання та поліпшенню якісного боку практичної художньо-творчої діяльності.

Успішний художньо-творчий розвиток дітей буде зумовлено отриманням низки методичних принципів, адекватних специфіці мистецтва:

· Керування художньо-творчим розвитком учнів передбачає врахування вікових, індивідуальних, національних, культурних, регіональних особливостей і традицій; останнє зумовлює звертання до глибоких коренів народної творчості, проникнення національним духом, а не сліпе копіювання взірців і канонів національного декоративного мистецтва;

· Залучення учнів до розуміння змісту та сутності мистецтва повинно здійснюватися шляхом особистісно-емоційного сприйняття художньої інформації. Саме через це досягається духовно-моральне й естетичне виховання особистості учня, пробудження в його душі добрих почуттів, чуйності, здатності до співпереживання,

· Художній образ - це основа, на якій будується художньо-образне сприймання мистецтва і власна художня діяльність. Через це опору на художній образ необхідно передбачати у всіх видах художньої діяльності - і в розділі «Практична робота», і в розділі «Сприймання»;

· Освоєння мови мистецтва і формування навичок практичної роботи доцільні лише в художньо-образному ключі як освоєння засобів виразності художнього образу. В іншому разі набуті знання й уміння будуть поза художніми (тобто марними);

· Ефективність занять мистецтвом істотно залежить від зацікавлення художньою працею, від одержуваного дітьми в процесі занять емоційного задоволення, радості. Забезпечення цієї умови досягається дотриманням вищезазначених положень і характером організації занять (уроків),

· Заняття образотворчим мистецтвом повинні бути організовані за законами мистецтва, що передбачає:

а) не стереотипність, структурну різноманітність, структурну режисуру;

б) залучення учнів до співпереживання, створення відповідного що до теми уроку емоційного настрою, чому сприятиме включення до сценарію уроку ігрових, казкових моментів, використання інших видів мистецтв (художнього слова, музики, елементів театрального дійства, кінофрагментів);

в) наявність трьох основних структурних елементів уроку (відповідно до законів будь-якої художньої творчості): сприймання, формування творчого задуму, його посильна творча реалізація.

Відповідно до методичних принципів, мети і завдань предмета програма з образотворчого мистецтва складається з двох головних розділів:

1. Сприймання:

1. Естетичне сприймання дійсності. Передбачає її художнє освоєння:

формування вміння бачити, емоційно відгукнутись та усвідомити красу, естетичні якості різноманітних явищ і об'єктів діяльності: природи і тваринного світу, міст і сіл, будинків і квартир, зовнішнього вигляду людини (віддзеркалених в одязі, прикрасах, зовнішніх рисах і пластиці тіла).

2. Сприймання мистецтва. Передбачає формування навичок сприймання й оцінки художнього образу у творах образотворчого мистецтва (по можливості - і в інших видах). Як розділ роботи сприймання здійснюється на матеріалі шедеврів світового образотворчого мистецтва, творів сучасних авторів, як українських, так і зарубіжних, і вирішує три основні завдання:

1) формування уявлення про особливості образної мови різних видів образотворчого мистецтва, розуміння ролі виражальних засобів у створенні художнього образу (певного стану, настрою, характеру тощо) твору мистецтва;

2) розвиток уміння виразити своє ставлення та емоційне переживання щодо твору, який аналізується:

а) у формі словесного відгуку на рівні емоційно-естетичної оцінки, художнього аналізу (порівняння, зіставлення, виявлення загальних рис тощо), розгорнутої художньої оповіді, що передає естетичні погляди, смаки, ідеали учнів;

