На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Теоретичне дослдження способи практичного вживання методик розвитку мускульної сили у дтей шкльного вку рзних вкових груп. Методичн засоби вдосконалення сили контроль силових можливостей у дтей молодшого, середнього старшого шкльного вку.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Педагогика. Добавлен: 06.01.2011. Сдан: 2011. Страниц: 2. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


1
Національний педагогічний уніерситет ім. М.П. Драгоманова
Інститут фізичного виховання та спорту
каф. Теорія і методика Фізичного виховання та спорту
Курсова робота на тему:
Методика розвитку м'язової сили у дітей шкільного віку


Виконала:
Студентка інституту
фізичного
виховання та спорту
група 35 ФФ
Третьякова Марія
Київ-2009
Зміст

Вступ
Розділ І. Методика розвитку та засоби вдосконалення сили
Розділ ІІ Методика розвитку сили в учнів молодших класів
Розділ ІІІ Методика розвитку сили в учнів 5-9 класів
Розділ IV Методика розвитку сили в учнів 10-11 класів
Розділ V Контроль силових можливостей та особливостей методики у школярів
Висновки
Список використаної літератури
Вступ

Розвиток рухових (фізичних) якостей полягає в тому, щоб у процесі занять фізкультурою розвивати в учнів швидкість, силу, спритність, витривалість. Цей процес тісно пов'язаний з формуванням рухових навичок і зумовлений обсягом і характером рухової активності дитини. Від рівня розвитку рухових якостей залежать результати виконання таких природних рухів, як біг, стрибки, метання, плавання та ін.
Виконання будь-якого руху або збереження якої-небудь пози тіла людини обумовлено роботою м"язів. Величину зусилля, що розвивае при цьому, прийнято називати силою м'язів.
Сила - це здатність переборювати зовнішній опір або протидіяти йому за допомогою м'язових зусиль. В якості опору можуть виступати, наприклад, маса обтяжень предметів, спортивного знаряддя; опір партнера; опір навколишнього середовища; реакція опори при взаємодії з нею; сили земного тяжіння, які дорівнюють масі тіла людини тощо. Чим більший опір, тим більше потрібно сили для його подолання.
При виконанні тої або іншої рухової дії м'язи людини можуть виконувати чотири основні різновиди роботи: утримуючу, долаючу, поступливу і комбіновану.
Утримуюча робота виконується внаслідок напруження м'язів без зміни її довжини, наприклад, утримання штанги на прямих руках (ізометричний режим напруження).
Долаюча робота виконується внаслідок зменшення довжини м'яза при його напруженні (міометричний режим напруження). Вона надає можливість переміщувати власне тіло або якийсь вантаж у відповідних рухах, а також долати сили тертя або еластичного опору.
Поступлива робота виконується внаслідок збільшення довжини напруженого м'яза (поліометричний режим напруження). Завдяки поступливій роботі м'язів відбувається амортизація в момент, наприклад, приземлення у стрибках, бігу і т. д.
Найчастіше м'язи виконують комбіновану роботу, яка складається з почергової зміни долаючого і поступливого режимів роботи, наприклад, у циклічних фізичних вправах.
Види силових здібностей розрізняють за характером поєднання режимів напруження м'язів: власне силові здібності і швидкісно-силові здібності. Одним із різновидів швидкісно-силових здібностей є здібність, яка отримала назву «вибухова сила». «Вибухова сила» - це здатність людини проявляти великі величини сили за найменший проміжок часу. Вона має вельми суттєве значення в ряді швидкісно-силових дій, наприклад, при старті в спринтерському бігу, в стрибках, метаннях, ударних діях у боксі тощо.
Залежно від режиму роботи м'язів розрізняють статичну (коли м'язи напружуються, а переміщення тіла, його ланок чи предметів, з якими взаємодіє людина, відсутнє) і динамічну (коли подолання опору супроводжується переміщенням тіла, чи окремих його ланок у просторі).
Для кількісної оцінки силових здібностей користуються динамометрами різної конструкції (кистевий і становий динамометри), а також виконання силових вправ з обтяженнями (піднімання штанги, гирі).
