На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Класифкаця урокв за дидактичною метою. Предметний урок та його значення у навчально-виховному процес початкової школи. Вдосконалення методики органзацї та проведення предметних урокв з курсу Я Україна. Природознавство в початковй школ.

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Педагогика. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2009. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


125
Дипломна робота
Методика проведення предметних уроків із природознавства
Зміст
    Вступ
      Розділ 1. Теоретичні основи проведення предметних уроків із природознавства
      1.1 Предметний урок та його значення у навчально-виховному процесі початкової школи
      1.2 Методика проведення предметних уроків із природознавства в початковій школі
      Розділ 2. Експериментальне дослідження ефективності визначених шляхів удосконалення методики проведення предметних уроків під час вивчення природознавства
      2.1 Обґрунтування шляхів удосконалення методики проведення предметних уроків із природознавства в 3 класі
      2.2 Організація та методика проведення експериментального дослідження
      2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження
      Висновки
      Список використаної літератури
      Додатки

Вступ

Актуальність проблеми дослідження. Основним напрямом в роботі сучасної школи є подальше вдосконалення навчально-виховного процесу, а в цьому вдосконаленні вирішальне місце належить глибоко продуманій, науково обґрунтованій системі роботи в усіх ланках школи. В інтенсифікації навчального процесу велика роль відводиться удосконаленню організаційних форм, а також методів і прийомів, у яких протікає навчальний процес. Основною формою організації навчального процесу залишається урок, на якому вирішуються завдання єдності навчання, виховання і розвитку дітей. В початковій школі значне місце відводиться предметним урокам, які проводяться під час вивчення природознавства. Їх прийоми також використовуються на уроках із всіх предметів початкового навчання.

Предметність як найважливіший дидактичний принцип початкового навчання сприяє активізації пізнавальної діяльності дітей. Особливо велика роль предметності в навчанні молодших школярів, які володіють значною мірою конкретним мисленням. Засвоєння знань дітьми відбувається більш успішно при широкому використанні прийомів роботи з натуральними предметами. В цих випадках діти отримують осмисленні і міцні знання, що мають практичне значення, причому з меншими затратами сил та енергії, а також психічних зусиль як учителя, так і учнів.

У класифікації уроків за дидактичною метою виділяють чотири групи: вступні, повідомлення нового матеріалу, узагальнюючі та контрольно-повторювальні. Іноді останні дві групи уроків об'єднують в одну - узагальнюючі. До групи уроків повідомлення нового матеріалу відносяться і предметні уроки. Виділення їх обумовлено значною роллю предметності, тобто вивчення предметів у натурі, при безпосередній участі різних органів чуття.

Предметні уроки забезпечують сприймання предметів і явищ природи різними органами чуття. Вони мобілізують діяльність тих органів сприймання, які на уроках іншого типу перебувають у пасивному стані. На таких уроках школярі мають можливість розглянути той або інший предмет, випробувати його твердість, відчути запах, іноді скуштувати на смак, порівняти різні предмети між собою, встановити в них спільні та відмінні ознаки.

Уміло проведені предметні уроки активізують процес навчання, розвивають у дітей творчу ініціативу та підвищують інтерес учнів до роботи. Значення предметних уроків полягає і в тому, що вчитель не лише пропонує учням для розглядання конкретний матеріал, а й навчає їх уважно спостерігати за даним предметом чи явищем, виділяти його істотні та неістотні ознаки, підмічати схожість і відмінність з іншими предметами і на цій основі робити висновки, узагальнення.

На предметному уроці широко застосовуються групові та парні форми роботи. Це виробляє у молодших школярів навички колективної праці, дисциплінує їх. На цих уроках виховується акуратність, ретельність у роботі, діти здобувають навички проведення лабораторної роботи.

Проблему проведення предметних уроків у початковій школі досліджувало багато вчених-педагогів та методистів. Зокрема, в працях Т.М. Байбари, О.А. Біди, В.Ф. Гетьмана, Н.С. Коваль, З.О. Клепініної, М.М. Скаткіна та інших, наголошується, що успішне оволодіння учнями природничими знаннями значною мірою залежить від рівня опанування ними вміннями та навичками спостерігати за живою та неживою природою, аналізувати тіла і явища навколишнього світу. Проте, більшість дослідників розглядають в основному лише загальні питання методики проведення предметних уроків, визначають їх сутність і види, пропонують завдання для розвитку спостережливості молодших школярів. Тому, на нашу думку, проблема організації та проведення предметних уроків із курсу "Я і Україна. Природознавство" в початковій школі є ще не до кінця дослідженою.

Необхідність підвищити ефективність методики організації і проведення предметних уроків зумовили вибір теми дипломної роботи: "Методика проведення предметних уроків із природознавства".

Об'єктом дослідження дипломної роботи є предметний урок із курсу "Я і Україна. Природознавство" в початковій школі.

Предмет дослідження - шляхи вдосконалення методики організації та проведення предметних уроків із курсу "Я і Україна. Природознавство" в початковій школі.

Мета дослідження: обґрунтувати шляхи удосконалення методики організації та проведення предметних уроків із природознавства в початковій школі та визначити їх вплив на рівні сформованості природничих знань молодших школярів.

Гіпотеза дослідження: оволодіння молодшими школярами природничими знаннями, уміннями, навичками відбуватиметься якісніше за умови цілеспрямованої, систематичної, методично обґрунтованої організації предметних уроків.

Відповідно до мети дослідження і висунутої гіпотези в дипломній роботі вирішувались наступні завдання:

Проаналізувати теоретичні аспекти розвитку проблеми організації та проведення предметних уроків із природознавства в початковій школі.

Вивчити стан проблеми дослідження в практиці роботи сучасної початкової школи.

Обґрунтувати шляхи удосконалення методики організації та проведення предметних уроків із курсу "Я і Україна. Природознавство" в початковій школі.

Експериментально перевірити вплив проведення предметних уроків на рівні сформованості природничих знань молодших школярів.

Із метою реалізації поставлених завдань нами застосовувались теоретичні та емпіричні методи дослідження: теоретичний аналіз дидактичної і методичної літератури, чинних навчальних програм і підручників із курсу "Я і Україна" для початкової школи; спостереження за навчально-виховним процесом початкової школи; педагогічний експеримент; анкетування; бесіди з учителями; тестування учнів; кількісний та якісний аналіз результатів дослідження.

Провідним методом дослідження був педагогічний експеримент, який проводився на базі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Велика Вільшаниця Львівської області. Експериментальним навчанням було охоплено 25 учнів 3 класу.

Наше експериментальне дослідження носило теоретико-експериментальний характер і проводилось у три етапи.

На констатувальному етапі експерименту було розкрито зміст поняття "предметний урок", з'ясовано його значення у навчально-вихованому процесі початкової школи, методи і прийоми проведення предметних уроків та стан проблеми дослідження в практиці роботи сучасної початкової школи.

На формувальному етапі в навчально-виховний процес початкової загальноосвітньої школи впроваджувалась методика організації і проведення предметних уроків із курсу "Я і Україна. Природознавство" в 3 класі.

На підсумковому етапі узагальнювались й аналізувались результати експериментального дослідження, формулювалися висновки.

Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Загальний обсяг дипломної роботи - 121 сторінка.

Розділ 1. Теоретичні основи проведення предметних уроків із природознавства

1.1 Предметний урок та його значення у навчально-виховному процесі початкової школи

У процесі навчання природознавства використовується специфічний тип уроку - предметний. Він має свою історію теоретичної розробки в методиці викладання предмета та практичного застосування в початковій школі.

Принципи предметного навчання були розвинуті ще в працях Я.А. Коменського та Й.Г. Песталоцці.

Великий чеський педагог Я.А. Коменський зазначав, що починати навчання треба не зі словесного тлумачення про предмети, а з реального спостереження за ними, і тільки після ознайомлення з предметом може йти мова про нього, потрібно вчити так, щоб люди, наскільки це можливо, набули знань не тільки з книг, але з неба й землі, з дубів та з буків, тобто знали і вивчали самі предмети.

Ідея предметного навчання природознавства в Росії належала академіку, професору вчительської семінарії В.Ф. Зуєву. У 1786 році ним було видано підручник "Нариси природної історії", в якому методика викладання природознавства відповідала таким основним концептуальним положенням, близьким до традиційного класичного дидактичного напряму Я.А. Коменського:

вчитель повинен дотримуватися принципу наочності: акцент на вивчення натуральних об'єктів - під час розповіді про який-небудь предмет вчитель показує його в натурі, в крайньому випадку замінює їх наочними посібниками (малюнками), тобто предметна наочність оцінювалась вище графічної;

не слід обмежуватися рамками підручника, а проводити практичні роботи з натуральними предметами, заняття з географічною картою, екскурсії в природу, вести навчання на основі наочності й предметності, шляхом живої співбесіди з дітьми;

використовувати самостійну роботу учнів, а саме по розпізнаванню об'єктів природи та описанню їх своїми словами [25].

Немало уваги предметному навчанню приділяв К.Д. Ушинський. Саме за ініціативою К.Д. Ушинського предметний урок, введений у шкільну практику, хоча сам термін і не вживався. На цих уроках під керівництвом учителя діти повинні спостерігати, порівнювати, описувати, обговорювати факти і явища, що спостерігаються, робити висновки і узагальнення та перевіряти їх простими, доступними дослідами. При цьому рекомендувалося вибудовувати їх від простого до складного; будь-який факт мав супроводжуватися висновком; кожний наступний урок мав бути наслідком попереднього і т ін. Вчений зазначав, що предмет, який знаходиться перед очима учня або який дуже вкарбувався в його пам'яті сам по собі, без чужого слова, збуджує в учня думки, виправляє їх, якщо вони непевні, приводить їх у природну, тобто правильну систему.

Вперше у вітчизняній педагогічній літературі термін "предметний урок" був введений О.Я. Гердом у методичному посібнику для учителів "Предметні уроки в початковій школі" (1863 р). Основною метою таких уроків, за словами вченого, є формування у дітей цілісного уявлення про тіла і явища навколишнього світу. Мета досягається за умови безпосереднього сприймання учнями об'єктів природи, аналізу й порівняння здобутих фактів, їх узагальнення і формування необхідних висновків, а також перевірки висновків доступними дослідами.

Ідеї, висловлені О.Я. Гердом, були прогресивними, вони й тепер не утратили свого значення. Під "предметними уроками" О.Я. Герд розумів курс елементарного природознавства в початковій школі "Земля, повітря і вода".

Основоположник російського шкільного природознавства вважав, що вивчення навколишньої природи має бути обов'язковою частиною початкового навчання. Він рекомендував учителям при ознайомленні дітей із предметами природи звертати увагу дітей на різноманітні властивості цих предметів і вчити дітей вивчати предмети природи за допомогою різних органів чуття. О.Я. Герд прагнув до того, щоб знання дітей про природу були конкретними, заснованими на безпосередньому спостереженні.

О.Я. Герд вважав необхідним знайомити дітей із рослинами і тваринами не в штучних умовах, а в природній обстановці. Тому він рекомендував учителям проводити з дітьми екскурсії в природу.

У своїй відомій книзі "Предметні уроки" О.Я. Герд виклав основні методичні вимоги до предметних уроків, на яких діти повинні під керівництвом учителя спостерігати, порівнювати, описувати, обговорювати факти і явища, що спостерігаються, робити висновки й узагальнення та перевіряти їх доступними дослідами.

"Всі реальні знання, - писав О.Я. Герд, - набуті людством шляхом спостережень, порівнянь, дослідів за допомогою висновків і узагальнень, що поступово розширюються" [17].

Таким чином, при ознайомлені дітей із тілами та явищами навколишньої природи необхідно забезпечити їм повну можливість безпосередньо сприймати невідомі чи недостатньо відомі об'єкти природи, оскільки тільки на основі чуттєвих сприймань у свідомості дітей утворюються конкретні чіткі уявлення про природу, необхідні для успішного оволодіння новими знаннями.

Тільки на основі конкретних (не словесних, не книжних) уявлень про природу діти зможуть під керівництвом учителя правильно узагальнити і систематизувати отримані ними знання про окремі об'єкти і явища природи, тобто формувати елементарні наукові поняття.