б) у формі «графічної мови», тобто передавання враження про твір за допомогою зображення (миттєво виконані начерки і замальовки з пам'яті);
в) можливо - в інших формах художньої творчості (музика, театр, художня фотографія, анімація тощо);
3) формування знань та уявлень про мистецтво і художників, специфіку їхньої праці. Засвоєння спеціальних художніх термінів.
2. Практична (творча) художня діяльність - передбачає максимально широкий спектр художніх технік і матеріалів, включає роботу на площині і в об'ємі.
По кожному з розділів робота виконується за чотирма основними навчальними проблемами:
1) форма (силует, частина і ціле, пропорції, конструкція, передача об'єму форми засобами світлотіні тощо);
2) простір;
3) питання композиції і композиційна діяльність;
4) колір.
Таким чином, зміст практичної діяльності орієнтовано на можливість ознайомлення учнів з особливостями художньо-образної мови різних видів образотворчої діяльності, з різноманітними пластичними техніками і доступною технологією створення художнього образу у власних творчих роботах.
Структура програми, послідовність освоєння завдань, зміст уроків визначені відповідно до вікових закономірностей у галузі образотворчої діяльності і поділені на три великих блоки, що дозволяють найповніше враховувати вікові особливості дітей: 1- 4, 5 - 7 і 8 - 11 класів.
У програмі вказані лише навчальні завдання (мета). Завдання, спрямовані на розвиток художньо-образного мислення й уяви не завжди вказані , але повинні реалізовуватися вчителем на кожному уроці.
Провідне навчальне завдання уроку завжди вказане першим, супутні завдання - у порядку значущості для даного уроку.[12;40]
Вказана в програмі приблизна тематика завдань розрахована на дитяче сприйняття і не може виступати календарним планом. Якщо кількість завдань перевищує кількість навчальних годин, вчителю надається можливість вибрати найкращий варіант завдання або замінити його за своїм бажанням, але з урахуванням навчальних проблем програми.
1.2 Художній образ у системі творчого мислення
Наукові дослідження у галузі психології творчості найзагальнішою ознакою творчого мислення називають його образність (Ананьєв, Виготський, Мелик-Пашаєв, Рубінштейн та інші). Визначальною є здібність до створення художнього образу -- спочатку у мисленні, у свідомості автора, а потім -- вираження його у матеріалі. Саме художні образи, які є досить складними структурними утвореннями, уособлюють своєрідність художнього мислення і визначають рівень його розвитку та сформованості. Художній образ є водночас категорією психології, як елемент функціонування психіки людини, та категорією естетики і мистецтвознавства, як художня одиниця. Психологія визначає образ як узагальнену картину світу (предмету, явища), що складається за результатом переробки інформації, яка поступає через органи почуттів.
Гносеологічний аспект художньої культури виділяє категорію образу як особливу форму відображення дійсності. А.С.Мігунов наголошує на єдності раціонального і почуттєвого в художній творчості. «Включення змістовизначальних компонентів, яскрава емоційна забарвленість, ціннісна приналежність визначають особливості художнього пізнання та його особливу ефективність. Образ у мистецтві не мислиться без емоцій, однак переживання образу завжди вимагає його опанування, художній образ існує лише в єдності переживання та осмислення. Ігнорування будь-якої із даних ознак веде до порушення образу.» Образ є суттєвим фактором пізнання.
Важлива характеристика образу -- узагальнення. Образ існує як певний змістовий комплекс, що узагальнює виділені суб'єктом диференційні ознаки конкретних об'єктів та виявляє серед них дещо загальне. Разом з тим, художній образ є чуттєво-конкретним виразом індивідуальності автора, відтворенням внутрішніх психологічних характеристик. Злиття, поєднання загального і неповторно індивідуального у мистецтві носить назву типізації. Типізація є обов'язковою умовою створення образу. Вона передбачає «визначення головного, відмову від другорядного, несуттєвого та, водночас, суто індивідуальне, чуттєво-конкретне вираження цього загального. Художнє абстрагування є визначальною особливістю діяльності художника. Операція абстрагування є основою досягнення образної виразності. Типізація є інструментом абстрагування, а його прийоми -- стилізація, гротеск, гіпербола тощо.
Вищерозглянуті особливості художнього образу -- узагальнення, типізація, абстрагування прямо відповідають механізмам творчого мислення. Це його логічно-операційні складові -- аналіз та синтез. Тобто, створення художнього образу відбувається у свідомості автора саме за закономірностями функціонування мислення, що дає змогу зробити висновок про зв'язок між рівнем сформованості творчого мислення та здібностями до створення повноцінних художніх образів.
Досліджуючи специфіку відображення дійсності у мистецтві, естетика визначає художній образ як цілісний феномен (Басін, Борєв, Волков, Мігунов). Цілісність образу складає дві його найважливіших гносеологічних якості -- реалістичність та почуттєва детермінованість, що наближає художній образ до дійсності. Разом з тим художній образ позначається умовністю та парадоксальністю, -- ці ознаки є атрибутами творчого мислення художника. Цілісність та лаконізм -- основні форми прояву образності, вони є також наочними показниками виразності композиції.
Специфіка просторово-образного мислення визначає наступні операціональні характеристики художнього образу. Це метафора і порівняння, як альтернативні, дещо алогічні способи його утворення (Бондаренко, Ротенберг). Загальною ознакою образу автори визначають його багатозначність, а характеристикою сприйняття -- системність та багатомірність. Хоча зазначені характеристики подані відповідно до образу сприйняття, але вони цілком притаманні і загальному поняттю художнього образу. Метафоричність є спільною характеристикою мислення художника та образу у мистецтві.
Створені образи завжди мають емоційне забарвлення і поєднуються з елементами оцінки. Емоція виступає як специфічне узагальнення нелогічного характеру і забезпечує практичну ефективність образу. Витоком емоційності у мистецтві є особистісний характер його образів. Більшість дослідників визначають емоційність провідною ознакою художнього образу. Здібність до формування образів у свідомості є специфічною ознакою творчої уяви художника (Мелик-Пашаєв). Саме вона визначає вищий рівень ієрархії художньо-творчих здібностей -- художню обдарованість. Художній образ -- це чуттєвий образ, що виражає собою переживання, емоції, оцінки, художні ідеї. Образ повинен адекватно виражати внутрішній, духовний зміст твору.