Цілісні показники зовнішніх проявів силових здібностей визначаються на основі комплексу спеціальних контрольних вправ і відповідних тестів, які мають місце в програмі фізичного виховання школярів, наприклад, стрибки в гору і довжину, метання гранати і м'ячика, підтягування у висі і т. ін.
Отже, головним фактором у прояві сили є м'язове напруження. Разом із тим, не останню роль при цьому відіграє і маса тіла людини. В зв'язку з цим розрізняють абсолютну м'язову силу і відносну.
Абсолютну силу оцінюють за подоланням предметного обтяження максимальної ваги (штанги) або за показниками динамометра.
Відносну силу оцінюють за тими ж параметрами, але з розрахунку на 1 кг унку на 1 кг ваги власного тіла.
У деяких видах спорту (наприклад, у метаннях) успіх забезпечується великою абсолютною силою, в тих видах спорту, де збільшення ваги обмежується ваговими категоріями або де потрібно багаторазово переміщувати тіло (наприклад, виконання комбінації на гімнастичному приладі), успіх забезпечує відносна сила.
Прогресивний розвиток силових якостей людини відбувається до 25-30- річного віку і характеризується гетерохронністю. Це означає, що одні вікові періоди характеризуються низькими темпами розвитку силових якостей, а інші - високими. Так, наприклад, загальний розвиток сили м'язів до 9-10- річного віку у дівчаток і до 10-11- річного віку у хлопчиків незначний. Віковий період від 9-10 до 16-17 років характеризується найбільш високими темпами приросту абсолютної сили м'язів. У подальшому темпи зростання сили поступово уповільнюються.
Розділ І. Методика розвитку та засоби вдосконалення сили

v Методика розвитку сили
У методиці виховання сили існує декілька напрямків, кожен з яких спрямований на вдосконалення певного фактора, від якого вона залежить. Розглянемо кожен з них .
Методика розвитку максимальної сили шляхом збільшення м'язової маси. Цей напрямок у методиці силової підготовки в літературі ще називають методом повторних зусиль. Він полягає у такій організації тренувального процесу, яка сприяє інтенсивному розщепленню білків у м'язах, продукти розпаду яких стимулюють їх синтез у період відновлення з наступною компенсацією міозину і відповідним зростанням м'язової маси.
Цей шлях розвитку максимальної сили найдоцільніший у фізичному вихованні дітей та підлітків, оскільки сприяє не тільки вдосконаленню їх сили, але й загальному зміцненню функціональних можливостей вегетативних систем.
Позитивними сторонами цього шляху збільшення м'язової сили є також:
* можливість контролювати техніку виконання рухових дій;
* зниження небезпеки одержати травму;
* можливість уникати натужувань, які негативно позначаються на здоров'ї учнів.
Найефективнішими засобами силової підготовки є вправи:
* з обтяженням масою предметів;
* з подоланням опору еластичних предметів;
* на спеціальних тренажерах. Досить ефективними є також вправи:
* з опором партнерів;
* у подоланні опору маси власного тіла;
* у подоланні опору маси власного тіла з додатковими обтяженнями.
У процесі силової підготовки учнів використовують інтервальний та комбінований методи. При цьому величина опору підбирається індивідуально і повинна бути такою, щоб конкретний учень міг долати його протягом 25-30 с до втоми. Така тривалість роботи призводить до вичерпання засобів фосфогенів і активізації розщеплення білків. Тривалість до 10 с і більше 40-45 с не сприяє ефективному зростанню м'язової маси.
Велике значення для розвитку м'язової маси має темп виконання вправ. Найвищого тренувального ефекту можна досягнути при виконанні долаючої фази рухової дії за 1,0-1,5 с, а поступливої -- за 2,0-3,0 с. при такому темпі на одноразове виконання вправи витрачається від 3,0 до 4,5 с. Якщо отриману тривалість роботи (20-35 с) поділити на оптимальну тривалість одного повторення, то одержимо необхідну кількість повторень в одному підході, що складає від 6-8 до 10-12 разів (рис. 12).