Лише на основі конкретних уявлень про предмети і явища природи діти зможуть під керівництвом учителя підмітити і осмислити прості зв'язки явищ природи. Розкриття ж у процесі навчання простих, доступних розумінню дітей, зв'язків між окремими предметами і явищами природи має велике методологічне значення, оскільки: "На відміну від метафізики діалектика розглядає природу не як випадкове накопичення предметів, явищ, відірваних один від одного, ізольованих один від одного і незалежних один від одного, - а як зв'язане, єдине ціле, де предмети і явища органічно пов'язані один з одним, залежать один від одного і обумовлюють один одного" [17].

Конкретні уявлення про тіла і явища навколишньої природи мають велике значення і при навчанні дітей мові: вони збагачують слово живим змістом і дають широкий матеріал для різноманітних вправ для розвитку мовлення учнів.

Певний запас конкретних уявлень про природу необхідний учням початкової школи і для успішного оволодіння знаннями в наступних класах.

Ідею предметного навчання розвинув послідовник К.Д. Ушинського видатний методист початкової школи В.П. Вахтеров. У своїй праці "Предметний метод навчання" (1907 р), що ґрунтувалася на принципі унаочнення, він показав значення й вимоги до методики проведення предметних уроків. Учений зазначав, що предметні уроки - це уроки ознайомлення з предметами за допомогою унаочнення, це предметне навчання в прямому розумінні слова з предметом у руках або перед очима. В.П. Вахтеров предметне навчання оцінював як метод, який дає матеріал для набуття знаний, для формування понять і таким чином служить основою розумового розвитку. До основних моментів запропонованої В.П. Вахтеровим методики слід віднести такі:

цей метод відповідає природі дитини;

значно підвищує успішність навчання;

скорочує час на пояснення;

допомагає сприйняти нові відомості легко, вільно, без особливих зусиль;

надає точні відомості й певні не лише нові поняття, але і нові уявлення, враження і відчуття;

дає можливість учню самостійно знайти в предметі ознаки, про які нічого не говорить ні учитель, ні підручник;

розвиває спостережливість [13].

Предметний метод передбачає участь у процесі пізнання всіх органів чуття; максимальну роль спостережень під керівництвом учителя-організатора, який повинен навчити дітей критично ставитися до своїх сприймань; різноманітність напрямів дослідної роботи; максимальна роль обладнання (особливо зібраного дітьми); ведуча роль наочності і слова вчителя під час проведення дослідів; різноманітність форм проведення роботи, в тому числі уроки на свіжому повітрі (екскурсії). Даний метод є найефективнішим із позиції базової для нього теорії біхевіоризму (В.А. Лай), де предмет, що відчувається, виконуючи функцію подразника, викликає відповідну реакцію - слово, тому такою важливою є предметно-чуттєва основа пізнання навколишнього світу і розвитку людини [30].

Важливо підкреслити, що В.П. Вахтеров вважав, що предметний метод навчання повинен лежати в основі всієї системи навчання в школі. До об'єктів вивчення на предметних уроках учений відносив не тільки окремі об'єкти живої і неживої природи, але й спеціальні прилади.

Отже, В.П. Вахтеров дає чітке визначення предметних уроків. Дуже важливо, що він категорично виступав проти предметного навчання як особливого предмета викладання. Він вважав, що предметний метод навчання повинен бути в основі всієї системи навчання подібно до зерна, в якому є зачатки всіх органів рослин.

У розвитку методики предметних уроків велике місце належить К.П. Ягодовському. Під теорію предметного навчання ним підведена міцна основа вчення про пізнання.

К.П. Ягодовський на конкретних прикладах показав, як потрібно вести викладання природознавства. Перш за все в процесі навчання, знайомлячи учнів із певними об'єктами чи явищами природи, необхідно організувати сприймання їх з допомогою органів чуття. Чуттєве сприймання учнів потребує керівництва зі сторони вчителя; керувати процесом сприймання слід так, щоб діти спостерігали те, що складає сутність предмета або явища, щоб створений образ міцно пов'язувався з точним відповідним йому словом, назвою.

У результаті чуттєвого сприймання предмета або явища природи у дитини формується ряд яскравих уявлень, які характеризують предмет або явище, що вивчається. По мірі накопичення уявлень дитина починає їх узагальнювати, приводити в систему і поступово підходить до поняття. Перед учителем стоїть завдання допомогти учневі провести цю складну роботу по узагальненню, так щоб підсумки і висновки, до яких прийде дитина, були правильними. Перш за все дитині потрібно допомогти серед сукупності ознак предмета чи явища виділити суттєві ознаки і на основі цього зробити узагальнення.

Щоб виконати вказані вище завдання, К.П. Ягодовський [52; 53] рекомендував у кожному окремому випадку ясно бачити мету уроку чи будь-якої передбаченої роботи, визначити зміст роботи, тобто той матеріал, яким буде користуватися вчитель для досягнення мети, знайти методи і форми роботи.

Таким чином, К.П. Ягодовський у своїх працях поклав початок дослідженням про навчальний предмет як систему взаємозв'язаних понять. Він визначив шляхи і засоби формування понять у процесі викладання природознавства в початковій школі. Це дозволило більш чітко розв'язувати питання форм, методів і засобів навчання, змісту шкільного предмета природознавство.

Значний внесок у практичну розробку предметних уроків вніс учений-методист М.М. Скаткін [48].

Методиці предметних уроків присвячені праці Л.Ф. Мельчакова, В.І. Маркіна, Г.М. Низової, П.О. Завітаєва, С.О. Язикова, А.І. Тихонової та інших учених.

В зв'язку із включенням у навчальний план початкової школи природознавства погляди на предметні уроки змінились. Методика предметних уроків була розроблена для того періоду, коли природа вивчалась на уроках читання. По суті із введенням природознавства всі уроки цього предмета є предметними. При такому тлумаченні поняття "предметні уроки" стало історичною категорією. Методика їх проведення змінилась. Під предметним стали розуміти такий урок, на якому значна частина часу приділяється безпосередньому вивченню предмета в натурі, коли учні цей предмет сприймають різними органами чуття.

У сучасній методиці викладання природознавства вчені (В.П. Горощенко, Л.К. Нарочна, В.М. Пакулова, Т.М. Байбара, О.А. Біда та інші) не відмовляються від цього типу уроків, а наголошують на його необхідності у навчанні, вихованні та розвитку молодших школярів.

Більшість методистів [4; 11; 21; 27; 30; 36; 40] під предметним уроком розуміють урок, коли діти працюють безпосередньо з предметом, який вивчається, а не із його зображенням. При цьому молодші школярі одержують певну суму конкретних відомостей про тіла і явища природи. Отже, об'єктом вивчення на предметному уроці може бути, як правило, реально існуючий предмет. При вивченні рослин і тварин перевагу слід надавати живим об'єктам, тоді уявлення будуть точнішими і яскравішими. Проте в ряді випадків замість самого об'єкта можна використати інші види унаочнення (гербарії, колекції, чучела або вологі препарати тварин чи рослин).

Особливість предметного уроку полягає в тому, що власне предметний зміст, яким оволодівають учні в процесі уроку, передбачає різнобічне вивчення конкретного предмета або явища природи, а саме: виявлення суттєвих ознак, властивостей структури, встановлення зв'язків і залежностей між іншими об'єктами, умов існування або протікання, походження, способом добування або вирощування, важливості для людини [4].

На думку Т.М. Байбари [4], доцільно, щоб на такому уроці діти працювали з натуральними, живими природними об'єктами. Це - одна із складових частин успіху його проведення. Якщо відсутня об'єктивна можливість їх забезпечення (інша пора року і т. ін), тоді використовуються гербарні та колекційні зразки. Роздавальні натуральні засоби наочності для кожного предметного уроку учні можуть виготовити самостійно заздалегідь під безпосереднім чи опосередкованим керівництвом учителя. До цієї роботи також залучають батьків. Наприклад, під час екскурсій, прогулянок діти збирають різні природні матеріали, корисні копалини, плоди і насіння, жуків-шкідників, окремі рослини або їх частини. На уроках трудового навчання, в позаурочний час - на гуртку, вдома разом із батьками - вони за завданням учителя виготовляють гербарії та колекції.

Важливою умовою для правильної організації предметного уроку є те, щоб предметами, які вивчаються на уроці, були забезпечені всі учні класу або, в крайньому разі, один предмет був на двох учнів. Це привчає дітей уважно розглядати, вивчати об'єкт, мобілізує їхню увагу [36].

Предметні уроки забезпечують сприймання учнями тіл і явищ природи різними органами чуття. Вони мобілізують діяльність тих органів сприймання, які на уроках іншого типу перебувають у пасивному стані. На таких уроках школярі мають можливість розглянути той або інший предмет, випробувати його твердість, відчути запах, іноді покуштувати на смак, порівняти різні предмети між собою, встановити в них спільні та відмінні ознаки.

Таким чином, предметний урок характеризується конкретним знайомством учнів з явищами і тілами навколишньої дійсності та встановленням зв'язків між ними.

Як зазначають В.М. Пакулова і В.І. Кузнєцова [40], основна дидактична мета предметних уроків - отримання учнями знань в ході безпосередньої роботи з об'єктами живої і неживої природи. На предметних уроках учні під керівництвом учителя повинні спостерігати, порівнювати, описувати, обговорювати факти і явища, що спостерігаються, робити висновки і узагальнення та перевіряти їх простими доступними дослідами. Крім того, уроки цього типу мають велике виховне і розвиваюче значення. Безпосереднє спілкування з об'єктом природи, його пізнання сприяють розвитку наукового світогляду у молодших школярів, переконують дітей у реальному існуванні предметів, явищ природи, їх властивостей. На цих уроках в учнів виховуються такі якості особистості, як наполегливість, працелюбство, спостережливість, старанність, охайність, ретельність у роботі. Діти здобувають навички проведення практичної та лабораторної робіт.

Уміло проведені предметні уроки підвищують інтерес учнів до роботи, активізують процес навчання, розвивають у дітей творчу ініціативу, підкреслює О.А. Біда [11].

Значення предметних уроків полягає також і в тому, що вчитель не лише пропонує учням для розглядання конкретний матеріал, а й навчає їх уважно спостерігати за даним предметом чи явищем, виділяти його суттєві та несуттєві ознаки, підмічати схожість і відмінність з іншими предметами і на цій основі робити висновки та узагальнення.

На предметному уроці вчитель привчає думати і відповідати самих дітей. Для цього бесіду потрібно побудувати так, щоб учні самостійно давали відповіді на запитання, виходячи зі своїх спостережень за об'єктом або явищем, що вивчається. Працюючи з певним предметом, діти перевіряють і уточнюють знання, набуті з різних джерел. Отже, на предметному уроці об'єкт, що вивчається, є не лише ілюстрацією до розповіді вчителя, а й є джерелом нових знань учнів.

Предметні уроки не можна відокремлювати від інших форм організації навчального процесу. Перш за все, слід підкреслити їх тісний зв'язок з екскурсіями. Більшість предметних уроків проводиться, як правило, після уроків-екскурсій в природу чи на виробництво, під час яких школярі спостерігають за конкретними об'єктами у навколишньому середовищі, мають можливість ознайомитися з предметом вивчення в звичному, природному середовищі, спостерігати його зв'язок з іншими предметами і явищами. Здобуті фактичні знання є опорою у процесі всебічного пізнання об'єкта або явища, виявлення його істотних ознак, властивостей, зв'язків у природі. Отже, від фактів, які діти спостерігали безпосередньо в природі, переходять до вивчення основних властивостей (ознак) конкретних предметів, роблячи потрібні узагальнення та висновки. Наприклад, у 3 класі після екскурсії, під час якої діти знайомляться з корисними копалинами в природі або на виробництві, проводиться предметний урок із теми "Корисні копалини", на якому вивчаються найважливіші для даної місцевості корисні копалини; після проведення екскурсії на поле проводяться предметні уроки із вивчення зернових, овочевих і технічних рослин поля своєї місцевості тощо.

У практиці роботи початкової школи широке поширення отримав досвід проведення предметних уроків на основі екскурсій. Наприклад, предметні уроки про рослини і тварини рідного краю проводяться на матеріалі екскурсій у ліс, на поле. Найбільш раціональна форма зв'язку екскурсії з предметними уроками, запропонована Л.Ф. Мельчоковим [33] може бути виражена так: екскурсія - предметний урок - екскурсія. На першій екскурсії у дітей формується загальне уявлення про ліс і його рослини, на предметному уроці вони проаналізують і вивчать окремі типові види рослин, а на другій екскурсії ознайомляться з більшою кількістю рослин у природній для них обстановці.