Художній образ має категоріальну функцію, тобто виступає «засобом розчленування реальності на елементи різного рівня». За змістом вид відображення об'єкту в образі визначається як інтуїтивний -- інтуїтивні образи є одиницями свідомості. Це означає, що образ об'єкту може складатися в результаті інтуїтивно-емоційного «домислювання» художньо-виразних деталей.
Розглянуті ознаки художнього образу (метафоричність, емоційність, інтуїтивність) характеризують також і категорію «образне мислення», або, іншими словами, є засобами образного відображення дійсності. Художній образ можна визначити як «інструмент інтуїтивно-емоційного опанування дійсності». Не менш важливою є і така ознака образу, як інформативність, тобто насиченість певним змістом. Вона пов'язується із інтелектуальними характеристиками і виявляє понятійний аспект образотворчої діяльності.
Процес утворення художнього образу, практична художня діяльність пов'язані з активною роботою мислення. На стадії задуму образ формується спершу у свідомості художника як абстракція. Однак, механізм побудови образу має спільні закономірності, безвідносно того, чи він складається у внутрішньому плані, чи набуває наявне художньо-пластичне вираження. Ці закономірності обумовлені загальними принципами творчого мислення.
Існують різні точки зору на пояснення феномену виникнення образу. Так, наприклад, позиція гештальтпсихології -- це створення єдиного чуттєвого образу на основі виникнення первинного уявлення, миттєвого сприйняття об'єкту, співпадіння оптичних та феноменальних сенсів (Вертгеймер, Дункер, Майєр). Інша позиція виявляє складність та ієрархічність художнього бачення. Б.В.Раушенбах, пов'язуючи закономірності сприйняття та закони побудови зображення, говорить про «перцептивну перспективу», як поняття, що характеризує художнє відчуття простору. Представлені підходи уточнюють особливі деталі процесу художнього пізнання та формування художнього образу.
Проведений аналіз підтверджує, що художній образ має не тільки графічний вираз, а є складним психологічним утворенням. Образ, як продукт художньої діяльності, являє собою єдність раціонального та почуттєвого, інтелекту та емоцій. Головною особливістю художнього образу є своєрідне синтезування загального і одиничного, типового та індивідуального, об'єктивного і суб'єктивного.
1.3 Методика виконання портрету та його аналіз на основі наукових досліджень
Портрет -- один із головних Жанрів образотворчого мистецтва, зображення людини або групи людей, що реально існують або існували в минулому. За характером зображення виділяють портрети парадні, офіційні та камерні. Портрет людини у вигляді якого-небудь алегоричного, міфологічного, історичного, театрального або літературного персонажа називають костюмованим. Окремим видом портрета є автопортрет -- зображення художником самого себе. Серед різновидів Живописного портрета: поясний, погрудний, поплічний портрети, портрет на повний зріст, груповий портрет, портрет в інтер'єрі, портрет на тлі пейзажу та ін. У скульптурі портретне зображення може бути виконане у вигляді статуї (зображення на повний зріст), бюста (погрудне зображення), торса (людська фігура без ніг або по пояс).
З розвитком мистецтва його вило-жанрова система зазнає постійних змін: деякі жанри застарівають і виходить із вжитку, проте з'являються нові жанри. Так, у XX ст. поширюються нові вили і жанри музичного мистецтва, пов'язані насамперед із джазом, роком. Замість тематичних жанрів, на які переважно поділялося традиційне для нового часу образотворче мистецтво, в сучасному візуальному мистецтві жанровий поділ ведеться за принципом суто технічної репрезентації твору: живопис, реді-мейд, фотографія, інсталяція, відсо тощо.
Про що може розповісти дитячий малюнок. “Людина є мірою всіх речей” - так висловлювався давній мудрець. Ця думка була гаслом як в античні часи, епоху Відродження, Нового часу, так є актуальною і нині. Вона не тільки визначає особливу роль людини у світі, її призначення, а й визнає людину критерієм розвитку змісту малюнка в творчій художній діяльності дітей. Відразу до зображувальної стадії каракулів дитина починає малювати людину, яка стає найулюбленішим предметом зображення. Цю особливість вчені помітили вже давно. Так, італійський дослідник дитячого малюнка Д. Річчі дотепно зауважив, що біблійне створення світу закінчилося творінням людини, а дитина починає творити в зворотньому порядку - з людини. [28]
Англійський дослідник Д. Селлі додає, що при цьому діти починають саме з голови - значущої частини “вінця творіння”. Російська дослідниця Ю.Н. Болдирєва, аналізуючи дитячі малюнки показала, що переважаючою темою в малюванні дітей є образ людини (в порівнянні з іншими темами - 80%). Сучасні дослідники також вважають, що образ людини є домінуючим зображенням дитини.
В. В. Селівачов, порівнюючи зображення первісної людини і дитини дошкільного віку, зауважує, що для першої - головним об`єктом зображення є промислова тварина, від якої залежить існування самої людини; для дитини головним об`єктом зображення є людина. А.М. Шуберт при вивченні малюнків дітей Півдня, підтвердила, що для людей примітивної культури є тваринна тематика. А. С. Мухіна пояснює факт домінування образу людини не стільки тим, що дитина орієнтується на собі подібних, а на тому, що дорослі майже всіх цивілізованих країн знайомлять дитину насамперед із зображенням людини. Як доказ, вони наводять те, що діти відвідують дитячі навчальні заклади і вчаться малювати згідно з навчальними програмами, зображують спочатку стрічки, доріжки, драбинки, кульки, квітки тощо. Але як би там не було, а цікавість дитини до зображення людини залишається стійкою.
Саме це металізування стало основним показником рівня розумового розвитку дитини. Підставою для створення такого тесту була думка про те, що малювання, яке є природною і приємною діяльністю для дитини, формується разом з розвитком психіки людини. Звідси випливає, що малювання, мова розвиваються разом з психікою, тому вони можуть стати показниками психічного розвитку дитини. Тест приділяє увагу не тільки художнім засобам виразності зображення людини, скільки точності, конкретності, деталізуючи її форми. Якщо раніше цим тестом вимірювали інтелект дитини, то сьогодні ним користуються для виявлення загального рівня розвитку дитини.