Кількість підходів у роботі з початківцями складає 2-3; з підготовленими особами -- до 5-6 на одну групу м'язів. В одному занятті рекомендують проробляти не більше однієї третини скелетних м'язів. Між підходами застосовується активний екстремальний інтервал відпочинку (відновлення ЧСС до 101-120 уд/хв). Між серіями вправ для різних груп м'язів -- повний комбінований інтервал відпочинку (91-100 уд/хв).
При активному відпочинку виконують повільну ходьбу, дихальні вправи, вправи на розслаблення і розтягування.
Програма силової підготовки*, яка складається на 4-6 тижнів і після досягнення адаптаційних процесів повинна мінятись, може будуватись або за принципом комплексного розвитку різних м'язових груп, або почергового
розвитку певних м'язових груп.
При комплексному розвитку різних м'язових груп тижнева програма може на суміжних заняттях передбачати вплив на різні групи м'язів. Наприклад: 1-ше заняття -- м'язи рук і плечового пояса; 2-ге -- м'язи тулуба; 3-тє -- м'язи ніг і тазу. У подальших заняттях цей цикл повторюється протягом 4-6 тижнів. Така побудова системи суміжних занять досить ефективна у роботі з початківцями.
При почерговому розвитку певних м'язових груп на кожному занятті протягом 4-6 тижнів розвиваються одні і ті ж м'язові групи. Коли досягнуто необхідного тренувального ефекту, переходять до розвитку інших груп м'язів, а для збереження досягнутого тренувального ефекту слід продовжувати виконання силових вправ для уже розвинутих м'язів, але з навантаженням, Що становить 30-40 % від тих, що мали місце у розвиваючому циклі.
Треба зауважити, що при будь-якій системі побудови занять великі повторні навантаження на одні і ті ж групи м'язів варто планувати один раз на 2-3 доби.
v Засоби вдосконалення сили
При розвитку сили використовують фізичні вправи виконання яких вимагає від учнів більшої величини зусиль, ніж у звичайних умовах. Ці вправи називають силовими.
Вправи з обтяженнями масою власного тіла не вимагають спеціального устаткування, не викликають ризику травм та перенавантажень і тому широко використовуються у практиці фізичного виховання учнів на початковому етапі їх силової підготовки.
Вправи з обтяженням масою предметів дозволяють дозувати величину зусиль відповідно до індивідуальних можливостей учнів. Велика різноманітність вправ дозволяє ефективно впливати на розвиток різних м'язових груп і всіх видів силових здібностей.
Вправи з обтяженням опором зовнішнього середовища. До них належать рухові дії, в яких величина обтяження не лімітована точно визначеними межами (біг вгору, по піску, снігу, воді).
Вправи у подоланні опору еластичних предметів ефективні для розвитку м'язової маси, а отже і максимальної сили,але менш ефективні для розвитку швидкої сили і непридатні для розвитку вибухової сили та негативно впливають на міжм'язову координацію.
Вправи у подоланні опору партнера, їх особлива цінність полягає у тому, Що, виконуючи їх, учні змушені проявляти значні вольові зусилля, змагатись У вмінні застосовувати силу для вирішення конкретних рухових завдань. Вправи у самоопорі. їх суть полягає в одночасному напруженні м'язів синергістів та антагоністів певного суглоба. Вони можуть виконуватись в режимі статичного напруження або у напруженому повільному русі по всій його амплітуді.
Вправи з комбінованим обтяженням. Дана група засобів дозволяє досягти варіативності впливу і цим підвищити емоційність та підвищити ефективність тренувань. За їх допомогою можна вирішувати завдання спеціальної силової підготовки. Наприклад, стрибки з обтяженням сприяють розвитку вибухової сили у відштовхуванні.
Вправи на тренажерах. Сучасні тренажери дозволяють виконувати вправи з точно дозованим опором як для окремих груп м'язів, так і загального впливу та вибірково впливати на розвиток певної силової здібності. Застосування тренажерів підвищує емоційне тло занять. Ізометричні вправи набули широкої популярності у 60-ті роки. Пізніше інтерес до них дещо знизився. В ізометричних напруженнях можна досягти тренувального ефекту при менших, ніж у динамічних вправах, витратах енергії. Це дозволяє використати невичерпану енергію на вирішення інших педагогічних завдань, або виконати більшу кількість силових вправ. При цьому застерігаємо, що ці вправи, особливо з субмаксимальним і максимальним напруженням, недоцільно застосовувати в заняттях з дітьми, підлітками, літніми людьми та особами, які мають порушення у роботі серцево-судинної системи, оскільки вимагають тривалої затримки дихання і натужування. При використанні ізометричних вправ найбільший приріст сили м'язів спостерігається лише у тих положеннях ланок тіла, у яких виконувались ізометричні напруження.