Основним методом проведення предметного уроку є спостереження за натуральним об'єктом. Досліди і практичні роботи з роздавальним матеріалом, використання наочних посібників, а також словесні методи навчання, на предметних уроках носять допоміжний характер.

На предметному уроці поряд з аналізом ознак предмета, який досягається в процесі спостережень, дослідів, дій, мають місце синтез, узагальнення і підведення дітей до визначення даного поняття. Це досягається в процесі бесіди і читання тексту підручника.

Вивчення предметів може бути організовано фронтально, групами чи в парі. Частіше використовується фронтальна організація роботи на уроці, коли школярі отримують однакове для всіх завдання і виконують його під безпосереднім керівництвом учителя. Застосовування групових та парних форм роботи виробляє у молодших школярів навички колективної праці, дисциплінує їх. Традиційно робота здійснюється учнями за інструкцією чи алгоритмом, запропонованим учителем (вербальним, візуальним).

Типовою особливістю предметних уроків є поєднання самостійної роботи класу з поясненням учителя. Джерелом знань є практична діяльність самих учнів і проведення його спрямоване на формування певних практичних умінь і творчих дослідницьких навичок. Пояснення вчителя, що передує спостереженню чи постановці досліду, має вступний характер. Його мета - поставити перед учнями завдання уроку, визначити учбові проблеми, які мають бути розв'язані, намітити послідовність самостійної роботи школярів. Учитель не повинен розкривати сутність явищ і закономірностей, які будуть установлені в результаті спостереження чи постановки досліду. В іншому випадку зникне пошуковий характер предметних уроків, в ході яких учні не отримують готові знання, а "відкривають" їх для себе. В ряді випадків діти дублюють роботу учителя: він показує дію, а учні її відтворюють. Після цього проводиться бесіда для вияснення сутності явищ, які спостерігали школярі в процесі роботи.

Л.Ф. Мельчаков [33] виділяє предметні уроки трьох типів:

1) предметні уроки з роздавальним матеріалом. Цей тип уроків цінний самостійною роботою кожного учня, коли об'єкт вивчається в натуральному вигляді (вивчення корисних копалин, рослин тощо);

2) предметні уроки із демонстрацією об'єктів або їх моделей. На цих уроках проводиться колективне спостереження учнями об'єктів чи моделей (знайомство з термометром, планом місцевості, фізичною картою, зразками ґрунту тощо);

3) предметні уроки з дослідами, які проводяться під час вивчення властивостей води, ґрунту, піску, глини.

За характером роботи, що проводиться на уроці, О.Ф. Козіна і О.М. Степанян [30] розрізняють дослідницькі та предметно-практичні заняття, на яких учні оволодівають методикою наукового дослідження.

Навчальна програма вимагає проведення предметних уроків із природознавства в 3 і 4 класах. Зокрема, у 3 класі проводяться предметні уроки з тем "Властивості води-рідини", "Розчинні і нерозчинні речовини", "Корисні копалини", "Ґрунт" тощо; у 4 класі - "Фізична карта півкуль", "Фізична карта України", "Рослини мішаного лісу", "Зернові рослини поля", "Рослини луків", "Овочеві й технічні рослини поля" тощо.

У ряді областей України деякі уроки (наприклад, із теми "Рослини лісу") не можуть бути проведені як предметні, тоді їх потрібно замінити предметним вивченням місцевих рослин (на основі реалізації краєзнавчого принципу).

При проведенні предметних уроків учителю, перш за все, потрібно чітко уявляти собі, яку суму конкретних уявлень і понять він має сформувати в учнів про даний об'єкт. Працюючи з певним предметом, діти перевіряють і уточнюють знання, отримані з різних джерел. Предметні уроки повинні сприяти виробленню практичних умінь і навичок.

1.2 Методика проведення предметних уроків із природознавства в початковій школі

В цілому методика проведення предметних уроків досить складна і вимагає від учителя великої творчості. Створювалась вона протягом тривалого періоду пошуками учителів та методистів-учених. На кожному етапі розвитку школи методика мінялась і удосконалювалась. Цей процес продовжується і в наш час, коли в початковій школі природа вивчається на особливому предметі - природознавство.

Проведення предметних уроків вимагає від учителя значної підготовчої роботи. Учитель ретельно продумує зміст і хід предметного уроку, його навчальне, розвивальне й виховне значення. Слід звернути особливу увагу на підготовку обладнання і натуральних об'єктів до уроку. Учителю необхідно розглянути об'єкти самому, виконати всі види робіт. Якщо на уроці буде проводитися дослід, то учитель заздалегідь повинен його виконати, щоб визначити тривалість і умови його проведення. Все це дозволить точно визначити час для проведення роботи, уникнути труднощів, які можуть при цьому виникнути. Іноді вчитель повинен підготувати інструкцію для проведення самостійної роботи учнів.

Таким чином, вчитель, виходячи з програмного матеріалу, наявності необхідного унаочнення, місцевих природних умов, особливостей класу, визначає вид предметного уроку:

урок із роздавальним матеріалом;

урок із застосуванням лабораторних дослідів;

урок із використанням живих об'єктів та ін.

Учням необхідно давати завдання, щоб вони під час екскурсій збирали різні природні матеріали (корисні копалини; рослини лісу, луків, поля, їх плоди та насіння; комах тощо), та в позаурочний час за завданнями вчителя виготовляли колекції, гербарії та інші наочні посібники.

Після цього вчитель складає план-конспект уроку, в якому визначає навчальну, розвивальну та виховну мету, виділяє етапи уроку, продумує зміст і хід предметного уроку.

Складаючи конспект уроку, учитель повинен чітко визначити:

навчальну, розвивальну та виховну мету даного уроку;

якими вміннями і навичками повинні оволодіти учні на уроці;

що потрібно їм записати і замалювати в зошиті;

розподіл часу за розділами роботи.

Для технічної допомоги вчитель у кожному класі з числа учнів обирає 2-3 асистенти (лаборанти), які допомагають йому підготувати все, що потрібно до уроку і на самому уроці. Для кожної групи учнів матеріал готується на окремих підносах або у ванночках, щоб його швидко можна було роздати під час уроку (відповідно до кількості груп учнів, якщо це групова форма роботи, або парт, якщо це парна форма роботи).

Отже, вчитель повинен забезпечити засвоєння учнями навчального матеріалу, використати урок для виховної роботи, відзначити і виправити недоліки у дослідах, записах, малюнках і в кожній групі, і в класі в цілому. Вчителеві треба завжди бути готовим допомогти учням, коли їм важко виконувати певний вид роботи. Тому він повинен вільно орієнтуватись у матеріалі, ретельно готуватись до уроку.

Досліди, що проводяться на предметних уроках учнями, повинні бути абсолютно нешкідливими. Про правила поводження з приладами і лабораторним обладнанням учитель проводить відповідний інструктаж у класі перед початком роботи.

Готуючись до проведення предметного уроку, вчителю необхідно визначити його структуру, види діяльності учнів із предметом, що вивчається, сформулювати запитання і завдання по темі.

Методику проведення предметних уроків, зазначає Л.Ф. Мельчаков [33] можна виразити в таких поетапних діях:

підготовчі вправи, які готують учнів до сприймання предмета, що вивчається, постановка завдань;

загальний розгляд предмета, виділення при цьому зовнішніх його ознак, його частин, виділення предмета серед інших на основі порівняння з однотипними предметами (встановлення подібності й відмінності);

аналіз виявлених ознак, встановлення зв'язків між ними, узагальнення і висновки;

встановлення значення отриманих знань для практичної діяльності людей;

закріплення і узагальнення набутих знань;

подача домашніх завдань для повторення і поглиблення отриманих знань, а також підготовка дітей до сприймання наступного навчального матеріалу.

Структура предметного уроку дещо відрізняється від структури традиційного комбінованого уроку. На ньому, як правило, не виділяється час для перевірки знань, умінь і навичок учнів, а протягом усього уроку вивчається новий навчальний матеріал. Таким чином, за дидактичною суттю предметний урок є уроком вивчення нового матеріалу. Його основна частина присвячується вивченню нового матеріалу шляхом самостійної роботи молодших школярів, після чого проводиться закріплення й застосування вивченого матеріалу.

Структура предметного уроку визначається на основі аналізу логічної схеми змісту теми уроку і, як зазначають Т.М. Байбара, О.А. Біда, В.М. Пакулова та В.І. Кузнєцова [4; 11; 40], містить такі макроетапи:

І етап. Організація класу до уроку (0,5-1 хв).

II етап. Підсумки спостережень за змінами в природі (2-3 хв).

ІІІ етап. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів. Повідомлення теми, мети і завдань уроку (2-3 хв).

V етап. Вивчення нового навчального матеріалу (15-20 хв).

VІ етап. Закріплення знань, умінь і навичок учнів (15-20 хв).

VІІ етап. Підсумок уроку (1-2 хв).

VІІІ етап. Завдання додому (1-2 хв).

Розглянемо основні етапи предметного уроку.

Актуалізація опорних знань і вмінь учнів. Повідомлення теми, мети і завдань уроку

На цьому етапі проводиться бесіда, метою якої є відновити в пам'яті учнів те, що вони бачили або вивчали раніше, і підготувати їх до свідомого сприймання нового навчального матеріалу.

Важливою на цьому етапі є загальна мотивація діяльності школярів, яка найчастіше націлена на спонукання пізнавального інтересу до об'єкта, бажання пізнати його. З цією метою використовують різні прийоми. Зокрема, за допомогою цікавого фактичного матеріалу, уривків з оповідань, прислів'їв, дослідів демонструється вагомість природного об'єкта для людей, особисто для дитини молодшого шкільного віку, місце і значення в природі, особливості прояву його властивостей та ознак тощо.

Діти повинні сприйняти і усвідомити тему уроку та його завдання, тобто об'єкт, який вивчається, і що саме та в якій послідовності вони дізнаються про нього. Учитель має пояснити дітям практичне значення тієї роботи, яку необхідно здійснити їм під час предметного уроку. Учні повинні знати, навіщо вони виконують цю роботу і на які запитання вони шукають відповіді.

Вивчення нового навчального матеріалу.

Як зазначають В.П. Горощенко та І.А. Степанов [21], етап вивчення нового навчального матеріалу на предметному уроці містить у собі такі основні компоненти:

показ об'єкта та встановлення його назви, спостереження загального вигляду об'єкта і встановлення основних його частин;

розгляд об'єкта і виявлення головних та другорядних ознак;

виявлення ознак подібності і відмінності з іншими об'єктами, які добре відомі учневі (спиратися потрібно, перш за все, на знання, отримані під час власних спостережень учнів на екскурсіях);

узагальнення знань про об'єкт; закріплення отриманих знань і подальше їх удосконалення (в процесі виконання домашньої роботи).

Сприймання й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу на предметному уроці проводиться переважно методом бесіди з використанням колекцій, гербаріїв, чучел, живих рослин, інших об'єктів. Одночасно, для більшої конкретизації, проводиться робота з таблицями, навчальними картинами. Лише коли діти вже знають, що будуть робити, їм роздають матеріал. Якщо роздати матеріал до уроку, наявність на партах різних предметів відверне увагу дітей від бесіди й ускладнить її проведення.

Після бесіди доцільно продемонструвати дітям фрагмент відеофільму, діафільм або кадри діапозитивів. Переглядаючи їх, учні спочатку пояснюють зміст побаченого, читають текст. Це активізує мислення учнів, дає можливість виявити їхній життєвий досвід.

На думку Л.К. Нароочної, Г.В. Ковальчук і К.Д. Гончарової [36], вивчення нового матеріалу на предметному уроці можна проводити двома основними способами. За одним способом заняття проводяться фронтально, коли діти під безпосереднім керівництвом учителя одночасно виконують одні й ті самі дії. Другий спосіб полягає в тому, що учням даються завдання (усно або заздалегідь записуються на дошці), за якими кожен виконує самостійну роботу. Це робота за попереднім завданням.

Фронтальний спосіб проведення предметних уроків дає можливість працювати з усім класом: учитель стежить за роботою всіх учнів, перевіряючи і допомагаючи їм; учні допускають менше помилок, швидше засвоюють опрацьований матеріал.