Діагностичний підхід на базі малювання людини показала і інша американська дослідниця К. Маховер, яка проаналізовуючи дитячі малюнки (з зображенням людини в тому числі), визначила певні риси, які стосувались не тільки рівня інтелектуального розвитку, скільки особистісних властивостей. Маховер склала тест, який передбачав протекцію особистісних властивостей, внутрішнього світу і переживань дитини на малюнок. Вона зазначила, що коли дитина малює людину, то підсвідомо ідентифікує її з собою або з кимось іншим. Цей тест, як інші проективні методики може виявити деякі загальні тенденції, бути додатковим до місця дослідження.
На зображення людини в дитячому малюванні ґрунтуються також і тести на виявлення індивідуально-типологічних відмінностей, статево-рольової орієнтації та багатьох інших модифікацій. Використання малюнків з людиною в практичній психології є метою діагностики додатково підтверджує те, що саме образ людини є поширеним і популярним у дитини. Це дає уяву для більш уважного ставлення до цього феномена художньої діяльності як психологів, так і педагогів.
Ніщо в житті так не цінується як рідне оточення., сім`я. Адже сім`я - це саме той інститут виховання, що склався природним чином, де можна відчути тепло близьких людей , їх піклування одне про одного.
Виховання в сім`ї здійснюється в різних життєвих ситуаціях, тут створено емоційну атмосферу захищеності дитини, умови для виховання і розвитку в ній найкращих рис особливості. Однак, іноді на жаль трапляється так, що в нормальній на перший погляд родині малюк росте в атмосфері байдужості, почуває себе дискомфортно. Найчастіше причиною цього є те, що батьків хвилюють власні проблеми, а чим живуть їхні діти - їх не дуже цікавить. Щоб краще пізнати особливості своєї дитини і створити в родині атмосферу здорових стосунків, батьки можуть використати подібні тести, що допоможуть проаналізувати і зрозуміти дитину.
Гарний портрет, за визначенням дослідників, є зорова, візуальнабіографія людини, яка не просто віддзеркалює зовнішні риси обличчя, а розкриває її природну драму, передає внутрішню сутність, неповторне "я", тобто характер, темперамент, настрій, почуття та думки, національність, професію, життєвий склад. Уважно придивляючись до них, ми намагаємося простежити не тільки зовнішні зміни, але й розгадати цю людину, осягнути її душу, сказати про неї нове слово.
Саме автопортрет є свідченням процесу усвідомлення людиною своєї самобутності, неповторності, несхожості з іншими індивідами. Він аж ніяк не є егоїстичним милуванням самим собою, а навпаки, намаганням зрозуміти, побачити, розгадати через риси власного обличчя, їх зміни в перебігу невблаганного часу, інших людей. Автопортрет, крім того, є проявом аналітичних здібностей, обдарованості психолога, філософського підходу до явищ життя, без чого, як відомо, неможливо стати справжнім письменником.
Відомо, що портрет як жанр мистецтва, має складну структуру змістовного насичення. Він не просто фіксує зовнішні риси реально існуючої людини, а й розкриває її характер, психологію, тобто створює художній образ. Справжній майстер, малюючи портрет, перш за все шукає не зовнішньої, емпіричної подібності, а внутрішньої, естетичної. Він намагається досягти не рабського копіювання моделі, а, через виразні, яскраві риси, осягнути внутрішній космос її душі. Цікаво, що під час виконання цього завдання, художник мимоволі розкриває нам і своє власне світобачення: уяву про красу, гармонію, добро і зло, долю і щастя. Таким чином, портрет - завжди подвійний образ: художника і його моделі. Крім того, сприймаючи портретний образ, відтворений засобами мистецтва, проникаючи в думки і почуття портретованої людини, ми одночасно пізнаємо її оточення, стиль життя, суспільні відносини, особливості часу. Отже, портрет - це гармонійно-завершена картина минулої культурно-історичної епохи, яку можна наочно побачити, відчути, прочитати, віртуально зануритися в неї та зробити певний психоаналіз. Цю практику можна використовувати й в школі для того щоб відкрити світ дитини для неї самої та для більш кращого розуміння її вчителів.
Висновки до першої частини
Узагальнюючи усе вище сказане, необхідно підкреслити, що батьки й педагоги, повинні усвідомлювати те, що найважливіші обдарування - це краса душі, чистота серця й талант любові. По-справжньому розкриватися й розцвітати всі інші таланти можуть тільки на їхній основі. Талант, вирощений на ґрунті сумніву, себелюбності, марнославства й гордині, несе зло й руйнування не тільки навколишнім, але й, зрештою , самій людині.
Заняття з образотворчого мистецтва мають важливе виховне значення для дітей. При залученні їх до образотворчого мистецтва розвиваються естетичні смаки і можливості. Цьому слід приділити більшу уваги. Потрібно тактично пропонувати допомогу дитині, підтримувати її зацікавленість, заохочувати.
Введення в навчальну програму поширені уроки з образотворчого мистецтва допоможе виховати покоління, яке буде всесторонньо розвиненим і обізнаним.
Мистецтво неодмінно зацікавить дітей. Так, засобами живопису, скульптури, архітектури, графіки виражається краса життя, природи, виражаються високі думки, почуття. Твори образотворчого мистецтва кличуть до боротьби за прекрасне, відіграють велику роль в повсякденному житті. Талант розуміти і тонко відчувати прекрасне в образотворчому мистецтві, а у деяких дітей і талант створювати прекрасне в живописі, скульптурі, графіці, паперопластиці, малюванні починає формуватися в процесі особистої творчої діяльності, в процесі ознайомлення з образотворчим мистецтвом.
РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІЖНО-ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬ ПЕРЕВІРКА МЕТОДИКИ ВИКОНАННЯ ПОРТРЕТУ В СТАРШИХ КЛАСАХ
2.1. Організація експериментального дослідження
Програма навчання з образотворчого мистецтва структурно-умовно розділена на три етапи. Кожний етап охоплює навчальний рік та складається з семестрових тематичних розділів, які послідовно розв'язують художньо-пластичні, виразні, технічні та психологічні завдання образотворчості. Ритм, форма, рух, простір, світло та композиція, як складові образотворчості, розглядаються на кожному етапі навчання. Кожен з етапів є підґрунтям наступного в доповненні навчального матеріалу, актуалізуючи окремі художньо-творчі аспекти з поступовим їх ускладненням. Акцентується увага на багато вимірності художньо-естетичних завдань та їх вирішення в пластично-образному аспекті, ініціюється пошук власних способів виконання робіт в художньо-творчому самовияві учнів.