Розділ ІІ Методика розвитку сили в учнів молодших класів

До молодшого шкільного віку відносять учнів 1-3 класів. Цей період рівномірного, але досить інтенсивного розвитку органів, функцій. У молодшому шкільному віці розвиваються м'язово-рухові відчуття, поліпшується зоровий і кінестетичний контроль за виконанням рухів. Удосконалювання координації між зоровими відчуттями й виконанням руху -найважливіше завдання фізичного виховання дітей цього віку. Особливість сприйняття молодших школярів - цілісність, нерозчленованість. Діти часто по самих випадкових ознаках намагаються відгадати, а не з'ясувати особливості показуваного предмета, руху, дії,
У цьому віці підсилюється роль слова в сприйнятті елементів і деталей рухів. Слова служать орієнтиром, можуть привертати увагу учнів. З огляду на ці особливості, педагогові треба при показі рухів спиратися на пояснення, уводити спеціальні терміни, пропонувати виконувати вправу по слову.
Однак при цьому необхідно знати міру, не забувати поповнювати знання молодших школярів різними зоровими поданнями про рухи.
Діти цього віку дуже емоційні, легко збуджуються, процеси гальмування в них недостатньо розвинені. Все це накладає відбиток на психіку. Молодші школярі легко піддаються вселянню. Для них визначальне значення має авторитет педагога, батьків і старших товаришів.
Діти схильні до предметного образного мислення. Правильне виконання вправ досягається такими застосуваннями наочного навчання, як "регулятори" і "обмежники" рухів.
Так, вузький коридор, обмежений, наприклад, стінками, являє собою обмежник рухів. Він допомагає дітям метати снаряд у певному напрямку [8, с. 62]. У молодшому шкільному віці, як і в підлітковому, м'язи більше ростуть у довжину, ніж поперек. Через це застосування вправ і методів, що сприяють нарощуванню м'язової маси, є малоефективним і тому недоцільним.
Типовими засобами розвитку сили у дітей 6-Ю років є загальнорозвиткові вправи з предметами, стрибки, ігри а елементами єдиноборства.
У заняттях з дітьми молодшого шкільного віку особливу увагу слід приділяти вправам, які зміцнюють великі м'язові групи (спини і живота), від ріння розвитку яких багато в чому залежить правильна постава.
У молодшому шкільному віці не рекомендується включати до занять вправи, пов'язані з максимальними напруженнями. Гранична величина обтяжень то повинна перевищувати 1/3-1/2 маси власного тіла. Перед повторним виконанням вправи динамічного характеру оптимальний інтервал відпочинку мас становити 2 хв.
Необхідно поступово розвивати у дітей здатність до статичних зусиль. Тривалість статичного напруження у молодшому шкільному віці не повинна перевищувати 3-4 с, у середньому - 4-5, о у стараому - 5-6 с. Обсяг статичних вправ у загальній силовій підготовці - 6-10%. Кількість вправ у комплексі - 3-6 (по одній-дві вправи для рук, тулуба та ніг) [2, с. 108-109].
Силові якості потрібні не тільки для гармонічного розвитку дітей, а й для успішного оволодіння програмним матералом.
Як вже було сказано, силові вправи для дітей моллодшого шкільного віку направлені в основному на укріплення крупних м'язових груп - спини, животу, шиї, плечового поясу, рук та ніг. Поступово від класу до класу рухи ускладнюють. Наприклад, для розвитку сили м'язів спини та тазу застосовують нахили, повороти тулуба, піднімання ніг. В першому класі - із положення тіла лежачи робити рух головою вперед, долонями сковизити по бедрам, дістаючи коліна, випрямити спину, підняти голову. В другому класі - із положення лежачи на спині сід з прямою спиною, руки на поясі. В третьому класі - Із сіду на гімнастичній лаві, руки на поясі, нахил назад до торкання підлоги потилицею з наступним сідом з прямим тулубом.