Проте при фронтальному способі проведення предметного уроку не обов'язково всю роботу проводити під диктовку, частину її учні можуть зробити за написаним на дошці планом або провести нескладний дослід самостійно. Це потребує від них відповідного вміння та самостійності.

Звичайно, перший об'єкт із ряду однорідних (наприклад, корисну копалину) потрібно вивчати фронтальним способом. Коли ж діти оволоділи прийомами вивчення властивостей шляхом порівняння, проведення дослідів тощо, наступний об'єкт (наприклад, найпоширенішу корисну копалину своєї місцевості) доцільно вивчати іншим способом - за попереднім завданням. Спочатку вчитель пояснює учням значення роботи і розказує, якими прийомами її потрібно виконувати, а потім пропонує інструкцію проведення дослідів для вивчення властивостей об'єктів. Інструкція роздається учням на кожну парту або записується на дошці. Завдання, які мають виконувати учні згідно з інструкцією, аналогічні тим, за якими учні працювали раніше під керівництвом учителя.

Після проведеного інструктажу з'ясовується, хто що не зрозумів, учні-асистенти роздають весь матеріал і діти приступають до роботи.

Порівнюючи між собою значення обох прийомів проведення предметних уроків, ми знаходимо у кожного свої позитивні та негативні сторони. Зокрема, фронтальна робота проходить рівномірно, у класі немає особливо відстаючих учнів і учнів, що забігають наперед. Дисципліна добра. Учні, постійно слухаючи команду вчителя, знають, що їм треба робити, застосовують правильні робочі прийоми в певній послідовності. Проте є і негативні сторони цього прийому роботи. Фронтальна робота слабо розвиває вміння самостійно працювати. Вона добре розвиває навички, але не виробляє здібностей застосовувати ці навички тоді, коли це потрібно.

Проведення предметного уроку способом за попереднім завданням ускладнює роботу вчителя: йому важче здійснювати контроль за роботою кожної групи учнів, клас працює не одночасно, дисципліна гірша. Проте діти оволодівають навичками самостійної роботи, більш свідомо сприймають навчальний матеріал.

Проводячи предметний урок, учитель повинен вміло застосовувати обидва ці прийоми.

На прикладі фрагменту предметного уроку на тему "Рослинництво рідного краю" (4 клас) розглянемо етап вивчення нового матеріалу.

Аналіз кожної логічно завершеної частини змісту уроку на дану тему показує, що в ньому виділяються три види знань:

Знання, які засвоюються учнями під час безпосередньої діяльності з натуральними об'єктами (живими, гербарними чи колекційними зразками). В наведеному прикладі вони складають першу логічно завершену частину змісту - поняття "зернові рослини".

Знання про тіло або явище, які здобуваються з інших джерел знань, зокрема з образотворчих засобів наочності, розповіді вчителя, кінофільмів, діафільмів, додаткової літератури. У прикладі це стосується другої і третьої логічно завершених частин змісту: уявлення про значення зернових рослин та їх вирощування.

3. Знання, які відомі учням з попередніх уроків та життєвого досвіду. Вони актуалізуються в кожній логічно завершеній частині, але мають різне значення. Наприклад, є основою для усвідомленого сприймання нових знань. Зокрема, щоб сформувати поняття "зернові рослини", насамперед необхідно актуалізувати знання про органи рослин та їх значення, оскільки істотні ознаки, які складають зміст поняття, відображають особливості будови органів зернових рослин: кореня, стебла, листків, квіток (суцвіть), плодів. Або актуалізовані знання у поєднанні із засвоєними на уроці після узагальнення складають зміст нового уявлення чи поняття. Прикладом є актуалізація знань про значення для людини окремих видів зернових рослин.

Мікроструктура етапу засвоєння нових знань, умінь і навичок предметного уроку розробляється з урахуванням виділених вище видів знань у власне предметному змісті теми; психолого-дидактичних закономірностей процесу засвоєння конкретних елементів знань; критеріїв вибору методів і прийомів організації навчально-пізнавальної діяльності школярів. Проілюструємо хід міркування учителя на прикладі вищезгаданого предметного уроку.

У першій логічно завершеній частині змісту розкривається поняття "зернові рослини". Форма знань - поняття - вказує на хід процесу засвоєння, його етапи: сприймання, осмислення, узагальнення, закріплення. Отже, на етапі засвоєння нових знань, умінь, навичок процесу навчання виникає дидактичне завдання організувати засвоєння учнями поняття "зернові рослини". Реалізація цього завдання здійснюється шляхом розв'язання логічно взаємозв'язаних дидактичних підзавдань, зміст яких зводиться до:

а) усвідомленого сприймання гербарних зразків пшениці, жита, ячменю, вівса, рису, кукурудзи за такими ознаками: форма кореня, особливість будови стебла, довжина і ширина листків, тип суцвіття, особливість плодів;

б) осмислення сприйнятого матеріалу (аналіз, порівняння рослин за вказаними ознаками, виділення істотних ознак);

в) узагальнення істотних ознак, формування висновку про сутність поняття;

г) закріплення змісту засвоєного поняття.

Дидактичне завдання розв'язується з допомогою вибраного методу - способу взаємозв'язаної діяльності учителя й учнів. До основних факторів, які зумовлюють вибір методів у конкретній ситуації, насамперед належать зміст логічно завершеної частини теми й можливості школярів виконувати об'єктивно необхідний вид навчально-пізнавальної діяльності, спрямований на її засвоєння. Зокрема, у цій логічній частині змісту вивчаються зовнішні ознаки рослин, які не вимагають істотних змін або перетворень конкретних об'єктів - рослин. Тому найефективнішим способом засвоєння змісту цієї логічної частини теми є практична робота з натуральними об'єктами або гербарними зразками зернових рослин. Діяльність дітей у такій ситуації може бути тільки репродуктивна, адже матеріал новий для учнів, великий за обсягом, зі складними термінами. Виконання репродуктивної практичної роботи доцільно організувати фронтально, під безпосереднім керівництвом учителя. Інструкція про послідовність виконання дій пропонується учням в усній формі. Як зазначалося вище, матеріал містить складну термінологію, якою діти оперуватимуть у процесі осмислення сприйнятих ознак, тому фіксувати результати роботи слід письмово, заповнюючи таблицю. Під час засвоєння таблиця служить опорою для запам'ятовування, а на відповідному етапі - для систематизації й узагальнення.

Кожне дидактичне підзавдання в структурі методу розв'язується з допомогою відповідних конкретних ситуації прийомів організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів. Учителеві слід пам'ятати, що педагогічне керування передбачає не тільки прийоми організації навчально-пізнавальної діяльності дітей, але й прийоми стимулювання, контролю (або організації самоконтролю і взаємоконтролю), коригування (або організації самокоригування і взаємокоригування).

Наведемо фрагмент частини уроку на тему "Рослинництво рідного краю" в 4 класі.

Учням роздаються гербарні зразки рослин пшениці, жита, ячменю, вівса, рису, а зразок кукурудзи демонструється. Щоб забезпечити усвідомлене сприймання, актуалізуються їхні опорні знання:

Пригадайте, на які групи поділяються рослини за будовою стебла? (Якщо дітям важко відповісти, то їм пропонується опора для згадування: малюнки дерева, куща, трав'янистої рослини).

До якої групи належать ті рослини, які знаходяться на парті? Обґрунтуйте свою думку. Щоб правильно висловитися, користуйтеся записаним на дошці реченням: "Ці рослини є..., тому що..."

Пригадайте, що у рослини називається органом? (Орган - це частина рослини).

Назвіть і покажіть на одній із розданих вам рослин всі її органи. Але спочатку пригадайте, в якій послідовності слід називати органи. (Починати потрібно з..., далі назвати. .).

Візьміть першу рослину. Уважно розгляньте її. Якщо впізнали, то назвіть її. (Якщо діти не знають, то рослину називає вчитель).

Інший прийом: щоб допомогти учням назвати рослину, активізувати їхню діяльність, можна використати загадку: "У землі спала, влітку вставала, у лантусі відпочивала, в млині танцювала - людей годувала".

Після аналізу змісту загадки за вказаними ознаками визначається назва рослини.

Потім здійснюється усний опис рослини за таким планом:

Назва рослини.

Форма кореня. (Довгий чи росте пучком).

Форма стебла. Чи заповнене воно всередині?

Довжина і ширина листка. (Довге - коротке. Вузьке - широке).

Як зібрані квітки? (Колос. Волоть. Початок).

Який має плід? (Зернівка).

План попередньо записується на дошці. Вчитель показує зразок роботи, коментуючи кожну свою дію та її результати. Діти працюють услід за учителем. У процесі роботи заповнюється таблиця.