6 клас. Духовний і предметний світ людини.
Розвиток формально-логічного мислення, вміння спрощувати, узагальнювати, виявляти конструкцію та об'єм форми. Зосередження уваги учнів на формі з метою подальшого впливу і взаємозв'язку цієї форми із сутністю образу. Визначення кольору через виявлення зв'язків його зі світлом (штучним, природним) доповнює попередній досвід учнів у виявленні образності форми.
Навчання формоутворенню в образотворчому мистецтві базується на художній практиці учнів, яка передбачає їх орієнтування в специфіці образотворчого мистецтва та в оволодінні певними художньо-технічними навичками. Контрольні форми, пропорції, фактурне, тональне виявлення форм та вивчення світлотіні як засобу визначення форм, її контурів, пластики, фактури поверхні, засвоєння трансформації форм використовується учнями під час конструювання і формування предметів.
Та якщо погляну ти на цю структуру більш точніше поглибленіше то можна помітити, що в усіх програмах, що сформовані та складені для навчання у 5-7 класах постійно розглядаються такі теми, як пейзаж, натюрморт, стилізація, побудова предметів, композиція, кольорознавство, та багато інших деталей необхідних для правильного формування образотворчих вмінь. Та тема, що стосується портретного жанру розглядається лише в програмі для шостого класу і для її розгляду приділено тільки шість годин і одна з них є контрольною для підведення підсумків і оцінювання попередніх робіт. І якщо брати в загальному то годин образотворчого мистецтва у цих класах виділено лише одна година на тиждень і на кожному новому занняті має бути розглянено нову тему..
Під час проходження виробничої практики в загальноосвітніх закладах, в процесі розробки методичного матеріалу, перед нами постала проблема не досконалості методичної розробки уроків та необхідності проведення додаткових занять з образотворчого мистецтва та створення гуртків на основі даної тематики.
Спираючись на існуючий предметно-інтегративний підхід до мистецької освіти, наукові та методичні джерела, орієнтуючись на праці вчених, мистецтвознавців та художників-педагогів, пропонуємо практичну детальну розробку методики викладання уроків для учнів старших класів виконання портрету.
Важливою ознакою культури сучасного суспільства є прискорений темп науково-технічного розвитку, перманентність і швидкість змін у всіх сферах людської діяльності, мозаїчність і візуалізація інформації, що суттєво впливає на темпи розвитку дитячого організму. На думку автора, впровадження в програму легкої класичної музики учням старших класів загальноосвітніх шкіл допоможе спрямуватись в гармонійне русло розвитку. Західні педагогічні методики активно використовують музичний підхід з науковим обґрунтуванням окресленої проблематики, що забезпечує всебічне усвідомлення та подальше застосування учнями отриманих навичок та вмінь.
Організація констатувального експерименту на онові попередніх даних полягає в тому, що б перевірити попередньо набуті знання учнів на основі портретного жанру.
З огляду на програми молодших та старших класів то тему портрету учні шостих класів проходили в молодших класах, де для розгляду цієї теми присвячено по декілька годин, що року. Отже на основі цих даних можна сформувати думку про те, що у них є попередньо сформовані знання уміння та навички, що до анатомічної, пропорційної, конструктивної побудови портрету.
Для проведення експерименту було обрано два класи, що на той момент за шкільною програмою навчання проходили тему «Портрет». Ці класи було поділено на контрольну та експериментальну групи, на основі експериментальної групи було створено гурток з образотворчого мистецтва в якому основною темою вивчення був «Портрет та його виконання живописними техніками». Для створення гуртка було побудовано методичні розробки, що були затверджені дирекцією школи та вчителями даного предмету. Та систему відповідного оцінювання знань з даної теми. Критерії оцінювання були поділені на три рівні: низький (3 бали), середній (4 бали) та високий (5 балів).
Високий рівень: учні володіють та добре оперують набутими знаннями та вміннями, при побудові обличчя використовують знання з анатомії, композиції, перспективи, дотримуються пропорцій при конструктивній побудові; при виконанні творчих робіт проявляють велику активність, виявляють великий інтерес до пізнання образотворчого мистецтва, прагнуть освоїти основи портретного жанру; мають яскраво виражену потребу у творчому самовдосконаленні.
Середній рівень: володіють попередньо набутими знаннями та вміннями, мають теоретичні знання про анатомічну будову обличчя, пропорції, та при виконанні практичної роботи не достатньо опираються на це, але в композиційному та конструктивному вирішені виконують роботи майже правильно; виявляють інтерес до пізнання портретного жанру, однак недостатньо володіють умінням його інтерпретації, відчувають потребу творчого самовдосконалення, проте недостатньо працюють над цим.
Низький рівень: мають багату уяву, інколи оперують попередньо набутими знаннями, проте через бідність теоретичних знань відчувають труднощі в процесі їх втілені на практиці; творчі спроби відзначаються низьким рівнем пізнання; їм характерні загальні основи пропорції, композиції, анатомії; виявляють потребу у самовдосконаленні, але бракує досвіду для знаходження нових шляхів успішної творчої реалізації.
Для того, щоб точніше і глибше дізнатися та проаналізувати знання учнів у сфері портретного жанру було створено комплекс самостійних робіт та творчих завдань, що оцінювалися за вище зазначених критерій.
Система перевірки була поділена на чотири основні розділи анатомія, пропорція, конструювання та композиція, були проведені тестування, самостійні та практичні роботи. Дані цих перевірок зазначені в таблиці 1.
Таблиця 1
№п/п
Макрові групи
Розділ перевірки
Відсоткове вираження знань та вмінь
Високий
Середній
Низький
1.
Шості класи
Анатомія
15.5 %
27.8 %
56.6 %
2.
Шості класи
Пропорції
18.1 %
32.4 %
49.4 %
3.
Шості класи
Конструювання
13.9 %
30.5 %
55.5 %
4.
Шості класи
Композиція
24 %
33.5 %
42.4 %
Проаналізувавши отримані дані можна зробити висновки , що набуті попередніми роками знання є досить низькими і тому поглиблений розгляд та вивчення тами портрету у старших класах досить необхідним для повної сформованості та розвитку творчих здібностей, естетичного виховання та суспільної сформованості особистості.