Також поступово ускладнюють присіди, піднімання на носках, опускання на коліна і таке інше. Вправи повинні бути короткочасними, кількість повторень - від 4-6 до 8-10. Під час підбору вправ перевагу необхідно надавати тим, що розвивають не тільки власну силу, але і силу разом із швидкістю (швидкісно-силові якості). Особливо корисні вправи з м'ячем, що укріплюють м'язи рук і плечового поясу. Навантаження дозують за допомогою ваги м'яча, швидкістю виконання, відстанню, вихідним положенням - стоячи, сидячи на підлозі, на гімнастичній лаві. В одному уроці має бути 15-20 кидкових вправ [5, с. 117].
Швидкісно-силивими є також стрибки (не більше 12 на одному уроці) та лазання по гімнастичній стінці, нахиленій лаві, змішані ваги, упори (не більше 15 на одному уроці).
Для оцінки рівня розвитку силових можливостей застосовують спеціальні тести [5, с. 118]. У школярів здійснюється контроль за рівнем розвитку максимальної сили різних груп м'язів, швидкісної сили, силової витривалості і комплексне визначення силових здібностей [12, с. 264].
Тест 1. Лазіння по канату. Тест для дітей 6-10 років. Визначається максимальна динамічна сила м'язів рук і плечового пояса.
Обладнання. Канат довжиною 4 м (замість каната можна використати жердину такої самої довжини), канат розмічений різнокольоровими кільцями на висоті 2,00-2,50-3,00-3,50-4,00 м.
Проведення тесту. Лазіння виконується босоніж. За командою «Увага!» учасник тестування займає вихідне положення -- обидві ступні на підлозі, внутрішніми частинами торкається каната, коліна випрямлені, обома руками робиться хват каната на досяжній висоті, грудна клітка торкається каната. За командою «Починай!» учень без стрибка починає лазіння. Коли лазіння повторюється декілька разів, учень після досягнення максимальної висоти опускається вниз і знову, як тільки ступні ніг торкнулись підлоги, починає лізти угору. Максимальна висота вважається досягнутою, якщо учень доторкнувся рукою відмітки 4 м.
Результат. Кількість метрів, які зумів подолати учень при лазінні
Загальні вказівки та зауваження.
При повторному лазінні по канату учень починає виконувати тест без
підстрибування.
Методика лазіння по шесту аналогічна лазінню по канату.
Надається тільки одна спроба.
Нормативні оцінки результатів лазіння по канату для дітей 6-Ю років наведено у табл. 1 [12, с. 275].
Таблиця 1 Нормативні оцінки результатів лазіння по канату для хлопчиків і дівчаток віком 6-10 років, м [12, с. 274]
Вік,ро
Хлопчики,
бали
Дівчатка, бали
ків
5
4
3
2
1
4
3
і
1
6
3.5
3,0
2,5
2,0
Нижче 2,0
3,5
3,0
2.5
2,0
Нижче
2
,0
7
8
4,0 6,0
3,5 4,0~Ч
3,0 3,5
2,5 3,0
2,0 2,5
3,5 4,0
3.0 3,5
2,5 3,0
2,0
2.5
Нижче
2,5
2
,0
9
2x4
6,0
4,0
3,5
3,0
6,0
4,0
3,5
3,0
3,0
10
3x4
2x4
6,0
4,0
3,5
2x4
6,0
4,0
3,5
3,0
Тест 2. Підтягування в змішаному висі. Сидячи на гімнастичному маті (ноги нарізно) з опорою ногами в інший мат, взятися руками за стандартний канат (підвішений). Сгибаючи руки, підтягнути тулуб, не сгибаючи ніг (підборіддя має бути на рівні хвату). Для першого класу - 10 підтягувань, для другого класу - 12 підтягувань, для третього класу - 14 підтягувань, для четвертого класу - 16 підтягувань.
Тест 3. Вис на зігнутих руках на гімнастичній стінці. Для першого класу - 8 секунд, для другого класу - 10 секунд, для третього класу - 12 секунд, для четвертого класу 14 секунд [5, с. 118].