Назва рослини
Корінь
Стебло
Листя
Квіти
Плоди
Пшениця
Жито
Ячмінь
Овес
Рис
Кукурудза
Під час практичної роботи рівень самостійності учнів зростає. По черзі вони описують кожну наступну рослину й заповнюють таблицю. Обов'язково організовуються взаємоконтроль і взаємокоригування, тобто діти уважно стежать, доповнюють, коригують відповіді товаришів. Коли вводиться новий термін, зокрема під час вивчення суцвіть (колос, волоть, початок), учитель показує і називає суцвіття сам, а школярі повторюють. Після опису кожної рослини визначаються ті особливі ознаки, за якими її можна розрізнити серед інших зернових рослин. На них указує вчитель, а учні відшукують на своїх зразках, розглядають, зіставляють їх із цілою рослиною, повторюють. (За якими ознаками можна розпізнати пшеницю? тощо). Далі на основі таблиці діти здійснюють порівняння зернових рослин, визначають подібні і відмінні ознаки. Після узагальнення здобутих результатів формулюється висновок: "Трав'янисті рослини, у яких корінь росте пучком, стебло порожнє, листки довгі, вузькі, а плід - зернівка, називаються зерновими рослинами". Оскільки висновок складний, то його слід робити вчителеві, показуючи на рослинах (без зайвих коментарів) істотні ознаки і називаючи їх. Це дозволить учням цілісно осмислити суть поняття з опорою на конкретні об'єкти і закріпити його в ході репродуктивного повторення.
Для закріплення формулюються запитання:
Які рослини називаються зерновими?
Чому вони називаються зерновими?
Від якого слова походить термін - зернові?
Засвоєні знання є базою для формування відповідних предметних умінь. Важливо визначити місце цього процесу в структурі уроку. Так, оволодіння школярами одним із умінь - розпізнавати конкретні зернові рослини (жито, пшеницю,. .) - доцільно організувати на початку засвоєння наступних логічно завершених частин змісту. З цією метою необхідно спочатку показати дітям рослину, яку вони самостійно називають, обґрунтовуючи відповідь, а потім перейти до формування в них уявлення про її значення. Таким чином, одночасно забезпечується наступність між логічно завершеними частинами, взаємозв'язок між ними та опора для усвідомленого сприймання нового змісту. Формування іншого уміння - розрізняти зернові рослини серед інших груп трав'янистих - буде ефективним на етапі систематизації та узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок і на етапі їх застосування.
У другій логічно завершеній частині змісту теми розкриваються уявлення про значення зернових рослин, які засвоюються за допомогою конкретного фактичного матеріалу. Тому навчально-пізнавальна діяльність учнів має репродуктивний характер.
Зміст цього уявлення охоплює два види ознак: відомі дітям із попередніх уроків і життєвого досвіду й нові для них, але доступні для самостійного сприймання. Отже, знайому інформацію слід актуалізувати, а потім доповнити результатами роботи з різних джерел, що дають готові знання. Наприклад, інформацію про значення однієї рослини повідомляє учитель, про значення іншої діти читають у підручнику або знаходять у таблиці, на якій зображено виготовлені з неї продукти і т. ін.
Проведений аналіз свідчить, що оптимальним методом засвоєння наведеного змісту є репродуктивна бесіда у поєднанні з роботою над текстом підручника, образотворчими засобами наочності, розповіддю учителя.
Розглянемо фрагмент цієї частини уроку.
Дітям пропонується завдання на розпізнавання конкретної рослини. Завдання можуть мати різний зміст а) рослину показує вчитель - діти називають її;
б) рослину називає вчитель - діти знаходять серед гербарних зразків і показують її;
в) вчитель загадує загадку - діти відгадують, обґрунтовують свою думку, знаходять і показують цю рослину тощо.
Однак їх дидактична підціль спільна - це актуалізувати опорні знання (назву рослини, її характерні ознаки) через застосування.
Послухайте загадку. Про яку рослину йдеться? Знайдіть її в гербарії. Доведіть свою думку. "Що то за твір, що ні чоловік, ні звір, а має вуса?" (Ячмінь).
Назвіть основну ознаку, за якою можна розпізнати ячмінь серед інших зернових рослин.
Для чого люди використовують ячмінь? Чи може людина без нього обійтися? (Риторичні запитання).
Діти пригадують, що для приготування деяких страв використовується ячмінна крупа. Вчитель доповнює, що ячмінь є незамінним кормом для свійських тварин (учні називають їх за малюнками, розміщеними на дошці). Цілим зерном годують птахів, а перетертим на спеціальних машинах - свиней, корів, кіз, овець. Отже, ячмінь використовується людиною для харчування і найголовніше - він є кормом для свійських тварин.
Аналогічна робота, але іншими прийомами організовується з метою засвоєння учнями знань про застосування пшениці, жита, вівса, рису, кукурудзи. Після усвідомлення конкретного змісту він узагальнюється щодо основного поняття: "Зернові рослини дають людині різні продукти харчування, служать кормом для свійських тварин. Без них було б важко жити". Загальний висновок закріплюється за допомогою запитання: "Яке значення мають зернові рослини для людини?". Це необхідно як для розуміння, так і для оволодіння його словесним позначенням.
У третій логічно завершеній частині змісту уроку розкривається уявлення про вирощування рослин, яке характеризується послідовними етапами: підготовка ґрунту, посів та догляд за посівами (знищення бур'янів, шкідників), збирання врожаю. Для цілісного сприймання такого матеріалу найефективніший є метод, який забезпечить сприймання готової, послідовної інформації, але з обов'язковою ілюстрацією положень, які не мають чуттєвої опори в досвіді школярів. Звернемо увагу на необхідність залучення дітей до обговорення окремих деталей процесу вирощування зернових шляхом актуалізації відомих знань чи самостійно здобутих на уроці з доступних джерел (кадрів діафільму, малюнків, картин, таблиць тощо). Тоді найефективнішим методом навчання буде розповідь учителя з використанням бесіди, засобів наочності, які в її структурі є прийомами.
Розглянемо фрагмент етапу засвоєння цієї логічної частини змісту уроку.
Відомо, що без зернових рослин людині важко було б жити. Але щоб їх виростити, треба прикласти багато зусиль і праці. Чи дійсно це так? Пригадайте, на попередньому уроці ви вивчали, де вирощуються ці рослини. (На полях)
Люди якої професії вирощують зернові рослини? (Хлібороби)
Поміркуємо разом, що означає виростити зернову рослину, наприклад, пшеницю, щоб із неї можна було випікати хліб та інші продукти. (Спочатку треба зорати і заволочити ґрунт для того, щоб поле було рівним)
Пригадайте, які машини потрібні для цього. Користуйтеся малюнками, що знаходяться на дошці.
Потім в добре оброблений ґрунт висівається зерно пшениці. Через деякий час з нього проростають сходи - маленькі зелені рослини (учитель показує проростки пшениці). Але поряд із ними виростають бур'яни, які їм шкодять. Із допомогою тракторів із спеціальними плугами бур'яни знищують.
Пригадайте, які умови необхідні для життя рослин. (Світло, тепло, поживні речовини, вода).
Світла й тепла у полі достатньо, а щоб рослинам вистачало поживних речовин, у ґрунт хлібороби вносять мінеральні добрива. Це роблять тракторами зі спеціальними причепами. Якщо ж рослинам не вистачає води, то їх поливають за допомогою зрошувальних машин. Подивіться, вони зображені на малюнку (вчитель коротко коментує його зміст). Коли добре доглядати за рослинами, то вони виростають, квітують, на них утворюється зерно.
Як же збирають урожай? Розкажіть, користуючись малюнком. (Зібране зерно звозять автомашинами у спеціальні споруди - елеватори, де воно зберігається. З елеваторів його везуть машинами на млин, щоб змолоти на борошно, а з нього випікають смачний хліб, булки тощо)
Під час розповіді на дошці записується план (він може бути заздалегідь написаний на таблиці), який використовуватиметься на наступних уроках у ході перевірки засвоєних знань. Зміст плану такий:
Підготовка ґрунту: зорати, заволочити.
Посів насіння.
Догляд за посівами: знищити бур'яни, знищити шкідників, внести добрива, полити.
Збирання врожаю.
Учитель узагальнює свою розповідь щодо рослини - пшениці: "Щоб виростити пшеницю, необхідно спочатку підготувати ґрунт, потім посіяти зерно, добре доглядати за посівами і після дозрівання зерна зібрати урожай".
Після цього дітям із метою підведення їх до узагальнюючого висновку стосовно поняття "зернові рослини" пропонується завдання розповісти за планом про вирощування інших зернових рослин: "Уявіть, що вам необхідно виростити жито. Для відповіді користуйтеся планом, який записано на дошці". Діти спільно з учителем складають коротку, але послідовну розповідь про вирощування жита і роблять загальний висновок: "Щоб виростити зернову рослину, потрібно..." Якщо на уроці достатньо часу, то вчитель може стисло розповісти про особливості вирощування рису.
Щоб наголосити, що вирощування зернових рослин - це важка праця багатьох людей, проводиться бесіда про людей різних професій, які беруть участь у цьому процесі або допомагають хліборобам. Потім з'ясовується необхідність дбайливого ставлення до хлібобулочних виробів.
Із наведеного фрагмента предметного уроку видно, що на ньому використовувались різні методи і прийоми. Проте ведучими були прийоми вивчення натурального об'єкта - зернових рослин, широко використовувалась предметність як один із ведучих дидактичних принципів. Реалізація його виразилась у спостереженнях і практичних роботах. Всі інші методи мали допоміжний характер: наочні (робота з малюнком, таблицями, показ діафільму) і словесні (розповідь, бесіда, пояснення).
Закріплення засвоєних знань, умінь і навичок.
Метою цього етапу є виявлення взаємозв'язків між елементами змісту, встановлення певних закономірностей і формування на їх основі елементів знань із вищим рівнем узагальнення, а також предметних умінь та навичок.
Досягнення поставлених цілей вимагає актуалізації засвоєних знань та умінь, організація якої має на цьому етапі свої особливості. Якщо діти в усіх логічно завершених частинах теми добре закріпили зміст елементів знань на репродуктивному рівні, то їх актуалізацію у необхідній послідовності доцільно здійснювати через виконання системи пізнавальних завдань на застосування кожного з елементів знань у подібних і в нових навчальних ситуаціях.
Завдання на розпізнавання окремих зернових рослин (аналогічні використаним у фрагменті уроку).
Яким словом можна назвати перелічені рослини?
Поставте стрілки до ознак, які є у зернових рослин:
листки вузькі, довгі
корінь довгий
квіти дрібні, зелені
дерево
Зернові рослини
стебло порожнє - соломина
трав'яниста рослина
листки широкі
корінь пучком
плід - зернівка
Серед гербарних зразків (показує учитель) виберіть зернові рослини. Доведіть, що вибрана рослина належить до зернових.
Складіть розповідь про одну із зернових рослин. Розповідайте у такій послідовності:
а) назвіть рослину;
б) усно опишіть її зовнішній вигляд;
в) розкажіть, для чого вона використовується людиною;
г) як треба вирощувати рослину. (Вчитель обов'язково наводить зразок розповіді)
Чому необхідно бережливо ставитися до хліба?
Домашнє завдання
Опрацюйте текст у підручнику. Складіть розповідь про одну із зернових рослин так, як це робили у класі. Пригадайте, про що спочатку треба розповідати. Далі... Потім... Чим закінчити свою розповідь? Підберіть загадки про зернові рослини. Дізнайтеся і запишіть, які продукти харчування, що виготовлені із зернових культур, використовуються вдома.
Ми розкрили макроструктуру предметного уроку, проте слід насамперед зазначити, що в реальній практиці навчання вона певною мірою варіативна. Це зумовлено специфікою освітньої мети такого типу уроку - всебічного пізнання об'єкта природи, що вивчається.
Таким чином, на предметному уроці застосовуються різні методи. Проте ведучими залишаються методи, які дозволяють вивчати предмет безпосередньо в натурі: спостереження, дослід і практична робота. Без сумніву, велика роль і словесних методів. З їх допомогою не тільки організується порядок спостережень за предметом, що вивчається, але і виступають вони самостійно, а також у певних поєднаннях із практичними методами: бесіди із спостереженнями, розповіді з дослідами або практичними роботами, пояснення при використанні наочних посібників. При цьому використовуються різні учбові прийоми. Об'єкт виділяється серед інших подібних, порівнюється, аналізується, виявляються причинно-наслідкові зв'язки, виділяються суттєві ознаки. Узагальнюючи істотні ознаки, діти пізнають об'єкт, що вивчається. Отже, на предметних уроках використовуються різні методи і прийоми, їх поєднання сприяє розв'язанню завдань уроку.
Слід зазначити, що чим ближче ми наблизимо вивчення природознавства в початковій школі до натуральних об'єктів, тим ефективнішим буде процес навчання.

Розділ 2. Експериментальне дослідження ефективності визначених шляхів удосконалення методики проведення предметних уроків під час вивчення природознавства

2.1 Обґрунтування шляхів удосконалення методики проведення предметних уроків із природознавства в 3 класі

На основі аналізу теоретичних основ досліджуваної проблеми та результатів констатуючого експерименту ми визначили шляхи вдосконалення методики організації та проведення предметних уроків із природознавства в початковій школі. До них належать, зокрема, такі:

Попередня підготовка вчителя і учнів до проведення предметних уроків.

Здійснення керівництва процесом формування знань учнів під час предметних уроків.

Організація розумової діяльності учнів на шляхом залучення їх до активної самостійної роботи на уроці.

Організація дослідницької роботи учнів на предметному уроці.

Охарактеризуємо визначені шляхи удосконалення методики проведення предметних уроків у початковій школі під час вивчення природознавства.

1. Як зазначає Л.Ф. Мельчаков [33], попередня підготовка до предметних уроків передбачає:

аналіз чинних навчальних програм і підручників із метою виділення уроків, на яких вивчаються натуральні об'єкти та предмети. Тобто визначення теми предметних уроків за програмою з природознавства;

визначення освітньої, розвивальної та виховної мети конкретного уроку.

складання плану уроку, понятійної схеми змісту предметного уроку підручником "Я і Україна";

підготовка і проведення цілеспрямованих спостережень,

збір роздавального матеріалу, підбір таблиць, картин, рисунків, підготовка обладнання до практичних робіт та дослідів;

складання дидактичних карток для роботи учнів в парах чи групах, оскільки на предметному уроці доцільними є індивідуальні та групові завдання, то треба заздалегідь розподілити дітей на групи для проведення самостійної роботи і дати кожній групі окреме завдання;

складання методичної моделі предметного уроку.

Складання методичних моделей предметних уроків включає такі поетапні дії:

постановка завдань, доведення їх до свідомості учнів;

використання обладнання;

визначення прийомів вивчення натурального предмета;

використання методів, їх поєднання;

організація спостережень за об'єктом із метою виявлення зовнішніх ознак;

виявлення суттєвих ознак через систему практичних робіт і дослідів;

підготовка учнів до визначення понять на основі знань про об'єкт;

розробка системи методів і прийомів закріплення та повторення вивченого на уроці навчального матеріалу;

підготовка дітей до подальшого сприймання навчального матеріалу і формування у них інтересу до предмету, що вивчається.

Таким чином, проведення предметного уроку вимагає ретельної, значної за обсягом попередньої роботи, пов'язаної не лише із продумуванням та підготовкою наочних посібників, але і збиранням природного матеріалу (корисних копалин, гербаріїв, видів кімнатних рослин), моделей, лабораторного обладнання, визначенням із необхідною для експерименту кількістю речовини, попереднім проведення досліду чи практичної роботи вчителем. Бажаним, на думку О.Ф. Козиної та О.М. Степанян [30], є пропедевтичне ознайомлення молодших школярів із назвами хімічного посуду, проте можливі й "побутові" варіанти: замість колб і мензурок одноразові склянки і т. ін. Робота з тваринами не повинна бути пов'язана із нанесенням їм шкоди. Це може бути годування, зарисовка, складання словесного опису, фотографування та інша діяльність, спрямована на з'ясування особливостей живих організмів.