2.2 Обґрунтування та проведення формувального експерименту
Умови позаурочної діяльності значно розширюють межі пізнання образотворчого мистецтва завдяки екскурсіям, під час яких відбувається ознайомлення з пам'ятками архітектури, садово-паркового мистецтва, відвідуванню майстерень живописців, скульпторів, народних майстрів і безпосередньому спостереженню за творчим процесом.
Не менш важливим є опанування основ дизайнерської творчості, яка за своєю специфікою поєднує утилітарну та художню функції, розповсюджується на оточуюче середовище, побут, предметний світ. В процесі дизайнерської творчості у школярів виховується художньо-образне сприйняття дійсності, творчий підхід до оформлення предметного оточення, оригінальність художнього мислення, конструкторські здібності, формується чуття пропорцій, єдності красивого й корисного.
На заняттях живопису досягається органічне поєднання сприйняття й власної практичної діяльності, удосконалюється вміння втілювати в конкретному матеріалі свої життєві враження, розвивається чуття кольору, ритму, форми, об'єму, вміння осмислювати оточуючий світ через художній твір, не дарма Василь Сухомлинський говорив: «Пізнаючи цінності мистецтва, людина пізнає людське в людині, піднімає себе до прекрасного…»
Завдяки сучасним комп'ютерним технологіям учні мають можливість опанувати основи комп'ютерної графіки, використовувати у власній художній творчості різні художні матеріали на основі їх досконалого імітування комп'ютером. В організації діяльності слід звернути увагу на органічне поєднання "віртуальної" та "реальної" творчості.
На основі попередньо зазначених та отриманих даних виносяться такі завдання формувального експерименту експерименту:
Оцінити ефективність методики зображування портрету в старших класах. Визначити як впливає методика закріплення навчального матеріалу на результати навчання та розвиток навичок самостійної роботи учнів старших класів.
З'ясувати вплив взаємної дії експериментальних методик навчання малювання портрету та повторення навчального матеріалу на результати навчання.
Визначити найбільш ефективне поєднання традиційних та інноваційних методик на всіх етапах навчання.
От же після попереднього етапу досліду (констатувального) можна зробити висновки, щодо необхідності введення попередньо розроблених програм з образотворчого мистецтва на тему «Портрет», та додаткових занять на основі гуркової роботи.
За розробленою програмою, учні шостих класів поділяються на дві групи: контрольну, що буде проходити звичайну програму вивчення теми портрету, та експериментальна на базі якої буде створено гурток з поглибленішим та точнішим вивченням портрету, його анатомічних основ, пропорцій, конструювання на основі цих даних та правильність компонуваня портрету на робочій площині.
Робота гуртка поділена на чотири цикли що включали в себе вивчення анатомії обличчя людини, пропорції обличчя, конструювання людського обличчя на основі даних анатомії та пропорції та правильність компонування портрету на площині за законами композиції.
Спостереження за практичною роботою експериментальної групи та контрольної показали, що швидкість і якість виконання портрету у експериментальному класі на уроках вища, ніж у контрольному. В експериментальному класі відбулося значне збільшення кількості учнів з високим рівнем успішності - з 18,8% до 29,1%. За час формуючого експерименту у контрольних класах значного збільшення учнів високого рівня не виявлено, значна частина учнів залишилася на середньому та низькому рівні успішності, а в експериментальній групі значна кількість дітей перейшла на середній рівень. Це дає можливість зробити висновки про позитивні зрушення у мотиваційному компоненті навчальної діяльності, творчої діяльності та оптимальних педагогічних умов для опанування учнями старших класів технікою побудови, що сприяє ефективності у виконанні портрету.
Перевірка підвищення знань проводилася за вже сформованими критеріями та висвітлена в таблиці 2.
Таблиця 2.
Показники навчальних досягнень
№ п/п
Макрові вікові групи
Розділ перевірки
Контрольна
Експериментальна
Високий
Середній
Низький
Високий
Середній
Низький
1.
Шості класи
Анатомія
14.3 %
29.8 %
54.6 %
22.3 %
34.1 %
45.1 %
2.
Шості класи
Пропорції
20.1 %
30.4 %
49.4 %
25.1%
37.6 %
32 %
3.
Шості класи
Конструювання
12.8 %
31.6 %
55.5 %
18.5 %
30.6 %:
49.1 %
4
Шості класи
Композиція
21.5 %
32.5 %
45.4 %
29 %
38.6 %
33.2 %
Показники навчальних досягнень учнів
Отже, в процесі оцінної діяльності за правильної її організації (дотримання етапності, використання системи методів переконання та стимулювання, створення комплексу виховних ситуації з опорою на колективні форми роботи в поєднанні з індивідуальним та диференційованим підходом) впровадження в навчальний процес додаткових годин навчання малювання портрету сприяло підвищенню ефективності учнів старших класів з інших видів образотворчого мистецтва.
2.3 Результати дослідно-експериментальної роботи
Серед багатьох предметів, що вивчаються в загальноосвітній школі, чи не найвищий виховний потенціал належить мистецтву з притаманним йому впливом на свідомість і несвідомість особистості, на інтелектуальну та емоційну сферу, на моральне і фізичне здоров`я дитини.
Мистецтво - це універсальний спосіб мислення, здатний синтезувати істину, добро й красу, формувати людину-творця. Школа має трансформувати в осередок плекання творчої особистості, виховання людини з високою естетичною культурою, самостійним культурним мисленням, здатної до життєтворчості на основі здобутих знань, яка виявляє готовність до постійного їх оновлення та інтегрування у власному досвіді з метою творчої самореалізації.
Мистецтво створене людиною, відображає її повсякденне життя. Воно дуже різноманітне, має дуже багато видів і жанрів. Воно - як дерево життя, з могутнім стовбуром і багатьма відгалуженнями, які, у свою чергу, діляться на гілочки, а далі - на окремі листочки. А коріння цього могучого дерева - у сенсі життя народу, його історії, його теперішнього і майбутнього.
Педагогами накопичено великий досвід викладання предметів художньо - естетичного циклу, розроблено варіативні програми, оригінальні методики викладання мистецтва в школі, створюють підручники і робочі зошити з образотворчого мистецтва, музики і світової художньої культури.