Тест 4. Вистрибування після стрибка у глибину. Обладнання. Розмітка висоти стрибка па стіні, табурет або підставка висотою від 20 до 50 см.
Проведення тесту. Спочатку, як було описано раніше, учасник тестування відміткою на стіні визначає висоту піднятої руки. Потім стає на підставку і після стрибка вниз і поштовха двома ногами від підлоги намагається якомога вище торкнутися кінчиками пальців рук розмітки (рисі).
Результат. Відстань між відмітками на стіні, виконаними кінчиками пальців перед та після стрибка.
Загальні вказівки та зауваження. Учню надаються дві спроби. Фіксується кращий результат [12, с. 277-278].
Рис. 1. Вистрибування вгору після стрибка у глибину [12, с. 278]
Тест 5. Потрійний стрибок на правій і лівій нозі. Обладнання. Стрибкова яма; рулетка.
Проведення тесту. Учасник тестування набуває вихідного положення -- носок поштовхової ноги на лінії відштовхування, друга нога довільно позаду. Виконуються три підряд стрибки на одній, а потім на другій нозі.
Результат. Довжина стрибка вимірюється від лінії відштовхування до ближнього сліду після третього стрибка у сантиметрах. Узагальненим показником є середня довжина стрибка, виведена із кращих результатів потрійного стрибка на правій і лівій нозі.
Загальні вказівки та зауваження.
1, Для стрибків використовується взуття без шипів.
Для виконання вправи на кожній нозі надається по три спроби.
Фіксується кращий результат.
Потрійні стрибки виконуються почергово на правій і лівій нозі. Між
спробами надається невеликий відпочинок.
Перший скачок потрійного стрибка здійснюється з замахом рук. При
цьому ні одна із ступнів не повинна відриватися від опори.
Яму для стрибків можна розмітити на зони норм. Нормативні оцінки
результатів середніх досягнень потрійного стрибка на правій і лівій нозі для
дітей шкільного віку наведено у табл.2 [12, с. 278].
Таблиця 2 Нормативні оцінки результатів середніх досягнень у потрійному стрибку на правій і лівій нозі для хлопців і дівчат віком 6-Ю років, м [12, с. 279]
Вік, років
Хлопці, бали
Дівчата, бали
5
4
3
2
1
5
4
2
1
6
3,30
3,10
2,30
2,00
1,50
3,00
2,30
2,00
1,50
7
3,70
3,50
2,60
2,20
1,70
3,50
3,30
2,60
2,20
1,70
8
4,10
3,80
3,00
2,50
1,90
3,90
3,60
2,90
2,50
1,90
9
4,50
4,10
3,30
2,80
4,40
4,00
3,30
2,80
2,20
10
4,90
4,40
3,60
3,10
2,50
4,60
4,30
3,50
3,10
2,50
Тест 6. Підскоки на нозі протягом 10 с. Обладнання. Секундомір. Проведення тесту (Бубе, Фек, Штюблер, Троїти, 1968). Можливі два варіанти тесту:
а) підскоки на правій нозі за Юс; б) підскоки на лівій нозі за 10 с.
Учасник набуває вихідного положення стійка на одній нозі. За командою «Можна!» учень намагається виконати якомога більше підскоків на одній нозі. Спочатку виконується тест на правій, а потім на лівій нозі.
Результат. Кількість підскоків на одній нозі протягом 10с.
Загальні вказівки та зауваження.
Між виконанням підскоків на правій і лівій нозі надається відпочинок 2-3 хв. Підскоки виконуються із замахом рук [12, с. 278-279].
Тест 7. Вистрибування угору прогнувшись із глибокого сіду. Обладнання, Секундомір,
Проведення тесту. Можливі два варіанти виконання тесту:
а) вистрибування із глибокого сіду угору прогнувшись протягом 20 с;
б) вистрибування із глибокого сіду угору прогнувшись без урахування часу. В обох випадках методика тестування полягає у такому: учасник тестування набуває вихідного положення -- упор присівши (ступні тро хи розведені, пальці рук спираються об землю або підлогу). За командою «Можна!» учен и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.