2. Для успішного формування знань потрібна розумова діяльність учнів, тобто аналіз, порівняння, синтез, абстрагування тощо. Тому під час формування природничих знань в учнів початкової школи потрібно здійснювати керівництво процесом формування знань на основі виконання ними групових завдань під час екскурсії, що передбачає зростання рівня самостійності й активності учнів.

Як зазначає Т.М. Байбара [4], керівництво розумовою діяльністю молодших школярів у процесі формування знань передбачає здійснення певної сукупності педагогічних впливів, вибраних з усіх можливих на основі певної інформації про процес навчання та його закономірності, спрямованих на ефективне засвоєння знань учнями відповідно до програми або мети навчання.

У психолого-педагогічній літературі розглядаються різні способи керівництва розумовою діяльністю учнів у процесі формування знань. Найпоширенішими вважаються два напрями: прямий та опосередкований шляхи керівництва, підкреслює Н.С. Коваль [28].

Під прямим способом керівництва, у педагогіці розуміють безпосередній вплив на розумові операції учнів за допомогою спеціальних вказівок, правил та інших інструкцій, що апелюють безпосередньо до цих операцій і прямо впливають на їх перебіг. Тобто керівництво діяльністю учнів має безпосередній характер і проявляється у цілеспрямованому формуванні різних розумових дій. Організація і контроль за виконанням завдань здійснюється прямим способом у чотири етапи. На першому етапі учням пояснюють значення прийому, що формується, і з'ясовують, з яких послідовних дій він складається. На другому етапі учні відтворюють той чи інший прийом, а на третьому його структура закріплюється в процесі виконання подібних пізнавальних завдань. На четвертому етапі учні самостійно використовують засвоєні прийоми міркувань у певній послідовності в нових навчальних ситуаціях.

Сутність опосередкованого шляху керівництва розумовою діяльністю учнів полягає в тому, що дітям пропонують різні завдання в такій послідовності, яка б забезпечувала відпрацювання кожної конкретної операції - складової того чи іншого прийому розумової діяльності. Звідси випливає, що непрямий спосіб керівництва діяльністю школярів здійснюється через методи та зміст навчання і спонукає учнів до самостійного виявлення функцій і структури розумових дій у загальному змісті учбової діяльності. Керівництво розумовою діяльністю при цьому здійснюється за допомогою пізнавальних завдань. Вони поступово ускладнюються, але водночас виконання попереднього полегшує роботу на наступним завданням.

Вивчення учнями нового навчального матеріалу на предметному уроці проводиться переважно методом бесіди із використанням колекцій, гербаріїв, опудал, об'єктів неживої природи, живих рослин, інших об'єктів. Одночасно, для більшої конкретизації, проводиться робота з таблицями, навчальними картинами, моделями тощо.

На думку вчених, (Л.К. Нароочної, Г.В. Ковальчук і К.Д. Гончарової [36]), вивчення нового матеріалу на предметному уроці доцільно проводити двома основними способами.

За одним способом заняття проводяться фронтально, коли діти під безпосереднім керівництвом учителя одночасно виконують одні й ті самі дії. Другий спосіб полягає в тому, що учням даються завдання (усно або заздалегідь записуються на дошці), за якими кожен виконує самостійну роботу. Це робота за попереднім завданням.

Фронтальний спосіб проведення предметних уроків дає можливість працювати з усім класом: учитель стежить за роботою всіх учнів, перевіряючи і допомагаючи їм; учні допускають менше помилок, швидше засвоюють опрацьований матеріал.

Проте при фронтальному способі проведення предметного уроку не обов'язково всю роботу проводити під диктовку, частину її учні можуть зробити за написаним на дошці планом або провести нескладний дослід самостійно. Це потребує від них відповідного вміння та самостійності.

Звичайно, перший об'єкт із ряду однорідних (наприклад, корисну копалину) потрібно вивчати фронтальним способом.

Коли діти оволоділи прийомами вивчення ознак і властивостей шляхом порівняння, проведення дослідів тощо, наступний об'єкт (наприклад, найпоширенішу корисну копалину своєї місцевості) доцільно вивчати іншим способом - за попереднім завданням. Спочатку вчитель пояснює учням значення роботи і розказує, якими прийомами її потрібно виконувати, а потім пропонує інструкцію проведення дослідів для вивчення властивостей об'єктів. Інструкція роздається учням на кожну парту або записується на дошці. Завдання, які мають виконувати учні згідно з інструкцією, аналогічні тим, за якими учні працювали раніше під керівництвом учителя.

Після проведеного інструктажу з'ясовується, хто що не зрозумів, учні-асистенти роздають весь матеріал і діти приступають до роботи. Якщо роздати матеріал до уроку, наявність на партах різних предметів відверне увагу дітей від бесіди й ускладнить її проведення.

Порівнюючи між собою значення обох прийомів проведення предметних уроків, можна знайти в кожному свої позитивні та негативні сторони. Зокрема, фронтальна робота проходить рівномірно, у класі немає особливо відстаючих учнів і учнів, що забігають наперед. Учні, постійно слухаючи вказівку вчителя, знають, що їм треба робити, застосовують правильні робочі прийоми в певній послідовності. Проте є і негативні сторони цього прийому роботи. Фронтальна робота слабо розвиває вміння самостійно працювати. Вона добре розвиває навички, але не виробляє здібностей застосовувати ці навички тоді, коли це необхідно.

Проведення предметного уроку способом за попереднім завданням ускладнює роботу вчителя. Йому важче здійснювати контроль за роботою кожної групи учнів, клас працює не одночасно. Проте діти оволодівають навичками самостійної роботи, більш свідомо сприймають навчальний матеріал.

Проводячи предметний урок, учитель повинен вміло застосовувати обидва ці прийоми.

3. В.П. Горощенко та І.А. Степанов зазначають, що сприймання і спостереження об'єкта учнями може бути по-різному активним та інтенсивним [21]. Якщо вчитель, показуючи предмет, намагається якомога більше розповісти про предмет сам, не залучаючи до активної роботи учнів, то учні швидко стомлюються, матеріал засвоюється пасивно. Коли вчитель ставить запитання, спонукає дітей думати, збуджує мислення, вчить робити узагальнення і висновки, це оживляє роботу класу, тримає увагу учнів у напрузі, змушує їх мислити, робити самостійні висновки. Тоді активізується робота учнів, напружується їхня увага, полегшуються сприймання розуміння і запам'ятовування.

Наприклад, під час вивчення кімнатних рослин можна показати учням декілька рослин (герань, фікус, традесканцію, алое, аспідистру), знайти у них спільні і відмінні ознаки, провести бесіду по догляду за ними. Коли матеріал буде засвоєний учнями, можна дати завдання: через певний проміжок часу одну рослину поливати, другу ні; одну рослину виставити на світло, другу тримати в темноті. Це дасть можливість самим дітям прослідкувати за тим, що трапиться з рослиною, якщо змінити звичні для неї умови. Учні самостійно зроблять висновки, що рослинам для нормального розвитку необхідні світло і волога. Після цього експерименту вчителю не потрібно буде заставляти дітей щоденно доглядати за рослинами: вони будуть робити це із задоволення, а головне, осмислено.

На предметних уроках необхідно порівнювати одні предмети з іншими: так вони краще запам'ятовуються. Велике пізнавальне значення має порівняння предметів. У дидактиці порівняння є одним з основних прийомів навчання. Воно сприяє кращому розумінню й засвоєнню особливостей предмета і дає поштовх мисленню. Порівняння дає матеріал для роздумів, узагальнення, висновків. Під час навчання учнів порівнянню об'єктів і явищ природи, що вивчаються, важливо не тільки послідовно і цілеспрямовано керувати ними на окремих етапах пізнавальної діяльності (спостереження за об'єктами і явищами природи, аналіз гербарних зразків, виділення суттєвих ознак, розкриття сутності порівняння і т.ін.), але й ознайомити учнів із тими етапами пізнавальної діяльності. Це полегшить засвоєння уміння порівнювати, прискорить перенос цього прийому в нові навчальні ситуації.

Наприклад, при вивченні кам'яного вугілля вчитель зазначає, що це - одна з найважливіших корисних копалин, має більше практичне значення, ніж торф, це "хліб промисловості", основні властивості, застосування і способи видобування якого учні повинні знати. Після цього вчитель пропонує учням розглянути кам'яне вугілля, звернути увагу на його найістотніші ознаки та властивості. Учитель ставить ряд запитань, на які учні повинні самостійно відповісти:

Зверніть увагу на колір, блиск, запах кам'яного вугілля. Що ви можете сказати про ці ознаки?

Спробуйте розламати, розбити кам'яне вугілля. Що ви помітили?

Чому, на вашу думку, його називають кам'яним?

Легше чи важче вугілля за воду?

Про ознаки і властивості об'єкта, що вивчається, учні розповідають самі, виходячи зі своїх спостережень, учитель тільки уточнює й доповнює відповіді, пояснює нові слова, записує їх на дошці.

Далі вчитель пояснює, як діти самостійно будуть вивчати властивості деяких корисних копалин за допомогою інструкцій підручника, постановки дослідів та проведення спостережень.

Самостійна робота учнів під час продовження вивчення нового матеріалу проводиться таким чином: учитель пропонує дітям спочатку вивчити властивості торфу, піску і глини, потім - граніту і вапняку. Для цього учні знаходять в підручнику опис спостережень, дослідів із піском і глиною, читають їх; учитель з'ясовує, чи все зрозуміло, і після цього пропонує провести самостійну роботу. Після її виконання проходить невелика бесіда за отриманими результати і зробленими учнями висновками. Результати самостійної роботи учнів заносяться в таблицю на дошці чи в зошитах:

Властивості корисних копалин

Назва корисної копалини
Колір, блиск, прозорість
Міцність
Відношення до води
Кам'яне вугілля
Чорне, блистить, непрозоре
Міцне, не крихке
Важче за воду, не вбирає вологи
Торф
Бурий, коричневий, не блистить або матовий блиск, непрозорий
Крихкий
Легший за воду, добре вбирає вологу
Заповнення таблиці може здійснюватися в ході бесіди за результатами роботи з кожною корисною копалиною.
Після виконання самостійної роботи учитель проводить бесіду з метою порівняння основних ознак і властивостей вивчених корисних копалин:
Порівняйте торф і кам'яне вугілля. Чим вугілля відрізняється від торфу?
Які подібні властивості вони мають? і т.д.
Під час порівняння виявляються ознаки подібності і відмінності, встановлюються елементарні причинно-наслідкові зв'язки, робляться відповідні висновки.
Дослідження вчених підтверджують, що прийом порівняння різних об'єктів за суттєвими ознаками підвищує у дітей інтерес до спостережень. При розв'язанні формуються поняття про групу подібних предметів або явищ, що мають спільні і притому суттєві властивості. Наприклад, всі ранньоквітучі рослини, не дивлячись на відмінності в своїй будові, подібні тим, що, як правило, їх підземні частини потовщені і в них знаходяться поживні речовини, що дозволяє рослинам рости і швидко розвиватися навесні.
Крім порівняння на уроках природознавства у всіх класах початкової школи мають місце питання узагальнення і класифікації об'єктів. Зокрема, вже в 1 класі природні об'єкти об'єднуються в групи за способом життя: птахи - зимуючі і перелітні; тварини - свійські й дикі. В 2 класі рослини розподіляють за рядом ознак: береза, дуб, клен, осика - дерева; малина, шипшина, смородина - кущі; ромашка, полин, огірок - трав'янисті рослини. В 3 класі об'єкти природи об'єднуються в групи: рослини - водорості, мохи, папороті, хвощі, хвойні рослини, квіткові рослини; тварини - комахи, земноводні, риби, плазуни, птахи, звірі; ялина, сосна, модрина - хвойні дерева; клен, дуб, осика - листяні дерева і т. ін. В 4 класі класифікація ускладнюються, наприклад, розглядаються тварини і рослини мішаного лісу, лісостепу, степів, гір; рослини, що ростуть в лісі, на луках і на болотах; культурні рослини та бур'яни поля і т. ін.
Робота з об'єктом на предметному уроці має бути організована так, щоб учні встановили основні факти, які дозволили б безпосередньо перейти до явища, що розглядається. Так, наприклад, молодші школярі знають деякі властивості льоду і снігу: сніг тане і перетворюється на воду; якщо воду помістити в холодильник, вона замерзає так, як замерзають калюжі пізньою осінню. Проте, знаючи ці факти, учні не можуть ще встановити між ними відповідних залежностей і визначити основні властивості льоду та снігу. Для цього учитель проводить ряд дослідів, які дозволяють встановити, що сніг і лід - це замерзла вода, але сніг більш рихлий, швидше тане в руці, тане в воді, а не плаває, як лід. Сніг білий, лід прозорий; сніг може змінювати свою форму, а лід ламається, бо він крихкий. По снігу можна ковзати на лижах, а по льоду - ковзати на ковзанах, які значно гостріші лиж і в снігу будуть провалюватися. Таким чином, від фактів, що спостерігаються безпосередньо в природі і щоденному житті, учні на предметних уроках переходять до дослідження основних властивостей льоду і снігу, роблячи необхідні узагальнення і висновки шляхом постановки дослідів. Це сприяє розвитку логічного мислення, прививає навички самостійної роботи, дає можливість учням самим знаходити наукові пояснення тому чи іншому факту, робити певні висновки.
Проводячи предметні уроки слід враховувати, що при роботі з живими організмами, корисними копалинами існує традиційний порядок - від ознак, що фіксуються візуально, до уточнення особливих властивостей, значення або можливості застосування: агрегатний стан, колір (склад), запах, твердість, легше чи важче за воду, розчинність, особливі властивості і застосування на їх основі [30].
Наочним засобом закріплення матеріалу, вивченого на предметних уроках, є схематична зарисовка, яка дає можливість учням довше затримувати увагу на об'єкті, що спостерігається, краще його розглянути і міцніше запам'ятати деякі особливості його зовнішньої будови, залучаючи до роботи різні органи чуття [21]. Наприклад, під час вивчення будови горба, річки, утворення болота вчитель креслить на дошці кольоровими крейдами схеми цих об'єктів. Під час вивчення тем "Кругообіг води в природі", "Утворення джерела" схема також допомагає учням краще зрозуміти пояснення вчителя.
Таким чином, самостійна робота учнів з об'єктами на предметному уроці здійснюється в такій послідовності:
а) отримання учнями предметів, з'ясування мети роботи і завдань учителя. Завдання для роботи можна давати послідовно, по одному;
б) самостійні спостереження або досліди учнів, порівняння різних предметів, формулювання висновків;
в) обговорення висновків, отриманих учнями, їх уточнення, конкретизація, доповнення учителя (при необхідності) [40].
4. У 3-4 класах на деяких предметних уроках лабораторній роботі можна придати дослідницький характер. Дослідницька робота в початковій школі повинна відповідати трьом вимогам:
приступаючи до роботи, учень повинен чітко бачити мету свого дослідження;
самостійно визначати шляхи дослідження, прийоми роботи;
робити відповідні висновки [11].
Наприклад, вивчаючи тему "Вода в природі. Властивості води-рідини. Вода - розчинник", діти встановлюють властивості води (три агрегатні стани, колір, смак, запах, текучість, здатність розчиняти деякі речовини). З'ясовуючи властивість води як розчинника, учні на прикладі солі та крейди спостерігають розчинність речовин у воді. Для цього у дві склянки з водою насипають невелику кількість солі та крейди і, визначивши, скаламутилась вода чи залишилась прозорою, роблять висновки щодо розчинності речовин.
Після цього учнів можна залучити до дослідницької роботи. Для цього потрібно запропонувати дітям заповнити таблицю "Розчинність речовин":
Розчинні речовини
Нерозчинні речовини
сіль
крейда
Учні отримують різні речовини (соду, глину, цукор, марганцевокислий калій, пісок, олію, борошно, крохмаль тощо), досліджують, які речовини розчинні, а які ні та записують результати в таблицю.
У цьому випадку наявні всі три умови дослідницької роботи: мета, шляхи (прийоми), висновок.
Особливістю дослідницької роботи в початковій школі є те, що вона зазвичай проводиться як робота за аналогією. Учні вивчають прийоми роботи на матеріалі подібно до того, на якому проводитимуть самостійну роботу.
Під час виконання лабораторної роботи учні роблять стислі записи і зарисовки в зошиті, записують загальні висновки. Записи регулярно проглядає вчитель. Це дає можливість перевірити, наскільки свідомо учень ставиться до роботи.
Необхідно також зазначити, що в початковій школі дослідницька робота повинна перекликатися із теоретичним обговоренням досліджуваної проблеми, тобто бути вплетеною в канву уроку.
На нашу думку, за умови цілеспрямованої, систематичної, методично обґрунтованої організації предметних уроків та на основі виокремлених шляхів удосконалення методики проведення предметних уроків оволодіння молодшими школярами природничими знаннями, уміннями, навичками відбуватиметься ефективніше.

2.2 Організація та методика проведення експериментального дослідження

З метою доведення ефективності виявленої та обґрунтованої сукупності шляхів удосконалення методики проведення предметних уроків із природознавства в початковій школі і з'ясування їх впливу на процес формування природничих знань у молодших школярів ми вдалися до експерименту.

На першому етапі дослідження було проаналізовано психолого-педагогічну літературу з досліджуваної проблеми, методичну літературу та навчальні посібники для вчителів, досвід роботи вчителів початкової школи, сформульовано гіпотезу і завдання експериментального дослідження.

На основі аналізу матеріалів констатувального експерименту була розроблена методика навчального експерименту. Експериментальна робота проводилася впродовж 2007-2008 навчального року на базі 3 класу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Велика Вільшаниця Львівської області. Експериментальним навчанням було охоплено 25 учнів.

Всього у формувальному експерименті брало участь 49 учнів, з них: 25 учнів експериментального класу і 24 учні контрольного класу. В якості контрольного класу було вибрано 3 клас Бортківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Львівської області. Класи були відібрані з приблизно однаковими рівнями навчальних досягнень учнів та умовами навчання на початок проведення дослідження.

Під час другого (формувального) етапу дослідження ми ставили за мету порівняти результати роботи в експериментальному і контрольному класах, які мали відмінності в організації навчального процесу. В експериментальному і контрольному класах процес формування природничих знань проводився згідно з чинними навчальними програмами та підручниками. Відмінністю було лише те, що в експериментальному класі вивчення розділів "Природа і ми" та "Нежива природа" здійснювалося під час предметних уроків, а в контрольному класі проводились комбіновані уроки.

В експериментальному класі нами було визначено тематику уроків, які доцільно провести у формі предметних уроків:

Тіла. Речовини. Молекули.

Сонячне світло й тепло, його значення в природі.

Термометр.

Повітря навколо нас. Властивості повітря.

Склад повітря. Охорона повітря.

Вода в природі. Властивості води-рідини. Вода - розчинник.

Перетворення води. Кругообіг води в природі. Охорона води.

Гірські породи. Корисні копалини. Охорона гірських порід.

Ґрунт. Склад ґрунту. Охорона ґрунту.

Наводимо конспекти предметні уроки, які ми проводили в експериментальному класі.

Тема. Тіла. Речовини. Молекули

Мета: формувати уявлення про "тіло", "речовину", "молекулу" та взаємозв'язок між ними; розширити і узагальнити знання учнів про різноманітність тіл природи та стани, у яких вони перебувають; розвивати спостережливість та мислення шляхом розв'язання пізнавальних завдань, уміння робити висновки; виховувати допитливість, прагнення до пізнання навколишнього світу.

Обладнання: зразки різноманітних тіл природи, склянка з водою, марганцівка (йод чи зеленка), аерозольний дезодорант, шматки крейди і граніту, цукор, сіль.

Хід уроку

І. Підсумки спостережень за змінами в природі.

Який стан неба сьогодні?

Чи є вітер?

Чи є опади? Які?

За календарем спостережень проаналізуйте: яких днів було більше минулого тижня: ясних, хмарних чи похмурих; скільки днів було з опадами; скільки було вітряних днів.

Які зміни відбулися в житті рослин і тварин із приходом осені?

ІІ. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок учнів.

1. Індивідуальне письмове опитування на картках. (На дошці накреслена таблиця. Троє учнів отримують картки з індивідуальними завданнями)

Нежива природа
Жива природа
Речі, виготовлені людиною
Картка 1: Впиши в таблицю на дошці лише те, що належить до неживої природи. Усно доведи правильність свого вибору.
Хмара, дуб, людина, телевізор, Сонце, вода, окунь, морква, повітря, Місяць, ручка, пісок, лисиця, каміння, черевики.
Картка 2: Впиши в таблицю на дошці лише те, що належить до живої природи. Усно доведи правильність свого вибору.
Сонце, хмара, береза, людина, телевізор, вода, курка, суниці, повітря, Місяць, гадюка, ручка, соняшник, пісок, черевики, вовк, ящірка.
Картка 3: Впиши в таблицю на дошці лише назви речей, виготовлених людиною. Усно доведи правильність свого вибору.
Цегла, дуб, людина, книжка, Сонце, вода, олія, окунь, морква, цукор, повітря, Місяць, сорочка, пісок, лисиця, стіл, склянка, олівець.
IІІ. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.
Чи чули ви такі слова "тіло", "речовина"? Що вони означають?
Найчастіше словом "тіло" називають організм людини чи тварини. Але воно має значно ширше значення. Сьогодні на уроці ви дізнаєтесь, що таке тіло, які бувають тіла, з чого вони складаються.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
1. Розповідь з елементами бесіди з метою формування уявлення про тіла і стани, у яких вони перебувають.
Розгляньте і назвіть те, що розміщено на столі (шматок крейди, кімнатна рослина, склянка з водою, ножиці, лінійка, глечик).
Що із названого належить до неживої природи?
Що із названого належить до живої природи?
Що виготовлено руками людини?
І те, що належить до живої і неживої природи, і те, що виготовлено людиною, називається тілами. Отже, нас оточують тіла. Всі тіла займають певне місце у просторі, мають певні розміри, форму, колір.
Назвіть тіла, що нас оточують.
Порівняйте рослину і крейду. Чим вони відрізняються? Чим подібні?
Рослина і крейда - це тіла природи. Вони займають певне місце у просторі. Але вода - це тіло неживої природи, а рослина - тіло живої природи.
Порівняйте воду і склянку. Чим вони відрізняються? Що у них спільного?
Вода і склянка - це тіла. Вони займають певне місце у просторі. Але вода - це тіло природи, а склянка - це тіло, виготовлене людиною.
Порівняйте воду, повітря і крейду. Чим вони відрізняються? Що у них спільного?
Вода, повітря і крейда - це тіла неживої природи, вони займають певне місце у просторі. Вони відрізняються своїми властивостями. Крейда - тверда, має певну форму, яка не змінюється. Вода - рідка, не має власної форми, набуває форми посуду, в якому знаходиться. Без посуду вода розтікається. Повітря - невидиме газоподібне тіло.
Отже, тіла є твердими, рідкими і газоподібними. (На дошці записується схема)