Викладання предметів «Образотворче мистецтво» і «Музика» у школі має ґрунтуватися насамперед на діяльнісному підході до мистецтва, що допомагає дитині скласти цілісну картину світу, дає змогу приймати творчі рішення в широкому спектрі життєвих ситуацій, формує духовні й моральні якості особистості.
Необхідно також втілювати на практиці ідеї цілісної художньої освіти, виходячи з визначення значущості кожного з видів мистецтва для формування духовного світу дитини. Водночас важливо дотримуватися логіки взаємозв'язку між предметами мистецтва з урахуванням об'єктивно існуючих параметрів, норм шкільного навантаження, структури предметів, змістової єдності основної і додаткової освіти. Тому слід орієнтуватися не на запровадження нових дисциплін, а на інтеграцію різних видів мистецтва в освоєнні предметів художньо - естетичного циклу.
За твердженням відомого психолога Л. Виговського, навчити творчості неможливо, але дати вміння, навички та знання, які допоможуть дитині у творчості.
Дидактична ефективність засобів навчання та їх використання, була оцінена групою вчителів Миронівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1. В цілому можна сформулювати таку таблицю досягнень контрольної та експериментальної груп:
Таблиця 3
к/р №
Мікро вікові групи
Середні рівні і показники навчальних досягнень
Контрольні
Експериментальні
Процент підвищення
Високий
Низький
Середній
Високий
Низький
Середній
Високий
Низький
Середній
1
6 класи
13,55
39, 6
43,5
19,2
55,8
15,56
4,63
15,2
27,94
Експериментальна робота дозволила визначити сукупність педагогічних умов, що забезпечують ефективність методики виконання портрету на заняттях образотворчого мистецтва:
1) підбір видів наочності, доступних для сприйняття та відтворення учнями;
2) використання у навчально-виховному процесі необхідного та достатнього обсягу систематизованої інформації щодо малювання (історичний, теоретичний, практичний аспекти);
3) оволодіння традиційними прийомами створення малюнку;
4) доступність та педагогічна доцільність запропонованих завдань;
5) творення на уроках позитивно-емоційної творчої атмосфери зацікавлення та захоплення.
Висновки до другої частини
Уява, фантазія являються найнеобхіднішими здібностями людини, а розвивається вона особливо інтенсивно в молодшому та старшому віці. І якщо в цей період уяву спеціально не розвивати потім наступає різке зниження цієї функції. Разом зі зменшенням здібності фантазувати у людини знижаються можливості творчого мислення.
З-поміж інших видів мистецтва образотворче є унікальним у вирішенні завдань як художнього, так і особистого розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління Це зумовлено не тільки природою сприймання образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому віці образотворча діяльність становить одну з найдоступніших і емоційно-захоплюючих форм творчості
На уроках образотворчого мистецтва, оцінюючи уміння учня зображувати, використовувати різні техніки під час виконання творчих робіт тощо, слід враховувати і стимулювати власне бачення учнем художніх образів та вибір шляхів творчої самореалізації. Результатом навчання, виховання й розвитку мають стати художньо-світоглядні уявлення, ціннісні естетичні орієнтації, художньо-образне мислення, творчі здібності учнів.
Уроки образотворчого мистецтва мають важливе виховне значення для дітей. При залученні їх до образотворчого мистецтва розвиваються естетичні смаки і можливості. Цьому слід приділити більшу уваги. Потрібно тактично пропонувати допомогу дитині, підтримувати її зацікавленість, заохочувати.
На основі проведених досліджень можна зробити висновки що портретному жанрові у вивчені образотворчого мистецтва приділяють досить мало годин. З чого випливає потреба збільшити години на їх вивчення та введення в освіту нововведень та новітніх програм навчань, що даватимуть змогу повністю сформувати та втілити можливості розширення програми з образотворчого мистецтва.
Введення в навчальну програму поширені уроки з образотворчого мистецтва допоможе виховати покоління, яке буде всесторонньо розвиненим і естетично обізнаним.
В даному напрямку було і спрямоване дослідження, що проводилося на базі Миронівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 в старших класах. Для дослідження було обрано шості класи, адже саме в їх навчальній програмі були відведені години для вивчення портретного жанру.
РОЗДІЛ ІІІ. ВИДИ ТА ЖАНРИ МАСЛЯНОГО ЖИВОПИСУ ЙОГО ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
3.1 Виникнення творчого задуму
Створити щось нове, неймовірне, неповторне, відкрити світ очима творця, саме для цього художник бере до рук пензлі та фарби. Будь-який художник не тільки зображує предмет свого творіння, а й передає в ньому своє світобачення, намагається повністю розкрити зображуваний предмет не лише зі сторони естетичного вигляду, а також зі сторони прекрасних почуттів та відчуттів, що він викликає при його спогляданні.
Живопис маслом - це техніка, якій надають перевагу більшість художників, і яка однаково високо ціниться, як професіональними так і любителями. Така її репутація основана на тому, що майже всі великі майстри писали маслом. Масляна фарба - цільний і міцний матеріал, його можна використовувати на любому форматі, від мініатюрних робіт до настінного живопису Техніка масляного живопису була відома ще в Стародавньому Римі, та до кінця ХV століття цей метод не розповсюдився за межі свого винаходження. В епоху Відродження, коли у якості універсальної основи почали використовувати холст, масляний живопис став одним найпопулярніших художніх виразностей. В результаті широкого розповсюдження масляний живопис притерпів найбільші стилістичні зміни на кожному етапі своєї історії. Довгий час винахід масляного живопису приписували художнику XV століття Яну Ван Ейку. Та він лише удосконалив уже існуючий стиль живопису. Детальна розробка усіх дрібних елементів на його роботах являється найкращим доказом широких можливостей масляного живопису для реалістичних відображень дійсності.
Кожен художник беручи до рук масляні фарби має за мету передати всі його властивості, відкрити нові можливості, знайти краще вирішення питання, удосконалити вже існуючі техніки та властивості, що створилися за сотні років. Кожна робота майстра відкриває, щось нове для глядачів - неймовірне поєднання кольорів, передача світла і тіні, почуттів та емоцій зображуваного, настрій, внутрішній світ.
Художники портретисти втілюють у своїх роботах образи людей, що їх оточують, що живуть поруч них самим звичайним життям: робоча людина, селянин, сестра, старенька бабуся, чоловік, що кудись поспішає та зупинився на мить на зупинці, дитина що посміхається сонечку, закохані на прогулянці, безліч тем і можливостей, безліч людей, безліч історій, що може розповісти художник. І найголовніше, що ці історії можливо прочитати поглянувши лише на портрет і не потрібно перечитувати біографії цих людей, що б зрозуміти і побачити, що вони відчували в ту мить, що переживали, який у них був настрій, що вже встигли пережити у своєму житті за свої роки.
Варто тільки поглянути на «Портрет И. И. Левітана» Бакста Лева Самойловича, яка біль та приховані страждання в погляді приреченого, безнадійно хворого художника.
«Мы все любим искусство -казав М. М. Ге ,- мы все его ищем, мы все его открываем и остаемся ненасытными. Всем нам хочется верить, что оно еще многое и многое, может быть, откроет…».
Ге не писав портретів на замовлення. Чим більше йому подобалася людина, тим щиріші виходили на полотнах їх живописні відображення. Найчастіше Микола Ге писав свою дружину «Дружина художника з сином», «Портрет А. П. Ге за читанням», з великою любов'ю зображуючи взагалі-то не дуже красиве, з круглими рисами обличчя жінки, змушуючи відчути, чим багатий її внутрішній світ.
Глазунов Ілля Сергійович, Звєрєв Анатолій Тимофійович, Кіпрінський Орест Адамович, Крамский Іван Миколайович, Нестеров Михайло Васильович, Петров-Водкін К. С., Репін І. Е., Остроумова- Лєбєдєва Анна Петрівна відомі, видатні та визнанні творці живопису і художники, що працювали в напрямі портрету. Всі вони творили щось неймовірне пишучи свої роботи варто тільки поглянути на ці роботи і бажання створити, щось подібне не покине тебе до кінця твоїх днів. От і моїми почуттями заволоділо таке відчуття, відчуття чогось не відкритого в собі та в оточуючих, бажання передати мить неймовірного щастя та не зримих і таких рідкісних моментів ейфорії, що охоплюють людину інколи лише раз в житті. І порив цей привів до написання роботи «Наречена».
Ця робота виконана з любов'ю, захопленням тими почуттями та позитивною енергією, що випромінювала ця людина. Напевно всі митці захоплюючись певним задумом вже не можуть взятися за щось інше, до тих пір поки не завершать своє творіння, що рветься на світ.
3.2 Технологічні особливості масляного живопису
При технологічному аналізі живопису ми розглядаємо картину не як площину (як при естетичному сприйманні), а як трьохвимірне тіло, яке має різні матеріали, розташовані за визначеним принципом. Якщо ми явимо собі картину в розрізі, то побачимо, що вона складається з декількох більш або менш однорідних шарів, розташованих в порядку, який відповідає наступності процесу створення картини.
Спеціально оброблений матеріал з відповідним образом підготовленою поверхнею, на якій художник створює свій витвір, ми називаємо в цілому живописною основою. Фарби, які на нього наносяться називаємо живописними шарами, а поверхневе прозоре покриття, що виконує захисну функцію, - лаковим шаром. Ці основні елементи картини не завжди бувають одношаровими. Вони в свою чергу складаються з проміжних шарів, розташування яких дещо відрізняється у окремих типах живописних технік, особливо у настінному живописі, у якому найменування елементів абсолютно інше, ніж у станкових картин.
Живописна основа, яка підвищує міцність і стійкість полотна, складається з декількох шарів. Найнижчим шаром є власне живописна основа; на ній разом з грунтом лежить весь кольоровий шар. В залежності від обставин живописною основою бувають різноманітні матеріали: дерев'яні дошки (дубові, горіхові, липові, фанерні, масонітові) або металеві (з міді, алюмінію), потім полотно, папір, картон, пергамент, камінь, скло, штучні органічні і неорганічні матеріали. Як правило, живописна основа має ґрунтове покриття - одношарове чи багатошарове. Ґрунтове покриття певним чином готує фактуру поверхні основи, і крім цього, створює додаткові сприятливі оптичні умови для картини. грунтові покриття, часто скорочено називають грунтом, ділять на клеєві, олійні і темперні (емульсійні) або за типом наповнювачів або пігментів - на крейдяні і гіпсові. Іноді грунтові покриття розрізняють також за яскравістю і за кольором: білі, темні або тоновані, кольорові. Під терміном “болюсні” грунтові покриття ми розуміємо червоно-коричневі грунти, не залежно від того, чи мають вони болюс чи вони складаються з інших пігментів, подібних за кольором до болюса.
Між основою і ґрунтовим покриттям за звичай знаходиться проміжний, зв'язуючий шар, який підсилює прилипання і зчеплення обох гетерогенних елементів, а в деяких випадках усуває зайву всмоктувальну здатність основи. Цей шар готують із клею, разом із тим, що желатину, рідше - із смоляних лаків.
На поверхню ґрунтового покриття наносять тонкий шар, призначений для усування всмоктувальної здатності грунту. Його назва “ізоляція” - ізолюючий шар повністю має функцію, яку він здійснює. Він попереджує проникнення зв'язуючих фарб (наприклад, олії) в грунт. Це, загалом, шар желатину, смоляного або масляного лаку. Так як колір білих грунтів не відповідає замислові деяких художників або цілих шкіл живопису, то грунти іноді покривають лесирувальною або напівпрозорою фарбою - імприматурою. Цей термін запозичений спеціальною літературою із джерел епохи Відродження, згідно з яким фарбу втирали або, точніше, втискали в грунт долонею. Цю фарбу можна або наносити на висохлий ізоляційний шар, або прямо змішувати з ним.
Зв'язуючою імприматурою є, за потребою, олія чи клей.
Ґрунтове покриття, яке швидше є результатом праці ремісника, не байдуже для кінцевого ефекту живописного твору як твору мистецтва. Структура його поверхні гладка чи шорстка, його всмоктувальна здатність і особливо його колір є надзвичайно важливими факторами, для вибору яких потрібно ставитися дуже серйозно, так як властивості матеріалів грунту обумовлюють можливості і межу процесу роботи живописця.
Другий важливий елемент картини - власне живописний шар - є в повному розумінні слова твором мистецтва, хоча його виконання також загалом визначається технічними можливостями. Коли живопис складається з великої кількості шарів, а найчастіші воно саме так і буває, найнижчий шар називається підмальовком, але тільки в тих випадках, коли цей шар є підготовкою для наступних шарів. Цей термін взятий нашою літературою по історії мистецтва тільки в и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.