Тіла

Наведіть приклади твердих тіл.
Наведіть приклади рідких тіл.
Наведіть приклади газоподібних тіл.
2. Бесіда з елементами практичної роботи з метою формування уявлення про речовини.
З чого виготовлені склянка, лінійка, ножиці, глечик?
Скло, дерево, метал, глина - це речовини, з яких складаються тіла, виготовлені людиною. Тіла природи теж складаються із речовин. Речовиною називають те, з чого складається будь-яке тіло.
Розгляньте тверде тіло - крейду. Із крупинок якого кольору воно складається? Скільки речовин входить до його складу?
Крейда складається з крупинок лише білого кольору. Отже, крейда складається з однієї речовини - вапняку.
Які тіла, що складаються з однієї речовини, вам відомі?
Стержень простого олівця складається з графіту, крапля води - із води, грудочка цукру - з цукру тощо.
Розгляньте тверде тіло - граніт. Із крупинок якого кольору він складається? Скільки речовин входить до його складу?
Граніт складається з крупинок чорного, рожевого і білого з блиском кольорів, отже, до його складу входить кілька речовин.
Більшість тіл складаються з декількох речовин. Наприклад, газоподібне тіло - повітря складається з кількох речовин, серед яких найбільше азоту і кисню. До складу живих тіл - рослин, тварин і людей - входить дуже багато речовин: вода, жири, білки, солі, вітаміни, крохмаль тощо.
3. Розповідь із демонстрацією дослідів та виконанням практичної роботи з метою формування уявлення про молекули та їх розташування у тілах.
Отже, тіла, що нас оточують, складаються з однієї або кількох речовин. Щоб дізнатися, з чого складаються речовини, проведемо досліди 1 і 2, описані в підручнику на с.80.
Що ви спостерігаєте? (Кристалики марганцівки і солі стали невидимими)
Чи зникли сіль і марганцівка? Як це довести? (Марганцівка і сіль не зникли. Про це свідчить рожевий колір води, у яку вкинули кристалики марганцівки, а також солоний смак води, у яку вкинули кристалики солі)
Чому ж ми не бачимо ні марганцівки, ні солі? Що з ними відбулося?
Речовина, з якої складається марганцівка і сіль, розпалася на дрібні, невидимі оку частинки. Ці невидимі частинки змішалися з невидимими частинками води.
Проведемо ще один дослід. Візьмемо дезодорант і розпилимо його біля дошки. Чи відчуваєте ви запах одразу? Підніміть руку, коли відчуєте запах.
Ви відчули запах дезодоранту через деякий час. Який можна зробити висновок?
Речовина, з якої складається дезодорант, перемістилась і поширилась по класній кімнаті. Це сталося тому, що вона складається з дрібних невидимих неозброєним оком частинок. Саме вони поширились по кімнаті.
Дрібні частинки, з яких складаються тверді, рідкі й газоподібні речовини, називаються молекулами. Таким чином, тіла складаються з речовин, а речовини - із молекул. (Вчитель малює на дошці схему)


Виконайте практичну роботу, описану в підручнику на с.81.
Як розташовані молекули в твердих тілах? (У твердих тілах молекули дотикаються одна до одної, тому тверді тіла мають певну форму)
Як розташовані молекули в рідких тілах? (У рідких тілах молекули не дотикаються одна до одної і знаходяться на певній відстані, тому рідкі тіла не мають власної форми, вони текучі і набирають форму посудини, в яку їх наливають)
Як розташовані молекули в газоподібних тілах? (У газоподібних тілах молекули знаходяться на відстанях більших, ніж у рідких тілах, тому газоподібні тіла не тільки не мають власної форми, їх молекули можуть заповнювати всі вільні місця)
V. Закріплення знань, умінь і навичок учнів.
1. Робота в зошиті з друкованою основою. Виконання завдань 1-5 (с.16-17).

1. Доповни схему.
Тіла
Наприклад: Наприклад: Наприклад:
___________ Молоко ___________
2. Заповни таблицю за зразком, використовуючи слова для довідок.
Назва тіла
Назва речовини, з якої воно складається
Шматок льоду
Вода
Слова для довідок: краплина води, кисень, цукор, пляшка, залізо, глечик, вода, глина, грудочка цукру, повітря, цвях, скло.
3. Дай відповіді на запитання.
Які тіла складаються з однієї речовини?
Які тіла складаються з багатьох речовин?
4. Пронумеруй на схемах розташування молекул у речовинах.
1 - тверда речовина; 2 - рідка речовина; 3 - газоподібна речовина.

5. Підкресли правильні твердження.
а)
Молекули складаються з речовин, а речовини - з тіл.
Тіла складаються з речовин, а речовини - з молекул.
Речовини складаються з молекул, а молекули - з тіл.
б)
Найменша віддаль між молекулами у рідких тілах.
Найменша віддаль між молекулами у твердих тілах.
Найменша віддаль між молекулами в газоподібних тілах.
VI. Підсумок уроку.
Як одним словом називають те, що нас оточує?
З чого складаються тіла?
З чого складаються речовини?
Тема. Сонячне світло й тепло, його значення в природі
Мета: продовжувати формувати уявлення про Сонце як джерело світла і тепла на Землі, про властивості сонячних променів, про залежність кількості тепла від висоти Сонця на небосхилі, про значення сонячного світла і тепла для живої природи; формувати вміння визначати висоту Сонця на небосхилі за довжиною тіні від гномона; розвивати спостережливість, уміння аналізувати і робити висновки, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки; виховувати бережливе ставлення до природи, бажання пізнавати навколишній світ.
Обладнання: гномон.
Хід уроку
І. Підсумки спостережень за змінами в природі.
Який стан неба сьогодні?
Чи є вітер?
Чи є опади? Які?
За календарем спостережень проаналізуйте: яких днів було більше минулого тижня: ясних, хмарних чи похмурих; скільки днів було з опадами; скільки було вітряних днів.
Які зміни відбулися в житті рослин і тварин із приходом осені?
ІІ. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок учнів.
1. Індивідуальне письмове опитування на картках.
1. Підкресли назви речовин.
Кристалик солі, вода, цукор, мідний ґудзик, сіль, краплина води, мідь, грудочка ґрунту, залізо, цвях.
2. Підкресли назви тіл.
Кристалик солі, вода, цукор, мідний ґудзик, сіль, краплина води, мідь, грудочка ґрунту, залізо, цвях.
3. Підкресли правильне твердження.
Найбільша відстань між молекулами у газоподібних тілах.
Найменша відстань між молекулами у рідких тілах.
Найбільша відстань між молекулами у твердих тілах.
2. Фронтальне опитування.
Що таке тіла?
Якими бувають тіла?
Наведіть приклади твердих, рідких і газоподібних тіл.
Із чого складаються тіла?
Наведіть приклади тіл, що складаються з однієї речовини.
Наведіть приклади тіл, що складаються з кількох речовин.
Із чого складаються речовини?
Як розташовані молекули у твердих, рідких і газоподібних тілах?
Чому в повітрі легше рухатися, ніж у воді?
ІІІ. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.
Що таке природа?
Якою буває природа?
Наведіть приклади тіл неживої природи.
Сонце, повітря, вода, гірські породи, ґрунт - це тіла неживої природи. Сьогодні ми розпочинаємо вивчати новий розділ - "Нежива природа". Якому тілу неживої природи буде присвячений наш урок, ви дізнаєтесь, коли відгадаєте загадку.
І світить нам, і гріє, І всяк йому радіє.
Радіють поле, луки, гай.
Земля радіє з краю в край.
А що за диво, відгадай! (Сонце)
ІV. Вивчення нового матеріалу.
1. Бесіда з елементами розповіді з метою формування уявлення про Сонце та особливості поширення сонячних променів.
Чи може жива природа існувати без неживої? Чому?
Що потрібно тілам живої природи для життя? (Тепло, вода, їжа, повітря, світло, ґрунт)
Звідки Земля отримує світло і тепло? (Від Сонця)
Сонце - це величезна розпечена куля, яка випромінює світло і тепло. Промені Сонця, дійшовши до Землі, освітлюють і нагрівають її. Сонячне світло потрапляє на Землю у вигляді променів.
Чи проходять сонячні промені через прозорі тіла? Доведіть свою думку.
Промені проходять через прозоре скло, тому в приміщенні світло.
Що утворюється, якщо на шляху поширення сонячних променів стає непрозоре тіло? Чому?
Якщо на шляху сонячних променів зустрічається непрозоре тіло, то вони не проходять далі, не оминають його і не освітлюють місце за ним, внаслідок чого утворюється тінь. Чому так відбувається, вам допоможе зрозуміти малюнок. (Вчитель схематично зображує малюнок на дошці)


Чому сонячні промені не можуть оминути непрозоре тіло? Як вони рухаються? (Сонячні промені не можуть оминути непрозоре тіло, тому що рухаються прямолінійно)
2. Розповідь з елементами бесіди з метою формування уявлення про залежність нагрівання земної поверхні від висоти Сонця на небосхилі.
Що відбувається, коли сонячні промені падають на земну поверхню? (Потрапивши на земну поверхню сонячні промені нагрівають її та тіла, що на ній знаходяться)
Чи однаково сонячні промені нагрівають земну поверхню протягом року?
Коли буває найтепліше? Коли буває найхолодніше?
Протягом року сонячні промені по-різному нагрівають земну поверхню. Влітку вони більше нагрівають земну поверхню, ніж взимку, тому влітку тепліше, ніж узимку.
Чому це відбувається? Які зміни відбуваються із сонячними променями?
Влітку Сонце знаходиться високо на небосхилі і його промені падають на земну поверхню майже прямовисно, тому сильно її нагрівають. (Вчитель малює на дошці схему)

125
Взимку Сонце стоїть низько на небосхилі і його промені косо падають на земну поверхню, мало її нагріваючи.
125
Із записів на дошці зробіть висновок, як залежить від висоти Сонця на небосхилі нагрівання земної поверхні.
Чим вище Сонце на небосхилі, тим тепліше, а чим нижче Сонце - тим холодніше.
Коли найтепліше протягом дня: зранку, ввечері чи опівдні? Чому?
Вранці холодно, бо Сонце знаходиться низько на небосхилі. Воно тільки сходить і починає підніматися все вище і вище. Опівдні воно найвище на небосхилі, тому опівдні найтепліше.
Після полудня Сонце опускається на небосхилі, ввечері стоїть низько і поступово ховається за небосхил, тому ввечері теж холодно. (Вчитель малює на дошці схему)
125
125
125
Отже, нагрівання земної поверхні залежить від висоти Сонця на небосхилі. Чим вище Сонце, тим більше нагрівається земна поверхня. Чим нижче Сонце, тим земна поверхня нагрівається менше.
3. Розповідь з елементами бесіди з метою формування уявлення про залежність довжини тіні від гномона від висоти Сонця на небосхилі.
Дізнатися про висоту Сонця на небосхилі можна за довжиною тіні. Чим вище Сонце на небосхилі, тим коротша тінь, і навпаки - чим нижче Сонце, тим довша тінь.
Пригадайте, як змінюється висота Сонця протягом доби, і поміркуйте, коли протягом доби тінь від предметів буде найкоротшою. Чому? (Протягом доби тінь буде найкоротшою опівдні, бо Сонце найвище стоїть на небосхилі)
Пригадайте, як протягом року змінюється висота Сонця, і поміркуйте, у яку пору року тінь від предметів буде найкоротшою. Чому? (Протягом року тінь буде найкоротшою влітку, бо Сонце у цю пору найвище на небосхилі)
Протягом року ми будемо стежити, як змінюється висота Сонця на небосхилі, вимірюючи довжину тіні від гномона. Гномон - це кілок заввишки 1 м (від земної поверхні).
Щоб виміряти довжину тіні, спочатку гномон встановлюють вертикально, далі проводять риску в тому місці, де тінь закінчується. Потім рулеткою вимірюють відстань від гномона до риски.
Довжину тіні від гномона слід вимірювати раз на місяць у сонячний день в один і той самий час. (Це робиться на уроці природознавства щомісяця. Результати записуються у календар спостережень)
4. Практична робота з метою формування уміння вимірювати довжину тіні від гномона. (Проводиться на шкільному подвір'ї)
Що треба зробити спочатку, щоб виміряти довжину тіні від гномона? (Встановити вертикально гномон)
Що треба зробити далі? (Провести риску там, де закінчується тінь)
Що слід зробити потім? (Виміряти за допомогою рулетки довжину тіні від гномона до риски)
5. Бесіда з метою формування уявлення про значення сонячного світла і тепла для життя на Землі.
Що отримує Земля від Сонця?
Сонце випромінює світло і тепло. Маленька часточка світлової і теплової енергії доходить до нашої планети.
Що сталося б, якби Сонце перестало випромінювати тепло?
Від сильного холоду все живе на Землі загинуло б. Наприклад, деякі тварини, яких називають холоднокровними, є активними лише за температури повітря вище 0°. Восени, коли стає холодно, вони стають малорухомими і на зиму впадають у сплячку. Про яких тварин йде мова, ви дізнаєтеся, коли відгадаєте загадки.
У зеленому жакеті галасує в очереті.
Хоч і плавати мастак, а не риба і не рак. (Жаба)
В'ється вірьовка, а на кінці головка. (Змія)
Хвіст залишає, коли від ворога втікає. (Ящірка)
Що сталося б, якби Сонце перестало випромінювати світло? Як би це вплинуло на живі організми?
На Землі постійно була б ніч. Лише далекі зірки давали б їй крихти світла. Без світла більшість живих організмів, у першу чергу рослини, загинули б.
Пригадайте, якого кольору навесні и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.